Рішення № 97058589, 21.05.2021, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 травня 2021 року Справа № 160/4672/21

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Горбалінського В.В.

розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, ЄДРПОУ 21910427) про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

29.03.2021 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якій позивач просить:

- визнати рішення Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах ОСОБА_1 від 17.03.2021 року- протиправним та скасувати його;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду в Дніпропетровській області призначити пенсію за віком на пільгових умовах із зарахуванням:

- до загального стажу періоди роботи:

Шахта ім.В.В.Вахрушева

02.06.1993 по 31.08.1993р. - горно робочий поверхні

Управління житлово-комунального господарства В.о. «Ровенькиантрацит» 05.06.1995 по 07.08.1995р. - підсобний робітник

до пільгового стажу період роботи:

Шахта ім.В.В.Вахрушева

22.05.1996 по 03.07.1996р. - гірничий робітник очисного забою з повним робочим днем під землею

15.07.1996 по 19.08.1996р. - горно робочий підземний з повним робочим днем під землею

13.12.1996 по 19.04.1997р. - гірничий робітник очисного забою з повним робочим днем під землею

24.04.1997 по 20.03.2001р. - гірничий робітник очисного забою підземний з повним робочим днем під землею

21.03.2001 по 29.12.2011р. - машиніст підземний гірничо-виїмкових машин 6 розряду з повним робочим днем під землею

ТОВ «ДТЕК Ровенькиантрацит» ВП «Шахта ім.В.В.Вахрушева»

30.12.2011 по 17.03.2017р. - машиніст підземний гірничо виїмкових машин 6 розряду з повним робочим днем під землею

Професійне- технічне училище №77

01.10.1996 по 31.07.1997р. - навчання за спеціальністю машиніст підземний гірничо-виїмкових машин з моменту звернення із заявою, а саме з 12.02.2021р.;

- встановити судовий контроль за виконанням судового рішення.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем прийнято рішення, яким відмовлено йому в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, у зв`язку з відсутністю необхідного стажу. Позивач стверджує, що наявність пільгового стажу, що дає йому право на пенсію відповідно до ст. 114 Закону № 1058, підтверджена записами в трудовій книжці, яка є основним документом про стаж. Зазначає, що оскільки трудова книжка містить усі необхідні записи про роботу повний робочий день в шахті (під землею), він не зобов`язаний надавати уточнюючі довідки про пільговий характер роботи.

Крім того, позивач зазначав, що відповідачем протиправно не взяті до уваги довідки про підтвердження пільгового стажу з тих підстав, що відсутня інформація про перереєстрацію підприємств на підконтрольній Україні території.

Відтак, позивач вказував, що рішення про відмову в призначенні пенсії є протиправним і таким, що підлягає скасуванню, оскільки воно пошурує його конституційне право на пенсійне забезпечення.

02.04.2021 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

22.04.2021 року Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області надало до Дніпропетровського окружного адміністративного суду відзив на позовну заяву.

В обґрунтування відзиву відповідач зазначив, що до заяви про призначення пенсії позивачем надано трудову книжку серії НОМЕР_2 .

Період роботи позивача в Управлінні житлово-комунального господарства ВО «Ровенькиантрацит» з 05.06.1995 по 07.08.1995 не зараховано до загального трудового стажу, оскільки запис трудової книжки №4 від 07.08.1995 про звільнення містить виправлення та відсутні прізвище ім`я по батькові особи, що внесла запис.

Період роботи позивача на шахті ім. В.В. Вахрушева з 22.05.1996 по 03.07.1996 не зараховано до загального трудового стажу, оскільки запис трудової книжки про звільнення, завірено печаткою підприємства без ідентифікаційний коду.

Також, відповідач зазначав, що згідно записів трудової книжки ОСОБА_1 працював на шахті ім. В.В. Вахрушева з 02.06.1993 по 31.08.1993, з 05.06.1995 по 07.08.1995, з 22.05.1996 по 03.07.1996, з 15.07.1996 по 19.08.1996, з 13.12.1996 по 14.04.1997, з 24.04.1997 по 17.03.2017 на різних посадах.

