Рішення № 97059440, 20.05.2021, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 травня 2021 року м.Київ №320/3328/21

Суддя Київського окружного адміністративного суду Лисенко В.І., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, треті особи без самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Державне підприємство «НАЦІОНАЛЬНІ ІНФОРМАЦІЙНІ СИСТЕМИ», ОСОБА_2 , про визнання протиправним та скасування наказу,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулась Приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_1 (надалі - позивачка) з позовом до Міністерства юстиції України (надалі - відповідач), треті особи без самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Державне підприємство «НАЦІОНАЛЬНІ ІНФОРМАЦІЙНІ СИСТЕМИ», ОСОБА_2 , у якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства юстиції України від 26.02.2021 №773/5 «Про задоволення скарги»;

- зобов`язати Міністерство юстиції України поновити доступ ОСОБА_3 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

В обґрунтування позовних вимог позивачка вказує, що рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 25.09.2020 у справі № 420/6218/20 визнано протиправним та скасовано пункт 3 наказу Міністерства юстиції України від 01.06.2020 №1827/5, яким задоволено скаргу ОСОБА_2 від 13.01.2020 в повному обсязі, скасовано оскаржувані рішення та анульовано доступ приватного нотаріуса ОСОБА_1 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, та зобов`язано Міністерство юстиції України поновити доступ приватному нотаріусу ОСОБА_1. до Державного реєстру прав. Вказане рішення мотивоване тим, що наказ не містить жодної мотивації підстав та причин застосування до позивача саме анулювання доступу до Державного реєстру прав. Також суд встановив, що відповідач, приймаючи спірне рішення діяв з порушенням вимог пунктів 9-11 Порядку з порушенням права позивача на участь у процесі прийняття рішення. У зв`язку з цим, Міністерством юстиції України здійснено повторний розгляд вищевказаної скарги в частині питання щодо застосування санкцій до приватного нотаріуса ОСОБА_1 , за наслідками якого відповідачем прийнято наказ Міністерства юстиції України від 26.02.2021 №773/5, яким анульовано доступ позивачці до Державного реєстру речових прав. Позивачка вважає, що даний наказ прийнятий з порушенням положень Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та Порядку розгляду скарг у сфері державної реєстрації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 №1128, що призвело до безпідставного та невиправданого метою заходу у вигляді анулювання доступу позивача до реєстру речових прав. Наголошує, що її повторно притягнуто до відповідальності за одне й те саме правопорушення, за наслідками повторного розгляду вже вирішеного по суті звернення, чим фактично поставлено під сумнів рішення суду. Вказує, що стаття 8 Закону України «Про звернення громадян» передбачає, що не розглядаються повторні звернення одним і тим же органом від одного і того ж громадянина з одного і того ж питання, якщо перше вирішено по суті, а також ті звернення, терміни розгляду яких передбачено статтею 17 цього Закону, та звернення осіб, визнаних судом недієздатними. Разом з тим, відповідачем повторно розглянуто звернення ОСОБА_2 від 13.01.2020, яке вже вирішено по суті Міністерством юстиції України та поновлено права скаржника в повному обсязі. Таким чином, на думку позивачки, Міністерство юстиції України порушило Закон України «Про звернення громадян», розглядаючи одну й ту ж саму скаргу ОСОБА_2 06.05.2020 та 25.02.2021. Крім того, наголошує, що відповідачем не повідомлено її про розгляд скарги належним чином. А відтак вважає, що спірне рішення є незаконним та необґрунтованим.

Від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому просив суд у задоволенні позову відмовити та зазначив, що Міністерство юстиції України під час винесення від 26.02.2020 №773/5 «Про задоволення скарги» діяло у спосіб та в порядку, визначеному чинним законодавством України. Зазначає, що позивачка та її представник телефонограмою були повідомлені про розгляд скарги на 25.02.2020 на 09:00 год., що спростовує висновки про неповідомлення її належним чином. А тому, на думку відповідача, позивачем при проведенні реєстраційних дій було порушено вимоги статей 10, 24, 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно», що в свою чергу свідчить про вчинення ним грубого порушення вимог визначених законами порядків державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та/або державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Крім того, відповідач звертав увагу на те, що анулювання доступу позивачу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно є дискреційним повноваженням, яке здійснюється Міністерством юстиції України з урахуванням співрозмірності вчинених правопорушень та можливим настанням негативних наслідків. Таким чином, у Міністерства юстиції України були достатні підстави для анулювання ОСОБА_1 доступу до Державного реєстру прав.

