Вирок № 97057333, 21.05.2021, Літинський районний суд Вінницької області

Номер справи137/238/20

1-кп/137/18/21

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21.05.2021

Літинський районний суд Вінницької області

в складі: головуючого - судді Гопкіна П.В.,

за участю секретаря Іванової І.О.,

прокурорів Юзвак М.К.,

Матвієнка М.Л.,

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

захисника обвинуваченого - адвоката Драгана В.П.

потерпілої ОСОБА_2 ,

представника потерпілої - адвоката Ільницького І.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 1 в смт.Літин в режимі відеоконференції із Демидівським районним судом Рівненської області обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12019020210000047 від 27.02.2019 за обвинуваченням:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Нечипирівка Яготинського району Київської області, громадянина України, із середньою освітою, розлученого, тимчасово не працюючого, проживаючого за адресою АДРЕСА_1 , в силу ст.. 89 КК України - раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України,

ВСТАНОВИВ:

27.02.2019 приблизно о 04 год 00 хв водій ОСОБА_1 керуючи автомобілем марки «Scania» моделі «R420», д.н.з. НОМЕР_1 із напівпричепом марки «Schwarzmuller » моделі «SPA-3E», д.н.з. НОМЕР_2 , по автодорозі РЗ1 сполученням «Бердичів-Хмільник-Літин» в напрямку смт. Літин, неподалік с. Трибухи Літинського району Вінницької області, через вихід з ладу переднього правого колеса автомобіля марки ««Scania» моделі «R420», д.н.з. НОМЕР_1 , здійснив вимушену зупинку на смузі руху у напрямку смт. Літин, після чого, умисно порушуючи Правила дорожнього руху України, не передбачаючи наслідки, не увімкнув аварійну світлову сигналізацію, не встановив знак аварійної зупинки або миготливий червоний ліхтар на відстані, що забезпечує безпеку дорожнього руху, не вжив заходів для того щоб вибрати місце стоянки автомобіля якомога правіше, щоб не перешкоджати іншим учасникам дорожнього руху та згідно висновку експерта № 328 від 06.08.2019 допустив порушення Правил дорожнього руху України, а саме:

- п. 9.9 - «Аварійна світлова сигналізація повинна бути ввімкнена: а) у разі вимушеної зупинки на дорозі»;

- п. 9.10 - «Разом з увімкненням аварійної світлової сигналізації слід установити знак аварійної зупинки або миготливий червоний ліхтар на відстані, що забезпечує безпеку дорожнього руху, але не ближче 20 м до транспортного засобу в населених пунктах і 40 м поза ними, у разі: а) скоєння дорожньо-транспортної пригоди; б) вимушеної зупинки в місцях з обмеженою оглядовістю дороги хоча б в одному напрямку менше 100 м.»

- п. 15.1 - «Зупинка і стоянка транспортних засобів на дорозі повинні здійснюватись у спеціально відведених місцях чи на узбіччі.

- п. 15.2 - «За відсутності спеціально відведених місць чи узбіччя або коли зупинка чи стоянка там неможливі, вони дозволяються біля правого краю проїзної частини (якомога правіше, щоб не перешкоджати іншим учасникам дорожнього руху).»

- п. 15.11. - «У темну пору доби і в умовах недостатньої видимості стоянка поза населеними пунктами дозволяється лише на майданчиках для стоянки або за межами дороги.»

- п. 15.14. - «У разі вимушеної зупинки в місці, де зупинку заборонено, водій повинен вжити всіх заходів, щоб прибрати транспортний засіб, а за неможливості це зробити - діяти згідно з вимогами пунктів 9.9, 9.10 та 9.11 цих Правил.».

27.02.2019 приблизно о 06 год 00 хв водій ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , мешканець АДРЕСА_2 , рухаючись автомобілем марки «Volkswagen » моделі «LТ35» реєстраційний номер НОМЕР_3 по автодорозі сполученням «Бердичів-Хмільник-Літин» в напрямку смт. Літин, не маючи технічної можливості запобігти зіткненню, допустив зіткнення з задньою частиною напівпричепа марки «Schwarzmuller » моделі «SPA-3E», д.н.з. НОМЕР_2 , який був під`єднаний до автомобіля марки Scania» моделі «R420», д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_1 , який перебував на проїзній частині смуги руху в напрямку смт. Літин в нерухомому стані без ввімкнених габаритних вогнів та світлової сигналізації.

