Рішення № 97058596, 19.05.2021, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 травня 2021 року Справа № 160/6448/21

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі - судді Кучми К.С., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Васильківського районного відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу, -

ВСТАНОВИВ:

22.04.2021 року позивач звернувся до адміністративного суду з вищезазначеною позовною заявою, в якій просив визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Васильківського районного відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) Фалько Тетяни Валеріївни від 31 березня 2021 року по виконавчому провадженню №19492515 про накладення на нього штрафу в розмірі 17 627,48 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що постановою від 31 березня 2021 року, складену державним виконавцем Васильківського районного відділу державної виконавчої служби Південно-східного міжрегіонального Міністерства юстиції (м.Дніпро) Фалько Т.В. по виконавчому провадженню №19492515 на нього накладено штраф в розмірі 17 627,48 грн., так як заборгованість зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за два роки, та попереджено про кримінальну відповідальність за умисне невиконання рішення. Постанову державного виконавця він отримав 15.04.2021 року поштою. Він працюю на посаді машиніста (кочегара) котельні ТОВ «Альтернативтеплосервіс» і його середня заробітна плата складає 7 105,79 грн. щомісяця. При цьому з нього у встановлений строк регулярно підприємством стягуються та перераховуються аліменти на утримання дітей. Після утримання аліментів він фактично отримую заробітну плату в сумі в середньому 1 716,04 грн. щомісяця. При цьому іншого заробітку (доходу) він не має. Тим самим він не ухиляється від сплати аліментів. Тобто рішення суду в повному обсязі не виконується з незалежних від нього причин. Викладене ним підтверджується довідкою підприємства. Таким чином, позивач не погоджується із вказаною постановою про накладення штрафу, вважає її протиправною та такою, що порушує його права та інтереси, оскільки накладення на нього штрафу без поважних причин суперечить нормам чинного законодавства.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.04.2021 року було відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення (виклику) сторін, після усунення позивачем недоліків своєї позовної заяви.

На виконання ухвали суду 14.05.2021 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що на примусовому виконанні в Васильківському районному відділі державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) перебувають виконавчі провадження №19492515 та №41996344. При примусовому виконанні вказаних вище виконавчих проваджень, починаючи з 02.12.2011 року та 24.02.2014 року відповідно державним виконавцем направляються постанови про звернення стягнення аліментів та заборгованості по ним за місцем отримання боржником доходів. Враховуючи, що станом на 31.01.2021 року заборгованість позивача по сплаті аліментів становила 58 758,26 грн., керуючись ст.71 Закону України «Про виконавче провадження» державним виконавцем 31.03.2021 року винесено спірну постанову про накладення штрафу в розмірі 17 627,48 грн. Дана постанова від 31 березня 2021 року по виконавчому провадженню №19492515 про накладення на позивача штрафу є цілком вірна та законна, а тому відповідач просив суд у задоволенні позову відмовити.

До суду 18.05.2021 року від відповідача надійшли завірені матеріали виконавчих проваджень.

Відповідно до ч.1 ст.257 КАС України, за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

Частинами 5, 8 ст.262 КАС України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

За викладених обставин, відповідно до вимог статей 258, 262 КАС України, справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, у письмовому провадженні.

Дослідивши матеріали справи, враховуючи позицію позивача, викладену у позовній заяві, позицію відповідача, викладену у відзиві, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному та об`єктивному розгляді обставин справи, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено, що виконавче провадження № 19492515 з примусового виконання виконавчого листа №2-245/08 виданого 24.07.2008 року Васильківським районним судом Дніпропетровської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання неповнолітнього сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу) відповідача, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, до досягнення дитиною повноліття, починаючи з 09 липня 2008 року державним виконавцем відкрито 25.05.2021 року на підставі ст.ст.3, 18, 24 Закону України «Про виконавче провадження» (в попередній редакції).

Крім того, на примусовому виконанні в Васильківському районному відділі державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) перебуває виконавче провадження №41996344 з примусового виконання виконавчого листа №172/1755 виданого 21.01.2014 року Васильківським районним судом Дніпропетровської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 аліментів на утримання неповнолітнього сина - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу) відповідача, але не менше 30% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку щомісяця, починаючи з 29.11.2013 року, до досягнення дитиною повноліття, яке відкрито державним виконавцем 11.02.2014 року.

Постановою головного державного виконавця Васильківського районного відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) Фалько Т.В. 31.03.2021 року було винесено постанову про накладення штрафу у виконавчому провадженні №19492515, якою на позивача накладено штраф в розмірі 17 627,48 грн., оскільки у останнього наявна заборгованість зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за два роки, та попереджено про кримінальну відповідальність за умисне невиконання рішення.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

В силу ч.1 ст.18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно з ч.1 ст.13 Закону України «Про виконавче провадження» під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Порядок стягнення аліментів на виконання рішення суду передбачений статтею 71 Закону України «Про виконавче провадження».

Відповідно до частини 3 вказаної статті визначення суми заборгованості із сплати аліментів, присуджених як частка від заробітку (доходу), визначається виконавцем у порядку, встановленому Сімейним кодексом України.

