Рішення № 97062699, 21.05.2021, Чернівецький окружний адміністративний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 травня 2021 р. м. Чернівці Справа № 600/347/21-а

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лелюка О.П., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до начальника Чернівецького прикордонного загону (в/ч 2195) Марцінкевича Сергія Васильовича про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії,

У С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до начальника Чернівецького прикордонного загону (в/ч 2195) Марцінкевича Сергія Васильовича про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії.

Позивач, з урахуванням уточненої позовної заяви, просить суд:

- визнати протиправними дії щодо відмови у наданні ОСОБА_1 довідки про здачу службового житла за адресою: АДРЕСА_1 ;

- зобов`язати начальника Чернівецького прикордонного загону надати ОСОБА_1 довідку про здачу службового житла за адресою: АДРЕСА_1 .

В обґрунтування позову зазначено, що позивач звернувся з заявою до відповідача з проханням надати довідку про звільнення та здачу ним службової квартири за адресою: АДРЕСА_1 . Проте йому відмовлено в отриманні такої довідки у зв`язку з тим, що в квартирі проживають колишня дружина та син позивача. Вказано, що відповідачем неодноразово здійснювались обстеження житлових умов за адресою АДРЕСА_1 , за результатами проведення яких встановлено факт використання службового житла колишньою родиною ОСОБА_1 . Крім цього, на даний час колишня дружина та син позивача перебувають на черзі щодо поліпшення житлових умов та є працівниками Державної прикордонної служби України. Враховуючи наведене та з огляду на приписи статті 124 Житлового кодексу Української РСР, їх неможливо виселити з службового житла. Таким чином, звільнення службового житла, стосовно якого позивач бажає отримати довідку про його здачу, можливе за умови надання його колишній дружині та сину іншого рівноцінного житла. Позивач не погоджується з відмовою відповідача у видачі йому довідки про здачу службового житла, оскільки після переведення його на військову службу в іншу місцевість та розлучення з дружиною він знятий з квартирного обліку та звільнив службове житло за адресою: АДРЕСА_1 . Про вимогу щодо звільнення службового житла членами колишньої родини позивач не знав, оскільки такого обов`язку на нього не було покладено. Разом з цим, на даний час позивач постійно проживає в м. Краматорськ, де орендує квартиру зі своєю родиною. При постановці на квартирний облік у м. Краматорськ з позивача вимагається надання довідки про здачу службового житла. Таким чином, позивач вважає, що дії відповідача щодо відмови у видачі довідки про здачу службового житла, порушують його права, передбачені Конституцією України та Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року №2012-ХІІ.

Ухвалою суду від 01 березня 2021 року прийнято позову заяву та відкрито провадження у справі; вирішено, що справа буде розглядатись в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше; встановлено строк для подання заяв по суті справи.

Відповідач, не погоджуючись із позовними вимогами, подав до суду відзив на позовну заяву, в якому, посилаючись, зокрема, на норми Інструкції про організацію забезпечення житловими приміщеннями в Державній прикордонній службі України, затвердженої наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України від 20 грудня 2007 року №1040 (далі – Інструкція №1040), вказав, що видача довідки про здачу житлового приміщення здійснюється на підставі документів, що свідчать про фактичну здачу (передачу) військовослужбовцем житлового приміщення. Законом встановлено, що підставами для видачі довідки про здачу житла є фактична здача житлового приміщення та оплата комунальних послуг, однак позивач на не надав жодних документів на підтвердження зазначених обставин. Зокрема, дефектний акт та довідки про сплату комунальних послуг позивач не отримував, тобто передумови для отримання довідки про здачу службового житла не виконані. Про зазначене було роз`яснено позивачу і в листі від 06 березня 2020 року за результатами розгляду його заяви про прийняття прикордонним загоном службового жилого приміщення, а також у листі від 13 січня 2021 року, яким позивачу відмовлено у видачі довідки про здачу житла. Оскільки спірне службове житло не звільнено, в ньому надалі проживають колишня дружина та син позивача, щодо цього житла неможливо скласти дефектний акт, що свідчить про невиконання позивачем вимог, встановлених Інструкцією №1040, то позовні вимоги є безпідставними. З урахуванням наведеного відповідач просив суд відмовити у задоволенні позову.

