Вирок № 97066762, 17.05.2021, Бориспільський міськрайонний суд Київської області

Справа № 359/9598/20

Провадження № 1-кп/359/269/2020

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 травня 2021 року м. Бориспіль

Бориспільський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді Вознюка С.М.,

при секретарі судового засідання Пугач Д.О.,

за участю прокурора Горбаня В.В., обвинуваченого ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні з технічною фіксацією в залі суду кримінальне провадження №12019110000000492, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 29.06.2019 року, що надійшло до суду з обвинувальним актом відносно

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Магадан Російської Федерації, громадянина України, українця, неодруженого, з середньою освітою, тимчасово не працевлаштованого, учасника бойових дій, зареєстрованого та проживаючого в АДРЕСА_1 , раніше не судимого, реєстраційний номер облікової картки платника податків фізичної особи НОМЕР_1 ,

по обвинуваченню у скоєнні ним кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.286 КК України, за наступних обставин.

29.06.2019 року, близько 16 години 50 хвилин, водій ОСОБА_1 керуючи технічно-справним автомобілем «FORD TRANSIT», реєстраційний номер НОМЕР_2 , рухаючись проїзною частиною автодороги «Київ-Рогозів» неподалік села Вороньків, що в Бориспільському районі Київської області, в смузі для руху в бік м. Києва, в порушення вимог пунктів 2.1 а), 2.3 б), д) Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10 жовтня 2001 року та введених в дію з 01 січня 2002 року, відповідно до яких «для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний: бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, не відволікатися від керування цим засобом у дорозі; не створювати своїми діями загрози безпеці дорожнього руху. Водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії», не маючи права керування транспортним засобом, не був уважний, не стежив за дорожньою обстановкою, не реагував на її зміну, внаслідок чого своїми діями створив загрозу безпеці дорожнього руху, в порушення вимог пункту 12.1 Правил дорожнього руху, відповідно до якого «під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним» та пункту 10.1 Правил дорожнього руху, відповідно до якого «перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху», проявив злочинну самовпевненість, не врахував дорожню обстановку, не обрав безпечну швидкість руху транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух, внаслідок чого допустив виїзд на зустрічну смугу руху в бік с. Рогозів, де допустив зіткнення з автомобілем марки «ВАЗ-2104», реєстраційний номер НОМЕР_3 , з причепом марки «ПФ», реєстраційний номер НОМЕР_4 під керуванням водія ОСОБА_2 , яка рухалася в зустрічному напрямку в межах зустрічної смуги для руху.

У результаті дорожньо-транспортної пригоди водій автомобіля ОСОБА_2 від отриманих тілесних ушкоджень загинула на місці події.

Смерть ОСОБА_2 настала від множинних переломів кісток скелету з ушкодженням внутрішніх органів, що супроводжувалися крововтратою та розвитком шоку. При судово-токсикологічному дослідженні крові трупу спиртів та їх ізомерів виявлено не було.

Грубе порушення водієм ОСОБА_1 вимог пунктів 2.1 а), 2.3 б), д), 10.1 та 12.1 Правил дорожнього руху перебувають у прямому причинному зв`язку з виникненням дорожньо-транспортної пригоди та настанням наслідків у вигляді загибелі потерпілої ОСОБА_2 .

Таким чином ОСОБА_1 вчинив дії, як виразились у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілої ОСОБА_2 , тобто вчинив кримінальне правопорушення передбачене ч. 2 ст. 286 КК України.

У зв`язку з тим, що обвинувачений та інші учасники кримінального провадження не оспорювали фактичні обставини вчинення злочину, суд на підставі ч.3 ст.349 КПК України, визнав недоцільним досліджувати докази стосовно цих фактичних обставин та обмежується допитом обвинуваченого та дослідженням доказів, які характеризують його особу, та приєднані матеріали прокурором стосовно процесуальних витрат і речових доказів.

Обвинувачений ОСОБА_1 в судовому засіданні вину в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні визнав у повному обсязі, та щиро розкаявся у скоєному, зазначив, що зробив для себе належні висновки, та розуміє, що внаслідок його дій настала смерть водія транспортного засобу марки «ВАЗ» ОСОБА_2 та було заподіяно шкоду потерпілій, а також просив його суворо не карати і не позбавляти права керування транспортними засобами. Зазначив, що він дійсно здійснив зіткнення транспортним засобом, що рухався в зустрічному напрямку, зіткнення відбулось на зустрічній для нього смузі руху. Він визнав порушення вимог ПДР, що йому інкримінуються, та те, що саме ці порушення правил призвели до загибелі людини.

