Рішення № 97058799, 20.05.2021, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 травня 2021 р. Справа№200/2760/21-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Зінченка О.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (в письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини 3057 Національної гвардії України (юридична адреса: 87525, Донецька область, м. Маріуполь, пр-т Нахімова, 186, код ЄДРПОУ 23313948) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

16 березня 2021 року ОСОБА_1 ( далі - позивач) звернувся до Донецького окружного адміністративного суду із позовною заявою до Військової частини № 3057 Національної гвардії України ( далі - позивач), в якій просить:

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини № 3057 Національної гвардії України щодо не нарахування та невиплати позивачу індексації грошового забезпечення за весь період його служби з 30.04.2015 по 22.08.2019;

- визнати протиправною бездіяльність військової частини 3057 Національної гвардії України щодо не надання позивачу довідки про розмір грошового забезпечення з нарахуванням та виплати індексації доходів за період з 30.04.2015 по 22.08.2019;

- зобов`язати військову частину 3057 Національної гвардії України, нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період проходження військової служби, яку обрахувати за період з 30.04.2015 по 28.02.2018 із застосуванням базового місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року, та в період з 01.03.2018 по 22.08.2019 (день звільнення) обрахувати із застосуванням базового місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення - березень 2018 року;

- зобов`язати військову частину 3057 Національної гвардії України, надіслати на адресу позивача довідку з розрахунками індексації грошового забезпечення за період проходження військової служби обраховану за період з 30.04.2015 по 28.02.2018 із застосуванням базового місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року, та в період з 01.03.2018 по 22.08.2019 (день звільнення) обраховану із застосуванням базового місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення березень 2018 року.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що йому у період проходження ним військової служби за контрактом у військовій частині 3057 Національної Гвардії України з 30 квітня 2015 року по 22 серпня 2019 року не в повному розмірі нараховувалась та виплачувалась індексація грошового забезпечення. Вважає, що не виплата відповідачем індексації грошового забезпечення суперечить Закону України «Про індексацію грошових доходів» та постанові Кабінету Міністрів України «Про затвердження порядку проведення індексації грошових доходів населення». Поряд з цим позивач також зазначає, що звертався до відповідача із заявою про виплату йому в повному обсязі індексації грошового забезпечення та надання довідки про розмір грошового забезпечення з нарахуванням індексації доходів за період проходження служби, про те звернення залишилося поза увагою відповідача.

Вважає, що відповідачем порушено його права, а тому звернувся до суду із даним позовом.

Ухвалою суду від 19 березня 2021 року відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Відповідач надав відзив на позов, яким просить відмовити в задоволенні позовних вимог. Зазначає, що Військовою частиною 3057 індексація грошового забезпечення не виплачувалась позивачу лише за період з квітня 2015 року по червень 2015 року та з серпня 2015 по жовтень 2015 року у зв`язку із тим, що у кошторисі та штатному розпису за вказаний період кошти на виплату індексації військовослужбовцям передбачені не були, а тому, вважає відповідач, підстави для здійснення нарахування індексації позивачу відсутні. До того ж, на думку відповідача, позивачем порушено строк звернення до суду із позовом.

За приписами частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь – якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Суд, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив.

Позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, паспорт НОМЕР_2 , дата видачі 15.06.2002, РНОКПП НОМЕР_1 , є учасником бойових дій відповідно до посвідчення НОМЕР_3 , копія якого наявна в матеріалах справи (арк. справи 14-16).

Відповідачем не заперечується, що позивач проходив службу за контрактом у Військовій частині Національної гвардії України 3057 в період з 30 квітня 2015 року по 22 серпня 2019 року та підтверджується витягом з наказу № 167 від 22.08.2019 (арк. справи 8-9).

11.12.2020 року позивач звернувся до відповідача із заявою, в якій просив нарахувати та виплатити йому індексацію грошового забезпечення за період з 30.04.2015 по 22.08.2019 та видати довідку про розмір грошового забезпечення з нарахуванням індексації доходів за період проходження військової служби з 30.04.2015 по 22.08.2019 (арк. справи 10-11).

Листом від 21.12.2020 № 40/57/32-4504 відповідач надав позивачу відповідь, в якій зазначив, що протягом 2018-2019 позивачу виплачувалась індексація в повному обсязі (арк. справи 12).

Довідку на запит позивача відповідачем не надано.

З дослідження наданої відповідачем довідки про розрахунок індексації грошового забезпечення позивача за період з 30.04.2015 по 22.08.2019 (арк. справи 33), судом встановлено, що відповідачем у спірний період індексація виплачувалась не у повному обсязі, лише у повному обсязі сплачено індексацію за липень 2015 року та серпень-вересень 2016 року, однак у наданій довідці не вказаний базовий місяць для її обрахунку.