У поданій до суду відповіді на відзив позивач зазначив, що у відповідності до Інструкції №1040 відповідач мав самостійно вжити заходів щодо виселення членів колишньої родини позивача в судовому порядку після його розлучення з дружиною. Позивач безпосередньо звільнив службове житло та вибув до нового місця служби, а в протоколі житлової комісії Чернівецького прикордонного загону від 26 вересня 2008 року зазначено, що позивач знятий з квартирного обліку. Стосовно не надання довідки про сплату комунальних платежів позивач наголосив, що така при знятті його з квартирного обліку надавалась. Разом з цим, від позивача під час звільнення службового житла в м. Чернівці не вимагалось дефектного акту. Вказуючи на безпідставність посилань відповідача у відзиві, позивач просив суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідач подав до суду заперечення, в яких вказав, що під час приймання службового житла позивач уклав договір найму службового жилого приміщення в будинках державного і громадського житлового фонду в України, відповідно до якого акт приймання-передачі жилого приміщення складається та підписується представниками організації, на балансі якої перебуває житлове приміщення, наймачем і подається наймодавцю. До акту обов`язково додається дефектний акт квартири, довідка про сплату квартирної плати та комунальних послуг та підтвердження про зняття військовослужбовця та членів його сім`ї з реєстраційного обліку. Після цього військовослужбовець має право на довідку про здачу службової площі. Тобто, позивач та повнолітні члени сім`ї були ознайомлені з правилами користування службовими жилими приміщеннями, утримання жилого будинку (квартири, кімнати). Проте при вибутті до нового місця проходження служби у 2008 році позивач не виконав зазначені вище вимоги. Крім цього, відповідач зауважив, що шлюб між позивачем та його колишньою дружиною розірвано через 2 роки після вибуття позивача на нове місце проходження служби. Колишня дружина та син позивача продовжили проживати у службовій квартирі за адресою: АДРЕСА_1 та на даний час перебувають на квартирному обліку для отримання житлової площі на поліпшення житлових умов у Чернівецькому прикордонному загоні. З огляду на викладене відповідач не вбачає підстав для задоволення позовних вимог.

Ухвалою суду від 22 березня 2021 року у задоволенні клопотання начальника Чернівецького прикордонного загону (в/ч 2195) Марцінкевича Сергія Васильовича про закриття провадження у даній справі відмовлено.

Ухвалою суду від 21 травня 2021 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, у даній справі відмовлено.

Відповідно до частини п`ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Враховуючи відсутність клопотань учасників справи про розгляд справи в судовому засіданні за їх участю, суд вважає за можливе розглянути дану справу за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження на підставі наявних матеріалів.

Дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши всі її обставини, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що позивач проходив службу у Чернівецькому прикордонному загоні.

На підставі рішення виконкому міської ради від 20 липня 2004 року №640/14 виконавчим комітетом Чернівецької міської ради 12 серпня 2004 року позивачу видано ордер на житлове приміщення №53 серії МВК на склад сім`ї 3 осіб на право зайняття жилого приміщення житловою площею 29,6 кв. м, яке складається з двох кімнат в квартирі за адресою: АДРЕСА_1 (службова).

Згідно з Договором найму службового жилого приміщення в будинках державного і громадського житлового фонду в Україні від 29 липня 2004 року №139, укладеного між Чернівецьким прикордонним загоном в особі начальника загону ОСОБА_2 , квартирно-експлуатаційної служби Чернівецького прикордонного загону в особі начальника КЕС Бажкова Д.М. (Наймодавець) та ОСОБА_1 (Наймач), Наймодавець надає наймачу в членам його сім`ї у найом службове жиле приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , яке перебуває на балансі Чернівецького прикордонного загону.

