Рішення № 97059196, 20.05.2021, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

20 травня 2021 року Справа № 808/514/17 СН/280/59/20 м.ЗапоріжжяСуддя Запорізького окружного адміністративного суду Сацький Р.В., розглянувши в письмовому порядку за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Токмацького районного суду Запорізької області

до Головного управління Держпраці у Запорізькій області

про визнання протиправними та скасування рішень,

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов Токмацького районного суду Запорізької області (далі - позивач) до Головного управління Держпраці у Запорізькій області (далі - відповідач, ГУ Держпраці), в якому позивач, з урахуванням уточнень, просить суд скасувати постанову від 30.01.2017 №39 про накладення штрафу та припис від 28.12.2016 №08-11-0022/0646.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на протиправність оскаржуваних актів суб`єкта владних повноважень з огляду на те, що застосування штрафів, передбачених статтею 265 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) можливе виключно до суб`єктів господарювання, які використовують найману працю, разом з тим, позивач вважає, що Токмацький районний суд Запорізької області не підпадає під визначення «суб`єкта господарювання» та/або «роботодавця». Крім того, позивач вказує на те, що відповідачем порушено порядок проведення перевірки та порядок прийняття відповідного рішення, оскільки під час виходу на перевірку не надано документи на підтвердження згоди центрального органу виконавчої влади на проведення позапланової перевірки, а оскаржувані рішення прийняті без участі уповноваженого представника Токмацького районного суду Запорізької області, що позбавило можливості надати пояснення з приводу виявленого порушення.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив. В обґрунтування заперечень зазначив, що в ході проведення позапланової перевірки Токмацького районного суду Запорізької області за зверненням судді ОСОБА_1 встановлено порушення вимог статті 10 Закону України «Про відпустки» в частині не надання відпустки судді ОСОБА_1 , який є інвалідом ІІІ групи, в зручний для нього час. Вказує на те, що у зв`язку із встановленим порушенням вимог Закону України «Про відпустки» відповідачем обґрунтовано та правомірно прийнято оскаржувані припис та постанову. Вважає безпідставними доводи позивача щодо порушення порядку проведення перевірки, оскільки відповідачем у встановленому порядку одержано згоду Держпраці України на проведення такого контрольного заходу.

10 липня 2017 р. Запорізьким окружним адміністративним судом позовні вимоги Токмацького районного суду Запорізької області задоволено. Визнано протиправним та скасовано припис Головного управління Держпраці у Запорізькій області від 28.12.2016 №08-11-0022/0646. Визнано протиправною та скасовано постанову Головного управління Держпраці у Запорізькій області про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 30.01.2017 №39. Судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1600,00 грн (одна тисяча шістсот гривень 00 коп.) присудити на користь Токмацького районного суду Запорізької області за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держпраці у Запорізькій області.

14 вересня 2017 року постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 10 липня 2017 року по справі № 808/514/17 в частині присудження судових витрат зі сплати судового збору в розмірі 1600,00 грн (одна тисяча шістсот гривень 00 коп.) на користь Токмацького районного суду Запорізької області за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держпраці у Запорізькій області - скасовано та прийнято нову постанову в цій частині. Судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1600,00 грн (одна тисяча шістсот гривень 00 коп.) присудити на користь Токмацького районного суду Запорізької області з Державного бюджету України. В решті постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 10 липня 2017 року по справі № 808/514/17 - залишено без змін.

12 листопада 2020 року Верховним Судом рішення першої та апеляційної інстанції скасовано, справу направлено на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Згідно судового розподілу справа надійшла на розгляд до судді Сацького Р.В.

03 грудня 2020 року ухвалою суду суддя Сацький Р. прийняв справу до провадження. Судове засідання призначив на 24 грудня 2020 р. об 12 год. 00 хв.

24 грудня 2020 р. ухвалою суду відкладено судове засідання на 15 березня 2021 року об 09 год. 50 хв.

15 березня 2021 р. ухвалою суду відкладено судове засідання на 22 квітня 2021 року об 14 год. 10 хв.

22.04.2021 від представника відповідача через канцелярію суду (вх. №23081) подано клопотання про розгляд справи у письмовому провадженні. Проти задоволення позову заперечує у повному обсязі та просить суд відмовити у його задоволенні.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, про причину неявки суд не повідомив. Про дату, час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Розглянувши матеріали та з`ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, судом встановлено наступне.

