Рішення № 97063037, 18.05.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 травня 2021 року м. Київ № 640/17826/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючої судді Кузьменко А.І., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Шульц Трейд"

до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві

про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Шульц Трейд" (далі - позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві, в якому просить суд: визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 24 липня 2019 року №0043271406; стягнути на користь позивача судовий збір.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що висновки акту від 27 червня 2019 року №605/26-15-14-06-05/39727902 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки Товариство з обмеженою відповідальністю "Шульц Трейд" з питань дотримання вимог валютного законодавства України при розрахунках за зовнішньоекономічним контрактом від 15 травня 2018 року №15/05 з нерезидентом ООО «Брювери» (Російська Федерація) згідно з листом АТ КБ «Приватбанк» від 05 лютого 2019 року №Г-31.0.0.0/1-2452 за період з 15 травня 2018 року по 20 червня 2019 року» є протиправними, оскільки відповідачем невірно зазначено кількість днів прострочення та безпосередньо суми заборгованості.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 вересня 2019 року відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог у відзиві на позов представник відповідача зазначив, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 24 липня 2019 року №0043271406 прийнято, оскільки актом від 27 червня 2019 року №605/26-15-14-06-05/39727902 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки Товариство з обмеженою відповідальністю "Шульц Трейд" з питань дотримання вимог валютного законодавства України при розрахунках за зовнішньоекономічним контрактом від 15 травня 2018 року №15/05 з нерезидентом ООО «Брювери» (Російська Федерація) згідно з листом АТ КБ «Приватбанк» від 05 лютого 2019 року №Г-31.0.0.0/1-2452 за період з 15 травня 2018 року по 20 червня 2019 року» зафіксовано порушення позивачем статті 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті».

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

Головним управління Державної фіскальної служби у місті Києві згідно підпункту 78.1.1 пункту 78.1 Податкового кодексу України проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Шульц Трейд" з питань дотримання вимог валютного законодавства України при розрахунках за зовнішньоекономічним контрактом від 15 травня 2018 року №15/05 з нерезидентом ООО «Брювери» (Російська Федерація) згідно з листом АТ КБ «Приватбанк» від 05 лютого 2019 року №Г-31.0.0.0/1-2452 за період з 15 травня 2018 року по 20 червня 2019 року, за результатом якої складено акт від 27 червня 2019 року №605/26-15-14-06-05/39727902 (далі - акт перевірки).

Так, перевіркою встановлено порушення позивачем вимог Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» в частині несвоєчасного надходження на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "Шульц Трейд" виручки в сумі 2725248,08 рос. руб. (еквівалент 1090294,46 грн) та ненадходження у встановлений термін валютних коштів у сумі 0,62 рос. руб. (еквівалент 0,25 грн) за контрактом від 15 травня 2018 року №15/05 з нерезидентом ООО «Брювери» (Російська Федерація).

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 24 липня 2019 року №0043271406, яким позивачу нараховано пеню в сумі 248836,80 грн.

Незгода позивача із зазначеним податковим повідомленням-рішенням зумовила звернення до суду з даним позовом, при вирішенні якого суд виходить з наступного.

Відповідно до пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків (підпункт 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України).

Пунктом 78.1 статті 78 Податкового кодексу України визначено вичерпний перелік підстав для здійснення документальної позапланової перевірки.

Підпунктом 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України передбачено можливість проведення перевірки, коли отримано податкову інформацію, що свідчить про порушення платником податків валютного, податкового та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов`язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються порушення цим платником податків відповідно валютного, податкового та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту.

Так, судом встановлено, що 12 березня 2019 року на адресу позивача надійшов запит Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві №45027/10/26-15-14-06-04-31 про надання інформації.

Позивач вказує, що 30 травня 2019 року ним направлено до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві витребувану запитом від 12 березня 2019 року №45027/10/26-15-14-06-04-31 інформацію з підтверджуючими документами стосовно взаєморозрахунків Товариства з обмеженою відповідальністю "Шульц Трейд" з нерезидентом ООО «Брювери» (Російська Федерація) за контрактом від 15 травня 2018 року №15/05.

З огляду на встановлене відповідачем та не спростоване позивачем порушення останнім вимог Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» за вказаним зовнішньоекономічним контрактом, суд вважає, що перевірку позивача призначено за наявності підстав, визначених підпунктом 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 78.4 статті 78 Податкового кодексу України про проведення документальної позапланової перевірки керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом. Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Пунктом 78.5 статті 78 Податкового кодексу України визначено, що допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення документальної позапланової виїзної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу. Документальна позапланова невиїзна перевірка здійснюється у порядку, передбаченому статтею 79 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 81.1 статті 81 Податкового кодексу України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:

-направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу;

-копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу;

-службового посвідчення осіб (належним чином оформленого відповідним контролюючим органом документа, що засвідчує посадову (службову) особу), які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Непред`явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред`явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

З акту перевірки вбачається, що позивачу (директору) 13 червня 2019 року було вручено копію наказу Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 12 червня 2019 року №№8021 про призначення перевірки та направлення на перевірку від 13 червня 2019 року.

