Рішення № 97058309, 21.05.2021, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 травня 2021 року ЛуцькСправа № 140/1512/21

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Ковальчука В.Д.,

розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 (далі – ОСОБА_2 , позивач) звернулася з позовом до Головного управління ДПС у Волинській області (далі – ГУ ДПС у Волинській області, відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 17.04.2019 №0007451302, №0007471302.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач 21.03.2019 отримала акт від 27.02.2019 № 3564/03-02-13-02/ НОМЕР_1 “Про результати документальної позапланової невиїзної документальної перевірки фізичної особи ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2016 р. по 31.12.2016 р.”, у висновках якого встановлено, зокрема, заниження позивачем податку на доходи фізичних осіб за 2016 рік у сумі 474 362,12 грн.. та заниження військового збору за 2016 року в сумі 39 530,18 грн. До акта перевірки відповідач надав відповідний розрахунок фінансових та штрафних санкцій на суму 642 535,38 грн.

Позивач зазначає, що до акта перевірки додано відповідний розрахунок фінансових та штрафних санкцій на суму 642 535,38 грн. Однак позивач не погодилася з результатами перевірки та подала заперечення на акт перевірки, внаслідок чого відповідач у листі від 10.04.2019 №1672/Т/03-20-13-02-06 погодився з такими запереченнями та визнав, що при обчисленні бази оподаткування (основної суми боргу за валютним кредитом) не врахував курсової різниці, а тому визначив нову базу оподаткування у сумі 779 740,81 грн., додавши до вказаного листа відповідний розрахунок фінансових та штрафних санкцій на суму 190 231,83 грн. Разом з тим, такий розрахунок не врахував під час прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, які складені на підставі акта перевірки від 27.02.2019 № 3564/03-02-13-02/ НОМЕР_1 .

Позивач не погоджується з податковими повідомленнями-рішеннями від 17.04.2019 №0007451302, №0007471302, які прийняті з підстав отриманням додаткового блага у вигляді прощеного банком боргу в сумі 2 635 345,12 грн. та не сплатою податку на доходи фізичних осіб та військового збору, оскільки прощення боргу відбулося після закінчення строку позовної давності, а тому такий борг не є додатковим благом у відповідності до приписів пп. «д» пп.164.2.17 п.164.2 ст.164 Податкового кодексу України (далі – ПК України). Також відповідач під час визначення розміру отриманого додаткового блага не врахував курсову різницю, яка утворилася в результаті девальвації гривні, а тому порушив вимоги п.8 підрозділу 1 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України. З урахуванням цього пункту база оподаткування має становити 779 740,81 грн. за курсом Національного банку України станом на 01 січня 2014 року, а не 2 635 345,12 грн., з чим погодився податковий орган у листі від 10.04.2019 №1672/Т/03-20-13-02-06.

Також позивач звертає увагу на недотримання відповідачем під час проведення перевірки пп.79.2 п.79 ПК України щодо належного повідомлення платника податків про дату початку та місце проведення документальної невиїзної перевірки.

На підставі наведеного просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 17.04.2019 №0007451302, №0007471302.

Ухвалою суду від 11.02.2021 відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі та вирішено судовий розгляд справи проводити без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Представник відповідача у відзиві на позовну заяву від 24.02.2021 не погодилася з даним позовом та вважає його безпідставним у зв`язку з тим, що позивач у 2016 році отримала дохід у вигляді прощеного (анульованого) Публічним акціонерним товариством “УкрСиббанк” (далі – ПАТ “УкрСиббанк”) боргу в сумі 2 635 345,12 грн., що підтверджується Відомостями з центральної бази даних Державного реєстру фізичних осіб ДФС України про суми виплачених доходів та повідомленням цього банку про анулювання боргу від 23.02.2016.

На підставі наведеного позивач просить відмовити у задоволенні позову, а розгляд справи здійснювати з повідомленням (викликом) сторін у судове засідання.