05.12.2016 (вх. № У-955 від 09.12.2016) суддя Токмацького районного суду Запорізької області ОСОБА_1 звернувся до ГУ Держпраці у Запорізькій області із заявою, в якій вказував на порушення Токмацьким районним судом Запорізької області вимог трудового законодавства України, яке виявилось у залученні його, інваліда ІІІ групи, до роботи у нічний час без його згоди.

У зв`язку з отриманням від судді ОСОБА_1 заяв про порушення Токмацьким районним судом Запорізької області вимог трудового законодавства ГУ Держпраці у Запорізькій області направлено до Державної служби України з питань праці запит про надання згоди на проведення позапланової перевірки Токмацького районного суду.

Листом від 14.12.2016 № 12429/4.3/4.2-ДП-16 Державна служба України з питань праці надала згоду на проведення позапланової перевірки Токмацького районного суду Запорізької області.

Наказом заступника начальника ГУ Держпраці у Запорізькій області від 19.12.2016 №1753 "Про проведення перевірки" наказано провести перевірку Токмацького районного суду, на підставі звернення ОСОБА_1 від 09.12.2016 № У-995 у термін до 28.12.2016.

28 грудня 2016 року інспекторами ГУ Держпраці у Запорізькій області, на підставі наказу від 19.12.2016 № 1753 та направлення на проведення перевірки від 23.12.2016 № 1293, проведено позапланову перевірку Токмацького районного суду, за результатами якої складено акт № 08-11-0022/1257.

У висновках, викладених за результатами проведеної позапланової перевірки, відповідачем зазначено про те, що перевіркою за скаргами судді Токмацького районного суду Запорізької області ОСОБА_1 від 25.11.2016 та від 05.12.2016 встановлено, що станом на 28.12.2016 голова Токмацького районного суду Запорізької області Курдюков В.М. порушує законодавство про відпустки, а саме: за скаргою ОСОБА_1 від 25.11.2016 встановлено, що суддею Токмацького районного суду Запорізької області ОСОБА_1 27.07.2015 було повідомлено про те, що йому призначено обстеження в медичному закладі м. Київ з 29 по 31 липня 2015 року та надано проїзні квитки. Наказом голови суду № 43-в від 27.07.2015 ОСОБА_1 надано невикористану частину щорічної оплачуваної відпустки тривалістю 2 календарні дні з 30 по 31 липня 2015 року за робочий рік з 12.06.2013 по 11.06.2014. Однак, наказом голови суду № 44-в від 27.07.2015 скасовано наказ 43-в від 27.07.2015 року у зв`язку з тим, що надання ОСОБА_1 невикористаної частини оплачуваної відпустки за робочий рік з 12.06.2013 по 11.06.2014 неможливе, оскільки невикористана частина щорічної оплачуваної відпустки має бути надана як правило, до кінця робочого року, але не пізніше 12 місяців після закінчення робочого року, за який надається відпустка.

Також в акті перевірки вказано на те, що за заявою судді ОСОБА_1 від 29.09.2015 видано наказ голови суду № 57 від 15.10.2015 "Про виплату компенсації за невикористану частину щорічної оплачуваної відпустки" у кількості 2 робочих дні, яку згідно розрахункового листа про нарахування з/плати за жовтень 2015 року суддею ОСОБА_1 отримано.

За вказаних обставин, відповідач дійшов висновку про порушення позивачем вимог статті 10 Закону України "Про відпустки" в частині ненадання інваліду щорічної відпустки за бажанням працівника в зручний для нього час.

У висновках акту перевірки вказано й те, що на момент проведення перевірки порушення статті 10 Закону України "Про відпустки" усунено шляхом виплати компенсації за невикористану частину щорічної оплачуваної відпустки.

Крім того, в акті перевірки зазначено, що за результатами проведеної перевірки ГУ Держпраці не встановлено порушень, на наявність яких суддя ОСОБА_1 посилався в заяві від 05.12.2016 (вх. № У-55 від 09.12.2016), а саме: не підтверджено порушення позивачем вимог чинного законодавства в частині залучення судді ОСОБА_1 до участі у нічних чергуваннях.

28 грудня 2016 року головним державним інспектором з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів складено припис № 08-11-0022/0646, яким позивачу приписано вжити заходи щодо недопущення в подальшому порушення ст. 10 Порядку надання щорічних відпусток, Закону України "Про відпустки" в частині того, що "Щорічні відпустки за бажанням працівника в зручний для нього час надаються: інвалідам", та встановлено строк для виконання припису до 28.01.2017.

