Ухвала суду № 97059702, 19.05.2021, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа №380/1482/21

У Х В А Л А

з питань скасування заходів забезпечення позову

19 травня 2021 року

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Сасевича О.М.,

секретаря судового засідання Павлішевського М.В.,

представника позивача Сало І.І.,

представника відповідача Квасниці Н.Б.

розглянувши в підготовчому засіданні заяву представника відповідача про скасування заходів забезпечення позову в адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕРТЕНС» до Головного управління ДПС у Львівській області, Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити дії, -

в с т а н о в и в:

на розгляд до Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕРТЕНС» до Головного управління ДПС у Львівській області із вимогою визнати протиправним та скасувати рішення комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Головного управління ДПС у Львівській області (ідентифікаційний номер: 43143039) про відповідність/невідповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку №33781 від 15.11.2020 року, прийнятого щодо ТОВ «ТЕРТЕНС» (ідентифікаційний номер 43435966).

Звертаючись до суду з цим позовом, позивач у позовній заяві покликається на те, що податковим органом було безпідставно віднесено ТОВ «ТЕРТЕНС» до кола ризикових платників податку. При цьому, жодних підстав для такого рішення позивач не вбачає, що обґрунтовується наявними матеріалами справи, які також відомі та були надані контролюючому органу. Проте, не дивлячись на невідповідність позивача критеріям ризиковості платника податку, відповідачем було прийняте протилежне рішення, яке є безпідставним і свавільним, грубо порушує права та інтереси позивача як сумлінного платника податків, а відтак, є протиправним і підлягає скасуванню.

Ухвалою судді від 08.02.2021 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання.

25.02.2021 року представником позивача було подано клопотання про перехід до розгляду справи в порядку загального позовного провадження.

Окрім цього, представником позивача 25.02.2021 року подано заяву про збільшення позовних вимог, в якій заявлено про залучення в якості відповідача ДПС України, а також заявлено вимоги, за якими позивач просить визнати протиправними та скасувати рішення комісії Головного управління ДПС України у Львівській області з питань зупинення реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних №2276125/43435966 від 29.12.2020 року про відмову в реєстрації податкової накладної №2220 від 22.10.2020 року, №2276123/43435966 від 29.12.2020 року про відмову в реєстрації податкової накладної №2221 від 22.10.2020 року, №2276124/43435966 від 29.12.2020 року про відмову в реєстрації податкової накладної №2222 від 22.10.2020 року, №2276122/43435966 від 29.12.2020 року про відмову в реєстрації податкової накладної №2223 від 22.10.2020 року, №2276119/43435966 від 29.12.2020 року про відмову в реєстрації податкової накладної №3010 від 30.10.2020 року, №2276120/43435966 від 29.12.2020 року про відмову в реєстрації податкової накладної №3011 від 30.10.2020 року, №2276121/43435966 від 29.12.2020 року про відмову в реєстрації податкової накладної №3012 від 30.10.2020 року, а також зобов`язати ДПС України зареєструвати відповідні накладні.

Збільшуючи позовні вимоги в справі позивачем було вказано на те, що через віднесення ТОВ «ТЕРТЕНС» до ризикових платників податку та прийняття оспорюваного рішення, контролюючим органом було відмовлено в реєстрації ряду податкових накладних, які складалися позивачем у ході його господарської діяльності. Таким чином, з огляду на необґрунтованість рішення про відповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку, протиправними є й дії щодо відмови у реєстрації податкових накладних, у зв`язку з чим, позивачем заявлено відповідні вимоги.

Ухвалою судді від 03.03.2021 року клопотання представника позивача про розгляд справи за правилами загального позовного провадження було задоволено та вирішено розгляд адміністративної справи №380/1482/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕРТЕНС» до Головного управління ДПС у Львівській області, ДПС України про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити дії здійснювати за правилами загального позовного провадження.

19.04.2021 року до суду надійшла заява представника ТОВ «ТЕРТЕНС» про вжиття заходів забезпечення позову, в якій сторона позивача просить суд зупинити оспорюване рішення комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Головного управління ДПС у Львівській області про відповідність/невідповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку №33781 від 15.11.2020 року щодо ТОВ «ТЕРТЕНС» на час розгляду даного спору.

Така заява мотивована тим, що хоча відповідне рішення податкового органу формально й узгоджується з покладеними на нього контрольними функціями у сфері справляння податків, проте, воно є протиправним, оскільки підстав для висновку про ризиковість діяльності позивача немає, а подані ТОВ «ТЕРТЕНС» документи належним чином засвідчують таку обставину. Крім того, не дивлячись на те, що відповідне рішення й віднесення за ним ТОВ «ТЕРТЕНС» до ризикових платників податків є видом службової діяльності контролюючого органу, воно може бути предметом окремого оскарження в суді, отже, це рішення податкового органу може порушувати права та інтереси платника податків і може бути самостійним предметом оскарження, а також і предметом забезпечення позову. Позивач акцентував увагу на тому, що в даному випадку оспорюване рішення відповідача перебуває в прямому причинно-наслідковому зв`язку з іншими протиправними діями й рішеннями контролюючого органу – про відмову в реєстрації податкових накладних. Позивач зазначав, що після віднесення його до ризикових платників податків податкові накладні, які ним складаються, не реєструються й щодо них приймаються відповідні рішення про відмову в реєстрації (які також є предметом оскарження в цій справі). Указана ситуація призводить до порушень нормальної господарської діяльності позивача та його контрагентів, має наслідком припинення ділових стосунків із партнерами та прямо впливає на роботу ТОВ «ТЕРТЕНС». У зв`язку з чим, позивач просив суд ужити заходи забезпечення позову, зупинивши рішення відповідача, що є предметом спору та яке перебуває у безпосередньому причинно-наслідковому зв`язку з іншими протиправними рішеннями контролюючого органу, які в сукупності втручаються в права та законні інтереси позивача.

