Рішення № 97058751, 21.05.2021, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 травня 2021 р. Справа№200/3682/21

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі судді Куденкова К.О., розглянувши в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами позов ОСОБА_1 до Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) про стягнення коштів, -

У С Т А Н О В И В:

У квітні 2021 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) (далі - відповідач), в якому просить: - стягнути несплачені фінансові зобов`язання у сумі 7 814,43 грн; - стягнути середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 454 506,00 грн.

Обґрунтовуючи позов ОСОБА_1 посилається те, що відповідачем не проведений повний розрахунок при її звільнені. У зв`язку з цим з відповідача підлягає стягненню середній заробіток за час затримки в розрахунку при звільненні.

Відповідач надав відзив на позовну заяву, яким просить відмовити в задоволенні позовних вимог. Зазначає, що позивач пред`являє вимоги по своєчасному розрахунку до Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), з яким, на момент виникнення спірних відносин у трудових відносинах не перебувала і яке не видавало наказу про її звільнення. Позивач, на момент виникнення спірних правовідносин перебувала в трудових відносинах з Головним територіальним управлінням юстиції у Донецькій області, а не з міжрегіональним управлінням. Вважає, що в цьому випадку не може йти мова про свідоме порушення прав позивача, на якому вона наполягає, з боку Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), до якого позивача було прийнято на роботу після звільнення з Головного територіального управління юстиції у Донецькій області. Крім того посилається на те, що з дня призначення ліквідаційної комісії до неї переходять усі повноваження щодо управління справами юридичної особи, крім тих, які залишаються згідно із законодавством України за учасниками, наприклад затвердження ліквідаційного балансу. Посилається на те, що погашення кредиторської заборгованості за рахунок коштів державного бюджету здійснюється в межах затверджених кошторисних призначень та фактично виділених бюджетних асигнувань відповідно до чинного законодавства. Також зазначає, що відсутні будь-які відомості про те, що ліквідаційною комісією з ліквідації Головного територіального управління юстиції у Донецькій області була зареєстрована вказана заборгованість (з невиплати належних сум при звільненні), також відсутні ліквідаційний баланс, передавальний акт або розподільчий баланс щодо приймання-передавання зазначеної заборгованості.

Позивач надала до суду відповідь на відзив в якій вона наполягає на задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Зазначає, що відповідач є правонаступником Головного територіального управління юстиції у Донецькій області, а тому, у зв`язку з припиненням останнього, обов`язок остаточного розрахунку покладається на Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Харків).

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 5 квітня 2021 року позовну заяву було залишено без руху.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 19 квітня 2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі, витребувано докази.

Суд, перевіривши матеріали справи та оцінивши повідомлені сторонами обставини, дійшов наступних висновків.

Наказом Головного територіального управління юстиції у Донецькій області від 26.12.2019 № 3980/1 звільнено ОСОБА_1 , провідного спеціаліста відділу планово-фінансової діяльності управління фінансового та матеріально-технічного забезпечення Головного територіального управління юстиції у Донецької області, з займаної посади з 27 грудня 2019 року в порядку переведення для подальшої роботи у Східному міжрегіональному управлінні Міністерства юстиції (м.Харікв), згідно з п. 5 ст. 36 Кодексу законів про працю України та відповідно до ст. 41 Закону України «Про державну службу».

Відповідно до копії довідки про доходи від 27.01.2021 №10-2-20/20 у листопаді 2019 року позивачу нараховано заробітну плату в розмірі 38 651,22 грн за фактично відпрацьованих 21 днів, у грудні 2019 року позивачу нараховано заробітну плату в розмірі 10 177,22 грн за фактично відпрацьованих 3 дні, усього за період з січня 2019 року по грудень 2019 року позивачу нараховано 267242,58 грн.

З розрахункового листка за грудень 2019 року випливає, що позивачу нараховано до виплати 10177,22 грн.

Листом Головного територіального управління юстиції у Донецькій області від 08.02.2021 № 9-10 позивачу повідомлено, що недонарахована сума відпускних протягом 2019 року складає 3 816,99 грн, компенсації за дні невикористаної відпустки при звільненні 3 997,44 грн.

