Рішення № 97053374, 20.05.2021, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/15297/20

Провадження № 2/522/2869/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 травня 2021 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси в складі:

головуючого судді - Косіциної В.В.,

при секретарі судового засідання - Пашковському В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Приморської районної адміністрації Одеської міської ради до ОСОБА_1 , за участю третьої особи Служби у справах дітей Одеської міської ради про невідкладне відібрання дітей без позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів,

ВСТАНОВИВ:

До суду 07.04.2020 року надійшов позов Приморської районної адміністрації Одеської міської ради до ОСОБА_1 , за участю третьої особи Служби у справах дітей Одеської міської ради про невідкладне відібрання дітей без позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів.

Згідно обґрунтування позову, на підставі клопотання служби у справах дітей Одеської міської ради від 29.03.2021 року № 07/4132, про невідкладене відібрання малолітніх ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було з`ясовано, що на контролі служби у справах дітей Одеської міської ради перебуває питання соціального захисту прав та інтересів вказаних дітей. Мати дітей - ОСОБА_1 офіційно не працює, батько дітей помер приблизно 6 місяців тому. 28.03.2021 року на лінію 102 надійшов дзвінок від жінки з повідомленням про те, що її дочка ймовірно знаходиться у стані наркотичного сп`яніння та скоює насилля у присутності дітей. Для з`ясування обставин було здійснено негайний виїзд за адресою проживання родини ОСОБА_1 . За результатами комісійного виїзду було встановлено, що в квартирі порушені санітарно-гігієнічні умови, безлад, квартира потребує косметичного ремонту, низький рівень гігієни дітей. В квартирі присутній неприємний запах, матір мала наявні ознаки наркотичного сп`яніння, поводилась агресивно та погрожувала своїй матері, разом з якою проживає.

Зі слів бабусі дітей, ОСОБА_5 , мати, ОСОБА_1 , не займається розвитком та вихованням своїх дітей. ОСОБА_1 , понад добу була відсутня вдома, після чого, прийшла приблизно о четвертій годині ранку та почала проявляти агресію до бабусі у присутності дітей, закидала речі з квартири, оббризкувала всіх святою водою, читаючи молитви.

Згідно з актами проведення оцінки рівня безпеки дітей від 28.03.2021 року, встановлено, що проживання малолітніх дітей разом з матір`ю загрожує їх життю та здоров`ю. У зв`язку з чим, 28.03.2021 року дітей було доставлено до спеціалізованого психоневрологічного будинку дитини № 3 «Сонечко» м. Одеса та на підставі відповідного клопотання було видано розпорядження № 14 від 31.03.2021 року.

На підставі викладеного, беручи до уваги наявність обставин, які несуть загрозу життю та здоров`ю дитини, керуючись ч. 2 ст. 170 Сімейного кодексу України, п. 8 Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов`язаної із захистом прав дитини, затвердженого Постановою КМУ № 866 від 24.09.2008 року», Положенням про Приморську районну адміністрацію Одеської міської ради, затвердженого рішенням Одеської міської ради від 26.04.2017 р. № 1934-VІI, звернулись до суду з дійсним позовом.

Ухвалою суду від 08.04.2021 року провадження у справі було відкрито та призначено розгляд справи в загальному порядку з призначенням підготовчого засідання на 29.04.2021 року.

29.04.2021 року підготовче провадження у справі було закрито та справу призначено до розгляду по суті.

20 травня 2021 року від позивача до суду надійшла уточнена позовна заява про невідкладне відібрання дітей без позбавлення батьківських прав, згідно яких просили:

Невідкладно відібрати малолітніх дітей ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , без позбавлення батьківських прав матері ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Тимчасово влаштувати малолітніх ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , до бабусі, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (паспорт серії НОМЕР_1 ), яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

Стягнути аліменти з гр. ОСОБА_1 на утримання малолітніх дітей ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

У судове засідання, призначене на 20.05.2021 року, з`явилися представники органу опіки та піклування ПРА ОМР - Островська Л.Л., та служби у справах дітей ОМР - Холодницька К.В., позов підтримали.

Також у засідання з`явились відповідачі, позов не визнали, заперечували проти його задоволення, посилаючись на те, що роблять в квартирі ремонт після чого бажають забрати дітей та займатись вихованням своєї дитини.