Ухвалою суду від 26.03.2021 відкрито спрощене позовне провадження та призначено судове засідання в даній справі на 20.04.2021.

У судовому засіданні з метою витребування доказів від позивача та відповідача судом оголошена перерва до 27.04.2021.

Судове засідання, призначене на 27.04.2021 відкладене на 11.05.2021 за клопотанням представника відповідача у зв`язку з запровадженням карантинних обмежень.

У судове засідання, призначене на 11.05.2021, сторони, належним чином повідомлені про розгляд справи, не з`явилися. Представник позивача надіслав клопотання про розгляд справи без його участі в порядку письмового провадження. Представник відповідача повторно надіслав клопотання про відкладення розгляду справи. Розглянувши подане представником відповідача клопотання, суд дійшов висновку про його необґрунтованість.

Треті особи будь-яких клопотань про відкладення розгляду справи чи розгляд справи без їх участі до суду не надсилали.

Враховуючи норми ст. 205 КАС України, суд ухвалив подальший розгляд справи здійснювати у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з таких підстав.

ОСОБА_1 є приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу, що підтверджується Свідоцтвом про право на зайняття нотаріальною діяльністю №9476 від 28.08.2019 (а.с. 16).

Відповідно до державного акту на земельну ділянку серія ОД № 085809 від 08 квітня 2004 року земельна ділянка площею 133,78 га, яка розташована масив № НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , НОМЕР_3 , НОМЕР_4 , НОМЕР_5 на території Котловинської сільської ради Ренійського району Одеської області, виданий ОСОБА_4 як уповноваженій особі від співвласників земельної ділянки, список яких додається до акту у кількості 1137 осіб. Кадастровий номер земельної ділянки: 5124181200:01:006:0036; 5124181200:01:006:0037; 5124181200:01:006:0038; 5124181200:01:006:0039; 5124181200:01:006:0040 (а.с.38).

Відповідно до відомостей Державного реєстру прав за результатами розгляду заяв від 11.12.2019 № 37467135, №37467065, №37467000, №37466889, №37466762, поданих ОСОБА_4 , приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_1 прийняті рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 13.12.2019 №50204162, №50203663, №50203212, №50202731, №50201290, на підставі яких до Державного реєстру прав внесені записи про право приватної власності ОСОБА_4 за №34629282, №34628841, №34628455, №3627953, №34626649, а також записи про інше речове право - право оренди приватного підприємства «ВЛАХОС» за №34629353, №34628885, №34628502, № 34628049, №34625954 щодо земельних ділянок з кадастровими номерами 5124181200:01:006:0036; 5124181200:01:006:0037; 5124181200:01:006:0038; 5124181200:01:006:0039; 5124181200:01:006:0040 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (а.с.23-32).

ОСОБА_2 є одним з співвласників земельних ділянок кадастровий номер 5124181200:01:006:0036; 5124181200:01:006:0037; 5124181200:01:006:0038; 5124181200:01:006:0039; 5124181200:01:006:0040 та 13 січня 2020 року звернувся до Міністерства юстиції України зі скаргою (вх.№Б-1876 від 21.01.2020), в якій просив здійснити перевірку правомірності проведення приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_1 реєстраційних дій; прийняти вмотивоване рішення про скасування реєстраційних записів в Державному реєстрі прав власності від 11.12.2019 № 37467135, №37467065, №37467000, №37466889, №37466762; скасування реєстраційних записів в Державному реєстрі прав власності від 13.12.2019 №50204162, №50203663, №50203212, №50202731, №50201290; анулювати доступ приватному нотаріусу Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_1 доступ до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с.12).

06 травня 2020 року колегія Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиція (далі-Колегія), розглянувши скаргу ОСОБА_2 від 13.01.2020 зробила висновок (далі-Висновок) де зазначила, що скаржник, згідно державного акту на право власності на земельну ділянку, за яким п`ять земельних ділянок загальною площею 133,78 га передано в спільну власність, є одним із співвласників вказаних земельних ділянок, що підтверджується відповідним державним актом та додатком до нього списком громадян-співвласників, яким надаються земельні ділянки в масивах ріллі зрошуваної. Законодавством передбачено, що однією з підстав для відмови в державній реєстрації прав є, зокрема, подання документів, що не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження. Проте, державним реєстратором проведено державну реєстрацію права приватної власності щодо всіх п`яти земельних ділянок за уповноваженою особою від співвласників земельних ділянок на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку, яким не передбачено виникнення такого права оренди вказаних земельних ділянок на підставі відповідних договорів оренди, укладених між орендодавцем уповноваженою особою від співвласників земельних ділянок та юридичною особою орендарем. Отже, оскаржувані рішення прийняті з порушенням законодавства і підлягають скасуванню. Зважаючи на допущені приватним нотаріусом ОСОБА_1 грубі порушення вимог законодавства у сфері державної реєстрації, доступ її до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно підлягає скасуванню.(а.с.49-52).