Інших заяв по суті спору сторони суду не подавали.

Ухвалою суду від 21 травня 2021 року відмовлено у задоволенні клопотання представника Головного управління ДПС у Волинській області про розгляд в судовому засіданні за участю сторін даної справи.

Дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступне.

23 лютого 2016 року ОСОБА_2 отримала від ПАТ “Укрсиббанк” повідомлення про анулювання боргу (в порядку пп. «д» пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України) від 23.02.2016, що підтверджується особистим підписом позивача на цьому повідомленні, та видно з копії цього повідомлення, долученого відповідачем до відзиву. А тому доводи позивача про неотримання такого повідомлення суд до уваги не бере.

Відповідно до цього повідомлення ПАТ “Укрсиббанк” нагадує ОСОБА_2 про те, що на підставі кредитного договору № 11306211000 від 27.02.2008 станом на 23.02.2016 за нею обліковується кредитна заборгованість у сумі 200 502,83 (двісті тисяч п`ятсот два) дол. США 83 центів, що складає 5 416 485,10 (п`ять мільйонів чотириста шістнадцять тисяч чотирисіа вісімдесят п`ять) гривень 10 коп., по курсу НБУ станом на 23.02.2016. Штрафні санкції станом на 23.02.2016 становлять в сумі 1 178,94 (одна тисяча сто сімдесят вісім) дол. США 94 центи, що складає 31 848,48 (тридцять одна тисяча вісімсот сорок вісім) гривень 48 коп., по курсу НБУ станом на 23.02.2016 (пеня).

ПAT “Укрсиббанк”, як кредитор, з метою виконання вимог пп. «д» пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 ПК України повідомив позивача, як платника податку на доходи фізичних осіб - боржника, що ПAT “Укрсиббанк” прийнято рішення про анулювання її кредитної заборгованості, що станом на 23.02.2016 становить 160 397,83 (сто шістдесят тисяч триста дев`яносто сім) дол.. США 83 центи, а саме: суми основного боргу (кредиту) 97 552,96 (дев`яносто сім тисяч п`ятсот п`ятдесят два) дол. США 96 центів, що складає 2 635 345,12 (два мільйони шістсот тридцять п`ять тисяч триста сорок п`ять) гривень 12 коп., по курсу НБУ станом на 23.02.2016; суми процентів 62 844,87 (шістдесят дві тисячі вісімсот сорок чотири) дол. США 87 центів, що складає 1 697 723,18 (один мільйон шістсот дев`яносто сім тисяч сімсот двадцять три) гривні 18 коп., по курсу НБУ станом на 23.02.2016.

Штрафні санкції станом на 23.02.2016 становлять 1 178,94 (одна тисяча сто сімдесят вісім) дол. США 94 центи, що складає 31 848,48 (тридцять одна тисяча вісімсот сорок вісім) гривень 48 коп., по курсу НБУ станом на 23.02.2016.

Також банк звернув увагу ОСОБА_2 на те, що відповідно до пп. «д» 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 ПК України анульована сума заборгованості за основним боргом (кредитом) є її доходом, отриманим як додаткове благо, і їй необхідно самостійно сплатити податок на доходи фізичних осіб з такого доходу та відобразити його у річній податковій декларації з податку на доходи фізичних осіб, а також сплатити військовий збір відповідно до п. 16і підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України.

У зв`язку із неподанням позивачем декларації про майновий стан і доходи за 2016 рік, на підставі наказу від 12 лютого 2019 року №534 “Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки фізичної особи ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 )” Головним управлінням ДФС у Волинській області в період з 21 лютого 2019 року по 25 лютого 2019 року було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку фізичної особи ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2016 р. по 31.12.2016 р.

Як убачається із повідомлення про вручення поштового направлення, копія наказу від 12 лютого 2019 року №534 “Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки фізичної особи ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 )” та повідомлення від 12 лютого 2019 року №131 про проведення вказаної перевірки були особисто отримані ОСОБА_2 20 лютого 2019 року.

