Ухвала суду № 97062906, 22.07.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 У Х В А Л А

22 липня 2019 року м. Київ № 826/1734/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Мазур А.С., у складі: головуючого судді Мазур А.С., суддів Васильченко І.П., Літвінової А.В., при секретарі судового засідання Узерчук О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу:

за позовомОСОБА_1 доМіністра оборони України Полторака Степана Тимофійовича, Міністерства оборони України, Військової частини А1314 про скасування наказів про притягнення до дисциплінарної відповідальності та звільнення з військової служби; поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку

за участю представників сторін:

від позивача: не прибув

від відповідачів: Калюжний А.П., не прибув

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач) 25.01.2017 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Міністра оборони України Полторака Степана Тимофійовича, Міністерства оборони України (далі - відповідачі 1, 2), військової частини А1314 (далі - Відповідач 3), в якому просить суд: визнати протиправним та скасувати Наказ Міністра оборони України Полторака Степана Тимофійовича від 23.07.2016 №153КП «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності». При цьому позивач просить суд визнати причини пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 03.02.2017 відкрито провадження в адміністративній справі з призначенням справи до розгляду.

11.05.2017 позивачем подано до суду письмове обґрунтування щодо строків звернення з позовом та письмові підтвердження.

14.09.2017 позивачем подано до суду заяву про збільшення позовних вимог, а 27.03.2018 - заяву про уточнення позовних вимог, за змістом якої позивач просить суд також: - визнати протиправним та скасувати наказ Міністра оборони України Полторака Степана Тимофійовича від 25.07.2016 №683 (по особовому складу) про звільнення колишнього підполковника ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , старшого офіцера продовольчої служби тилу оперативного командування «Схід» Сухопутних військ Збройних Сил України, з військової служби у запас за п. «ж» (у зв`язку з позбавленням військового звання в дисциплінарному порядку) ч.6 ст.26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу»; - поновити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на посаді старшого офіцера продовольчої служби тилу оперативного командування «Схід» Сухопутних військ Збройних Сил України, ВОС-2503002, з 25.07.2016; - визнати протиправним та скасувати абз. 2 п.12 наказу командира військової частини А1314 від 22.07.2016 №157; - стягнути з Військової частини А1314 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , заборгованість по заробітній платі за період з 22.07.2016 по 25.07.2016 (день звільнення) в розмірі 1522,92 грн. без утримання прибуткового податку та інших загальнообов`язкових платежів; - стягнути з Військової частини А1314 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , середній заробіток за час затримки у виплаті заробітної плати з 25.07.2016 по дату ухвалення судового рішення (станом на 14.09.2017 суму у розмірі 143535,21 грн.) без утримання прибуткового податку та інших загальнообов`язкових платежів; - стягнути з Військової частини А1314 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , середній заробіток за час вимушеного прогулу (з 25.07.2016) по дату ухвалення судового рішення (станом на 14.09.2017 заборгованість становить 96444,69 грн.) без утримання прибуткового податку та інших загальнообов`язкових платежів; - постанову суду щодо поновлення на посаді звернути до негайного виконання.

07.06.2018 відповідачами 1, 2 подано до суду клопотання про залишення позову без розгляду з підстав пропущення позивачем строків звернення до адміністративного суду за відсутності поважних причин на те.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.10.2017 про закінчення підготовчого провадження справу призначено до колегіального судового розгляду. Згідно з журналом судового засідання від 24.10.2017 розгляд копотання відповідачів про залишення позовної заяви без розгляду було відкладено судом до колегіального розгляду (а.с.148).

23.05.2018 суд, за заявою сторін, дійшов висновку про продовження розгляду справи в порядку письмового провадження.

Вирішуючи питання про поновлення позивачу строку звернення до суду із даним адміністративним позовом суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.3 ст.3 КАС України в редакції після 15.12.2017, чинній на час розгляду даного питання судом, провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Як вбачається з матеріалів справи позивач звернувся до адміністративного суду з позовом про визнання протиправним та скасування наказу Міністра оборони України Полторака Степана Тимофійовича від 23.07.2016 №153КП «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності» 25.01.2017.

