Рішення № 97062372, 11.05.2021, Довгинцівський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 211/2981/19

Провадження № 2/211/110/21

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

11 травня 2021 року Довгинцівський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Папариги В.А.,

при секретарі Чернушкіній Г.В.,

за участю:

представника позивача Хоружко С.Л.,

відповідача ОСОБА_1 ,

представника відповідача Шаповалова І.В. ,

представника третьої особи

Виконавчого комітету

Довгинцівської районної в місті ради Таборовець Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу за позовом Керівника Криворізької місцевої прокуратури № 3 ( назва змінена на Криворізьку центральну окружну прокуратуру) в інтересах держави в особі позивача Криворізької міської ради до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору Виконавчий комітет Довгинцівської районної в місті ради, Державний нотаріус Сьомої Криворізької державної нотаріальної контори Дніпропетровської області Грабевник Олена Віталіївна, про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом та про витребування майна,-

ВСТАНОВИВ

Позивач Керівник Криворізької місцевої прокуратури № 3 (Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Книжна, буд. 1-А) звернувся до суду в інтересах держави в особі позивача Криворізької міської ради з позовом до відповідачів ОСОБА_1 та Державного нотаріуса Сьомої Криворізької державної нотаріальної контори Дніпропетровської області Грабевник О.В. та просить суд визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом № 1188 від 19.09.2018 р., витребувавши у власність територіальної громади м. Кривого Рогу в особі Криворізької міської ради з володіння ОСОБА_1 квартиру АДРЕСА_1 , вартістю 143100,00 грн., посилаючись на встановлення факту безпідставного набуття фізичними особами вказаного нерухомого майна. В обґрунтування позову зазначено, що в ході здійснення представницьких повноважень прокуратурою встановлено факт безпідставно набутого нерухомого майна - квартири АДРЕСА_1 . Рішенням суду від 12.09.2018 року визнано відумерлою спадщиною вказану квартиру, що відкрилася після смерті ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , та передано у власність територіальної громади міста Кривого Рогу в особі Криворізької міської ради. Однак встановлено, що 19 вересня 2018 року державним нотаріусом Грабевник О.В. на ім`я ОСОБА_5 видано свідоцтво про право на спадщину за законом, яка відкрилась після смерті ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 на вказану квартиру. Відповідно до тексту свідоцтва, ОСОБА_5 є донькою ОСОБА_4 , а отже спадкоємцем майна останнього. 24 жовтня 2018 року ним же нотаріусом посвідчено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , відповідно до якого ОСОБА_5 продала, а ОСОБА_1 купила у приватну власність за 49857,00 грн. спірну квартиру. Разом з тим, в ході досудового розслідування встановлено, що невстановленими особами були використані підроблені документи для вступу у спадщину за померлим ОСОБА_4 , оскільки така особа як ОСОБА_5 ніде не значиться та у померлого ОСОБА_4 такої доньки не було. Тобто вступ у спадщину відбувся на підставі підроблених документів та здійснювався особою, якої фактично не існує. Тому свідоцтво про право на спадщину є незаконним та має бути визнано недійсним. Оскільки спірне майно було відчужене на користь ОСОБА_1 , Криворізька міська рада, як власник спірного майна, яке вибуло з її власності поза її волею, має право на його витребування шляхом пред`явлення індикаційного позову на підставі статті 388 ЦК України, просить заявлені вимоги задовольнити.

Ухвалою суду від 14 червня 2019 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено проводити за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання.

Протокольною ухвалою суду від 22.10.2019 року закрито підготовче провадження у справі, призначено справу до судового розгляду по суті.

В судовому засіданні представник позивача Хоружко С.Л. на задоволенні позовних вимог наполягала з підстав, викладених в позовній заяві.

Представник Криворізької міської ради в судове засідання не з`явився звернувся до суду з заявою про розгляд справи за його відсутності позовні вимоги підтривав.

Відповідач ОСОБА_1 та її представник - адвокат Шаповалов І.В. позоні вимоги не визнали та просили в задоволені позову відмовити, при цьому врахувати, що відповідач є добросовісним набувачем.