В результаті даної дорожньо-транспортної пригоди пасажир автомобіля марки «Volkswagen» моделі «LТ35» д.н.з. НОМЕР_3 ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , отримала тілесні ушкодження у вигляді закритого перелому обох кісток правої гомілки та закритих переломів п`ясних кісток правої кисті, які згідно висновку експерта № 146 від 08.11.2019 належать до середньої тяжкості тілесних ушкоджень, шо спричинили тривалий розлад здоров`я. Також у ОСОБА_4 було виявлене тілесне ушкодження у вигляді рани на лівій гомілці, яка згідно висновку експерта № 146 від 08.11.2019 належать до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров`я.

Таким чином, ОСОБА_1 , вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 286 КК України, тобто порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження.

03.11.2020 потерпілою ОСОБА_4 заявлено цивільний позов (а.с. 216-222 том 1), котрим остання просила тягнути солідарно із ОСОБА_1 . ОСОБА_5 та ОСОБА_6 :

-26303,00 грн. матеріальної шкоди;

-2000,00 грн. витрат на правову допомогу;

-100 000,00 грн. моральної шкоди;

-220 000,00 грн. упущеної вигоди.

Прокурор Матвієнко М.Л. у судовому засіданні оголосив свою позицію, котрою вважає, що докази, зібрані під час досудового розслідування, дослідженні та знайшли своє повне підтвердження під час судового розгляду кримінального провадження. Просив суд визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України та призначити йому покарання у виді обмеження волі строком до двох років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до трьох років, вирішити долю речових доказів та процесуальних витрат. Цивільний позов потерпілої задовольнити в межах доведеності та обгрунтованості.

Допитана у судовому засіданні потерпіла ОСОБА_4 повідомила суду, що 27.02.2019 вона їхала з чоловіком по автодорозі. Зазначила про умови котрі були тоді: ожеледиця, мокрий сніг, відсутність освітлення на дорозі. Раптово побачили попереду автомобіль котрий стояв на проїжджій частині. Було по одній полосі руху в кожну сторону. Автомобіль був брудний, зливався з дорогою, стояв без попереджуючих знаків, увімкнених габаритів, аварійної сигналізації чи трикутника. Її чоловік ОСОБА_3 , котрий перебував за кермом, почав гальмувати та намагався уникнути ДТП. Далі був удар. Пілся удару нічого не пам`ятає, лише ту обставину, як її витягали із понівеченого автомобіля. Водій автомобіля, обвинувачений у цей час спав, навіть не вийшов з автомобіля. Потерпілу забрала швидка. Обвинуваченого потерпіла взагалі не бачила, навіть після ДТП. Послалась на ту обставину, що після ДТП вона стала інвалідом, однак доказів на підтвердження зазначеного не надала. У судових дебатах підтримала думку прокурора щодо міри призначеного покарання та висунутого обвинувачення. Цивільний позов просила задовольнити.

Представник потерпілої адвокат Ільницький І.І. підтримав висновок прокурора та міру запропонованого покарання. Вважає, що стороною обвинувачення надано достатньо доказів на підтвердження обвинувачення. Оцінив дії обвинуваченого, як перед подією так і після події ДТП як такі, що ігнорують людські цінності. Заявлений цивільний позов підтримав та просив його задовольнити в повному обсязі з огляду на те, що потерпіла отримала ушкодження, витратила час та кошти на лікування, вирішується питання про встановлення інвалідності. Також було пошкоджено автомобіль, котрим потерпіла спільно зі своїм чоловіком заробляла собі на життя, тому просив ще стягнути упущену вигоду.

Допитаний у судовому засіданні в режимі відеоконференції обвинувачений ОСОБА_1 пояснив, що їхав з Києва на Чернівці по дорозі Уланів-Літин зі швидкістю 70 км/год. На аварійній ділянці дороги пошкодив колесо, зігнув диск. Протягнув ще 100-200 метрів на спущеному колесі. Запевнив, що аварійна сигналізація працювала, однак після ДТП були пошкоджені ліхтарі. Попереджуючого знаку не виставив, однак за 15 метрів до зупинки поставив гіляку. Автомобіль стояв частково на узбіччі. Коли пішов переодягатись, то бачив, що його об`їхало 3 авто. Перед ДТП зустрічних транспортних засобів не було. Згодом відчув сильний удар. Вважає, що водій ОСОБА_3 перевищив дозволену швидкість руху, оскільки при меншій швидкості зміг би відреагувати та уникнути ДТП. Спростував те, що не допомагав потерпілій після ДТП. Зауважив, що слідчий експеримент не був проведений, а експертом не була встановлена швидкість автомобіля "Вольксваген". У судових дебатах визнав своє порушення в тому, що не виставив знак аварійної зупинки. Не вважає себе винуватим.