Отже, спірним питанням в цій справі є не нарахування та невиплата позивачу індексації його грошового забезпечення в повному обсязі в період проходження ним військової служби з 30.04.2015 по 22.08.2019.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує таке.

Відповідно до положень 1 статті 1-2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.

Частиною першою статті другої Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» визначено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній з обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

В силу абзацу 2 частини третьої статті 9 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії, зокрема, щодо індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін (статті 18 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» від 05.10.2000 №2017-III).

Статтею 19 цього Закону визначено, що державні соціальні гарантії є обов`язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

Поняття індексації грошових доходів наведене у Законі України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.1991 №1282-XII, де зазначено, що індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Так, згідно із статтею 2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру: пенсії; стипендії; оплата праці (грошове забезпечення); суми виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, крім щомісячних страхових виплат потерпілим на виробництві (з урахуванням виплат на необхідний догляд за потерпілим) та членам їхніх сімей і пенсій, які індексуються відповідно до закону за цими видами страхування; суми відшкодування шкоди, заподіяної фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, а також суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди у разі втрати годувальника, крім суми виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування; розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі.

Кабінет Міністрів України може встановлювати інші об`єкти індексації, що не передбачені частиною першою цієї статті.

Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Індексація грошових доходів населення здійснюється за місцем їх отримання за рахунок відповідних коштів (стаття 9 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення»).

Відповідно до статті 6 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», у разі виникнення обставин, передбачених статтею 4 цього Закону, грошові доходи населення визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін.

Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.

Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення, що поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників визначає Порядок проведення індексації грошових доходів населення, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003, з наступними змінами та доповненнями (далі - Порядок №1078).

Пунктом 1-1 Порядку №1078 зазначено, що підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін. Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка. Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. Обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з березня 2003 року - місяця опублікування Закону України від 06.02.2003 року №491-IV «Про внесення змін до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення». Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений в абзаці другому цього пункту.

Відповідно до пункту 5 Порядку №1078, у разі підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначених у пункті 2 цього Порядку, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення. Сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу. Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.

Згідно з пунктом 6 Порядку №1078, виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких проводяться відповідні грошові виплати населенню, а саме: 1) підприємства, установи та організації підвищують розміри оплати праці у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів; 2) підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету; 3) об`єднання громадян підвищують розміри оплати праці за рахунок власних коштів; 4) індексація допомоги по безробіттю, що надається відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, проводиться за рахунок коштів Фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування на випадок безробіття; 5) індексація стипендій особам, які навчаються, проводиться за рахунок джерел, з яких вони сплачуються; 6) індексація розміру аліментів, визначеного судом у твердій грошовій сумі, проводиться за рахунок коштів платника аліментів; 7) індексація сум відшкодування шкоди, заподіяної фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, а також сум, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди у разі втрати годувальника, крім щомісячних страхових виплат потерпілим на виробництві (з урахуванням виплат на необхідний догляд за потерпілим) та членам їх сімей, проводиться за рахунок джерел, з яких вони сплачуються.

З аналізу наведених норм вбачається, що індексація грошового забезпечення є однією з основних державних гарантій щодо оплати праці. За вимогами вказаних нормативно-правових актів проведення індексації, у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) - є обов`язковою для всіх юридичних осіб роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.

Суд звертає увагу також на правову позицію Європейського Суду з прав людини, викладену у п. 23 справи «Сук проти України» від 10.03.2011 року, заява №10972/05, де зазначено, що держава на власний розсуд визначає, які доплати надавати своїм працівникам із державного бюджету. Держава може ввести, призупинити або припинити їх виплату, вносячи відповідні законодавчі зміни. Однак, якщо законодавча норма, яка передбачає певні доплати, є чинною, а передбачені умови - дотриманими, державні органи не можуть відмовляти у їх наданні, доки законодавче положення залишається чинним.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що не нарахування та невиплата позивачу індексації грошового забезпечення у період його служби з 27 березня 2015 року по 15 січня 2019 року свідчить про порушення відповідачем вимог Закону від 03.07.1991 № 1282-XII та Порядку проведення індексації грошових доходів населення затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078.

Аналогічного змісту викладена позиція у постановах Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі №825/874/17 та від 19 червня 2019 року у справі № 825/1987/17, від 19.07.2019 у справі № 240/4911/18, від 20.11.2019 у справі № 620/1892/19, від 05.02.2020 року по справі № 825/565/17.

Отже, суд вважає за необхідне визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не проведення розрахунку, нарахування та виплати позивачу в повному розмірі індексації грошового забезпечення за період служби позивача.

Щодо визначення базового місяця індексації при врегулюванні спірних правовідносин суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 5 Порядку №1078 (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення. У разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру.

