Рішення № 97070040, 17.05.2021, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

17.05.2021Справа № 910/1809/21

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Новограднафтотрейд"доТовариства з обмеженою відповідальністю "АВ-ЛАЙН"простягнення 651 336, 85 грн Суддя Підченко Ю.О.Представники сторін:

без виклику.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "НОВОГРАДНАФТОТРЕД" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовними вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю "АВ-ЛАЙН" про стягнення заборгованості в розмірі 612 986,93 грн, інфляційних втрат в розмірі 24 039, 36 грн, 3% річних в розмірі 14 310, 56 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не належним чином виконує свої зобов`язання за договором поставки товарів з використанням обладнання по ідентифікації транспортного засобу № 17/07-1 від 17.07.2019.

Відповідно до ухвали Господарського суду міста Києва від 12.02.2021 відкрито провадження у справі № 910/1809/21, вирішено проводити розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Розглядаючи дану справу судом враховано, що згідно з постановою Кабінету Міністрів України "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID - 19" від 11.03.2020 за №211 з 12.03.2020 до 03.04.2020 на усій території України установлено карантин.

Водночас, керуючись ч. 2 ст. 11 ГПК України та ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суд також враховує припис ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якою закріплене право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.

З урахуванням вищевикладеного та приймаючи до уваги те, що з моменту відкриття провадження у справі сплив достатній строк (з урахуванням введених обмежень, пов`язаних із запровадженням в Україні карантину), для подання всіма учасниками справи своїх доводів, заперечень, відзивів, доказів тощо, суд вважає за можливе здійснити розгляд даної справи по суті заявлених вимог.

При цьому, суд приймає до уваги, що відповідно до ч. 2 ст. 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Як вбачається з наявних у матеріалах справи фактичних даних, ухвалу про відкриття провадження у справі представник відповідача отримав 19.02.2021 (згідно з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення).

За таких обставин, приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений ч. 1 ст. 251 ГПК України та ухвалою суду про відкриття провадження у даній справі не подав до суду відзиву на позов, відповідних клопотань про продовження процесуальних строків, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, справа може бути розглянута за наявними у ній документами з урахуванням згаданого вище припису ч. 2 ст. 178 ГПК України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

17.07.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Новограднафтотрейд" (як продавцем) та Товариством з обмеженою відповідальністю "АВ-ЛАЙН" (як покупцем) було укладено договір № 17/07-1 поставки товарів з використанням обладнання по ідентифікації транспортного засобу за умовами якого продавець зобов`язується передати у власність покупця товари на КС з використанням обладнання, а покупець зобов`язується приймати у власність товари та повністю оплачувати їх вартість (ціну), в порядку та на умовах, визначених в цьому договорі.

Право власності та товар переходить від продавця до покупця в момент його передачі, підтвердженням чому виступають дані процесінгового центру продавця, або видаткові документи, які оформлюються за відповідний період (п. 2.4. договору).

У п. 3.1. договору сторони погодили, що загальна сума (вартість) цього договору визначається загальною кількістю поставленого та/або оплаченого покупцем товару протягом всього строку дії договору. Ціна (вартість) товарів, які відпускатимуться (передаватимуться) продавцем покупцеві в рамках та на підставі цього договору і підлягає оплаті покупцем, визначається сторонами у Протоколі погодження ціни, який є невід`ємною частиною даного договору.

Ціна товарів є динамічною та може змінюватися, а у разі зміни ціни сторони повинні підписати новий Протокол узгодження ціни (п. 3.2. договору).

Відповідно до п. 5.1. договору, сплата вартості товарів здійснюється на підставі наданих продавцем рахунків на оплату товарів, в строк не пізніше 3 (трьох) банківських днів з дати отримання рахунку покупцем (відповідно до п. 8.7. договору) за умови відстрочки платежу за отриманий товар, за попередні 14 календарних днів. Остаточний розрахунок по договору здійснюється по факту надання видаткової накладної на поставлений товар протягом двох робочих днів з моменту отримання за допомогою факсимільного зв`язку з подальшим наданням оригіналу.

Сторони погодили, що датою оплати вважається дата зарахування грошових коштів банківською установою на банківський рахунок продавця або надходження грошових коштів до каси продавця (п. 5.5. договору).

Згідно з п. 6.1., договір вступає в дію з моменту його підписання сторонами та є чинним до грудня 2020, а в частині розрахунків - до їх повного завершення. У разі, якщо за 2 тижні до закінчення строку дії цього договору жодна із сторін письмово не заявить про своє бажання припинення строку дії договору, цей договір вважається автоматично продовженим ще на 365 календарних днів на таких самих умовах.

Передача (відпуск) товарів відбувається безпосередньо на КС (контейнерний склад) (п. 8.1. договору).

На обґрунтування заявленого позову позивач зазначає, що в період з 30.07.2019 до 14.09.2020 ним було здійснено поставку товарів на користь відповідача на загальну суму 2 835 095, 21 грн. Станом на дату подання позовної заяви відповідач не оплатив на користь 612 986, 93 грн та порушив умови укладеного між сторонами договору.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України (далі також - ЦК України), цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є договором поставки.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України).

