Рішення № 97058413, 02.02.2021, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 лютого 2021 року Справа № 160/17084/20

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Юхно І.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників (у письмовому провадженні) в місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,–

ВСТАНОВИВ:

22.12.2020 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, у якому позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області 0400-0305-8/60449 від 24.07.2020 року щодо відмови в призначенні пенсії за віком з урахуванням стажу за періоди роботи, зазначені у архівних довідках №М-22 від 16 червня 2020 року про заробіток, №М-22 від 16 червня 2020 року про кількість вироблених трудоднів та заробіток, виданих КУ «Трудовий архів Солонянського району» Дніпропетровської області;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до загального страхового стажу роботи позивача періоди роботи зазначені у архівних довідках №М-22 від 16 червня 2020 року про заробіток, №М-22 від 16 червня 2020 року про кількість вироблених трудоднів та заробіток, виданих КУ «Трудовий архів Солонянського району» Дніпропетровської області.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що в зв`язку з наявністю відповідного віку та страхового стажу роботи 07.07.2020 позивач звернувся до ГУ ПФУ в Дніпропетровській області із відповідною заявою про призначення пенсії за віком, надавши для підтвердження належну їй трудову книжку серії НОМЕР_1 видану 05 жовтня 1977 року, архівні довідки №М-22 від 16.06.2020 про заробіток, М-22 від 16.06.2020 про кількість вироблених трудоднів та заробіток, видані КУ «Трудовий архів Солонянського району», архівну довідку № М-07-20 від 122 травня 2020 року видану КЗ «Верхньодніпровський районний трудовий архів» Дніпропетровської області та інші документи необхідні для призначення пенсії за віком. Однак, при зарахуванні страхового стажу не було взято до розрахунку періоди роботи за архівними довідками № М-22 від 16 червня 2020 року про заробіток, М-22 від 16 червня 2020 року про кількість вироблених трудоднів та заробіток, виданими КУ «Трудовий архів Солонянського району» Дніпропетровської області, оскільки в них зазначено прізвище « ОСОБА_2 », що не відповідає даним паспорта –« ОСОБА_3 ». Оскільки в поданих позивачем архівних довідках мається розбіжність у написанні прізвища позивачу було відмовлено у призначенні пенсії.

Позивач вважає протиправним та таким, що підлягає скасуванню рішення відповідача щодо не зарахування до загального страхового стажу роботи періоди роботи за архівними довідками М-22 від 16 червня 2020 року про заробіток, М-22 від 16 червня 2020 року про кількість вироблених трудоднів та заробіток, видані КУ «Трудовий архів Солонянського району» Дніпропетровської області.

З метою призначення пенсії позивачем було надано відповідачу оригінал трудової книжки серія НОМЕР_1 виданої 05 жовтня 1977 року Ворошиловградским тепловозостроительным заводом «ВЗОР» (російською мовою), в якій містяться відповідні записи про періоди роботи, відомості на підставі яких внесені такі записи в трудову книжку, печатки підприємств. Записи у трудовій книжці збігаються із даними наданими позивачем архівних довідок, в яких лише є розбіжність в одній літері у написанні його прізвища, однак формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист. Крім цього, позивачем вказано, що відповідачем не здійснено жодних дій, спрямованих на отримання відомостей, додаткових документів, на підставі яких можна було б додатково підтвердити стаж позивача.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.12.2020 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито в адміністративній справі спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні); встановлено відповідачу 15-денний строк з дня вручення ухвали на подання відзиву на позов та доказів, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача; витребувано у позивача та відповідача додаткові докази та встановлено строк для їх подання до 11.01.2021 року.

Про відкриття спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) сторони повідомленні відповідно до приписів КАС України, що підтверджується матеріалами справи.

Копію ухвали від 28.12.2020 направлена відповідачеві – разом з копією адміністративного позову, засобами телекомунікаційного зв`язку на адресу електронної пошти 14.01.2021, що підтверджується матеріалами справи. Тобто, строк на подання відзиву на позов відповідачем до 29.01.2021, у зв`язку з чим судом продовжено розгляд справи до закінчення строку на подання відзиву на позов відповідачем.