При цьому повністю підтвердив обставини, вчиненого ним злочину, відповідно до викладеного в обвинувальному акті. Зазначив, що рухався на технічно справному транспортному засобі.

Судовий розгляд провадження проводився відносно обвинуваченого в межах пред`явленого обвинувачення. Зміни обвинувачення та визнання частини обвинувачення необґрунтованою судом не здійснювались, а підстав для цього не встановлено.

При встановлених обставинах, оцінюючи зібрані докази, суд вважає, що вина обвинуваченого у вчиненні вищезазначеного кримінального правопорушення в судовому засіданні доведена повністю і зібраних доказів достатньо для визнання ОСОБА_1 винним у вчиненні злочину з необережності.

Дії обвинуваченого кваліфіковані за ч. 2 ст. 286 КК України, як порушення під час керування транспортним засобом правил безпеки дорожнього руху, що спричинило смерть водія транспортного засобу «ВАЗ-2104» ОСОБА_2 .

Таку кваліфікацію дій ОСОБА_1 суд вважає правильною.

Так, об`єктивна сторона складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, включає такі обов`язкові ознаки: діяння, обстановку, наслідки та причинний зв`язок між діянням і наслідками.

Діяння полягає у порушенні правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту, яке може вчинятися шляхом дії або бездіяльності і полягати у: вчиненні дій, які заборонені правилами; невиконанні дій, які особа може і зобов`язана вчинити відповідно до вимог правил безпеки руху й експлуатації транспорту. Діяння при вчиненні цього злочину завжди пов`язане з недотриманням вимог відповідних нормативних актів - правил безпеки руху та експлуатації транспортних засобів.

Причинний зв`язок між діянням і наслідками має місце тоді, коли порушення правил безпеки руху або експлуатації транспорту, допущене винним, закономірно, з необхідністю тягне за собою наслідки, передбачені ст. 286 КК України.

Суб`єктивна сторона злочину визначається ставленням винного до наслідків і в цілому характеризується необережною формою вини.

Так, обвинувачений під час керування автомобілем марки «FORD TRANSIT», реєстраційний номер НОМЕР_2 , допустив злочинну недбалість, яка полягає у тому, що він недотримався визначених положень ПДР України, внаслідок чого виїхав на смугу зустрічного руху, де здійснив зіткнення із іншим автомобілем марки «ВАЗ-2104», реєстраційний номер НОМЕР_3 , з причепом марки «ПФ», реєстраційний номер НОМЕР_4 під керуванням водія ОСОБА_2 , яка рухалася в зустрічному напрямку в межах зустрічної смуги для руху. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди водій автомобіля «ВАЗ-2104», реєстраційний номер НОМЕР_3 , ОСОБА_2 від отриманих тілесних ушкоджень загинула на місці пригоди, що не оспорюється обвинуваченим. Обвинувачений не передбачав можливості настання суспільно небезпечних наслідків своїх діянь, хоча повинен був і міг їх передбачити. Це свідчить про наявність в його діяннях злочинної недбалості. Вчинений злочин є закінченим.

Враховуючи викладене, суд дійшов до переконання, що ОСОБА_1 повинен бути засуджений за ч.2 ст.286 КК України.

Призначаючи покарання обвинуваченому, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, обставини його вчинення, дані про особу обвинуваченого й обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання, у зв`язку з чим суд прийшов до висновку про необхідність обрання покарання, визначеного санкцією ч. 2 ст. 286 КК України.

При цьому суд враховує позицію потерпілої ОСОБА_3 , яка 03.02.2021 року через канцелярію суду подала заяву згідно якої при визначенні покарання обвинуваченому поклалась на розсуд суду та не заперечує щодо звільнення ОСОБА_1 від відповідальності із застосуванням ст. 75 КК України.

Так, судом враховується те, що ОСОБА_1 вчинив злочин з необережності, який відноситься до категорії тяжких злочинів.

Обставина, що пом`якшує покарання обвинуваченому ОСОБА_1 , суд, у відповідності до ст. 66 КК України, відносить щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину.

Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого, у відповідності до ст. 67 КК України, не виявлено.

Обвинувачений раніше не судимий, має місце реєстрації та місце постійного проживання, на обліку у лікарів психіатра та нарколога за місцем проживання не перебуває, офіційно не працевлаштований. Ці обставини позитивно характеризують його особу.

Указані обставини потребують додаткового врахування при призначенні покарання обвинуваченому, оскільки мають істотне значення щодо вивчення його особистості та відношення до скоєного ним.

