Ухвала суду № 97059421, 19.05.2021, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про повернення відзиву на позовну заяву без розгляду

19 травня 2021 року справа № 320/3255/21

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кушнової А.О., розглянувши у порядку письмового провадження відзив на позовну заяву в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, в якому позивач просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області щодо не проведення перерахунку пенсії ОСОБА_1 , відповідно до довідки про розмір грошового забезпечення від 29.12.2020, яка подана Київським ОВК на виконання постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 17.12.2020 у справі №640/21632/18;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області перерахувати і виплачувати йому пенсію відповідно до довідки Київського ОВК про грошове забезпечення для обчислення пенсії від 29.12.2020, яка видана на виконання постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 17.12.2020 у справі №640/21632/18, та направлена для виконання відповідачу за вих.№2/5/829 від 29.12.2020, з урахуванням раніше виплачених сум, починаючи з 01.04.2019.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 29.03.2021 відкрито провадження у справі №320/3255/21, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Суд зазначає, що 09.04.2021 на адресу суду від відповідача на виконання ухвали суду від 29.03.2021 надійшов відзив на позовну заяву від 02.04.2021 №1000-0902-7/33890, з приводу чого суд зазначає таке.

Відзив на позову заяву підписаний представником Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області за довіреністю Степаном Данилюком.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 13.04.2021 витребувано від відповідача докази на підтвердження повноважень Степана Данилюка як представника Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, з наданням їх до суду впродовж 10 днів з дня отримання цієї ухвали.

18.05.2021 на адресу суду від Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області надійшла заява від 29.04.2021 №1000-0902-7/41637 на виконання вимог ухвали суду від 13.04.2021. До заяви додано докази на підтвердження повноважень Степана Данилюка як представника Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області.

Так, в якості доказу на підтвердження повноважень представника в порядку самопредставництва суб`єкта владних повноважень Степана Данилюка на підписання зазначеного відзиву додано:

- копію наказу від 11.03.2021 №115-о про призначення ОСОБА_2 на посаду головного спеціаліста-юрисконсульта відділу представництва інтересів в судах та інших органах №1 юридичного управління Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, виданого начальником Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області В.Фатхутдіновим;

- копію Посадової інструкції головного спеціаліста-юрисконсульта відділу представництва інтересів в судах та інших органах №1 юридичного управління Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, затверджену начальником Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області 28.12.2020;

- копію Положення про юридичне управління Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, затвердженого наказом Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 18.03.2019 №188.

Пунктом 11 розділу XV «Перехідні положення» Конституції України врегульовані саме питання представництва. Про «самопредставництво» в Конституції України не йдеться, воно передбачено лише відповідними положеннями процесуальних кодексів.

За загальним правилом, підтримуваним у теорії права, самопредставництво юридичної особи це право одноосібного виконавчого органу (керівника) чи голови (уповноваженого члена) колегіального виконавчого органу безпосередньо діяти від імені такої особи без довіреності, представляючи її інтереси в силу закону, статуту, положення. Принаймні, таке розуміння цих правовідносин закладене у частині 10 статті 39 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» від 6 лютого 2018 року № 2275-VIII. Таке ж визначення означеного поняття було відображено у попередній редакції статті 55 КАС України.

Разом з тим, змінами, внесеними до КАС України Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розширення можливостей самопредставництва в суді органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, інших юридичних осіб незалежно від порядку їх створення» від 18 грудня 2019 року № 390-IX розширено випадки самопредставництва юридичної особи, суб`єкта владних повноважень і визначено, що «юридична особа незалежно від порядку її створення, суб`єкт владних повноважень, який не є юридичною особою, беруть участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її (його) імені» та визначено вичерпний перелік документів, що можуть підтвердити відповідні повноваження: «відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту)» (ч. 3 ст. 55 КАС України у чинній редакції). Держава, Автономна Республіка Крим, територіальна громада беруть участь у справі через відповідний орган державної влади, орган влади Автономної Республіки Крим, орган місцевого самоврядування відповідно до його компетенції, від імені якого діє його керівник, інша уповноважена особа відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування), або через представника (частина 4 цієї статті).

З аналізу змісту цієї норми закону вбачається, що допуск особи до участі у справі та визнання належно вчиненими будь-яких інших з переліку передбачених статтею 44 КАС України процесуальних прав можливий за умови сукупної наявності обох цих умов.

Отже, для визнання особи такою, що діє в порядку самопредставництва, необхідно, щоб у відповідному законі, положенні чи трудовому договорі (контракті) було чітко визначене її право діяти від імені такої юридичної особи (суб`єкта владних повноважень без права юридичної особи) без додаткового уповноваження (довіреності).

Поряд з тим, залишаються чинними і такими, що підлягають обов`язковому виконанню, приписи ЦК України та Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» від 15 травня 2003 року № 755-IV (далі Закон № 755-IV) з наступними змінами та доповненнями.

Так, держава може створювати юридичні особи публічного права (державні підприємства, навчальні заклади тощо) у випадках та в порядку, встановлених Конституцією України та законом (ч.2 ст.167 ЦК України). До юридичних осіб публічного права, що створені державою, слід віднести й органи влади та управління: Верховну Раду України, КМУ, міністерства, відомства, державні комітети, інспекції, і т і.

Частиною першою статті 82 ЦК України визначено, що на юридичних осіб публічного права у цивільних відносинах поширюються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до частини першої статті 92 ЦК України юридична особа набуває цивільних прав та обов`язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

Юридична особа вважається створеною з дня її державної реєстрації ( ч.4 ст.87 ЦК України).

Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації, регулюються, окрім ЦК України, спеціальним Законом № 755-IV.

Загальні засади державної реєстрації, а також її основні принципи визначені в статті 4 вказаного Закону. До них, зокрема, належать обов`язковість та публічність державної реєстрації в Єдиному державному реєстрі.

З метою забезпечення державних органів достовірною інформацією створено Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі Єдиний державний реєстр, Реєстр) (ч.1 ст. 7 Закону № 755-IV) .

Обов`язковому відображенню (реєстрації) в Єдиному державному реєстрі, серед інших перелічених у цій статті відомостей, належать: відомості щодо керівників державних органів і органів місцевого самоврядування як юридичних осіб та осіб, які можуть вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі: прізвище, ім`я, по батькові, дата народження, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (ч.3 ст.9 Закону).

При цьому, відповідно до пункту другого частини першої статті першої цього Закону Витяг з Єдиного державного реєстру (далі Витяг) містить відомості, які є актуальними на дату та час формування витягу або на дату та час, визначені у запиті, або інформацію про відсутність таких відомостей у цьому реєстрі.

Статус документів та відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру, закріплений статтею 10 Закону № 755-IV, яка, зокрема, визначає, що внесені до Реєстру документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі. Якщо ж відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не внесені до нього, вони не можуть бути використані у спорі.

Отже, відсутність відповідного запису у реєстрі є належним і достатнім (достовірним) підтвердженням відсутності таких відомостей (інформації) для будь-якого державного органу, яким є і суд.

Аналогічної правової позиції притримується Верховний Суд в ухвалах від 21.01.2020 у справі №2140/1691/18, від 21.01.2020 у справі №640/10332/19, від 23.01.2020 у справі №340/2216/19, від 24.01.2020 у справі №440/525/19, від 10.02.2020 у справі №420/1462/19, від 03.02.2020 у справі №160/6823/19, від 22.04.2020 у справі №640/1907/19, від 23.04.2020 у справі №560/3470/19 від 18.08.2020 у справі № 300/2412/19, від 17.09.2020 у справі № 300/2412/19, від 03.02.2021 у справі №300/1233/19.

При цьому, Верховний Суд в ухвалах від 21.01.2020 у справі №2140/1691/18 та від 10.02.2020 у справі №420/1462/19 відзначив, що у сфері державної реєстрації діє принцип мовчазної згоди, згідно з яким державний реєстратор набуває право на проведення державної реєстрації та інших реєстраційних дій навіть без одержання від державних органів у порядку та випадках, визначених цим Законом, відповідних документів (крім судових рішень та виконавчих документів) або відомостей, за умови, що відповідні державні органи у встановлений цим Законом строк не направили до державного реєстратора такі документи або відомості.

Судом встановлено, що згідно з відомостями, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (доступні за посиланням https://usr.minjust.gov.ua/ua/freesearch), керівником та підписантом Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (ідентифікаційний код 22933548) з 04.08.2011 вказано В. Фатхутдінов.

Відомості про особу, що підписала відзив на позовну заяву від 02.04.2021 №1000-0902-7/33890, в Єдиному державному реєстрі відсутні.

Таким чином, відповідачем не надано доказів належного уповноваження ОСОБА_3 на вчинення будь-яких процесуальних дій від імені Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області у розумінні статті 59 КАС України.

Відповідно до частини другої статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України слідує, що якщо заяву (клопотання, заперечення) подано без додержання вимог частини першої цієї статті і ці недоліки не дають можливості її розглянути, або якщо вона є очевидно безпідставною та необґрунтованою, суд повертає таку заяву (клопотання, заперечення) заявнику без розгляду.

Враховуючи викладене, відзив на позовну заяву Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 02.04.2021 №1000-0902-7/33890, підписаний представником Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області за довіреністю Степаном Данилюком, має бути повернутий відповідачу без розгляду.

Повернення відзиву на позовну заяву без розгляду не позбавляє учасника справи подати до суду відзив на позовну заяву, підписаний уповноваженою особою, із клопотанням про продовження процесуального строку на його подання.

На підставі викладеного, керуючись статтями 55, 57, 59, 162, 166, 167, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

у х в а л и в:

1. Відзив на позовну заяву Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 02.04.2021 №1000-0902-7/33890, підписаний представником Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області за довіреністю Степаном Данилюком, - повернути Головному управлінню Пенсійного фонду України у Київській області без розгляду.

2. Копію ухвали направити сторонам, зокрема, шляхом направлення тексту ухвали електронною поштою, факсимільним повідомленням (факсом, телефаксом), телефонограмою.

Ухвала оскарженню не підлягає. Заперечення на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.

Суддя Кушнова А.О.