02.02.2021 року суду засобами поштового зв`язку від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (направлений на адресу суду 29.01.2021), у якому відповідач позовні вимоги не визнав та просив суд відмовити у їх задоволенні з огляду на те, що 07.07.2020 року Позивач подав до Головного управління заяву з необхідними документами про призначення пенсії за віком відповідно до ст.26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», якою передбачено: згідно дати народження Позивача, а саме 01.10.1960 року по 31.12.1961 року право на пенсію за віком мають жінки після досягнення 59 років 6 місяців за наявності страхового стажу (з 01.10.2020 по 31.12.2020) не менше 27 років. При розрахунку стажу Позивача до страхового стажу не зараховано наступні періоди роботи (порушено «Інструкцію про порядок ведення трудових книжок працівників»): з 05.03.1989 по 30.06.1996.

Відповідно до вимог чинного законодавства Позивачем було надано архівну довідку №М-22 від 16.06.2020 виданою КУ «Трудовий архів Солонянського району» Дніпропетровської області, але до стажу роботи не врахвано період роботи в колгоспі ім.Петровського з 05.03.1989 по 30.06.1996, оскільки у довідці №М-22 від 16.06.2020 зазначене прізвище « ОСОБА_2 », що не відповідає даним паспорта – « ОСОБА_3 ».

Відповідач посилається, що враховуючи викладене, Позивачу відмовлено в призначенні пенсії за віком. Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області діє в межах повноважень, згідно діючого законодавства.

Дослідивши матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянинкою України, що підтверджується паспортом серії НОМЕР_2 , виданим 02.03.2009 Солонянським РВ ГУМВС України в Дніпропетровській області.

07.07.2020 позивач звернувся до Солонянського відділу обслуговування громадян (сервісний центр) Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком з відповідним пакетом документів. Серед іншого до заяви позивачем було додано оригінал трудової книжки № НОМЕР_3 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; довідки видані Комунальною установою «Трудовий архів Солонянського району» від 16.06.2020 за №М-22 про те, що по документах архівного фонду «Колгосп ім.Петровського» в книгах обліку праці та розрахунків значиться з 1989 року по 1996 рік – « ОСОБА_4 » - та в документах та зазначено помісячний заробіток, а також в іншій довідці від 16.06.2020 №М-22 (аналогічний номер і дата) зазначено кількість вироблених трудоднів, трудова участь у колгоспному виробництві по рокам (встановлений мінімум з 1989-1996 рр. не вказано).

Листом відділу з питань призначення пенсій управління пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області «Про відмову в призначенні пенсії» від 24.07.2020 №0400-0305-8/60449 позивачеві повідомлено, що згідно дати народження позивача ІНФОРМАЦІЯ_3 , статтею 26 Закону №1058-IV визначено, що право на пенсію за віком мають жінки після досягнення 59 років 6 місяців, які народилися з 1 жовтня 1960 року по 31 березня 1961 року та за наявності страхового стажу не менше 27 років. Неможливо зарахувати до страхового стажу період роботи в колгоспі ім.Петровського з 05.03.1989 по 30.06.1996, в зв`язку з тим, що в архівних довідках від 16.06.2020 №М-22, виданих КУ «Трудовим архівом Солонянського району», зазначено прізвище « ОСОБА_2 », що не відповідає даним паспорта – « ОСОБА_3 ». Відподіно до п.26 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів від 12 серпня 1993 року №637 за відсутності трудової книжки, або відповідних записів у ній, якщо ім`я, по батькові та прізвище, які зазначені в документі, що підтверджує трудовий стаж, не збігаються з ім`ям, по батькові або прізвищем особи за паспортом або свідоцтвом про народження, факт приналежності цього документа даній особі може бути встановлено у судовому порядку. Згідно наданих документів стаж роботи позивача становить 10 років 6 місяців 3 дні, що недостатньо для призначення пенсії на дату звернення.

Не погоджуючись з відмовою в призначенні пенсії, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За приписами частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з частиною 2 зазначеної статті у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Отже, суд вважає за необхідне зазначити, що під час розгляду спорів щодо оскарження рішень (дій) суб`єктів владних повноважень, суд зобов`язаний незалежно від підстав, наведених у позові, перевіряти оскаржувані рішення (дії) на їх відповідність усім зазначеним вимогам.

