Рішення № 97063133, 19.05.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 травня 2021 року м. Київ № 640/16624/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючої судді Кузьменко А.І., розглянув в порядку спрощеного провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Управління праці та соціального захисту населення Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації

про визнання дій протиправними, стягнення коштів

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації (далі - відповідач), в якому, з урахуванням уточненої позовної заяви, просить: визнати діяння Управління праці та соціального захисту населення Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації, які пов`язані з невиплатою позивачу одноразової компенсації учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, протиправними (неправомірними); стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації на користь позивача кошти на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними діяннями, які пов`язані з невиплатою йому одноразової компенсації учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, розмір якої рівняється сумі одноразової компенсації і становить 125 190,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії та інвалідом ІІІ групи, а тому відповідно до статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» має право на отримання одноразової компенсації при встановленні інвалідності у розмірі 30 мінімальних заробітних плат на момент виплати, однак відповідачем було безпідставно відмовлено у виплаті.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 вересня 2020 року відкрито провадження у справі та вирішено здійснити її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Також, ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 вересня 2020 року відмовлено в задоволенні клопотання ОСОБА_1 про витребування інформації.

Відповідач у відзиві на позов заперечував проти задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що позивач звернувся до Управління праці та соціального захисту населення Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації з заявою про отримання одноразової компенсації не в установленому порядку, внаслідок чого в рамках спірних правовідносин відсутнє порушене право позивача зі сторони суб`єкта владних повноважень, що є самостійною підставою для відмови в позові.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

ОСОБА_1 є інвалідом ІІІ групи, має статус учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році категорія 1, що підтверджується копією посвідчення серії НОМЕР_1 від 25 вересня 2019 року.

16 жовтня 2019 року позивач звернувся до Управління праці та соціального захисту населення Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації з заявою, щодо виплатити йому одноразову компенсацію учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи.

В подальшому, у зв`язку з невиплатою вище вказаної компенсації позивач звернувся з заявою від 12 березня 2020 року до Управління праці та соціального захисту населення Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації, в якій просив повідомити причини невиплати одноразової компенсації за шкоду заподіяну здоров`ю особам, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Листом від 25 березня 2020 року № 108/260-108/260/Х-87-105 відповідачем надано відповідь, якою ОСОБА_1 запропоновано надати до Управління праці та соціального захисту населення Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації документи, які підтверджують, що позивач не підлягає загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Крім того, із змісту вказаного листа вбачається, що станом на 24 березня 2020 року ОСОБА_1 з заявою щодо призначення одноразової компенсації учасникам ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС, які стали особами з інвалідністю внаслідок Чорнобильської катастрофи, до Управління праці та соціального захисту населення Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації не звертався.

26 травня 2020 року позивач звернувся до відповідача з заявою, в якій просив: повідомити назву документа який підтверджує, що він не підлягаю загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»; повідомити, де отримати цей документ та надати належним чином завірену копію заяви, з якою він звертався до Управління праці та соціального захисту населення Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації в жовтні 2019 року.

Листом від 16 червня 2020 року № 108/260-108/260/Х-148-170 відповідач надав належним чином завірену копію заяви позивача від 16 жовтня 2019 року № 240 та повідомив позивача, що листом від 25 березня 2020 року № 108/260-108/260/Х-87-105 йому, позивачу, повідомлено щодо умов та термінів призначення одноразової компенсації за шкоду заподіяну здоров`ю учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали особами з інвалідністю внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я та єдиний порядок соціального захисту потерпілого населення визначає Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796-ХІІ (далі - Закон України № 796-ХІІ).

Статтею 48 Закону України № 796-ХІІ передбачено компенсації за шкоду, заподіяну здоров`ю, особам, які стали особами з інвалідністю внаслідок Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, інших ядерних аварій, ядерних випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, сім`ям у зв`язку із втратою годувальника та щорічна допомога на оздоровлення.