Шахта ім. В.В. Вахрушева була перетворена на філію Відокремлений підрозділ “Шахта ім. В.В. Вахрушева” ТОВ “ДТЕК Ровенькиантрацит” (код ЄДРПОУ 37953390, місце знаходження м. Ровеньки).

Відповідно до історичної довідки та штампу в трудовій книжці (запис №19) з «01.04.2013 ОП «Шахта имени М.В. Фрунзе», ОП «Шахта имени В.В. Вахрушева», ОП «ГОВ «Вахрушевская» объединены в ОП «Шахтоуправление Ясеновское» ООО «ДТЕК Ровенькиантрацит».

В трудовій книжці позивача серії НОМЕР_2 відсутні відомості про розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається період роботи та інші відомості, що визначають пільговий характер роботи.

Для підтвердження пільгового характеру роботи, позивачем надані довідки про підтвердження трудового стажу № 593-600 від 24.03.2017 та накази, видані або засвідченні ВП “Шахтоуправління Ясенівське” ТОВ “ДТЕК Ровенькиантрацит” (код ЄДРПОУ 38542664) підприємством, що знаходиться на не підконтрольній території України в м. Ровеньки.

Інформація про перереєстрацію ВП “Шахта ім. В.В. Вахрушева” ТОВ “ДТЕК Ровенькиантрацит” (м. Ровеньки) та ВП “Шахтоуправління Ясенівське” ТОВ “ДТЕК Ровенькиантрацит” (м. Ровеньки) на підконтрольній території України відсутня.

З огляду на вказане відповідач зазначає, що не має законних підстав приймати документи, підготовлені або видані підприємствами з територій, які непідконтрольні українській владі.

Також, відповідач вказав, що згідно даних системи персоніфікованого обліку в індивідуальних відомостях про застраховану особу ОСОБА_1 (форма ОК-5) відсутня інформація про нараховану заробітну плату та сплату страхових внесків за період роботи позивача з 01.10.2014 по 30.04.2015, відсутня позначка (ЗПЗО1 ЗА 1) для обліку спецстажу за 2013 рік та за період з 01.03.2017 по 30.04.2017, відповідно ці періоди не зараховано до пільгового стажу позивача за Списком №1.

Згідно диплому серії НОМЕР_3 ОСОБА_1 навчався в Профтехучилищі №77 м. Ровеньки з 01.10.1996 по 31.07.1997 за спеціальністю машиніст підземний гірничо-виїмкових машин.

Відповідно до записів №9-12 трудової книжки позивач з 13.12.1996 по 19.04.1997 та з 24.04.1997 по 21.03.2001 працював за професією гірничого робітника очисного вибою.

Отже, відсутні підстави для зарахування періоду навчання до пільгового стажу позивача, оскільки після закінчення навчання він продовжував працювати не за набутою професією.

Відповідно до розрахунку стажу (форма PC-право) станом по 30.04.2017 загальний стаж роботи ОСОБА_1 становить 20 років 11 місяців 2 дня, в тому числі пільговий стаж за списком №1 — 15 років 10 місяців 1 день, що недостатньо для призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до ст.114 Закону №1058.

Враховуючи вищевикладене, відповідач вказує, що позовні вимоги ОСОБА_1 щодо зарахування спірних періодів до пільгового стажу роботи за Списком № 1 та призначення пенсії за віком по Списку № 1 є безпідставними та задоволенню не підлягають.

Дослідивши повно і всебічно письмові докази, які містяться в матеріалах справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги позову, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

ОСОБА_1 , є внутрішньо переміщеною особою, що підтверджується довідкою № 1248-5000340565 від 12.02.2021 року.

12.02.2021 року ОСОБА_1 звернувся до ГУ ПФУ в Дніпропетровській області з заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за ст. 114 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”.