У листі голови ліквідаційної комісії Головного територіального управління юстиції у Донецькій області від 19.05.2020 № 01-21/143 до Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) зазначено, що у зв`язку з численними зверненнями колишніх працівників Головного територіального управління юстиції у Донецькій області ліквідаційною комісією Головного управління проведено перевірку в частині правильності нарахування відпускних протягом 2019 року та компенсації за невикористану відпустку при звільненні. У результаті перевірки виявлено розбіжності в нарахуванні у зв`язку з технічною помилкою в програмному забезпеченні. Прогнозна сума недонарахованих коштів колишнім працівникам апарату складає 1 461 251,48 грн (розрахунок додається), працівникам відділів державної виконавчої служби (у регіоні) 474 987,59 грн, працівникам відділів державної реєстрації актів цивільного стану (у регіоні) 240624,10 грн.

Головне територіальне управління юстиції у Донецькій області (ідентифікаційний код 34898944) припинене 20 квітня 2021 року, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань № 27105108 від 21.05.2021.

Позивач звернулася з цим позовом до суду 02.04.2021.

Приписами ч. 1 і ч. 3 ст. 83 Кодексу законів про працю України встановлено, що в разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.

У разі переведення працівника на роботу на інше підприємство, в установу, організацію грошова компенсація за не використані ним дні щорічних відпусток за його бажанням повинна бути перерахована на рахунок підприємства, установи, організації, куди перейшов працівник.

Відповідачем не надано доказів виявлення позивачем бажання перерахувати компенсацію на нове місце роботи

Приписами ст. 116 і ст. 117 Кодексу законів по працю України передбачено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

В разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Суд зазначає, що на момент розгляду цієї справи між сторонами відсутній спір про розмір недонарахованих позивачу сум (усього 7814,43 грн).

Згідно з п. 6 Порядку здійснення заходів, пов`язаних з утворенням, реорганізацією або ліквідацією міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 20 жовтня 2011 року №1074, передбачено, що права та обов`язки органів виконавчої влади переходять: у разі злиття органів виконавчої влади - до органу виконавчої влади, утвореного внаслідок такого злиття.

Відповідно до п. 7 вказаного Порядку встановлено, що майнові права та обов`язки органів виконавчої влади у разі їх злиття, приєднання або перетворення переходять правонаступникові на підставі передавального акта, а у разі їх поділу - згідно з розподільчим балансом.

Відповідно до Постанови Кабінету міністрів України від 9 жовтня 2019 року № 870 «Деякі питання територіальних органів Міністерства юстиції» вирішено ліквідувати як юридичні особи публічного права територіальні органи Міністерства юстиції за переліком згідно з додатком 1, зокрема Головне територіальне управління юстиції у Донецькій області, і утворити як юридичні особи публічного права міжрегіональні територіальні органи Міністерства юстиції за переліком згідно з додатком 2, зокрема Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Харків).

При цьому, п. 3 зазначеної Постанови встановлено, що міжрегіональні територіальні органи Міністерства юстиції, що утворюються згідно з пунктом 2 цієї постанови, є правонаступниками територіальних органів Міністерства юстиції, які ліквідуються згідно з пунктом 1, у тому числі Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Харків) - Головного територіального управління юстиції у Донецькій області, Головного територіального управління юстиції у Луганській області, Головного територіального управління юстиції у Харківській області.

Відповідно до пп. 6 п. 5 Наказу Міністерства юстиції України від 16.10.2019 № 3173/5 «Про утворення міжрегіональних територіальних органів Міністерства юстиції України» Голови ліквідаційних комісій головних територіальних управлінь юстиції мають забезпечити дотримання порядку звільнення працівників, повідомлення територіальних органів Державної служби зайнятості про звільнення працівників із зазначенням їх чисельності, звільнення працівників та своєчасний розрахунок з ними під час звільнення, видачу відповідних наказів та підписання необхідних документів.