З урахуванням наведеного вище, суд не вбачає порушення відповідачем пункту 81.1 статті 81 Податкового кодексу України при проведенні перевірки позивача.

Статтею 13 Закону України від 21 червня 2018 року №2473-VIII «Про валюту і валютні операції» (далі - Закон №2473), який введено в дію 07 лютого 2019 року, передбачено, що Національний банк України (далі - НБУ) має право встановлювати граничні строки розрахунків за операціями з експорту й імпорту товарів.

Відповідно до пункту 21 розділу II Положення про заходи захисту та визначення порядку здійснення окремих операцій в іноземній валюті (далі - Положення), затвердженого постановою Правління НБУ від 02 січня 2019 року №5, зі змінами й доповненнями, граничні строки розрахунків за операціями з експорту й імпорту товарів становлять 365 календарних днів.

Згідно з пунктом 2 постанови Правління НБУ від 02 січня 2019 року №7 «Про затвердження Інструкції про порядок валютного нагляду банків за дотриманням резидентами граничних строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів» граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів, визначені в пункті 21 розділу II Положення про заходи захисту та визначення порядку здійснення окремих операцій в іноземній валюті, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 02 січня 2019 року № 5 (далі - Положення про заходи захисту), поширюються на незавершені операції резидента з експорту та імпорту товарів, за якими до 07 лютого 2019 року не встановлено банком порушення 180-денного строку розрахунків (або строків, визначених у висновках центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики, виданих на перевищення встановлених законодавством України строків розрахунків).

З аналізу наведених норм, вбачається, що якщо граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів, встановлені Законом України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», було порушено до дати введення в дію Закону України «Про валюту і валютні операції», то застосовуються строки й відповідальність, визначені Законом України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті».

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 липня 2020 року у справі 580/4098/19.

У свою чергу, відповідно до статті 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» від 23 вересня 1994 року № 185/94-ВР (далі - Закон № 185/94-ВР) виручка резидентів у іноземній валюті від експорту продукції підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) такої продукції, що експортується, а в разі експорту робіт, транспортних послуг - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання транспортних послуг. Перевищення зазначеного строку потребує висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку.

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону № 185/94-ВР імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку.

Частиною 1 статті 4 Закону № 185/94-ВР передбачено, що порушення резидентами, крім суб`єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції на період її проведення, строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону або встановлених Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару).

Відповідно до положень статі 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» порушення резидентами, крім суб`єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції на період її проведення, строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону або встановлених Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару.

У разі якщо резидент звертається до Експортно-кредитного агентства із заявою про невиконання або неналежне виконання нерезидентом його грошових зобов`язань за експортним зовнішньоекономічним договором (контрактом), що стало причиною порушення резидентом строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону, зазначені строки призупиняються та пеня в період такого призупинення не стягується. У разі якщо невиконання грошового зобов`язання нерезидентом не підлягає врегулюванню Експортно-кредитним агентством відповідно до законодавства, перебіг зазначених строків поновлюється і пеня нараховується на загальних підставах (у тому числі пеня за період призупинення).

У разі прийняття до розгляду судом, Міжнародним комерційним арбітражним судом чи Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України позовної заяви резидента про стягнення з нерезидента заборгованості, яка виникла внаслідок недотримання нерезидентом строків, передбачених експортно-імпортними контрактами, строки, передбачені статтями 1 і 2 цього Закону або встановлені Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, зупиняються і пеня за їх порушення в цей період не сплачується.

У разі прийняття судом рішення про задоволення позову пеня за порушення строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону або встановлених Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, не сплачується з дати прийняття позову до розгляду судом.

Отже, підставою для зупинення строків, передбачених статтями 1, 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», є факт прийняття до розгляду судом, Міжнародним комерційним арбітражним судом чи Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України позовної заяви резидента про стягнення з нерезидента заборгованості, яка виникла внаслідок недотримання нерезидентом строків, передбачених експортно-імпортними контрактами, а підставою для несплати пені за порушення відповідних строків - рішення суду про задоволення позову.

Висновок Міністерства економічного розвитку та торгівлі України на продовження термінів розрахунків за контрактом від 15 травня 2018 року №15/05 до перевірки не надано.

Документ уповноваженого органу країни, що підтверджує виникнення форс-мажорних обставин за контрактом від 15 травня 2018 року №15/05 також до перевірки не надано.

Так, з матеріалів справи вбачається, що за даними АТ КБ «Приватбанк» розрахунки по контракту від 15 травня 2018 року №15/05 відбувались таким чином: дата поставки 10 липня 2018 року сума поставки 2748620,0 рос. руб., граничний строк сплати 06 січня 2019 року - сума покриття 10100 евро, дата покриття 22 січня 2019 року; сума покриття 12 700 евро, дата покриття 14 березня 2019 року; сума покриття 365 000 евро дата покриття 08 травня 2019 року; сума покриття 220 000 евро, дата покриття 14 травня 2019 року.

