Ухвала суду № 97059610, 21.05.2021, Луганський окружний адміністративний суд

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі

21 травня 2021 року СєвєродонецькСправа № 360/2582/21

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Боразниця С.В., перевіривши матеріали за позовною заявою ОСОБА_1 до Управління державної казначейської служби України у Біловодському районі Луганської області про визнання дій протиправною, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

18.05.2021 до Луганського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Управління державної казначейської служби України у Біловодському районі Луганської області (далі - відповідач), в якій просить:

- визнати протиправними дії Управління державної казначейської служби України у Біловодському районі Луганської області щодо повернення без виконання виконавчого листа Біловодського районного суду Луганської області від 26.11.2019 по справі № 408/6242/19-ц про стягнення з Біловодського об`єднаного управління Пенсійного Фонду України Луганської області на користь ОСОБА_1 14105,63 грн - суми недоотриманої пенсії, що залишилася після смерті ОСОБА_2 та увійшла до складу спадщини відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 18.06.2019 та 768 грн - суми судового збору, що була сплачена позивачем при зверненні з цим позовом до суду, а всього 14874,03 грн;

- зобов`язати Управління державної казначейської служби України у Біловодському районі Луганської області прийняти до виконання виконавчий лист Біловодського районного суду Луганської області від 26.11.2019 по справі № 408/6242/19-ц про стягнення з Біловодського об`єднаного управління Пенсійного Фонду України Луганської області на користь ОСОБА_1 14105,63 грн - суми недоотриманої пенсії, що залишилася після смерті ОСОБА_2 та увійшла до складу спадщини відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 18.06.2019 та 768 грн - суми судового збору, що була сплачена позивачем при зверненні з цим позовом до суду, а всього 14874,03 грн.

Розглянувши матеріали позовної заяви, суддя дійшов висновку про наявність підстав для відмови у відкритті провадження в адміністративній справі на підставі пункту 1 частини першої статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України), оскільки позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства з огляду на таке.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

У рішенні Європейського суду з прав людини (далі - Суд) від 20 липня 2006 року у справі «Сокуренко і Стригун проти України» (заяви № 29458/04 та № 29465/04) зазначено, що відповідно до прецедентної практики цього Суду термін «встановленим законом» у статті 6 Конвенції спрямований на гарантування того, «що судова гілка влади у демократичному суспільстві не залежить від органів виконавчої влади, але керується законом, що приймається парламентом» [див. рішення у справі «Занд проти Австрії» (Zand v. Austria), заява № 7360/76]. У країнах з кодифікованим правом організація судової системи також не може бути віддана на розсуд судових органів, хоча це не означає, що суди не мають певної свободи для тлумачення відповідного національного законодавства. <…> фраза «встановленого законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У своїх оцінках цей Суд дійшов висновку, що не може вважатися судом, «встановленим законом», національний суд, що не мав юрисдикції судити деяких заявників, керуючись практикою, яка не мала регулювання законом.

Отже, поняття «суду, встановленого законом» зводиться не лише до правової основи самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.

Згідно з частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Частиною 3 статті 19 КАС України визначено, що адміністративні суди не розглядають позовні вимоги, які є похідними від вимог у приватно-правовому спорі і заявлені разом з ними, якщо цей спір підлягає розгляду в порядку іншого, ніж адміністративне, судочинства і знаходиться на розгляді відповідного суду.

Вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб`єкт владних повноважень» позначає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини першої статті 4 КАС України).

Відповідно до пункту 17 частини першої статті 4 КАС України публічна служба - діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 4 КАС України публічно-правовий спір - спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні публічно-владних управлінських функцій.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є наявність публічно-правового спору, тобто спору, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Однак сама по собі участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справи адміністративної юрисдикції. Необхідно виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Водночас, неправильним є поширення юрисдикції адміністративних судів на той чи інший спір тільки тому, що відповідачем у справі є суб`єкт владних повноважень, а предметом перегляду - його акт індивідуальної дії. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до частини четвертої статті 11 Цивільного кодексу України у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування. Отже, рішення суб`єктів владних повноважень, до яких належать органи державної влади, органи місцевого самоврядування, можуть бути підставами виникнення цивільних прав та обов`язків.

Стаття 15 Цивільного кодексу України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України до способів захисту цивільних прав та інтересів належить, зокрема, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб (пункт 10 частини другої).

Відповідно до частини першої статті 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Таким чином, визнання незаконними рішень суб`єкта владних повноважень може бути способом захисту цивільного права або інтересу.

Отже, якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, які спричинені рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов`язаний з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів.

Вимоги про визнати протиправними дій Управління державної казначейської служби України у Біловодському районі Луганської області щодо повернення без виконання виконавчого листа Біловодського районного суду Луганської області від 26.11.2019 по справі № 408/6242/19-ц про стягнення з Біловодського об`єднаного управління Пенсійного Фонду України Луганської області на користь ОСОБА_1 14105,63 грн - суми недоотриманої пенсії, що залишилася після смерті ОСОБА_2 та увійшла до складу спадщини відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 18.06.2019 та 768 грн - суми судового збору, що була сплачена позивачем при зверненні з цим позовом до суду, а всього 14874,03 грн; зобов`язання Управління державної казначейської служби України у Біловодському районі Луганської області прийняти до виконання виконавчий лист Біловодського районного суду Луганської області від 26.11.2019 по справі № 408/6242/19-ц заявлені ОСОБА_1 внаслідок розгляду судом загальної юрисдикції питання про стягнення суми недоотриманої пенсії, що залишилася після смерті ОСОБА_2 та увійшла до складу спадщини відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 18.06.2019.