Ухвалою судді від 21.04.2021 року заяву представника позивача про вжиття заходів забезпечення позову було задоволено та зупинено дію рішення комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Головного управління ДПС у Львівській області про відповідність/невідповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку №33781 від 15.11.2020 року.

У той же час, відповідач не погодився з вжитими заходами забезпечення позову, вважаючи, що підстави для цього відсутні. У зв`язку з чим, представником позивача 27.04.2021 року було подано до суду клопотання про скасування заходів забезпечення позову, які були вжиті в цій справі.

У своєму клопотанні відповідач стверджує, що рішення про відповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості є наслідком правомірної службової діяльності контролюючих органів і воно само по собі не порушує та не може порушувати прав та інтересів платника податків, жодним чином не впливає на його діяльність. Відповідач наголошує на тому, що в даному випадку відсутня дійсна та реальна загроза заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в справі, перешкодою якій могли би бути заходи забезпечення позову.

Окремо відповідач стверджує, що вживши заходи забезпечення позову в цій справі, тотожні до позовних вимог, суд фактично вирішив спір по суті заявлених позовних вимог, що не узгоджується з метою застосування інституту забезпечення позову.

Таким чином, відповідач вважає, що в даному випадку підстав для забезпечення позову немає, а тому, вжиті заходи забезпечення позову слід скасувати.

Розглянувши відповідне клопотання представника відповідача про скасування заходів забезпечення позову, суд дійшов висновку, що воно не підлягає задоволенню з наступних міркувань.

Як установлено ч. 2 ст. 150 Кодексу адміністративного судочинства України, забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Згідно зі ст. 151 Кодексу адміністративного судочинства України, позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Крім того, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені, у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Також суд має враховувати співрозмірність вимог заяви про забезпечення позову із заявленими позовними вимогами та обставинам справи.

Будь-яке забезпечення позову в адміністративній справі є наданням тимчасового захисту до вирішення справи по суті, який застосовується у виключних випадках за наявністю об`єктивних обставин, які дозволяють зробити обґрунтоване припущення, що невжиття відповідних заходів потягне за собою більшу шкоду, ніж їх застосування.

Отже, обов`язковою умовою для застосування судом заходів забезпечення позову є наявність хоча б однієї з таких обставин: очевидність небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі; доведення позивачем того, що захист його прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат; очевидність ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень.

Таким чином, інститут забезпечення адміністративного позову як спосіб попереднього судового захисту є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення, прийнятого в адміністративній справі, гарантувати ефективність захисту порушених прав чи інтересів.

Указане узгоджується зі змістом Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи від 13.09.1989 року №R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, які передбачають, що рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. При цьому, суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов`язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акта.

Окрім того, процесуальним законом передбачено механізм скасування вжитих заходів забезпечення позову тим же судом, яким їх було застосовано. Так, відповідно до норми ч. 1 ст. 157 Кодексу адміністративного судочинства України, суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи. При цьому, в даному випадку кодекс не деталізує підстав для скасування заходів забезпечення, однак, зважаючи на норми Кодексу адміністративного судочинства України в їх сукупності, такими слід вважати наявність обставин, котрі засвідчують тих приводів для забезпечення позову, які окреслені у ст. 150 кодексу.

Отже, на мотивовану вимогу учасника справи, за доведення відсутності підстав для вжиття заходів забезпечення позову, раніше застосовані заходи забезпечення можуть бути скасовані судом, який їх ужив.

У даному ж випадку, співвставивши аргументи позивача та відповідача з питань забезпечення позову, врахувавши відомі обставини справи, суд вважає, що вжиті заходи забезпечення позову в цій справі є обґрунтованими та не вбачає причин для їх скасування.

Слід відзначити, що відповідно до чинного законодавства України рішення податкового органу про відповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості може оскаржуватися та може бути самостійним предметом позову.

Це вбачається у тому числі з форми рішення про відповідність/невідповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку (додаток 4 до Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 11.12.2019 року №1165), яка передбачає, що таке рішення може бути оскаржене в адміністративному або судовому порядку. Також, за приписами п. 6 Порядку №1165, у разі надходження до контролюючого органу відповідного рішення суду, яке набрало законної сили, комісія регіонального рівня виключає платника податку з переліку платників податку, які відповідають критеріям ризиковості платника податку.