17.03.2021 року відділом призначення пенсій Управління пенсійного забезпечення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області розглянуто заяву позивача та винесено рішення, оформлене листом № 0400-010303-8/37106.

Так, зазначеним рішенням позивачу повідомлено, що пільгові довідки видані ТОВ “ДТЕК Ровенькіантрацит” ВП "Шахтоуправління Ясенівське”, де на печатці зазначена Луганська область м. Ровеньки. Неможливо брати до уваги дані довідки, так як відсутня інформація про перереєстрацію даного підприємства на підконтрольній Україні території.

Також повідомлено, що в довідці від 24.03.2017 №596 зазначений період роботи з 22.05.1996 по 03.07.1996 відсутній в трудовій книжці.

Згідно із змінами від 19.12.2015, внесеними в постанову Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637, у разі коли підприємств, установи, організації або їх правонаступники розміщуються на тимчасово окупованій території України або в районах проведення антитерористичної операції, спеціальний трудовий стаж може підтверджуватися за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування. При обчисленні пільгового стажу в такому порядку необхідно додатково враховувати відомості щодо підтвердження особам права на пільгову пенсію за Списком №1 за результатами проведеної на підприємстві атестації робочих місць.

Таким чином, загальний стаж роботи позивача становить 20 років 11 місяців 2 дня, пільговий стаж — 15 років 10 місяців 1 день, що недостатньо для призначення пенсії на дату звернення.

Отже, оскільки у позивача відсутній необхідний пільговий стаж, відповідачем відмовлено ОСОБА_1 в призначенні пенсії на пільгових умовах.

Не погодившись з таким рішенням відповідача позивач звернувся до суд з даним позовом.

Надаючи правову оцінку наведеному вище, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Згідно із преамбулою Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003р. № 1058-IV (далі - Закон №1058-IV) цей Закон, розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.

Відповідно до ч.1 ст.114 Закону №1058-IV право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.

Відповідно до ч. 2 ст. 114 Закону України “Про Загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” на пільгових умовах пенсія за віком призначається:

1)працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць. - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Тобто, необхідними умовами для виникнення у особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах є належність його професії, посади до пільгової, тобто до Списку №1 в даному випадку, та підтвердження шкідливих умов праці за результатами проведеної атестації робочого місця, а також наявність достатньої кількості пільгового стажу на таких роботах та досягнення відповідного віку, встановленого законом.

При цьому суд зауважує, що відповідно до паспорта громадянина України № НОМЕР_4 , датою народження ОСОБА_1 є 28.12.1977 рік, тобто на день звернення позивача до відповідача з заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах (12.02.2021 року) позивачу було лише 43 роки.

Відповідно до частин 1, 2, 4 статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Відповідно до статті 62 Закону України “Про пенсійне забезпечення” основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 затверджений Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок №637).

Відповідно до п. 1 зазначеного Порядку № 637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

За змістом приписів пункту 20 Порядку №637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. У разі коли підприємства, установи, організації або їх правонаступники розміщуються на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях, Автономній Республіці Крим і м. Севастополі, спеціальний трудовий стаж може підтверджуватися за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

З аналізу наведених законодавчих приписів, зокрема, ст.62 Закону №1788-XII та п.1 Порядку №637, слідує, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

За приписами пункту 1.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58 (далі Інструкція від 29.07.1993 №58), зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17.08.1993р. за №110, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

При цьому, як передбачено пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993р. №301 “Про трудові книжки працівників”, заповнення трудової книжки вперше провадиться адміністрацією підприємства, установи, організації в присутності працівника, а відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації.

Пунктом 1.2 Інструкції № 58 від 29.07.1993р. передбачено, що трудові книжки раніше встановленого зразка обміну не підлягають.

Відповідно до п. 2.4 Інструкції № 58 від 29.07.1993р. усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

Згідно з п.4.1 Інструкції № 58 від 29.07.1993р. у разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.

Отже, обов`язок щодо внесення достовірних та правильних записів до трудової книжки працівника покладається саме на власника або уповноважений ним орган, тобто на роботодавця.

