Рішення № 97069995, 20.05.2021, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

20.05.2021Справа № 910/3146/21

Суддя Господарського суду міста Києва Лиськов М.О., розглянувши матеріали справи у порядку спрощеного провадження без виклику представників сторін

За позовом Акціонерного товариства Страхова компанія "ІНГО"

вул. Бульварно - Кудрявська, 33, м. Київ, 01054

до Товариства з додатковою відповідальністю "СК "Ю.Ес.Ай"

вул. Героїв Сталінграду корп.6А, м. Київ, 04210

про відшкодування 5 874,30 грн.

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство Страхова компанія "ІНГО" (далі-позивач) звернулось до суду з позовною заявою про стягнення з Товариства з додатковою відповідальністю "СК "Ю.Ес.Ай" (далі-відповідач) відшкодування 5 874,30 грн. в порядку регресу, посилаючись на те, що в силу приписів статті 27 Закону України "Про страхування" та статті 993 Цивільного кодексу України, у межах фактичних витрат у позивача виникло право вимоги до відповідача.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 05.03.2021 року було прийнято справу до провадження, ухвалено проводити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

19.03.2021 від Моторного (транспортного) страхового бюро України надійшла довідка про страховий поліс серії АО/6102282748.

02.04.2021 відповідачем до суду подано відзив на позовну заяву, в котрому зауважено що до пошкодженого транспортного засобу «Nissan X-Trail» слід застосовувати коефіцієнт фізичного зносу 0,18.

Будь яких інших заяв, клопотань або заперечень від сторін до суду не надходило.

Оскільки наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, у відповідності до ч.5 ст.252 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними у справі матеріалами.

При цьому судом враховано, що розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться (ч. 2 ст. 252 ГПК України).

Відповідно до ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Водночас, суд враховує, що відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З огляду на практику Європейського суду з прав людини, критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010, "Смірнова проти України" від 08.11.2005, "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006, "Літоселітіс проти Греції" від 05.02.2004 та інші).

З огляду на зазначені вище обставини, для визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті, а також виконання завдання розгляду справи по суті, розгляд справи здійснено за межами строків, встановлених Господарським процесуальним кодексом України, проте в розумні строки.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

26.07.2020 р. між АТ «СК «ІНГО» та ТОВ УЛФ «Фінанс» (далі - Страхувальник) було укладено Договір страхування № 250515218.20 (далі - Договір страхування), за яким АТ «СК «ІНГО» було застраховано майнові інтереси Страхувальника, пов`язані з експлуатацією автомобіля марки «Рено», державний номер НОМЕР_1

Згідно з Повідомленням про ДТП від 16.09.2020 р. по вулиці Івана Франка , 64 , м. Львів сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля марки «Рено», державний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 та автомобіля марки «Ніссан», державний номер НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_2 .

Відповідно до Повідомлення про ДТП від 16.09.2020 року зазначена ДТП сталася з вини водія ОСОБА_3 .

Страхувальником було подано до АТ «СК «ІНГО» Заяву на виплату страхового відшкодування.

Згідно Рахунку №СПД-000661 від 18.09.2020 року, наданого СПД-ФО ОСОБА_4 вартість відновлюваного ремонту автомобіля марки «Рено», державний номер НОМЕР_1 склала 10 374, 30 грн.

На підставі вказаного рахунку, за вирахуванням суми, що не підлягає оплаті, АТ «СК «ІНГО» було виплачено страхове відшкодування страхувальнику у розмірі 6 874,30 грн., на підтвердження чого позивачем додано копію платіжного доручення №15931 від 06.10.2020.

24.12.2020 року на адресу відповідача позивач направив вимогу щодо компенсації суми страхового відшкодування, але момент звернення до суду із позовом страхове відшкодування на користь позивача відповідачем не сплачено.

Відповідно до ст. 979 Цивільного кодексу України та ст. 16 Закону України "Про страхування" за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

У відповідності зі ст. 27 Закону України "Про страхування" та ст. 993 Цивільного кодексу України до страховика (Позивач), який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Частиною 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ст. 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Частиною 1 статті 1191 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Згідно з ч. 1 ст. 25 Закону України "Про страхування" здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

Відповідно до п. 33.2. ст. 33 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у разі настання дорожньо-транспортної пригоди за участю лише забезпечених транспортних засобів, за умови відсутності травмованих (загиблих) людей, а також за згоди водіїв цих транспортних засобів щодо обставин її скоєння, за відсутності у них ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, ці водії мають право спільно скласти повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду.