У судовому засіданні 20.05.2021 року були присутні: представники органу опіки та піклування ПРА ОМР та служби у справах дітей ОМР, які змінені позовні вимоги підтримали та просили задовольнити. Додатково зазначили, що діти на підставі розпорядження ПРА ОМР були відібрані у відповідача та поміщена до центру, з цього часу їх не навідували. Представник служби у справах дітей ОМР посилався на те, що вони домовились із відповідачем про дату обстеження їх помешкання, проте у назначений день їм ніхто двері не відчинив та їм стало відомо, що відповідач переїхала. При цьому, помешкання, де проживала дитини, у неохайному стані, про що наявні відповідні фото, додані до акту проведення оцінки рівня безпеки дитини.

Відповідач у судове засідання не з`явилась, була сповіщена про час та місце судового засідання належним чином, причини неявки суду не повідомила. Відзиву, заяв про відкладення розгляду справи на адресу суду не надходило.

Згідно з частиною 1 статті 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Враховуючи вимоги ст. 223 ЦПК України та ст.6 Конвенції «Про захист прав людини та основних свобод», ратифікованої Законом України 17.07.1997 року, з метою недопущення затягування розгляду справи, суд вважає за необхідне розгляд справи провести за відсутності відповідачів, котрі про розгляд справи сповіщені належним чином.

Суд, вивчивши позовну заяву, дослідивши матеріали справи, вивчивши нормативно-правові акти, які регулюють спірні правовідносини, проаналізувавши і оцінивши докази в їх сукупності вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно матеріалів справи, ІНФОРМАЦІЯ_1 народився ОСОБА_2 (свідоцтво про народження серії НОМЕР_2 , актовий запис № 577605 від 17.10.2018 року, реєстрація - Одеський міський відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області).

Батьками дитини є ОСОБА_1 та ОСОБА_6 .

На контролі Служби у справах дітей Одеської міської ради перебуває питання соціального захисту прав та інтересів малолітніх дітей, ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , які виховуються матір`ю, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , проживають за адресою: АДРЕСА_1 .

Мати дітей - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , (паспорт серії НОМЕР_3 , виданий Портофранківським ВМ Приморського РВ ОМУГУ МВС України в Одеській області 08.08.2008 року). Офіційно не працює, проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

Зі слів гр. ОСОБА_1 , батько дітей, ОСОБА_6 , помер приблизно 6 місяців тому.

Як зазначено в позові, 28.03.2021 о 10:10 годині спеціалісту Служби у справах дітей Одеської міської ради в телефонній розмові з інспектором Ювенальної превенції відділу поліції № 1 Одеського районного управління поліції № 1 ГУНИ в Одеській області стало відомо про те, що 28.03.2021 року на лінію 102 надійшов дзвінок від жінки з повідомленням про те, що її дочка ймовірно знаходиться у стані наркотичного сп`яніння та скоює насилля у родині у присутності дітей.

Спеціалістами Служби у справах дітей Одеської міської ради спільно з інспекторами ювенальної превенції відділу поліції № 1 Одеського районного правління поліції № 1 ГУНП в Одеській області, було здійснено негайний виїзд за адресою проживання родини ОСОБА_1 для з`ясування обставин.

За результатами комісійного виїзду було встановлено, що в квартирі порушені санітарно-гігієнічні умови, безлад, квартира потребує косметичного ремонту, низький рівень гігієни дітей. В квартирі присутній неприємний запах, матір мала наявні ознаки наркотичного сп`яніння, поводилась агресивно та погрожувала своїй матері, разом з якою проживає.

Відповідно до п.5 Порядку забезпечення соціального захисту дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах, у тому числі дітей, які страждали від жорстокого поводження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.06.2020 року № 585 було проведено оцінку рівня безпеки тини.

Згідно з актами проведення оцінки рівня безпеки дітей від 28.03.2021 року, встановлено, що проживання малолітніх, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом з матір`ю загрожує їх життю та здоров`ю.

При цьому, як стверджує бабуся дітей - ОСОБА_5 , допитана в судовому засіданні в якості свідка, мати, ОСОБА_1 , не займається розвитком та вихованням своїх дітей. ОСОБА_1 , понад добу була відсутня вдома, після чого, прийшла приблизно о четвертій годині ранку та почала проявляти агресію до бабусі у присутності дітей, закидала речі з квартири, оббризкувала всіх святою водою, читаючи молитви.

В зв`язку з чим, з метою вжиття невідкладних заходів для забезпечення безпеки дітей, малолітніх, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , було доставлено до спеціалізованого психоневрологічного будинку дитини № 3 «Сонечко» м. Одеса.

