Рішення № 97058728, 20.05.2021, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 травня 2021 р. Справа№200/669/21-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дмитрієва В.С., розглянувши в порядку загального позовного провадження (в письмовому провадженні) справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Донецькій області про визнання протиправним наказу та його скасування, -

В С Т А Н О В И В:

18 січня 2020 року до Донецького окружного адміністративного суду надійшла заява ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Донецькій області про:

- визнання протиправним та скасування наказу від 17 грудня 2020 року №531 о/с "По особовому складу", в частині звільнення капітана поліції інспектора сектору дізнання Мангушського відділення поліції Центрального відділу за п.6 ч.1 ст. 77 ЗУ "Про національну поліцію";

- визнання протиправним та скасування наказу від 15 грудня 2020 року №2479 "Про порушення службової дисципліни працівників ГУНП в Донецькій області та покарання винних" яким позивача було звільнено зі служби за грубе порушення службової дисципліни, в частині звільнення капітана поліції інспектора сектору дізнання Мангушського відділення поліції Центрального відділу поліції ОСОБА_1 ;

- зобов`язання поновити ОСОБА_1 на посаду інспектора сектору дізнання Мангушського відділення поліції Центрального відділу поліції;

- стягнення з відповідача середній заробіток за весь час вимушеного прогулу, починаючи з дня звільнення по час поновлення на посаді.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач вважає передчасними та такими, що підлягають скасуванню висновок службового розслідування, наказ ГУНП в Донецькій області від 15 грудня 2020 року №2479, наказ ГУНП в Донецькій області від 17 грудня 2020 року №531 о/с в частині звільнення ОСОБА_1 . Позивач вказав, що підставами для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації, рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку, проте висновок службового розслідування щодо ОСОБА_1 не містить посилання на повідомлення або будь який документ, що став підставою для проведення розслідування. Також позивач зазначив, що про факт проведення службового розслідування його було повідомлено під час перебування під вартою у Маріупольському слідчому ізоляторі, що позбавило його права на залучення представника (адвоката) з метою захисту прав під час проведення службового розслідування. При цьому за результатами проведення службового розслідування ОСОБА_1 ознайомлено лише з наказом про звільнення, тобто його фактично поставили перед фактом, щодо прийнятого рішення. Крім того, позивач вказав, що його звільнено зі служби під час утримання в Слідчому ізоляторі без наявності обвинувального вироку, що суперечить Конституції України, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, Закону України «Про Національну поліцію», Кодексу законів про працю України, Закону України «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України».

На адресу суду відповідачем надано відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що рішення про захід впливу у вигляді звільнення зі служби вжито до позивача за дії, які виразились у скоєнні несумісного з подальшим проходженням служби вчинку, який підриває авторитет поліції та її працівників в очах громадськості, порушенні етики поведінки поліцейського. Так, ОСОБА_1 звільнено зі служби згідно з пунктом 6 частини 1 статті 77 цього Закону України «Про Національну поліцію», яким передбачено, що поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється, зокрема, у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України. Стосовно тверджень позивача щодо незаконного призначення службового розслідування відповідач вказав, що службове розслідування призначається, зокрема, за наявності даних про внесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей про скоєння поліцейським кримінального правопорушення; повідомлення поліцейському про підозру у вчиненні ним кримінального правопорушення, тобто, службове розслідування призначається за наявності відомостей, які містять дані про скоєння поліцейським дисциплінарного проступку. При цьому положення законодавства не зобов`язують призначати службове розслідування виключно у разі наявності письмового звернення з такою вимогою.

Відповідач вказав, що наказ про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності ґрунтується на самостійних підставах та ніяким чином не відноситься до встановлення у діях ОСОБА_1 вини або невинуватості у скоєнні злочину, що є компетенцією органів досудового розслідування та суду. Позивача звільнено зі служби в поліції саме за порушення службової дисципліни, а не у зв`язку із вчиненням злочину. Також, відповідач зазначив, що при проведенні службового розслідування дисциплінарною комісією правомірно враховано те, що позивач неодноразово порушував службову дисципліну.

Стосовно тверджень позивача щодо порушення прав на захист відповідач вказав, що позивач скористався наявними у нього правами та відмовився від надання пояснень та правом на захисника під час проведення службового розслідування. Оскільки це є волевиявлення позивача, дисциплінарна комісія не мала жодних підстав його приймати.

17 травня 2021 року представником позивача подана заява про збільшення позовних вимог з урахуванням якої, зокрема, додатково просив стягнути з відповідача витрати пов`язані з оплатою правничої допомоги у розмірі 14000 грн.

25 березня 2021 року відповідач надав відзив на уточнену позовну заяву у якій вказав, що надані до уточненої позовної заяви копії запиту представника позивача до ДУ «Маріупольський слідчий ізолятор» та відповіді на нього, відповідно до яких працівниками установи опитування ОСОБА_1 не проводилося не є належними доказами по справі, оскільки не містять інформації щодо предмета доказування. Відповідач вказав, що ним не стверджувалося про опитування позивача працівниками установи, пояснення прийняте головою дисциплінарної комісії, що відповідає положенням чинного законодавства. Відповідач наголосив, що позивач на бланку пояснення, що затверджений Порядком проведення службових розслідувань у Національній поліції України, власноруч написав про те, що відповідно до ст. 63 Конституції України відмовляється від надання пояснень.

Стосовно витрат на правничу допомогу вказав, що з наданих доказів щодо сплати коштів адвокату убачається, що кошти отримані до укладання договору про надання правової допомоги, при цьому копія такого договору відповідачу не надана, також додаток до договору є неналежним доказом понесення витрат на правничу допомогу, оскільки не зазначено конкретних дій адвоката, витрачений час та вартість за одну годину.