Суд вважає обґрунтованими доводи позивача, що відповідачем невірно розраховано період прострочення, адже з 07 січня 2019 року по 22 січня 2019 року становить 15 днів, а не 16 як вказує відповідач; період з 23 січня 2019 року по 14 березня 2019 року становить 50 днів, а не 51 як вказує відповідач; період з 15 березня 2019 року по 08 травня 32019 року становить 54 дні, а не 55 як вказує відповідач; період з 09 травня 2019 року по 14 травня 2019 року становить 5 днів, а не 6 як вказує відповідач.

Так, частина 8 статті 16 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про валюту і валютні операції» передбачає можливість притягнення до відповідальності на підставі законодавства, яке діяло раніше, тільки за порушення певного переліку нормативно-правових актів.

До цих нормативних актів належить Декрет Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», Указ Президента України від 27 червня 1999 року № 734/99 «Про врегулювання порядку одержання резидентами кредитів, позик в іноземній валюті від нерезидентів та застосування штрафних санкцій за порушення валютного законодавства» та (або) нормативно-правові акти Національного банку України з питань валютного регулювання та контролю.

При цьому, Закон України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» в наведеному переліку відсутній у той час, як саме за порушення строків, визначених статтею 2 цього закону, можливе нарахування пені, у зв`язку з чим, після 07 лютого 2019 року пеня за порушення строків зарахування валютної виручки на підставі статті 4 наведеного Закону нараховуватися не може.

Що стосується нарахування пені на підставі частини 5 статті 13 Закону України «Про валюту і валютні операції», то останнє можливо у разі порушення резидентами строку розрахунків, встановленого згідно саме із цією статтею.

Ці строки встановлюються Національним банком України відповідно до частини 1 статті 13 Закону України «Про валюту і валютні операції» та за загальним правилом пункту 21 Положення про заходи захисту та визначення порядку здійснення окремих операцій в іноземній валюті, затвердженого Постановою Правління Національного банку України 02 січня 2019 року № 5, складають 365 календарних днів з дня митного оформлення продукції, що експортується.

В силу приписів статті 58 Конституції України ці строки не можуть почати обраховуватися до введення в дію Закону України «Про валюту і валютні операції», а тому за окремими виключеннями не можуть бути порушені раніше 07 лютого 2020 року. Відтак, нарахування пені на підставі частини 5 статті 13 Закону України «Про валюту і валютні операції» до цієї дати неможливе.

Таке застосування законів у часі відповідає правовим позиціям, викладеним у рішеннях Конституційного Суду України.

Зокрема, у пункті 3 мотивувальної частини рішення від 3 жовтня 1997 року №4-зп/1997 Конституційний Суд України зазначив, що конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовує однопредметний акт, який діяв у часі раніше.

Також у пункті 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 9 лютого 1999 року №1-рп/1999 зазначається, що перехід від однієї форми регулювання суспільних відносин до іншої може здійснюватися, зокрема, негайно (безпосередня дія), шляхом перехідного періоду (ультраактивна форма) і шляхом зворотної дії (ретроактивна форма).

За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. Відповідальність можлива лише за наявності в законі чи іншому нормативно-правовому акті визначення правопорушення, за яке така юридична відповідальність особи передбачена, і яка може реалізовуватись у формі примусу зі сторони уповноваженого державою органу.

Під час існування спірних правовідносин Закон України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» втратив чинність без встановлення перехідного періоду, впродовж якого передбачена ним відповідальність може бути застосована. Тому, за період після 07 лютого 2019 року нарахування пені на підставі Закону України «Про валюту і валютні операції» є неправомірним.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Шостого апеляційного адміністративного суду від 03 березня 2021 року у справі 640/13985/19.

Отже, суд вважає правомірним застосування до позивача пені в сумі 86 256,02 грн за період з 07 січня 2019 року по 22 січня 2019 року та з 23 січня 2019 року по 07 лютого 2019 року.

Таким чином, проаналізувавши встановлені обставини справи у сукупності, суд дійшов висновку щодо протиправності прийняття відповідачем податкового повідомлення-рішення від 24 липня 2019 року №0043271406 в частині застосування пені в сумі 162 580,78 грн.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 2 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно вимог частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідач, як суб`єкт владних повноважень, покладений на нього обов`язок доказування правомірності прийняття податкового повідомлення-рішення від 24 липня 2019 року №0043271406 в частині застосування пені в сумі 162 580,78 грн з урахуванням вимог, встановлених частиною 2 статті 19 Конституції України та частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, не виконав, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, які містяться в матеріалах справи, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позову.

Відповідно до частини 3 статі 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 139, 143, 241-246, 255, 257-263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1.Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Шульц Трейд"

задовольнити частково.

2.Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 24 липня 2019 року №0043271406 в частині застосування пені в сумі 162 580,78 грн, прийняте Головним управління Державної фіскальної служби у місті Києві.

3.В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4.Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Шульц Трейд» (03115, місто Київ, проспект Перемоги, будинок 118, квартира 102, код ЄДРПОУ 39727902) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (04116, місто Київ, вулиця Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ 39439980) судовий збір в сумі 1001 (одна тисяча одна) грн 00 коп.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя А.І. Кузьменко