Ухвала суду № 97053367, 20.05.2021, Приморський районний суд м. Одеси

Справа №522/5461/14-ц

Провадження №2/522/2638/21

УХВАЛА

20 травня 2021 року м.Одеса

Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді - Домусчі Л.В.,

при секретарі судового засідання – Лисенко А.О.,

розглянувши у судовому засіданні цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмети іпотеки,

ВСТАНОВИВ:

ПАТ «Банк «Фінанси та кредит» звернувся з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , Головного управління державної міграційної служби України про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності та виселення.

Заочним рішенням Приморського районного суду м.Одеси від 03 вересня 2014 року позов задоволений частково.

Ухвалою Приморського районного суду м.Одеси від 27 жовтня 2014 року, відмовлено в задоволенні заяви ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення Приморського районного суду м.Одеси від 03 вересня 2014 року.

Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 03.06.2015 року, апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилено, заочне рішення Приморського районного суду м.Одеси від 03 вересня 2014 року залишено без змін.

Ухвалою Приморського районного суду м.Одеси від 18 серпня 2015 року заяву ОСОБА_1 задоволено частково. Заочне рішення Приморського районного суду м.Одеси від 03 вересня 2014 року скасоване в частині позовних вимог ПАТ «Банк Фінанси та кредит» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності та виселення.

Заочне рішення Приморського районного суду м.Одеси від 03 вересня 2014 року в частині позовних вимог ПАТ «Банк Фінанси та кредит» до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності та виселення - залишено без змін.

Призначено справу за позовними вимогами ПАТ «Банк Фінанси та кредит» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності та виселення в загальному порядку.

У зв`язку з рішенням Дисциплінарної палати від 22.11.2017 року № 3723/3дп/15-17 про притягнення до дисциплінарної відповідальності та внесення подання Вищої Ради Правосуддя про звільнення ОСОБА_3 з посади судді Приморського районного суду м.Одеси, на підставі наказу керівника апарату суду Німас І.Я. від 08.12.2017 року №218/а про передачу нерозглянутих справ, та на підставі службової записки секретаря судового засідання – ОСОБА_4 , з метою дотримання розумних строків розгляду справи, недопущення порушень законних прав та інтересів громадян та законних інтересів сторін по справі, здійснено повторний авторозподіл справи.

Справа надійшла до провадження судді Домусчі Л.В.

Ухвалою суду від 05.02.2018 року справу було прийнято до провадження та призначено до розгляду у підготовчому судовому засіданні.

23.02.2018 року розгляд справи відкладений на 02.04.2018 року, у зв`язку з неявкою відповідачки.

02.04.2018 року розгляд справи був відкладений, у зв`язку з перебуванням судді Домусчі Л.В. у відпустці.

25.06.2018 року до суду надійшла уточнена позовна заява ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Валендюка В.С., пред`явлена до ОСОБА_1 , згідно якої просили звернути стягнення на нерухоме майно – предмети іпотеки шляхом продажу з прилюдних торгів (а.с.143-144).

У судовому засіданні 25.06.2018 року суд протокольно вирішив прийняти до розгляду уточнений позов від 25.06.2018 року. Розгляд справи був відкладений на 17.09.2018 року.

Ухвалою суду від 17.09.2018 року провадження у справі було зупинено до набрання законної сили судовим рішенням у справі №495/5712/15-ц за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Відкритого акціонерного товариства «Банк «Фінанси та кредит» в особі філії «Одеське регіональне управління ВАТ «Банк «Фінанси та кредит», приватного нотаріуса ОМНО Савченко Світлани Володимирівни про зобов`язання виконати належним чином умови договору, визнання іпотечних договорів недійсними та за позовом ПАТ «Банк «Фінанси та кредит» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , третя особа - приватний нотаріус ОМНО Савченко С.В. про визнання договорів купівлі-продажу від 21.09.2015 року нерухомого майна: квартири АДРЕСА_1 та нежитлового приміщення під АДРЕСА_2 , договорів іпотеки недійсними та скасування записів про право власності.

На запит суду від 08.09.2020 року Одеським апеляційним судом листом від 15.09.2020 року було повідомлено, що постановою Одеського апеляційного суду від 14.08.2020 року апеляційну скаргу АТ «Банк «Фінанси та кредит» залишено без задоволення та рішення Приморського районного суду м. Одеси від 12.11.2019 року по цивільній справі №495/5712/15-ц за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Відкритого акціонерного товариства «Банк «Фінанси та кредит» в особі філії «Одеське регіональне управління ВАТ «Банк «Фінанси та кредит», приватного нотаріуса ОМНО Савченко Світлани Володимирівни про зобов`язання виконати належним чином умови договору, визнання іпотечних договорів недійсними, та за позовом ПАТ «Банк «Фінанси та кредит» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , третя особа - приватний нотаріус ОМНО Савченко С.В. про визнання договорів купівлі- продажу від 21.09.2015 року нерухомого майна: квартири АДРЕСА_1 та нежитлового приміщення під АДРЕСА_2 , договорів іпотеки недійсними та скасування записів про право власності – залишено без змін. Надано до суду належним чином завірені копії відповідних рішень суду.