Захисник обвинуваченого - адвокат Драган В.П. у судових дебатах вказав про те, що вина його підзахисного не знайшла свого підтвердження. Вбачає ознаки порушення матеріального права, а саме відсутності причинного зв`язку дій обвинуваченого із наслідками. Згадав про процесуальні порушення: вручення підозри ОСОБА_1 а також відсутність слідчого експерименту. Цивільний позов не визнав. Досудове розслідування вважає поверхневим. Просив: визнати обвинуваченого невинним,а провадження у справі закрити; у задоволенні цивільного позову відмовити.

Цивільні відповідачі ОСОБА_5 та ОСОБА_6 до судового засідання повторно не з`явились, хоча про місце, дату та час судового засідання були повідомлені заздалегідь та належним чином. Про причини неявки суд не повідомили, будь-яких клопотань на адресу суду не надали. Відзив проти заявленого позову до суду також не подали (а.с. 227-230 том 2).

20.05.2021 захисник обвинуваченого - адвокат Драган В.П. у судовому засіданні просив визнати недопустимим доказом висновок експерта № 328 від 06.08.2019, оскільки, як на його думку, висновок експерта обгрунтувався лише протоколом огляду місця події та показаннями свідка ОСОБА_3 ..

Прокурор Матвієнко М.Л. заперечив проти визнання названого доказу недопустимим мотивуючи тим, що експертиза проводилась на підставі ухвали суду, а в розпорядження експерта були повністю надані матеріали кримінального провадження.

Потерпіла ОСОБА_2 та її представник адвокат Ільницький І.І. також заперечили проти цього клопотання.

Суд вважає данний доказ допустимим, оскільки експертиза проводилась з дозволу суду (а.с. 60-63 том 3). Також відповідно до дослідницької частини (а.с. 69 зв. том 3) експерт досліджував матеріали кримінального провадження, а не лише протокол огляду місця події, а відтак відомостей щодо істотного порушення прав та свобод людини (ч.1 ст. 87 КПК України), не встановлено.

Суд заслухавши пояснення учасників процесу та показання свідків, дослідивши матеріали кримінального провадження вважає, що дії обвинуваченого ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 286 КК України, кваліфіковані вірно, з огляду на наступне.

Свідок ОСОБА_3 дав суду свідчення про те, що потерпіла у справі являється його дружиною. 27.02.2019 біля 06 год 00 хв він рухався по автодорозі повільно, оскільки дорога була слизькою. Не зміг побачити зупинений вантажний автомобіль, оскільки він був чорний. Назустріч їхав автомобіль, котрий його не засліплював. Коли зустрічне авто проїхало, то свідок за 5-8 метрів побачив автомобіль та почав екстренно гальмувати, повернув кермо вліво, щоб оминути його, чого не вдалося. Удар був вчиненений правою фарою автомобіля під керуванням ОСОБА_3 у ліву задню частину причепу. Вказав, що у вантажному автомобілі не було увімкнених габаритів, аварійної сигналізації. Не пам`ятає, чи допомагав ОСОБА_1 витягувати потерпілу. Свідку відомо, що обвинувачений слідчому казав про те, що аварійну сигналізацію не вмикав, аби не розрядити акумулятори, а знак не поставив, бо той поломаний.

Допитаний свідок ОСОБА_7 вказав про те, що того дня їхав в Літин. Була погана погода, темно. Побачив ДТП. Хотіли розтягнути авто, щоб витягти потерпілу. Брудний вантажний автомобіль стояв ближче до розділювальної смуги руху. Габаритні вогні та світлова сигналізація не були увімкнені. Слідів гальмування не бачив. Видимість була поганою, а покриття дороги було мокре та слизьке.

Свідок ОСОБА_8 дав свідчення про те, що біля 06 год 00 хв 27.02.2019 їхав в смт. Літин, побачив ДТП. Вантажний автомобіль стояв під краєм проїжджої частини, а обочини майже не було. Світло у вантажному автомобілі було вимкнене. Описав погодні умови котрі були на час ДТП та вказав, що без габаритних вогнів побачити вантажний автомобіль майже неможливо. За 150 м. до місця ДТП побачив світло від ліхтарів мікроавтобуса.

