Рішення № 97063129, 19.05.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 травня 2021 року м. Київ № 640/13353/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючої судді Кузьменко А.І., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Міністерства внутрішніх справ України,

Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві в особі ліквідаційної комісії

про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Міністерства внутрішніх справ України, Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві в особі ліквідаційної комісії, в якому просить: визнати неправомірними дії Міністерства внутрішніх справ України щодо відмови у призначенні та виплаті ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням йому з 18 квітня 2019 року третьої, а з 02 грудня 2019 року другої групи інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням служби; зобов`язати Головне управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві в особі ліквідаційної комісії невідкладно надіслати до Міністерства внутрішніх справ України документи зазначені у пунктах 6 та 7 Порядку та умов призначення та виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №850 від 21 жовтня 2015 року та відповідний висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 ; зобов`язати Міністерство внутрішніх справ України прийняти у місячний строк рішення про призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 та надіслати його разом із документами до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві в особі ліквідаційної комісії для виплати такої допомоги ОСОБА_1 , - не пізніше двох місяців із дня прийняття зазначеного рішення; встановити судовий контроль за виконанням рішення суду шляхом зобов`язання Міністерства внутрішніх справ України та Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві в особі ліквідаційної комісії подати в установлений судом строк звіт про виконання рішення суду, адже із їх відповідей від 27 січня 2020 року за вих.№С-13516/12 та від 03 березня 2020 року за вих.№1/335-Пд вбачається, що останні в порушення Порядку та умов призначення та виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №850 від 21 жовтня 2015 року не мають наміру добровільно виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач є пенсіонером органів внутрішніх справ та медико-соціальною експертною комісією йому встановлено 18 квітня 2019 року ІІІ групу інвалідності, а в подальшому, 11 листопада 2019 року позивачу встановлено ІІ групу інвалідності у зв`язку із захворюванням, отриманим в період проходження служби в органах внутрішніх справ. У зв`язку з викладеним позивачем подано документи для призначенні та виплаті йому одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням інвалідності, за результатом розгляду яких відповідачами протиправно та безпідставно відмовлено у виплаті одноразової грошової допомоги.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 червня 2020 року відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (у письмовому провадженні).

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 серпня 2020 року у задоволенні клопотання Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві в особі ліквідаційної комісії про закриття провадження в адміністративній справі №640/13353/20 відмовлено.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог у відзиві на позов представник Міністерства внутрішніх справ України вказує, що позивач набув право на виплату одноразової грошової допомоги в 2002 році у зв`язку зі встановленням йому 25% втрати працездатності та наголошує, що страхова виплата у зв`язку із втратою працездатності йому була виплачена.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

Наказом Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві від 31 грудня 1999 року №478 о/с ОСОБА_1 звільнено з органів внутрішніх справ згідно з підпунктом «а» пункту 64 (за віком) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів Української РСР від 29 липня 1991 року №114.

30 вересня 2005 року позивачу київською міською дирекцією НАСК «Оранта» здійснено виплату страхової суми у розмірі 1 150,0 грн у зв`язку із встановленням 25% втрати працездатності.

Відповідно до наявної в матеріалах справи копії виписки з акта огляду медико-соціальної експертної комісії до довідки серії АВ №0999110 позивачу 08 квітня 2019 року за результатом первинного огляду встановлено ІІІ групу інвалідності, захворювання пов`язане з проходженням служби в органах внутрішніх справ.

24 квітня 2019 року позивач звернувся до Ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві із заявою про виплату йому одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням ІІІ групи інвалідності.

Міністерство внутрішніх справ України листом від 07 серпня 2019 року №15/2-3112 повернуло матеріали щодо призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням йому з 18 квітня 2019 року третьої групи інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ.

Згідно наявної в матеріалах справи копії довідки до акту огляду медико-соціальною експертною комісією серії АБ №425446 позивачу з 11 листопада 2019 року встановлена ІІ група інвалідності, захворювання пов`язане з проходженням служби в органах внутрішніх справ.

13 лютого 2020 року позивач звернувся до Ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві із заявою про виплату йому одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням ІІ групи інвалідності.

03 березня 2020 року листом №1/335-пд Ліквідаційна комісія Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві повідомила позивача про відсутність правових підстав для нарахування та виплати йому одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням ІІ групи інвалідності та повернула позивачу документи.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.

На виконання пункту 2 розділу II Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до статті 23 Закону України "Про міліцію" щодо виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або каліцтва працівника міліції" від 13 лютого 2015 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №850 від 21 жовтня 2015 року "Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції" (далі - порядок №850), що набрала чинності 31 жовтня 2015 року

Отже, на момент встановлення позивачу як ІІІ групи інвалідності, так і ІІ групи інвалідності, а також на момент звернення позивача із заявами щодо виплати одноразової грошової допомоги, був чинний вказаний Порядок.

