Рішення № 97069835, 01.04.2021, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

01.04.2021Справа № 910/117/21 Господарський суд міста Києва у складі судді Ягічевої Н. І., розглянувши у спрощеному провадженні без виклику сторін господарську справу За позовом Комунального некомерційного підприємства "Центр первинної медико-санітарної допомоги №1 Дніпровського району м.Києва" (вул. Петра Запорожця, буд. 26, м. Київ, 02125, код ЄДРПОУ 26188946) до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІНСІТ-АРТ" (вул. Шкільна, будинок 56, м. Запоріжжя, Запорізька обл., 69002, код ЄДРПОУ 41894257) третя особа без самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача Дніпровська районна в місті Києві державну адміністрацію (бул. Праці, буд. 1/1, м. Київ, 02094, код ЄДРПОУ 37203257) про стягнення 81 149, 43 грн.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Комунальне некомерційне підприємство "Центр первинної медико-санітарної допомоги №1 Дніпровського району м.Києва" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІНСІТ-АРТ" (далі - відповідач) про стягнення 81 149, 43 грн. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору №536/10 від 31.01.2020 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду та додаткової угоди до нього від 31.10.2020, у зв`язку з чим позивачем нараховано до стягення з відповідача 68 823, 68 грн зі сплати орендної плати, 7 329, 03 грн заборгованості зі сплати компенсаційних витрат на експлуатацію послуги, 3 130, 25 грн заборгованості зі сплати компенсаційних витрат на комунальні послуги, 130, 91 грн пені, 156, 80 грн 3% річних та 1581, 76 грн інфляційних втрат. Ухвалою від 05.02.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, визначено сторонам строк для надання відзиву на позовну заяву, відповіді на відзив та доказів в обґрунтування своєї позиції. Відповідачу визначено строк для подання відзиву на позов - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали та заперечень на відповідь на відзив (якщо така буде подана) - протягом 5 днів з дня отримання відповіді на відзив, позивачу надано строк для подання відповіді на відзив - протягом 5 днів з дня його отримання. У зв`язку з тим, що суддя Господарського суду міста Києва Ягічева Н.І. перебувала у відпустці, розгляд справи здійснюється після виходу судді з відпустки. Згідно положень ст. 248 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. У відповідності до ч. 2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України. розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Частиною третьою статті 252 Господарського процесуального кодексу України, передбачено, що якщо до розгляду справи у порядку спрощеного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі. Позивач та третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ухвалу суду від 01.02.2021 отримали 11.02.2021, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення відправлення.

Вказана ухвала суду від 01.02.2021 року була надіслана відповідачу 08.02.2021 рекомендованим листом, що підтверджується відтиском печатки про відправлення на зворотному боці ухвали, на адресу місцезнаходження відповідача, вказану у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: просп. Космонавта Комарова, буд. 14 «А», м. Київ, Однак поштове відправлення не було вручене відповідачу та було повернуте до суду 18.02.2021 з приміткою: «адресат відсутній за вказаною адресою» про що свідчить реєстр відстеження поштової кореспонденції 0105477298350.

25.02.2021 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача подала письмові пояснення по справі,в яких зазначає, що позовні вимоги підтримує та просить суд задовольнити їх у повному обсязі.

Разом з цим суд зазначає, що у відповідності до вимог Господарського процесуального кодексу України, відповідачу був встановлений строк для подання відзиву на позовну заяву протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Однак, відповідач своїм правом на подання відзиву на позовну заяву у визначений у відповідності до положень Господарського процесуального кодексу України строк не скористався, клопотання про продовження строку на його подання не подав.

Будь-яких інших заяв, клопотань або заперечень від сторін не надходило.

За таких обставин, справа підлягає вирішенню за наявними матеріалами з огляду на приписи ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Згідно положень ст. 248 ГПК України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Таким чином, суд, враховуючи належне повідомлення сторін про розгляд справи, визначений процесуальний строк для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, вбачає за можливе здійснити розгляд справи за наявними матеріалами.

Відповідно до ч. 4 ст. 240 ГПК України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши подані документи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

31 січня 2020 року між Дніпровською районною в місті Києві державною адміністрацією (далі - третя особа), Товариством з обмеженою відповідальністю «Вінсіт-арт» (далі - відповідач) та Комунальним некомерційним підприємством «Центр первинної медико-санітарної допомоги № 1 Дніпровського району м. Києва» (далі -позивач) укладено договір про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду № 536/10 (далі - Договір).