Отже, слід прийти до висновку, що рішення про відповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку може бути оскаржене у судовому порядку (як спосіб відновлення порушених прав та інтересів платника податків), тобто ,це свідчить про те, що воно тягне за собою певні правові наслідки для платника податків. Відтак, це в свою чергу свідчить про можливість зупинення його дії (у разі наявності для цього підстав відповідно до вимог закону щодо забезпечення позову).

На переконання суду, можливість оскарження такого рішення вказує на те, що воно може порушувати права чи інтереси платника податків, позаяк, саме можливість відновлення таких прав та інтересів є метою адміністративного судочинства. Таким чином, якщо існує загроза настання подальших негативних наслідків для платника податків або неефективності судового захисту, за яким звернувся платник податків, дія відповідного рішення може бути також тимчасово зупинена в порядку забезпечення позову.

Суд також відзначає, що в цій конкретній справі позивачем в заяві про вжиття заходів забезпечення позову було обґрунтовано, що спірне рішення перебуває у безпосередньому причинно-наслідковому зв`язку з іншими негативними наслідками. А зокрема, внаслідок віднесення платника податків до ризикових, було зупинено реєстрацію ряду податкових накладних позивача (рішення щодо чого також є предметом оскарження в цій справі, сукупно з рішенням про відповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку). Також, позивачем доведено погіршення господарської діяльності в розрізі співпраці з контрагентами, які відмовляються підтримувати ділові стосунки з позивачем.

Очевидно, що така ситуація створює для позивача ризики подальшого втручання в його права як платника податків (зокрема, у спосіб подальшого блокування реєстрації податкових накладних) й усунення таких негативних наслідків вимагатиме додаткових зусиль, спрямованих на відновлення свого права. При цьому, вирішення даного спору за таких обставин не буде достатнім для належного правового захисту та не забезпечуватиме повного й ефективного відновлення порушених прав позивача.

А тому, вжиття заходів забезпечення позову, про які клопотав позивач, є виправданим із огляду не необхідність забезпечити ефективність правосуддя.

Окрім того, суд не вважає, що в даному випадку вжиття заходів забезпечення позову призводить до вирішення спору по суті. Слід зазначити, що вжиті заходи є тимчасовими та діють лише до вирішення спору по суті заявлених позовних вимог (які, більш цього, є значно ширшими за обсягом і полягають у скасуванні (а не зупинення дії) рішення про відповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості, а також скасуванні рішень про відмову в реєстрації податкових накладних).

Суд також звертає увагу на те, що відповідно до ч. 4 ст. 150 Кодексу адміністративного судочинства України, подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб`єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову. Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 151 Кодексу адміністративного судочинства України, позов може бути забезпечено зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта. Таким чином бачимо, що процесуальний закон допускає можливість зупинення у порядку забезпечення позову дії саме того рішення суб`єкта владних повноважень, яке є предметом оскарження в адміністративній справі (тобто про їх тотожність). У цьому контексті суд також зазначає, що вжиття заходів забезпечення позову, які є тотожними змісту позовних вимог, є особливістю адміністративного процесу, оскільки актуальні норми Кодексу адміністративного судочинства України не містять відповідних заборон у порівнянні з іншими процесуальними кодексами (ст. 137 Господарського процесуального кодексу України, ст. 150 Цивільного процесуального кодексу України).

У зв`язку з чим, суд не погоджується з доводами відповідача в цій частині як з мотивами для скасування раніше застосованих заходів забезпечення позову.

Окрім того, суд вважає, що практика Верховного Суду, на яку покликається відповідач у своєму клопотанні, не може бути застосованою в даному випадку, позаяк, обставини, на які покликається позивач у обґрунтуванні забезпечення позову, засвідчують дійсне втручання оспорюваним рішенням про відповідність/невідповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку в законні права та інтереси позивача, настання для нього негативних наслідків і можливість їх посилення (збільшення) на час вирішення спору по суті, що вказуватиме на неефективність судового захисту.

Таким чином, суд вважає, що вжиті заходи забезпечення позову відповідають обставинам справи, є виправданими та узгоджуються з приписами чинного законодавства України, а підстав для їх скасування немає. Суд підкреслює, що застосовані заходи покликані забезпечити ефективність судочинства та гарантувати незмінність правовідносин, які існували до порушення (до прийняття спірного рішення). Незважаючи на те, що формально спірне рішення контролюючого органу відповідає його компетенції, однак, це само по собі не може наперед усувати можливість протиправності такого рішення та порушення ним прав та інтересів платника податків.

У зв`язку з чим, вирішуючи питання щодо наявності підстав для скасування заходів забезпечення позову в цій справі, суд приходить до обґрунтованого висновку про відсутність таких підстав, відтак, у задоволенні відповідного клопотання представника відповідача слід відмовити.

Керуючись ст.ст.150-154, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

у х в а л и в:

у задоволенні клопотання представника Головного управління ДПС у Львівській області про скасування заходів забезпечення позову відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту підписання.

Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд у п`ятнадцятиденний строк з дня складання ухвали.

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження.

Повний текст ухвали складено та підписано 19.05.2021 року.

Суддя Сасевич О.М.