Рішення № 97070123, 17.05.2021, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

17.05.2021Справа № 910/3532/21Господарський суд міста Києва у складі судді І.О. Андреїшиної, розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін господарську справу

За позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ВУСО" (03150, м. Київ, вул. Казимира Малевича, 31, код ЄДРПОУ 31650052)

до Приватного акціонерного товариства "УКРАЇНСЬКА ПОЖЕЖНО-СТРАХОВА КОМПАНІЯ" (04080, м. Київ, вул. Кирилівська, 40, код ЄДРПОУ 20602681)

про стягнення 98 000,00 грн,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "ВУСО" звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Приватного акціонерного товариства "УКРАЇНСЬКА ПОЖЕЖНО-СТРАХОВА КОМПАНІЯ" про відшкодування шкоди в порядку регресу в розмірі 98 000,00 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.03.2021 відкрито провадження у справі та постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Згідно з повідомленням про вручення поштового відправлення, ухвала суду від 11.03.2021 була надіслана позивачу та відповідачу на адреси, зазначені у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, та вручена адресатам: позивачу - 22.03.2021, відповідачу - 18.03.2021.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Враховуючи наведені положення, господарський суд зазначає, що сторони не були позбавлені права та можливості самостійно ознайомитись з ухвалою суду, в якій зазначено відомості щодо його провадження, яке є у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Проте Приватного акціонерного товариства "УКРАЇНСЬКА ПОЖЕЖНО-СТРАХОВА КОМПАНІЯ" у визначений судом строк відзив на позовну заяву не подало, будь-яких заяв чи клопотань на адресу суду не направило.

Відповідно до частини другої статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у главі 10 розділу ІІІ Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву (ч. 2 ст. 161 Господарського процесуального кодексу України).

Судом, також враховано, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі "Смірнова проти України").

Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України №1-5/45 від 25 січня 2006, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

У зв`язку з перебуванням судді Андреїшиної І.О. у період з 26.04.2021 року до 14.05.2021 року включно у відпустці, суд здійснює розгляд справи, відповідно до статті 252 Господарського процесуального кодексу України, у перший робочий день після виходу з відпустки - 17.05.2021 року.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

25.01.2019 між ОСОБА_1 та Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "ВУСО" було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту № 6710231-02-02-01, предметом якого є майнові інтереси страхувальника, по`вязані з володінням, розпорядженням та/або користуванням транспортним засобом BMW 3, д.р.н. НОМЕР_1 .

23.08.2019 на а/д М-06 «Київ-Чоп» 430 км + 400 м. сталася дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП), за участю автомобіля BMW 3, д.р.н. НОМЕР_1 та автомобіля PEUGEOT PARTNER, д.р.н. НОМЕР_2 з причіпом НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_2 .

В результаті ДТП зазначені транспортні засоби отримали механічні ушкодження.

Згідно з постановою Радивилівського районного суду Рівненської області від 03.09.2020 особою, винною у скоєнні ДТП, є ОСОБА_2 .

Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення від 23.08.2019 серії БД №437691, ОСОБА_2 23.08.2019 о 12 год. 10 хв. на а/д М-06 «Київ-Чоп» 430 км + 400 м., керуючи транспортним засобом PEUGEOT PARTNER, д.р.н. НОМЕР_2 з пичіпом д.р.н. НОМЕР_3 , виїжджаючи з другорядної дороги на перехресті нерівнозначних доріг, не надав перевагу в русі т/з BMW 3, д.р.н. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1 , який рухався по головній дорозі незалежно від напрямку їх подальшого руху.

Згідно умов договору страхування одним із страхових випадків, визначається подія, у разі якої внаслідок ДТП було завдано шкоду автомобілю страхувальника (п.4. договору страхування).

Розмір страхового відшкодування визначається страховиком, виходячи із суми заподіяного в результаті настання страхового випадку матеріального збитку, але не більше розміру страхової суми. Підставою для виплати страхового відшкодування є рахунок станції технічного обслуговування, рекомендованої страховиком (п. 16.5.1. договору страхування).

