Ухвала суду № 97057451, 19.05.2021, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа №127/13566/20

Провадження №1-кп/127/538/20

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 травня 2021 року м. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області в складі:

головуючого судді - Іванченка Я.М.,

за участю:

секретаря – Коваль А.П.,

сторони обвинувачення: прокурора Гоздупа К.В.,

сторони захисту: обвинуваченого ОСОБА_1 , його захисника Семенюка І.В.,

обвинуваченого ОСОБА_2 , його захисника Станкевича М.Г.,

розглядаючи у відкритому судовому засіданні в залі суду №13 в м. Вінниці обвинувальний акт в кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 307, ч.1 ст. 263 КК України та ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 307 КК України, відомості про які внесено в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №22019020000000056 від 12.07.2019 року,-

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Вінницького міського суду Вінницької області перебуває обвинувальний акт в кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 307, ч. 1 ст. 263 КК України та ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України.

Прокурор Гоздуп К.В., надав суду письмові клопотання про продовження строку тримання під вартою обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , в зв`язку з тим, що вони обвинувачуються, зокрема, у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, тобто у вчиненні тяжкого умисного злочину в сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів, а ризики які стали підставою для застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо обох обвинувачених не відпали та продовжують існувати.

Зокрема, що стосується ОСОБА_1 , то продовжує існувати ризик того, що він перебуваючи на волі зможе переховуватися від суду, оскільки у нього відсутні стійкі соціальні зв`язки, постійне місце проживання, перебуваючи на волі зможе незаконно впливати на свідків, які в подальшому даватимуть показання в суді, щодо протиправної діяльності ОСОБА_1 , а також зможе вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення у якому підозрюється, оскільки на підставі протоколів негласних слідчих (розшукових) дій встановлено, що обвинувачений здійснює свою протиправну діяльність пов`язану із незаконним обігом наркотичних засобів, психотропних речовин вже тривалий час, а тому існують реальні підстави для продовження застосування відносно останнього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Що стосується, ОСОБА_2 , то продовжує існувати ризик того, що останній перебуваючи на волі зможе переховуватися від суду, оскільки у нього відсутні стійкі соціальні зв`язки, постійне місце роботи, обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, за вчинення якого передбачена реальна міра покарання у вигляді позбавлення волі понад шість років, а також зможе незаконно впливати на свідків в кримінальному провадженні, які в подальшому даватимуть покази в суді щодо протиправної діяльності ОСОБА_2 , а тому існують реальні підстави для продовження застосування відносно останнього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_1 – адвокат Семенюк І.В. заперечував щодо задоволення клопотання прокурора про продовження строку тримання його підзахисного під вартою, надав суду письмове клопотання про зміну запобіжного заходу ОСОБА_1 зі звільненням з під варти. Своє клопотання захисник мотивував тим, що допитаний в судовому засіданні свідок повідомив, що ОСОБА_1 не причетний до вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення, щодо вилучених наркотичних засобів і зброї. На думку сторони захисту, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою є вкрай суворим, прокурором не надано суду доказів існування ризиків на які він посилається у своєму клопотанні. ОСОБА_1 не ухилявся від органів досудового розслідування, у розшуку не перебував, у нього є постійне місце проживання, дружина, не є наркозалежним, а тому враховуючи практику Європейського суду, просив суд змінити запобіжний захід обвинуваченому з тримання під вартою на домашній арешт із покладенням відповідних обов`язків.

Обвинувачений ОСОБА_1 підтримав клопотання свого захисника та просив його задовольнити.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_2 – адвокат Станкевич М.Г. не підтримав клопотання прокурора з приводу продовження запобіжного заходу його підзахисному, оскільки прокурором не надано жодних доказів існування ризиків, а тому просив суд змінити запобіжний захід та визначити розмір застави.

Обвинувачений ОСОБА_2 підтримав думку свого захисника.

Заслухавши клопотання прокурора, клопотання захисників та пояснення учасників судового провадження, дослідивши обвинувальний акт, суд приходить до переконання, що в клопотанні сторони захисту про зміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_1 з тримання під вартою на домашній арешт та про визначення розміру застави обвинуваченому ОСОБА_2 слід відмовити, а клопотання прокурора про продовження застосування запобіжних заходів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у виді тримання під вартою, підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ч. 3 ст. 331 КПК України суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акту чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. До спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Згідно ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку з речей і документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідків; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою може оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин.

