
ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
УХВАЛА
11 травня 2021 року Справа №160/4758/21 Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Царікова О.В., розглянувши адміністративний позов ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на службі, стягнення середнього заробіткуза час вимушеного прогулу,
ВСТАНОВИВ:
30.03.2021 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла направлена 26.03.2021 засобами поштового зв`язку позовна заява ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, в якій позивач просить суд:
- визнати протиправним та скасувати наказ №285 від 22.05.2020 Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про застосування до ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції;
- визнати протиправним та скасувати наказ №401 о/с від 17.06.2020 Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про звільнення ОСОБА_1 зі служби в поліції;
- поновити ОСОБА_1 на службі в поліції на посаді інспектора роти №6 батальйону №2 Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України;
- стягнути з Департаменту патрульної поліції Національної поліції України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з моменту звільнення, а саме: з 26.06.2019 по дату набрання відповідного рішення суду законної сили.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.04.2021 у справі №160/4758/21 позовну заяву залишено без руху, надано позивачу строк протягом десяти днів з дня вручення цієї ухвали для усунення недоліків шляхом надання до суду: документа про сплату судового збору за подання адміністративного позову із позовними вимогами немайнового характеру (зокрема, за позовну вимогу щодо оскарження наказу №285 від 22.05.2020) в розмірі 908,00 грн. та заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду із зазначенням підстав для поновлення строку та доказів на їх підтвердження щодо існування дійсних, істотних обставин, що об`єктивно перешкоджали позивачеві звернутися до суду із означеним позовом.
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшли документи від представника позивача на виконання вимог ухвали суду від 05.04.2021 (вх. №33669/21 від 26.04.2021), а саме: доказ сплати судового збору (зокрема, квитанція №0.0.2104773795.1 від 26.04.2021) на суму 908,00 грн. та заява про поновлення позивачу пропущеного строку звернення до суду із вищевказаним позовом.
В обґрунтування вказаної вище заяви представник ОСОБА_1 зазначив, що постанова Третього апеляційного адміністративного суду від 26.06.2019 у справі №0440/5698/18 в частині поновлення ОСОБА_1 на службі в поліції на посаді інспектора поліції роти №6 батальйону №2 Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України з 26.06.2018 не виконувалася, у зв`язку з чим заявник направив на адресу Департаменту патрульної поліції Національної поліції України адвокатський запит за вих. № 155 від 28.12.2020 з проханням надати копію наказу про поновлення ОСОБА_1 на службі в поліції та інші документи (копії) з питань проходження служби в поліції ОСОБА_1 , накази про дисциплінарні стягнення, накази про звільнення та інші за період з 26.06.2019 по день надання відповіді на запит, які були надані відповідачем разом з листом за вих. №20аз/1/41/2/02-2021 від 04.02.2021. Означений лист із документами, як стверджує заявник, був отриманий представником позивача 12.02.2021, після чого останній 04.03.2021 звернувся в інтересах ОСОБА_1 із позовом до суду. Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.03.2021 у справі №160/3487/21 означений адміністративний позов було повернуто. Заявник отримав ухвалу суду 25.03.2021 й наступного дня повторно направив позов до Дніпропетровського окружного адміністративного суду. З огляду на викладене, заявник зазначає, що строк звернення до суду позивачем пропущено з поважних причин, у зв`язку з чим представник позивача просить цей строк поновити.
Так, відповідно до частини 1 статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Надаючи оцінку наведеним представником позивача доводам щодо поновлення ОСОБА_1 строку звернення до суду, суд зазначає таке.
У відповідності до положень частин 1 та 2 статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Частиною 5 статті 122 КАС України встановлено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Зі змісту наведених норм вбачається, що для звернення до адміністративного суду з позовом щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлено місячний строк і цей строк обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.
Слід зауважити на тому, що інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Аналогічна правова позиція була висловлена Верховним Судом в ухвалах від 02.03.2020 у справі №420/4352/19, від 13.04.2020 у справі №520/11334/18, від 17.09.2020 у справі №186/1881/19 (2-а/0186/3/20), від 06.11.2020 у справі №826/14116/18 тощо.