29 липня 2004 року між Державною прикордонною службою України в особі начальника квартирно-експлуатаційної служби Чернівецького прикордонного загону майора Бажкова Д.М. та Яковенком В.В. підписано акт приймання-передачі службової жилої площі, а саме квартири АДРЕСА_2 , який є невід`ємною частиною Договору найму службового жилого приміщення від 29 липня 2004 року №139.

З 29 грудня 2004 року позивач був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується паспортом громадянина України серії НОМЕР_1 , виданим Глибоцьким РВ УМВС України в Чернівецькій області 02 квітня 1999 року.

Відповідно до витягу з протоколу №8 засідання житлової комісії Чернівецького прикордонного загону від 26 вересня 2008 року у зв`язку із закінченням навчання в Хмельницькій Академії Державної прикордонної служби України військовослужбовець Чернівецького прикордонного загону майора ОСОБА_1 , який перебував на квартирному обліку в управлінні прикордонного загону м. Чернівці складом сім`ї 3 (три) особи (він, дружина– ОСОБА_3 , син – ОСОБА_4 , 1996 р.н.) з датою квартирного обліку 28 жовтня 2002 року в загальному порядку та переводом його до нового місця служби до в/ч 9937 м. Маріуполь знятий з квартирного обліку.

Рішенням Першотравненого районного суду міста Чернівці від 20 жовтня 2010 року у справі №2-1521 шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 , зареєстрований 10 лютого 1996 року відділом реєстрації актів громадянського стану Чернівецького міськвиконкому Чернівецької області, Україна, актовий запис №118, розірвано.

Як вбачається з копії паспорта позивача, з 13 квітня 2011 року його знято з реєстрації місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішенням виконавчого комітету Першотравневої районної у місті ради Чернівецької області від 19 жовтня 2011 року №131/10 «Про переоформлення, розділення та відкриття особових рахунків окремим громадянам Першотравневого району (делеговані повноваження)» переоформлено особовий рахунок на ОСОБА_5 , дві особи, на двокімнатну квартиру житловою площею 29,20 кв. м на АДРЕСА_1 , де вона зареєстрована з 2004 року, у зв`язку із зняттям з реєстраційного обліку колишнього чоловіка ОСОБА_1 – основного квартиронаймача. Зобов`язано УЖГ Першотравневої районної у місті ради (ПП «Житлосервіс»), КЖРЕП-9, 12 та ОСББ «Донбасівська 3» внести відповідні зміни в облікові документи.

З 07 серпня 2017 року позивач зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 , що підтверджується копією його паспорта.

Відповідно до актів про перевірку житлових умов від 08 червня 2018 року та 19 лютого 2020 року квартира за адресою: АДРЕСА_1 належить Державній прикордонній службі України, і в ній з 29 грудня 2004 року зареєстровані та проживають колишня дружина позивача ОСОБА_5 та син ОСОБА_6 .

Водночас в акті про перевірку житлових умов від 08 червня 2018 року вказано, що ОСОБА_1 не проживає в квартирі за адресою: АДРЕСА_1 .

В акті про перевірку житлових умов від 19 лютого 2020 року зазначено, що на час перевірки службового житла за адресою: АДРЕСА_1 позивач був присутній у вказаній квартирі, що підтверджується його власним підписом у цьому акті.

З матеріалів справи вбачається, що 13 лютого 2020 року позивач звертався до відповідача із заявою з вимогою прийняти житлову площу за адресою: АДРЕСА_1 .