Допитаний у судовому засіданні в якості свідка слідчий ОСОБА_9 повідомив, що 27.02.2019 надійшло повідомлення про ДТП. Коли виїхали на місце ДТП, то було зафіксовано, що відстань від передніх та задніх коліс вантажного автомобіля була 60 та 80 см. до розподільної смуги руху, натомість причеп був за 1 м до розподільної смуги. Таким чином ствердив, що вантажний автомобіль стояв на смузі руху. На запитання слідчого обвинувачений ОСОБА_1 йому повідомив, що знак аварійної зупинки у нього відсутній, тому він використав гілку від дерева. Також обвинувачений розповідав йому, що не вмикав аварійну світлову сигналізацію, аби не розрядити акумулятор, а з дороги не з`їхав, аби не погнути диск на вантажному автомобілі. Слідчий експеримент не проводився, бо не було для цього надано вантажний автомобіль із напівпричіпом. Згодом стало відомо, що зазначений причіп був зданий на металобрухт. Швидкість не могли встановити, оскільки був відсутній слід від гальмівного шляху.

На підтвердження інкримінованого ОСОБА_1 кримінального правопорушення прокурором надано протокол огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 27.02.2019, відповідно до якого, проведено огляд по автодорозі сполученням «Уланів-Хмільник-Біляківці» неподалік с. Трибухи, де відбулася ДТП та схема місця події ДТП (а.с. 2-38 том 3).

Відповідно до висновку експерта № 264 від 22.05.2019 (а.с. 56-59 том 3), автомобіль марки Volkswagen-LT35 на момент ДТП перебував у працездатному стані. Гальмівна система та система рульового керування автомобіля перебували в працездатному стані.

Згідно висновку експерта № 328 від 06.08.2019 (а.с. 66-72 том 3) у діях водія автопоїзда в складі автомобіля Scansa-R420 та напівпричепа ОСОБА_1 вбачаються невідповідність вимогам п.п. 9.9(а), 9.10,15.11, 15.14 Правил дорожнього руху. Крім того, водій автомобіля Volkswagen ОСОБА_3 не мав технічної можливості попередити зіткнення з напівпричепом шляхом термінового гальмування.

Згідно висновку експерта № 146 від 08.11.2019 (а.с. 78-79 том 3), у потерпілої ОСОБА_4 виявлено тілесні ушкодження у вигляді закритих переломів обох кісток правої гомілки та закритих переломів п`ясних кісток правої кисті, які належать до тілесних ушкоджень середньої тяжкості, що спричинили тривалий розлад здоров`я. Дані тілесні ушкодження могли виникнути у ОСОБА_4 27.02.2019.

У рішенні по справі «О`Галлоран та Франці проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати (далі Суд) постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

Оцінюючи в сукупності всі зібрані докази, суд вважає, що винуватість обвинуваченого ОСОБА_1 у судовому засіданні доведена повністю, а отримані потерпілою ОСОБА_2 тілесні ушкодження знаходяться в причинному звязку з порушенням ОСОБА_1 правил безпеки дорожнього руху.

Таким чином, суд вважає, що дії ОСОБА_1 необхідно кваліфікувати за ч. 1 ст. 286 КК України, тому, що він вчинив дії, які виразилися у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілій середньої тяжкості тілесне ушкодження.

Відповідно до ст. 337 КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта.

Судом враховано, що ОСОБА_1 в силу ст.. 89 КК України - раніше не судимий (а.с. 80 том 3).

Обставини, що відповідно до ст. 66 КК України пом`якшують покарання обвинуваченого - судом не встановлені.

Обставини, що відповідно до ст. 67 КК України обтяжують покарання обвинуваченого - судом не встановлені.

Згідно досудової доповіді, складеної відповідно до ст. 314-1 КПК України, орган пробації вважає, що виправлення особи без позбавлення волі або обмеження волі на певний строк можливе та не становить високої небезпеки для суспільства (а.с. 60-63 том 2).

Крім того, суд враховує, що відповідно до ст. 50 КК України покарання є заходом примусу та полягає в передбаченому законом обмеженні права та свобод засудженого та у відповідності до ч. 2 ст. 50 КК України має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, запобіганню вчинення нових кримінальних правопорушень.

З урахуванням наведеного, конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого обвинуваченим кримінального правопорушення, особи винного та враховуючи досудову доповідь відносно останнього, беручи до уваги зазначені обставини в їх сукупності, суд дійшов висновку, що необхідним та достатнім для виправлення і запобігання вчинення обвинуваченим нових кримінальних правопорушень буде покарання у виді двох років обмеження волі з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 2 роки, зі звільненням від відбування покарання строком на два роки на підставі ст. 75 КК України та покладенням обов`язків передбачених ст. 76 КК України.