У такому разі водії транспортних засобів після складення зазначеного в цьому пункті повідомлення мають право залишити місце дорожньо-транспортної пригоди та звільняються від обов`язку інформувати відповідний підрозділ Національної поліції про її настання.

У разі оформлення документів про дорожньо-транспортну пригоду без участі уповноважених на те працівників відповідного підрозділу Національної поліції розмір страхової виплати за шкоду, заподіяну майну потерпілих, не може перевищувати максимальних розмірів, затверджених Уповноваженим органом за поданням МТСБУ, що діяли на день настання страхового випадку.

Моторним (транспортним) страховим бюро України було встановлено відповідний зразок повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду та за погодженням з Державною автомобільною інспекцією Міністерства внутрішніх справ України затверджено Інструкцію щодо заповнення повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду (затверджено протоколом президії МТСБУ від 11.08.2011 за №274/2011).

Відповідно до п. 7 вказаної Інструкції, у повідомленні зазначаються, зокрема, фактична дата, час та місце настання ДТП, схема ДТП.

Оформлене у відповідності до зазначеної Інструкції учасниками дорожньо-транспортної пригоди повідомлення в силу положень Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" є підставою для прийняття страховиком рішення щодо здійснення страхового відшкодування.

Судом враховано, що страховик за договором добровільного страхування прийняв спірний європротокол як належний доказ настання страхового випадку і виплатив за ним відшкодування, звернувшись з даним позовом до суду про відшкодування здійснених виплат зі страховика винної особи.

Відповідач як страховик відповідальності винної сторони у дорожньо-транспортній пригоді особи на підставі спеціальної норми статті 29 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" здійснює відшкодування витрат, пов`язаних з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, а різницю між реальними збитками і відновлювальним ремонтом пошкодженого транспортного засобу з урахуванням зносу на підставі статті 1194 ЦК відшкодовує особа, яка завдала збитків.

За ч. 1 ст. 228 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який відшкодував збитки, має право стягнути збитки з третіх осіб в порядку регресу.

Отже, Позивачу як кредитору належить право вимоги до Відповідача в межах ліміту страхового відшкодування. Позивач вільно, на власний розсуд може обирає спосіб здійснення свого права шляхом звернення вимоги виключно до особи, яка завдала шкоди, про відшкодування цієї шкоди, або шляхом звернення до страховика, у якого особа, яка завдала шкоди, застрахувала свою цивільну відповідальність, із вимогою про виплату страхового відшкодування, або шляхом звернення до страховика та в подальшому до особи, яка завдала шкоди, за наявності передбачених статтею 1194 ЦК України підстав.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові ВСУ від 24.04.2018р. по справі №910/9030/17; постанові ВСУ від 01.02.2018 р. по справі № 910/22886/16; постанові ВСУ 6- 1009цс15 від 24.02.2016р.; постанові 910/15182/17 від 10.07.2018р.

Відповідно до Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, збільшення від нуля до одиниці коефіцієнту зносу деталей автомобіля впливає на зменшення вартості його відновлювального ремонту, та при наявності коефіцієнту зносу деталей автомобіля при встановлення вартості його відновлювального ремонту застосування такого коефіцієнту є обов`язковим.

Відповідно до п. 7.39 Методики, винятком стосовно використання зазначених вимог є: а) якщо КТЗ експлуатуються в інтенсивному режимі (фактичний пробіг щонайменше вдвічі більший за нормативний); б) якщо складові частини кузова, кабіни, рами відновлювали ремонтом або вони мають корозійні руйнування чи пошкодження у вигляді деформації; в) якщо КТЗ експлуатувалося в умовах, визначених у пункті 4 таблиці 4.1 додатка 4.

Відповідач, заперечуючи проти позову, зазначає, що розмір виплаченого позивачем страхового відшкодування за Договором страхування було визначено та виплачено без врахування коефіцієнту фізичного зносу автомобіля «Рено», державний номерний знак НОМЕР_2 , який в даному випадку підлягає врахуванню в силу п.п. 7.39 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів з огляду на те, що КТЗ експлуатуються в інтенсивному режимі, в зв`язку з чим, підлягає застосуванню коефіцієнт фізичного зносу у розмірі 0,18.