Аналіз наведеної норми пункту 5 Порядку №1078 дає підстави для висновку, що місяць, в якому відбулося підвищення тарифних ставок (окладів) є базовим місяцем при проведенні індексації грошового забезпечення військовослужбовців. Разом з тим, якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, то базовий період не змінюється, а сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.

Так, постановою Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 №1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу», яка набрала чинності 01.01.2008 та втратила чинність 01.03.2018 (далі - Постанова №1294), встановлено підвищені посадові оклади військовослужбовців, які визначені Додатком №1 до Постанови №1294.

Підвищення тарифних ставок (окладів) в березня 2015 року, що було б підставою для встановлення іншого базового місяця при проведенні індексації - не відбувалося. Крім того, судом також не встановлено, а відповідачем не доведено, що підвищення грошового доходу позивача у квітні 2015 року перевищило суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу та яка мала нараховуватися із базового місяця - січень 2008 року.

Тобто, січень 2008 року є місяцем підвищенням тарифних ставок (посадових окладів), а тому, відповідно до Порядку №1078, січень 2008 року є базовим місяцем для нарахування індексації грошового забезпечення військовослужбовців.

Відповідачем не доведено наявність обставин зміни посадового окладу позивача станом на квітень 2015 року, що з урахуванням стабільності відносин щодо встановлених державою розмірів посадових окладів військовослужбовців свідчить про можливість встановлення січня 2008 року базовим місяцем для перерахунку та виплати індексації грошового забезпечення позивача.

Таким чином, базовим місяцем при проведенні індексації грошового забезпечення позивача є січень 2008 року, в якому Постановою №1294 встановлені підвищені розміри посадових окладів військовослужбовців.

Тому, нарахування індексації грошового забезпечення позивача повинно проводитися за період з квітня 2015 року по 28 лютого 2018 року з застосуванням базового місяця - січня 2008 року.

Щодо періоду з 1 березня 2018 року по 22 серпня 2019 року, суд зазначає наступне.

1 березня 2018 року набула чинності постанова Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб».

З 1 березня 2018 року розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками.

Отже, базовим місяцем для нарахування військовослужбовцям індексації грошового забезпечення став березень 2018 року, оскільки саме в цьому місяці відбулося підвищення розміру грошового забезпечення, на підставі чого суд вважає, що позивач дійшов помилкового висновку щодо визначення базового місяця для нарахування індексації грошового забезпечення січня 2008 року за період його служби з 1 березня 2018 року по 22 серпня 2019 року (включно).

Згідно з частиною другою статті 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

З метою ефективного захисту прав позивача, про захист яких він просить, суд на підставі частини другої статті 9 КАС України вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог, самостійно обравши спосіб захисту, який відповідає об`єкту порушеного права та у спірних правовідносинах є достатнім та необхідним (ефективним).

Доказів сплати позивачу індексації грошового забезпечення у повному обсязі відповідачем не надано.

Так, враховуючи висновок суду про допущення відповідачем протиправної бездіяльності через нездійснення розрахунку та виплати індексації в повному розмірі за період з 30 квітня 2015 року по 22 серпня 2019 року, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню шляхом зобов`язання відповідача нарахувати позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 30 квітня 2015 року по 22 серпня 2019 року (включно), відповідно до Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" від 03.07.1991 №1282-XII та Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 та виплатити суму нарахованої індексації.

Щодо строку звернення до суду, суд зазначає таке.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Так, згідно з ч. 2 ст. 233 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Конституційний Суд України в п. 2.3 мотивувальної частини Рішення №9-рп/2013 від 15.10.2013 вказав, що спір щодо стягнення невиплачених власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою сум індексації заробітної плати та компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати є трудовим спором, пов`язаним з недотриманням законодавства про оплату праці.

В цьому ж Рішенні суд також вказав, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення сум індексації заробітної плати та компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати як складових належної працівнику заробітної плати без обмеження будь-яким строком незалежно від того, чи були такі суми нараховані роботодавцем.

Конституційний Суд України при тлумаченні ст. 233 КЗпП України виходить з того, що право на отримання заробітної плати повинно бути гарантоване незалежно від строку. Таким чином, КЗпП України встановлена додаткова гарантія для осіб, що звертаються до суду з вимогами про стягнення заробітної плати.

Застосування до позову про стягнення невиплаченої військовослужбовцям індексації грошового забезпечення лише ч. 2 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України, спричинить необґрунтоване обмеження їхніх прав.

Відповідно до ст. 24 Конституції України, громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Таким чином, оскільки даний позов пов`язаний з порушенням законодавства про оплату праці (невиплата індексації грошового забезпечення), то подання позову щодо стягнення невиплаченої індексації грошового забезпечення не обмежується будь-яким строком.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку що позивачем не пропущено строк звернення до суду з позовом.

