Рішення № 97058609, 21.05.2021, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 травня 2021 року Справа № 160/5790/21

Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Неклеса О.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовною заявою Квартирно-експлуатаційного відділу м. Дніпра до Соборного відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_1 про скасування постанови про накладення штрафу,-

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Квартирно-експлуатаційного відділу м. Дніпра (далі – позивач, КЕВ м. Дніпра) до Соборного відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) (далі – відповідач, Соборний відділ ДВС ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_1 (далі – третя особа, ОСОБА_1 ), в якій позивач, з урахуванням позовної в новій редакції, просить:

- визнати протиправною та скасувати Постанову Соборного відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) ВП № 64421586 від 12.03.2021 року про накладення штрафу з КЕВ м. Дніпро на користь держави в розмірі 5100 грн., яку винесено старшим державним виконавцем Д. ТИЧИНСЬКИМ.

В обґрунтування позовної заяви позивач зазначив, що 12.02.2021 року Соборним відділом державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) було відкрито виконавче провадження по примусовому виконанню рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду по справі за № 160/13970/20 за позовом ОСОБА_1 до КЕВ м. Дніпро про визнання протиправної бездіяльності, вчинення певних дій, стягнення індексації грошового забезпечення, стягнення компенсації за втрату частини доходів у зв`язку з невиплатою сум індексації. 12.03.2021 року Соборним відділом державної виконавчої служби у місті Дніпрі було винесено постанову ВП № 64421586 про накладання штрафу на КЕВ м. Дніпро в розмірі 5100 грн., за невиконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду по справі за № 160/13970/20 від 05.02.2021 року. Винесена постанова, на думку позивача, є незаконною та підлягає скасуванню.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.04.2021р. позовну заяву залишено без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 травня 2021 року відкрито провадження у справі. Справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_1 .

14.05.2021 року на адресу суду від позивача надійшли додаткові докази у справі, зокрема докази надіслання електронної заяви про виконання рішення суду, розрахунок індексації ГЗ Личмана.

18.05.2021 року від третьої особи на адресу суду надійшли пояснення, в яких ОСОБА_1 зазначив, що рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2020 року по справі № 160/13970/20 (рішення набрало законної сили 25.01.2021 року) зобов`язати КЕВ м. Дніпро нарахувати та виплати індексацію грошового забезпечення та компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення по день фактичного розрахунку. Також вказав, що вищевказане рішення позивачем не виконано.

21 травня 2021 від відповідача шляхом електронного зв`язку на адресу суду надійшов відзив, в якому останній зазначив, що 12.03.2021 р. державним виконавцем винесена постанова про накладення штрафу на боржника за невиконання рішення суду у розмірі 5100 гри. та встановлений термін для виконання. 07.04.2021 р. до відділу від начальника Квартирно-експлуатаційного відділу Віталія Прокудіна надійшов лист про виконання рішення суду. Проаналізувавши додані до заяви документи, державний виконавець дійшов висновку, що боржником рішення суду не виконано, оскільки до заяви додана ксерокопія квитанції від 11.03.2021 р. де платником зазначена гр. ОСОБА_2 , отримувач - ОСОБА_1 . Таким чином, зазначена ксерокопія квитанції не є підтвердженням виконання рішення. Відповідач вважає, що оскаржувана постанова про накладення штрафу на боржника за невиконання рішення суду винесена з дотриманням вимог Закону України «Про виконавче провадження».

Вивчивши та дослідивши всі матеріали справи та надані докази, а також проаналізувавши зміст норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, з`ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд дійшов наступних висновків.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2020 року (яке набрало законної сили 25.01.2021 року) позовні вимоги ОСОБА_1 – задоволено повністю.

Визнано протиправною бездіяльність Квартирно-експлуатаційного відділу м. Дніпро щодо не виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення.

Зобов`язано Квартирно-експлуатаційний відділ м. Дніпро нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення з 08.11.2016 року по 30.11.2018 року, застосувавши при нарахуванні та виплаті індексації базовий місяць - січень 2008 року.

Зобов`язано Квартирно-експлуатаційний відділ м. Дніпро м. Дніпро нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за весь час затримки виплати - з 08.11.2016 по день фактичної виплати індексації.

05.02.2021 року ОСОБА_1 видано виконавчий лист №160/13970/20 щодо зобов`язання Квартирно-експлуатаційний відділ м. Дніпро нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за весь час затримки виплати - з 08.11.2016 по день фактичної виплати індексації.

08.02.2021 року ОСОБА_1 звернувся до Соборного відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) із заявою про примусове виконання рішення за виконавчим листом №160/13970/20.

