Ухвала суду № 97070121, 20.05.2021, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

20.05.2021Справа № 910/4437/21

Суддя Господарського суду міста Києва Привалов А.І., розглянувши за участю секретаря судового засідання Мазура В.М. у відкритому судовому засіданні

заяву Фізичної особи-підприємця Савицького Вячеслава Валентиновича

про забезпечення позову

у справі № 910/4437/21

за позовом Фізичної особи-підприємця Савицького Вячеслава Валентиновича

до 1) Комунального підприємства "Київтранспарксервіс";

2) Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІП Охорона";

про зобов`язання вчинити певні дії

За участю представників сторін:

від позивача: Болдирєва Д.І.;

від відповідача-1: Ковтунець Ю.С.;

від відповідача-2: не з`явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва звернувся Фізична особа-підприємець Савицький Вячеслав Валентинович з позовною заявою до 1) Комунального підприємства "Київтранспарксервіс"; 2) Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІП Охорона" про зобов`язання вчинити певні дії.

В обґрунтування позовних вимог, заявник зазначає, що 15.12.2017 між Фізичною особою-підриємцем Савицьким Вячеславом Валентиновичем та Комунальним підприємством "Київтранспарксервіс" було укладено Договір про надання права на експлуатацію фіксованих місць паркування № ДНП-2017-12-85 від 15.12.2017, умовами якого передбачено, що Сторона 1 за плату надає Стороні 2 право на організацію та експлуатацію 30 місць для платного паркування транспортних засобів, а також 3 спеціальних місць для безкоштовного паркування транспортних засобів, які перевозять інвалідів, що розташовані на паркувальному майданчику за адресою: м. Київ, Дарницький район вул. Ташкентська, (ст. м. Бориспільська), в межах III територіальної зони паркування м. Києва, а також здійснення розрахунків з юридичними та фізичними за паркування їхнього автотранспорту. Згідно п. 6.1. Договору, договір вступив в силу з 01 січня 2018 року та діє до 31 грудня 2020 року.

03.12.2020 позивач надіслав на адресу КП "Київтранспарксервіс" лист щодо продовження дії договору до 31.12.2021. При цьому, від відповідача-1 відповіді на вказаний лист не надійшло, як і не надійшло угоди про розірвання Договору про надання права на експлуатацію фіксованих місць паркування № ДНП-2017-12-85 від 15.12.2017, а відтак, на думку позивача, вказаний договір продовжує свою дію.

Однак, незважаючи на зазначені обставини, 28.01.2021 на території паркувального майданчика, що розташований за адресою, місто Київ, Дарницький район вул. Ташкентська, (ст. м. Бориспільська), з`явились представники КП "Київтранспарксервіс" та ТОВ "ВІП Охорона" (останні діяли на підставі Договору про надання послуг з охорони №П.3.21 від 25.01.2021 р., укладеного між КП "Київтранспарксервіс" та ТОВ "ВІП Охорона") які в усному порядку повідомили представників позивача про закінчення строку дії договору та почали чинити перешкоди у користуванні паркувальним майданчиком, зокрема, фізично заблокували доступ ФОП Савицького В.В. до паркувального майданчика, чим повністю унеможливили належне виконання зобов`язань за договором.

Отже, позивач просить суд: 1) визнати Договір про надання права на експлуатацію фіксованих місць паркування № ДНП-2017-12/85 від 15.12.2017 року продовженим до 31.12.2021 року; 2) заборонити КП "КИЇВТРАНСПАРКСЕРВІС", ТОВ "ВІП Охорона" чинити перешкоди ФОП Савицький В.В. в користуванні фіксованими місцями для паркування, а саме: 30 (тридцять шість) місць для платного паркування транспортних засобів, а також 3 (трьох) спеціальних місць для безкоштовного паркування транспортних засобів, які перевозять інвалідів, що знаходяться за адресою: м. Київ, Дарницький район вул. Ташкентська, (ст. м. Бориспільська), в межах III територіальної зони паркування в м. Києві, у тому числі заборонити чинити перешкоди в допуску ФОП Савицький В.В. та в проїзді (виїзді) транспортних засобів до вказаних місць для паркування ФОП Савицьким В.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.03.2021 позовну заяву Фізичної особи-підприємця Савицького Вячеслава Валентиновича було залишено без руху та надано строк на усунення недоліків.