Листом від 06 березня 2020 року №704/Я-14 відповідач повідомив позивача про неможливість видачі довідки про здачу службової двохкімнатної квартири АДРЕСА_2 , яку він отримав під час проходження служби в Чернівецькому прикордонному загоні, оскільки в цій квартирі зареєстровані та проживають колишні члени сім`ї (колишня дружина - ОСОБА_5 , 1977 р.н., син - ОСОБА_6 , 1996 р.н.) згідно ордера на житлове приміщення від 12 серпня 2004 року №53 серія МВК. Виселення їх можливе тільки при наданні їм іншого рівноцінного житла. Вказано, що колишня дружина - ОСОБА_5 та син - ОСОБА_6 на даний час перебувають на квартирному обліку для отримання житлової площі на поліпшення житлових умов. Видача довідки про здачу житлового приміщення здійснюється на підставі документів, що свідчать про фактичну здачу (передачу) військовослужбовцем житлового приміщення. 19 лютого 2020 року членами житлової комісії Чернівецького прикордонного загону в присутності ОСОБА_1 було складено акт перевірки житлово-побутових умов двохкімнатної квартири АДРЕСА_2 , в ході якого виявлено, що спірне приміщення не звільнено, у ньому проживають колишня дружина - ОСОБА_5 та син – ОСОБА_6 , а також в даному приміщенні знаходяться речі, меблі, і побутова техніка, які комісії не відомо кому належать. Дефектний акт на дане приміщення неможливо скласти, адже він складається лише тоді, коли особи вибувають з жилого приміщення. З огляду на викладене, передумови для отримання довідки не виконані. Враховуючи, що службове житло за адресою: АДРЕСА_1 не звільнено та ОСОБА_1 не виконано вимоги пункту 2.21 Інструкції про організацію забезпечення житловими приміщеннями у Державній прикордонній службі України, затвердженої наказом Адміністрації Державної служби України від 20 грудня 2007 року №1040, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 11 січня 2008 року за №16/14707, видати позивачу довідку про здачу житла не вбачається можливим.

05 січня 2021 року позивач звернувся до начальника Чернівецького прикордонного загону із заявою про видачу йому довідки про здачу службового житла (квартири за адресою: АДРЕСА_1 ), за результатами розгляду якої відповідач листом від 06 березня 2021 року №704/Я-14 повідомив про неможливість видачі такої довідки, оскільки квартира за вказаною вище адресою не є вільною, у ній фактично проживають колишня дружина та син позивача. Видача довідки про здачу службового житла здійснюється на підставі документів, що свідчать про здачу (передачу військовослужбовцем) житлового приміщення після його реального вивільнення.

Не погоджуючись із діями відповідача щодо відмови у видачі довідки про здачу службового житла, позивач звернувся до адміністративного суду з даним позовом.

Вирішуючи спір, суд зазначає наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною першою статті 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року №2011-XII (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), встановлено що держава забезпечує військовослужбовців жилими приміщеннями або за їх бажанням грошовою компенсацією за належне їм для отримання жиле приміщення на підставах, у межах норм і відповідно до вимог, встановлених Житловим кодексом Української РСР, іншими законами, в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Військовослужбовці (крім військовослужбовців строкової військової служби) та члени їх сімей, які проживають разом з ними, забезпечуються службовими жилими приміщеннями, що повинні відповідати вимогам житлового законодавства.

Механізм забезпечення житловими приміщеннями військовослужбовців - осіб офіцерського (у тому числі осіб, які проходять військову службу за призовом осіб офіцерського складу), старшинського і сержантського, рядового складу (крім військовослужбовців строкової служби) Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, правоохоронних органів спеціального призначення та Держспецтрансслужби, Держспецзв`язку, посади в яких комплектуються військово-службовцями, у тому числі звільнених в запас або у відставку, що залишилися перебувати на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, у військових частинах, закладах, установах та організаціях (далі - військові частини) після звільнення, визначено Порядком забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2006 року №1081 (далі – Порядок №1081 в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до пункту 7 Порядку №1081 військовослужбовці та члени їх сімей, які проживають разом з ними, за відсутності в них житла для постійного проживання в населених пунктах за місцем проходження військової служби та/або в безпосередній близькості від місця проходження військової служби, що дає змогу щодня своєчасно прибувати до місця проходження військової служби (перелік таких населених пунктів для військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу визначається Міноборони, МВС, МОН, СБУ, Службою зовнішньої розвідки, Адміністрацією Держспецзв`язку, ДКА та Управлінням державної охорони), забезпечуються службовими житловими приміщеннями.

Згідно з пунктом 8 Порядку №1081 житлове приміщення включається до числа службового згідно з рішенням виконавчого органу районної, міської, районної у місті ради за клопотанням начальника гарнізону, командира військової частини, погодженого з квартирно-експлуатаційним органом.