Щодо мотивів анулювання доступу приватного нотаріуса ОСОБА_1 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Колегія у своєму Висновку зазначила: «Зважаючи на допущені приватним нотаріусом ОСОБА_1 порушення вимог законодавства в сфері державної реєстрації прав, доступ його до Державного реєстру прав підлягає анулюванню».

На підставі викладеного, Колегія рекомендувала:

« 1. Задовольнити скаргу ОСОБА_2 від 13.01.2020 у повному обсязі.

2. Скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 13.12.2019 №№ 50204162, 50203663, 50203212, 50202731, 50201290, прийняті приватним нотаріусом ОСОБА_1

3. Анулювати доступ приватного нотаріуса ОСОБА_1 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно».

На підставі Висновку Колегії Міністр юстиції України прийняв наказ № 1827/5 від 01.06.2020 «Про задоволення скарги» (далі Наказ), відповідно до якого наказав: « 1.Задовольнити скаргу ОСОБА_2 від 13.01.2020 у повному обсязі. 2. Скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 13.12.2019 №№ 50204162, 50203663, 50203212, 50202731, 50201290, прийняті приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_1. 3. Анулювати доступ приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_1 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. 4. Виконання пункту 2 наказу покласти на Департамент нотаріату та державної реєстрації. 5.Виконання пункту 3 наказу покласти на державне підприємство «Національні інформаційні системи» (а.с.48).

Не погоджуючись з зазначеним наказом, позивачка оскаржила його в судовому порядку.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 25.09.2020 у справі № 420/6218/20 визнано протиправним та скасовано пункт 3 вище вказаного наказу, зобов`язано Міністерство юстиції України поновити доступ приватному нотаріусу ОСОБА_1 до Державного реєстру прав (а.с. 53-62).

Рішення суду набрало законної сили 27.10.2020.

Враховуючи скасування п. 3 наказу №1827/5 від 01.06.2020 «Про задоволення скарги» у судовому порядку, Міністерство юстиції України, посилаючись на пункт 17 Порядку №1128, розглядає повторно скаргу ОСОБА_2 від 13.01.2020 у частині питання щодо застосування санкцій до приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_1 на засіданні Колегії, яке відбулось 25.02.2021.

Розглядаючи повторно скаргу ОСОБА_2 від 13.01.2020, Колегія, враховуючи рішення Одеського окружного адміністративного суду від 25.09.2020 у справі № 420/6218/20, зважаючи на допущені приватним нотаріусом ОСОБА_1 грубі порушення вимог законодавства у сфері державної реєстрації та їх правові наслідки, вирішила, що доступ ОСОБА_1 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно підлягає скасуванню (а.с.19-21).

У Висновку колегія зазначила, що єдиною підставою для скасування наказу №1827/5 від 01.06.2020 «Про задоволення скарги» у судовому порядку стало неналежне повідомлення суб`єкта оскарження про час і місце засідання Колегії щодо розгляду зазначеної скарги.

Щодо мотивів анулювання доступу приватного нотаріуса ОСОБА_1 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Колегія у своєму Висновку зазначила, що зважаючи на встановлений факт порушення і оцінюючи його ступінь та характер, Міністерство юстиції виходить із того, що застосування до державного реєстратора заходів реагування у вигляді тимчасового блокування або анулювання доступу до Державного реєстру прав, має бути необхідним й достатнім для виправлення і попередження нових порушень та зловживань у сфері державної реєстрації прав. А тому заходи повинні бути пропорційними характеру встановлених порушень. Також, Колегія зазначила, що стосовно приватного нотаріуса ОСОБА_1 вже застосовувалися заходи реагування у вигляді тимчасового блокування доступу до Державного реєстру прав строком на три місяці за допущення порушення ст. 18, 23 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень". Колегія звернула увагу, що згідно прийнятих неправомірних рішень, безпідставно зареєстровано право приватної власності ОСОБА_4 на земельні ділянки, з урахуванням їх характеру та наслідків у вигляді протиправного позбавлення прав на зазначені земельні ділянки інших співвласників, зокрема і до порушення права скаржника і є підставою для застосування відповідних заходів у вигляді анулювання доступу приватного нотаріуса ОСОБА_1 до Державного реєстру прав.