Ухвалою від 22 січня 2021 року відкрито провадження в адміністративній справ за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 18 лютого 2021 року.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 18 лютого 2021 року продовжено процесуальний строк для подання витребуваних документів, відкладено підготовче засідання на 18 березня 2021 року.

Ухвалою суду від 3 березня 2021 року відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача про участь у підготовчому засіданні в режимі відео конференції.

Ухвалою суду від 18 березня 2021 року витребувано у відповідача докази у справі, продовжено строк проведення підготовчого засідання на тридцять днів, призначено підготовче засідання на 20 квітня 2021 року.

Ухвалою суду від 7 квітня 2021 року відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача про участь у підготовчому засіданні в режимі відео конференції.

Ухвалою суду від 20 квітня 2021 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 18 травня 2021 року.

У судове засідання сторони не з`явилися, докази належного повідомлення знаходяться в матеріалах справи.

23 квітня 2021 року представник відповідача, засобами електронного зв`язку надав заяву про проведення судового засідання за його відсутності.

17 травня 2021 року від представника позивача, засобами електронного зв`язку, надійшла заява про залишення без розгляду заяви про виклик свідків та про розгляд справи за відсутністю позивача та його представника.

На підставі частини 9 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України

суд дійшов висновку про можливість розгляду справи у письмовому провадженні.

Згідно частини 4 статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Приписами частини 5 статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що датою ухвалення судового рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується копією паспорта громадянина України серія НОМЕР_1 .

ОСОБА_1 7 листопада 2015 року прийнятий на службу в поліцію. З 30 червня 2020 року займав посаду інспектора сектору дізнання Мангушського відділення поліції Центрального відділу поліції, що підтверджується наказом начальника Головного управління Національної поліції в Донецькій області від 17 червня 2020 року №256 о/с.

6 жовтня 2020 року о 21:09 в Центральному ВП ГУНП в Донецькій області зареєстровано в системі ІПНП (ЄО) за № 38173 інформацію про те, що працівниками ДБР у м. Краматорську повідомлено ОСОБА_2 про підозру у кримінальному провадженні № 62020050000000194, перекваліфікованого на ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 357, ч, 2 ст. 28 ч 2 ст. 365, ч. 2 ст. 162, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 383, ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 190, ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 371 КК України (вчинення злочину групою осіб, групою осіб за попередньою змовою, організованою групою або злочинною організацією, порушення недоторканості житла, крадіжка, шахрайство, викрадення, привласнення, вимагання документів, штампів, печаток, заволодіння ними шляхом шахрайства чи зловживання службовим становищем або їх пошкодження; перевищення влади або службових повноважень працівником правоохоронного органу вчинене за попередньою змовою групи осіб; завідомо незаконні затримання й завідомо неправдиве повідомлення про вчинення злочину).

У зв`язку із надходженням до ВІОС УКЗ ГУНП в Донецькій області з Центрального ВП ГУНП в Донецькій області повідомлення про можливе вчинення неправомірних дій, зокрема ОСОБА_3 , з метою з`ясування всіх обставин дисциплінарних проступків, наказом Головного управління Національної поліції в Донецькій області від 20 жовтня 2020 року №2095 призначено службове розслідування за вказаним фактом (том 1 а.с. 125).

За результатом проведеного службового розслідування 17 листопада 2020 року складено висновок службового розслідування, затверджений начальником Головного управління Національної поліції в Донецькій області - генералом поліції М. Семенишиним , відповідно до якого позивачем порушено вимоги пункту 2 частини 3 статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, підпунктів 1, 2 частини 1 статті 18 Закону України «Про Національну поліцію», пункту 2 частини 3 статті 1 Дисциплінарного статуту, статті 22 Закону України «Про запобігання корупції», частини 2 статті 19 Конституції України, пункту 6 розділу П Порядку ведення єдиного обліку в органах (підрозділах) поліції заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення та інші події, затвердженого наказом МВС України від 08 лютого 2019 року № 100, абзаців 1, 2 пункту 1 розділу П Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09 листопада 2016 року № 1179.

У ході службового розслідування ОСОБА_1 на підставі статті 63 Конституції України відмовився від надання пояснень.

У висновку службового розслідування зазначено, що 26 вересня 2019 року позивач разом з ОСОБА_5 , виконуючи свої службові обов`язки у складі резервної слідчо-оперативної групи Центрального ВП ГУНП в Донецькій області прибули на місце виявлення трупа громадянина ОСОБА_6 , діючи умисно, за попередньою змовою, направленою на заволодіння карткою банку «Монобанк», скориставшись відсутністю стороннього нагляду, таємно, шляхом викрадення, незаконно заволоділи платіжною карткою банку «Монобанк» та сім-картою, які належали громадянину Б. Вказані банківську та сім-карти ОСОБА_3 та ОСОБА_5 використали у подальшій злочинній діяльності.

Так, 11 січня 2020 року ОСОБА_1 , виконуючи свої службові обов`язки, отримав оперативну інформацію щодо надходження до відділення «Нова пошта» № 7, розташованого за адресою: бул. Б. Хмельницького, 19-а, м.Маріуполь, Донецька область, відправлення, в якому знаходиться наркотичний засіб метадон. Дану інформацію він повідомив старшим оперуповноваженим Центрального ВП ГУ НП в Донецькій областікапітану поліції ОСОБА_5, майору поліції Р. Косареву, старшому оперуповноваженому ВКП цього є відділу поліції старшому лейтенанту поліції О. Барчуку та оперуповноваженому сектору розкриття злочинів проти власності ВКП Центрального ВП ГУНП в Донецькій області рядовому поліції О. Павлюкову , разом з якими, 11 січня 2020 року близько 16:00 попрямував на місце пригоди, не повідомивши за скороченим номером екстреного виклику поліції «102» про отриману оперативну інформацію.