Представник третьої особи Виконкому Довгинцівської районної в місті ради Таборовець Н.В. в судовому засіданні при вирішенні позову покладалася на розсуд суду.

Третя особа державний нотаріус Грабевник О.В. звернулась до суду з заявою про розгляд справи за відсутності представника нотаріальної контори.

Вислухавши доводи учасників процесу, дослідивши матеріали справи, суд дійшов до наступних висновків.

У статті 1 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» зазначено, що право комунальної власності - це право територіальної громади володіти, доцільно, економно, ефективно користуватися і розпоряджатися на свій розсуд і в своїх інтересах належним їй майном як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування.

Згідно із частиною третьою статті 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об`єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.

За змістом статті 30 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить, зокрема, вирішення питань щодо використання нежилих приміщень, будинків і споруд, що належать до комунальної власності.

Частиною першою статті 60 Закону № 280/97-ВР встановлено, що територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров`я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об`єкти, визначені відповідно до закону як об`єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.

Частинами п`ятою, восьмою цієї статті визначено, що органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності. Право комунальної власності територіальної громади захищається законом на рівних умовах з правами власності інших суб`єктів. Об`єкти права комунальної власності не можуть бути вилучені у територіальних громад і передані іншим суб`єктам права власності без згоди безпосередньо територіальної громади або відповідного рішення ради чи уповноваженого нею органу, за винятком випадків, передбачених законом.

Як встановлено судом, рішенням Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 12 вересня 2018 року визнано відумерлою спадщину у складі 1/2 приватизованої двокімнатної квартири житловою площею 29,4 кв.м., загальною площею 47,7 кв.м., розташованої по АДРЕСА_1 , що відкрилась після смерті ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 . Визнано відумерлою спадщину у складі 1/2 приватизованої двокімнатної квартири житловою площею 29,4 кв.м., загальною площею 47,7 кв.м., розташованої по АДРЕСА_1 , що відкрилась після смерті ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_6 (а.с. 56-57 т.1 - копія рішення).

14 вересня 2018 року та 19 вересня 2018 року до Сьомої криворізької державної нотаріальної контори звернулась ОСОБА_5 із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 , мотивуючи тим, що вона являється донькою померлого та прийняла спадщину відповідно до частини третьої статті 1268 ЦК України (а.с. 24, 31 т.1 - копії заяв), надавши державному нотаріусу правовстановлюючі документи на нерухоме майно (а.с. 28, 29 т.1- копії витягу, свідоцтва), технічну документацію на квартиру (а.с. 30 т.1- копія техпаспорта), свідоцтво пор своє народження (а.с. 27 т.1 - копія свідоцтва), свідоцтва про смерть ОСОБА_3 та ОСОБА_4 (а.с. 21,22 т.1 - копії свідоцтв), довідку Виконкому Довгинцівської районної в місті ради щодо наявної реєстрації (а.с. 2 т.1 - копія довідки), тощо.

На підставі зазначених документів державним нотаріусом Сьомої криворізької державної нотаріальної контори Грабевник О.В. видано свідоцтво про право на спадщину за законом (а.с. 32 - копія свідоцтва) на ім`я ОСОБА_5 на квартиру АДРЕСА_1 , яка належала за життя ОСОБА_4 , померлому ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с. 32, 33-34 т.1 - копія свідоцтва. витягу).

На підставі договору купівлі-продажу квартири, укладеного 24 жовтня 2018 року між ОСОБА_5 , як продавцем, та ОСОБА_1 , як покупцем. остання придбала квартиру АДРЕСА_1 (а.с. 36-37 - копія договору).

Згідно витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 11.12.2018 року до чергової частини Криворізького ВП ГУНП в Дніпропетровській області надійшла заява від голови Довгинцівської районної в місті ради про обставини, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, за фактом того, що невстановлена особа шляхом підробки та внесення завідомо неправдивих відомостей до офіційних документів, шляхом обману, заволоділа нерухомим майном, розташованим за адресою: АДРЕСА_1 , тим самим спричинивши матеріальні збитки, розмір яких встановлюється (а.с. 17 т.1 - копія витягу).