За наслідками проведення вказаної перевірки був складений акт від 27.02.2019 № 3564/03-02-13-02/ НОМЕР_1 “Про результати документальної позапланової невиїзної документальної перевірки фізичної особи ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2016 р. по 31.12.2016 р.”, яким встановлено наступні порушення:

- підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164, статті 179 Податкового кодексу України (далі – ПК України). внаслідок чого занижено податок на доходи фізичних осіб за 2016 рік в сумі 474 362,12 грн.;

- підпункту 162.1. статті 162, підпункту 163.1.1 пункту 163.1 статті 163, пункту 164.1 статті 164, підпункту 1.3 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу XX ПК України, внаслідок чого занижений військовий збір за 2016 рік в сумі 39 530,18 грн;

- статті 49, підпункту 176.1 статті 176 ПК України, а саме: неподання податкової декларації про майновий стан та доходи за 2016 рік.

На підставі зазначеного акта перевірки Головним управлінням ДФС у Волинській області винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення: від 17 квітня 2019 року №0007451302, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб на 592 952,65 грн., в тому числі: за податковим зобов`язанням – 474 362,12 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями) – 118 590,53 грн.; від 17 квітня 2019 року №0007471502, яким збільшено суму грошового зобов`язання по військовому збору на 49 412,73 грн., в тому числі: за податковим зобов`язанням – 39 530,18 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями) – 9 882,55 грн.

Як убачається із оскаржених податкових повідомлень-рішень та акта від 27.02.2019 № 3564/03-02-13-02/ НОМЕР_1 “Про результати документальної позапланової невиїзної документальної перевірки фізичної особи ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2016 р. по 31.12.2016 р.”, в основу розрахунку належних до сплати податку на доходи фізичних осіб та військового збору контролюючим органом покладено отриманий позивачем дохід у сумі 2 635 345,12 грн., зазначений ПАТ “Укрсиббанк” у повідомленні про анулювання боргу від 23 лютого 2016 року.

Не погоджуючись із прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, ОСОБА_2 оскаржила їх у судовому порядку.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд керується таким.

Відповідно до підпункту 20.1.4. пункту 20.1 статті 20 ПК України, контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення;

Згідно з пунктом 75.1. статті 75 ПК України, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Підпунктом 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 ПК України передбачено, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цим Кодексом.

Зокрема, відповідно до підпункту 78.1.2. пункту 78.1. статті 78 ПК України, документальна позапланова перевірка здійснюється, у разі якщо платником податків не подано в установлений законом строк податкову декларацію, розрахунки, звіт про контрольовані операції або документацію з трансфертного ціноутворення, якщо їх подання передбачено законом.

Нормами пунктів 79.1, 79.2. статті 79 ПК України, передбачено, документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу рішення про її проведення та за наявності підстав для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови вручення платнику податків (його представнику) у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Як установлено судом, документальна позапланова невиїзна перевірки фізичної особи ОСОБА_2 згідно наказу від 12 лютого 2019 року №534 була призначена у зв`язку із неподанням останньою декларації про майновий стан і доходи за 2016 рік. Вказані обставини позивачем не заперечувалися.

Суд відхиляє доводи позивача про відсутність доказів вручення їй копії наказу від 12 лютого 2019 року №534 про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки, оскільки як слідує із повідомлення про вручення поштового направлення, наданого представником відповідача, копія вказаного наказу та повідомлення від 12 лютого 2019 року №131 про проведення перевірки були отримані ОСОБА_2 20 лютого 2019 року, що свідчить про дотримання контролюючим органом норм пункту 79.2. статті 79 ПК України

Відповідно до підпункту 162.1.1 пункту 162.1 статті 162 ПК України, платниками податку на доходи фізичних осіб є фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи.

Згідно підпункту 163.1.1 пункту 163.1 статті 163 ПК України, об`єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.