На підставі клопотання служби у справах дітей Одеської міської ради від 2 13.2021 року № 07/4132, про невідкладене відібрання малолітніх ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , від матері ОСОБА_1 , Приморською районною адміністрацією Одеської міської ради було видано розпорядження від 31.03.2021 року № 114.

Водночас, суд враховує, що бабуся ОСОБА_5 в засіданні 18.05.2021 р. заявила, що має бажання взяти дітей під свою опіку та зобов`язується забезпечити їм всі необхідні та належні умови, оскільки ці діти є її онуками та проживали від народження разом з нею і матір`ю. Крім того, вказала, що допустить працівників органу опіки та Служби у справах дітей ОМР до житла з метою перевірки умов проживання. Після перевірки було встановлено можливість проживання дітей у бабусі ОСОБА_5 .

Вирішуючи спір суд виходить із наступного.

Відповідно до ч.1ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з ч.1ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до статті 12 ЦПК України, та згідно з ч.ч.1, 5 та 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасникам справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності.

Згідно з ч.1 ст.12 ЗУ «Про охорону дитинства» батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Відповідно до ч.1 ст.150 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Згідно з ч.4 ст.155 СК України - ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Згідно з ч.1 ст. 170 СК України суд може постановити рішення про відібрання дитини від батьків або одного з них, не позбавляючи їх батьківських прав, у випадках, передбачених пунктами 2-5 частини першої статті 164 цього Кодексу, а також в інших випадках, якщо залишення дитини у них є небезпечним для її життя, здоров`я і морального виховання. У цьому разі дитина передається другому з батьків, бабі, дідові, іншим родичам - за їх бажанням, або органу опіки та піклування.

Відповідно до ч.2 ст.170 СК України у виняткових випадках, при безпосередній загрозі для життя або здоров`я дитини, орган опіки та піклування або прокурор мають право постановити рішення про негайне відібрання дитини від батьків. У цьому разі орган опіки зобов`язаний у семиденний строк подати до суду позов про позбавлення батьківських прав або про відібрання дитини без позбавлення батьківських прав.

Згідно ч.3 ст.170 СК України - якщо відпадуть причини, які перешкоджали належному вихованню дитини її батьками, суд за заявою батьків може постановити рішення про повернення їм дитини.

Відповідно до роз`яснень пунктів 16 і 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 30 березня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і позбавлення батьківських прав та поновлення батьківських прав» ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу. Суд має право вирішити питання про відібрання дитини від батьків без позбавлення їх батьківських прав та передати органу опіки та піклування (якщо цього потребують інтереси дитини), без визначення при цьому конкретного закладу.

Європейський суд з прав людини у справі «Савіни проти України» (заява від 18 грудня 2008 року № 39948/06) вказує, що право батьків і дітей бути поряд один з одним становить основоположну складову сімейного життя і що заходи національних органів, спрямовані перешкодити цьому, є втручанням у права, гарантовані ст. 8 Конвенції.

Європейський суд у своєму рішенні у справі «Гаазе проти Німеччини» (заява від 08 квітня 2004 року № 11057/02) зазначив, що згідно з усталеною прецедентною практикою суду, взаємне почуття втіхи батьків і дитини від того, що вони постійно перебувають разом, становить важливий елемент сімейного життя, тому національні заходи, що перешкоджають реалізації такого почуття, дорівнюють втручанню у право, яке перешкоджають реалізації такого почуття, дорівнюють втручанню у право, яке захищається статтею 8 Конвенції.

Європейський суд з прав людини зауважує, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими.

При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (MAMCHUR v. UKRAINE, № 10383/09, § 100, ЄСПЛ, від 16 липня 2015 року).

Якщо рішення мотивується необхідністю захистити дитину від небезпеки, має бути доведено, що така небезпека справді існує. При винесенні рішення про відібрання дитини від батьків може постати необхідність врахування цілої низки чинників. Можливо, потрібно буде з`ясувати, наприклад, чи зазнаватиме дитина якщо її залишать під опікою батьків, жорстокого поводження, чи страждатиме вона через відсутність піклування, через неповноцінне виховання та відсутність емоційної підтримки, або визначити, чи виправдовується встановлення державної опіки над дитиною станом її фізичного або психічного здоров`я. З іншого боку, сам той факт, що дитина може бути поміщена в середовище, більш сприятливе для її виховання, не виправдовує примусового відібрання її від батьків. Такий захід не можна також виправдовувати виключно посиланням на ненадійність ситуації, адже такі проблеми можна вирішити за допомогою менш радикальних засобів, не вдаючись до роз`єднання сім`ї, наприклад, забезпеченням цільової фінансової підтримки та соціальним консультуванням (SAVINY v. UKRAINE, № 39948/06, § 50, ЄСПЛ, від 18 грудня 2008 року).