16.09.2020 на замовлення ТДВ СК «Ю.Ес.Ай» було складено Розрахунок коефіцієнту фізичного зносу, в якому вказано, що коефіцієнт фізичного зносу транспортного засобу «Рено», державний номерний знак НОМЕР_2 , складає 0,18.

Відповідно до положень Методики, ціна нового КТЗ в Україні або в провідних країнах-експортерах, середньорічний пробіг досліджуваного автомобіля тощо, визначаються оцінювачами та/або аварійними комісарами за інформацією з довідкової літератури, до якої, зокрема, відноситься - довідник "Бюлетень автотоварознавця".

Таким чином, фактичний пробіг автомобіля автомобіля «Рено», державний номерний знак НОМЕР_3 , становить 96129 тис. км., що більш ніж удвічі перевищує середньорічний нормативний пробіг аналогічного автомобіля (такої ж марки, моделі, року випуску тощо), встановлений рекомендованим Методикою періодичним довідником «Бюлетень автотоварознавця» (19500 тис. км).

Відтак, експлуатація автомобіля «Рено», державний номерний знак НОМЕР_3 , в інтенсивному режимі є окремою підставою для застосування коефіцієнту фізичного зносу відповідно до п. 7.39 Методики.

З наявних в матеріалах справи доказів, вбачається, що позивачем під час складання розрахунку на страхове відшкодування не було враховано, що застрахований автомобіль використовувався в інтенсивному режимі, про що свідчить показники середньорічного пробігу ТЗ.

Позивач контррозрахунку суми страхового відшкодування та будь-яких заперечень щодо коефіцієнту фізичного зносу не надав.

Отже, враховуючи вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу у розмірі 9928,15 грн., франшизу у розмірі 1000,00 грн, франшизу по договору КАСКО у розмірі 3500,00 грн., суд приходить до висновку, що обґрунтованою сумою страхового відшкодування є сума у розмірі 5 428,15 грн., про стягнення якої не заперечує відповідач.

Згідно з п. 36.2 ст. 36 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (в редакції, що була дійсною на момент виникнення спірних правовідносин) виплата страхового відшкодування здійснюється протягом 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування.

Відповідно до ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Станом на час вирішення спору по суті матеріали справи не містять доказів на підтвердження здійснення відповідачем виплати страхового відшкодування.

Відповідно до п.3 ч.4 ст.238 ГПК України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Щодо інших аргументів сторін суд зазначає, що вони були досліджені та не наводяться у рішенні, позаяк не покладаються в його основу, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України, рішення від 10.02.2010). Крім того, аналогічна правова позиція викладена в Постанові Верховного Суду від 26.06.2018 у справі № 127/3429/16-ц.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Подані сторонами докази мають бути належними, допустимими, достовірними, достатніми (ст.ст. 76-79 ГПК України).

Згідно із ст. 86 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

За наведених обставин, вимога позивача про стягнення з відповідача 5 874 грн. 30 коп. страхового відшкодування підлягає задоволенню частково у сумі 5 428 грн. 15 коп.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні Акціонерного товариства Страхова компанія "ІНГО" підлягають задоволенню частково.

Позивачем в позовній заяві наведено попередній (орієнтовний) розрахунок витрат, який складається з суми судового збору в розмірі 2270,00 грн.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на часткове задоволення позовних вимог, судовий збір в розмірі 2 097 грн. 60 коп. покладається на відповідача, решта судового збору залишається за позивачем.

Керуючись ст.ст. 56, 58, 73, 74, 76-80, 86, 123, 124, 129, 236-238, 241, 327 ГПК України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю "СК "Ю.Ес.Ай" (вул. Героїв Сталінграду корп.6А, м. Київ, 04210; ідентифікаційний код 32404600) на користь Акціонерного товариства Страхова компанія "ІНГО" (вул. Бульварно - Кудрявська, 33, м. Київ, 01054, ідентифікаційний код 16285602) страхове відшкодування у сумі 5 428 грн. 15 коп. та судовий збір у сумі 2 097 грн. 60 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили у відповідності до приписів ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.

Суддя М.О. Лиськов