За правилами підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу).

Згідно підпункту 14.1.47. пункту 14.1. статті 14 ПК України, додаткові блага - кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов`язаний з виконанням обов`язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу).

Перелік додаткових благ, які включаються до оподатковуваного доходу, встановлений підпунктом 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України та є вичерпним.

Так, відповідно до підпункту "д" підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України (в редакції, чинній з 1 січня 2015 року) до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді основної суми боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, у разі якщо його сума перевищує 50 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року. Кредитор зобов`язаний повідомити платника податку - боржника шляхом направлення рекомендованого листа з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або надання повідомлення боржнику під підпис особисто про прощення (анулювання) боргу та включити суму прощеного (анульованого) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було прощено. Боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації. У разі неповідомлення кредитором боржника про прощення (анулювання) боргу у порядку, визначеному цим підпунктом, такий кредитор зобов`язаний виконати всі обов`язки податкового агента щодо доходів, визначених цим підпунктом.

Наведені норми вказують на те, що основна сума боргу (кредиту) платника податку прощена (анульована) кредитором за його самостійним рішенням є доходом такого платника. Визначальною ознакою доходу платника податку, як об`єкта та бази оподаткування податком з доходу фізичних осіб, в тому числі у вигляді додаткового блага, є приріст показників фінансового та/або майнового стану платника податку.

При прощенні (анулюванні) заборгованості особа одержує економічну вигоду у вигляді збереження активів у силу припинення належного кредитору права вимоги та кореспондуючого цій вимозі обов`язку боржника витрачати кошти на погашення заборгованості за кредитом.

Відтак боржник (платник податків), який отримав додаткове благо у вигляді прощення (анулювання) суми основного боргу за кредитом та який був належним чином повідомлений про прощення (анулювання) такого боргу, зобов`язаний відобразити анульовану суму боргу у складі оподатковуваного доходу з обчисленням та перерахуванням до бюджету відповідних сум податку, в тому числі і військового збору.

Поряд із цим до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включається основна сума боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, у сумі, що не перевищує 50 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року, а також сума процентів, комісії та/або штрафних санкцій (пені), прощених (анульованих) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним із процедурою його банкрутства, до закінчення строку позовної давності.

Таким чином, визначення природи боргу (основна частина, проценти, штрафні санкції, суми пені), прощеного банком, є однією із визначальних обставин, які підлягають з`ясуванню для встановлення дійсного податкового обов`язку платника в межах розглядуваних правовідносин.

Вказана правова позиція неодноразово висловлювалася Верховним Судом, зокрема в постановах від 04 червня 2020 року по справі №807/3121/14, від 16 червня 2020 року №820/6924/16, від 26 березня 2020 року по справі №817/1670/16.

Суд не бере до уваги твердження позивача про те, що прощена банком сума боргу не може вважатися додатковим благом в розумінні підпункту "д" підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України, оскільки кредитний договір укладено 27.02.2018, а заборгованість за ним виникла з червня 2011 року, при цьому анулювання боргу відбулося у двохсторонньому порядку 23.02.2016, тобто уже після закінчення строку позовної давності. На підтвердження цього позивачем не надано жодного доказу, що заборгованість за кредитним договором виникла у червні 2011 року. Відтак, позивачем не надано доказів на підтвердження тверджень про закінчення строку позовної давності за цим кредитним договором.

Як убачається із розрахунку фінансових та штрафних санкцій до акта про результати документальної перевірки фізичної особи ОСОБА_2 грошові зобов`язання згідно оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями визначалися виключно із врахуванням прощеної суми основного боргу в розмірі 2 635 345,12 грн.

Щодо посилання позивача як на підставу для задоволення позову на вимоги пункту 8 підрозділу 1 розділу XX “Перехідні положення” ПК України суд зазначає таке.