З 21.09.20 року по 03.10.2020 року суддя перебувала у відпустці. Копії відповідних рішень суду отримала 05.10.2020 року.

Ухвалою суду від 09.10.2020 року поновлено провадження та призначено справу до розгляду у підготовчому засіданні на 16.11.2020 року.

У підготовче засідання призначене на 16.11.2020 року сторони не з`явилися, ОСОБА_1 на електронну адресу суду надала письмові пояснення.

Ухвалою суду від 18.11.2020 року підготовче засідання було закрито, справу було призначено до судового розгляду по суті на 04.03.2021 року.

У судове засідання призначене на 04.03.2021 року сторони не з`явилися, розгляд справи відкладено на 18.05.2021 року.

У судове засідання призначене на 18.05.2021 року представник ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» не з`явився, був сповіщений про час та місце розгляду справи належним чином. Заяв щодо розгляду справи за відсутністю представника Банку суду не надано.

ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилася, про час та місце розгляду справи була сповіщена належним чином. В матеріалах справи містяться письмові пояснення ОСОБА_1 , які 16.11.2020 року надійшли на електронну адресу суду, в яких остання зазначила, що позов ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» не підлягає задоволенню, оскільки відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_1 не є власниками майна, на яке звертається стягнення, крім того ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» відмовлено у визнанні недійсними договорів купівлі-продажу та договорів іпотеки, оскільки не виявлено будь-яких порушень під час укладання правочинів.

У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.

Відповідно до ст.268 ЦПК України, датою складання повного тексту рішення є 20.05.2021 року.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.

Залишення заяви без розгляду - це форма закінчення справи без ухвалення рішення, яка застосовується, як правило, у зв`язку з порушенням заінтересованими особами умов реалізації права на звернення до суду і не перешкоджає повторному зверненню до суду з таким же позовом. Заява залишається без розгляду за наявності точно встановлених в законі обставин, які свідчать про недодержання умов реалізації права на звернення до суду за захистом і можливість застосування яких не втрачена, та при повторній неявці сторін.

Вичерпний перелік підстав залишення заяви без розгляду наведений у ст.257 ЦПК України.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.257 ЦПК України, суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з`явився в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає розгляду справи.

Частиною 5 ст.223 ЦПК України встановлено, що у разі повторної неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки, суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору.

Умовою для застосування ч.5 ст.223 та п.3 ч.1 ст.257 ЦПК України є повторність (двічі поспіль) неявки в судове засідання позивача, повідомленого належним чином про час і місце судового розгляду.

Залишення позовної заяви без розгляду з підстав, передбачених частиною п`ятою статті 223, пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України, можливе виключно за наявності сукупності таких умов:

а) належне повідомлення позивача про дату, час і місце судового засідання;

б) відсутність заяви позивача про розгляд справи за його відсутності;

в) неявка позивача в судове засідання (підготовче засідання) без поважних причин або неповідомлення ним про причини такої неявки;

г) неможливість розгляду справи по суті за відсутності позивача;

ґ) відсутність вимоги відповідача щодо розгляду справи по суті на підставі наявних у ній доказів.

Верховний суд (цивільна юрисдикція) постановою від 22.05.2019 у справі № 310/12817/13 роз`яснив, що процесуальний закон не вказує на необхідність врахування судом поважності причин повторної неявки позивача до суду. Такі положення процесуального закону пов`язані із принципом диспозитивності цивільного судочинства, у відповідності до змісту якого особа, яка бере участь у справі, самостійно розпоряджається наданими їй законом процесуальними правами. Зазначені наслідки настають незалежно від причин повторної неявки, які можуть бути поважними. Таким чином, навіть маючи докази поважності причин неявки позивача, суд повинен залишати позовну заяву без розгляду. Зазначена норма дисциплінує позивача, як ініціатора судового розгляду, стимулює його належно користуватися своїми правами та не затягувати розгляд справи. Якщо позивач не може взяти участь в судовому засіданні, він може подати заяву про розгляд справи за його відсутності. Така заява може бути подана на будь-якій стадії розгляду справи.

