Рішення № 97055353, 19.05.2021, Покровський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 189/141/21

2/189/296/21

РІШЕННЯ

Іменем України

19.05.2021 року смт. Покровське

Покровський районний суд Дніпропетровської області

в складі головуючого судді Степанової О.С.

при секретарі Комеристої І.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Покровське цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

встановив:

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 , посилаючись на те, що ОСОБА_1 звернулася до ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК», правонаступником якого є АТ КБ «ПРИВАТБАНК» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписала заяву № б/н від 20.07.2011 року. Відповідачка при підписанні анкети - заяви підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами», які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складає між нею та Банком Договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві. АТ КБ «ПРИВАТБАНК» свої зобов`язання за Договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачкі можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах передбачених Договором та в межах встановленого кредитного ліміту. У зв`язку з зазначеними порушеннями зобов`язань за кредитним договором відповідачка станом на 19.01.2021 року має заборгованість в розмірі 41666,34 грн., яка складається з наступного: 34018,73 грн. – заборгованість за кредитом; 7647,61 грн. – заборгованість за відсотками за користування кредитом; 0,00 грн. – заборгованість за комісією; 0,00 грн. – пеня за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором. У зв`язку з чим, просить стягнути з відповідачки заборгованість за кредитним договором про надання банківських послуг №б/н від 20.07.2011 року у розмірі 41666,34 грн. та судові витрати по справі.

Представник відповідачки надіслав до суду заяву про застосування строку позовної давності та відзив на позовну заяву в якому зазначив, що з позовними вимогами АТ КБ «ПРИВАТБАНК» ОСОБА_1 не погоджується та не визнає їх у повному обсязі виходячи з наступних обставин. Відповідно до доданих позивачем – АТ КБ «ПРИВАТБАНК» до матеріалів справи копій документів, ОСОБА_1 було підписано не кредитний договір, а анкету-заяву. В порушення вимог ч.2 ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів» їй взагалі не було повідомлено про умови надання кредиту, додані до матеріалі справи Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», а також Умовами та правилами надання банківських послуг ОСОБА_1 не надавалися та нею не підписувалися. Крім того, будь-які копії документів, як-то копію договору чи навіть копії заяви позичальника АТ КБ «ПРИВАТБАНК» в порушення вимог ч.4 ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів» їй не було надано. Отже, підписана анкета-заява про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг не може бути підставою для стягнення процентів за користування кредитними коштами та пені за невиконання кредитного договору, оскільки така анкета-заява не може розцінюватись як стандартна (типова) форма кредитного договору. У задоволенні позовних вимог АТ «Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості просить відмовити у повному обсязі у зв`язку з необґрунтованістю та пропуском строку позовної давності.

Позивач надіслав до суду відповідь на відзив в якому зазначив, що відповідачкою було підписано заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг. У даній заяві зазначено, що підписавши цю заяву, відповідачка ознайомилася та згодна з Умовами та правилами надання банківських послуг, в тому числі з Умовами та правилами обслуговування по платіжним картам, Тарифами банку, які разом з цією заявою складають Договір банківського обслуговування. Окрім цього зазначено, що відповідачкі було надано для ознайомлення Умови та правила в письмовому вигляді, ознайомлення з чим засвідчується власним підписом у Заяві про приєднання. Підписавши заяву Банк та клієнт приєднуються і зобов`язуються виконати умови, викладені в Умовах та Правилах надання банківських послуг, Тарифах банку – Договорі банківського обслуговування в цілому. Отже, враховуючи вищевикладене, заява про приєднання до умов та правил з Умовами та правилами надання банківських послуг, Тарифами, що розташовані на офіційному сайті Банку (www.privatbank.ua) складають Договір про надання банківських послуг. На підставі поданої заяви, разом з умовами та правилами зі зразками підписів та відбитком печатки, Тарифами, що розташовані на офіційному сайті Банку складають договір про надання банківських послуг відповідачкі було відкрито картковий рахунок – ключем до якого є пластикова картка, яку отримала відповідачка та мобільний телефон який вказала відповідачка в Заяві. Таким чином банк забезпечив позичальнику можливість доступу до карткового рахунку різними можливими шляхами, зокрема за допомогою картки та фінансового телефону на який приходить динамічний (змінюваний) ОТП – пароль. Позивачем надана до суду копія анкети - заяви від 20.07.2011 року, з якої чітко вбачається наступна інформація: персональні дані, адреса проживання, та інша додаткова інформація необхідна для отримання кредитної картки. Відповідачкою інформація про себе заповнена особисто, також з копії анкети – заяви вбачається, що ОСОБА_1 висловила згоду про укладення договору шляхом отримання кредитної картки «Універсальна» та підписом засвідчила, що згодна з тим, що ця заява разом із Пам`яткою клієнта, Умовами та правилами надання банківських послуг, а також тарифами становить між нею та Банком Договір про надання банківських послуг. Вона ознайомилася і згодна з Умовами та Правилами надання банківських послуг та Тарифами банку. Сторонами при укладенні договору були обговорені усі істотні умови. У зв`язку з чим, просить задовольнити позовні вимоги Банку в повному обсязі.