Відповідно до пункту 1 Порядку №850 встановлено, що даний порядок визначає механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги (далі - грошова допомога) у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції.

Законом України "Про Національну поліцію", який прийнято 02 липня 2015 року, відповідно до пункту 15 Прикінцевих та перехідних положень право на отримання одноразової грошової допомоги, інших виплат, передбачених Законом України "Про міліцію", зберігається і здійснюється в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України "Про Національну поліцію".

Згідно з пунктом 2 Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції № 850 днем виникнення права на отримання грошової допомоги у разі встановлення працівнику міліції інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності є дата встановлення втрати працездатності, що зазначена в довідці медико-соціальної експертної комісії.

Відповідно до пункту 8 Порядку №850 керівник органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, подає Міністерству внутрішніх справ України в 15-денний строк з дня реєстрації документи, зазначені в пунктах 6 або 7 цих Порядку та умов, висновок щодо виплати грошової допомоги, а також у разі загибелі (смерті) працівника міліції: витяг з наказу про виключення загиблого (померлого) працівника міліції із списків особового складу; витяг з особової справи про склад сім`ї загиблого (померлого) працівника міліції.

З матеріалів справи вбачається, що матеріали щодо призначення позивачу одноразової грошової допомоги були повернуті у зв`язку із їх невідповідністю вимогам пункту 4 Порядку №850, про що вказано в листі Міністерства внутрішніх справ України від 16 серпня 2019 року №1/920-Пд.

Відповідно до пункту 4 Порядку № 850 якщо протягом двох років працівникові міліції після первинного встановлення інвалідності із втратою працездатності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено згідно з рішенням медико-соціальної експертної комісії вищу групу чи іншу причину інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає йому право на отримання грошової допомоги в більшому розмірі, виплата проводиться з урахуванням раніше виплаченої суми.

Однак ні Законом України «Про міліцію», ні Законом України «Про Національну поліцію» не встановлено обмежень щодо виплати одноразової грошової допомоги, які передбачені пунктом 4 Порядку №850. Вказана норма Порядку № 850 не позбавляє позивача права на отримання одноразової грошової допомоги, а лише встановлює обмеження у розмірі проведення виплати нарахованої суми грошової допомоги в залежності від часу повторного встановлення інвалідності із втратою працездатності після первинного встановлення втрати працездатності. Так само цей пункт Порядку не містить жодних застережень щодо неможливості проведення виплати грошової допомоги у разі встановлення особі після спливу дворічного терміну іншої групи інвалідності чи більшого відсотку втрати працездатності.

З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку, що право на отримання одноразової грошової допомоги, у зв`язку з установленням працівникові міліції інвалідності, не обмежено у часі, вирішальним є лише наявність причинно-наслідкового зв`язку між інвалідністю та службою в органах внутрішніх справ.

Відповідно до наявної в матеріалах справи копії виписки з акта огляду медико-соціальної експертної комісії до довідки серії АВ №0999110 позивачу 08 квітня 2019 року за результатом первинного огляду встановлено ІІІ групу інвалідності, захворювання пов`язане з проходженням служби в органах внутрішніх справ.

Згідно наявної в матеріалах справи копії довідки до акту огляду медико-соціальною експертною комісією серії АБ №425446 позивачу з 11 листопада 2019 року встановлена ІІ група інвалідності, захворювання пов`язане з проходженням служби в органах внутрішніх справ.

Заперечень щодо надходження заяви або додатків до неї відповідачем не надано.

Згідно з пунктом 9 Правил №850 Міністерство внутрішніх справ України в місячний строк після надходження зазначених у пункті 8 цих Порядку та умов документів приймає рішення про призначення або у випадках, передбачених пунктом 14 цих Порядку та умов, про відмову в призначенні грошової допомоги і надсилає його разом із зазначеними документами керівникові органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, для видання наказу про виплату такої допомоги, або у разі відмови - для письмового повідомлення осіб із зазначенням мотивів відмови.

Отже, після надходження передбачених Порядком документів МВС України зобов`язане прийняти одне з двох рішень: про призначення або про відмову в призначенні вказаної грошової допомоги.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 30 січня 2018 року у справі № 822/1579/17 (адміністративне провадження № К/9901/2186/17).

З урахуванням наведеного суд приходить до висновку, що спосіб, у який Міністерство внутрішніх справ України розглянуло заяву та документи про виплату позивачу одноразової грошової допомоги Порядком № 850 не передбачені.

З урахуванням наведеного, суд вбачає наявними підстави для визнання протиправними дій Міністерства внутрішніх справ України щодо повернення Ліквідаційній комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві листом від 07 серпня 2019 року №15/2-3112 матеріалів щодо призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням йому третьої групи інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням служби, та визнання протиправними дій Ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві щодо повернення ОСОБА_1 листом від 03 березня 2020 року матеріалів щодо призначення одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням йому з 11 листопада 2019 року другої групи інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням служби.