З огляду на викладене, суд зазначає, що підставою відібрання дитини без позбавлення батьківських прав батьків є виникнення в сім`ї небезпечної для дитини обстановки: її життя, здоров`я і морального виховання.

Частина 2 ст. 155 СК містить спеціальне застереження про те, що батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

Крім того, відповідно до ст.180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до ч.3 ст.181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Відповідно до ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.

Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати.

Суд, оцінивши зібрані по справі докази, враховуючи, визначені законом обставини при визначенні розміру аліментів та відсутності документально підтверджених заперечень відповідача щодо розміру, суд вважає обґрунтованими вимоги позивача про стягнення аліментів на утримання двох дітей і задовольняє їх.

В силу ч.1 ст.191 СК України, аліменти присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.

Згідно ст. 3 Конвенції «Про права дітей» в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Судом встановлено. Що від свого народження до моменту відібрання від матері діти проживали разом з бабусею ОСОБА_5 . На даний час в квартирі бабусі строверені належні умови для проживання дітей, представники як позивача та і третьої особи здійснили огляд помешкання та підтвердили цю обставину.

Крім того представник позивача клопотав щодо звернення рішення в частині тимчасового влаштування малолітніх дітей разом з бабусею до негайного виконання, оскільки проживання в сімї відповідає їх найкращим інтересам.

Суд вважає, що з огляду на обставини справи звернення рішення до негайного виконання в частині влаштування дітей до бабусі дійсно відповідає найкращим інтересам дітей, з огляду на їх вік та наявність близького родича, що виявив бажання піклуватися про них.

При прийнятті рішення суд також враховує нотаріально завірену заяву ОСОБА_1 , в якій вона не заперечує проти позбавлення її батьківських прав та встановлення опіки її матірю ОСОБА_5 .

Аналізуючи наявні в матеріалах справи докази та оцінюючи їх у сукупності, суд вважає, що умови проживання дітей з відповідачами дійсно є небезпечними для її життя та здоров`я, оскільки відповідач не здійснює належного догляду за дітьми, а також з урахуванням встановлених під час судового засідання обставин, що підтверджують недбале поводження з дитиною, суд дійшов висновку про необхідність відібрання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , без позбавлення батьківських прав матері ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 10, 11, 15, 16 ЦК України, ст. 170, 171 СК України, ст.ст. 2, 4, 12, 13, 43-44, 49, 64, 76 - 81, 82, 83, 89, 90, 95, 133, 141, 247, 258-259, 263-265, 268, 354 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В:

Позов Приморської районної адміністрації Одеської міської ради (код ЄДРПОУ 26303264, місцезнаходження м. Одеса, вул. Канатна, 134) як органу опіки та піклування в інтересах малолітніх ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 до ОСОБА_1 (паспорт серії НОМЕР_3 виданий Портофранківським ВМ Приморського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області), третя особа - служба у справах дітей Одеської міської ради, (код ЄДРПОУ 25427107, місцезнаходження м. Одеса, вул. Косівська, буд. 2-Д) про невідкладне відібрання дитини без позбавлення батьківських прав - задовольнити.

Невідкладно відібрати малолітніх дітей ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , без позбавлення батьківських прав матері ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Тимчасово влаштувати малолітніх ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , до бабусі, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (паспорт серії НОМЕР_1 ), яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

Стягувати з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , аліменти на утримання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/3 частки всіх доходів щомісячно, але не більше 10 розмірів прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і до досягнення найстаршою дитиною ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_7 та продовжувати стягувати аліменти на утримання молодшої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/4 частки всіх доходів щомісячно, але не більше 10 розмірів прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку з 07.04.2021 року і до досягнення дитиною повноліття, а саме до ІНФОРМАЦІЯ_8 .

Допустити негайне виконання судового рішення про стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць.

Допустити негайне виконання рішення суду в частині тимчасового влаштування малолітніх ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , до бабусі, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (паспорт серії НОМЕР_1 ), яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення, в порядку ст. 294 ЦПК України.

Повний текст рішення суду складено 20.05.2021 року.

Суддя: Косіцина.В.