В судове засідання сторони не з`явилися.

Представник позивача надав заяву про розгляд справи без його участі, позов підтримує, просить задовольнити, проти ухвалення заочного рішення не заперечує. Зазначає, що необхідні докази є в матеріалах справи, клопотання та заяви з боку АТ КБ «ПРИВАТБАНК» відсутні.

Представник відповідачки ОСОБА_1 – ОСОБА_2 надіслав заяву про розгляд справи за його відсутності. Позов не визнає, заперечує проти його задоволення.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши письмові докази, з`ясувавши фактичні обставини, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, прийшов до висновку, що позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимога бо заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до вимог ч. 1,2 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин, яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин, чи слід задовольнити позов або в позові відмовити (ст. 264 ЦПК України).

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, змістом яких є не допустити судовий процес у безладний рух.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що АТ КБ «ПриватБанк» відповідно до статуту є правонаступником всіх прав та зобов`язань ПАТ КБ «ПриватБанк».

Як встановлено з оглянутої судом копії анкети-заяви ОСОБА_1 про приєднання до умов і правил надання банківських послуг у Приватбанку від 20.07.2011 року, відповідачка ознайомившись з умовами та правилами надання банківських послуг, тарифами Приватбанку виявила бажання оформити на своє ім`я платіжну картку "Універсальна" (а.с. 16).

Згідно цієї ж анкети-заяви видно, що ОСОБА_1 погодила з Банком суму кредитного ліміту в розмірі 1000 грн. (а.с. 16-зворот).

У заяві зазначено, що відповідач згодний з тим, що ця заява разом із Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами складають між ним та банком договір про надання банківських послуг (а.с. 16 - зворот).

Крім того, судом встановлено, що як на доказ укладення кредитного договору між банком та ОСОБА_1 , позивачем надана анкета-заява відповідачки про бажання отримати послугу, яка визначена позивачем як отримання платіжної картки "Універсальна", довідки про умови кредитування, Умови та Правила надання банківських послуг.

Однак, суд відхиляє ці докази як належні, достовірні та достатні на підтвердження існування договірних кредитних відносин між сторонами по справі, оскільки вони не містять відомостей про укладення саме кредитного договору.

Позивачем не надано будь-яких інших доказів на підтвердження того, що відповідачка виявила бажання отримати кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок з використанням кредитки «Універсальна», що їй була надана відповідна кредитна картка.

З наданих розрахунків заборгованості, якими позивач обґрунтував свої вимоги вбачається, що станом на 19.01.2021 року відповідачка ОСОБА_1 , має заборгованість в розмірі 41666,34 грн., яка складається з наступного: 34018,73 грн. – заборгованість за кредитом; 7647,61 грн. – заборгованість за відсотками за користування кредитом (а.с. 4-13).

Проте, розрахунки заборгованості не містять даних про вид та номер платіжної картки чи номер розрахункового рахунку, не підписані особами, повноважними на здійснення фінансового обліку та звітності, не засвідчені у встановленому законом порядку.

До позовної заяви банком додано Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку. При цьому умови та Правила надання банківських послуг жодного підпису відповідачки не містять (а.с. 20).

Крім того, АТ КБ «ПРИВАТБАНК» було надано довідку про те, що ОСОБА_1 згідно кредитного договору б/н, отримала картки: № НОМЕР_1 , № НОМЕР_2 , № НОМЕР_3 , № НОМЕР_4 .

Доказів утворення заборгованості саме за карткою, виданою на підставі договору без номеру від 20.07.2011 року, позивачем не надано.

Окрім цього, позивач посилається на виписку з рахунку клієнта, як на первинний документ (а.с. 55-67).

Суд, дослідивши цей документ, встановив, що даний документ не є належним доказом, оскільки з даної «виписки» за період з 20.07.2011 року по 01.01.2021 року з граф «сума у валюті операції», «сума у валюті карти», «сума комісій», «залишок після операції» неможливо встановити ані суми кредитного ліміту, ані розміру виданих сум.

Доказів того, що відповідач був проінформований про зміни умов кредитування з використанням кредитної картки, позивач суду не надав, а також не зазначив, коли саме такі зміни відбулись та в чому виразились.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона – підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку ПАТ (АТ) КБ «ПриватБанк»).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

За змістом статті 1056-1 ЦК України у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

За користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами; розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства (стаття 536 ЦК України). У заяві позичальника ОСОБА_1 від 20.07.2011 року процентна ставка не визначена.

Суд не в змозі встановити з наданих позивачем доказів, факт отримання відповідачкою у справі кредитних коштів та їх суми, в тому числі й у вигляді встановленого кредитного ліміту на картку «Універсальна».

З матеріалів справи вбачається, що надана копія Анкети-Заяви від 20.07.2011 року не містить відомостей про строк дії кредитного договору, розмір процентної ставки за користування кредитними коштами, порядку здійснення оплати кредиту та процентів по договору (строки сплати, розміри періодичних платежів тощо).