Відповідно до п.2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, затвердженого Постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 (далі - Порядок №22-1), до заяви для призначення пенсії за віком додаються такі документи (надаються копії документів з оригіналами): паспорт та документи про місце проживання (реєстрації) особи; документ про присвоєння реєстраційного номеру; трудова книжка (відомості про роботу); диплом, атестат училища, які стверджують денну форму навчання; свідоцтво про шлюб (для жінок); свідоцтво про народження дітей (для жінок); та інші документи.

Згідно з п.п.3 п.4.2 Порядку №22-1 орган, що призначає пенсію, перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності). Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.

При цьому суд вважає за необхідне зазначити, що право органів, які призначають пенсію, вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі, не повинно нівелювати обов`язок пенсійного органу щодо установлення права особи на одержання пенсії на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів, як це визначено у пункті 4.7 Порядку №22-1.

З копії трудової книжки позивача серії НОМЕР_2 наданої до суду видно, що ОСОБА_1 займав наступні посади:

- з 02.06.1993 по 31.08.1993р. - горно робочий поверхні на Шахті ім.В.В.Вахрушева

- з 05.06.1995 по 07.08.1995р. - підсобний робітник Управління житлово-комунального господарства В.о. «Ровенькиантрацит»

- з 22.05.1996 по 03.07.1996р. -гірничий робітник очисного забою з повним робочим днем під землею на Шахті ім.В.В.Вахрушева

- з 15.07.1996 по 19.08.1996р. - горно робочий підземний з повним робочим днем під землею на Шахті ім.В.В.Вахрушева

- з 13.12.1996 по 19.04.1997р. - гірничий робітник очисного забою з повним робочим днем під землею на Шахті ім.В.В.Вахрушева

- з 24.04.1997 по 20.03.2001р. - гірничий робітник очисного забою підземний з повним робочим днем під землею на Шахті ім.В.В.Вахрушева

- з 21.03.2001 по 29.12.2011р. - машиніст підземний гірничо виїмкових машин 6 розряду з повним робочим днем під землею на Шахті ім.В.В.Вахрушева

- з 30.12.2011 по 17.03.2017р. - машиніст підземний гірничо виїмкових машин 6 розряду з повним робочим днем під землею на ТОВ «ДТЕК Ровенькиантрацит» ВП «Шахта ім.В.В.Вахрушева».

Аналіз вищенаведених норм права дає змогу дійти висновку, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, тоді як підтвердження трудового стажу на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами можливе лише у випадку її відсутності або відсутності в ній записів.

Суд зазначає, що вищенаведені норми встановлюють виключний пріоритет трудової книжки перед іншими документами для визначення пільгового стажу.

Отже, записів в трудовій книжці позивача для цього повністю достатньо, оскільки в трудовій книжці ОСОБА_1 зазначені періоди роботи, назви професії, а також визначено, що роботи виконувались з повним робочим днем під землею.

Відповідно до записів в трудовій книжці позивача період роботи - з 02.06.1993 по 31.08.1993р.; з 05.06.1995 по 07.08.1995р.; з 22.05.1996 по 03.07.1996р.; з 15.07.1996 по 19.08.1996р.; з 13.12.1996 по 19.04.1997р.; з 24.04.1997 по 20.03.2001р.; з 21.03.2001 по 29.12.2011р.; з 30.12.2011 по 17.03.2017р. - машиніст підземний гірничо виїмкових машин 6 розряду з повним робочим днем під землею на ТОВ «ДТЕК Ровенькиантрацит» ВП «Шахта ім.В.В.Вахрушева». підтверджено відповідними записами в трудовій книжці, засвідчено підписами та відтиском печатки.

Як зазначає відповідач, ним не зараховано період роботи позивача в Управлінні житлово-комунального господарства ВО «Ровенькиантрацит» з 05.06.1995 по 07.08.1995 до загального трудового стажу, оскільки запис трудової книжки від 07.08.1995 про звільнення містить виправлення та відсутні прізвище ім`я по батькові особи, що внесла запис.