14.04.2021 на адресу Господарського суду міста Києва від представника позивача надійшла заява про усунення недоліків.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 19.04.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи в порядку загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначено на 20.05.2021.

17.05.2021 від представника позивача за допомогою системи «Електронний суд» надійшла заява про забезпечення позову, в якій заявник просить суд:

- заборонити КП "КИЇВТРАНСПАРКСЕРВІС" укладати будь-які договори та/або вчиняти будь-які інші дії, пов`язані з передачею будь-яким іншим особам права користування фіксованими місцями для паркування, а саме: 30 (тридцять) місць для платного паркування транспортних засобів, а також 3 (трьох) спеціальних місць для безкоштовного паркування транспортних засобів, які перевозять інвалідів, що знаходяться за адресою: м. Київ, Дарницький район вул. Ташкентська, (ст. м. Бориспільська), в межах III територіальної зони паркування в м. Києві;

- заборонити КП "КИЇВТРАНСПАРКСЕРВІС" чинити перешкоди ФОП Савицький В.В. в користуванні фіксованими місцями для паркування, а саме: 30 (тридцять шість) місць для платного паркування транспортних засобів, а також 3 (трьох) спеціальних місць для безкоштовного паркування транспортних засобів, які перевозять інвалідів, що знаходяться за адресою: м. Київ, Дарницький район вул. Ташкентська, (ст. м. Бориспільська), в межах III територіальної зони паркування в м. Києві, у тому числі заборонити чинити перешкоди в допуску ФОП Савицький В.В. та в проїзді (виїзді) транспортних засобів до вказаних місць для паркування ФОП Савицьким В.В.

Відповідно до ч. 1 ст. 138 Господарського процесуального кодексу України заява про забезпечення позову подається:

1) до подання позовної заяви - за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом для відповідного позову, або до суду за місцезнаходженням предмета спору - якщо суд, до підсудності якого відноситься справа, визначити неможливо;

2) одночасно з пред`явленням позову - до суду, до якого подається позовна заява, за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом;

3) після відкриття провадження у справі - до суду, у провадженні якого перебуває справа.

Відповідно до ч. 3, 4 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, може викликати особу, що подала заяву про забезпечення позову, для надання пояснень або додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову, або для з`ясування питань, пов`язаних із зустрічним забезпеченням. У виняткових випадках, коли наданих заявником пояснень та доказів недостатньо для розгляду заяви про забезпечення позову, суд може призначити її розгляд у судовому засіданні з викликом сторін.

Дослідивши зміст поданої заяви, враховуючи необхідність встановлення всіх обставин, що склалися, для з`ясування обґрунтованості заяви про забезпечення позову та з огляду на фактичні обставини справи № 910/4437/21, суд дійшов висновку про доцільність призначення заяви про забезпечення позову до розгляду в судовому засіданні за участі представників сторін.

Присутній у судовому засіданні 20.05.2021 представники позивача підтримав заяву про забезпечення позову з посиланням на обставини, наведені в ній.

Представник відповідача проти задоволення заяви заперечив, посилаючись на те, що обрані позивачем способи забезпечення позову є втручанням у його господарську діяльність та ніяким чином не можуть захистити права позивача, оскільки строк дії Договору про надання права на експлуатацію фіксованих місць паркування № ДНП-2017-12/85 від 15.12.2017 року закінчився та відповідач заперечив щодо його продовження, про що позивача у встановлений строк було повідомлено.