За вказаною адресою ОСОБА_3 та ОСОБА_5 був затриманий громадянин Р., у якого поліцейські знайшли та вилучили ключ з биркою, на який містився напис за адресою тимчасового проживання останнього по просп.. Будівельників. М. Маріуполь, Донецької області.Продовжуючи незаконне затримання, ОСОБА_3 та ОСОБА_5 на автомобілі VW Passat, відвезли громадянина Р. на стоянку транспортних засобів, та, продовжуючи виконання спільного злочинного умислу, здійснюючи контроль руху громадянина Р. відвели його до квартири, яку він з батьком винаймали.

Надалі, за відсутності вмотивованого рішення суду, без згоди та дозволу власника чи користувача квартири, перевищуючи надані службові повноваження, погрожуючи фізичною розправою, за попередньою змовою ОСОБА_1 та ОСОБА_10 незаконно провели обшук вказаної квартири, при проведенні якого виявили електронні ваги, наркотичний засіб метадон вагою близько 3,5 г, який громадянин Р. зберігав для власного вживання без мети збуту та картку банку «Ощадбанк», на ім`я дружини громадянина Р., яку, діючи умисно, заволоділи шляхом зловживання своїм службовим становищем з метою отримання грошових коштів, які знаходились на даній картці.

Далі, працівники поліції, використовуючи знайдені ними при проведенні обшуку електронні ваги здійснили розподіл вказаного наркотичного засобу до пакетів, у результаті чого виготовили близько 16 пакетів-згортків з наркотичним засобом метадоном. Потім ОСОБА_5 помістив вказані пакети з метадоном до кишені куртки громадянина Р., після чого, діючи зі спільним умислом, перевищуючи службові повноваження з метою штучного нарощення показників своєї службової діяльності, почали здійснювати на громадянина Р. психологічний тиск шляхом висловлення погроз йому та членам його родини фізичною розправою, вимагаючи від нього зізнання у тому, що він приїхав до міста Маріуполя Донецької області збувати наркотичні засоби шляхом розкладання так званих «закладок».

Перебуваючи під психологічним тиском працівників поліції громадянин Р., погодився обмовити себе та у подальшому надати свідчення, на яких наполягали ОСОБА_3 та ОСОБА_5 . Далі, ОСОБА_3 та ОСОБА_5 . Відвели громадянина Р. на стоянку транспортних засобів та на автомобілі VW Passat, доставили громадянина Р. за адресою: бул. Б. Хмельницького, м. Маріуполь, Донецька область.

Перебуваючи у вказаному місці, ОСОБА_5 , маючи спільний умисел з ОСОБА_3 , діючи відповідно до плану спільних злочинних дій, направленого на здійснення неправдивого повідомлення органу досудового розслідування про вчинення кримінального правопорушення, попередньо створивши штучні докази винуватості громадянина ОСОБА_12 у вчиненні тяжкого злочину, 11 січня 2020 року о 17:18, з власного мобільного телефону зателефонував за телефонним січня номером "102" та здійснив виклик слідчо-оперативної групи, у зв`язку з виявленням у громадянина Р. наркотичного засобу, який він зберігав з метою збуту.

Після цього ОСОБА_3 та ОСОБА_5 продовжили незаконне затримання громадянина Р. до приїзду слідчо-оперативної групи, яка прибула на місце події 11 січня 2020 року близько 18:00.

У подальшому слідчим Центрального ВП ГУ НП в Донецькій області у період часу з 18:00 до 18:40 на місці події у дворі будинку, який розташований за адресою: бул. Б. Хмельницького, м. Маріуполь, Донецька область проведено огляд місця події, за результатами якого громадянин Р. добровільно видав наркотичний засіб метадон, який знаходився у 16 згортках, та діючи відповідно до вказівок та погроз ОСОБА_3 та ОСОБА_5 пояснив, що зберігає даний наркотичний засіб з метою розповсюдження шляхом так званих «закладок».

За результатами проведеного огляду місця події о 19:00 громадянин Р. був затриманий слідчим Центрального ВП ГУ НП в Донецькій області К. Солдатенко у порядку ст. 208 КПК України та доставлений працівниками вказаного відділу поліції ОСОБА_3 та ОСОБА_5 до Центрального ВП ГУ НП в Донецькій області.

Надалі ОСОБА_3 та ОСОБА_5 , за не притягнення до кримінальної відповідальності, а також звільнення з-під варти, поставили громадяни Р. вимогу надати гроші у сумі 200 000 грн. Надалі ОСОБА_3 та ОСОБА_5 повторно поставили вимогу затриманому щодо надання грошей у сумі 100000 грн. Затриманий зателефонував своїй дружині та, не кажучи, що його затримали працівники поліції, повідомив про потребу у грошових коштах у розмірі 100000 грн. Через деякий час дружина зателефонувала та повідомила, що взяла позику у сумі 50000 грн.

Далі, ОСОБА_3 , діючи з спільним умислом, згідно з планом раніше обговорених дій разом з ОСОБА_5 , передав громадянину Р. номер карти банку «Монобанк», яка належала громадянину Б. та повідомив про необхідність переведення грошових коштів на дану картку за не притягнення останнього до кримінальної відповідальності та звільнення з-під варти протягом трьох днів.