Також, відповідачем не зараховано період роботи позивача на шахті ім. В.В. Вахрушева з 22.05.1996 по 03.07.1996 до загального трудового стажу, оскільки запис трудової книжки про звільнення, завірено печаткою підприємства без ідентифікаційний коду

Однак, суд вказує, що запис у трудовій книжці про звільнення, який містить виправлення та відсутні прізвище ім`я по батькові особи, що внесла запис, також завіренння печаткою підприємства запису у трудовій книжці про звільнення без ідентифікаційний коду - не може бути підставою для відмови в зарахуванні до загального стажу періоди роботи позивача з 05.06.1995 по 07.08.1995 та з 22.05.1996 по 03.07.1996.

Суд вважає необхідним звернути увагу на те, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1993 року № 301 “Про трудові книжки працівників” відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи-працівника, а отже, й не може впливати на її особисті права та інтереси. З огляду на вищевикладене позивач не несе відповідальність за порушення вимоги ведення трудових книжок третіми особами.

Вищевказана позиція узгоджується з висновками Верховного суду, викладеними у постановах від 06.02.2018 у справі №677/277/17 та у справі №813/782/17 від 13 червня 2018 року.

Щодо доводів відповідача про те, що вказані підприємства не здійснювали реєстраційні дії щодо зміни місцезнаходження на підконтрольній українській владі території, слід зазначити таке.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" від 15 квітня 2014 року № 1207-VII Тимчасово окупована територія України (далі - тимчасово окупована територія) є невід`ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України. Датою початку тимчасової окупації є 20 лютого 2014 року.

Згідно із п.1 ч.1 ст. 3 Закону № 1207-VII, для цілей цього Закону тимчасово окупованою територією визначається: сухопутна територія Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, внутрішні води України цих територій.

За приписами ч.1 ст.5 цього Закону, Україна вживає всіх необхідних заходів щодо гарантування прав і свобод людини і громадянина, передбаченихКонституцієюта законами України, міжнародними договорами, усім громадянам України, які проживають на тимчасово окупованій території.

На підставі частини першої статті 17 Закону № 1207-VII передбачено, що у разі порушення положень цього Закону державні органи України застосовують механізми, передбачені Законами України та нормами міжнародного права, з метою захисту миру, безпеки, прав, свобод і законних інтересів громадян України, які перебувають на тимчасово окупованій території, а також законних інтересів держави Україна.

Правовий статус органів та посадових осіб, які діють на території України та створені і проводять свою діяльність не у відповідності із законодавством України, визначено, зокрема, Законом № 1207-VII.

Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійснимі не створює правових наслідків.

Однак вказана обставина не може слугувати підставою порушення прав громадян України на пенсійне забезпечення, що відповідає правозастосовній практиці в частині застосування так званих "намібійських винятків" Міжнародного суду ООН.

У 1971 році Міжнародний суд Організації Об`єднаних Націй (далі - ООН) у документі «Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії» зазначив, що держави - члени ООН зобов`язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але «у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосовна до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів».

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) розвиває цей принцип у своїй практиці. Наприклад, у справах «Лоізіду проти Туречиини» (Loizidou v. Turkey, 18.12.1996, §45), «Кіпр проти Туреччини» (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001) та «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016). "Зобов`язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих de facto органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного, - вважають судді ЄСПЛ, - Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, в тому числі й цим (ЄСПЛ). Вирішити інакше означало б зовсім позбавляти людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать».

При цьому, у виняткових випадках, визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу.

Відсутність у відповідача можливості здійснити перевірку відомостей на підприємстві, яке знаходиться на непідконтрольній українській владі території,не може бути підставою для відмови особі у реалізації наявного у нього права на пенсійне забезпечення.

Соціальний захист державою осіб, які мають право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, охоплює комплекс заходів, які здійснює держава в межах її соціально-економічних можливостей.