Соборним відділом ДВС 12.02.2021 року винесена постанова про відкриття виконавчого провадження №64421586 на підставі виконавчого листа №160/13970/20 про зобов`язання Квартирно-експлуатаційний відділ м. Дніпро нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за весь час затримки виплати - з 08.11.2016 по день фактичної виплати індексації.

10.03.2021 року позивач направив на адресу третьої особи повідомлення, в якому просив письмово повідомити КЕВ м. Дніпро про банківські реквізити ОСОБА_1 для перерахунку коштів.

10.03.2021 року ОСОБА_1 письмово повідомив КЕВ м. Дніпра про його банківські реквізити.

Старшим державним виконавцем Соборного відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Тичинським Д.Є. 12.03.2021 року винесено постанову про накладання штрафу, якою за невиконання без поважних причин рішення суду накладено Квартирно-експлуатаційний відділ м. Дніпро штраф у розмірі 5100 грн.

07.04.2021 року від позивача на адресу Соборного відділу ДВС надійшла заява про виконання рішення суду, в якій зокрема зазначено, що на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2020 року у справі №160/13970/20 за позовом ОСОБА_1 щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення, КЕВ м. Дніпро здійснено нарахування індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 08.11.2016 року по 30.11.2018 року та 11.03.2021 року здійснено виплату індексації грошового забезпечення на банківські реквізити, зазначені у заяві ОСОБА_1 .

Не погоджуючись із постановою Соборного відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) ВП № 64421586 від 12.03.2021 року про накладення штрафу з КЕВ м. Дніпро на користь держави в розмірі 5100 грн., позивач звернувся із позовною заявою до Дніпропетровського окружного адміністративного суду.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 1 Закону України “Про виконавче провадження” (далі – Закон № 1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Статтею 3 Закону України №1404-VIII визначено перелік документів, що підлягають примусовому виконанню, до яких належать і виконавчі листи, що видаються судами.

Відповідно до ч.1 ст.18 Закону України №1404-VIII виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно пункту 1 частини 1 статті 26 Закону № 1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону: за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Частиною 5 вказаної статті зазначено, що виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

Отже, з викладених правових норм вбачається, що правовою підставою для відкриття виконавчого провадження, зокрема є виконавчий документ, виданий на підставі та на виконання рішення суду.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.63 Закону України №1404-VІІІ за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником.

У разі невиконання без поважних причин боржником рішення, виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

Статтею 75 Закону України №1404-VІІІ передбачена відповідальність за невиконання рішення, що зобов`язує боржника вчинити певні дії.

Відповідно до цієї норми, у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.

Таким чином, невиконання боржником рішення суду, за яким він зобов`язаний вчинити певні дії у строки, визначені законодавством, без наявності для цього поважних причин, тягне за собою відповідальність у вигляді накладення штрафу в розмірі 5100 грн. (для юридичних осіб), а у разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин у вигляді штрафу у подвійному розмірі 10200 грн.

За аналізом наведених норм, накладення штрафу за невиконання та повторне невиконання судового рішення можливо лише у випадку, якщо таке невиконання відповідно до положень ч. 2 ст. 75 та ч. 1 та 2 ст. 89 Закону України №1404-VІІІ мало місце без поважних причин, коли боржник мав реальну можливість, у тому числі і фінансову, виконати судове рішення, проте не зробив цього.

Так, у позовній заяві КЕВ м. Дніпра зазначає, що рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду по справі за № 160/13970/20 від 05.02.2021 року було виконане КЕВ м. Дніпро 11.03.2021 та за заявою стягувача ОСОБА_1 від 10.03.2021 року грошові кошти були перераховані на вказаний ним рахунок, тобто до винесення старшим держвиконавцем постанови про стягнення штрафу. В порушення вимог ч.4 ст.19 Закону № 1404 стягувач не повідомив старшого держвиконавця про виконання рішення суду, натомість боржник подав відповідну заяву на електронну адресу виконавчої служби, але старший держвиконавець не пересвідчився в невиконанні боржником рішення без поважних причин, крім того не направив постанову ВП № 64421586 про накладання штрафу боржнику у вказані строки.

Частиною 1 ст. 14 ЗУ «Про виконавче провадження» передбачено, що учасниками виконавчого провадження є виконавець, сторони, представники сторін, прокурор, експерт, спеціаліст, перекладач, суб`єкт оціночної діяльності - суб`єкт господарювання, особи, права інтелектуальної власності яких порушені, - за виконавчими документами про конфіскацію та знищення майна на підставі статей 176, 177 і 229 Кримінального кодексу України, статті 51-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Відповідно до ч. 4 ст. 19 Закону України №1404-VІІІ сторони зобов`язані невідкладно, не пізніше наступного робочого дня після настання відповідних обставин, письмово повідомити виконавцю про повне чи часткове самостійне виконання рішення боржником, а також про виникнення обставин, що обумовлюють обов`язкове зупинення вчинення виконавчих дій, про встановлення відстрочки або розстрочки виконання, зміну способу і порядку виконання рішення, зміну місця проживання чи перебування (у тому числі зміну їх реєстрації) або місцезнаходження, а боржник - фізична особа - також про зміну місця роботи.