Крім того, призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_1 з застосуванням ст. 75 КК України, суд керується позиціями Європейського суду з прав людини, які викладені у справах «Бакланов проти Росії» (рішення від 09.06.2005), і в справі «Фрізен проти Росії» (рішення від 24.03.2005), згідно яких досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним». У справі «Ізмайлов проти Росії» (п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 року) ЄСПЛ вказав, що для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий надмірний тягар для особи».

Відповідно до ч. 5 ст. 128 КПК України цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, кримінально - процесуальним кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України, за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Цивільний позов заявлений потерпілою по кримінальному провадженню підлягає до часткового задоволення та стягнення відповідних сум із цивільного відповідача, оскільки частково знайшов своє підтвердження у судовому засіданні.

Так, відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

На підтвердження заявлених позовних вимог стороною потерпілої надано квитанції щодо підтвердження витрат на лікування. Суд не може взяти до уваги квитанцію від 14.08.2019 (а.с. 236 том 1) оскільки стороною цивільного позивача недоведено призначення платежу на суму 150,00 грн.

Тому суд вважає за необхідне стягнути з відповідача (обвинуваченого ОСОБА_1 ) на користь потерпілої 26 153,00 грн., оскільки зазначена сума доводиться чеками на придбання ліків в період з 04.03.2019 по 13.03.2019 (а.с. 224-238 том 1).

За наведених обставин суд вважає, що матеріальна шкода завдана потерпілій та підтверджена належними та допустимими доказами на суму 26 153 00 грн.

У суду відсутні підстави для стягнення з обвинуваченого на користь потерпілої 220 000,00 грн. упущеної вигоди, оскільки суду не надано будь-яких доказів на підтвердження обгрутнованості цієї вимоги.

При вирішенні цивільного позову в частині відшкодування моральної шкоди суд виходить з наступного.

Відповідно постанови пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової шкоди)», а саме п. 9 з якого вбачається, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Разом з тим, потерпілою не надано доказів розміру заподіяної моральної шкоди саме в розмірі 100 000,00 грн.

Оскільки діями ОСОБА_1 потерпілій ОСОБА_2 завдано моральну шкоду, яка виразилась в душевних стражданнях та моральних переживаннях шляхом порушення нормального ритму її життя, суд вважає за необхідне стягнути з обвинуваченого на користь потерпілої 30 000 грн. виходячи із принципів розумності, справедливості та поміркованості.

Судом враховано, що відповідно до п. 6 ПП ВССУ "Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки" за № 4 від 01.03.2013, не вважається особою, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка керує транспортним засобом у зв`язку з виконанням своїх трудових (службових) обов`язків на підставі трудового договору (контракту) із особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, якщо з нею укладено цивільно-правовий договір.

Оскільки в ході судового розгляду суду не надано доказів що ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах із ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , відтак суд приходить до висновку про необхідність стягнення відповідних сум із обвинуваченого ОСОБА_1 .

У задоволені позовних вимог до ОСОБА_5 та ОСОБА_6 необхідно відмовити, а арешт накладений на автомобіль марки «Scania» та напівпричіп «SCHWARZMULLER», необхідно скасувати.

На підставі ст. 141 ЦПК України, суд вирішує питання про понесені ОСОБА_2 судові витрати при зверненні із цивільним позовом.

При ухваленні рішення за результатом цивільного позову судом враховано, що стороною відповідача за цивільним позову не подано відзиву, клопотань, заперечень. Спростування вимог цивільного позову полягало лише в усних запереченнях та поясненнях наданих захисником обвинуваченого на стадії судових дебатів та обміну репліками.

В ході розгляду справи потерпілою ОСОБА_4 було заявлено клопотання (а.с. 208-209 том 2), котрим остання просила обрати обвинуваченому запобіжний захід у виді особистого зобов`язання. 20.05.2021 клопотання залишено без розгляду, оскільки за ч. 4 ст. 176 КПК України під час судового провадження запобіжний застосовується судом лише за клопотанням прокурора.

20.05.2021 захисником обвинуваченого - адвокатом Драганом В.П. із посиланням на ст. 333 КПК України було заявлено клопотання про доручення слідчому органу проведення слідчого експерименту.

Прокурор Матвієнко М.Л. заперечив проти задоволення даного клопотання, оскільки розцінив це, як затягування розгляду справи задля уникнення відповідальності. Також зауважив, що неможливо відтворити всю обстановку, котра була при події ДТП.