Відповідно до ст.43 ЦПК України, учасники справи мають право користуватися визначеними законом процесуальними правами та виконувати процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Частиною 1 статті 44 ЦПК України передбачено, що учасники судового розгляду та їхні представники повинні добросовісно користуватись процесуальними правами. Залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживання процесуальними правами дії, які суперечать завданню цивільного судочинства. Суд відповідно до ч.ч.3,4 цієї ж статті зобов`язаний вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами учасником судового розгляду. Ця норма закону повинна дисциплінувати позивача, як ініціатора судового розгляду, стимулювати його належно користуватися як своїми процесуальними правами, так і процесуальними обов`язками.

Відповідно до ч.3 ст.131 ЦПК України, учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про причини неявки в судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання без поважних причин.

Як наголошує у своїх рішеннях Європейський суд, позивач, як сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікована Україною Законом № 475/97-ВР від 17.07.1997 року, гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

Суд при цьому враховує, що Європейський суд у своїй практиці широко тлумачить дане питання, основним у якому є доступ до суду в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.

При цьому, законодавець передбачив баланс захисту прав як позивача, який повторно не з`явився в судове засідання (незалежно від причин неявки), так і відповідача, який у зв`язку з такою неявкою вимушений витрачати свої час та кошти. Так, для відповідача - це є залишення заяви без розгляду з правом на компенсацію витрат, пов`язаних з розглядом справи (ч.5 ст.142 ЦПК України), а для позивача - це право на повторне звернення до суду з тим самим позовом (ч.2 ст.257 ЦПК України).

У контексті наведеного суд вбачає, що в розумінні ЦПК України позивач - це особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до суду. Як ініціатор судового розгляду справи, позивач насамперед має активно, не зловживаючи, використовувати власні процесуальні права. При цьому визначальними процесуальними обов`язками позивача є забезпечення представництва власних інтересів при розгляді судової справи.

Судом встановлено, що представник позивача не з`явився у судові засідання: 04.03.2021 року та 18.05.2021 року, при цьому про розгляд справи був сповіщений належним чином та завчасно, доказів поважності причин неявки суду не надали.

Неявка представника позивача позбавили суд можливості встановити всі обставини справи, необхідні для вирішення спору.

Законодавче формулювання частини п`ятої статті 223 ЦПК України «… якщо неявка перешкоджає розгляду справи» означає, що суд може розглянути позов по суті, однак не зобов`язаний цього робити. Це законодавче формулювання змістовно викладено у вигляді умови, яка в кожному конкретному випадку (правовій ситуації, казусові) повинна оцінюватися окремо в межах відповідних спірних правовідносин, які диктують її застосування.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 грудня 2019 року у справі № 9901/949/18 (провадження № 11-1179заі19).

Оцінюючи характер процесу та його значення для позивача, слід врахувати, що, звернувшись до суду з первісним позовом у 2014 році, яку було уточнено у червні 2018 року, представник позивача не цікавиться станом розгляду справи, не з`являється у судові засідання, не надає докази причин поважності неявки, що свідчить про байдужість до руху справи та можливу неактуальність вирішення позовних вимог на теперішній час, а також враховується відсутність згоди сторони відповідачів на розгляд такої справи по суті.

Окрім того, сторона позивача, будучи обізнаною про можливість розгляду справи без участі представника позивача відповідну заяву про розгляд справи за його відсутності не подає, чим, на розсуд суду, умисно затягує розгляд справи та позбавляє суд можливості постановити рішення по суті заявлених вимог.

У свою чергу судом вжито усіх заходів, передбачених процесуальним законодавством для належного повідомлення сторони представника позивача про розгляд справи.

При цьому поважність причин пропуску судових засідань, наведених позивачем, є необґрунтованими та суперечать правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 22 травня 2019 року у справі № 310/12817/13 (провадження № 61-36375св18), у якій зазначено, що правове значення має лише належне повідомлення позивача про день та час розгляду справи, повторність неявки в судове засідання та неподання заяви про розгляд справи за відсутності позивача. До таких висновків також дійшов ВС у постанові від 25.03.2020 року справа №521/10136/18.

З огляду на викладене, суд вбачає наявність підстав для залишення даного позову без розгляду в зв`язку з повторною неявкою в судове засідання сторони позивача.

У відповідності до ч.5 ст.268 ЦПК України, датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Керуючись ст.ст.10-13, 43, 49, 60, 62, 89, 95, 128, 131, 183, 210, 223, 247, 257, 268, 353-354 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмети іпотеки - залишити без розгляду.

Копію ухвали направити сторонам у справі.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. У разі, якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п`яти днів з дня отримання копії ухвали.

Повний текст ухвали суду складено 20.05.2021 року.

Суддя Домусчі Л.В.