З цього приводу, суд вважає за доцільне призначити покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки, визначеного санкцією кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на два роки.

Підстави для застосування положення ст. 69 КК України судом не встановлені.

Разом з тим, виходячи із фактичної тяжкості вчиненого ОСОБА_1 кримінального правопорушення, зокрема, характеру діяння, обстановки, способу і місця його вчинення, з урахуванням форми, виду, ступеня вини, обставин, що характеризують поведінку обвинуваченого до вчинення кримінального правопорушення, обставин, що безпосередньо пов`язані із вчиненням кримінального правопорушення, та характеризують поведінку останнього після вчинення кримінального правопорушення, та індивідуальних особливостей обвинуваченого, зокрема способу життя, характеризуючи його данні, його вік, стан здоров`я, та наявність обставин, що пом`якшують покарання обвинуваченого, те, що останній є учасником бойових дій, суд приходить до висновку, що вищенаведені обставини свідчать про можливість призначення покарання з іспитовим строком, оскільки на думку суду, перевиховання ОСОБА_1 можливе без ізоляції від суспільства, безпосередньо під наглядом державних органів влади.

Зазначене у своїй сукупності утворює підставу для висновку суду, що перевиховання та виправлення ОСОБА_1 залишається можливим без ізоляції від суспільства, та вважає, за доцільне застосувати до нього положення ст. 75 та ст. 76 КК України, призначивши покарання з іспитовим строком терміном в два роки з визначенням відповідних обов`язків судом, передбачених ч.1 ст. 76 КК України, оскільки таке покарання буде відповідати вимогам закону та особі винного.

Крім того, такі порушення правил дорожнього руху судом враховуються при призначенні додаткового покарання у виді двох років позбавлення прав керування транспортними засобами, яке підлягає виконанню, незважаючи на встановлення іспитового строку.

Підсумовуючи все вище зазначене, суд вважає, що саме дана міра покарання відносно обвинуваченого є необхідною і достатньою для виправлення та попередження скоєння ним нових злочинів, враховуючи тяжкість вчиненого злочину та особу обвинуваченого.

Цивільний позов в даному кримінальному провадженні потерпілою не заявлено.

Крім того, з обвинуваченого на користь держави слід стягнути процесуальні витрати, пов`язані з проведенням експертиз в розмірі 6710 грн. 34 коп.

Долю речових доказів слід вирішити у відповідності до ст. 100 КПК України, та останні слід повернути власникам (їх спадкоємцям) або уповноваженим ними особам.

Запобіжний захід відносно обвинуваченого не обирався, підстав для його обрання судом не встановлено.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 100, 174, 318, 322, 342-351, 358, 363-368 КПК України, ст.ст. 50, 65-66, 75-77, ч. 2 ст. 286 КК України, суд

у х в а л и в :

ОСОБА_1 визнати винним у вчинені злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 4 (чотири) роки з позбавленням права керування транспортирними засобами строком на два роки.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування призначеного основного покарання у виді позбавлення волі, з випробуванням, встановивши іспитовий строк терміном в 2 (два) роки, з покладенням на нього, відповідно до ст. 76 КК України обов`язків: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання чи роботи.

Іспитовий строк ОСОБА_1 рахувати з моменту проголошення вироку.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків фізичної особи: НОМЕР_1 ), на користь Держави України на користь Держави України рахунок отримувача: UA378999980313090115000010004; отримувач коштів: ГУК у Київській області, код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37955989; банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); код банку отримувача (МФО): 899998; код класифікації доходів бюджету: 24060300), - 6710 (шість тисяч сімсот десять) грн. 34 коп. процесуальних витрат, пов`язаних із залученням експертів.

Речові докази в кримінальному провадженні після набрання вироком суду законної сили, а саме: транспортні засоби - автомобілі «ВАЗ-2104», реєстраційний номер НОМЕР_3 , та «Ford Transit», реєстраційний номер НОМЕР_2 , що знаходяться на зберіганні в с. Семенівка Баришівського району Київської області, вул. Кірова, 15, - повернути власникам (їх спадкоємцям) або уповноваженим ними особам.

Вирок суду може бути оскаржений до Київського апеляційного суду на протязі 30 днів з дня його проголошення через Бориспільський міськрайонний суд Київської області шляхом подачі апеляційної скарги.

Вирок суду набирає законної сили по завершенню строку на його апеляційне оскарження, а у разі оскарження вироку в апеляційному порядку - після постановлення судом апеляційної інстанції рішення за наслідками перегляду такого вироку суду.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Копію вироку суду негайно після його проголошення вручити сторонам провадження.

Суддя С.М.Вознюк