Рішення № 97058357, 20.05.2021, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 травня 2021 року ЛуцькСправа № 140/3646/21

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого – судді Мачульського В.В.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання протиправними дій та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (далі – ГУ ПФУ у Волинській області, відповідач) про визнання протиправними дій та скасування рішення №032350011542 від 01.02.2021 щодо відмови у призначенні пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з 02.01.2021 року; зобов`язання призначити та виплачувати пенсію за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», з 02.01.2021 року, зарахувавши до страхового стажу періоди роботи на підставі трудової книжки НОМЕР_1 від 05.08.1980 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 25.01.2021 позивач звернувся до ГУ ПФУ у Волинській області із заявою та відповідними документами для призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», так як досяг пенсійного віку (60 років).

Однак ГУ ПФУ у Волинській області, за результатами розгляду заяви позивача, листом від 09.02.2021 №0300-0304-8/6567 повідомив, що страховий стаж становить 27 років 08 місяців 17 днів, у зв`язку з цим прийнято рішення №032350011542 від 01.02.2021 року, яким відмовлено ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком.

Позивач вважає такі дії та рішення протиправними та такими, що порушують його законні права та інтереси, що й стало підставою для звернення до суду з даним позовом.

Ухвалою суду від 13.04.2020 відкрито провадження у справі та розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи відповідно до частини першої статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України) (а.с.29).

05.05.2021 від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву віз 30.04.2021 №0300-0802-7/19810 (а.с.32-25), в обґрунтування якого зазначено, що згідно наданих позивачем документів та даних, що містяться в системі персоніфікованого обліку, страховий стаж становить 27 років 8 місяців 17 днів. У зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу відповідачем прийнято рішення №032350011542 від 01.02.2021 яким позивачу у призначенні пенсії за віком у зв`язку з невиконанням однієї із умов призначення пенсії, передбаченої статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», а саме наявності не менше 28 років страхового стажу.

Стосовно вимоги позивача щодо зарахування усіх періодів трудової діяльності до страхового стажу на підставі трудової книжки НОМЕР_1 від 05.08.1980 відповідач зазначив, що оскільки на її першій сторінці міститься виправлення в прізвищі та воно не завірено у встановленому порядку, у зв`язку з чим порушено вимоги Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства Соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17.08.1993 за № 110.

Отже, відповідач вважає, що управлінням правомірно було не зараховано зазначені періоди роботи, у зв`язку з чим в задоволенні позову просить відмовити.

Сторони скористались своїм правом щодо подачі заяв по суті справи.

У відповідності до частини третьої статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) у справах, визначених частиною першою цієї статті, заявами по суті справи є позов та відзив. Сторони скористались своїм правом щодо подачі заяв по суті справи.

Враховуючи вимоги статті 263 КАС України судом розглянуто дану справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Дослідивши письмові докази, а також пояснення, викладені учасниками справи у заявах по суті справи, суд встановив наступні обставини.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 25.01.2021 року звернувся до ГУ ПФУ у Волинській області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», так як досяг пенсійного віку (60 років) (а.с.24). До заяви позивачем було додано такі документи: довідка про присвоєння ідентифікаційного номеру, паспорт громадянина України, трудова книжка, диплом про навчання, довідки про прийняття на роботу. Також у даній заяві позивач просив зарахувати періоди роботи 01.03.1984 по 17.08.1999 оскільки надати інших документів немає можливості.

За результатами заяви ГУ ПФУ у Волинській області листом від 09.02.2021 №0300-0304-8/6567 (а.с.26) повідомило позивача, що його страховий стаж становить 27 років 08 місяців 17 днів, у зв`язку з цим прийнято рішення №032350011542 від 01.02.2021 року, яким відмовлено ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком.

Також у даному листі роз`яснено, що при визначенні права на пенсію не взято до уваги трудову книжку НОМЕР_1 , оскільки на першій сторінці виправлено прізвище, та виправлення не завірено у встановленому порядку, чим порушено вимоги Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 року № 58, який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 17 серпня 1993 року за №110.

Позивач не погоджується з такою позицією ГУ ПФУ у Волинській області у зв`язку з чим звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції Україні передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян регулюються Законом України «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон №1788-XII) та Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-ІV).