ОСОБА_14 зателефонував своїй дружині та повідомив номеркартки «Монобанку», а також про необхідність переводу грошових коштів на вказану картку. Дружина затриманого пішла до банкомата самообслуговування, який розташований за адресою: вул. Шевченка, 223, м. Нікополь, Дніпропетровська область, у магазин « Варус », де в період часу з 21:41 по 21:49 чотирма платежами здійснила перевід коштів на вказаний рахунок загальною сумою 47 997 грн. Однак у цей же день, коли дружина затриманого дізналася, що чоловіка затримано працівниками поліції, останньою здійснено дзвінок на лінію обслуговування «Монобанку» та повідомлено про можливе шахрайство, у зв`язку з чим переказані кошти було заблоковано.

Також, діючи зі спільним умислом, ОСОБА_3 та ОСОБА_5 , погрожуючи кримінальною відповідальністю та застосуванням тілесних ушкоджень ОСОБА_16 , змусили останнього назвати пін-код від банківської карти «Ощадбанк», що видана на ім`я

дружини, яка фактично використовувалась затриманим. Перебуваючи під тиском, громадянин Р. повідомив пін-код від банківської карти ОСОБА_5 та ОСОБА_3 .

Надалі ОСОБА_3 та ОСОБА_5 заволоділи коштами з банківської карти «Ощадбанк» у сумі 5500 грн.

Продовжуючи свою злочинну діяльність направлену на зняття коштів, отриманих шляхом обману, які переслані дружиною громадянина Р. на платіжну картку банку «Монобанк» ОСОБА_5 та ОСОБА_3 , здійснили спробу зняття грошових коштів з картки банку «Монобанк», проте зняти грошові кошти їм не вдалось, оскільки дані кошти були заблоковані.

У подальшому, бажаючи отримати кошти, які були переслані на платіжну картку банку «Монобанк» ОСОБА_5 спробували перевести кошти на картку «Приватбанку», що належить знайомій В., проте кошти перевести не вдалося.

Діючи від імені померлого громадянина Б., ОСОБА_19 , діючи за попередньою змовою з ОСОБА_3 здійснив телефонний дзвінок на телефон технічної підтримки АТ «Універсал банк», та повідомив оператору неправдиву інформацію про те, що на вказану картку банку «Монобанк» були отримані грошові кошти за продаж скутеру, та в подальшому в процесі спілкування намагався розблокувати кошти наявні на вказаній картці. Використовуючи мобільний додаток «Вайбер», користаючи додатком банку «Монобанк» повідомили оператору служби підтримки банку неправдиву інформацію та кошти було розблоковано. Частина коштів була знята у банкоматах м. Маріуполя та розподілена між ОСОБА_5 та ОСОБА_3 , також здійснено платежі в мережі Інтернет. Загалом, неправомірними діями ОСОБА_5 та ОСОБА_3 завдано майнової шкоди громадянину Р. на суму 47997 грн.

Ухвалою Краматорського міського суду Донецької області від 8 жовтня 2020 року у кримінальному провадженні №62020050000000194 від 30 січня 2020 року відсторонено ОСОБА_1 від посади строком на два місяці, тобто до 8 грудня 2020 року включно.

Ухвалою Донецького апеляційного суду від 28 жовтня 2020 року підозрюваному ОСОБА_3 обрано запобіжні заходи у вигляді тримання під вартою у Державній установі «Маріупольський слідчий ізолятор» у межах строку досудового розслідування, а саме до 4 грудня 2020 року та визначено розмір застави в межах 287 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 630539 грн.

Також під час службового розслідування встановлено, що протягом 2018-2020 років ВІОС УКЗ та Центральним ВП ГУНП в Донецькій області проводилися службові розслідування за порушення службової дисципліни ОСОБА_3 , у 2018 році слідчими прокуратури Донецької області повідомлено про підозру ОСОБА_3 за ч. 2 ст. 307 і ч. 3 ст. 368; 15 березня 2019 року проведено службове розслідування за фактом порушення вимог фінансового контролю з боку ОСОБА_3 щодо неповідомлення про суттєві зміни у майновому стані; також ОСОБА_3 має діюче дисциплінарне стягнення - сувору догану, оголошену наказом Центрального ВП від 26 червня 2020 року №712 щодо систематичного невиконання законних наказів безпосереднього керівництва щодо розкриття кримінальних правопорушень.

Під час службового розслідування, а саме 6 листопада 2020 року, ОСОБА_1 запропоновано надати пояснення щодо фактів вчинення дисциплінарних проступків, а також надано пам`ятку із роз`ясненням його прав, проте від надання пояснень позивач відмовився, про що свідчить власноручний запис на бланку пояснень (том 1 а.с. 177, 178).

У ході службового розслідування комісія дійшла висновку про нехтування ОСОБА_3 вимог нормативно-правових актів МВС та Національної поліції України, що полягає в порушенні службової дисципліни, недоотриманні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції. Крім того встановлено, що працівниками Центрально ВП ГУНП в Донецькій області, зокрема ОСОБА_3 , в порушення п. 6 розділу ІІ Порядку ведення єдиного обліку в органах підрозділах) поліції заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення та інші події, затвердженого наказом МВС України від 8 лютого 2019 року №100, невідкладно не повідомлено за скороченим номером екстреного виклику поліції «102» про отриману оперативну інформацію.