Захисник потерпілого - адвокат Ільницький І.І. також заперечив проти задоволення наведеного клопотання з огляду на те, що причеп котрий був пошкоджений вже двічі був перепроданий. А для проведення слідчого експерименту потрібен причеп ідентичний за кольором, формою, розміром та інше. Також вважав заявлене клопотання як затягування розгляду справи, оскільки відповіді котрі будуть отримані після слідчого експерименту не спростовують всього обвинувачення, котре доводиться іншими зібраними у справі доказами.

Важливою умовою проведення слідчого експерименту є його проведення в умовах, максимально наближених до тих, у яких у минулому відбувалася досліджувана дія чи подія. Тому, перш ніж проводити дослідницькі дії, необхідно відтворити (реконструювати) обстановку, у якій вони проводитимуться. Ступінь реконструкції залежить від характеру експерименту, обстановки, у якій він здійснюватиметься, від можливостей реконструювання. Недотримання цієї умови розцінюється як порушення вимог кримінального процесуального закону, що спричиняє втрату доказового значення одержаних даних.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України»).

Суд погоджується із позицією прокурора, що 27.02.2022 закінчується трирічний строк протягом якого обвинувачений може бути притягнутий до відповідальності, а зазначене клопотання слід розцінювати, як намагання обвинуваченим уникнути відповідальності. Також про намагання сторони захисту затягнути розгляд справи дозволяє зробити обгрунтоване припущення і процесуальна поведінка сторони захисту за час розгляду обвинувального акту у суді.

Очевидно, що слідчі органи при проведенні слідчого експерименту за дорученням суду не зможуть відтворити (реконструювати) обстановку на момент ДТП характерну станом на лютий місяць 2019 року, що потягне за собою порушення вимог кримінального процесуального закону.

Відтак судом було прийнято рішення про відсутність підстав для доручення про проведення слідчого експерименту.

Попри твердження сторони захисту про порушення процесуальних норм на стадії досудового розслідування не зазначено доказів звернення зі скаргами на дії чи бездіяльність органів досудового розслідування.

Питання про судові витрати та речові докази суд вирішує відповідно до ст.ст. 100, 124 КПК України.

Запобіжний захід не обирався.

Керуючись ст.ст. 50,63, 65-67, 75-76, 286 КК України, ст.ст. 100, 124, 337, 368, 373-374 КПК України, ст. 1197 ЦК України, ст.ст. 2, 76-82, 141 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Визнати винним ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, та призначити йому покарання у виді 2 (двох) років обмеження волі, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 2 (два) роки.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування покарання з випробовуванням, з іспитовим строком на 2 (два) роки.

На підставі ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_1 наступні обов`язки:

1) періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання або роботи.

Стягнути із ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 (паспорт серії НОМЕР_4 Яготинським РС УДМС України в Київській області РНОКПП НОМЕР_5 ) на користь держави Україна 1099 (одну тисячу дев`яносто дев`ять) грн. 07 коп. відшкодування витрат за проведення в кримінальному провадженні експертизи № 328 від 06.08.2019.

Речовий доказ автомобіль марки «Volkswagen » моделі «LТ35» д.н.з. НОМЕР_3 , переданий на відповідальне зберігання ОСОБА_3 , залишити в розпорядженні останнього.

Скасувати арешт накладений ухвалою Літинського районного суду Вінницької області від 03.11.2020 на:

- автомобіль марки «Scania» моделі «R420», реєстраційний номер НОМЕР_1 , номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_6 та повернути власнику яким відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_7 являється ОСОБА_5 .

- напівпричіп марки «SCHWARZMULLER» моделі «SPA-3E», реєстраційний номер НОМЕР_2 , номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_8 та повернути власнику яким відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_9 являється ОСОБА_6 .

Цивільний позов заявлений потерпілою задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 (паспорт серії НОМЕР_4 Яготинським РС УДМС України в Київській області РНОКПП НОМЕР_5 ) на користь ОСОБА_4 , жительки АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_10 ):

-26 153,00 (двадцять шість тисяч сто п`ятдесят три) грн. у відшкодування шкоди завданої кримінальним правопорушенням;

-30 000,00 (тридцять тисяч) грн. у відшкодування моральної шкоди;

-2000,00 (дві тисячі) грн. у відшкодування витрат на правову допомогу.

Вирок може бути оскаржений до Вінницького апеляційного суду через Літинський районний суд Вінницької області протягом 30 днів з моменту його проголошення.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Суддя: П. В. Гопкін