Листом старшого слідчого відділу Криворізького ВП ГУНП в Дніпропетровській області від 23.01.2019 року повідомлено виконком Довгинцівської районної в місті ради про проведення досудового слідства у кримінальному провадженні № 12018040740002262 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 190 КК України щодо квартири АДРЕСА_1 (а.с. 69 т.1 - копія повідомлення).

З інформації Голови Довгинцівської районної в місті ради від 24.01.2019 року слідує, що відповідно до адресної картки за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , як зареєстрована чи знята з реєстрації не значиться ( а.с. 47 т.1 - інформація).

На запит слідчого Криворізького ВП ГУНП в Дніпропетровській області, щодо надання паспортної форми 1 на громадянку ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (паспорт НОМЕР_1 виданий Комсомольським РВ у м. Херсоні УДМС України в Херсонській області 28.02.2015 року) Корабельним районним відділом у місті Херсоні повідомлено, що за обліками Корабельного РВ у м. Херсоні дана особа не значиться ( а.с. 51-52- запит та інформація)

З повідомлення Саксаганського районного у місті Кривому Розі відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області від 06.05.2019 року слідує, що за даними Державного реєстру актів цивільного стану громадян відсутні актові записи про народження дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , та актовий запис про народження ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ( а.с. 59 т.1 - відповідь).

З повідомлення Херсонського міського відділу державної реєстрації актів цивільного стану слідує, що в Державному реєстрі актів цивільного стану громадян відсутній актовий запис про народження ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ( а.с. 61 т.1 - інформація).

З інформації наданої управлінням Державної міграційної служби України в Херсонській області слідує, що за обліками УДМС України в Херсонській області паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 значиться виданим на ім`я іншої особи, а не ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ( а.с. 63 т.1 - інформація).

Статтею 1216 ЦК України передбачено, що спадкування є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до ст.1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Статтею 1218 ЦК України визначено, що до складу спадщини входять усі шва та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно з ч.1 ст.1258 ЦК України встановлено, що спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово.

Статтею 1261 ЦК України визначено, що у пергу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Відповідно до ч.3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Відповідно до ст.1301 ЦК України свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, а також в інших випадках, встановлених законом.

Таким чином, у зв`язку з тим, що в Державному реєстрі актів цивільного стану громадян відсутні записи про народження дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 - відсутні докази щодо того, що ОСОБА_5 є належним спадкоємцем померлого ОСОБА_4 ..

Крім того, в зв`язку з тим, що ОСОБА_5 за адресою: АДРЕСА_1 , ніколи зареєстрована не була, то остання в порядку ст. 1268 ЦК України не мала права на спадкування за законом як така, що постійно проживала разом із спадкодавцем.

Наведене свідчить про наявність підстав для визнання свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого на ім`я ОСОБА_5 , недійсним на підставі статті 1301 ЦК України, згідно з якою свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування.

Станом на дату звернення до суду прокурором в інтересах держави в особі Криворізької міської ради з позовом, право власності на спірну квартиру зареєстровано за відповідачем ОСОБА_1 , що підтверджується витягом з державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Вирішуючи питання про правомірність набуття права власності, слід враховувати, що воно набувається на підставах, які не заборонені законом, зокрема на підставі правочинів. При цьому діє презумпція правомірності набуття права власності на певне майно, яка означає, що право власності на конкретне майно вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (стаття 328 ЦК України).

Згідно зі статтею 330 ЦК України якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.

Тлумачення статті 330 ЦК України свідчить, що виникнення права власності у добросовісного набувача відбувається за таких умов: факт відчуження майна; майно відчужене особою, яка не мала на це права; відчужене майно придбав добросовісний набувач; відповідно до статті 388 ЦК , майно, відчужене особою, яка не мала на це право, не може бути витребуване у добросовісного набувача.