Відповідно до ремонтної калькуляції № 1083073 від 03.09.2019 вартість відновлювального ремонту складає 522 729,16 грн.

Згідно з розділом 6 договору страхування, повна загибель - пошкодження (знищення) застрахованого ТЗ, внаслідок якого відсутня можливість виконання ремонтно-відновлювальних робіт, які забезпечують усунення пошкоджень, що викликали в результаті настання страхового випадку, або вартість відновлювального ремонту, розрахована відповідно до умов цього договору, перевищує 75% дійсної вартості ТЗ на момент настання страхового випадку.

Відповідно до Консультативного висновку Н 01-06/08 від 05.09.2019 ринкова (дійсна) вартість автомобіля BMW 3, д.р.н. НОМЕР_1 , без обліку аварійних пошкоджень на дату ДТП, становить 438 587, 03 грн,

Позивач у позовній заяві зазначає, що вартість відновлювального ремонту 522 729,16 грн від дійсної вартості ТЗ 438 587,03 грн у відсотковому еквіваленті складає 119,18%, тобто, вартість відновлювального ремонту, розрахована відповідно до умов цього договору, перевищує 75% дійсної вартості ТЗ, тому було визнано повну загибель ТЗ.

Після чого було висталено пошкоджений ТЗ на автоонлайн для визначення його вартості. Відповідно до зобов`язуючої пропозиції найвища пропозиція пошкодженого ТЗ становила 62 550,00 грн.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про страхування», франшиза - частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.

Згідно п. 4.1.5 договору страхування, франшиза при повній загибелі ТЗ складає 10% від страхової суми, що дорівнює 58 000,00 грн.

Згідно з розділом 6 договору страхування, додаткові витрати страхувальника пов`язані з рятуванням застрахованого ТЗ - підтверджені документально витрати з транспортування (буксирування) пошкодженого транспортного засобу від місця, де стався страховий випадок, до місця зберігання чи місця ремонту, що є наслідками страхового випадку. Оплата таких витрат здійснюється у розмірі до 2 000,00 грн включно.

Відповідно до товарного чеку № 1 від 23.08.2019 вартість транспортування евакуатором автомобіля BMW 3, д.р.н. НОМЕР_1 становить 11 700,00 грн.

Тому, позивач у позовній заяві зазначає, що розрахунок суми страхового відшкодування відбувався наступним чином: 438 587,03 грн - 62 500,00 грн - 58 000,00 грн. + 2000,00 грн = 320 087,03 грн, де 438 587,03 грн - ринкова (дійсна) вартість; 62 500,00 грн - придатні залишки пошкодженого ТЗ; 58 000,00 грн - франшиза відповідно договору страхування; 2000,00 грн - витрати з транспортування пошкодженого транспортного засобу; 320 087,03 грн - сума страхового відшкодування, розрахована відповідно до умов цього договору.

Згідно із ст. 25 Закону України «Про страхування», умов договору, на підставі заяви страхувальника на виплату страхового відшкодування ПрАТ «СК «ВУСО» було здійснено перерахування грошових коштів на рахунок СТО у розмірі 320 087,03 грн, що підтверджується страховим актом № 11502-02 від 24.09.2019 та платіжними дорученнями №25299 від 24.09.2019, № 25476 від 25.09.2019, №25660 від 27.09.2019.

З метою досудового врегулювання 04.03.2020 ПрАТ «СК «ВУСО» направило на адресу відповідача претензію з вимогою про відшкодування суми понесених збитків за вих. № 1751.

Однак позивач у позовній заяві зазначає, що станом на момент звернення до суду з цією позовної заявою сума боргу залишається несплаченою в повному обсязі.

Відповідно до ст. 993 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), ст. 27 Закону України «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Відповідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, якщо вона завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Згідно ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Відтак, позивач, здійснивши виплату страхового відшкодування, набув права потерпілої особи в межах здійсненої виплати.

Відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно- правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон) у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Положеннями ст. 29 Закону передбачено, що у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Відповідно до ст. 30 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необгрунтованим. Ремонт вважається економічно необгрунтованим, якщо передбачені згідно з аварійним сертифікатом (рапортом), звітом (актом) чи висновком про оцінку, виконаним аварійним комісаром, оцінювачем або експертом відповідно до законодавства, витрати на відновлювальний ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди. Якщо транспортний засіб вважається знищеним, його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, а також витрати на евакуацію транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди.

Тому, ПрАТ «СК «ВУСО» звернулося до ТОВ «Експертно - Асистуюча Компанія «Фафорит» для визначення вартості відновлювального ремонту транспортного засобу BMW З, д.р.н. НОМЕР_1 .

Відповідно до Дослідження фахівця щодо можливого розміру вартості ремонту колісного транспортного засобу № 25008 від 19.02.2021 вартість відновлювального ремонту транспортного засобу BMW 3, д.р.н. НОМЕР_1 станом на 23.08.2019 складає 489 498,78 грн, що від дійсної вартості ТЗ 438 587,03 грн у відсотковому еквіваленті складає 111,61%.

Тобто, вартість відновлювального ремонту, розрахована відповідно до ст. 30 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», перевищує 100% дійсної вартості ТЗ, тому ТЗ вважається фізично знищеним.

Судом встановлено, що відповідно до Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» сума страхового відшкодування, становить 428 998,78 грн (489 498,78 грн - 62 500,00 грн + 2000,00 грн = 428 998,78 грн), де 489 498,78 грн - це вартість відновлювального ремонту; 62 500,00 грн - придатні залишки пошкодженого ТЗ; 2000,00 грн - витрати з транспортування пошкодженого транспортного засобу.

Відповідно до Полісу АО/1681073 ліміт за шкоду, заподіяну майну, становить 100 000,00 грн, франшиза - 2 000,00 грн

В п. 9.1 ст. 9 Закону зазначено, що страхова сума - це грошова сума, у межах якої страховик зобов`язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування.

Відповідно до ст. 12 Закону страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи.

Отже, за даним страховим випадком сума страхового відшкодування, що підлягає стягненню на користь ПрАТ «СК «ВУСО» з відповідача становить 98 000,00 грн (100 000,00 грн - 2 000,00 грн = 98 000,00 грн).

Також судом встановлено, що в матеріалах справи наявна відповідь відповідача на заяву про стягнення заборгованості в порядку регресу за вих. № 1793/18 від 17.06.2020, в якому останній зазначив, що для належного розгляду вимоги позивача необхідно останньому надати копію постанови суду про притягнення до відповідальності особи, винної в настанні дорожньо-транспортної пригоди та після надання вказаного документа ПрАТ «УПСК» поновить розгляд заяви позивача.

Суд вважає за необхідне зазначити, що відповідач не обґрунтував та не довів, невиконання позивачем яких саме обов`язків призвело до неможливості страховика встановити факт дорожньо-транспортної пригоди, причини та обставини її настання або розмір заподіяної шкоди, зокрема, враховуючи, що відповідачем було отримано заяву, яка містила відомості про дату і місце скоєння ДТП, його учасників, номери транспортних засобів, номер полісу відповідача, номер договору добровільного страхування відповідача; розмір виплаченого позивачем відшкодування, реквізити для перерахування коштів, номери зв`язку з виконавцем.

Пункт 35.2 ст. 35 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" визначає перелік документів, які повинні бути додані до заяви, разом з цим саме по собі недодання якогось з документів до заяви не має бути наслідком для уникнення від здійснення відшкодування або автоматичної відмови у страховій виплаті. Відповідач має довести, що таке ненадання, але за наявності всіх вказаних у заяві відомостей, призвело до неможливості встановити факт дорожньо-транспортної пригоди, причини та обставини її настання або розмір заподіяної шкоди, а також довести, що не міг витребувати у осіб, які мали у своєму розпорядженні відповідні документи та відомості.

