Ухвала суду № 97067584, 19.05.2021, Кагарлицький районний суд Київської області

Справа № 368/360/21

2-з/368/5/21

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" травня 2021 р. Кагарлицький районний суд Київської області в складі:

головуючого судді Шевченко І.І.,

за участю секретаря Лєвшин Н.О.

та заявника ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Кагарлицького районного суду Київської області заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Ржищівської міської ради Обухівського району Київської області, ТОВ «Дан-Фарм Україна» про визнання частково недійсним рішення сільради, визнання недійсним договору оренди, скасування записів про державну реєстрацію права власності в частині та іншого речового права, визнання права на частку у праві власності на земельну ділянку та виділ її в натурі, відшкодування збитків,-

ВСТАНОВИВ:

Заявник ОСОБА_1 просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на земельну ділянку кадастровий номер 3222284400:05:304:0021, площею 3,0009 га та заборонити державним реєстраторам вчиняти будь-які реєстраційні дії в Державному земельному кадастрі та Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо вказаної земельної ділянки, обґрунтовуючи наступним.

До Кагарлицького районного суду Київської області 22.04.2021 р. ОСОБА_1 подано позов до відповідачів: ОСОБА_2 та Ржищівської міської ради Обухівського р-ну Київської обл., третя особа: ТОВ «Дан-Фарм Україна».

Предметом спору по даній справі є визнання частково недійсним рішення сільради, визнання недійсним договору оренди, скасування записів про державну реєстрацію права власності в частині та іншого речового права, визнання права на частку у праві власності на земельну ділянку та виділ її в натурі, відшкодування збитків.

Ґрунтуючись на нині скасованому рішенні суду, відповідач ОСОБА_2 отримав рішення органу місцевого самоврядування про передачу йому у власність спірної земельної ділянки кадастровий номер 3222284400:05:304:0021, площею 3,0009 га, на підставі якого 10.06.2020 року оформив на нього право власності. У цей час позивач не має можливості реалізувати своє право на Ѕ земельної ділянки, яке має належати йому як співспадкоємцю земельної частки (паю), на підставі якого було виділено спірну ділянку, оскільки його права не визнається відповідачем ОСОБА_2 та державним реєстратором.

Під час суду, рішення якого нині скасовано, відповідач ОСОБА_2 свідомо не залучав позивача до розгляду справи про визнання права на позивачеві Ѕ частку паю за собою, так як знав про його права на цей земельний пай. У результаті він привласнив увесь пай і в подальшому оформив право власності на всю земельну ділянку на себе. Враховуючи, що ОСОБА_3 свідомо діяв нечесно по відношенню до позивача, є всі підстави вважати, що після подання позивачем нинішнього позову, спірна земельна ділянка може бути відчужена на користь третіх осіб, або здійснений її поділ чи об`єднання, або ОСОБА_3 можуть бути укладені договори на користь третіх осіб та вчинені інші дії, що в разі невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Відповідно до ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Пунктом 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову.

Згідно із п. 1 ч. 1 статті 150 ЦПК України, позов забезпечується накладенням арешту на майно або грошові кошти, що належать позивачу і знаходяться у нього або в інших осіб.

Заявник підтримав заяву та просив задовольнити.

Суд, вислухавши заявника та вивчивши письмові докази, приходить до наступного висновку.

До Кагарлицького районного суду Київської області звернувся ОСОБА_1 із позовом до ОСОБА_2 , Ржищівської міської ради Обухівського району Київської області, ТОВ «Дан-Фарм Україна» про визнання частково недійсним рішення сільради, визнання недійсним договору оренди, скасування записів про державну реєстрацію права власності в частині та іншого речового права, визнання права на частку у праві власності на земельну ділянку та виділ її в натурі, відшкодування збитків.

Разом із позов ОСОБА_1 подав заяву про забезпечення позову.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

За правилами ст. 150 ЦПК України позов забезпечується, зокрема, забороною вчиняти певні дії; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку. Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

Відповідно до ч. 1 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду).

Відповідно до п. 6 Постанови Пленуму ВСУ №9 від 22.12.2006 року Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову.