Тобто в розрізі даної справи та за умови підтвердження трудового стажу, як громадянин України, позивач наділений правом на відповідний соціальний захист з боку держави, яка в особі своїх органів не може відмовляти у його наданні з формальних підстав.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом, зокрема, у постанові від 24.07.2019 року у справі № 423/1324/17.

Таким чином, документи, видані органами та установами, що знаходяться на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, як виняток можуть братись до уваги судом та оцінюватись разом із іншими доказами в їх сукупності та взаємозв`язку.

Враховуючи викладене, суд вважає можливим застосувати названі загальні принципи («Намібійські винятки»), сформульовані в рішеннях Міжнародного суду ООН та Європейського суду з прав людини, в контексті оцінки документів, виданих закладами, що знаходяться на території проведення антитерористичної операції, як доказів, оскільки не прийняття їх призведе до порушень та обмежень прав позивача на соціальний захист та гарантоване йому право на пенсійне забезпечення.

За наведеного правового регулювання та встановлених у справі обставин, суд приходить до висновку про протиправність дій пенсійного органу щодо не зарахування до стажу позивача періоду його роботи з 02.06.1993 по 31.08.1993, з 05.06.1995 по 07.08.1995, з 22.05.1996 по 03.07.1996, з 15.07.1996 по 19.08.1996, з 13.12.1996 по 14.04.1997, з 24.04.1997 по 17.03.2017 на Шахті ім.В.В.Вахрушева.

Щодо доводів відповідача щодо не зарахування позивачу періоду навчання в Профтехучилищі №77 м. Ровеньки з 01.10.1996 по 31.07.1997 за спеціальністю машиніст підземний гірничо-виїмкових машин, суд зазначає про таке.

Як зазначає відповідач, підставою для не зарахування періоду навчання позивача в Профтехучилищі №77 м. Ровеньки з 01.10.1996 по 31.07.1997 стало те, що позивач після закінчення навчання він продовжував працювати не за набутою професією.

Втім, суд вважає такі доводи відповідача необґрунтованими та безпідставними, з огляду на наступне.

Перелік видів трудової діяльності, що зараховується до стажу роботи, який дає право на трудову пенсію, визначено статтею 56 Закону України від 05.11.1991 №1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» ( далі Закон № 1788-ХІІ). Згідно з пунктом «д» частини третьої статті 56 Закон № 1788-ХІІ, до стажу роботи зараховується також: навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.

Статтею 38 Закону України, від 10.02.1998, №103/98-ВР "Про професійну (професійно-технічну) освіту" (в редакції, чинній на день звернення із заявою про призначення пенсії) якою визначено, що час навчання у закладі професійної (професійно-технічної) освіти зараховується до трудового стажу здобувача освіти, у тому числі в безперервний і в стаж роботи за спеціальністю, що дає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників, якщо перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу за набутою професією не перевищує трьох місяців.

Аналогічна, за змістом, вимога міститься і у абзаці 1 пункту 26 Положення про професійно-технічний навчальний заклад, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 05.08.1998 № 1240, час навчання у професійно-технічному навчальному закладі зараховується до трудового стажу учня, слухача, у тому числі до безперервного і до стажу роботи за спеціальністю, що дає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників, якщо перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу за одержаною професією не перевищує трьох місяців.

Аналізом зазначених правових норм встановлено, що необхідними умовами для зарахування до пільгового стажу часу навчання в професійно-технічному навчальному закладі є те, що перерва між днем закінчення навчання та днем зарахування на роботу не повинна перевищувати трьох місяців та те, що після; закінчення навчання особа повинна бути зарахована на роботу за здобутою спеціальністю.

Як встановлено судом, відповідно до довідки про підтвердження трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній №597 від 24.03.2017 року виданої ТОВ «ДТЕК Ровенькиантрацит», позивач у період з 24.04.1997 року по 20.03.2001 року працював за професією машиніст гірничо-виймальних робіт.