На підставі викладеного, Колегія рекомендувала:

« 1. Задовольнити скаргу ОСОБА_2 від 13.01.2020 у повному обсязі.

2. Анулювати доступ приватного нотаріуса ОСОБА_1 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно».

На підставі Висновку Колегії Міністр юстиції України прийняв наказ №773/5 від 26.02.2021 «Про задоволення скарги», відповідно до якого наказав: « 1.Задовольнити скаргу ОСОБА_2 від 13.01.2020 у повному обсязі. 2. Анулювати доступ приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_1 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. 3. Виконання пункту 2 наказу покласти на Державне підприємство «Національні інформаційні системи» (а.с.18).

Вважаючи наказ №773/5 від 26.02.2021 «Про задоволення скарги» протиправним та таким, що порушує права позивачки на працю, вона звернулася до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склались між сторонами, суд зазначає наступне.

Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою таких прав регулює Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004 року № 1952-IV.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Державний реєстр речових прав на нерухоме майно (далі - Державний реєстр прав) - єдина державна інформаційна система, що забезпечує обробку, збереження та надання відомостей про зареєстровані речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об`єкти та суб`єктів таких прав.

Реєстраційна справа - сукупність документів, на підставі яких проведено реєстраційні дії, а також документів, сформованих у процесі проведення таких реєстраційних дій, що зберігаються у паперовій та електронній формі.

Реєстраційна дія - державна реєстрація прав, внесення змін до записів Державного реєстру прав, скасування державної реєстрації прав, а також інші дії, що здійснюються в Державному реєстрі прав, крім надання інформації з Державного реєстру прав.

Частиною 1 ст. 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» встановлено, що Державним реєстратором є: Державним реєстратором є: 1) громадянин України, який має вищу освіту за спеціальністю правознавство, відповідає кваліфікаційним вимогам, встановленим Міністерством юстиції України, та перебуває у трудових відносинах з суб`єктом державної реєстрації прав; 2) нотаріус; 3) державний, приватний виконавець - у разі накладення/зняття таким виконавцем арешту на нерухоме майно під час примусового виконання рішень відповідно до закону.

Так, приписами ч. 3 ст. 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» встановлено, обов`язки державного реєстратора.

Відповідно до ст.7 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», Міністерство юстиції України: 1) забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері державної реєстрації прав; 2) здійснює нормативно-правове регулювання у сфері державної реєстрації прав; 3) забезпечує створення та функціонування Державного реєстру прав, є його держателем; 4) організовує роботу, пов`язану із забезпеченням діяльності з державної реєстрації прав; 5) здійснює контроль за діяльністю у сфері державної реєстрації прав, у тому числі шляхом проведення моніторингу реєстраційних дій відповідно до цього Закону та приймає обов`язкові до виконання рішення, передбачені цим Законом; 6) забезпечує доступ до Державного реєстру прав державних реєстраторів, суб`єктів державної реєстрації прав, визначених цим Законом, інших суб`єктів, право доступу яких визначено цим Законом, та приймає рішення про тимчасове блокування або анулювання такого доступу у випадках, передбачених цим Законом; 7) розглядає скарги на рішення, дії або бездіяльність державних реєстраторів, суб`єктів державної реєстрації прав, територіальних органів Міністерства юстиції України та приймає обов`язкові до виконання рішення, передбачені цим Законом; 8) складає протоколи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення; 9) організовує роботу з підготовки та підвищення кваліфікації державних реєстраторів; 9-1) надає узагальнені роз`яснення щодо застосування законодавства з питань державної реєстрації прав; 10) здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до частин першої та другої статті 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України, його територіальних органів або до суду. Міністерство юстиції України розглядає скарги: 1) на рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав (крім випадків, коли таке право набуто на підставі рішення суду, а також коли щодо нерухомого майна наявний судовий спір); 2) на рішення, дії або бездіяльність територіальних органів Міністерства юстиції України.