Розглянувши заяву Фізичної особи-підприємця Савицького Вячеслава Валентиновича про забезпечення позову, проаналізувавши норми господарського процесуального законодавства України, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 137 ГПК України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у своїй постанові від 16.08.2018 по справі № 910/1040/18 зазначила, що оскільки позивач звернувся до суду з позовними вимогами немайнового характеру, судове рішення, у разі задоволення якого не вимагається примусове виконання, то в цьому випадку мала застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. При цьому в таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, зокрема, чи зможе позивач їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.

Виконання рішення немайнового характеру ставиться в залежність виключно від виконання боржником певного ряду дій. В даному випадку ймовірність утруднення або невиконання рішення господарського суду пов`язується виключно з обставинами можливого ухилення боржника від виконання дій, які можуть стати наслідком визнання судом Договору про надання права на експлуатацію фіксованих місць паркування № ДНП-2017-12/85 від 15.12.2017 року продовженим до 31.12.2021 року.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст. 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

При цьому, суд зазначає, що за приписами ч. 11 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України визначено, що не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

Як вбачається із заяви позивача про забезпечення позову, вимога про заборону КП "КИЇВТРАНСПАРКСЕРВІС" чинити перешкоди ФОП Савицький В.В. в користуванні фіксованими місцями для паркування, а саме: 30 (тридцять шість) місць для платного паркування транспортних засобів, а також 3 (трьох) спеціальних місць для безкоштовного паркування транспортних засобів, які перевозять інвалідів, що знаходяться за адресою: м. Київ, Дарницький район вул. Ташкентська, (ст. м. Бориспільська), в межах III територіальної зони паркування в м. Києві, у тому числі заборонити чинити перешкоди в допуску ФОП Савицький В.В. та в проїзді (виїзді) транспортних засобів до вказаних місць для паркування ФОП Савицьким В.В. є повністю ідентичною позовній вимозі, що виключає можливість її задоволення.

Щодо вимоги позивача про заборону КП "КИЇВТРАНСПАРКСЕРВІС" укладати будь-які договори та/або вчиняти будь-які інші дії, пов`язані з передачею будь-яким іншим особам права користування фіксованими місцями для паркування, а саме: 30 (тридцять) місць для платного паркування транспортних засобів, а також 3 (трьох) спеціальних місць для безкоштовного паркування транспортних засобів, які перевозять інвалідів, що знаходяться за адресою: м. Київ, Дарницький район вул. Ташкентська, (ст. м. Бориспільська), в межах III територіальної зони паркування в м. Києві, суд погоджується в цій частині з доводами представника відповідача, що задоволення такої вимоги буде втручанням у господарську діяльність КП "КИЇВТРАНСПАРКСЕРВІС", враховуючи, що договірні відносини між сторонами припинені згідно з умовами Договору про надання права на експлуатацію фіксованих місць паркування № ДНП-2017-12/85 від 15.12.2017 року.

Приймаючи до уваги вище викладене в сукупності, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову.

За змістом рішення Європейського суду з прав людини у справі "Кузнєцов та інші проти Російської Федерації" зазначено, що одним із завдань вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті, вмотивоване рішення дає можливість стороні апелювати проти нього.

Відповідно до ч. 6 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України, про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

За приписами ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

На підставі викладеного, враховуючи положення Глави 8 Розділу І ГПК України, оскільки заяву Фізичної особи-підприємця Савицького Вячеслава Валентиновича про забезпечення позову судом розглянуто по суті, тому витрати по сплаті судового збору в сумі 1135,00 грн. за розгляд заяви про забезпечення позову, відшкодуванню та поверненню не підлягають.

Керуючись ст. 140, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Відмовити Фізичній особі-підприємцю Савицькому Вячеславу Валентиновичу в задоволенні заяви про забезпечення позову.

2. Згідно ч. 1 ст.235 Господарського процесуального кодексу України дана ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення суддею та може бути оскаржена у порядку, встановленому статтею 256 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст ухвали складено та підписано: 21.05.2021.

Суддя А.І. Привалов