Щодо вимоги позивача про зобов`язання військової частини 3057 Національної гвардії України, надіслати на адресу позивача довідку з розрахунками індексації грошового забезпечення за період проходження військової служби обраховану за період з 30.04.2015 по28.02.2018 із застосуванням базового місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року, та в період з 01.03.2018 по 22.08.2019 (день звільнення) обраховану із застосуванням базового місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення березень 2018 року, суд зазначає наступне.

У своїй заяві від 11.12.2020 позивач просив видати йому довідку про розмір грошового забезпечення з нарахуванням індексації доходів за період проходження військової служби з 30.04.2015 по 22.08.2019.

Як вбачається з відповіді відповідача від 21.12.2020 № 40/57/32-4504, довідка позивачу не була надана.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України "Про інформацію" від 02.10.1992 року № 2657-XII (надалі - Закон № 2657), кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів.

Право на інформацію може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку, з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров`я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя (ч. 2. ст. 6 Закону № 2657).

Частинами 1 та 2 ст. 7 Закону № 2657 визначено, що право на інформацію охороняється законом. Держава гарантує всім суб`єктам інформаційних відносин рівні права і можливості доступу до інформації.

Ніхто не може обмежувати права особи у виборі форм і джерел одержання інформації, за винятком випадків, передбачених законом. Суб`єкт інформаційних відносин може вимагати усунення будь-яких порушень його права на інформацію.

Матеріалами справи підтверджено, що позивач просив надати інформацію, що безпосередньо стосується його грошового забезпечення.

Згідно ст. 15 Закону України "Про звернення громадян" від 02.10.1996 року № 393/96-ВР (надалі - Закон № 393), органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об`єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов`язані об`єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).

Відповідачем не надана позивачу запитувана ним інформація.

Суд звертає увагу, що позивач у своїй заяві від 11.12.2020 просив відповідача надати довідку про розмір грошового забезпечення з нарахуванням індексації доходів за період проходження військової служби з 30.04.2015 по 22.08.2019, а не довідку з розрахунками індексації грошового забезпечення за період проходження військової служби обраховану за період з 30.04.2015 по28.02.2018 із застосуванням базового місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року, та в період з 01.03.2018 по 22.08.2019 (день звільнення) обраховану із застосуванням базового місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення березень 2018 року.

Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відтак, суд враховує, що в даній справі обов`язок доказування правомірності своїх дій та прийнятого рішення покладено на відповідача.

За таких обставин, суд приходить до висновку, про наявність підстав для задоволення позовних вимог позивача стосовно отримання інформації, запитуваної у заяві від 11.12.2020.

З огляду на встановлені обставини у справі, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог позивача.

Враховуючи те, що норми КАС України та Закону України "Про судовий збір" не передбачають розподілу (стягнення) судових витрат, які не були здійснені, тому питання про розподіл судових витрат судом не вирішується.

Керуючись статтями 2-17, 19, 20, 42-47, 55-60, 72-77, 90, 94-99, 122, 124, 125, 132, 139, 143, 159-165, 168, 171, 173, 192-196, 224-230, 241, 243, 245, 246, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини 3057 Національної гвардії України (юридична адреса: 87525, Донецька область, м. Маріуполь, пр-т Нахімова, 186, код ЄДРПОУ 23313948) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,- задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини № 3057 Національної гвардії України щодо не нарахування та невиплати позивачу індексації у повному обсязі грошового забезпечення за весь період його служби з 30.04.2015 по 22.08.2019.

Визнати протиправною бездіяльність військової частини 3057 Національної гвардії України щодо не надання позивачу довідки про розмір грошового забезпечення з нарахуванням та виплати індексації доходів за період з 30.04.2015 по 22.08.2019.

Зобов`язати Військову частину № 3057 Національної гвардії України (юридична адреса: 87525, Донецька область, м. Маріуполь, пр-т Нахімова, 186, код ЄДРПОУ 23313948) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) індексацію грошового забезпечення за весь період його служби з 30.04.2015 по 22.08.2019 відповідно до Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" від 03.07.1991 №1282-XII та Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 та виплатити суму нарахованої індексації, з урахуванням виплачених сум.

Зобов`язати Військову частину № 3057 Національної гвардії України (юридична адреса: 87525, Донецька область, м. Маріуполь, пр-т Нахімова, 186, код ЄДРПОУ 23313948) надати ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) довідку про розмір грошового забезпечення з нарахуванням індексації доходів за період з 30.04.2015 по 22.08.2019.

В задоволенні іншої частини позовних вимог,- відмовити.

Рішення прийнято в порядку письмового провадження 20 травня 2021 року.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, або спрощеного позовного провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Текст рішення розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).

Суддя О.В. Зінченко