30 січня 2017 року посадовою особою відповідача прийнято постанову про накладення штрафу № 39, якою за порушення позивачем вимог статті 10 Закону України "Про відпустки" на останнього накладено штраф у розмірі 1600,00 грн.

Вважаючи свої права порушеними, а дії відповідача - протиправними, позивач звернувся з вказаним позовом до суду.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 10 липня 2017 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано припис ГУ Держпраці у Запорізькій області від 28.12.2016 № 08-11-0022/0646. Визнано протиправною та скасовано постанову ГУ Держпраці у Запорізькій області про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 30.01.2017 № 39. Судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1600,00 грн присуджено на користь Токмацького районного суду Запорізької області за рахунок бюджетних асигнувань ГУ Держпраці у Запорізькій області.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14 вересня 2017 року постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 10 липня 2017 року в частині присудження судових витрат зі сплати судового збору в розмірі 1600,00 грн на користь Токмацького районного суду Запорізької області за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держпраці у Запорізькій області - скасовано та прийнято в цій частині нову постанову. Судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1600,00 грн присуджено на користь Токмацького районного суду Запорізької області з Державного бюджету України.

В решті постанову суду першої інстанції залишено без змін.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що під час перевірки контролюючим органом було перевірено обставини та факти, що не охоплювались предметом перевірки, визначеним наказом № 1753 від 19.12.2016.

12 листопада 2020 року Верховним Судом рішення першої та апеляційної інстанції скасовано, справу направлено на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Розглянувши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджувалися, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд встановив наявність достатніх підставі для прийняття законного та обґрунтованого рішення по справі.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з приписів частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно пункту 1 Положення про Державну інспекцію України з питань праці, затвердженого Указом Президента України від 06.04.2011 № 386/2011 (далі також - Положення), Держпраці України входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує, окрім іншого, реалізацію державної політики з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю.

Одним із основних завдань Держпраці України є реалізація державної політики з питань державного нагляду та контролю за дотриманням законодавства про працю (пункт 3 Положення).

Згідно з пунктом 1 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 №96 (далі - Положення № 96) Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі - загальнообов`язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.

Основними завданнями Держпраці є: 1) реалізація державної політики у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, поводження з вибуховими матеріалами, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов`язкове державне соціальне страхування в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб; 2) здійснення комплексного управління охороною праці та промисловою безпекою на державному рівні; 3) здійснення державного регулювання і контролю у сфері діяльності, пов`язаної з об`єктами підвищеної небезпеки; 4) організація та здійснення державного нагляду (контролю) у сфері функціонування ринку природного газу в частині підтримання належного технічного стану систем, вузлів і приладів обліку природного газу на об`єктах його видобутку та забезпечення безпечної і надійної експлуатації об`єктів Єдиної газотранспортної системи (пункт 3 Положення № 96).

Відповідно до пункту 6 Положення №96 Держпраці для виконання покладених на неї завдань має право, зокрема, безперешкодно проводити відповідно до вимог закону без попереднього повідомлення в будь-яку робочу годину доби перевірки виробничих, службових, адміністративних приміщень та об`єктів виробництва фізичних та юридичних осіб, які використовують найману працю та працю фізичних осіб, експлуатують машини, механізми, устаткування підвищеної небезпеки, та у разі виявлення фіксувати факти порушення законодавства, здійснення нагляду та контролю за додержанням якого віднесено до повноважень Держпраці.

Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи (пункт 7 Положення № 96).

Порядок проведення перевірок посадовими особами Державної інспекції України з питань праці та її територіальних органів, затверджений наказом Міністерства соціальної політики України від 02.07.2012 № 390 (далі - Порядок №390).

Згідно з пунктом 1 Порядку №390 цей Порядок встановлює процедуру проведення Державною інспекцією України з питань праці (далі - Держпраці України) та її територіальними органами перевірок додержання законодавства з питань праці у межах повноважень, визначених Конвенціями Міжнародної організації праці № 81 1947 року про інспекцію праці у промисловості й торгівлі, ратифікованою Законом України від 08 вересня 2004 року № 1985-IV, та № 129 1969 року про інспекцію праці в сільському господарстві, ратифікованою Законом України від 08 вересня 2004 року № 1986-IV, Законом України „Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності", постановою Кабінету Міністрів України від 17 листопада 2010 року № 1059 „Про затвердження критеріїв, за якими оцінюється ступінь ризику від провадження господарської діяльності суб`єктами господарювання у частині додержання вимог законодавства про працю та визначається періодичність здійснення планових заходів державного нагляду (контролю)", Положенням про Державну інспекцію України з питань праці, затвердженим Указом Президента України від 06 квітня 2011 року № 386.