Наказом Головного управління Національної поліції в Донецькій області від 15 грудня 2020 року №2479 «Про порушення службової дисципліни працівниками ГУНП в Донецькій області та покарання винних» за скоєння вчинку, не сумісного з подальшим проходженням служби в лавах Національної поліції України, порушення службової дисципліни, що виразилися у недотриманні вимог пункту 2 частини 3 статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, підпунктів 1, 2 частини 1 статті 18 Закону України «Про Національну поліцію», статті 22 Закону України «Про запобігання корупції», частини 2 статті 19 Конституції України, пункту 6 розділу П Порядку ведення єдиного обліку в органах (підрозділах) поліції заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення та інші події, затвердженого наказом МВС України від 08 лютого 2019 року № 100, абзаців 1, 2 пункту 1 розділу П Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09 листопада 2016 року № 1179, інспектора сектору дізнання Мангушського відділення поліції Центрального ВП ГУНП в Донецькій області капітана поліції ОСОБА_1 звільнити зі служби в поліції.

На підставі вказаного наказу, Головним управлінням Національної поліції в Донецькій області видано наказ № 531 о/с від 17 грудня 2020 року яким, відповідно до розділу VІІ Закону України «Про Національну поліцію» вирішено звільнити зі служби в поліції за п. 6 ч. 1 ст. 77 (у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби) капітана поліції ОСОБА_1 інспектора сектору дізнання Мангушського відділення поліції Центрального відділу поліції з 18 грудня 2020 року, без встановлення премії у грудні місяці.

Оскільки ОСОБА_1 перебував у Державній установі «Маріупольський слідчий ізолятор» вказані вище накази, трудова книжка та військовий квиток направлені 18 грудня 2020 року для ознайомлення обвинуваченого ОСОБА_1 .

Згідно з листом державної установи та з актом про відмову отримати кореспонденцію від 18 грудня 2020 року,що складений інспектором з обліку ОВ старшим прапорщиком внутрішньої служби Якуніною М.В., ЧПНСІ майором внутрішньої служби Батир Т.І., старшим інспектором канцелярії Петровою Н.О., ОСОБА_1 відмовився отримати витяг з наказу ГУНПУ в Донецькій області від 17 грудня 2020 року №531 о/к (том 1 а.с. 243, 244).

Позивач вважаючи, що його було звільнено з займаної посади протиправно, звернувся до суду з даним позовом.

Вирішуючи спір по суті, суд керувався наступним.

Стаття 62 Конституції України визначає, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину <…>.

Відповідно до частини першоїстатті 3 Закону України "Про Національну поліцію" від 02 липня 2015 року №580-VIII (далі - Закон №580-VIII) у своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно доКонституціїта законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами.

Згідно пунктів 1, 2 статті 18 Закону №580-VIII поліцейський зобов`язаний неухильно дотримуватися положеньКонституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва.

На підставі частин першої та другої статті 19 Закону №580-VIII у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону. Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.

Пункт 6 частини першої статті 77 Закону №580-VIII визначає, що поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.

Законом України "Про Дисциплінарний статут Національної поліції України" №2337 від 15.03.2018 рокузатверджений Дисциплінарний статут Національної поліції України (далі - Дисциплінарний статут), який визначає сутність службової дисципліни в Національній поліції України, повноваження поліцейських та їхніх керівників з її додержання, види заохочень і дисциплінарних стягнень, а також порядок їх застосування та оскарження.

На підставі статті 1 Дисциплінарного статуту ОВС службова дисципліна - дотримання особами рядового і начальницького складуКонституціїі законів України, актів Президента України і Кабінету МіністрівУкраїни, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України,підпорядкованих йому органів і підрозділівта Присяги працівника органів внутрішніх справ України.

Згідно частини першої статті 11 Дисциплінарного статуту за порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.

Відповідно до статті 12 Дисциплінарного статуту визначено поняття дисциплінарного проступку, а саме дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов`язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції.

На підставі частини першої статті 13 Дисциплінарного статуту дисциплінарне стягнення є засобом підтримання службової дисципліни, що застосовується за вчинення дисциплінарного проступку з метою виховання поліцейського, який його вчинив, для безумовного дотримання службової дисципліни, а також з метою запобігання вчиненню нових дисциплінарних проступків.

Дисциплінарне стягнення має індивідуальний характер та не застосовується до поліцейського, вина якого у вчиненні дисциплінарного проступку не встановлена у визначеному порядку або який діяв у стані крайньої необхідності чи необхідної оборони (ч. 2 ст. 13 Дисциплінарного статуту).

Частиною третьою статті 13 Дисциплінарного статуту визначено, що до поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень:

1) зауваження;

2) догана;

3) сувора догана;

4) попередження про неповну службову відповідність;

5) пониження успеціальному званні на один ступінь;

6) звільнення з посади;

7) звільнення із служби в поліції.

Згідно статті 14 Дисциплінарного статуту службове розслідування - це діяльність із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського. Службове розслідування проводиться з метою своєчасного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків.

Службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення.

Підставою для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації (далі - повідомлення), рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції, за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.

Службове розслідування проводиться на засадах неупередженості та рівності всіх поліцейських перед законом незалежно від займаної посади, спеціального звання, наявних у них державних нагород та заслуг перед державою.

Підставою для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації (далі - повідомлення), рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції, за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.

Частинами першою та другою статті 15 Дисциплінарного статуту встановлено, що проведення службових розслідувань за фактом порушення поліцейським службової дисципліни здійснюють дисциплінарні комісії. Дисциплінарні комісії формуються з поліцейських та працівників поліції, які мають відповідні знання та досвід, необхідні для ефективного проведення службового розслідування.

За результатами проведеного службового розслідування дисциплінарна комісія приймає рішення у формі висновку.

Під час проведення службового розслідування поліцейський має право на захист, що полягає в наданні йому можливості надавати письмові пояснення щодо обставин вчинення дисциплінарного проступку та докази правомірності своїх дій (ч. 1 ст. 18 Дисциплінарного статуту).