Власник має право витребувати майно з чужого незаконного володіння ( стаття 387 ЦК України ).

Відповідно до частини першої статті 388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Національні суди мають вибирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо (VOLOVIK v. UKRAINE, № 15123/03, § 45, ЄСПЛ, 06 грудня 2007 року).

Одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який, між іншим, вимагає щоб при остаточному вирішенні справи судами їх рішення не викликали сумнівів (BRUMARESCU v. ROMANIA, № 28342/95, § 61, ЄСПЛ, від 28 жовтня 1999 року).

Cтаття 1 Першого протоколу до Конвенції містить три окремі норми: перша, що виражається в першому реченні першого абзацу та має загальний характер, закладає принцип мирного володіння майном. Друга норма, що міститься в другому реченні того ж абзацу, охоплює питання позбавлення права власності та обумовлює його певними критеріями. Третя норма, що міститься в другому абзаці, визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна в загальних інтересах. Друга та третя норми, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, повинні тлумачитися у світлі загального принципу, закладеного першою нормою.

Перша та найбільш важлива вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно бути законним. Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля. Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар. Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть (EAST WEST ALLIANCE LIMITED v. UKRAINE, № 19336/04, § 166-168, ЄСПЛ, від 23 січня 2014 року).

Європейський суд з прав людини неодноразово констатував в схожих фактичних обставинах порушення статті 1 Першого протоколу Конвенції (зокрема: GLADYSHEVA v. RUSSIA, № 7097/10, ЄСПЛ, 06 грудня 2011 року; PCHELINTSEVA AND OTHERS v. RUSSIA, № 47724/07, 58677/11, 2920/13, 3127/13, 15320/13, ЄСПЛ, від 17 листопада 2016 року).

Суд враховує і позицію Європейського суду з прав людини в іншій справі, де суд вказує, що заявниця втратила право власності на квартиру після того, як в ході судового розгляду було встановлено, що ОСОБА_7, який продав квартиру заявниці, набув її на підставі підробленого заповіту. Існувало, як мінімум, два рівня гарантій в справі перед тим, як квартира перейшла до ОСОБА_7 як спадкоємця ОСОБА_8, відповідно до внутрішньодержавного законодавства. По-перше, існував обов`язок нотаріуса переконатися, що перехід права власності на квартиру ОСОБА_7 стався відповідно до закону при розгляді і задоволенні заяви ОСОБА_7 про визнання його спадкоємцем ОСОБА_8

По-друге, міський комітет розглянув документи, представлені ОСОБА_7 для реєстрації його права власності на квартиру, з метою забезпечення дотримання відповідного законодавства та законності правочину, а також видав свідоцтво про право власності ОСОБА_7 Влада держави не надала жодних пояснень щодо нездатності нотаріуса або міського комітету виявити шахрайство в діях ОСОБА_7 В своїх доводах влада держави нічого не вказувала про те, коли і як обман був виявлений, або коли кримінальну справу стосовно дій ОСОБА_7 було порушено. З огляду на, що ОСОБА_7 був визнаний винним в шахрайстві 06 червня 2001 року, і його засудженню передувало розслідування у цій справі і судовий розгляд, представляється, що кримінальну справу про шахрайство про набуття ОСОБА_8 квартири ОСОБА_7 практично збіглося з його визнанням як спадкоємця ОСОБА_8 і реєстрацією правочину щодо квартири, яка відбулася в червні 2000 року. Той факт, що влада розслідувала дії ОСОБА_7 і в той же час дозволила йому продати квартиру заявниці, є приводом для занепокоєння Європейського Суду.

Заявниця була позбавлена права власності на квартиру без компенсації і вона не могла розраховувати на отримання іншого житла від держави. Органи державної влади не забезпечили належної експертизи щодо законності правочинів з нерухомим майном. Проте заявниця не повинна була передбачати наявність ризику того, що право власності на квартиру може бути припинено в зв`язку з бездіяльністю влади в рамках процедур, спеціально призначених для запобігання шахрайства при вчиненні правочинів з нерухомим майном (ALENTSEVA v. RUSSIA, № 31788/06, § 72 - 77, ЄСПЛ, від 17 листопада 2016 року).