Згідно з пунктом 3 Порядку №390 інспектор може проводити планові та позапланові перевірки, які можуть здійснюватися за місцем провадження господарської діяльності суб`єкта господарювання або його відокремлених підрозділів або у приміщенні органу державного нагляду (контролю) у випадках, передбачених Законом України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності".

Позапланові перевірки за зверненнями фізичних та юридичних осіб про порушення суб`єктами господарювання вимог законодавства про працю та загальнообов`язкове державне соціальне страхування здійснюються за наявності згоди Держпраці України на їх проведення. Інспекторам забороняється виступати посередниками, арбітрами чи експертами під час розгляду трудових спорів.

Пункт 7 Порядку №390 визначає, що за результатами перевірки складається акт перевірки. У разі виявлення порушень законодавства про працю та загальнообов`язкове державне соціальне страхування вносяться приписи про усунення виявлених порушень, вживаються заходи щодо притягнення до відповідальності винних осіб згідно із вимогами чинного законодавства.

Як зазначено у Постанові Верховного суду від 12.11.2020 суди попередніх інстанцій обґрунтовуючи висновок про неправомірність дій відповідача щодо проведення перевірки тим, що під час перевірки контролюючим органом було перевірено обставини та факти, що не охоплювались предметом перевірки, визначеним наказом № 1753 від 19.12.2016, застосували положення Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» від 05.04.2007 №877-V (далі - Закон №877). Однак, відповідно до положень статті 2 Закону №877 (в редакції від 01.09.2015, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) дія цього Закону не поширюється на відносини, що виникають під час здійснення заходів державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення.

Викладене свідчить про помилковість застосування судами попередніх інстанцій положень Закону №877, а також вказує на те, що суди першої та апеляційної інстанції у зв`язку з цим належним чином не перевірили та не надали оцінки тому, чи були позивачем допущені порушення трудового законодавства, про які зазначено в акті перевірки.

За змістом пункту 3 Порядку №390 позапланові перевірки за зверненнями фізичних та юридичних осіб про порушення суб`єктами господарювання вимог законодавства про працю та загальнообов`язкове державне соціальне страхування здійснюються за наявності згоди Держпраці України на їх проведення.

Обов`язку контролюючого органу пред`явити керівнику чи уповноваженій особі підконтрольного суб`єкта копію погодження центрального органу виконавчої під час здійснення виходу на перевірку не встановлено.

Відповідно до п. 3 Наказу № 390 позапланова перевірка проводиться незалежно від кількості раніше проведених перевірок за наявності підстав, визначених Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності».

У відповідності до частини п`ятої ст. 2 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» не передбачено дотримання при здійсненні державного нагляду (контролю) за додержанням законодавства про працю частини першої статті 6 цього Закону, яким передбачено виключні підстави для здійснення позапланових перевірок, тобто позапланові перевірки Головним .управлінням Держпраці у Запорізькій області проводяться за зверненнями фізичних та юридичних осіб про порушення суб`єктами господарювання вимог законодавства про працю та загальнобов`язкове державне соціальне страхування, за наявності згоди Держпраці України на їх проведення, як зазначено в абзаці четвертому п. З Наказу № 390.

Крім того, у відповідності до ст. 12 Конвенції Міжнародної організації праці №81 1947 року про інспекцію праці у промисловості й торгівлі, що ратифікована законом N 1985-1V від 08.09.2004 (далі - Конвенція) інспектори праці, забезпечені відповідними документами, що засвідчують їхні повноваження, мають право: а) безперешкодно, без попереднього повідомлення і в будь-яку годину доби проходити на будь-яке підприємство, яке підлягає інспекції: проходити у денний час до будь-яких приміщень, які вони мають достатні підстави вважати такими, шо підлягають інспекції: та с) здійснювати будь-який огляд, перевірку чи розслідування, які вони можуть вважати необхідними для того, щоб переконатися у тому, що правові норми суворо дотримуються.