При цьому, поважними причинами слід розуміти лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулася із адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
Питання поважності причин пропуску строку звернення до суду є оціночним та залежить від доказів, якими підтверджуються обставини та підстави такого пропуску.
Причина пропуску строку звернення до суду може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
Отже, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом.
Так, зі змісту позовної заяви слідує, що позивач оскаржує накази Департаменту патрульної поліції Національної поліції України за №285 від 22.05.2020 про застосування до ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції та за №401 о/с від 17.06.2020 про звільнення ОСОБА_1 зі служби в поліції.
Зі змісту позовної заяви слідує, що позивача із оскарженими наказами не було ознайомлено у встановленому порядку й останні були отримані у відповідь на адвокатський запит представника позивача (адвокат Сидоренко Володимир Вікторович) за вих. №155 від 28.12.2020.
Отже, у позовній заяві зазначено, що відповідь на означений запит (лист Департаменту патрульної поліції Національної поліції України за вих. №20аз/1/41/2/02-2021 від 04.02.2021) була отримана представником позивача - 04.02.2021.
Одночасно з цим, у наданій на виконання вимог ухвали суду заяві про поновлення позивачу строку звернення до суду із цим позовом від 22.04.2021 зазначено, що відповідь на адвокатський запит за вих. №155 від 28.12.2020 була отримана представником позивача після 04.02.2021, а саме: 12.02.2021.
Водночас, суд наголошує, що належних, достатніх та достовірних доказів отримання представником позивача відповіді на означений запит 12.02.2021 немає ні в матеріалах позовної заяви, ні разом із доданими до заяви від 22.04.2021 доказами.
Надалі, як стверджує заявник, 04.03.2021 ним було подано до Дніпропетровського окружного адміністративного суду позовну заяву, однак відповідних доказів заявником до суду не надано.
Судом встановлено, що 10.03.2021 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України із вказаними вище позовними вимогами.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.03.2021 у справі №160/3487/21 адміністративний позов ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу повернуто позивачу.
Зі змісту означеної ухвали суду слідує, що позовна заява за вх. №18781/21 від 10.03.2021 подана ОСОБА_1 через свого представника - Сидоренка Володимира Вікторовича, який згідно ордера про надання правничої правової допомоги №1039084 та свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю ЗП №002194 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду 10.03.2021 із даним позовом, проте ця позовна заява не підписана.
Тобто, з урахуванням відомостей означеної ухвали та за відсутності доказів протилежного представник ОСОБА_1 (адвокат Сидоренко В.В.) звернувся до суду 10.03.2021, в той час як у заяві від 22.04.2021 стверджує, що означений позов подав 04.03.2021.
Ухвала Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.03.2021 у справі №160/3487/21 отримана представником позивача 25.03.2021, що підтверджується наданою заявником копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення.
26.03.2021 представником позивача направлено відповідну позовну заяву з додатками засобами поштового зв`язку, яка надійшла до Дніпропетровського окружного адміністративного суду 30.03.2021.
Справі за вищезазначеним позовом присвоєно єдиний унікальний номер судової справи – 160/4758/21 та у зв`язку з автоматичним розподілом дана адміністративна справа була передана для розгляду судді Царіковій О.В.
Враховуючи викладене, позивач звернувся до суду з відповідним позовом з пропуском встановленого ч. 5 ст. 122 КАС України строку звернення до суду.
Оцінюючи доводи представника позивача, викладені в заяві від 22.04.2021 та вирішуючи питання поважності пропуску строку звернення до суду з цим позовом, суд не знаходить обґрунтованих підстав для висновків, що позивачем пропущено строк звернення до суду з поважних причин.
Так, доводи заявника про те, що відповідь на адвокатський запит за вих. №155 від 28.12.2020 була отримана представником позивача після 04.02.2021, а саме: 12.02.2021, не підтверджено жодними доказами.