Пунктом 2 Положення про головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 22.12.2014 №28-2 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.01.2015 за №41/26486 (далі – Положення №№28-2), Головне управління Фонду у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими нормативно-правовими актами, а також постановами правління Фонду, у тому числі цим Положенням, та наказами Фонду.

За приписами статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Згідно із статтею 26 Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі – Закон №1058-IV), зокрема, починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року – не менше 27 років. До досягнення віку, встановленого абзацами першим і другим цієї частини, право на пенсію за віком за наявності відповідного страхового стажу мають жінки, які народилися з 1 жовтня 1960 року по 31 березня 1961 року, після досягнення ними 59 років 6 місяців.

У статті 1 Закону №1058-IV визначено, що страховий стаж – період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.

Страховий стаж – період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок (ч. 1 ст. 24 Закону №1058-IV).

Частиною 2 статті 24 Закону №1058-IV передбачено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Відповідно до ст. 40 Закону №1058-IV заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 1 липня 2000 року враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку, встановленому законодавством, за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами, а за період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.

Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 3 постанови Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року за №637 «Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній» передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Згідно з п. 20 вказаної постанови, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5). У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. У разі відсутності правонаступника підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремих категорій працівників, здійснюється у порядку, визначеному Пенсійним фондом України за погодженням з Мінсоцполітики та Мінфіном.

Аналіз наведених норм права дає змогу дійти висновку, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, тоді як підтвердження трудового стажу на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами можливе лише у випадку її відсутності або відсутності в ній записів.

Із записів трудової книжки серії НОМЕР_1 , ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , судом встановлено, що в спірний період, не зарахований відповідачем до трудового стажу, позивач працювала:

- 05.03.1989 – прийнята в члени колгоспу ім.Петровського Солонянского району, робочою саду (наказ від 01.03.89р. №3);

- 06.1991 – колгосп ім.Петровського перейменований в акціонерне товариство «Петровське» (рішення загальних зборів колхозників);

- 30.06.1996 – звільнена з членів АПАТ «Петровське» згідно поданої заяви (наказ від 30.06.1996 №9).

Під час судового розгляду справи судом встановлено, що органом Пенсійного фонду не зараховано до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи з 05.03.1989 по 30.06.1996 рр. з огляду на те, що в архівних довідках КУ «Трудовим архівом Солонянського району» від 16.06.2020 №М-22 зазначено прізвище « ОСОБА_2 », що не відповідає даним паспорта – « ОСОБА_3 ».

Відповідачем у листі від 24.07.2020 №0400-0305-8/60449, а також відзиві на позов було зазначено, що стаж роботи ОСОБА_1 становить 10 років 6 місяців 3 дні, чого недостатньо для призначення пенсії за віком відповідно до ст.26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

При цьому, суд звертає увагу, що в порушення обов`язку доказування до матеріалів справи Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області не було надано будь-якого розрахунку страхового стажу позивача (витягу з пенсійної справи тощо), що унеможливлює встановлення судом правильність розрахунку страхового стажу ОСОБА_1 .

На час первісного заповнення трудової книжки діяла Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах та організаціях, затверджена постановою Держкомпраці СССР від 20.06.1974 №162 (далі – Інструкція №162).

Відповідно до п.1.2 Інструкції №162 (у редакції, яка діяла на момент заповнення трудової книжки в спірні періоди роботи) прийом на роботу без трудової книжки не допускається.

Згідно пунктів 2.2, 2.3 Інструкції №162 заповнення трудової книжки вперше здійснюється адміністрацією підприємства в присутності працівника не пізніше тижневого строку з дня прийому на роботу. Всі записи в трудовій книжці про прийом на роботу, перевід на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а при звільненні – у день звільнення та повинні точно відповідати тексту наказу.

Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів.

Відповідно до пункту 1.4 Інструкції №162 питання, пов`язані з порядком ведення трудових книжок, їх зберігання, виготовлення, постачання за обліку, врегульовано постановою Ради Міністрів СССР та ВЦСПС від 06.09.1973 №656 «Про трудові книжки робітників та службовців» та даною Інструкцією.