Відповідно до положень КАС України в редакції до 15.12.2017, чинній на час звернення позивача до суду, адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами (ч.1 ст. 99).

Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк (ч.3 ст. 99).

Військова служба є публічною службою (п.15 ст.3).

Відповідно до ст.100 КАС України в редакції до 15.12.2017 адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.

Наведені норми кореспондуються з положеннями п.17 ч.1 ст.4, ч.ч.1,6 ст.121, ч.ч.1,5 ст.122 КАС України в редакції після 15.12.2017, чинній на час розгляду даного питання судом.

Відповідно до ч.1 ст.118 КАС України в редакції після 15.12.2017 процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.

За змістом цієї норми процесуальним строком є також строк звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, встановлений ч.5 ст.122 КАС України (ч.3 ст.99 КАС України в редакції до 15.12.2017, чинній на час звернення до суду з даним позовом).

Відповідно до ч.ч. 1, 6 ст. 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Про поновлення процесуального строку суд постановляє ухвалу.

З наведених положень КАС України вбачається, що строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із її заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. Цей строк обчислюється, якщо не встановлено інше, з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

У випадку пропуску строку звернення до суду підставами для його поновлення та розгляду справи є лише наявність поважних причин.

При цьому, поважними причинами пропуску строку звернення до суду можуть бути визнані ті обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.

Відтак, вирішення судом питання про наявність або відсутність підстав для визначення причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними в конкретній справі залежить від вказаних позивачем причин, підтверджених відповідними засобами доказування та доданими до них матеріалами.

Згідно з доданою до позовної заяви копією оскаржуваного наказу від 23.07.2016 №157 КП позивач був ознайомлений із цим наказом під особистий підпис 26.07.2016.

Однак, з даним адміністративним позовом позивач звернувся до суду лише 25.01.2017, тобто з пропуском місячного строку звернення до суду, встановленого ч.3 ст.99 КАС України в редакції до 15.12.2017, який закінчився 26.08.2016.

Разом з тим, як підтверджується змістом позовної заявим, позивач порушує перед судом питання про визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними.

Поважність причин пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач обґрунтовує наявністю обставин, які об`єктивно є непереборними, і не залежали від волевиявлення останнього та пов`язані з дійсно істотними перешкодами та труднощами для своєчасного вчинення ним процесуальних дій, передбачених КАС України з подання позовної заяви. Позивач зазначає, що був ознайомлений з оскаржуваним наказом 26.07.2016, в той час як відносно нього уже було обрано запобіжний захід тримання під вартою згідно ухвали Печерського районного суду м. Києва від 23.07.2016. З дня затримання 22.07.2016 і на дату звернення до суду 25.01.2017 він постійно перебував у місці тимчасового тримання під вартою. При цьому позивач звертає увагу, що не має юридичної освіти, а спілкування з ним було вкрай обмежене, так як з моменту ознайомлення з оскаржуваним наказом і до 18.01.2017 він тримався в Київській гарнізованій гаупвахті Центрального Управління ВСП ЗСУ по м. Києву та Київській області з особливо обмеженим режимом допуску, який забороняє пронесення на територію гаупвахти будь-яких сторонніх предметів, що не давало можливості позивачу вчасно реалізувати своє право на звернення до суду та підготувати позовну заяву.

В обґрунтування своїх доводів позивачем надано копії протоколу затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 22.07.2016, ухвал Печерського районного суду м. Києва від 23.07.2016 у справі №757/35537/16-к, від 19.09.2016 у справі №757/45531/16-к, від 12.10.2016 у справі №757/49944/16-к, а також копію ухвали Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 18.01.2016 у справі №233/5482/16-к (кримінальне провадження №42016000000001252 від 16.05.2016) по обвинуваченню ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.28, ч.1 ст.263 КК України, ч.3 ст.410 КК України.

Так, згідно з протоколом затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 22.07.2016 працюючого т.в.о. командира з тилу 53 Окремої механізованої бригади польова пошта В0927 ОСОБА_1 було затримано співробітниками Головного відділу по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю Головного управління Служби безпеки України в м. Костянтинівка спільно з представниками Головної військової прокуратури за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.263 КК України, а саме збут без передбаченого законом дозволу бойових припасів (а.с.35-39).