Відповідно до частини третьої статті 18 Дисциплінарного статуту поліцейський, стосовно якого проводиться службове розслідування, має право відмовитися від надання пояснень. Факт такої відмови фіксується шляхом складення акта, що підписується членом дисциплінарної комісії, присутнім під час відмови, та іншими особами, присутніми під час відмови.

На підставі частини третьої статті 19 Дисциплінарного статуту під час визначення виду стягнення дисциплінарна комісія враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби.

Частиною четвертою статті 19 Дисциплінарного статуту встановлені обставини, що пом`якшують відповідальність поліцейського, а частиною 6 цієї статті встановлені обставини, що обтяжують відповідальність поліцейського.

Відповідно до частини сьомої статті 19 Дисциплінарного статуту у разі встановлення вини поліцейського за результатами проведеного службового розслідування видається письмовий наказ про застосування до поліцейського одного з видів дисциплінарного стягнення, передбаченого статтею 13 цього Статуту, зміст якого оголошується особовому складу органу поліції.

Так, згідно висновку службового розслідування за фактом повідомлення про можливе вчинення неправомірних дій, відповідно до якого вчинення позивачем дисциплінарного проступку полягало у тому, що до відповідача надійшло повідомлення про те, що працівниками Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташовогому у місті Краматорську, у вчиненні кпримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 357, ч, 2 ст. 28 ч 2 ст. 365, ч. 2 ст. 162, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 383, ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 190, ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 371 КК України, за кримінальним провадженням № 62020050000000194 від 30 січня 2020 року повідомлено про підозру інспектору дізнання Мангушського відділення поліції Центрального ВП ГУНП в Донецькій області капітану поліції ОСОБА_1 .

При цьому, під час службового розслідування були вивчені повідомлення про підозру ОСОБА_5 та ОСОБА_3 від 6 жовтня 2020 року.

Відповідно до п. 2 Розділу II Порядку проведення службових розслідувань у Національній поліції України, службове розслідування призначається, зокрема, за наявності даних про: внесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей про скоєння поліцейським кримінального правопорушення; повідомлення поліцейському про підозру в учиненні ним кримінального правопорушення, якщо службове розслідування не було проведено на підставі абзацу другого цього пункту або якщо за його результатами не було встановлено дисциплінарного проступку.

Таким чином, повідомлення позивачу про підозру у вчиненні ним кримінального правопорушення є законною підставою для проведення службового розслідування по цьому факту.

При цьому підставою для притягнення до дисциплінарної відповідальності є повне доведення вини особи в ході службового розслідування, метою якого і є саме з`ясування обставин вчинення дисциплінарного порушення, уточнення ступеня вини особи.

Так, з матеріалів службового розслідування вбачається, що що в ході службового розслідування були використані копії ухвали Краматорського міського суду Донецької області від 8 жовтня 2020 року про обрання запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешт, ухвали Донецького апеляційного суду від 28 жовтня 2020 року про обрання запобіжних заходів у вигляді тримання під вартою у Державній установі «Маріупольський слідчий ізолятор», рапорти старшого інспектора з ОД ВІОС УКЗ ГУНП в Донецькій області майора поліції В.Наумкіна , а також отримані пояснення від посадових осіб Центрального ВП.

При цьому, з вказаних рапортів та пояснень вбачається, що посадовим особам, які надали пояснення, невідомо про факт вимагання ОСОБА_3 та ОСОБА_5 грошей у затриманої особи та інших фактів.

Суд зазначає, що зміст висновку службового розслідування фактично тотожний змісту повідомлення про підозру капітану поліції ОСОБА_1 по кримінальному провадженню №62020050000000194 за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 357, ч. 2 ст. 365, ч. 2 ст. 162, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 383, ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 190, ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 371 КК України, вирок по якому на час розгляду справи не ухвалено.

З урахуванням приписів частини першоїстатті 62 Конституції України у разі набрання законної сили обвинувальним вироком суду відносно ОСОБА_1 будуть усі правові підстави для звільнення позивача з посади, проте висновки службового розслідування містять лише ті порушення, які інкримінуються позивачу у кримінальному провадженні та яким буде надана оцінка судом під час розгляду кримінального провадження.

Суд зазначає, що службовий висновок не містить самостійно доведених фактів, які б підтверджували порушення позивачем службової дисципліни.

Стосовно висновку викладеному в підсумку, що зазначені факти свідчать про нехтування ОСОБА_1 вимог нормативно-правових актів МВС та Національної поліції України, що полягає в порушенні службової дисципліни, недотримання обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції, суд зазначає наступне.

Так, у висновку зазначено, що ОСОБА_3 має діюче дисциплінарне стягнення - сувору догану, оголошену наказом Центрального ВП від 26 червня 2020 року №712, але по цьому факту позивача вже притягнуто до дисциплінарної відповідальності. Згідно ст. 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

При цьому суд вважає, необгрунтованими висновки дисциплінарної комісії про порушення позивачем пункту 6 розділу ІІ Порядку ведення єдиного обліку в органах (підрозділах) поліції заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення та інші події, затвердженого наказом МВС України від 08 лютого 2019 року № 100, з огляду на таке.

Відповідно до цього пукту поліцейський незалежно від місця свого перебування в разі виявлення або отримання інформації про кримінальне правопорушення та іншу подію чи звернення до нього громадян із заявою (повідомленням) невідкладно повідомляє про це за скороченим номером екстреного виклику поліції «102» і зобов`язаний ужити заходів щодо запобігання правопорушенню, його припинення, рятування людей, надання допомоги особам, які її потребують, установлення і затримання осіб, які вчинили правопорушення, та охорони місця події.