Відповідно до частини 1 статті 48 вищезазначеного Закону одноразова компенсація виплачується учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали особами з інвалідністю внаслідок Чорнобильської катастрофи, учасникам ліквідації наслідків інших ядерних аварій, особам, які брали участь у ядерних випробуваннях, військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, складанні ядерних зарядів та здійсненні на них регламентних робіт, які стали особами з інвалідністю внаслідок відповідних ядерних аварій та випробувань, участі у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, складанні ядерних зарядів та здійсненні на них регламентних робіт, дружинам (чоловікам), якщо та (той) не одружилися вдруге, померлих громадян, смерть яких пов`язана з Чорнобильською катастрофою, участю у ліквідації наслідків інших ядерних аварій, у ядерних випробуваннях, військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, у складанні ядерних зарядів та здійсненні на них регламентних робіт, сім`ям, які втратили годувальника, та батькам померлого із числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та смерть яких пов`язана з Чорнобильською катастрофою, дітям з інвалідністю, інвалідність яких пов`язана з Чорнобильською катастрофою.

Постановою Кабінету Міністрів України від 26 жовтня 2016 року № 760 затверджено Порядок виплати одноразової компенсації за шкоду, заподіяну внаслідок Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій, ядерних випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, та щорічної допомоги на оздоровлення деяким категоріям громадян (далі - Порядок № 760).

Порядок № 760 регулює питання здійснення виплати передбачених статтею 48 Закону України № 796-ХІІ одноразової компенсації за шкоду, заподіяну внаслідок Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій, ядерних випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї (далі - одноразова компенсація), та щорічної допомоги на оздоровлення (далі - щорічна допомога) деяким категоріям громадян.

Відповідно до пункту 2 Порядку № 760 одноразова компенсація та щорічна допомога виплачуються за рахунок коштів, передбачених у Державному бюджеті України на відповідний рік для соціального захисту громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, центрами з нарахування та здійснення соціальних виплат, структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних і районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад (далі - уповноважені органи) за місцем фактичного проживання (перебування) громадян.

Згідно пункту 4 Порядку № 760 одноразова компенсація виплачується в розмірах, установлених постановою Кабінету Міністрів України від 14 травня 2015 року № 285 «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України».

Відповідно до пункту 5 Порядку № 760 виплата одноразової компенсації за шкоду, заподіяну здоров`ю, учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали особами з інвалідністю внаслідок Чорнобильської катастрофи, учасникам ліквідації наслідків інших ядерних аварій, громадянам, які брали участь в ядерних випробуваннях, військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, складанні ядерних зарядів та здійсненні на них регламентних робіт, які стали особами з інвалідністю внаслідок відповідних ядерних аварій, участі в ядерних випробуваннях, військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, складанні ядерних зарядів та здійсненні на них регламентних робіт, здійснюється на підставі:

посвідчення, що підтверджує статус осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, віднесених до категорії 1;

експертного висновку міжвідомчої експертної комісії з установлення причинного зв`язку хвороби, інвалідності та смерті з дією іонізуючого випромінення та інших шкідливих чинників внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС, іншої ядерної аварії, участі в ядерному випробуванні, військовому навчанні із застосуванням ядерної зброї, складанні ядерних зарядів та здійсненні на них регламентних робіт або військово-лікарської комісії, що діє у системі МВС, СБУ чи Міноборони;

довідки медико-соціальної експертної комісії про встановлення інвалідності відповідної групи, пов`язаної з наслідками Чорнобильської катастрофи, іншої ядерної аварії, участі в ядерному випробуванні, військовому навчанні із застосуванням ядерної зброї, складанні ядерних зарядів та здійсненні на них регламентних робіт.

У разі встановлення вищої групи інвалідності особам із числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, інших ядерних аварій, особам, які брали участь в ядерних випробуваннях, військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, складанні ядерних зарядів та здійсненні на них регламентних робіт, виплачується різниця одноразової компенсації.

Пунктом 3 Порядку № 760 визначено, що виплата одноразової компенсації здійснюється за єдиною заявою, передбаченою постановою Кабінету Міністрів України від 17 серпня 2002 року № 1146 «Про вдосконалення механізму надання соціальної допомоги», поданою заінтересованою особою протягом шести місяців з дати встановлення інвалідності або смерті годувальника.