Отже, суд зазначає, що на сторін ВП покладено обов`язок повідомляти виконавця в т.ч. про виконання рішення, а тому неповідомлення стягувачем – ОСОБА_1 державного виконавця про виконання боржником рішення, не може слугувати безумовною підставою для скасування оскаржуваної постанови.

В якості доказів підтвердження факту виконання рішення та направлення повідомлення про таке виконання, позивачем надано до суду скрін - роздруківки з поштового серверу.

Згідно інформації на роздруківках 11.03.2021 на адресу info_zh@dpm.dp.dvs.gov.ua була направлена заява КЕВ м. Дніпро у ВП №64421586, додаток 1 по Личман ВП №64421586, додаток 2 по Личман ВП №64421586, додаток 3 по Личман ВП №64421586, заява по Личман ВП №64421586.

Однак такі докази не можуть бути прийняті судом, як такі, що підтверджують виконання рішення суду, оскільки суд не може дослідити зміст направлених відповідачу документів.

Щодо доводів позивача про порушення виконавцем строків направлення оскаржуваної постанови

Відповідно до ст. 13 ЗУ «Про виконавче провадження» порушення строків прийняття рішень та вчинення виконавчих дій виконавцями не є підставою для скасування такого рішення чи виконавчої дії, крім випадків, коли вони були прийняті або вчинені з порушенням процедури, передбаченої цим Законом.

Щодо відсутності відповідного фінансування на виконання рішення.

Відповідно до ст.129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Згідно з ч.1 ст.370 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Тобто, судове рішення, яке набрало законної сили і є обов`язковим до виконання, має бути виконане КЕВ м. Дніпра.

Згідно з ч. 1 та 2 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до ч.1 т. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод і практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до правової позиції Європейського суду у справі «Кечко проти України» (рішення від 08 листопада 2005 року) в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними. Тобто органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань.

У рішеннях ЄСПЛ від 28 листопада 1999 року по справі "Brumarescu v. Romania" та від 24 липня 2003 року по справі "Рябих проти Росії" судом зазначено, що одним з основоположних аспектів принципу верховенства права є юридична визначеність, яка передбачає, що в разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, яке набрало законної сили, не може ставитися під сумнів.

Так, у справі "Серінг проти Сполученого Королівства" від 07.07.1989 року Європейський суд визначив, що Конвенція як правовий акт, що забезпечує захист прав людини, передбачає, що її гарантії мають бути реальними та ефективними. Будь-яке тлумачення прав та свобод, що гарантуються, має відповідати загальним рисам Конвенції, мета якої забезпечення і розвиток ідеалів і цінностей демократичного суспільства. Таким чином, на державі лежить прямий обов`язок дотримуватися громадянських прав осіб і забезпечувати належне та своєчасне виконання рішення суду, що набрало законної сили.

Виконання будь-якого судового рішення є невід`ємною стадією процесу правосуддя, а отже, має відповідати вимогам ст.6 Конвенції.

Європейський суд з прав людини у рішенні по справі "Горнсбі проти Греції" від 19.03.1997 року вказав, що для цілей статті 6 Конвенції виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина "судового розгляду". Право на судовий захист було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок.

Крім того, слід зазначити, що невиконання рішення є втручанням у право на мирне володіння майном, гарантоване ст.1 Першого протоколу до Конвенції. Так, у справі "Півень проти України" Європейський суд констатував порушення ст.6 Конвенції та зазначив, що невиконання судового рішення не може бути виправдане недоліками законодавства, які унеможливлюють його виконання, та відсутністю у законодавстві України нормативної бази щодо завдань, покладених на органи виконавчої влади.

Невиконання рішення державного суду не може бути виправдане і відсутністю бюджетних видатків.

Так, у справі "Шмалько проти України" Європейський суд констатував, що орган державної влади не має права посилатися на брак коштів, щоб виправдати невиконання судового рішення про виплату боргу.

Конституційний Суд України розглядав питання, пов`язані з реалізацією права на соціальний захист певних категорій громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечують суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме: у Збройних силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управлінні державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань, тощо (Рішення Конституційного Суду України від 6 липня 1999 року № 8-рп/99, від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002, від 20 грудня 2016 року № 7-рп/2016).