Не повідомлення позивачем за скороченим номером екстреного виклику поліції «102» про отриману оперативної інформації, не можу бути кваліфіковане як порушення пункту 6 розділу ІІ Порядку ведення єдиного обліку в органах (підрозділах) поліції заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення та інші події, оскільки "оперативна інформація" та "інформація про кримінальне правопорушення" не є тотожніми поняттями. Повідомлення оперативними працівниками поліції оперативної інформації за скороченим номером екстреного виклику поліції « 102» не відповідає сутності роботи вказаних осіб.

Верховним Судом сформовано усталену практику, відповідно до якої вчинення працівником поліції діяння, за яке передбачено одночасно різні види юридичної відповідальності, зокрема дисциплінарну, кримінальну та/або адміністративну, не у всіх випадках ставить їх у залежність одне від одного. Підстави притягнення до кримінальної чи адміністративної відповідальності не слід ототожнювати із підставами для притягнення особи до дисциплінарної відповідальності за наслідками службового розслідування, яким встановлено склад дисциплінарного проступку у вигляді порушення службової дисципліни та порушення Присяги поліцейського.

Підставою для застосування до поліцейського дисциплінарних стягнень є вчинення дій, що порушують службову дисципліну. Ці обставини, як і причини та умови, що їх зумовили, а також ступінь вини працівника органів поліції, з`ясовуються під час службового розслідування, за наслідками якого прямий начальник вирішує питання щодо наявності чи відсутності у діянні порушника складу дисциплінарного проступку, та, відповідно, вирішує питання щодо наявності підстав для притягнення його до дисциплінарної відповідальності, обґрунтувавши при цьому своє рішення у відповідному наказі, зокрема, в частині обрання виду стягнення серед установлених законом.

Вирішення питання про правомірність притягнення працівника органів поліції до дисциплінарної відповідальності, передбачає необхідність з`ясовувати склад саме дисциплінарного проступку в його діях, незалежно від того, яку кримінально-правову кваліфікацію, ці ж самі дії особи отримали в рамках кримінального провадження та які наслідки, у підсумку, настали для такої особи, або іншого виду юридичної відповідальності. Адміністративний суд під час розгляду справи на підставі встановлених ним обставин повинен самостійно кваліфікувати поведінку особи і дійти власних висновків щодо правомірності такої поведінки з відповідним застосуванням необхідних матеріально-правових норм.

Таким чином, під час службового розслідування відповідачем не було встановлено жодних вчинків позивача (дій чи бездіяльності), які містять ознаки порушення ним саме службової дисципліни, ніж ті, які є предметом доказування в кримінальному провадженні № 62020050000000194.

Матеріали службового розслідування, (які мають самостійні правові підстави для притягнення до дисциплінарної відповідальності) не підтверджують наявність у ОСОБА_1 ознак дисциплінарного проступку.

Таким чином, суд дійшов висновку, що факт порушення ОСОБА_1 службової дисципліни відповідачем в ході службового розслідування не встановлено.

Як вже зазначалось вище, за результатами проведеного службового розслідування та складеного за його результатами висновку від 17 листопада 2020 року наказом т.в.о. начальника ГУ НП в Донецькій області №2479 від 15 грудня 2020 року ОСОБА_3 притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення зі служби в поліції (а.с. 45-47).

При цьому вказаний наказ не містить інших висновків ніж визначених у повідомленні про підозру капітану поліції ОСОБА_1 по кримінальному провадженню №62020050000000194 за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 357, ч. 2 ст. 365, ч. 2 ст. 162, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 383, ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 190, ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 371 КК України, вирок по якому на час розгляду справи не ухвалено.

Отже, оскільки висновок службового розслідування є необґрунтованим, тому суд дійшов висновку про визнання протиправним та скасування пункту 2 наказу Головного управління Національної поліції в Донецькій області від 15 грудня 2020 року № 2479 «Про порушення службової дисципліни працівниками ГУНП в Донецькій області та покарання винних» в частині звільнення зі служби в поліції капітана поліції ОСОБА_1 .

Ураховуючи, що наказ № 531 о/с Головного управління Національної поліції в Донецькій області від 17 грудня 2020 року має похідний характер від наказу Головного управління Національної поліції в Донецькій області від 15 грудня 2020 роуц № 2479, то і наказ № 531 о/с, також необхідно визнати протиправним та скасувати в частині звільнення зі служби в поліції капітана поліції ОСОБА_1 .

Відповідно до положень статті 235 Кодексу законів про працю України, у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Частинами другою третьою статті 79 Закону № 580-VIII встановлено, що днем звільнення зі служби в поліції вважається день видання наказу про звільнення або дата, зазначена в наказі про звільнення. День звільнення вважається останнім днем служби.

Останнім днем служби позивача є 18 грудня 2020 року.

Таким чином, оскільки позивача звільнено з посади інспектора дізнання Мангушського відділення поліції Центрального відділу поліції, суд вважає за необхідне поновити ОСОБА_1 на службі в поліції на посаді інспектора сектору дізнання Мангушського відділення поліції Центрального відділу поліції з 19 грудня 2020 року.

Стосовно стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, починаючи з дня звільнення по час поновлення на посаді суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 5 розділу ПІ Порядку № 260 за поліцейським, відстороненим від виконання службових обов`язків (посади) у зв`язку з проведенням щодо нього службового розслідування, в порядку, визначеному Дисциплінарним статутом Національної поліції України, прийняттям відповідною місцевою радою резолюції недовіри, здійсненням щодо нього кримінального провадження, зберігаються всі види грошового забезпечення, які були йому встановлені до відсторонення, крім премії.