З наведеного випливає, що Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Харків) є правонаступником всіх прав та обов`язків припиненого Головного територіального управління юстиції у Донецькій області, у тому числі в частині здійснення належного розрахунку зі звільненими працівниками. Тому саме відповідач має виплатити позивачу всі суми, що належали їй в день звільнення з Головного територіального управління юстиції у Донецькій області.

Отже, невиплачені 7 814,43 грн мають бути стягнути з відповідача на користь позивача.

Посилання відповідача на те, що відсутні відомості про реєстрацію ліквідаційною комісією вказаної заборгованості не можуть бути враховані судом, оскільки, ураховуючи безспірність розміру заборгованості (7 814,43 грн), право працівника на належні йому виплати не може залежати від цих обставин.

У постанові від 11 лютого 2015 року у справі № 6-223цс14 Верховним Судом України зазначено, що при наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

У разі не проведення розрахунку у зв`язку з виникненням спору про розмір належних до виплати сум вимоги про відповідальність за затримку розрахунку підлягають задоволенню в повному обсязі, якщо спір вирішено на користь позивача або такого висновку дійде суд, що розглядає справу. У разі часткового задоволення позову працівника суд визначає розмір відшкодування за час затримки розрахунку з урахуванням спірної суми, на яку той мав право, частки, яку вона становила у заявлених вимогах, істотності цієї частки порівняно із середнім заробітком та інших конкретних обставин справи.

У постанові від 05 жовтня 2016 року у справі № 6-2405цс15 Верховний Суд України зазначив, що «установивши під час розгляду справи про стягнення середнього заробітку у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі статті 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а в разі непроведення його до розгляду справи - по день прийняття рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності».

Відтак, посилання відповідача на відсутність бюджетних коштів для здійснення виплат позивачу не виключає його відповідальності.

Верховний Суд у постанові від 30 листопада 2020 року у справі № 480/3105/19 зазначив, що статтею 117 КЗпП України визначено відповідальність за затримку розрахунку при звільненні. Частиною першою цієї статті встановлено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Синтаксичний розбір текстуального змісту цієї норми дає підстави суду зробити висновки про те, що відповідальність у розмірі середнього заробітку застосовується лише в разі невиплати всіх належних працівникові сум (заробітної плати, компенсацій тощо). Такий правовий висновок прямо випливає із цієї норми. Аналіз такого правового врегулювання дає змогу суду зробити правовий висновок, який непрямо випливає з приписів частини першої статті 117 КЗпП України, про те, що в разі виплати частини (не всіх) належних звільненому працівникові сум зменшується відповідно розмір відповідальності. І цей розмір відповідальності повинен бути пропорційним розміру невиплачених сум з урахуванням того, що всі належні при звільненні суми становлять сто відсотків, стільки ж відсотків становить розмір середнього заробітку. Тобто залежно від розміру невиплачених належних звільненому працівникові сум прямо пропорційно належить виплаті розмір середнього заробітку, однак за весь час їх затримки по день фактичного розрахунку.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що встановлений статтею 117 КЗпП України механізм компенсації роботодавцем працівнику середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не передбачає чітких критеріїв встановлення справедливого та розумного балансу між інтересами звільненого працівника та його колишнього роботодавця (Постанова від 26 червня 2019 року у справі №761/9584/15-ц).

Суд може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України, і таке зменшення має залежати від розміру недоплаченої суми (Верховного Суду України, висловлений у постанові від 27 квітня 2016 року у справі №6-113цс16; висновки Великої Палати Верховного Суду, висловлені у постанові від 26 червня 2019 року у справі №761/9584/15-ц, щодо відступлення від частини висновків Верховного Суду України, наведених у постанові від 27 квітня 2016 року у справі №6-113цс16).

Зменшуючи розмір відшкодування, визначений відповідно до статті 117 КЗпП України, виходячи зі середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні, необхідно враховувати таке (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц): - розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором; - період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум; - ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника; - інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність можливого розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.