Конструкція, за якої добросовісний набувач втрачає майно і сам змушений шукати способи компенсації своїх втрат є неприйнятною та покладає на добросовісного набувача індивідуальний та надмірний тягар. Не може добросовісний набувач відповідати у зв`язку із бездіяльністю влади в рамках процедур, спеціально призначених для запобігання шахрайства при вчиненні правочинів з нерухомим майном. Факт незаконного відчуження та допущення продажу квартири не може породжувати правових наслідків для добросовісного набувача, проте, вочевидь, є підставою для виникнення обов`язку в органів місцевого самоврядування здійснити все необхідне, щоб відшкодувати збитки, завдані таким відчуженням.

Аналогічний висновок міститься в постанові Верховного Суду від 20 березня 2019 року по справі № 521/8368/15-ц.

Суд також враховує те, що відповідачем ОСОБА_1 , було придбано спірну квартиру для проживання своєї родини, в якій вони всі і зареєстровані, зокрема двоє її малолітніх дітей (а.с. 48-50 т.1), що підтверджує той факт, що квартира відповідачем була придбана для проживання в ній відповідача разом із своєю родиною, а не для подальшого її продажу, тому в разі витребування у відповідача єдиного житла не буде дотримано справедливого балансу в питаннях позбавлення майна, що призведе до позбавлення відповідача та її родини, у тому числі малолітніх дітей, їх житла. Крім того, відповідач буде позбавлена права власності на квартиру без компенсації і вона не може розраховувати на отримання іншого житла від держави, чи компенсації від винної особи, яка на теперішній час не встановлена і не може бути встановлена, оскільки, як слідує з наданої прокурором постанови слідчого Відділення розслідування злочинів у сфері транспорту СВ Криворізького ВП ГУНП в Дніпропетровській області від 11.06.2020 року кримінальне провадження №12018040230002262, яке внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 11.12.2018 року за ознаками злочину, передбаченого ч.3 ст. 190 КК України, закрито в зв`язку з тим, що строк досудового розслідування, визначений ст. 219 КПК України закінчився та жодній особі не було повідомлено про підозру.

Крім того, відповідач ОСОБА_1 не повинна була передбачати наявність ризику того, що право власності на квартиру може бути припинено в зв`язку з бездіяльністю влади в рамках процедур, спеціально призначених для запобігання шахрайства при вчиненні правочинів з нерухомим майном.

Отже, задоволення позовних вимог в частині витребування спірної квартири у ОСОБА_1 , як добросовісного набувача, призведе до порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції з прав людини та основоположних свобод, оскільки в такому випадку на ОСОБА_1 буде покладено індивідуальний та надмірний тягар, в звязку з чим суд приходить висновку, що ці вимоги не підлягають задоволенню.

Розподіл судових витрат між сторонами визначений ст. 141 ЦПК України.

Так, згідно ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи покладаються у разі відмови в позові на позивача.

В той же час, зважаючи на те, що позовні вимоги підлягають задоволенню лише в частині визнання свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого на ім`я ОСОБА_5 , недійсним на підставі статті 1301 ЦК України, а причетність відповідача ОСОБА_1 до даного правочину не встановлена та не доведена, суд не вбачає підстав для стягнення з неї на користь позивача понесених ним судових витрат пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 10, 12, 13, 81, 141, 263, 265 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ

позов Керівника Криворізької місцевої прокуратури № 3 (назва змінена на Криворізьку центральну окружну прокуратуру) в інтересах держави в особі позивача Криворізької міської ради - задовольнити частково.

Визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом № 1188, видане 19 вересня 2018 року державним нотаріусом Сьомої криворізької державної нотаріальної контори Грабевник О.В. на ім`я ОСОБА_5 .

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду через Довгинцівський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 21 травня 2021 року.

Суддя: В. А. Папарига