Відповідно до пункту 1.1. Договору, Орендодавець на підставі п. 340 протоколу засідання постійної комісії Київської міської ради з питань власності від 10 вересня 2019 року та розпорядження голови Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації від 02 жовтня 2019 року № 801 «Про передачу в оренду нежитлового приміщення комунальної власності територіальної громади міста Києва загальною площею 367,5 кв.м. на бульварі Перова, 10 єдиному претенденту на право оренди» передає, а Орендар Приймає в оренду частину нерухомого майна (нежитлові приміщення), що належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва (далі - Об`єкт), яке знаходиться за адресою: місто Київ, вул. Перова, 10 для розміщення приватного закладу охорони здоров`я, приватна практика (в лікувально-профілактичних закладах).

Цей договір визначає взаємовідносини між сторонами, що його уклали щодо строкового, платного користування Орендарем Об`єктом (п. 1.2 Договору).

Об`єктом оренди згідно за умовами договору є нежитлове приміщення загальною площею 367, 5 кв. м у т.ч. на першому поверсі 367, 5 кв. м. згідно з викопіюванням з поверхового плану, що складає невід`ємну частину цього Договору.

Підписуючи даний договір Орендар взяв на себе наступні зобов`язання, зокрема, але не виключно: своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату та інші платежі (пункт 4.2.3. Договору); відшкодовувати витрати підприємства-балансоутримувача за комунальні послуги (водопостачання, газ, теплова енергія та ін.) (абзац 2 пункту 4.2.12. Договору).

Згідно з пунктом 3.1. Договору, за користування об`єктом оренди Орендар сплачує орендну плату на підставі Методики розрахунку орендної плати за майно територіальної громади міста Києва, яке передається в оренду, затвердженої рішенням Київської міської ради від 21 квітня 2015 року № 415/1280, і становить без ПДВ: 39 095, 83 грн за базовий місяць розрахунку квітень 2019 року.

Додатково до орендної плати нараховується податок на додану вартість у розмірах та порядку, визначених законодавством України, який сплачується Орендарем разом з орендною платою (пункт 3.5. Договору).

Пунктом 3.6. Договору визначено, що орендна плата сплачується Орендарем на рахунок Підприємства - балансоутримувача, починаючи з дати підписання акта приймання-передачі.

Згідно пункту 3.7. Договору, Сторони Договору визначили, що орендна плата сплачується Орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності Орендаря щомісячно не пізніше 20 числа поточного місяця.

Відповідно до п. 9.1 договору, цей договір є укладеним з моменту підписання його сторонами строком на 2 роки і діє з 31.01.2020 до 29.01.2023 р.

Як вбачається з Акту приймання-передачі в оренду частину нерухомого майна, який було укладено між сторонами 29.02.2020 року, орендодавець передав, а орендар прийняв в орендне користування, згідно Договору, частину нежитлового приміщення, загальною площею 367, 5 кв. м у т.ч. у т.ч. на першому поверсі 367, 5 кв. м., що знаходиться за адресою: м. Київ, бульвар Перова, 10.

При цьому, в акті зазначено, що технічний, санітарний стан нежилого приміщення, що передається в оренду - незадовільний та потребує капітального ремонту.

Згідно з пунктом 3.10. Договору, зобов`язання Орендаря по сплаті орендної плати забезпечується у вигляді авансової орендної плати в розмірі не менше ніж орендна плата за два місяці. Орендар сплачує авансовий платіж протягом 10 календарних днів з дати підписання Договору. Підприємство-балансоутримувач зараховує авансовий платіж як орендну плату за останні два місяця строку дії договору оренди. Індексація орендної плати в цьому випадку проводиться відповідно до Методики розрахунку орендної плати за майно територіальної громади міста Києва, яке передається в оренду.

Тобто, відповідно до умов договору відповідач зобов`язаний був перерахувати на рахунок Підприємства- балансоутримувача грошові кошти у розмірі 93 829 (дев`яносто три тисячі вісімсот двадцять дев`ять) гривень 99 копійок, що становить вартість орендної плати за два місяці разом з ПДВ.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, з моменту підписання Договору та акту приймання-передачі в оренду частину нерухомого майна, що знаходиться за адресою: м. Київ, бульвар Перова, 10, відповідач не виконав вимоги Договору.

Відповідно до пункту 4.2.16. Договору, Орендар зобов`язаний протягом місяця після укладення цього Договору застрахувати Об`єкт не менше ніж на його вартість за висновком про вартість/атом оцінки на користь Підприємства-Балансоутримувача, який несе ризик випадкової загибелі чи пошкодження Об`єкта, у порядку, визначеному законодавством, і надати Орендодавцю та Підприємству-Балансоутримувачу копії страхового полісу/договору і платіжного доручення про сплату страхового внеску.

Однак, зазначені вимоги Договору також не були виконані, а об`єкт вищевказаного договору не був застрахований.

В порядку досудового врегулювання спору позивач неодноразово звертався до відповідача з претензією вих.№756/09-02 від 19.06.2020 про витребування заборгованості та штрафних санкцій на суму 36 741, 99 грн. Після чого, відповідач частково погасив свою заборгованість.

Позивачем 07.09.2020 року знову було надіслано претензію про витребування заборгованості та штрафних санкцій на суму у розмірі 25 599 грн.

21.10.2020 року відповідачем надіслано лист № 35 «Щодо розірвання договору оренди приміщення», у зв`язку з чим, між Дніпровська РДА (далі - третя особа), ТОВ «Вінсіт-арт» (далі- відповідач) та КНП «ЦПМСД №1» (далі - позивач) укладено додаткову угоду про внесення змін до Договору від 31 жовтня 2020 року № 536/10-1 (далі - Додаткова угода).

Пунктом 1 Додаткової угоди визначено, що Сторони домовили достроково розірвати Договір.

Згідно з пунктом 3 Додаткової угоди, сторони підтверджують наявність заборгованості, що виникла у Орендаря перед Підприємством-балансоутримувачем.

Таким чином, станом на день звернення з цією позовною заявою до суду загальний розмір заборгованості становить: 79 282 (сімдесят дев`ять тисяч двісті вісімдесят дві) гривні 96 копійки.

Спір у справі виник, за твердженням позивача, з підстав несвоєчасної оплати відповідачем своїх зобов`язань виконанням за умовами Договору №536/10 від 31.01.2020 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду та додаткової угоди до нього від 31.10.2020, у зв`язку з чим у нього утворилась заборгованість з орендної плати у розмірі -68 823, 68 грн, заборгованість зі сплати компенсаційних витрат на експлуатацію послуги у розмірі - 7329, 03 грн, заборгованість зі сплати компенсаційних витрат на компенсаційних послуги у розмірі 3130, 25 грн заборгованості зі сплати компенсаційних витрат на комунальні послуги, а також пеня у розмірі 130, 91 грн, 3% річних у розмірі 156, 80 грн та суму інфляційних втрат у розмірі 1581, 76 грн.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що укладений між сторонами Договір за своїм змістом та правовою природою є договором найму (оренди), який підпадає під правове регулювання норм глави 58 Цивільного кодексу України та 5 глави 30 Господарського кодексу України.

Статтею 283 ГК України встановлено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).

Аналогічне визначення договору оренди міститься і в ст. 759 Цивільного кодексу України.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

При цьому оскільки орендоване майно є комунальною власністю, то відносини сторін даного Договору регулюються також Законом України "Про оренду державного та комунального майна", який є спеціальним законом з питань оренди комунального майна та, відповідно до частин 1, 2 ст. 1, регулює організаційні відносини, пов`язані з передачею в оренду майна державних підприємств, установ та організацій, або перебуває у комунальній власності (далі - підприємства), їх структурних підрозділів, та іншого окремого індивідуально визначеного майна, що перебуває в державній та комунальній власності; майнові відносини між орендодавцями та орендарями щодо господарського використання державного майна, або майна, що перебуває у комунальній власності.

У відповідності до ч. 1 ст. 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Частиною 1 статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" визначено, що термін договору оренди визначається за погодженням сторін.

Статтею 762 Цивільного кодексу України та статтею 286 Господарського кодексу України визначено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму; плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Частинами 1, 4 ст. 286 ГК України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Згідно частин 1 та 3 ст. 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендар за користування об`єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності, строки внесення орендної плати визначаються у договорі.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 ЦК України).

Належними доказами у даному спорі за допомогою яких встановлені обставини, які входять в предмет доказування є акти приймання - передачі, що засвідчують період часу протягом якого відповідач фактично використовував орендоване нежитлове приміщення.

Згідно до п.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Факт наявності боргу у відповідача перед позивачем в сумі 79 282,96 грн, з яких: сума орендної плати складає 68 823, 68 грн; сума заборгованості зі сплати компенсаційних витрат на експлуатацію послуги складає 7 329, 03 грн; сума заборгованості зі сплати компенсаційних витрат на комунальні послуги складає 3 130, 25 грн, належним чином дзоведений, документально підтверджений і Відповідачем не спростований. Вказане підтверджується:

1) додатковою угодою №536/10-1 від 31.10.2020 про внесення змін до Договору №536/10 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду від 31.01.2020;

2) рахунками-фактури, актами приймання-передачі в оренду частину нерухомого майна;

3) актами звірки взаєморозрахунків, що підписані належним чином сторонами та скріпленими печатками підприємств.

Отже, позовні вимоги в частині стягнення основної суми боргу підлягають задоволенню в повному обсязі в сумі 79 282, 96 грн.

Щодо позовних вимог позивача про стягнення з відповідача пені розмірі 130, 91 грн, 3% річних у розмірі 156, 80 грн та інфляційних втрат у розмірі 1 581, 76 грн, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойкию

Так, ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України передбачено господарсько-правову відповідальність учасників господарських відносин, яку останні несуть за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Відповідно до частини 2 статті 193 ГК України порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до статей 546, 549 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися, в тому числі неустойкою. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 1 статті 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Частиною 6 статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Судом встановлено, що наявність простроченої заборгованості відповідача перед позивачем у досліджуваний період підтверджується матеріалами справи, а розмір заявленої до стягнення пені не перевищує встановленого статтею 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» граничного розміру, період стягнення визначений із урахуванням меж, передбачених частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України.

При укладанні договору сторони визначили відповідальність за порушення зобов`язання щодо сплати орендної плати.

Згідно з пунктом 6.2. Договору, за несвоєчасну та не в повному обсязі сплату орендної плати та інших платежів на користь Підприємства - балансоутримувача Орендар сплачує на користь Підприємства - балансоутримувача пеню в розмірі 0,5 % від розміру несплачених орендних та інших платежів за кожний день прострочення, але не більше розміру, встановленого законодавством України.

Суд, здійснивши арифметичний розрахунок пені, за допомогою відповідної програми системи інформаціно-правового забезпечення „Ліга:ЗАКОН" встановив, що її розмір перевищує розмір, який заявлений в позовних вимогах. Однак, у зв`язку з тим, що у суду відсутні повноваження виходити за межі пред`явлених позовних вимог (ч. 2 ст. 237 Господарського процесуального кодексу України), суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення пені у розмірі 130, 91 грн є правомірною та такою, що підлягає задоволенню.

У зв`язку з тим, що відповідач припустився прострочення по сплаті орендної плати, позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України, просить суд стягнути з відповідача 1 581,76 грн суму інфляційних втрат та 156,80 грн - 3% річних.

Згідно з положенням ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.ч. 3, 4 п. 3.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

У застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р; цього листа вміщено в газеті "Бизнес" від 29.09.1997 № 39, а також в інформаційно-пошукових системах "Законодавство" і "Ліга".

Розрахунок суми боргу з урахуванням індексу інфляції проводиться шляхом помноження суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення виплати заборгованості.

За результатами здійснення судом власного перерахунку, суд встановив, що загальна сума інфляційних втрат, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача становить 1 416, 97 грн, в іншій частині позовних вимог щодо стягнення інфляційних втрат в сумі 164, 79 грн, позивачу належить відмовити.

Щодо стягнення 3% річних з відповідача у розмірі 156, 80 грн, суд зазначає наступне.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Умовами Договору №536/10 від 31.01.2020 не визначено інший розмір процентів.

Суд, здійснивши арифметичний розрахунок в частині позовних вимог про сплату 3% річних, встановив, що він визначений позивачем невірно, так як розмір 3% річних перевищує заявлений позивачем до стягнення розмір у сумі 156, 80 грн. Проте, з огляду на те, що суд не може виходити за межі пред`явлених позовних вимог (ч. 2 ст. 237 Господарського процесуального кодексу України), суд встановив, що заявлений позивачем до стягнення розмір 3% річних у сумі 156, 80 грн підлягає задоволенню.

Відповідач заперечень щодо даних розрахунків не надав, не скористався своїми процесуальними правами учасника справи, не надав відзиву на позов та не надав суду жодних доказів, якщо у нього такі малися, що спростовують доводи позивача і надані ним докази в обґрунтування позовних вимог.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи вищевикладене та приймаючи до уваги те, що відповідач заперечень щодо розрахунків штрафних санкцій не надав, не скористався своїми процесуальними правами учасника справи, не надав відзиву на позов та не надав суду жодних доказів, якщо у нього такі малися, що спростовують доводи позивача і надані ним докази в обґрунтування позовних вимог, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Комунального некомерційного підприємства "Центр первинної медико-санітарної допомоги №1 Дніпровського району м.Києва" є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись статтями 13, 74, 76-79, 129, 232, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІНСІТ-АРТ" (вул. Шкільна, будинок 56, м. Запоріжжя, Запорізька обл., 69002, код ЄДРПОУ 41894257) на користь Комунального некомерційного підприємства "Центр первинної медико-санітарної допомоги №1 Дніпровського району м.Києва" (вул. Петра Запорожця, буд. 26, м. Київ, 02125, код ЄДРПОУ 26188946) суму основного боргу у розмірі 79 282 (сімдесят дев`ять тисяч двісті вісімдесят дві) грн 96 коп, інфляційні втрати у розмірі 713 (сімсот тринадцять) грн 55 коп, 3% річних у розмірі 156 (сто п`ятдесят шість) грн 80 коп, суму пені у розмірі 130 (сто тридцять) грн, 91 коп та судовий збір у розмірі 2 079, 58 (дві тисячі сімдесят дев`ять) грн 58 коп.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене у строки та порядку, встановленому розділом ІV ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано 18.05.2021

Суддя Н.І. Ягічева