Пунктом 9 Порядку №1081 передбачено, що до числа службового може бути включене тільки вільне житлове приміщення. Під службові житлові приміщення виділяються окремі квартири.

Відповідно до пункту 10 Порядку №1081 оперативний облік службових житлових приміщень ведеться у військовій частині та квартирно-експлуатаційному органі.

Службові житлові приміщення надаються військовослужбовцям згідно з рішенням командира військової частини, яке погоджується з квартирно-експлуатаційним органом, за місцем проходження ними військової служби. Військовослужбовцям Держспецтрансслужби, Національної гвардії, Держприкордонслужби службові житлові приміщення надаються згідно з рішеннями командирів військових частин, які погоджуються відповідно з Адміністрацією Держспецтрансслужби, Головним управлінням Національної гвардії, Адміністрацією Держприкордонслужби. На підставі рішення про надання службового житлового приміщення виконавчий орган районної, міської, районної у місті ради видає спеціальний ордер, який є єдиною підставою для вселення в надане житлове приміщення (пункт 12 Порядку №1081).

Згідно з пунктом 13 Порядку №1081 службове житлове приміщення повинне бути благоустроєно стосовно до умов даного населеного пункту, відповідати встановленим санітарним і технічним вимогам.

Пунктом 14 Порядку №1081 передбачено, що службове житлове приміщення надається військовослужбовцю на всіх членів сім`ї, які проживають разом з ним (у тому числі на дружину (чоловіка) і неповнолітніх дітей, які проживають окремо від військовослужбовця в даному або іншому населеному пункті). Члени сім`ї військовослужбовця дають письмову згоду на проживання в службовому житловому приміщенні. Військовослужбовець та повнолітні члени його сім`ї беруть письмове зобов`язання щодо звільнення службового житлового приміщення в передбачених законодавством випадках.

Відповідно до пункту 19 Порядку №1081 військовослужбовець та члени його сім`ї зобов`язані вивільнити займане ними службове житлове приміщення в разі переміщення по службі, пов`язаного з переїздом до іншого населеного пункту, звільнення з військової служби, одержання або придбання житла для постійного проживання, якщо інше не передбачено законодавством.

Аналогічного змісту положення також були передбачені чинною на час виникнення спірних правовідносин Інструкцією про організацію забезпечення житловими приміщеннями в Державній прикордонній службі України, затвердженою наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України 20 грудня 2007 року №1040, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 11 січня 2008 року за №16/14707 (далі – Інструкція №1040 в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Разом з цим, пунктом 2.21 Інструкції №1040 було визначено, що у разі переміщення військовослужбовців по службі, пов`язаного з переїздом в іншу місцевість, службові житлові приміщення, які вони займали за попереднім місцем служби, підлягають звільненню у двомісячний термін з дня видання наказу про виключення із списків особового складу органу Державної прикордонної служби, крім випадків, передбачених у пункті 2.20 цієї Інструкції.

Військовослужбовець та члени його сім`ї зобов`язані негайно звільнити займане ними службове житлове приміщення у разі одержання, придбання житла для постійного проживання або вибуття для виконання службових обов`язків за кордон разом з членами сім`ї.

Орган Державної прикордонної служби зобов`язаний прийняти службове житлове приміщення за актом приймання-передавання службового житлового приміщення (додаток 4), до якого додаються дефектний акт квартири, довідка про сплату квартирної плати і комунальних послуг та довідка про склад сім`ї та реєстрацію (Ф-3). Після цього військовослужбовцю видається довідка про здачу житлового приміщення (додаток 5).

Отже, якщо переміщення військовослужбовця по службі пов`язане з переїздом в іншу місцевість, то службове житлове приміщення, яке він займав за попереднім місцем служби, підлягає звільненню у двомісячний термін з дня видання наказу про виключення такого військовослужбовця зі списків особового складу органу Державної прикордонної служби. Водночас Інструкцією №1040 було передбачено обов`язок Державної прикордонної служби прийняти службове приміщення, яке звільняється військовослужбовцем, разом із складанням акту приймання-передавання службового житлового приміщення, до якого додаються: дефектний акт квартири, довідка про сплату квартирної плати і комунальних послуг та довідка про склад сім`ї та реєстрацію. Лише за дотримання вказаних умов військовослужбовець має право на отримання довідки про здачу житлового приміщення.