Отже, вирішуючи клопотання про продовження тримання під вартою, суд враховує конкретні обставини даної справи та обставини, які були раніше встановлені під час розгляду клопотання про обрання міри запобіжного заходу та його продовженні.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден з більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігати ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Судом встановлено, що по вказаному кримінальному провадженню на даний час триває судовий розгляд в якому ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307 КК України – незаконне виготовлення, зберігання з метою збуту та незаконний збут психотропних речовин у великих розмірах, вчинене повторно, за попередньою змовою групою осіб та за ч. 1 ст. 263 КК України – придбання, зберігання вогнепальної зброї та бойових припасів без передбаченого законом дозволу, за які передбачено покарання до десяти років позбавлення волі з конфіскацією майна.

На переконання суду, є підстави вважати, що перебуваючи на волі ОСОБА_1 може переховуватись від суду, продовжити вчиняти інші кримінальні правопорушення та незаконно впливати на свідків в кримінальному провадженні з метою зміни ними показань, оскільки суд приймає докази, безпосередньо досліджені судом, а на даний час в кримінальному провадженні свідки ще не допитані. Судом враховано положення статті 178 КПК України, а саме те, що обвинувачений ОСОБА_1 не має достатніх соціально-стримуючих факторів та соціальних зв`язків, оскільки обвинувачений не працевлаштований, немає постійного законного джерела доходу. Крім того, у разі зміни запобіжного заходу стосовно ОСОБА_1 , останній може незаконно впливати на свідків в кримінальному провадженні з метою зміни ними показань, оскільки суд приймає докази, безпосередньо досліджені судом, а на даний час в кримінальному провадженні ще залишаються недопитані свідки.

Враховуючи зазначені обставини суд приходить до переконання, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, визначеним в ст. 177 КПК України, а тому підстави для зміни запобіжного заходу на більш м`який відсутні, дані обставини свідчать про те, що в задоволені клопотання сторони захисту про зміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_1 з тримання під вартою на домашній арешт слід відмовити, а клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого підлягає задоволенню, тому ОСОБА_1 слід продовжити обраний запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 днів.

Крім того, при вирішенні клопотання з приводу доцільності продовження запобіжного заходу у вигляді тримання обвинуваченому ОСОБА_2 судом враховано, те що він обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, яке відноситься до тяжких кримінальних правопорушень, за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до десяти років.

На думку суду, є підстави вважати, що у разі зміни запобіжного заходу обвинувачений ОСОБА_2 зможе переховуватись від суду, враховуючи міру покарання, яка може бути до нього застосована у разі доведення вини, крім того існує ризик впливу на свідків в кримінальному провадженні з метою зміни ними показань, оскільки суд приймає докази безпосередньо досліджені судом, а на даний час в кримінальному провадженні свідки ще не допитані. Судом враховано положення статті 178 КПК України, а саме те, що обвинувачений ОСОБА_2 не має достатніх соціально-стримуючих факторів, соціальних зв`язків та законного джерела доходу, що свідчить про те, що перебуваючи на волі зможе продовжити вчиняти інші кримінальні правопорушення.

Враховуючи зазначені обставини суд приходить до переконання, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, визначеним в ст. 177 КПК України, а тому підстави для задоволення клопотання сторони захисту та визначення розміру застави обвинуваченому ОСОБА_2 відсутні, а клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого підлягає задоволенню, тому ОСОБА_2 слід продовжити обраний запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 днів.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 8 Конституції України, ст. ст. 7, 132, 176-178, 181, 183, 184, 193, 194, 196-199, 331, 370-372, 376 КПК України, суд –

УХВАЛИВ:

В задоволенні клопотань сторони захисту про зміну запобіжного заходу обвинуваченим ОСОБА_1 та ОСОБА_2 – відмовити.

Клопотання прокурора задовольнити.

Запобіжний захід, застосований до обвинуваченого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у виді тримання під вартою продовжити на 60 днів з 19 травня 2021 року до 17 липня 2021 року включно.

Запобіжний захід, застосований до обвинуваченого ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у виді тримання під вартою продовжити на 60 днів з 19 травня 2021 року до 17 липня 2021 року включно.

Ухвала підлягає негайному виконанню, проте може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення. Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.

Копію ухвали негайно вручити обвинуваченим та прокурору.

Суддя: Я.М. Іванченко