Відповідно до пункту 1 постанови Ради Міністрів СССР та ВЦСПС від 06.09.1973 №656 «Про трудові книжки робітників та службовців» встановлено, що трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робочих та державних службовців, кооперативних і громадських підприємств, установ та організацій, що пропрацювали більше 5 днів, в тому числі на сезонних та тимчасових роботах, а також на позаштатних працівників при умові, що вони підлягають державному соціальному страхуванню.

Пунктом 13 вказаної постанови «Про трудові книжки робітників та службовців» при звільненні робітника або службовця всі записи про роботу, нагородження та подяки, занесені до трудової книжки за час роботи на даному підприємстві, в установі, підприємстві засвідчуються підписом керівника або спеціально уповноваженої особи та печаткою.

При цьому, відповідно до пункту 18 вказаної постанови відповідальність за своєчасне та правильне заповнення трудових книжок, за їх облік, зберігання та видачу несуть спеціально уповноважені особи, що призначені наказом керівника підприємства, установи, організації.

Згідно з пунктом 4.1. Інструкції №162 при звільненні робітника або службовця всі записи про роботу, нагородження та заохочення, внесені в трудову книжку за час роботи на даному підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженої ним особи і печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.

З аналізу наведених положень вбачається, що обов`язок щодо внесення записів до трудової книжки покладається на роботодавців, що виключає провину особи, яка бажає призначити пенсію, у недоліках таких записів.

В подальшому наведені норми були перенесені в Інструкцію про ведення трудових книжок, яка затверджена наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 року №58 (далі – Інструкція №58).

Крім того, відповідно до пунктів 2.3, 2.4 Інструкції №58 записи в трудовій книжці при звільненні або переведенні на іншу роботу повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону.

Усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними).

Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, спірний період роботи позивача підтверджено відповідними записами в трудовій книжці серії НОМЕР_1 , засвідчені підписами уповноваженої особи та містять відповідні печатки, відтак відомості, які зазначені в трудовій книжці свідчать про те, що позивач працювала у вказаний період.

Судом в ході судового розгляду не встановлено, що в основу оскаржуваного рішення відповідача не були покладені зауваження до заповнення в трудовій книжці спірного періоду роботи з 05.03.1989 по 30.06.1996 роки.

Таким чином, оскільки позивач має відповідні записи у трудовій книжці щодо спірних періодів роботи, ці записи є належними та допустимими доказами підтвердження його трудового стажу.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 07.02.2018 року, справа № 275/615/17 (провадження №К/9901/768/17).

Згідно з частиною 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Статтею 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Вказана позиція кореспондується з нормами Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 637 від 12.08.1993 року (далі – Порядок № 637), відповідно до пункту 1 якого основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Верховним Судом в постанові від 24.05.2018 року у справі №490/12392/16-а викладено правову позицію, відповідно до якої, працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини підприємства не може бути підставою для позбавлення особи конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань нарахування/призначення пенсії.

Відповідно до підпункту 2 пункту 2.1. Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за № 1566/11846, до заяви про призначення пенсії, серед іншого, додаються документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.93 № 637.

Тобто, додаткові документи для підтвердження стажу роботи вимагаються лише у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.

В даному випадку, суд звертає увагу, що вказані записи в трудовій книжці зроблено чітко, зрозуміло та без будь-яких виправлень та неточностей з посиланням на дати та номери відповідних наказів, відсутні ознаки підчисток та підробок, у зв`язку з чим зазначення прізвища « ОСОБА_2 » замість вірного « ОСОБА_3 » в архівних довідках, не може бути самостійною підставою для відмови у зарахуванні зазначеного періоду роботи до стажу.

Доказів визнання недостовірними записів у трудовій книжці щодо спірного періоду роботи позивача відповідачем суду не надано, а тому їх безпідставно не взято до уваги відповідачем при обрахуванні стажу роботи, необхідного для призначення пенсії.

Отже, як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, спірний період роботи позивача підтверджено відповідними записами в трудовій книжці серії НОМЕР_1 , засвідчені підписами уповноваженої особи та містять відповідну печатки, відтак відсутні підстави для позбавлення позивача конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком.

Оскільки у позивача наявна трудова книжка з відповідними записами про стаж роботи у спірний період, позивачу не потрібно додатково підтверджувати пільговий стаж роботи довідками з місця роботи або архівних установ.