В матеріалах справи відсутні будь-які належні та допустимі докази у розумінні ст.ст. 76 - 77 ГПК України, якими підтверджується неможливість відповідача встановити факт дорожньо-транспортної пригоди, причини та обставини її настання або розмір заподіяної шкоди. Самі лише посилання відповідача на відсутність у заяві про виплату страхового відшкодування копії постанови суду про притягнення до відповідальності особи, винної в настанні дорожньо-транспортної, є формальною підставою для відмови від здійснення страхового відшкодування.

У взаємозв`язку з викладеним висновком, суд вважає за необхідне звернутись до правової позиції Великої Палати Верхового Суду, викладеної в постанові від 19.06.2019 у справі №465/4621/16-к, в які зазначено наступне: … Таким чином, у зазначеній нормі (ст. 37 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів") втілено загальний принцип недопустимості формального підходу до вирішення питання про здійснення або нездійснення компенсації і надання пріоритету зовнішній формі юридично значущих дій або бездіяльності над їх змістом і наслідками. Адже підставою для відмови у відшкодуванні визнаються не будь-які порушення регламентованої цим законом процедури, а лише ті, що призвели до неможливості встановлення обставин, які мають істотне значення для вирішення питання про наявність чи відсутність підстав для здійснення виплат і визначення їх розміру.

За таких обставин посилання відповідача у відповіді на заяву про стягнення заборгованості в порядку регресу визнаються необґрунтованими та відхиляються з вищенаведених мотивів.

Відповідачем не надано суду доказів на спростування встановленої позивачем вартості відновлювального ремонту застрахованого автомобіля, внаслідок його пошкодження в ДТП, і також відповідач не спростував розраховану позивачем суму страхового відшкодування.

Відповідно до частини 1 статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певних дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За змістом статей 524 та 533 ЦК України грошовим є зобов`язання, яке виражається в грошових одиницях України (або грошовому еквіваленті в іноземній валюті), тобто будь-яке зобов`язання зі сплати коштів.

Згідно зі статтею 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі, інші юридичні факти.

З огляду на вищенаведене, правовідношення, в якому страховик у разі настання страхового випадку зобов`язаний здійснити страхову виплату, є грошовим зобов`язанням.

Відповідно до статті 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до положень ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Отже, як випливає із ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України забезпечення зобов`язання може виникати на підставі договору, а також ґрунтуватися на положеннях чинного законодавства України.

Станом на дату звернення до суду із позовною заявою грошові кошти в розмірі 98 000,00 грн відповідачем не сплачені.

За таких обставин, враховуючи викладене суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення страхового відшкодування нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню в повному обсязі в розмірі 98 000,00 грн.

Згідно із ч.2-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Будь-які подані учасниками процесу докази (в тому числі, зокрема, й стосовно інформації у мережі Інтернет) підлягають оцінці судом на предмет належності і допустимості. Вирішуючи питання щодо доказів, господарські суди повинні враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Що ж до належності доказів, то нею є спроможність відповідних фактичних даних містити інформацію стосовно обставин, які входять до предмета доказування з даної справи.

Надаючи оцінку доводам учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994р. Європейського суду з прав людини у справі «Руїс Торіха проти Іспанії»). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» (SERYAVINOTHERS v. UKRAINE) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі № 910/13407/17.

На підставі викладеного, враховуючи положення ст.129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 254 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "УКРАЇНСЬКА ПОЖЕЖНО-СТРАХОВА КОМПАНІЯ" (04080, м. Київ, вул. Кирилівська, 40, код ЄДРПОУ 20602681) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ВУСО" (03150, м. Київ, вул. Казимира Малевича, 31, код ЄДРПОУ 31650052) суму страхового відшкодування у розмірі 98 000 (дев`яносто вісім тисяч) грн 00 коп. та витрати на сплату судового збору в розмірі 2 270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн 00 коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене у строки та порядку, встановленому розділом ІV ГПК України.

Повний текст рішення складено 21.05.2021

Суддя І.О. Андреїшина