Вказані умови зазначені і в Договорі найму службового жилого приміщення в будинках державного і громадського житлового фонду в Україні №139 від 29 липня 2004 року, укладеному між позивачем та Чернівецьким прикордонним загоном в особі начальника загону та квартирно-експлуатаційної служби Чернівецького прикордонного загону в особі начальника КЕС, з якими позивач був ознайомлений, підписавши такий договір.

Оскільки, як вбачається з наявних у справі матеріалів, станом на день звернення позивача до відповідача із заявою щодо видачі довідки про здачу житла при вибутті до нового місця служби позивач службове житло у встановленому законом порядку не здав (не було складено акт приймання-передавання службового житлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , відсутні необхідні до нього додатки: дефектний акт квартири, довідка про сплату квартирної плати і комунальних послуг, довідка про склад сім`ї та реєстрацію), тобто не було виконано передбачених пунктом 2.21 Інструкції №1040 умов, то суд приходить до висновку про правомірність відмови позивачу надати довідку про здачу службового житла, що оформлена листом від 13 січня 2021 року №702/Я-4.

На переконання суду, при вчиненні оскаржуваних дій відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. А тому заявлені позовні вимоги є безпідставними й задоволенню не підлягають.

Щодо тверджень позивача про неможливість виселення зі службового житлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , його колишньої дружини та сина, а також про не вчинення відповідачем жодних дій по вивільненню службового житла, то такі оцінці судом не підлягають, оскільки вказані питання не є (й не можуть бути) предметом даного адміністративного спору, який виник у зв`язку із невидачею довідки про здачу службового житла, отриманого позивачем під час проходження військової служби у Чернівецькому прикордонному загоні.

Обставини ж, на які посилається позивач в обґрунтування позову, щодо переведення його на військову службу в іншу місцевість, розлучення з дружиною, зняття з квартирного обліку та подання ним довідки про сплату за комунальні платежі не є тими обставинами, за яких у відповідача виникає обов`язок видати довідку про здачу службового житла згідно приписів пункту 2.21 Інструкції №1040. При цьому дії щодо не складення акту приймання-передавання службового житлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , з необхідними до нього додатками, які і були передумовою для видачі вказаної вище довідки, позивачем у даному позові не оскаржуються.

Та обставина, що на даний час позивач постійно проживає в м. Краматорськ, де орендує квартиру зі своєю родиною, а при постановці на квартирний облік у м. Краматорськ з нього вимагається надання довідки про здачу службового житла, про що також указано в позові, не свідчить про наявність правових підстав для задоволення заявлених вимог.

Водночас у позові не наведено конкретних норм матеріального права, які б, на думку позивача, міг порушити відповідач при наданні оскаржуваної відмови у видачі довідки про здачу службового житла.

Згідно частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Статтею 72 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно статей 74-76 Кодексу адміністративного судочинства України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до частини першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Згідно частин першої – третьої статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність вказаних вище доказів окремо, а також достатність і взаємний зв`язок цих доказів у їх сукупності, суд вважає, що відповідач довів правомірність оскаржуваних дій. Натомість доводи позивача є безпідставними й необґрунтованими.

Керуючись статтями 241 - 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позову ОСОБА_1 до начальника Чернівецького прикордонного загону (в/ч 2195) Марцінкевича Сергія Васильовича про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії відмовити повністю.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Датою ухвалення судового рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення. Повне судове рішення складено 21 травня 2021 року.

Повне найменування учасників справи: позивач – ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 ), відповідач - начальник Чернівецького прикордонного загону (в/ч 2195) Марцінкевич Сергій Васильович (58022, м. Чернівці, вул. Герцена, 2-А).

Суддя О.П. Лелюк