Відповідно до частини першої статті 24 Закону №1058-IV (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу:

з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року - не менше 25 років;

з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - не менше 26 років;

з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років;

з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років;

з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років;

з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років;

з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року;

з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років;

з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - не менше 33 років;

з 1 січня 2027 року по 31 грудня 2027 року - не менше 34 років;

починаючи з 1 січня 2028 року - не менше 35 років.

Розмір пенсії за вислугу років визначається відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону. Пенсії за вислугу років фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України.

Статтею 62 Закону №1788-XII передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Зазначеній нормі відповідає пункт 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 (далі - Порядок №637).

За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи (пункт 3 Порядку№637).

Пунктом 20 Порядку 637 передбачено, що у тих випадках, коли у трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. В довідці має бути вказано: період роботи, що зараховується до спеціального стажу; професія або посада, характер роботи; розділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включаються цій період роботи, первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

Аналізуючи нормативно-правові акти України, які регулюють умови пенсійного забезпечення, суд вважає, що положення Порядку №637 щодо підтвердження стажу роботи, який є спеціальним по відношенню до Закону №1788-XII, мають бути застосовані лише у чітко визначених та вичерпних випадках. Разом з тим, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка (стаття 62 Закону №1788-XII).

При цьому суд звертає увагу на те, що згідно із положеннями Закону №1058-IV підставою для призначення пенсії визначено виключно наявність страхового стажу необхідного розміру, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. Суд враховує також те, що не всі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є, на переконання суду, виключно підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність чи відсутність виправлень у записах в трудовій книжці.

Такий правовий висновок викладений в постанові Верховного Суду від 06 березня 2018 року у справі №754/14989/15-а.

В межах заявлених позовних вимог у даній справі позивач оскаржує та не погоджується з неврахування відповідачем до страхового стражу усіх періодів роботи зазначених у трудовій книжці НОМЕР_1 .

Так, відповідачем у листі від 09.02.2021 №0300-0304-8/6567 зазначено, що усі періоди роботи позивача згідно трудової книжки не взято до уваги, оскільки записи внесено з порушенням Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України та Міністерства соціального захисту України №58 від 29.07.1993, а саме на першій сторінці виправлено прізвище та виправлення не завірено у встановленому порядку.

Судом досліджено трудову книжку ОСОБА_1 НОМЕР_1 від 05.08.1980, та встановлено, що на першій сторінці здійснено записи на російській мові у графі « ОСОБА_2 » зазначено прізвище « ОСОБА_3 ». Також, судом досліджено копію свідоцтва про народження позивача НОМЕР_2 (а.с.9), з якого слідує що записи здійсненні на двох мовах українською «Дерев`янчук» та російською « ОСОБА_3 ».

В свою чергу, порядок ведення трудових книжок законодавчо визначений. Так, постановою Державного комітету СРСР з праці та соціальних питань від 20.06.1974 №162 було затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах та організаціях (далі - Інструкція №162), яка діяла в період заповнення трудової книжки позивача.

На даний час порядок ведення трудових книжок визначається наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58, яким затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок працівників (далі - Інструкція №58).

Пунктами 2.2 - 2.4 Інструкції № 58 до трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім`я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв`язку з цим винагороди.

Записи в трудовій книжці при звільненні або переведенні на іншу роботу повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону.

Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

Усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 №301 «Про трудові книжки працівників», відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.

Отже, недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи, якій належить трудова книжка, а отже, й не може впливати на її особисті права.

Такий правовий висновок щодо застосування норм права наведений у постанові Верховного Суду від 06 лютого 2018 року у справі №677/277/17.

Суд зазначає, що в силу наведених вище норм, необхідність підтверджувати трудовий стаж іншими, ніж трудова книжка, документами, виникає лише у разі якщо у трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи.

Згідно з пункту 2.6 Інструкції №58, у разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис. Власник або уповноважений ним орган за новим місцем роботи зобов`язаний надати працівнику в цьому необхідну допомогу.

На підставі пункту 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України № 22-1 від 25 листопада 2005 року, в редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07 липня 2014 року №13-1 (надалі - Порядок № 22-1) при прийманні документів орган, що призначає пенсію перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж, перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів, перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності).