З матеріалів справи судом встановлено, що відповідачем призначено та проведено позапланову перевірку Токмацького районного суду Запорізької області на підставі заяви суді ОСОБА_1 від 05.12.2016 (вх.№У-955 від 09.12.2016), також отримано згоду центрального органу виконавчої влади - Державної служби України з питань праці.

При цьому, суд погоджується з твердженням позивача, що Токмацький районний суд Запорізької області не є «суб`єктом господарювання» та «роботодавцем» у розумінні статтею 55 Господарського кодексу України та пп.14.1.222 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України відповідно, проте, зазначені обставини не виключають можливості проведення в суді відповідного контрольного заходу з огляду на те, що суд є юридичною особою, яка використовує у своїй діяльності найману працю, а взаємовідносини між судом та особами, які є штатними працівниками суду, базуються у тому числі і нормах трудового законодавства.

Дійсно, враховуючи особливий статус судів України вірним є твердження про те, що діяльність суддів регламентується нормами Конституції України та спеціального закону - Закону України «Про судоустрій та статус суддів».

Проте, в частині, що не врегульована даними нормативно-правовими актами, на суддів розповсюджуються загальні норми права, у тому числі щодо їх трудової діяльності.

Враховуючи, що державні гарантії права на відпустки, тривалість і порядок їх надання працівникам, до яких відносяться і судді, визначені нормами Конституції України, КЗпП України та Закону України «Про відпустки», суд вважає, що перевірка можливих порушень даних нормативно-правових актів у взаємовідносинах суду та працюючого в ньому судді охоплюється повноваженнями територіального органу Держпраці.

Відповідно до наказу про проведення позапланової перевірки №1753 від 19.12.2016 позапланова перевірка Токмацького районного суду Запорізької області призначена за заявою судді Токмацького районного суду Запорізької області ОСОБА_1 від 09.12.2016, яка стосувалась питання залучення його, інваліда ІІІ групи, до роботи у нічний час без його згоди.

За результатами перевірки позивача, 28.12.2016 складено Акт перевірки додержання суб`єктами господарювання законодавства про працю та загальнообов`язкове державне соціальне страхування № 08-11-0022/1257.

У зв`язку з виявленими в акті порушеннями винесено припис від 28.12.2016 № 08-11- 0022/0646 та притягнуто винних осіб до відповідальності.

У відповідності до абз. 8 ч. 2 ст. 265 Кодексу законів про працю України (далі - «КЗпП України») юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі:

- порушення інших вимог трудового законодавства, крім, передбачених абзацами другим - п`ятим частини другої цієї статті - у розмірі мінімальної заробітної плати.

Суд зазначає, що в оскаржуваній постанові відповідач посилається на діючу на момент винесення норму законодавства, а саме на абз. 8 ч.2 ст. 265 КЗпП України (чинну реакцію ст. 265 КЗпП України з 01.01.2017), а посилання позивача у позові, що начебто абзацу 8 в ч. 2 ст. 265 КЗпП України не існує є помилковою.

Пунктом 1 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 № 509, визначено, що цей Порядок визначає механізм накладення на суб`єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених частиною другою статті 265 Кодексу законів про працю України та частинами другою - сьомою статті 53 Закону України "Про зайнятість населення".

У відповідності до п. 2 Постанови № 509 штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, начальниками управлінь і відділів Держпраці та їх заступниками (з питань, що належать до їх компетенції), начальниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками (далі - уповноважені посадові особи).

Штрафи можуть бути накладені на підставі, зокрема:

- акта про виявлення під час перевірки суб`єкта господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення, складеного посадовою особою Держпраці чи її територіального органу.

У відповідності до п. 3 Постанови № 509 уповноважена посадова особа не пізніше ніж через 10 днів з дати складення акта приймає рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу (далі - справа).

У відповідності до п. 4 Постанови № 509 справа розглядається у п`ятнадцятиденний строк з дня прийняття рішення про її розгляд.

У відповідності до п. 6 Постанови № 509 про розгляд справи Держпраці та її територіальні органи письмово повідомляють суб`єктів господарювання та роботодавців не пізніше ніж за п`ять днів до дати розгляду рекомендованим листом чи телеграмою, телефаксом, телефонограмою або шляхом вручення повідомлення їх представникам, про що на копії повідомлення, яка залишається в Держпраці чи її територіальному органі, робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника.

У зв`язку з виявленими порушеннями, які зафіксовано в акті перевірки додержання суб`єктами господарювання законодавства про працю та загальнообов`язкове державне соціальне страхування від 28.12.2016 № 08-11-0022/1257, керуючись п.2 та п. 3 Постанови № 509, 28.12.2016 головним державним інспектором відділу додержання законодавства про працю, зайнятість населення та інших нормативно-правових актів Рубан К.О. на ім`я заступника начальника Головного управління Держпраці у Запорізькій області Полякової І.Б. подано службову з проханням прийняти рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу згідно зі ст.265 КЗпПУ.

На підставі службової заступником начальника Головного управління Держпраці у Запорізькій області Поляковою І.Б. прийнято рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу від 06.01.2017 на позивача.

На підставі прийнятого рішення 13.01.2016, тобто за 7 днів до дати розгляду справи, позивача листом № 08/03.4-14/233 повідомлено про розгляд справи 20.01.2017 о 14-30 год., за адресою: м. Запоріжжя, просп. Соборний, буд. 75, каб. 225 (другий поверх). Повідомлення про розгляд справи, відповідно до вимог п. 6 Постанови № 509, надіслано рекомендованим листом, що підтверджується фіскальним чеком від 13.01.2017 № 4694 та не спростовується позивачем.

До розгляду справи від Голови Токмацького районного суду Запорізької області Курдюкова В.М. надійшла заява від 18.01.2017, в якій він просив перенести розгляд справи на іншу дату, у зв`язку з тим, що у зазначений день він приймав участь у колегіальному розгляді кримінального провадження.

Враховуючи дану заяву, на підставі п. 5 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого Постановою КМУ від 17.07.2013 № 509, розгляд справи було продовжено на 10 днів (максимальний строк продовження, відповідно до ст.265 КЗпП України) та призначено на 30.01.2017 о 14-00 год., про що Позивача було повідомлено рекомендованим Листом від 19.01.2017 № 08/03.4-05/356, шо підтверджується фіскальним чеком від 20.01.2017 № 8145. Більш того, 24.01.2017 даний Лист було повторно направлено електронною поштою, що позивачем не спростовується, відповідно до заяви позивача від 25.01.2017.

Заявою від 25.01.2017 № 01-20/13/2017 Позивач, в особі Голови Токмацького районного суду Запорізької області Курдюкова В.М., просив повторно відкласти розгляд справи на інший день.

Відповідно до п. 5 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства та зайнятість населення, затвердженого Постановою КМУ від 17.07.2013 № 509, у разі надходження від суб`єкта господарювання або роботодавця, щодо якого порушено справу, обгрунтованого клопотання про відкладення її розгляду, строк розгляду справи може бути продовжений Головою Держпраці, його заступниками, але не більше ніж на 10 днів.

Тобто попереднє клопотання позивача було задоволено та відкладено розгляд справи на 10 днів, враховуючи те, що повторне відкладення розгляду справи Порядком № 509 не передбачено, законні підстави для задоволення клопотання позивача від 25.01.2017 про повторне відкладення розгляду справи відсутні, а розгляд справи 30.01.2017 відбувся за відсутністю представника Курдюкова В.М. , про що позивача було повідомлено Листом від 03.02.2017.

Додатково позивачу було роз`яснено, що відповідно до чинного законодавства інтереси юридичної особи може представляти як керівник, так і будь-яка інша уповноважена на те особа. Крім цього, у Позивача з дня повідомлення про розгляд справи від 13.01.2017 було 17 днів для подачі своїх доводів, пояснень або заперечень до дати розгляду справи у письмовому вигляді.

На підставі Акта перевірки додержання суб`єктами господарювання законодавства про працю та загальнообов`язкове державне соціальне страхування від 28.12.2016 № 08-11-0022/1257, винесено постанову про накладення штрафу № 39 в розмірі 1600,00 (одна тисяча шістсот) гривень, яка направлена позивачу рекомендованим листом з повідомленням.

У відповідності до абз. 8 ч. 2 ст. 265 КЗпПУ штраф накладається у розмірі мінімальної заробітної плати. встановленої законом на момент виявлення порушення.

В ст.8 Закону України «Про Державний бюджет України 2016 рік» зі змінами зазначено: установити у 2016 році мінімальну заробітну плату: у місячному розмірі: з 1 грудня - 1600 гривень.