У постанові від 26 лютого 2020 року у справі № 821/1083/17 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що «якщо між роботодавцем та колишнім працівником виник спір про розміри належних звільненому працівникові сум, то в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника, власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування (тобто, зазначене в частині першій статті 117 КЗпП України). Відтак, у цьому випадку законодавець не вважає факт вирішення спору фактом виконання роботодавцем обов`язку провести повний розрахунок із колишнім працівником, що зумовлює можливість відповідальність роботодавця протягом усього періоду прострочення.

Натомість, якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору. Таке правове регулювання є способом досягти балансу між захистом прав працівника та додержанням принципів справедливості і співмірності у трудових відносинах, враховуючи фактичні обставини, за яких стався несвоєчасний розрахунок та міру добросовісної поведінки роботодавця.

Оскільки ухвалення судового рішення про стягнення з роботодавця виплат, які передбачені після звільнення, за загальними правилами, встановленими Цивільним кодексом України, не припиняє відповідний обов`язок роботодавця, то відшкодування, передбачене статтею 117 КЗпП України, спрямоване на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця, у спосіб, спеціально передбачений для трудових відносин, за весь період такого невиконання, тому числі й після прийняття судового рішення.

З огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України, враховуючи: розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором, період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум; ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника, інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.».

Згідно з п. 8 розділу ІІ Порядку № 100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи.

Застосовуючи на наведені правові висновки Верховного Суду України і Верховного Суду, необхідно враховувати, що: - позивач тривалий час (з 27.12.2019 по 01.04.2021) не зверталася до суду щодо стягнення суми заборгованості; - не наведення позивачем розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні її майнових втрат; - розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, який заявлено позивачем до стягнення (454506,00 грн), суттєво перевищує загальний розмір виплат, які не були здійснені на момент звільнення позивача (7814,43 грн); розмір невиплачених при звільненні сум становить 43 % від суми, яку позивачу мали виплатити на день звільнення.

Суд вважає, що середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 1000,00 грн відповідає засадам справедливості і співмірності з урахуванням установлених судом обставин.

Отже, позовні вимоги в частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні підлягають задоволенню частково.

На підставі наведеного суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову частково.

Відповідно до квитанції від 0.0.2074393992.1 від 02.04.2021 позивачем сплачено 4623,20 грн судового збору за подання позову.

Частинами 1 та 3 ст. 139 КАС України встановлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Позивачі у справах про стягнення заробітної плати звільнені від сплати судового збору, що передбачено, п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України від 8 липня 2011 року № 3674-VI «Про судовий збір».

Отже, позивач звільнена від обов`язку сплачувати судовий збір у частині позовних вимог про стягнення 7 814,43 грн не виплачених при звільненні сум.

За подання фізичною особою до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру ставка судового збору становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, шо передбачено ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір».

При поданні цього позову до суду позивач мала сплатити 4545,06 грн судового збору в частині позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, тому позивачем сплачено судовий збір в більшому розмірі, ніж встановлено законом на 78,14 грн, які можуть бути повернуті за клопотанням позивача відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір».

Отже, стягненню на користь позивача підлягає 10,00 грн ((1000/454506,00) х 4545,06) понесених судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань відповідача. Також зайво сплачені 78,14 грн можуть бути повернуті за клопотанням позивача.

Керуючись статтями 2, 5-10, 19, 72-77, 90, 132, 139, 143, 241-246, 250, 255, 262, 295, 371, підпунктом 15.5 пункту 15 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) (ідентифікаційний код: 43315445, 61002, Харківська область, м. Харків, вул. Ярослава Мудрого, буд. 16) про стягнення коштів - задовольнити частково.

Стягнути з Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) на користь ОСОБА_1 недоплачену при звільненні суму в розмірі 7 814 (сім тисяч вісімсот чотирнадцять) гривень 43 (сорок три) копійки.

Стягнути з Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 1000 (одна тисяча) гривень 00 копійок.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) суму судових витрат у розмірі 10 (десять) гривень 00 копійок.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Повне рішення суду складено 21 травня 2021 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя К.О. Куденков