Згідно диплому ДЗ ВК №013480 виданого Профтехучилищем №77 м. Ровеньки, ОСОБА_1 здобув професію машиніст гірничо-виймальних робіт

Відтак, з огляду на вказане, суд доходить висновку про протиправність дій пенсійного органу щодо не зарахування до стажу позивача періоду його навчання з 01.10.1996 по 31.07.1997.

Щодо позовних вимог в частині зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити призначення пенсії, суд зазначає наступне.

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права, з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Окрім того, в рішеннях Європейського суду з прав людини склалася практика, яка підтверджує, що дискреційні повноваження не повинні використовуватися свавільно, а суд повинен контролювати рішення, прийняті на підставі реалізації дискреційних повноважень, максимально ефективно (рішення у справі «Hasan and Chaush v. Bulgaria» № 30985/96).

Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково, вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених проектом нормативно-правового акта.

При цьому, як вже встановлювалося судом, на момент звернення позивача із заявою про призначення пенсії йому було 43 роки, в той час як, призначення пенсії на пільгових умовах чоловікам відбувається при досягнені ними 50 років, що відповідає вимогам ч. 2 ст. 114 Закону України “Про Загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що задоволення зазначеної позовної вимоги буде втручанням в дискреційні повноваження суб`єкта владних повноважень та прийняттям рішення замість нього, що не входить до компетенції суду.

Відповідно до ч. 4 ст. 245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Виходячи зі змісту положень КАС України щодо компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.

Таким чином, належним способом захисту прав позивача у цій справі є зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах та прийняти обґрунтоване рішення, з урахуванням висновків суду.

Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладених в постановах Верховного Суду.

Згідно ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовної заяви.

Встановлення судового контролю за виконанням судового рішення шляхом зобов`язання суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення (ч. 1 ст. 382 Кодексу адміністративного судочинства України), про що також просить позивач, є правом суду, а не обов`язком, яке не виключає існування принципу обов`язковості судового рішення, згідно з яким судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України (ст. 129-1 Конституції України, ч. 2 ст. 14 Кодексу адміністративного судочинства України).

Керуючись статтями 2, 72-77, 139, 243-246, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, ЄДРПОУ 21910427) про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах ОСОБА_1 від 17.03.2021 року.

Зобов`язати Головне об`єднане управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 до загального стажу періоди роботи:

Шахта ім.В.В.Вахрушева

02.06.1993 по 31.08.1993р. - горно робочий поверхні

Управління житлово-комунального господарства В.о. «Ровенькиантрацит» 05.06.1995 по 07.08.1995р. - підсобний робітник.

До пільгового стажу період роботи:

Шахта ім.В.В.Вахрушева

22.05.1996 по 03.07.1996р. - гірничий робітник очисного забою з повним робочим днем під землею

15.07.1996 по 19.08.1996р. - горно робочий підземний з повним робочим днем під землею

13.12.1996 по 19.04.1997р. - гірничий робітник очисного забою з повним робочим днем під землею

24.04.1997 по 20.03.2001р. - гірничий робітник очисного забою підземний з повним робочим днем під землею

21.03.2001 по 29.12.2011р. - машиніст підземний гірничо-виїмкових машин 6 розряду з повним робочим днем під землею

ТОВ «ДТЕК Ровенькиантрацит» ВП «Шахта ім.В.В.Вахрушева»

30.12.2011 по 17.03.2017р. - машиніст підземний гірничо виїмкових машин 6 розряду з повним робочим днем під землею

Професійне- технічне училище №77

01.10.1996 по 31.07.1997р. - навчання за спеціальністю машиніст підземний гірничо-виїмкових машин з моменту звернення із заявою, а саме з 12.02.2021р.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 12.02.2021 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах та прийняти обґрунтоване рішення, з урахуванням висновків суду.

У задоволенні клопотання щодо встановлення судового контрою у цьому рішенні – відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, код ЄДРПОУ 21910427) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) судовий збір в розмірі 908,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.В. Горбалінський