При цьому, усунення юридичною особою порушень, що стали підставою для застосування фінансових санкцій не впливає на їх застосування чи незастосувания, тобто, якщо є порушення зафіксоване актом перевірки, то є штраф.

Таким чином, відповідачем дотримана процедура розгляду справи про накладення штрафу, тому доводи позивача щодо недотримання відповідачем зазначеного порядку судом до уваги не приймаються.

В зазначеному документі виявлено порушення ст. 10 Закону України «Про відпустки» в частині: «Щорічні відпустки за бажанням працівника в зручний для нього час надаються: інвалідам».

Так, в ході позапланової перевірки в період з 23.12.2016 по 28.12.2016 Токмацького районного суду з питань дотримання вимог законодавства України про працю за скаргою ОСОБА_1 . Головним управлінням Держпраці у Запорізькій області виявлено, що суддя ОСОБА_1 , інвалід 3-ї групи (довідка сер. МСЕ-ор від 20.10.1994 у зв`язку з призначеним йому обстеженням в медичному закладі м. Києва з 29 по 31 липня 2015 р. та наданими проїзними квитками, звернувся на ім`я голови суду із заявою про надання невикористаної частини щорічної оплачуваної відпустки тривалістю 2 календарні дні з 30.07.2015 по 31.07.2015 за робочий рік з 12.06.2013 по 11.06.2014, що була надана Наказом суду від 27.07.2015 № 43-в. Проте, Наказом суду від 27.07.2016 № 44-в скасовано Наказ суду від 27.07.2015 № 43-в, у зв`язку з тим, що невикористана частина щорічної оплачуваної відпустки має бути надана, як правило, до кінця робочого року, але не пізніше 12 місяців після закінчення робочого року, за який надається відпустка.

Право на відпочинок гарантовано статтею 45 Конституції України. Тривалість і порядок надання щорічних відпусток установлено Кодексом Законів про працю України та Законом України «Про відпустки».

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про відпустки», право на відпустки мають громадяни України, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також працюють за трудовим договором у фізичної особи (далі - підприємство).

У відповідності ст.ст. 74, 75 КЗпП України, громадянам, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також працюють за трудовим договором у фізичної особи, надаються щорічні (основна та додаткові) відпустки із збереженням на їх період місця роботи (посади) і заробітної плати.

Відповідно до ст. 10 Закону України «Про відпустки» щорічна основна та додаткові відпустки надаються працівникові з таким розрахунком, щоб вони були використані, як правило, до закінчення робочого року. Конкретний період надання щорічних відпусток у межах, установлених графіком, узгоджується між працівником і власником або уповноваженим ним органом, який зобов`язаний письмово повідомити працівника про дату початку відпустки не пізніш як за два тижні до встановленого графіком терміну.

У відповідності до ч. 1 ст. 136 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддям надається щорічна оплачувана відпустка тривалістю 30 робочих днів з виплатою, крім суддівської винагороди, допомоги на оздоровлення в розмірі посадового окладу. Суддям, які мають стаж роботи більше 10 років, надається додаткова оплачувана відпустка тривалістю 15 календарних днів.

Відповіно до ч. 3 ст. 2 Закону України «Про відпустки», право на відпустки забезпечується гарантованим наданням відпустки визначеної тривалості із збереженням на її період місця роботи (посади), заробітної плати (допомоги) у випадках, передбачених цим Законом, та забороною заміни відпустки грошовою компенсацією, крім випадків, передбачених статтею 24 цього Закону.

Відповідно до ч. 7 ст. 79 КЗпПУ невикористана частина щорічної відпустки має бути дана працівнику, як правило, до кінця робочого року, але не пізніше 12 місяців після закінчення робочого року, за який надається відпустка.

Відповідно до ч.4 ст. 24 Закону України «Про відпустки» за бажанням працівника частина щорічної відпустки замінюється грошовою компенсацією.

Більш того, відповідно до пункту 8 частини четвертої статті 47 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», незалежність судді забезпечується належним матеріальним та соціальним забезпеченням судді. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу визначених Конституцією України гарантій незалежності судді (частина шоста статті 47 цього Закону).

Викладене відповідає положенням Європейської хартії про закон "Про статус суддів" від 10.07.1998, за якими рівень винагороди суддям за виконання ними своїх професійних обов`язків має бути таким, щоб захистити їх від тиску, що може спричинити вплив на їхні рішення або взагалі поведінку суддів і таким чином вплинути на їхню незалежність та неупередженість (пункт 6.1). Закон забезпечує гарантії для суддів, Що діють в професійних обов`язків, від соціальних ризиків, пов`язаних, в тому числі, з хворобою, інвалідністю, старістю і смертю (пункт 6.3.).

Тобто, на суддю ОСОБА_1 повністю розповсюджуються всі вищезазначені норми трудового законодавства, в частині надання щорічних відпусток, включаючи, п. 2 ч. 13 ст. 10 Закону України «Про відпустки», що щорічні відпустки за бажанням працівника в зручний для нього час надаються, в тому числі і інвалідам, а будь-яке невизнання, обмеження чи скасування цього права прямо заборонене законом.

Так, Наказом Голови Токмацького районного суду Курдюкова В.М. від 27.07.2015 № 44-в скасовано Наказ суду від 27.07.2015 № 43-в, яким була надана судді ОСОБА_1 невикористана частина щорічної оплачуваної відпустки тривалістю 2 календарні дні з 30.07.2015 по 31.07.2015 за робочий рік з 12.06.2013 по 11.06.2014, тобто даним наказом від 27.07.2015 № 44-в прямо порушене конституційне право судді ОСОБА_1 на відпочинок, в частині «щорічні відпустки за бажанням працівника в зручний для нього час надаються, в тому числі і інвалідам», що було встановлено в ході позапланової перевірки в період з 23.12.2016 по 28.12.2016, висвітлено в акті від 28.12.2016 № 08-11-0022/1257 і стало підставою прийняття постанови про накладення штрафу № 39 в розмірі 1600,00 грн.

Більш того, актом перевірки додержання суб`єктами господарювання законодавства про працю та загальнообов`язкове державне соціальне страхування від 28.12.2016 № 08-11-0022/1257 встановлено, що на момент перевірки порушення ст. 10 Закону України «Про відпустки», в частині «Щорічні відпустки за бажанням працівника в зручний для нього час надаються: інвалідам» усунено шляхом вйплати компенсації за невикористану частину щорічної відпустки за заявою ОСОБА_1 .

Окрім цього, відповідно до ч. 1 ст. 143 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» держава забезпечує фінансування та. належні умови для функціонування судів і діяльності суддів відповідно до Конституції України.

Згідно ст. 146 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суди загальної юрисдикції фінансуються згідно з кошторисами і щомісячними розписами видатків, затвердженими відповідно до вимог цього Закону, у межах річної суми видатків, передбачених Державним бюджетом України на поточний фінансовий рік, у порядку, встановленому Бюджетним кодексом України.

Згідно ч. 2 ст. 145 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» функції головного розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності судів здійснюють:

Державна судова адміністрація України щодо фінансового забезпечення діяльності всіх інших судів загальної юрисдикції, діяльності Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, органів суддівського самоврядування, Національної школи суддів України та Державної судової адміністрації України.

Крім того, Європейський суд у справах з прав людини зазначив, що органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань (Справа "Кечко проти України" заява № 63134/00 8 листопада 2005 року).

Таким чином, посилання Токмацького районного суду Запорізької області, на відсутність коштів, як на підставу скасування постанови про накладення штрафу від 30.01.2017 № 39, є протиправними.

Згідно з частиною першою статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною першою статті 72 КАС України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною першою статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позивач свою позицію не довів та не обґрунтував. Натомість, відповідач довів законність прийняття спірної постанови про накладення на позивача штрафу.

Вирішуючи питання про розподіл між сторонами судових витрат, суд виходить з того, що за обставин необґрунтованості заявлених позивачем вимог, відсутності витрат, пов`язаних із залученням свідків та проведенням експертизи, підстави для розподілу відповідно до статті 139 КАС України відсутні.

Керуючись статтями 2, 6, 8-10, 14, 90, 139, 143, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволені позовної заяви Токмацького районного суду Запорізької області (71701, вул. Володимирська, буд. 28, м. Токмак, Запорізька область, код ЄДРПОУ 37429200) до Головного управління Держпраці у Запорізькій області (69032, вул. Північне шосе, 25, м. Запоріжжя, код ЄДРПОУ 39833546) про визнання протиправними та скасування рішень - відмовити у повному обсязі.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення в повному обсязі виготовлено та підписане суддею 20 травня 2021 року.

Суддя Р.В. Сацький