На виконання умов Договору № 17/07-1 від 17.02.2019, позивач здійснив поставку товарів на користь відповідача, що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними № 1990 від 30.07.2019р. на суму 156 410,52 грн., № 2053 від 31.07.2019р. на суму 34 158,48 грн., № 2160 від 23.08.2019р. на суму 246 286,01 грн., № 2179 від 31.08.2019 на суму 89 433,30 грн., № 2279 від 10.09.2019р. на суму 119 854,98 грн.,№ 2311 від 16.09.2019р. на суму 77 342,16 грн., № 2347 від 23.09.2019р. на суму 80 680,80 грн., № 2614 від 30.09.2019р. на суму 152 292, 48 грн., № 2696 від 07.10.2019р. на суму 38 863,92 грн., № 2777 від 21.10.2019р. на суму 73 897, 20 грн., № 2778 від 21.10.2019р. на суму 20 441,52 грн., № 2988 від 28.10.2019на суму 61 041,43 грн., № 3005 від 31.10.2019р. на суму 34 751,29 грн., № 3066 від 11.11.2019р. на суму 7 333,33 грн., № 3197 від 18.11.2019р. на суму 68 837,64 грн., № 3232 від 25.11.2019р. на суму 6 955,03 грн.. № 3252 від 30.11.2019р. на суму 20 300,57 грн., № 3294 від 09.12.2019р. на суму 10 351, 80 грн., № 3320 від 16.12.2019р. на суму 43 098,68 грн., № 3580 від 23.12.2019 на суму 1 13 231, 47 грн., № 3717 від 31,12.2019р. на суму 43 166,26 грн., № 4 від 08.01.2020р. на суму 48 937,50 грн., № 334 від 17.02.2020р. на суму 71 762,08 грн., № 458 від 24.02.2020р. на суму 98 284.90 грн., № 498 від 29.02.2020р. на суму 50 713,10 грн., № 605 від 10.03.2020р. на суму 98 734, 54 грн., № 693 від 16.03.2020р. на суму 61 071,79 грн., № 733 від 23.03.2020р. суму 70 216,58 грн., № 734 від 23.03.2020р. на суму 36 111,60 грн.. № 848 від 30.03.2020р. на суму 33 851,40 грн., № 981 від 06.04.2020р. на суму 24 600, 01 грн., № 992 від 13.04.2020р. на суму 47 152,25 грн., № 2074 від 13.07.2020р. на суму 49 847,16 грн., № 2136 від 20.07.2020р. на суму 69 392,81 грн., № 2184 від 27.07.2020р. на суму 36 630,00 грн., № 2185 від 27.07.2020р. на суму 21 943,66 грн., № 2205 від 03.08.2020р. на суму 31 072, 50 грн., .№ 2494 від 10.08.2020р. на суму 109 900,44 грн., № 2540 від 17.08.2020р. на суму 26 619,30 грн., № 2569 від 25.08.2020р. на суму 127 800,00 грн., № 2605 від 31.08.2020 на суму 57 646,08 грн., № 2899 від 07.09.2020р. на суму 74 367,54 грн., № 2946 від 14.09.2020р. на суму 89 711,10 грн.

Як стверджує позивач, та не спростовано відповідачем, оригінали вищевказаних видаткових накладних знаходяться у позивача, окрім видаткових накладних № 2179 від 31.08.2019р. на суму 89 433,30 грн., № 2185 від 27.07.2020р. на суму 21 943,66 грн. та №2184 від 27.07.2020р. на суму 36 630,00 грн. Дані видаткові накладні направлялися TOB «АВ-ЛАЙН» як на юридичну, так і на фактичну адресу для отримання підписаних екземплярів, що підтверджується Описами документів на відправлення контрагенту TOB «АВ-ЛАЙН» та чеками AT «УКРПОШТА» від 02.02.2021р.

Судом встановлено, що 19.01.2021 позивач звернувся до відповідача з вимогою про стягнення заборгованості за поставлений товар за договором в розмірі 612 986,93 грн.

Статтею 692 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

За змістом ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується з нормами статей 525, 526 Цивільного кодексу України.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Наявність обов`язку відповідача щодо сплати заборгованості у розмірі 612 986, 93 грн підтверджується матеріалами справи та не була спростована відповідачем, зокрема, останнім не надано суду доказів сплати грошових коштів у вказаному розмірі, у зв`язку з чим позов в частині стягнення основного боргу підлягає задоволенню в повному обсязі.

Окрім наведеного розміру заборгованості позивачем заявлено до стягнення 24 039,36 грн інфляційних втрат та 14 310, 56 грн 3% річних за прострочення сплати вартості поставленого товару.

Відповідно до вимог ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, судом встановлено, що вказаний розрахунок здійснено щодо кожної видаткової накладної, з урахуванням встановленого договором строку оплати та здійснених відповідачем оплат, визначений позивачем період нарахування є обґрунтованим, розрахунок частково арифметично не правильний, у зв`язку з чим позовні вимоги щодо стягнення 3% річних підлягають частковому задоволенню на суму 14 275,40 грн, а інфляційних втрат частково у розмірі 23 462, 70 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Поряд з цим, за змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах "Трофимчук проти України", "Серявін та інші проти України" обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

З урахуванням наведеного, суд зазначає, що решта долучених до матеріалів справи доказів та доводів сторін була ретельно досліджена судом і наведених вище висновків стосовно наявності підстав для часткового задоволення позову не спростовує.

Відповідно до положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору покладаються на сторони пропорційно до розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 73, 74, 76, 77, 86, 129, 232, 233, 237, п. 2 ч. 5 ст. 238, ст. ст. 240, 241, ч. 1 ст. 256, 288 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Новограднафтотрейд" задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АВ-ЛАЙН" (02094, м. Київ, вул. Гната Хоткевича, 2, літ. А, офіс 17; код ЄДРПОУ 41166316) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Новограднафтотрейд" (11742, Житомирська область, Новоград-Волинський р-н, с. Наталівка, вул. Промислова, 3; код ЄДРПОУ 41460875) заборгованість в розмірі 612 986, 93 грн, інфляційні втрати в розмірі 23 462, 70 грн, 3% річних в розмірі 14 275,40 грн та витрати зі сплати судового збору в розмірі 9 760, 87 грн. Видати наказ.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, то строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення буде складено та підписано 21.05.2021 року.

Суддя Ю.О.Підченко