Суд також зазначає, що не зарахування спірного стажу ОСОБА_1 буде суперечити принципу правової визначеності, оскільки в п.3.1 Рішення Конституційного Суду України (Справа №1-25/2010 від 29 червня 2010 року) зазначено, що одним з елементів верховенства права є принцип правової визначеності, у якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлюваних такими обмеженнями. Тобто обмеження будь-якого права повинне базуватися на критеріях, які дадуть змогу особі відокремлювати правомірну поведінку від протиправної, передбачати юридичні наслідки своєї поведінки.

Крім того, Верховний Суд у постанові від 30.09.2019 №638/18467/15-а акцентував увагу, що орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб до оформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.

Однак, як встановлено судом, відповідачем не здійснено жодних дій, спрямованих на отримання відомостей, додаткових документів, на підставі яких можна було б додатково підтвердити трудовий стаж позивача.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що відповідачем протиправно не зараховано до загального страхового стажу ОСОБА_1 періоду роботи з 05.03.1989 року по 30.06.1996 року в колгоспі ім. Петровського (в подальшому – АТ «Петровське»).

З огляду на встановлені у справі обставини, суд прийшов до висновку, що в відділу з питань призначення пенсій управління пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 24.07.2020 №0400-0305-8/60449, яким відмовлено у призначенні пенсії через незарахування до загального страхового стажу періоду роботи позивача, відповідач дійшов невірних висновків, а тому належним способом захисту порушеного права позивача визнання протиправним та скасування вказаного рішення у зв`язку з вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги позивача в цій частині.

Оскільки відповідачем неправомірно відмовлено позивачу у зарахуванні спірного періоду роботи до загального страхового стажу, а тому порушені позивачем права підлягають відновленню судом.

Таким чином, з метою ефективного захисту прав, свобод, інтересів позивача суд вважає за необхідне зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до загального страхового стажу ОСОБА_1 період роботи з 05.03.1989 року по 30.06.1996 року в колгоспі ім. Петровського (в подальшому – АТ «Петровське»).

При цьому, суд зазначає, що оскільки в трудовій книжці позивача містяться повні відомості, необхідні для зарахування вказаного періоду роботи до страхового стажу, у суду відсутні підстави для зобов`язання відповідача зарахувати до загального страхового стажу роботи позивача періоди роботи зазначені у архівних довідках №М-22 від 16 червня 2020 року про заробіток, №М-22 від 16 червня 2020 року про кількість вироблених трудоднів та заробіток, виданих КУ «Трудовий архів Солонянського району» Дніпропетровської області, у зв`язку з чим суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення вказаної позовної вимоги.

За приписами частини 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до положень статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно з частинами 1 та 4 статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до приписів статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частиною 1 статті 77 КАС України закріплено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Аналогічна позиція стосовно обов`язку доказування була висловлена Європейським судом з прав людини у пункті 36 справи Суомінен проти Фінляндії (Suominen v. Finland) від 01 липня 2003 року №37801/97, в якому він зазначив, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення).

Із заявлених позовних вимог, на підставі системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Відповідно до частини 1 статті 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору (частина 3 статті 139 КАС України).

Таким чином, судовий збір у розмірі 840,80 грн., сплачений позивачем при поданні адміністративного позову до суду відповідно до квитанції від 18.12.2020 року №101, підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог у сумі 630,60 грн.

Керуючись статтями 9, 73-77, 139, 241-246, 255, 295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_4 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (місцезнаходження: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 26; код ЄДРПОУ 21910427) про визнання рішення протиправним та зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення відділу з питань призначення пенсій управління пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області «Про відмову в призначенні пенсії» від 24.07.2020 №0400-0305-8/60449, яким ОСОБА_1 відмовлено в призначенні пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду у Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 до загального страхового стажу період роботи з 05.03.1989 року по 30.06.1996 року в колгоспі ім. Петровського (в подальшому – АТ «Петровське»).

У задоволенні іншої частини позовних вимог – відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області сплачені позивачем судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору у розмірі 630,60 грн. (шістсот тридцять гривень шістдесят копійок).

Відповідно до статті 255 КАС України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з частиною 1 статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

На підставі положень статті 297 КАС України апеляційна скарга подається безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень КАС України.

Суддя І.В. Юхно