Відповідно до п. 3 ч. 1ст. 152 ЦПК України заява про забезпечення позову подається після відкриття провадження у справі до суду, у провадженні якого перебуває справа.

Постанова Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 року №9 «Про практику застосування судами цивільно-процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» наголошує, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу позивача та відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

У заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено причини, у зв`язку з якими потрібно забезпечити позов, вид забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності, інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

Одним із критеріїв обґрунтованості заяви є наявність причинного зв`язку між конкретним видом забезпечення позову, про який йдеться у відповідній заяві та наслідком у формі потенційної загрози виконанню рішення суду.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд керується тим, що при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

При розгляді заяви про забезпечення позову суд враховує практику Європейського суду з прав людини. Так, згідно п. 43 Рішення по справі «Шмалько проти України» право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін. Таким чином, невжиття заходів забезпечення позову, може призвести до утруднення виконання рішення суду, а відтак й до порушення права особи на до доступ до правосуддя, в аспекті ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову. У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів із врахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної заяви, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірність утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Відповідно до принципу змагальності сторін і загальних правил розподілу тягаря доказування обов`язок доведення підстав для застосування заходів забезпечення позову покладається на ту особу, яка заявляє відповідне клопотання. Отже, за загальним правилом, заявник зобов`язаний довести наявність підстав для забезпечення позову, надавши відповідні докази.

Також відповідно до пункту 20 постанови № 5 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ» від 7 лютого 2014 року «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» зазначено, що з метою забезпечення знаходження майна у володінні відповідача на час судового розгляду позову про право на це майно суд за клопотанням позивача може вжити заходи забезпечення позову (статті 151,152 ЦПК), наприклад, накласти арешт на майно, заборонити відповідачеві вчиняти певні дії (розпоряджатися і/або користуватися спірним майном), заборонити державному реєстратору прав на нерухоме майно вносити зміни до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, передати спірне майно на зберігання третій особі відповідно до статті 976 ЦК (судовий секвестр).

З матеріалів справи вбачається, що рішення Кагарлицького районного суду від 24.01.2020 р. 10 лютого 2021 р. було скасовано постановою Київським апеляційним судом де було вирішено спір на земельну частку (пай).

З Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо земельної ділянки, що долучено до заяви про забезпечення позову вбачається, що 10.06.2020 року земельна ділянка (пай) на підставі рішення органу місцевого самоврядування, про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та передачу у власність, серія та номер: 267-40-7, виданий 09.06.2020, видавник: Кузьминецька сільська рада Кагарлицького району Київської області; відомості з ДЗК, серія та номер: 20520605, виданий 10.06.2020, видавник: Державний земельний кадастр була зареєстрована на ОСОБА_2 та ним же було укладеного договір оренди на сім років з ТОВ «ДАН-Фарм Україна» .

Таким чином, ОСОБА_2 має можливість розпоряджатись земельною ділянкою, що в разі задоволення позову унеможливить ефективність захисту його порушеного права.

З огляду на викладене, враховуючи фактичні обставини справи та вимоги процесуального закону, суд приходить до висновку про наявність належних підстав для задоволення заяви, а саме: накладення арешту на земельну ділянку, кадастровий номер якої 3222284400:05:304:0021, площею 3,0009 га є обґрунтованими, законними та співмірними із заявленими позовними вимогами, а невжиття заходів забезпечення позову може зробити неможливим виконання рішення суду у випадку його постановлення на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 151-154 ЦПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задовольнити.

Вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на земельну ділянку кадастровий номер 3222284400:05:304:0021, площею 3,0009 га та заборонити державним реєстраторам вчиняти будь-які реєстраційні дії в Державному земельному кадастрі та Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо вказаної земельної ділянки.

Копію ухвали направити сторонам для відома.

Ухвалу в частині забезпечення позову направити на виконання Кагарлицькому районному відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ).

Ухвала в частині забезпечення позову виконується негайно в порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.

Ухвалу може бути пред`явлено до виконання протягом трьох років.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду через Кагарлицький районний суд шляхом подачі апеляційної скарги в п`ятнадцятиденний строк з дня проголошення ухвали.

Повний текст ухвали виготовлено 21.05.2021 р.

Суддя: І.І.Шевченко