Суд вважає, що неналежне засвідчення виправлення в прізвищі, в даному випадку, не є суттєвою обставиною, яка може бути підставою для неврахування такого періоду до страхового стажу позивача, оскільки законодавцем покладено обов`язок ведення трудових книжок працівників на уповноваженого працівника підприємства, вини позивача у неналежній якості записів у трудовій книжці немає, а тому зазначена обставина не може позбавити його конституційного права на соціальний захист та вирішення питання надання пенсії, що також спростовує доводи відповідача в цій частині.

Аналогічну позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 15.07.2020 у справі № 127/13762/17 (адміністративне провадження № К/9901/2935/17).

Суд також звертає увагу на те, що відповідачем не заперечувалася достовірність записів у трудовій книжці позивача, оскільки скріплені печаткою підприємства та підписом уповноваженої особи, а судом не встановлено недостовірності або інших ознак юридичної дефектності цієї трудової книжки, а тому її належить розглядати як належний та допустимий доказ у справі.

Жодних інших доказів на підтвердження правомірності своїх дій відповідач не представив.

Суд вважає, що право позивача на встановлені законом гарантії не може бути поставлене в залежність від якості виконання обов`язків працівником, відповідальним за порядок ведення трудової книжки. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Відсутність посилання чи неточність записів не може бути підставою для виключення певних періодів роботи з трудового стажу позивача, що дає йому право на призначення пенсії, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства. Підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.

За наведених вище обставин не зарахування відповідачем страхового стажу позивача із тих мотивів, які викладені у листі, не можна вважати обґрунтованим.

Відповідно до частин першої та другої статті 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Європейський суд з прав людини у Рішенні «Суханов та Ільченко проти України» (Рішення від 26.09.2014 року) зауважив, що вимоги заявників щодо надбавки до пенсії безперечно підпадають під дію статті 1 Першого протоколу і що їх можна вважати «майном» у значенні цього положення. Питання полягає у тому, чи можуть вважатися майном у значенні цього положення твердження заявників про те, що вони мають право на певні суми виплат, і якщо так, чи є їх невиплата втручанням у право на мирне володіння майном (п. 34).

Суд нагадує, що за певних обставин «законне сподівання» на отримання «активу» також може захищатися статтею 1 Першого протоколу. Так, якщо суть вимоги особи пов`язана з майновим правом, особа, якій воно надане, може вважатися такою, що має «законне сподівання», якщо для такого права у національному законодавстві існує достатнє підґрунтя - наприклад, коли є усталена практика національних судів, якою підтверджується його існування (п. 35).

У справі «Трегубенко проти України» (Рішення від 02.11.2004 року, п. 53) Європейський суд з прав людини зазначив, що позбавлення майна може бути виправданим лише у випадку, якщо буде показаний, inter alia, «інтерес суспільства» та «умови, передбачені законом». Більше того, будь-яке втручання у право власності обов`язково повинно відповідати принципу пропорційності. Як неодноразово зазначав Суд, «справедливий баланс» має бути дотриманий між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основних прав людини. Пошук такого справедливого балансу пролягає через всю Конвенцію. Далі Суд зазначає, що необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа, про яку йдеться, несе «індивідуальний і надмірний тягар» (див. рішення щодо Брумареску (Brumaresku), яке згадувалося вище, параграф 78).

У відповідності до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Оцінивши наявні у справі докази суд доходить висновку, що відмовляючи ОСОБА_1 в призначені пенсії за віком, відповідач не надав належної правової оцінки тим доказам, які надані позивачем для підтвердження стажу, зокрема відомостям його трудової книжки, у зв`язку з чим зробив передчасний висновок про відсутність у позивача необхідного страхового стажу, який дає право на пенсію за віком.

Щодо вимог позивача про зобов`язання відповідача призначити ОСОБА_1 пенсію за віком, зарахувавши до страхового стажу періоди роботи на підставі трудової книжки НОМЕР_1 від 05.08.1980 року, суд зазначає про наступне.

Згідно з частиною першою 26 Закону №1058 особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років.

Таким чином, для призначення пенсію за віком позивачу слід відповідати певним критеріям, зокрема: досягнути 60 років, мати 28 років страхового стажу.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Як слідує з матеріалів справи, ОСОБА_1 виповнилось 60 років 01.01.2021 та 25.01.2021 він звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії.