Поліцейський вважається відстороненим від виконання службових обов`язків з дати видання відповідного наказу до дня видання наказу про допуск до виконання службових обов`язків за займаною посадою.

Рішення про відсторонення поліцейського від посади можуть приймати начальники, яким надано право прийняття на службу або призначення на посаду, шляхом видання письмового наказу.

У разі допуску до виконання службових обов`язків за займаною посадою (якщо за результатами службового розслідування підстави прийняття рішення про відсторонення не підтвердилися) або до виконання службових повноважень (у разі закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією, у зв`язку з відсутністю події або складу адміністративного правопорушення) за період, протягом якого поліцейські не виконували службові обов`язки (службові повноваження), може бути встановлена премія, на отримання якої вони втратили право у зв`язку з усуненням (відстороненням) від виконання службових обов`язків (службових повноважень). Розмір премії зазначається в наказі про скасування та не перевищує розміру, що був установлений у попередньому місяці до відсторонення.

Відповідно до пункту 6 розділу III Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06 квітня 2016 року № 260, поліцейським, звільненим зі служби в поліції, а потім поновленим на службі у зв`язку з визнанням звільнення незаконним, за час вимушеного прогулу з дня звільнення виплачуються всі види грошового забезпечення (в тому числі премія), які були їм визначені на день звільнення. Підставою для нарахування та виплати грошового забезпечення є наказ керівника органу поліції про поновлення особи на службі або скасування наказу про його звільнення.

Разом з тим, пунктом 7 розділу III Порядку № 260 визначено, що поліцейським, щодо яких обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або цілодобового домашнього арешту, виплата грошового забезпечення призупиняється з дня постановления ухвали суду про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або цілодобового домашнього арешту.

У разі якщо стосовно поліцейського, до якого обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або цілодобового домашнього арешту, обрано інший запобіжний захід, з дня прибуття до органу поліції і до дня отримання повідомлення суду про набрання обвинувальним вироком законної сили чи закриття кримінального провадження за нереабілітуючими підставами грошове забезпечення виплачується в порядку, передбаченому пунктом 6 цього розділу.

Згідно з матеріалами справи, повні останні місяці служби, що передували звільненню є серпень, вересень 2020 року, в жовтні 2020 року фактично відпрацьовано 7 діб, на день звільнення ОСОБА_1 грошове забезпечення не виплачувалось у зв`язку з обранням запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Так, ухвалою Краматорського міського суду Донецької області від 8 жовтня 2020 року до ОСОБА_1 застосовано запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту з 08 жовтня 2021 року до 28 грудня 2020 року.

Ухвалою Донецького апеляційного суду від 28 жовтня 2020 року до позивача застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 4 грудня 2020 року включно.

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 23 листопада 2020 року застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою по 22 січня 2021 року.

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 28 грудня 2020 року вирішено змінити запобіжний захід відносно ОСОБА_1 у вигляді тримання під вартою на запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту строком на 60 днів, тобто до 26 лютого 2021року включно.

Ухвалою суду від 17 лютого 2021 року продовжено строк запобіжного заходу, у вигляді цілодобового домашнього арешту строком на 60 днів, тобто до 18 квітня 2021року включно.

Ухвалою суду від 16 квітня 2021 року продовжено строк запобіжного заходувідносно ОСОБА_1 , у вигляді цілодобового домашнього арешту строком на 60 днів, тобто до 15 червня 2021 року включно.

Таким чином, з урахуванням невиплати грошового забезпечення ОСОБА_1 на день звільнення та застосованих запобіжних заходів, які діють на час розгляду справи, відповідно до положень Порядку № 260, які є нормами спеціального законодавства, виплата позивачу грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, не передбачена.

На підставі викладеного вище, позовна вимога в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогуду задоволенню не підлягає.

Стосовно стягнення витрат пов`язаних з оплатою правничої допомоги у розмірі 14 000 грн. суд зазначає наступне.

Так, положеннями частини 2 ст.134 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (ч. 3 ст.134 КАС України).

Частинами 4, 5, 6 статті 134 КАС України передбачено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Суд зазначає, що в матеріалах справи відсутній договор про надання правової/ правничої допомоги на який посилається представник позивача та детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

При цьому, відповідно до довідки/розписки від 1 січня 2021 року щодо отримання від ОСОБА_1 гонорару у розмірі 14 000 грн. відповідно до умов договору від 9 січня 2021 року.

Суд погоджується з твердженнями відповідача, що згідно наданих документів, станом на 1 січня 2021 року договір про надання правової допомоги ще не був укладений.

Таким чином, у зв`язку з відсутністю достатніх доказів для визначення розміру витрат на правничу допомогу та розподілу судових витрат, суд приходить висновку про відмову у стягненні витрат пов`язаних з оплатою правничої допомоги у розмірі 14 000 грн.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 2, 5, 6, 90, 132, 139, 193, 242-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Донецькій області № 2479 від 15 грудня 2020 року в частині звільнення зі служби в поліції ОСОБА_1 .

Визнати протиправним та скасувати наказ № 531 о/с Головного управління Національної поліції в Донецькій області від 17 грудня 2020 року в частині звільнення зі служби в поліції ОСОБА_1 за п. 6 ч. 1 ст. 77 Закону України "Про Національну поліцію" з 18 грудня 2020 року.

Поновити ОСОБА_1 на службі в поліції на посаді інспектора сектору дізнання Мангушського відділення поліції Центрального відділу поліції Головного управління Національної поліції в Донецькій області з 19 грудня 2020 року.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до пункту 3 розділу VІ "Прикінцевих положень" Кодексу адміністративного судочинства України, суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

Текст рішення розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).

Суддя В.С. Дмитрієв