Відповідно до частини першої статті 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Відповідно до частини третьої статті 19 КАС України адміністративні суди не розглядають позовні вимоги, які є похідними від вимог у приватно-правовому спорі і заявлені разом з ними, якщо цей спір підлягає розгляду в порядку іншого, ніж адміністративне, судочинства і знаходиться на розгляді відповідного суду.

Так, Біловодським районним судом Луганської області розглядалась цивільна справа № 408/6242/19-ц за позовом ОСОБА_1 до Біловодського об`єднаного управління Пенсійного Фонду України Луганської області про стягнення недоотриманої пенсії в сумі 14105,63 грн, що залишилася після смерті ОСОБА_2 та увійшла до складу спадщини відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 18.06.2019 з урахуванням фактично виплачених сум.

Рішенням Біловодського районного суду Луганської області від 26.11.2019 у справі № 408/6242/19-ц позов ОСОБА_1 задоволено. Стягнуто з Біловодського об`єднаного управління Пенсійного Фонду України Луганської області на користь ОСОБА_1 14105,63 грн. - суму недоотриманої пенсії, що залишилася після смерті ОСОБА_2 та увійшла до складу спадщини відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 18.06.2019 з урахуванням фактично виплачених сум, 768,40 грн. - суму судового збору, що була сплачена позивачем при зверненні з цим позовом до суду, а всього 14874,03 грн.

У позовній заяві позивач зазначив, що згідно з Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 № 845, виконавчий лист було направлено позивачем на виконання до Управління державної казначейської служби України у Біловодському районі Луганської області. 30.04.2021 позивач отримала лист від відповідача, яким виконавчий лист Біловодського районного суду Луганської області, виданий 11.01.2020 по справі № 408/6242/19-ц, було повернуто без виконання на підставі того, що виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим статтею 431 Цивільно-процесуального кодексу України та пункту 6 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 № 845.

Відповідно до частини першої статті 431 Цивільно-процесуального кодексу України виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Виконавчий лист, судовий наказ, а у випадках, встановлених цим Кодексом, - ухвала суду є виконавчими документами. Виконавчий лист, судовий наказ, ухвала мають відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом (частина третя цієї статті).

Згідно з частиною п`ятою статті 431 Цивільно-процесуального кодексу України якщо рішенням передбачено вчинення кількох дій (по справі № 408/6242/19-ц передбачено дві дії, а сама: стягнення недоотриманої пенсії та стягнення судового збору), видаються декілька виконавчих листів, у яких зазначаються один боржник та один стягувач, а також визначається, в якій частині необхідно виконати судове рішення, або зазначається, що обов`язок чи право стягнення є солідарним.

Відповідно до частини першої статті 446 Цивільно-процесуального кодексу України процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень у цивільних справах, вирішуються судом, який розглядав справу як суд першої інстанції, якщо інше не визначено цим розділом.

Оскільки заявлені позовні вимоги пов`язані з виконанням судового рішення на підставі виконавчого документа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції, а саме: рішення Біловодського районного суду Луганської області від 26.11.2019 у справі № 408/6242/19-ц позов ОСОБА_1 задоволено. Стягнуто з Біловодського об`єднаного управління Пенсійного Фонду України Луганської області на користь ОСОБА_1 14105,63 грн. - суму недоотриманої пенсії, що залишилася після смерті ОСОБА_2 та увійшла до складу спадщини відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 18.06.2019 з урахуванням фактично виплачених сум, 768,40 грн. - суму судового збору, що була сплачена позивачем при зверненні з цим позовом до суду, а всього 14874,03 грн, суд дійшов висновку, що відповідно до положень частини третьої статті 19 КАС України зазначений спір не належить до розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Крім того, визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі й обов`язок суб`єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій чи рішень, на відміну від визначального принципу цивільного судочинства, який полягає у змагальності сторін. Суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися «судом, встановленим законом» у розумінні частини першої статті 6 Конвенції.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Враховуючи суб`єктний склад сторін, зміст заявлених позивачем вимог та предмет спору, з огляду на той факт, що даний спір не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, суд дійшов висновку, що у відкритті провадження в адміністративній справі слід відмовити.

При цьому, на виконання положень частини шостої статті 170 КАС України, суд роз`яснює позивачу, що даний спір підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Керуючись статтями 2, 4, 19, 170 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Управління державної казначейської служби України у Біловодському районі Луганської області про визнання дій протиправною, зобов`язання вчинити певні дії, роз`яснивши позивачеві право звернутися з даними позовними вимогами до загального суду у порядку цивільного судочинства.

Повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.

Ухвала набирає законної сили з моменту підписання суддею та може бути оскаржена в апеляційному порядку окремо від рішення суду.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

СуддяС.В. Борзаниця