Ухвала суду № 97062707, 21.05.2021, Чернівецький окружний адміністративний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

21 травня 2021 р. м. Чернівці Справа № 600/345/21-а

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Брезіної Т.М., розглянувши в письмовому провадженні заяву позивача про поновлення строку на звернення до суду та заяву відповідача про залишення без розгляду позову в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини А0284 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

В поданому до суду адміністративному позові позивач просить суд винести рішення, яки:

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини А 0284 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні за період часу з 16.09.2019 р. по 16.11.2020 р.;

- зобов`язати Військову частину А 0284 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, за період часу з 16.09.2019 р. по 16.11.2020 року.

Судом відкрито провадження у адміністративній справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

До суду надійшло клопотання відповідача про залишення позову без розгляду, у зв`язку із пропущенням позивачем місячного строку звернення до суду з даним позовом.

Ухвалою суду від 13.05.2021 р. позовну заяву залишено без руху, у зв`язку із необхідністю надання позивачем обґрунтування та доказів щодо поважності пропуску строку звернення до суду з даним позовом.

20.05.2021 р. від позивача надійшла заява про поновлення строку звернення до суду з даним позовом. В обґрунтуванні вказаної заяви, позивач зазначає, що на момент проведення відповідачем повного розрахунку при звільненні позивача з військової служби була актуальна судова практика, яка визначала, що у спірних правовідносинах застосовується тримісячний строк звернення до суду та який передбачений ст. 233 КЗпП України. Також позивач вказав на важку протиепідемічну ситуацію та обмеження, які діяли в Чернівецькій області, що ускладнили своєчасно реалізувати його процесуальні права та обов`язки.

Розглянувши заяву позивача про поновлення строку звернення до суду з адміністративним позовом та заяву відповідача про залишення позову без розгляду, перевіривши матеріали справи, оцінивши їх на відповідність вимогам законодавства, суд робить наступні висновки.

Згідно з ч. 1 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Частиною 2 ст. 122 КАС України передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно з ч. 3 статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Отже, КАС України передбачає можливість встановлення цим Кодексом та іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду, які мають перевагу в застосуванні порівняно із загальним шестимісячним строком, визначеним у ч. 2 ст. 122 цього Кодексу.

Таким спеціальним строком для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби є місячний строк, установлений ч. 5 ст.122 КАС України.

Суд звертає увагу, що відповідно до судової практики, яка була сформована на момент виникнення спірних правовідносин, строк для звернення із позовом до адміністративного суду становив три місці, який визначений у ст. 233 КЗпП України. Таку правову позицію викладено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 30 січня 2019 року (справа №806/2164/16), від 11 лютого 2020 (справа №420/2934/19), від 13 березня 2019 року (справа №813/1001/17).

Водночас, у постанові Верховного Суду від 11.02.2021 року у справі № 240/532/20 судова палата відступила від висновку щодо застосування частини першої статті 233 КЗпП України для обчислення строку звернення до адміністративного суду з вимогами про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, викладеному в постановах Верховного Суду від 30 січня 2019 року (справа №806/2164/16), від 11 лютого 2020 (справа №420/2934/19), від 13 березня 2019 року (справа №813/1001/17), одночасно погоджуючись з висновком щодо застосування ч. 5 ст.122 КАС України у подібних правовідносинах, викладеному в постановах Верховного Суду від 04 грудня 2019 року (справа №815/2681/17) і від 22 січня 2020 року (справа №620/1982/19).

Згідно з ст. 8 Конституції України визначено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Відповідно до положень ст. 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Одним із елементів верховенства права є принцип правової визначеності, який передбачає формулювання в законі чітких, однозначних і зрозумілих правових приписів, за яких забезпечуються легкість та доступність з`ясування змісту права, і юридично закріплену можливість скористатися цим правом, передбачуваність застосування правових норм, а встановлювані законом обмеження будь-якого права повинні базуватися на критеріях, які дадуть змогу особі відокремлювати правомірну поведінку від протиправної, передбачати юридичні наслідки своєї поведінки.

На думку суду, застосування у спірних правовідносинах судової практики Верховного Суду від 11.02.2021 року у справі № 240/532/20 призведе до порушення принципу юридичної (правової) визначеності, оскільки на момент повного розрахунку при звільненні з позивачем та на момент звернення до суду з даним позовом, позивач мав правомірні сподівання, що строк для звернення до адміністративного суду із даним позовом становить три місяці, який визначений ст. 233 КЗпП України.

У зв`язку із цим суд вважає за необхідне визнати поважними причини пропущення місячного строку звернення до суду з даним позовом та задовольнити заяву позивача про поновлення строку звернення до суду з адміністративним позовом.

З вказаних підстав, суд залишає без задоволення заяву представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду.

Відповідно до ч. 13 ст. 171 КАС України суддя, встановивши після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 160, 161 цього Кодексу, постановляє ухвалу не пізніше наступного дня, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п`яти днів з дня вручення позивачу ухвали.

Згідно з ч. 14 ст. 171 КАС України якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, суд продовжує розгляд справи, про що постановляє ухвалу не пізніше наступного дня з дня отримання інформації про усунення недоліків.

На підставі наведеного та керуючись статтями 122, 123, 241, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

У Х В А Л И В:

1. Заяву позивача про поновлення строку звернення до суду з адміністративним позовом задовольнити.

2. Поновити позивачу строк звернення до суду.

3. Відмовити у задоволені заяви представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду.

4. Продовжити розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Суддя Т.М. Брезіна