Норми підпункту «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК підлягають застосуванню у системному зв`язку з нормами пункту 8 підрозділу 1 розділу XX ПК. Зазначеним пунктом встановлено, що не вважається додатковим благом платника податку та не включається до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу сума, прощена (анульована) кредитором у розмірі різниці між основною сумою боргу за фінансовим кредитом в іноземній валюті, визначена за офіційним курсом Національного банку України на дату зміни валюти зобов`язання за таким кредитом з іноземної валюти у гривню, та сумою такого боргу, визначеною за офіційним курсом Національного банку України станом на 01.01.2014, а також сума процентів, комісії та/або штрафних санкцій (пені) за такими кредитами, прощених (анульованих) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним із процедурою його банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Норми цього пункту застосовуються до фінансових кредитів в іноземній валюті, не погашених до 1 січня 2014 року.

Дія абзацу першого цього пункту поширюється на операції з прощення (анулювання) кредитором боржникові заборгованості за фінансовим кредитом в іноземній валюті, що здійснювалися починаючи з 01.01.2015 (абзац другий пункту 8 підрозділу 1 розділу XX ПК).

Верховний Суд вже зробив висновок щодо застосування норм підпункту «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164, пункту 8 підрозділу 1 розділу XX ПК у подібних правовідносинах (зокрема, у постановах від 15.05.2018 (справа №821/1594/17), від 19.07.2019 (справа №826/4240/18), від 14.11.2019 (справа №520/10880/18), від 25.11.2019 (справа №500/2252/18), від 18.01.2021 (справа №120/935/19-а). У відповідності з цим висновком метою запровадження правового регулювання, встановленого пунктом 8 підрозділу 1 розділу ХХ, є реалізація положень Закону України «Про реструктуризацію кредитних зобов`язань з іноземної валюти в гривню», згідно з якими платникам податків надаються певні податкові преференції. Курсова різниця, що виникла внаслідок знецінення національної валюти по відношенню до валюти прощеного боргу (кредиту), не відноситься до доходів платника податку та не підлягає оподаткуванню.

В силу колізійного принципу пріоритету норми акта, виданого пізніше, до правовідносин, які виникли у зв`язку із прощенням банками з 01.01.2015 боргу позичальникам за кредитами в іноземній валюті, які не було погашено до 01.01.2014 та валюту зобов`язання за якими було змінено з іноземної на національну, застосовуються норми пункту 8 підрозділу 1 розділу ХХ ПК. Застосування норм підпункту «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 має місце виключно у випадку перевищення суми прощеного (анульованого) кредитором боргу над сумою курсової різниці, обрахованої за правилами, передбаченими пунктом 8 підрозділу 1 розділу ХХ ПК.

З повідомлення ПАТ “Укрсиббанк” про анулювання боргу слідує, що сума основного боргу (кредиту) ОСОБА_2 станом на 23.02.2016 становить 160 397,83 дол. США, де сума основного боргу складає 97 552,96 дол. США, що становить 2 635 345,12 грн. по курсу НБУ станом на 23.02.2016. Тобто, валюта зобов`язання позивача за кредитом в іноземній валюті була змінена на гривню по курсу Національного банку України станом на 23.02.2016, у зв`язку з чим курсова різниця внаслідок зміни офіційного курсу гривні до долара, в порівнянні з курсом станом на 01.01.2014 та на 23.02.2016, становить 1 855 604,31 грн., де 27,014507 грн. – вартість 1 долара США по курсу НБУ станом на 23.02.2016, та 7,993 грн. – станом на 01.01.2014, у зв`язку з чим сума основного боргу у розмірі 97 552,96 дол. США станом на 23.02.2016 складає 2 635 345,12 грн. (97 552,96 дол. США х 27,014507), а станом на 01.01.2014 – 779 740,81 грн. (97 552,96 дол. США х 7,993). Відтак, у даному випадку має місце перевищення суми прощеного (анульованого) кредитором боргу (2 635 345,12 грн.) над сумою курсової різниці (1 855 604,31 грн.), а тому така курсова різниця (2 635 345,12 грн. – 779 740,81 грн. = 1 855 604,31 грн.) не вважається доходом в цілях оподаткування податком на доходи фізичних осіб та для нарахування військового збору

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що позивачем було отримано дохід у вигляді прощеної суми заборгованості, яка станом на 01.01.2014 за курсом НБУ становить 779 740,81 грн. (97 552,96 дол. США х 7,993 грн.) та є базою оподаткування для нарахування податку на доходи фізичних осіб та для нарахування військового збору, що також узгоджується із листом ГУ ДФС у Волинській області від 10.04.2019 №1672/Т/03-20-13-02-06, отриманим позивачем на заперечення на акт перевірки, однак безпідставно не врахованим відповідачем під час прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Як зазначено у цьому листі, з чим погоджується суд, в порушення вимог пп. 164.2.17 п.164.2 ст.164, 179 ПК України та відповідно до п.167.1 ст.167 ПК України громадянкою ОСОБА_2 занижено суму податку на доходи фізичних осіб за 2016 рік у розмірі 140 353,35 грн. (779 740,81 грн. х 18%), а саме: сума доходу, що оподатковується за ставкою 18% становить 779 740,81 грн.

В порушення підпункту 162.1. статті 162, підпункту 163.1.1 пункту 163.1 статті 163, пункту 164.1 статті 164, підпункту 1.3 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу XX ПК України позивачем занижено військовий збір за 2016 рік в сумі 11 696,11 грн. (779 740,81 грн. х 1,5%).

Так, згідно з пунктом 167.1 статті 167 ПК ставка податку становить 18 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2 - 167.5 цієї статті) у тому числі, але не виключно у формі: заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв`язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами.

Пунктом 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ ПК встановлено, що тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.

Положеннями підпунктів 1.1, 1.2, 1.3 цього пункту визначено, що платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу, об`єктом оподаткування збором - доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу, а ставка збору становить 1,5 відсотка від об`єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту.

Відтак, позивачу правомірно визначені податкові зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб у сумі 140 353,35 грн. (18% від 779 740,81 грн.) та застосовані штрафні (фінансові) санкції, встановлені пунктом 123.1 статті 123 ПК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), в розмірі 35 088,34 грн. (25% від 140 353,35 грн.) згідно з податковим повідомленням-рішенням від 17.04.2019 №0007451302, а також податкові зобов`язання з військового збору в розмірі 11 696,11 грн. (1,5% від 779 740,81 грн.) та застосовані штрафні (фінансові) санкції, встановлені пунктом 123.1 статті 123 ПК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), в розмірі 2 924,03 грн. (25% від 11 696,11 грн.) згідно з податковим повідомленням-рішенням від 17.04.2019 №0007471302.

У зв`язку з цим позов підлягає задоволенню частково, а саме в частині вимог про визнання протиправними і скасування податкового повідомлення-рішення від 17.04.2019 №0007451302 на суму податкового зобов`язання 334 008,77 грн. (474 362,12 грн. – 140 353,35 грн.) та штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 83 502,19 грн. (118 590,53 грн. -35 088,34 грн.), податкового повідомлення-рішення від 17.04.2019 №0007471302 - на суму податкових зобов`язань 27 834,07 грн. (39 530,18 грн. – 11 696,11 грн.) та штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 6 958,52 грн. (9 882,55 грн. – 2 924,03 грн.). За приписами статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

Статтею 77 КАС України, встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Статтею 9 КАС України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Підсумовуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено правомірність нарахування грошових зобов`язань в оскаржуваних податкових повідомленнях-рішеннях, а саме в частині нарахування грошових зобов`язань у податковому повідомленні-рішенні від 17.04.2019 №0007451302 на загальну суму 417 590,96 грн. та у податковому повідомленні-рішенні від 17.04.2019 №0007471302 на загальну суму 34 792,59 грн. Отже, в наведеній частині нарахованих грошових зобов`язань оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню. Відтак, позовні вимоги слід задовольнити частково.

Згідно із частинами першою, третьою, четвертою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору. При частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.

Отже, на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір в розмірі 4523,53 грн. (6423,65 грн. х 70,42% задоволених позовних вимог), сплачений згідно з квитанцією від 08.02.2021 № 0.0.2006935830.1.

Суд звертає увагу на те, що загальна сума заявлених позивачем позовних вимог майнового характеру становить 642 365,38 грн., з яких 592 952,65 грн. – сума майнового характеру щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 17.04.2019 №0007451302 та 49 412,73 грн. – сума майнових вимог щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 17.04.2019 №0007471302. Відтак, позивачу слід було сплатити судовий збір в сумі 6 423,65 грн. (1% ціни позову майнового характеру) відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону України “Про судовий збір”, однак згідно з квитанцією від 08.02.2021 № 0.0.2006935830.1 позивач сплатила судовий збір в сумі 6529,49 грн., тобто позивачем переплачено судовий збір у сумі 105,84 грн.

З цього приводу позивачу слід роз`яснити, що пунктом 1 частини першої статті 7 Закону України “Про судовий збір” передбачено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Повернення сплаченої суми судового збору здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної фінансової політики (ч. 5 ст. 7 Закону України “Про судовий збір”).

Щодо стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат на правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн. суд зазначає наступне.

За правилами частин першої, другої статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Відповідно до частини четвертої статті 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Отже, судові витрати на професійну правничу допомогу можуть бути стягнуті на користь сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, лише у випадку подання учасником справи доказів їх понесення та детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Позивач надала суду лише договір №004 про надання правничої допомоги від 01 лютого 2021 року, укладений між нею та Адвокатським об`єднанням “Правовий стандарт”, та попередній (орієнтовний) розрахунок робіт (послуг) з надання правничої допомоги, згідно договору про надання правничої допомоги від 01.02.2021 р. №004, укладеного із ОСОБА_2 (вих. №3 від 01.02.2021), якими передбачена вартість правничої допомоги в сумі 10 000,00 грн.

Проте суду не надано доказів фактичного понесення витрат на професійну правничу допомогу (зокрема, будь-якого платіжного документу, який підтверджує сам факт сплати адвокатському об`єднанню коштів в сумі 10 000,00 грн.), а також детального опису фактично виконаних робіт (наданих послуг) адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, у зв`язку із чим відсутні правові підстави для вирішення питання щодо відшкодування позивачу витрат на правничу допомогу в сумі 10 000,00 грн., як про це вона просить у позовній заяві.

Керуючись статтями 243, 245, 246, 255, 262, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Волинській області від 17 квітня 2019 року №0007451302 в частині збільшення суми грошового зобов`язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування за податковим зобов`язанням в сумі 334 008,77 грн. (триста тридцять чотири тисячі вісім гривень 77 копійок) та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в сумі 83 502,19 грн. (вісімдесят три тисячі п`ятсот дві гривні 19 копійок) та податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Волинській області від 17 квітня 2019 року №0007471302 в частині збільшення суми грошового зобов`язання з податків та зборів, у тому числі з військового збору, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування за податковим зобов`язанням в сумі 27 834,07 грн. (двадцять сім тисяч вісімсот тридцять чотири гривні 07 копійок ) та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в сумі 6 958,52 грн. (шість тисяч дев`ятсот п`ятдесят вісім гривень 52 копійки).

В задоволенні решти позовних вимог відмовити

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Волинській області (43010, Волинська область, місто Луцьк, Київський майдан, будинок 4, код ЄДРПОУ 43143484) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) судовий збір у сумі 4523,53 грн. (чотири тисячі п`ятсот двадцять три гривні 53 копійки).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя В.Д. Ковальчук