Щодо позову в частині зобов`язати Головне управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві в особі ліквідаційної комісії невідкладно надіслати до Міністерства внутрішніх справ України документи, зазначені у пунктах 6 та 7 Порядку та умов призначення та виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №850 від 21 жовтня 2015 року, та відповідний висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 , суд зазначає, що оскільки подані позивачем документи були йому повернуті, це фактично унеможливлює задоволення позовних вимог у вказаній частині.

З метою захисту прав позивача суд вбачає наявним підстави для зобов`язання Ліквідаційні комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві розглянути документи про призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням ІІ групи інвалідності відповідно до статті 23 Закону України "Про міліцію" та в порядку, визначеному пунктом 9 Порядку №850 з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Щодо позову в частині встановлення судового контролю за виконанням рішення суду шляхом зобов`язання Міністерства внутрішніх справ України та Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві в особі ліквідаційної комісії подати в установлений судом строк звіт про виконання рішення суду, суд зазначає таке.

Відповідно до частин першої та другої статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. За наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання постанови суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання постанови, штраф у розмірі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Європейський Суд з прав людини звертав увагу, що судове та виконавче провадження є першою та другою стадіями у загальному провадженні (рішення у справі "Скордіно проти Італії" (Scordino v. Italy). Таким чином, виконання рішення не відокремлюється від судового розгляду і провадження повинно розглядатися загалом (рішення у справі "Сіка проти Словаччини" (Sika v. Slovaki), №2132/02, пп. 24-27, від 13 червня 2006 року, пп. 18 рішення "Ліпісвіцька проти України" №11944/05 від 12 травня 2011 року).

Крім того, у рішеннях Європейського Суду з прав людини у справах "Бурдов проти Росії" від 07 травня 2002 року, "Ромашов проти України" від 27 липня 2004 року, "Шаренок проти України" від 22 лютого 2004 року зазначається, що право на судовий захист було б ілюзорним, якби правова система держави дозволяла щоб остаточне зобов`язувальне рішення залишалося бездієвим на шкоду одній із сторін; виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має вважатися невід`ємною частиною судового процесу.

Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади (рішення у справі "Сокур проти України" (Sokur v. Ukraine), №29439/02, від 26 квітня 2005 року, та у справі "Крищук проти України" (Kryshchuk v. Ukraine), №1811/06, від 19 лютого 2009 року).

Аналіз зазначених вище рішень Європейського Суду з прав людини свідчить про те, що з метою забезпечення права особи на ефективний судовий захист в адміністративному судочинстві існує інститут судового контролю за виконанням судового рішення. Судовий контроль - це спеціальний вид провадження в адміністративному судочинстві, відмінний від позовного, що має спеціальну мету та полягає не у вирішенні нового публічно-правового спору, а у перевірці всіх обставин, що перешкоджають виконанню такої постанови суду та відновленню порушених прав особи-позивача.

Згідно зі статтею 124 Конституції України, судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України. Суб`єктами, на яких поширюється обов`язковість судових рішень являються всі органи державної влади і органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, посадові чи службові особи та громадяни.

При цьому, відповідно до приписів частини другої статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Відповідно до статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

З вищевикладеного вбачається, що рішення суду, яке набрало законної сили є обов`язковим для учасників справи, що забезпечується через примусове виконання судових рішень відповідно до Закону України "Про виконавче провадження".

З урахуванням наведеного, суд не вбачає підстав для встановлення судового контролю за виконанням судового рішення уданій справі.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 2 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Вимогами статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачами як суб`єктами владних повноважень, не доведено правомірність та обґрунтованість дій щодо повернення позивачу документів, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог та системного аналізу положень законодавства України, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позову.

Відповідно до частини 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, отже відсутні підстави для розподілу судових витрат.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 139, 143, 241-246, 255, 257-263 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Міністерства внутрішніх справ України щодо повернення Ліквідаційній комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві листом від 07 серпня 2019 року №15/2-3112 матеріалів щодо призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням йому з 18 квітня 2019 року третьої групи інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням служби.

Визнати протиправними дії Ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві щодо повернення ОСОБА_1 листом від 03 березня 2020 року матеріалів щодо призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням йому з 11 листопада 2019 року другої групи інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням служби.

Зобов`язати Ліквідаційну комісію Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві розглянути документи про призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням ІІ групи інвалідності відповідно до статті 23 Закону України "Про міліцію" та в порядку, визначеному пунктом 9 постанови Кабінету Міністрів України №850 від 21 жовтня 2015 року "Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції" з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297, пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя А.І. Кузьменко