Виходячи з вище викладеного суд приходить до висновку, що одноразова компенсація учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, виплачується в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, на підставі заяви, яка подається протягом шести місяців з дати встановлення інвалідності.

Судом встановлено, що позивачу встановлено ІІІ групи інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного з роботами по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильської АЕС встановлена 25 вересня 2019 року.

Як вбачається з матеріалів справи, та не заперечується відповідачем, 16 жовтня 2019 року позивач звернувся до Управління праці та соціального захисту населення Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації відповідно до Порядку № 760 з заявою щодо виплатити йому одноразову компенсацію учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, копія якої наявна в матеріалах справи.

Станом на час розгляду справи, Управління праці та соціального захисту населення Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації щодо розгляду заяви позивача рішення не приймало, а надало лише відповідь, оформлену листом.

Обов`язок щодо здійснення нарахування та проведення виплати позивачеві одноразової компенсації, як особі, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи та є інвалідом, покладений саме на орган соціального захисту населення за місцем перебування позивача (місцем реєстрації).

Оскільки Управлінням праці та соціального захисту населення Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації не надало доказів щодо прийняття рішення внаслідок розгляду заяви позивача від 16 жовтня 2019 року щодо виплатити йому одноразову компенсацію учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, суд приходить до висновку, що заява позивача суб`єктом владних повноважень не була розглянута відповідно до вимог чинного законодавства.

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що позивач звернувся із відповідною заявою про отримання одноразової компенсації відповідно до вимог статті 48 Закону України № 796-ХІІ та Порядку № 760.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Так, Європейський суд з прав людини у пункті 50 рішення від 13 січня 2011 року (остаточне) по справі «Чуйкіна проти України» (case of Chuykina v. Ukraine) (Заява № 28924/04) зазначив, що Суд нагадує, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов`язків. Таким чином стаття 6 Конвенції втілює «право на суд», в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (див. рішення від 21 лютого 1975 року у справі «Голдер проти Сполученого Королівства» (Golder v. тhe United Kingdom), пп. 2836, Series A № 18).

Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог пункт 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати «вирішення» спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (див. рішення у справах «Мултіплекс проти Хорватії» (Multiplex v. Croatia), заява № 58112/00, п. 45, від 10 липня 2003 року, та «Кутіч проти Хорватії» (Kutic v. Croatia), заява № 48778/99, п. 25, ECHR 2002-II).

Аналіз наведених норм у їх сукупності дає підстави для висновку про те, що завданням судочинства є вирішення судом спору з метою ефективного захисту порушеного права.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до частини 2 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Враховуючи вищевикладене, для належного захисту порушених прав позивача, суд вважає за необхідне, з метою дотримання і захисту прав ОСОБА_1 , вийти за межі позовних вимог позивача і для повного захисту його прав:

1) визнати протиправною бездіяльність Управління праці та соціального захисту населення Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації щодо не розгляду заяви ОСОБА_1 про виплату йому одноразової компенсації, як інваліду ІІІ групи, захворювання якого пов`язані з роботами по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС відповідно до статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»;

2) зобов`язати Управління праці та соціального захисту населення Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації розглянути заяву ОСОБА_1 про виплату одноразової компенсації як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильської АЕС, який є інвалідом ІІІ групи внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, отже судові витрати розподілу не підлягають.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 139, 143, 241-246, 255, 257-263 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

2. Визнати протиправною бездіяльність Управління праці та соціального захисту населення Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації щодо не розгляду заяви ОСОБА_1 про виплату йому одноразової компенсації, як інваліду ІІІ групи, захворювання якого пов`язані з роботами по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС відповідно до статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

3. Зобов`язати Управління праці та соціального захисту населення Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації розглянути заяву ОСОБА_1 про виплату одноразової компенсації як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильської АЕС, який є інвалідом ІІІ групи внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС.

4. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297, пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя А.І. Кузьменко