За результатами розгляду скарги Міністерство юстиції України та його територіальні органи приймають мотивоване рішення про:

1) відмову у задоволенні скарги;

2) задоволення (повне чи часткове) скарги шляхом прийняття рішення про:

а) скасування рішення про державну реєстрацію прав, скасування рішення територіального органу Міністерства юстиції України, прийнятого за результатами розгляду скарги;

б) скасування рішення про зупинення державної реєстрації прав, про зупинення розгляду заяви або про відмову в державній реєстрації прав та проведення державної реєстрації прав;

{в) виправлення помилки, допущеної державним реєстратором;

{в-1) усунення порушень, допущених державним реєстратором, з визначенням строків для виконання наказу;

г) тимчасове блокування доступу державного реєстратора до Державного реєстру прав;

ґ) анулювання доступу державного реєстратора до Державного реєстру прав;

е) притягнення до дисциплінарної відповідальності посадової особи територіального органу Міністерства юстиції України;

є) направлення до Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату при Міністерстві юстиції України подання щодо анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю.

Рішення, передбачені підпунктами "а", "ґ" і "е" пункту 2 цієї частини, приймаються виключно Міністерством юстиції України.

Рішення, дії або бездіяльність Міністерства юстиції України та його територіальних органів можуть бути оскаржені до суду.

Процедура розгляду скарги по суті визначена статтею 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 №1128, якою затверджено Порядок розгляду скарг у сфері державної реєстрації (далі - Порядок №1128).

Пунктом 2 Порядку №1128 встановлено, що для забезпечення колегіального розгляду скарг у сфері державної реєстрації Мін`юстом чи його територіальними органами утворюються постійно діючі колегії з розгляду скарг у сфері державної реєстрації (далі - колегії), положення про які затверджуються Мін`юстом. Склад колегій затверджується Мін`юстом чи відповідним територіальним органом.

Згідно із пунктом 4 Порядку №1128 розгляд скарги у сфері державної реєстрації здійснюється у строки, встановлені Законом України "Про звернення громадян".

Відповідно до п. 9 Порядку №1128 під час розгляду скарги у сфері державної реєстрації Мін`юст чи відповідний територіальний орган встановлює наявність обставин, якими обґрунтовано скаргу, та інших обставин, які мають значення для її об`єктивного розгляду, зокрема шляхом перевірки відомостей, що містяться в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно чи Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - реєстри), у разі необхідності витребовує документи (інформацію).

Відповідно до п. 10 Порядку №1128 для розгляду скарги у сфері державної реєстрації колегіально Мін`юст чи відповідний територіальний орган запрошує скаржника, державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації, територіальний орган Мін`юсту, рішення, дія або бездіяльність яких оскаржується, а також інших заінтересованих осіб, зазначених у скарзі у сфері державної реєстрації або встановлених відповідно до відомостей реєстрів.

Згідно із пунктом 13 за результатом розгляду скарги у сфері державної реєстрації колегіально колегія формує висновок про те, чи:

1) встановлено наявність порушень закону у рішеннях, діях або бездіяльності державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Мін`юсту;

2) підлягає скарга у сфері державної реєстрації задоволенню (в повному обсязі чи частково (з обов`язковим зазначенням в якій частині) шляхом прийняття Мін`юстом чи відповідним територіальним органом рішень, передбачених законом.

Відповідно до пункту 14 Порядку №1128 за результатами розгляду скарги у сфері державної реєстрації, у тому числі колегіально, Мін`юст чи відповідний територіальний орган приймає рішення про задоволення скарги у сфері державної реєстрації або про відмову в її задоволенні з підстав, передбачених законом.

Пунктом 17 цього Порядку визначено, що рішення, дії або бездіяльність Мін`юсту можуть бути оскаржені до суду.

У разі скасування судом рішення Мін`юсту за результатами розгляду скарги у сфері державної реєстрації Мін`юст забезпечує повторний розгляд такої скарги відповідно до цього Порядку.

Суд зазначає, що законодавець, наділяючи Міністерство юстиції України функціями контролю у сфері державної реєстрації прав та визначаючи порядок застосування ним видів заходів впливу до державних реєстраторів, як контролюючий орган також зобов`язав його мотивувати таке рішення. Тобто, Міністерство юстиції України зобов`язане навести підстави прийняття такого рішення, зазначити належні і достатні мотиви, за яких застосовано саме такий захід впливу, та обґрунтувати підстави його застосування.

Однак, суд звертає увагу, що в оскаржуваному наказі Міністерства юстиції України від 26.02.2021 №773/5 «Про задоволення скарги», яким анульовано доступ приватному нотаріусу Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_1 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, відсутні будь-які мотиви чи обґрунтування анулювання такого доступу. У вказаному наказі наявне лише посилання на висновок Колегії від 25.02.2021 за результатами розгляду скарги, але і у вказаному висновку, окрім пропозиції анулювання доступу приватному нотаріусу Одеського міського нотаріального округу до Державного реєстру речових прав на нерухоме, відсутнє належне та мотивоване обґрунтування тому, чому саме анулювання має бути застосовано.

З огляду на це суд наголошує, що стаття 37-1 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" не визначає підстави застосування заходу стягнення у вигляді анулювання доступу державного реєстратора до Державного реєстру прав. Проте, застосування певного виду стягнення повинно відповідати загальним принципам законності, справедливості, індивідуальності, пропорційності.

Тому, визначаючи вид стягнення та анулювання позивачу доступу до Державного реєстру прав, відповідач повинен був врахувати характер порушення, його систематичність, сукупність з іншими порушеннями, наявність/відсутність негативних наслідків з відображенням цих обставин у спірному наказі про застосування заходу стягнення.

Однак, оскаржуваний наказ не тільки не містить викладення фактів порушення позивачем законодавства у сфері державної реєстрації прав, а також не містить відомостей про негативні наслідки цих порушень, зокрема, про порушення прав та законних інтересів юридичних та фізичних осіб, а також мотивів застосування до державного реєстратора саме такої санкції, як анулювання доступу до Державного реєстру речових прав на нерухоме, що свідчить про порушення принципу пропорційності.

Не зазначення відповідачем вказаного в спірному наказі свідчить про те, що спірний наказ прийнято ним з порушенням норм чинного законодавства.

У той же час, як убачається з Висновку, Колегія зазначила, що зважаючи на встановлений факт порушення і оцінюючи його ступінь та характер, Міністерство юстиції виходить із того, що застосування до державного реєстратора заходів реагування у вигляді тимчасового блокування або анулювання доступу до Державного реєстру прав, має бути необхідним й достатнім для виправлення і попередження нових порушень та зловживань у сфері державної реєстрації прав. При цьому, Колегія Мінюсту викладеним поясненням позивачки обставинам оцінки не надала, що стало підставою для прийняття рішення в частині анулювання позивачці доступу до Державного реєстру речових прав.

Однак, суд вважає, що застосоване відповідачем до позивача стягнення не відповідає принципу обґрунтованості, а крім того і принципу пропорційності.

Суд зазначає, що принцип пропорційності, зокрема, передбачає, що: здійснення повноважень, як правило, не повинно спричиняти будь-яких негативних наслідків, що не відповідали б цілям, які заплановано досягти; якщо рішення або дія можуть обмежити права, свободи чи інтереси осіб, то такі обмеження повинні бути виправдані необхідністю досягнення більш важливих цілей; несприятливі наслідки для прав, свобод та інтересів особи внаслідок рішення чи дії суб`єкта владних повноважень, повинні бути значно меншими від тієї шкоди, яка могла б настати за відсутності такого рішення чи дії; для досягнення суспільно-корисних цілей необхідно обирати найменш шкідливі засоби.

Принцип пропорційності має на меті досягнення балансу між публічним інтересом та індивідуальним інтересом особи, а також між цілями та засобами їх досягнення.

Таким чином, оскаржуваний наказ, в частині анулювання доступу до Державного реєстру не є співрозмірним тим порушенням, які вчинив позивач, з тими санкціями, які були до нього застосовані.

Не врахування відповідачем зазначеного під час прийняття спірного наказу свідчить про порушення останнім критеріїв, визначених частиною другою статті 2 КАС України, а саме не обґрунтовано, тобто без урахування всіх обставин, що мали значення для прийняття рішення, непропорційно, тобто без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи позивача і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постановах від 12 грудня 2019 року № 440/1246/19, від 20 лютого 2020 року у справі № 826/13793/17, від 18 березня 2010 року у справі № 804/4518/17. Підстав для відступу від такої правової позиції під час розгляду даної справи Верховний Суд не бачить.

Також, суттєвим при прийнятті такого рішення є той факт, що рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 25.09.2020 у справі № 420/6218/20 визнано протиправним та скасовано пункт 3 наказу №1827/5 від 01.06.2020 "Про задоволення скарги", яким скаргу ОСОБА_2 від 13.01.2020 задоволено. У вказаному рішенні суд дійшов висновку, що оскаржуване рішення не містить жодної мотивації підстав та причин застосування до позивача саме анулювання доступу державного реєстратора до Державного реєстру прав. А тому, вирішив задовольнити позов та зобов`язав Міністерство юстиції України поновити доступ приватному нотаріусу ОСОБА_1 до Державного реєстру прав.

Рішення суду набрало законної сили 27.10.2020.

Так, зі змісту положень пункту 17 Порядку №1128 вбачається, що у разі скасування судом рішення Мін`юсту за результатами розгляду скарги у сфері державної реєстрації Мін`юст забезпечує повторний розгляд такої скарги відповідно до цього Порядку.

Суд звертає увагу, що Одеським окружним адміністративним судом скасовано не наказ Міністерства юстиції України №1827/5 від 01.06.2020 "Про задоволення скарги", а визнано протиправним та скасовано лише пункт 3 цього Наказу, яким анульовано доступ приватному нотаріусу ОСОБА_1 до ДРРП.

Тобто, по суті оскаржувані скаржником ОСОБА_2 рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 13.12.2019 №№ 50204162, 50203663, 50203212, 50202731, 50201290 у скарзі від 13.01.2020, прийняті приватним нотаріусом ОСОБА_1, були скасовані Департаментом нотаріату та державної реєстрації.

Це означає, що відповідач, замість виконання рішення суду та поновлення доступу позивачки до ДРРП, повторно розглянув скаргу ОСОБА_2 в частині питання щодо притягнення приватного нотаріуса ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності на підставі тих самих обґрунтувань, викладених у Висновку Колегії від 06.05.2020.

А відтак, розглядаючи повторно скаргу ОСОБА_2 від 13.01.2020 Міністерство юстиції України, не зважаючи на мотивацію рішення, викладену у рішенні від 25.09.2020 у справі № 420/6218/20, повторно притягнуло до дисциплінарної відповідальності позивачку за одне й те саме порушення, що суперечить статті 61 Конституції України, відповідно до якої ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

При цьому, всупереч статті 8 Закону України «Про звернення громадян», яка передбачає, що не розглядаються повторні звернення одним і тим же органом від одного і того ж громадянина з одного і того ж питання, якщо перше вирішено по суті, а також ті звернення, терміни розгляду яких передбачено статтею 17 цього Закону, та звернення осіб, визнаних судом недієздатними.

При цьому, не заслуговують на увагу посилання позивачки на порушення відповідачем порядку повідомлення її про розгляд скарги, оскільки у матеріалах справи наявні телефонограми, якими остання повідомлялась про розгляд скарги на 25.02.2021 (а.с.135).

Що стосується вимоги зобов`язати Міністерство юстиції України поновити доступ ОСОБА_3 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, то суд зазначає про таке.

Згідно з вимогами ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішення суб`єктом владних повноважень та його перевірку на відповідність вищезазначеним принципам, та, водночас, зважаючи на особливості дискреційних повноважень такого суб`єкта владних повноважень.

У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі «Чахал проти Об`єднаного Королівства» (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Тобто, суть цієї статті зводиться до вимоги надати заявникові такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. Крім того, суд указав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності «небезпідставної заяви» за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Афанасьєв проти України» від 5 квітня 2005 року (заява N38722/02)).

Отже, «ефективний засіб правого захисту» у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.

Відповідно до частини третьої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акту суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Оскільки наказ №773/5 від 26.02.2021 суд скасовує як протиправний, то вимога про зобов`язання Міністерство юстиції України поновити доступ ОСОБА_3 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно є похідною, а тому має бути відновлено право позивача на доступ до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Оцінюючи подані сторонами докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням обставин зазначених вище, суд прийшов до переконання про задоволення позовних вимог повністю.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Беручи до уваги те, що позивачем при поданні позову сплачено судовий збір у розмірі 908,00 грн., і суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, сума судових витрат підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача Міністерства юстиції України.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства юстиції України від 26.02.2021 №773/5 «Про задоволення скарги».

Зобов`язати Міністерство юстиції України поновити доступ ОСОБА_3 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Стягнути на користь приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_6 ) за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Міністерства юстиції України (код ЄДРПОУ 00015622) судовий збір у розмірі 908 (дев`ятсот вісім) грн. 00 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Лисенко В.І.