В матеріалах позовної заяви наява копія означеного адвокатського запиту та копія листа Департаменту патрульної поліції Національної поліції України за вих.№20аз/1/41/2/02-2021 від 04.02.2021, однак з цієї відповіді неможливо встановити, ким і коли вона була отримана.
При цьому, слід додатково зазначити, що в ухвалі Дніпропетропетровського окружного адміністративного суду від 15.03.2021 у справі №160/3487/21 слідує, що відповідна позовна заява (вх.№18781/21) подана ОСОБА_1 до суду через свого представника (адвокат Сидоренко В.В.) 10.03.2021, в той час як у заяві від 22.04.2021 стверджує, що подав означений позов 04.03.2021.
Одночасно з цим, суд наголошує, що жодних доказів на підтвердження власних доводів заявником до суду не було надано.
Окрім того, суд зауважує, що сам факт подачі представником вищевказаного адвокатського запиту не свідчить про те, що особисто у ОСОБА_1 до моменту надання такого запиту не було можливості самостійно отримати спірні накази й ознайомитися із ними, відсутні докази перешкоджання з боку відповідача у їх наданні позивачеві.
Враховуючи вищенаведене, суд доходить висновку, що обставини, за відсутності належних, достатніх та достовірних доказів зазначені заявником в заяві про поновлення позивачу строку звернення до суду із цим позовом (додаток до клопотання за вх.№33669/21 від 26.04.2021), не є поважними для поновлення пропущеного ОСОБА_1 місячного строку звернення до суду із цим позовом.
Суд зазначає, що Рішенням Конституційного Суду України № 17-рп/2011 від 13.12.2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків, обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.
У справах "Стаббігс та інші проти Великобританії" та "Девеер проти Бельгії" Європейський суд дійшов висновку, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав.
Крім того, Європейський суд з прав людини у рішенні від 28.03.2006 у справі "Мельник проти України" зазначив, що правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності.
У пункті 45 рішення Європейського суду з прав людини "Перез де Рада Каванілес проти Іспанії" від 28 жовтня 1998 року, зазначено про те, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов`язковими для дотримання; правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності; зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (AFFAIRE PEREZ DE RADA CAVANILLES c. ESPAGNE № 116/1997/900/1112).
Суд наголошує, що визнання позивачем факту пропуску строку звернення до суду з позовною заявою і не доведення суду обставин об`єктивно непереборних, які не залежали від волевиявлення позивача і пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення позивачем процесуальної дії, унеможливлює поновлення судом такого процесуального строку.
Таким чином, ОСОБА_1 пропущено строк звернення до суду з цим позовом й не надано до суду належних, достовірних та достатніх доказів поважності причин пропуску такого строку, що дає суду підстави констатувати факт неповажності причин пропуску строку звернення до суду з означеним позовом у цій справі.
Як зазначено у ч. 2 ст. 123 КАС України, якщо на виконання вимог ч. 1 цієї статті заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Згідно із положеннями п. 1 і п. 9 ч. 4 ст. 169 КАС України, позовна заява повертається, зокрема, у разіякщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, а також у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу (якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними).
За вищенаведених обставин у суду наявні підстави для повернення позовної заяви позивачу.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 121, 122, 123, 169, 241, 243, 256, 295 КАС України, суд,
УХВАЛИВ:
Позовну заяву ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на службі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу повернути позивачеві.
Копію ухвали разом з позовною заявою та доданими матеріалами надіслати позивачу.
Роз`яснити позивачу, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Ухвала суду набирає законної сили відповідно до ст. 256 КАС України та може бути оскаржена у строки, встановлені ст. 295 КАС України.
Суддя О.В. Царікова
Судове рішення № 97058472, Дніпропетровський окружний адміністративний суд було прийнято 11.05.2021. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Ухвала суду. На цій сторінці ви зможете знайти необхідні відомості про це судове рішення. Ми забезпечуємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити необхідні відомості.
Це рішення відноситься до справи № 160/4758/21. Юридичні особи, які зазначені в тексті цього судового документа: