Ухвала суду № 97058178, 21.05.2021, Вінницький окружний адміністративний суд

У Х В А Л А

про повернення позовної заяви

м. Вінниця

21 травня 2021 р. Справа № 120/4014/21-а

Суддя Вінницького окружного адміністративного суду Віятик Наталія Володимирівна, розглянувши матеріали позовної заяви Вінницької міської ради до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Вінницькій області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) про визнання протиправними та скасування постанов

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Виконавчого комітету Вінницької міської ради до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Вінницькій області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) про визнання протиправними та скасування постанов.

Як вбачається зі змісту позовної заяви, позивач оскаржує постанови про відкриття виконавчого провадження від 05.01.2021 ВП № 64021675, про стягнення виконавчого збору від 05.01.2021 ВП № 64021675, про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження від 05.01.2021 ВП № 640214675 та про накладення штрафу від 13.04.2021 ВП № 64021675.

Ухвалою суду від 30.04.2021 позовну заяву залишено без руху та запропоновано позивачу надати суду докази поважності причин пропуску строку звернення до суду та уточнити суб`єктний склад відповідачів.

17.05.2021 позивачем подано матеріали на усунення недоліків позовної заяви.

В обґрунтування причин поважності пропуску строку звернення до суду представник позивача вказав, що 29.10.2020 року виконавчим комітетом Вінницької міської ради рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 16.09.2020р. у справі №120/3923/20-а виконано, шляхом надсилання за вих. № Д-01-116828/1-00-10 на адресу ОСОБА_1 відповіді на запит про доступ до публічної інформації від 25.06.2020р.

Після виконання рішення суду першої інстанції, старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Вінницькій області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) Плахотнюк Н.О. прийнято оскаржувані постанови.

На виконання вимог оскаржуваних постанов позивачем 15.01.2021 року за вих. №01-00-011-1883 надіслано лист-відповідь відповідачу про те, що 29.10.2020 року виконавчим комітетом Вінницької міської ради, рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 16.09.2020р. у справі №120/3923/20-а виконано, шляхом надсилання за вих. № Д-01-116828/1-00-10 на адресу ОСОБА_1 відповіді на запит про доступ до публічної інформації від 25.06.2020р.

Крім того, 06.04.2021 року за вих. №01-00-011-2270 виконавчим комітетом Вінницької міської ради надіслано лист начальнику відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Вінницькій області Центрально- Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) (далі відділ примусового виконання рішень) з вимогою привести у відповідність до норм чинного законодавства.

Позивач вказує, що відповідь про результати розгляду начальником відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Вінницькій області Центрально- Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) листа від 16.04.2021 року за вх. №01-18-22854 на адресу позивача не надходила.

Натомість 16.04.2021 за вх. №01-18-22854 позивачем отримано постанову старшого держаного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Вінницькій області Центрально- Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) Плахотнюк Наталія Юріївна від 13.04.2021 року ВП №64021675 про накладення штрафу, згідно якої, за невиконання без поважних причин рішення, що зобов`язує боржника вчинити певні дії накладено на виконавчий комітет Вінницької міської ради штраф на користь держави у розмірі 5100 грн. та зобов`язано виконати рішення протягом 10 робочих днів, надавши обґрунтовану відповідь та документальне підтвердження щодо виконання рішення суду до Відділу до 27.04.2021 року.

На думку позивача з 15.01.2021 така бездіяльність відповідача має ознаки триваючого правопорушення розуміється як проступок, пов`язаний з тривалим та безперервним невиконанням суб`єктом обов`язків, передбачених законом, у зв`язку з чим початок перебігу строку на її оскарження автоматично відкладається. Триваючі правопорушення характеризуються тим, що особа, яка допустила бездіяльність, перебуває надалі у стані безперервного продовження бездіяльності та, відповідно, порушення закону. Триваюче правопорушення припиняється лише у випадку: усунення стану, за якого об`єктивно існує певний обов`язок у суб`єкта, що вчиняє правопорушення; виконанням обов`язку відповідним суб`єктом.

Ознайомившись із мотивами, наведеними позивачем у клопотанні про поновлення строків звернення до суду, приходжу до висновку про відсутність підстав для його задоволення, з огляду на наступне.

Відповідно до частини першої, другої статті 122 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Суд зазначає, що під строком звернення до адміністративного суду розуміється строк, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. Дотримання цього строку є однією з умов для реалізації права на позов у публічно-правових відносинах, яка дисциплінує учасників цих відносин, запобігає зловживанням та сприяє стабільності діяльності суб`єктів владних повноважень щодо виконання своїх функцій. Відсутність цієї умови приводила б до постійного збереження стану невизначеності та неостаточності у відносинах.

Стаття 287 КАС України визначає особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця.

Частиною 1 статті 287 КАС України визначено, що учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Відповідно до частини 2 вказаної статті позовну заяву може бути подано до суду:

1) у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів;

2) у триденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів, у разі оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій.

Щодо відліку строку звернення із адміністративним позовом, суд зазначає, що порівняльний аналіз термінів «дізнався» та «повинен дізнатися», що містяться в ч. 2 ст. 122 КАС України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку позивача знати про стан своїх прав. При визначенні початку перебігу строку звернення до суду, суд з`ясовує момент, коли особа фактично дізналася або мала реальну можливість дізнатися про наявність відповідного порушення (рішення, дії, бездіяльності), а не коли вона з`ясувала для себе, що певні рішення, дії чи бездіяльність стосовно неї є порушенням.

Підставами для визнання причин пропуску строку звернення із даним позовом поважними визнаються лише обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належним чином.

Доказами того, що особа знала про порушення своїх прав є не тільки її дії, спрямовані на захист порушених прав, а також докази, які свідчать про те, що були створені умови, за яких особа мала реальну можливість дізнатися про порушення своїх прав.

Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів. При зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом періоду від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду.

Як було встановлено судом, позивач був обізнаний про оскаржувані постанови 11.01.2021, коли безпосередньо їх отримав, що підтверджується доказами, долученими до позовної заяви..

Крім цього, суд звертає увагу на те, що предметом даного спору є оскарження постанов державного виконавця органу ДВС, а не його бездіяльність, а отже суд критично ставиться до доводів позивача щодо бездіяльності відповідача, що має ознаки триваючого правопорушення.

Такий порядок досудового врегулювання спору як листування з органом ДВС з приводу приведення постанов у відповідність до вимог чинного законодавства не передбачено чинним законодавством, тому не змінює десятиденний строк звернення до суду з моменту, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав.

Дані обставини вказують на необґрунтованість зазначених підстав поважності пропуску строку звернення до суду та підтверджують, що позивач міг вчиняти певні дії, а саме оскаржити постанови державного виконавця вчасно, а не сподіватись на позитивний результат за наслідком надсилання на адресу відповідача листів з метою захисту своїх прав, однак з адміністративним позовом останній вчасно не звернувся.

Частина 2 статті 44 КАС України покладає на учасників справи обов`язок добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки, в тому числі щодо дотримання строків звернення до суду, визначених законом, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

Суд додатково зазначає, що встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Крім того, Верховний Суд у своїх рішеннях, зокрема від 08.08.2019 у справі № 127/13736/16-а зазначив, що "незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду. Встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених КАС України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами."

Доводів, які б свідчили про наявність об`єктивно непереборних обставин, пов`язаних з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного вчинення дій щодо звернення до суду з позовом за захистом порушеного права, протягом установленого законом строку, позивачем суду не наведено.

Відтак, обставини, на які зіслався позивач зазначаючи про дотримання ним строку звернення до суду оцінюються критично та визнаються не поважними.

Відповідно до пункту 9 частини 4 статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 123 КАС України, якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Беручи до уваги ту обставину, що позивачем не надано суду доказів, які б свідчили про існування обставин, що об`єктивно перешкоджали позивачу звернутись з даним позовом до суду у межах строків, встановлених законом, а судом з позовної заяви та доданих до неї матеріалів не встановлено підстав для визнання поважними причин пропуску строку звернення до суду, суд дійшов висновку, що адміністративний позов в частині позовних вимог підлягає поверненню.

Роз`яснити позивачу, що у силу положень частини 8 статті 169 КАС України, повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Керуючись статтями 122, 123, 169, 248, 256, 287 КАС України, суд -

УХВАЛИВ:

1. В задоволенні клопотання позивача про поновлення строку звернення до суду, - відмовити.

2. Позовну заяву Виконавчого комітету Вінницької міської ради до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Вінницькій області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) в частині визнання протиправними та скасування постанов про відкриття виконавчого провадження від 05.01.2021 ВП № 64021675, про стягнення виконавчого збору від 05.01.2021 ВП № 64021675, про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження від 05.01.2021 ВП № 640214675 повернути особі, яка її подала.

3. Копію ухвали невідкладно надіслати особі, яка подала позовну заяву.

Ухвала суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя Віятик Наталія Володимирівна