З моменту затримання з 22.07.2016 і по 18.03.2017, в тому числі на час звернення до суду, ОСОБА_1 постійно перебував під вартою у зв`язку із застосуванням до нього судом запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в Київській гарнізонній гауптвахті ВСП (військових сил правопорядку) по місту Києву та Київської області з 23.07.2016, який неодноразово безперервно продовжувався включно по 18.03.2017, що підтверджується наявними в матеріалах справи ухвалами суду (а.с.20-34) та даними з Єдиного державного реєстру судових рішень.

Зокрема, обраний щодо позивача ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 23.07.2016 у справі №757/35537/16-к запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з 23.07.2016 по 20.09.2016 продовжувався: по 19.10.2016 та по 10.11.2016 відповідно ухвалами Печерського районного суду м. Києва у справі №757/35537/16-к від 19.09.2016 та від 12.10.2016; по 08.01.2017, по 16.02.2017, по 18.03.2017 відповідно ухвалами Артемівського міськрайонного суду Донецької області у справі №233/5482/16-к від 10.11.2016, від 19.12.2016 та від 18.01.2017.

Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням практики Європейського суду з прав людини. Згідно зі ст. 17 Закон України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Конвенція) гарантується право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов`язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред`являється особі.

Ключовими принципами ст. 6 Конвенції є верховенство права та належне здійснення правосуддя. Ці принципи також є основоположними елементами права на справедливий суд.

У справі Delcourt v. Belgium Європейський суд з прав людини (далі - Суд) зазначив, що у демократичному суспільстві у світлі розуміння Конвенції, право на справедливий суд посідає настільки значне місце, що обмежувальне тлумачення статті 6 не відповідало б меті та призначенню цього положення.

У справі Bellet v. France Суд зазначив, що стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.

Водночас, у справі Illhan v. Turkey Суд зазначив, що правило встановлення обмежень доступу до суду у зв`язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання слід звертати увагу на обставини справи.

У справі Brulla Gomez de la Torre v. Spain Суд наголошує, що право на звернення до суду, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним, воно може бути обмеженим, особливо щодо умов прийнятності скарги, оскільки за своєю природою це право вимагає регулювання з боку держави, яка щодо цього користується певними межами самостійного оцінювання. Проте, право доступу до суду не може бути обмежене таким чином або такою мірою, що буде порушена сама його сутність. Ці обмеження не будуть сумісними з п. 1 статті 6 Конвенції, якщо вони не мають легітимної мети та не є пропорційними між використаними засобами та досягнутими цілями.

Отже, як свідчить позиція Європейського суду з прав людини у багатьох справах, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.

Виходячи з наведеного та встановлених судом обставин справи, суд вважає, що з причин перебування позивача під вартою з моменту обізнаності про порушення його прав оскаржуваним наказом від 23.07.2016 №153 КП практичної можливості оскаржити у встановлений законом строк дії та рішення, які, на думку позивача, становлять втручання у його права, у позивача не було, так як щодо нього мали місце обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежали від волевиявлення позивача та пов`язані з дійсно істотними перешкодами та труднощами для своєчасного звернення до суду. Наявність цих обставин підтверджено належними та допустимими доказами.

З огляду на викладене, задля дотримання гарантій справедливого судочинства, з метою забезпечення права позивача на суд, суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, у зв`язку з чим пропущений позивачем строк підлягає поновленню.

Керуючись ст.ст. 118, 121, 122, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

УХВАЛИВ:

Визнати причини пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду з даним позовом поважними та пропущений строк поновити.

У задоволенні клопотання представника відповідачів Міністра оборони України Полторака Степана Тимофійовича, Міністерства оборони України про залишення позову без розгляду - відмовити.

Відповідно до ст. 256, ч.2 ст.293, ст.294 Кодексу адміністративного судочинства України ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню окремо від рішення суду не підлягає.

Відповідно до ст. 256, ч.2 ст.293, ст.294 Кодексу адміністративного судочинства України ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню окремо від рішення суду не підлягає.

Головуючий суддя А.С. Мазур

Суддя І.П. Васильченко

Суддя А.В. Літвінова