У рішенні від 6 липня 1999 року № 8-рп/99 у справі за конституційним поданням Міністерства внутрішніх справ України щодо офіційного тлумачення положень статті 5 Закону України «Про статус ветеранів військової служби і ветеранів органів внутрішніх справ та їх соціальний захист» Конституційний Суд України прямо зазначив, що служба в органах внутрішніх справ має ряд специфічних властивостей (служба в правоохоронних органах держави пов`язана з ризиком для життя і здоров`я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей), що повинно компенсуватись наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексом заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби в органах внутрішніх справ, так і після звільнення у запас або відставку.

Суд зазначає, що позивачем не надано доказів вчинення будь-яких дій на отримання фінансування для виконання судового рішення.

Аналогічні висновки викладені в постановах Третього апеляційного адміністративного суду від 24 березня 2020 року у справі №160/11903/19 та від 07 травня 2020 року у справі №160/11904/19.

Таким чином, не нарахування та невиплата ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за весь час затримки виплати - з 08.11.2016 по день фактичної виплати індексації порушує гарантоване статтею 1 Першого протоколу Конвенції право мирно володіти своїм майном.

Крім того, суд наголошує, що рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2020 року (яке набрало законної сили 25.01.2021 року) позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено повністю.

Визнано протиправною бездіяльність Квартирно-експлуатаційного відділу м. Дніпро щодо не виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення.

Зобов`язано Квартирно-експлуатаційний відділ м. Дніпро нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення з 08.11.2016 року по 30.11.2018 року, застосувавши при нарахуванні та виплаті індексації базовий місяць - січень 2008 року.

Зобов`язано Квартирно-експлуатаційний відділ м. Дніпро м. Дніпро нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за весь час затримки виплати - з 08.11.2016 по день фактичної виплати індексації.

Тобто, суд поклав на КЕВ м. Дніпра нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію та компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати.

Тоді, як зазначає позивач, 11.03.2021 року ним була нарахована та виплачена ОСОБА_1 індексація грошового забезпечення.

Також, в якості підтвердження факту нарахування індексації, позивач надав до суду розрахунок індексації грошового забезпечення ОСОБА_3 , а також квитанцію від 11.03.2021 року.

При цьому, докази нарахування та виплати ОСОБА_3 компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за весь час затримки виплати - з 08.11.2016 по день фактичної виплати індексації як в матеріалах справи так і в матеріалах ВП, відсутні.

Суд наголошує, що ВП №64421586 відкрито щодо зобов`язання Квартирно-експлуатаційний відділ м. Дніпро нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за весь час затримки виплати - з 08.11.2016 по день фактичної виплати індексації.

Отже в матеріалах справи відсутні докази виконання КЕВ м. Дніпра рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2020 року в частині зобов`язання Квартирно-експлуатаційний відділ м. Дніпро м. Дніпро нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за весь час затримки виплати - з 08.11.2016 по день фактичної виплати індексації.

Крім того, третя особа у справі ОСОБА_3 у своїх письмових поясненнях підтвердив, що рішення суду від 22 грудня 2020 року у справі №160/13970/20 не виконано.

Докази протилежного до суду не надані.

Інші доводи учасників справи не є юридично значимими та не впливають на висновки суду.

Слід зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA v. UKRAINE, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Окрім того, що згідно з п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Аналізуючи зазначені вище норми чинного законодавства та встановивши фактичні обставини справи, суд робить висновок, що держаному виконавцю для реалізації виконання належних повноважень при примусовому виконанні відповідного, в даному разі, рішення суду, надано право за невиконання його ж постанов про примусове виконання рішень суду накладати відповідні штрафи на боржника, у порядку та розмірі визначеному Законом №1404.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставах, в межах та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

За таких умов, дії відповідача стосовно накладення на позивача відповідної суми штрафу узгоджуються із приписами норм Закону №1404 та визнаються судом як правомірні, а оскаржувана постанова визнається судом такою, що прийнята правомірно, в межах та у спосіб, передбачений Законом.

Згідно з ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч.1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем, як суб`єктом владних повноважень рішення якого оскаржується, належним чином доведено правомірність прийняття спірної постанови, тоді як позивачем не спростовано доводи відповідача, а тому позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 2, 72, 77, 241, 243-246, 262, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовної заяви Квартирно-експлуатаційного відділу м. Дніпра (код ЄДРПОУ 08004581, 49005, м. Дніпро, вул. Феодосійська, 13) до Соборного відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) (код ЄДРПОУ 34984523, 49005, м. Дніпро, вул. Пісаржевського, 1-а), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) про скасування постанови про накладення штрафу, - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 272 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строк, передбачений частиною 6 статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення складено та підписано 21.05.2021 року.

Суддя О.М. Неклеса