28.08.2018 року набрав чинності Закон України від 03.07.2018 р. №2475-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення економічних передумов для посилення захисту права дитини на належне утримання».

Крім іншого, Законом № 2475-VІІІ стаття 71 Закону №1404-VІІІ була доповнена частиною 14 наступного змісту:

«За наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за один рік, виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі 20 відсотків суми заборгованості зі сплати аліментів.

За наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за два роки, виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі 30 відсотків суми заборгованості зі сплати аліментів.

За наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за три роки, виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі 50 відсотків суми заборгованості зі сплати аліментів.

У подальшому постанова про накладення штрафу у розмірі, визначеному абзацом першим цієї частини, виноситься виконавцем у разі збільшення розміру заборгованості боржника на суму, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за один рік.

Суми штрафів, передбачених цією частиною, стягуються з боржника у порядку, передбаченому цим Законом, і перераховуються стягувачу».

Однак, суд враховує, що до 28.08.2018 року стаття 71 Закону України «Про виконавче провадження» за несплату аліментів не передбачала такого виду відповідальності, як накладення штрафу у відсотковому розмірі від суми заборгованості в залежності від розміру заборгованості, яка перевищує суму відповідних платежів за рік, два та три роки.

Так, відповідач надав до суду розрахунок заборгованості зі сплати аліментів станом на 31.04.2021 року, відповідно до якого загальний розмір заборгованості позивача становить 57 403,16 грн. Проте, суд звертає увагу, що вказана заборгованість виникла ще у 2012 році, що підтверджується розрахунковим листом №03-28/838 від 16.02.2012 року, розрахунковим листом №107/03-28 від 08.01.2013 року, розрахунковим листом станом на 01.11.2015 р., розрахунковим листом від 16.11.2016 р., розрахунковим листом №11059 від 03.11.2017 р., розрахунковим листом №9765 від 13.06.2018 р., розрахунковим листом №11520 від 13.09.2018 р., розрахунковим листом станом на 30.09.2019 р., розрахунковим листом станом на 31.01.2021 р.

Отже, заборгованість позивача щодо сплати аліментів утворилась до 28.08.2018 року та становила відповідну суму, а відповідальність у формі штрафу за таку несплату, яка передбачена частиною 14 статті 71 Закону, введена лише з 28.08.2018 року.

При цьому, статтею 58 Конституції України встановлено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення.

Закріплення названого принципу на конституційному рівні є гарантією стабільності суспільних відносин, у тому числі відносин між державою і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього закону чи іншого нормативно-правового акта.

Принцип незворотності дії в часі поширюється на всі закони та інші нормативно- правові акти. Виняток з цього принципу допускається лише у випадках, коли закони та інші нормативно-правові акти пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Відповідно до п.2 рішення Конституційного Суду України від 09.02.1999 року у справі № 1-рп/99 за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення ч.1 ст.58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) в регулюванні суспільних відносин застосовуються різні способи дії в часі нормативно-правових актів. Перехід від однієї форми регулювання суспільних відносин до іншої може здійснюватися, зокрема, негайно (безпосередня дія), шляхом перехідного періоду (ультраактивна форма) і шляхом зворотної дії (ретроактивна форма). За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у ч.1 ст.58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Таким чином, оскільки заборгованість позивача щодо сплати аліментів утворилась з 2012 року, а відповідальність у формі штрафу за таку несплату, яка передбачена абз.3 ч.14 ст.71 Закону України "Про виконавче провадження", введена лише з 28 серпня 2018 року, то з урахуванням ст.58 Конституції України, на позивача не може бути накладено штраф з розрахунку всієї суми заборгованості.

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, відповідачем не доведено правомірності застосування до позивача штрафу у розмірі 30% із суми заборгованості зі сплати аліментів.

За таких умов, дії відповідача стосовно накладення на позивача штрафу не узгоджуються із приписами норм Закону №1404 та визнаються судом як протиправні, отже постанова про накладення штрафу від 31 березня 2021 року по виконавчому провадженню №19492515 є протиправною та підлягає скасуванню.

Суд також застосовує позицію ЄСПЛ, сформовану в пункті 58 рішення у справі “Серявін та інші проти України” (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії” (Ruiz Torija v. Spain) №303-A, пункт 29).

Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 1 статті 9 КАС України визначено, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

В силу ч.3 ст.90 КАС України, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи викладене, суд доходить висновку про задоволення позовних вимог.

Згідно з ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як видно з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання позову до суду, тому судовий збір у розмірі 908 грн. підлягає поверненню позивачу.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.8, 9, 72, 77, 132, 139, 241 - 246, 250, 287 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву - задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову від 31.03.2021 року по виконавчому провадженню №19492515 про накладення на ОСОБА_1 штрафу в розмірі 17 627,48 грн., прийняту головним державним виконавцем Васильківського районного відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) Фалько Тетяною Валеріївною.

Присудити за рахунок бюджетних асигнувань Васильківського районного відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) (вул.Спортивна, 16, с.Васильківка, 52600, код ЄДРПОУ 34974066) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) судові витрати по справі у розмірі 908 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст.272 КАС України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені ст.287 КАС України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя К.С. Кучма