Банк, обґрунтовуючи отримання ним відсотків за кредитом, зазначив у позові, що кредитним договором передбачається сплата відсотків за користування кредитом на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає терміну дії картки, посилаючись на розрахунок кредитної заборгованості, витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт “Універсальна” та витяг з Умов та правил надання банківських послуг.

При цьому матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці витяг з Тарифів і Умови та правила розуміла відповідачка та ознайомилася і погодилася з ними, підписуючи заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг у ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачкою кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема, щодо сплати процентів у визначеному в позові розмірі, та саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви, розмірах і порядках нарахування.

Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.

В даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої – договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період – з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом, тобто кредитор міг додати до позовної заяви витяг з Тарифів та Умови у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачеві Умови та правила банківських послуг, відсутність у заяві домовленості сторін про сплату процентів за користування, розміру відсоткової ставки, періодичності платежів, розміру щомісячних платежів, надані банком витяг з Тарифів та Умови та правила не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Крім того, правила надання банківських послуг ПриватБанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку – в заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.

Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у пункті 3 частини першої статті 3 ЦК України.

Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у пункті 6 частини першої статті 3 ЦК України.

Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.

У частинах першій, третій статті 509 ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

У даному випадку договірні правовідносини виникли між банком та фізичною особою – споживачем банківських послуг (частина перша статті 11 Закону України від 12 травня 1991 року «Про захист прав споживачів»).

Згідно з пунктом 22 частини першої статті 1 Закону України «Про захист прав споживачів» споживач – фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

Конституційний Суд України у Рішенні у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_3 щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України від 22 листопада 1996 року «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» від 11 липня 2013 року у справі № 1-12/2013 зазначив, що з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту.

Позивач не надав суду належним чином оформлений розрахунковий документ, який підтверджує факт видачі/перерахування кредитних коштів та згідно якого можна було б встановити суму, яку позивач надав/перерахував відповідачу як кредитні кошти та встановити рахунок, на який були перераховані вищезазначені кошти.

Умови та правила надання банківських послуг повинні містити підпис позичальника, та саме з цього моменту такі умови є складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору.

Аналогічна позиція висловлена в правових висновках, що викладені в ухвалах Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (№6-16цс15), від 22 березня 2017 року (6-2320цс16) та постанові Верховного Суду від 30 січня 2018 року (№ 61-787св18).

Відповідно до пункту 2.1.1.2.1 Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку для надання послуг банк відкриває клієнту картку, її вид визначений у пам`ятці клієнта/довідці про умови кредитування і заяві, підписанням якого клієнт і банк укладають договір про надання банківських послуг. Датою укладення договору є дата отримання карти, зазначена в заяві.

Надана довідка АТ КБ «ПРИВАТБАНК» про отримання клієнтом ОСОБА_1 карток - не доводить факт її отримання, оскільки суду не надано жодного документа, який містить підпис чи електронний цифровий підпис ОСОБА_1 , яка засвідчує отримання особисто нею карток в АТ «КБ «ПРИВАТБАНК».

Відповідно до статтей 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених Кодексом. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Судом встановлено, що АТ КБ «ПриватБанк» не надано доказів на підтвердження видачі відповідачкі кредитної картки «Універсальна» та розміру наданого відповідачкі кредиту, тому, відповідно, перевірити розмір нарахованих суми боргу, процентів не є можливим, отже суд дійшов висновку, що доводи позивача щодо розміру нарахованих сум не підтверджені належними доказами, а тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог банку.

Наданий позивачем розрахунок кредитної заборгованості не є безспірним доказом існування між сторонами договірних відносин та розміру боргу, оскільки позивачем не доведено укладання кредитного договору.

У той же час, відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з ОСОБА_1 АТ КБ «ПриватБанк» дотримався вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів», про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, які вважав узгодженими банк. Відтак позов задоволенню не підлягає.

Такі висновки, відповідають правовій позиції, викладеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17, провадження №14-131 цс 19 та правовій позиції, викладеній у постанові Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 27 березня 2020 року у справі № 703/3063/18, провадження №61-11260св19.

Крім того, клопотання представника відповідачки про застосування строку позовної давності не підлягає задоволенню, і судом не може бути застосовано до спірних правовідносин наслідки пропуску позовної давності для звернення до суду за захистом свого порушеного права, оскільки позов є не доведеним, що є самостійною підставою для відмови у задоволенні позовних вимог (вказаний висновок узгоджується Постановою Пленуму Верховного суду України № 14 від 18 грудня 2009 року «Про судове рішення у цивільній справі»).

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд виходить з положень п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, згідно якої у разі відмови в задоволенні позовних вимог судовий збір покладається на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 526, 528, 530, 638, 1049, 1050, 1054, 1218, 1219, 1268, 1270, 1281, 1269, 1273, 1296, 1282 ЦК України, ст. ст. 7, 8, 10, 12, 18, 77, 81, 247, 259, 263-265Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості – відмовити в повному обсязі.

Судові витрати у вигляді сплаченого позивачем судового збору в сумі 2270,00 грн. – покласти на позивача.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Відповідно до Розділу VІІІ п.п.15.5 п.15 ч. 1 Перехідних положень ЦПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно –телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Дніпровського апеляційного суду через Покровський районний суд Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: О.С. Степанова