Суд звертає увагу, що згідно із частинами першою, третьою статті 44 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально. Органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

За приписами частини п`ятої статті 45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.

Тобто, враховуючи встановлені судом обставини, суд приходить до висновку, що рішення про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 як такого не існує. Доказів прийняття відповідачем рішення від 01.02.2021 №032350011542, у встановленому законодавством порядку, яким відмовлено у призначенні пенсії позивачу з підстав, викладених у листі на заяву позивача від 25.01.2021 відповідачем не надано.

Крім того, відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Так у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 04.04.2019 у справі №204/362/17 вказано, що єдиним органом, до повноважень якого належить вирішення питання щодо наявності чи відсутності у особи права на призначення пенсії, є територіальний орган Пенсійного фонду, до якого особа звернулася із відповідною заявою. При цьому за наслідками розгляду заяви пенсійний орган повинен прийняти відповідне рішення, яке повинно бути вмотивованим. У цій же справі Верховний Суд вказав, що суд як орган, уповноважений виключно на перевірку законності та обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень, позбавлений можливості приймати таке рішення, оскільки це буде свідчити про перебирання на себе судом повноважень, наданим виключно органам Пенсійного фонду.

Отже, суд уповноважений виключно на перевірку законності та обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень, а відповідач в порушення вказаних вище приписів чинного законодавства України, відмовляючи позивачу у призначенні пенсії, не здійснив аналізу усіх умов щодо набуття ним права на пенсію, а тому суд позбавлений можливості вирішити по суті спір в частині зобов`язання призначити пенсію за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Крім того, ані позивачем ані відповідачем, дії та рішення якого оскаржується, не зазначено які саме періоди роботи ОСОБА_1 не враховані при призначені пенсії за віком, що у свою чергу позбавляє суд можливості встановити, які саме періоди роботи позивача враховані до страхового стажу при вирішенні питання про призначення пенсії за віком, а які ні. А тому, враховуючи те, що відповідачем порушено порядок вирішення питання про призначення/відмову в призначенні позивачу пенсії за віком, оскільки матеріали справи не містять рішення відповідача прийнятого за результатами розгляду заяви позивача з обгрунтуванням підстав зарахування/незарахування періодів роботи позивача згідно його трудової книжки НОМЕР_1 від 05.08.1980 року, суд позбавлений можливості вирішити питання про зарахування конкретних періодів роботи позивача згідно його трудової книжки НОМЕР_1 від 05.08.1980 року.

Таким чином, враховуючи встановлені обставини справи, а також те, що заява позивача була розглянута органом Пенсійного фонду з порушенням приписів Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», та рішення за результати ти її розгляду підлягає скасуванню, у зв`язку із чим відповідач дійшов передчасного висновку про відсутність у позивача права на призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», суд з урахуванням вимог частини другої статті 245 КАС України вважає, що позовні вимоги слід задовольнити частково шляхом прийняття судом рішення про визнання протиправними дій відповідача щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком та зобов`язання відповідача, повторно у встановленому законом порядку розглянути заяву ОСОБА_1 від 25.01.2021 про призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням висновків суду.

Враховуючи положення частини першої статті 139 КАС України, суд стягує на користь позивача понесені ним судові витрати, які підлягають відшкодуванню, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.

Як слідує з матеріалів справи при звернення до суду позивачем сплачено судовий збір в сумі 908,00 грн., що підтверджується квитанцією №34 від 08.04.2021 (а.с.8), та який зараховано до спеціального фонду державного бюджету України, що підтверджується відповідною випискою від 11.04.2021 (а.с.39).

Отже, на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 908,00 грн. Суд звертає увагу, що сума судового збору підлягає стягненню з відповідача в повному обсязі, оскільки, часткове задоволення позову стосується лише способу захисту порушеного права обраного судом.

Керуючись статтями 2, 6, 72-77, 90, 139, 243-246, 255, 263, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області, повторно у встановленому законом порядку розглянути заяву ОСОБА_1 від 25.01.2021 про призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням висновків суду.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області (43026, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Кравчука, будинок 22В, ідентифікаційний код юридичної особи 13358826) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) судовий збір у сумі 908,00 грн. (вісімсот сорок гривень нуль копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд.

Головуючий

Суддя В.В. Мачульський