Вирок № 97051156, 14.05.2021, Ізяславський районний суд Хмельницької області

Справа № 682/2676/19

Провадження № 1-кп/675/6/2021

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"14" травня 2021 р. м.Ізяслав

Ізяславський районний суд Хмельницької області в складі колегії суддів: головуючого - судді Трасковського С.Л., суддів - Пашкевича Р.В.., Янішевської О.С., за участю: секретарів судового засідання - Ящука О.І.,Беліци М.О., Гедзенюк В.В., прокурорів - Роговського Р.І., Галуса О.П., Шістки О.О., потерпілого - ОСОБА_1 , обвинувачених - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , захисників - Горщара Б.А., Ващука Ю.В., Плавуцького В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Ізяслав кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12015240210000100від 19.02.2015 року, про обвинувачення

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Іванівка Славутського району Хмельницької області, громадянина України, українця, не одруженого, приватного підприємця, раніше не судимого, зареєстрованого та проживаючого в АДРЕСА_1 ,

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця смт.Просяна Покровського району Дніпропетровської області, громадянина України, українця, не одруженого, не працюючого, зареєстрованого в АДРЕСА_2 , фактично проживаючого в АДРЕСА_3 ,

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця м.Києва, громадянина України, українця, одруженого, не працюючого, раніше не судимого, зареєстрованого та фактично проживаючого в АДРЕСА_4 ,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст.ст.187 ч.4, 146 ч.3 КК України, та

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженця м.Києва, громадянина України, українця, не одруженого, не працюючого, раніше не судимого, зареєстрованого в АДРЕСА_5 , фактично проживаючого в АДРЕСА_6 ,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст.ст.263 ч.1, 146 ч.3 КК України,-

В С Т А Н О В И В :

18.02.2015 року, близько 10 год. 50 хв., перебуваючи на території ринку, що по провул.Робітничому, 1 в м.Славута Хмельницької області, ОСОБА_2 , за попередньою змовою з ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_3 , діючи умисно, з корисливих мотивів, грубо порушуючи права людини, гарантовані ст.29 Конституції України, щодо вибору свого місця перебування та способу переміщення, а також право на свободу та особисту недоторканність, застосовуючи фізичну силу, всупереч волі ОСОБА_1 , змусили останнього підкоритися їх волі, не чинити опору та весь час перебувати поряд з ними. Таким чином, ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_3 обмежили потерпілого ОСОБА_1 у свободі пересування, тобто незаконно позбавили останнього волі.

Надалі, продовжуючи свої протиправні дії, ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , застосовуючи фізичну силу, яка проявилася в утримуванні рук потерпілого ОСОБА_1 та нанесенні ударів в голову та праву ногу, відвели останнього до автомобіля «Мерседес-Бенс», д.н.з. НОМЕР_1 . Слідом за ними пішов ОСОБА_2 , спостерігаючи за даними подіями та контролюючи процес поміщення потерпілого в автомобіль. ОСОБА_5 в цей час залишився на території ринку з метою закінчення спільного злочинного умислу, спрямованого на закінчення незаконного викрадення, незаконного позбавлення волі потерпілого ОСОБА_1 та стримування знайомих потерпілого, щоб останні не змогли йому допомогти.

Таким чином, ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 та ОСОБА_5 , викрали позбавленого волі ОСОБА_1 з ринку м.Славута та помістили його в середину вказаного автомобіля. Продовжуючи свої злочинні дії, спрямовані на незаконне викрадення і позбавлення волі потерпілого, ОСОБА_5 та ОСОБА_3 разом із ОСОБА_1 , всупереч його волі, автомобілем «Мерседес Бенс», д.н.з. НОМЕР_1 відвезли (протиправно перемістили) його на територію колишнього тваринницького комплексу, що в с.Крупець Славутського району Хмельницької області, куди в подальшому також під`їхав і ОСОБА_2 на власному автомобілі «Мерседес», д.н.з. НОМЕР_2 .

Своїми умисними діями, які виразились у незаконному позбавленні волі та викраденні людини, вчиненими за попередньою змовою групою осіб, ОСОБА_2 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.146 КК України.

Своїми умисними діями, які виразились у незаконному позбавленні волі та викраденні людини, вчиненими за попередньою змовою групою осіб, ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.146 КК України.

Своїми умисними діями, які виразились у незаконному позбавленні волі та викраденні людини, вчиненими за попередньою змовою групою осіб, ОСОБА_5 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.146 КК України.

Своїми умисними діями, які виразились у незаконному позбавленні волі та викраденні людини, вчиненими за попередньою змовою групою осіб, ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.146 КК України.

Допитані в судовому засіданні обвинувачені свою вину у вчиненні вказаного злочину не визнали та виклали свою версію подій.

Так, обвинувачений ОСОБА_5 дав покази, що 17.02.2015 року їхав в автомобілі з ОСОБА_4 та ОСОБА_3 з м.Київа до м.Рівне. В цей час йому зателефонував ОСОБА_2 та попросив під`їхати до нього. Пояснив, що судом винесено рішення на його користь, але ОСОБА_1 та ОСОБА_6 не виконують його, внаслідок чого існує борг. Цього ж дня вони в трьох приїхали до ОСОБА_2 в с.Крупець Славутського району Хмельницької області.

18.02.2015 року, зранку, він, ОСОБА_2 , ОСОБА_4 та ОСОБА_3 приїхали до ринку в м.Славута, де ОСОБА_2 вказав їм на ОСОБА_1 та ОСОБА_6 , які винні були йому кошти. При цьому ОСОБА_1 було запропоновано пройти з ними, але той впирався, тому ОСОБА_4 та ОСОБА_3 взяли його під руки та завели до автомобіля «Мерседес-Бенс», д.н.з. НОМЕР_1 , куди посадили, пояснивши, що поїдуть у райвідділок міліції для з`ясування обставин існування боргу. При цьому будь-якого фізичного насильства до ОСОБА_1 не застосовувалось, йому не погрожували, зброю, яка була в ОСОБА_3 під курткою, не демонстрували. ОСОБА_1 визнавав борг перед ОСОБА_2 , а тому попередньо погодивши з останнім план дій, ОСОБА_3 та ОСОБА_5 повезли потерпілого, не питавши його дозволу, на вказаному автомобілі ближче до місця проживання ОСОБА_2 в с.Крупець. Під час руху ОСОБА_1 не міг покинути транспортний засіб. Приїхали до закинутої ферми біля с.Крупець. Будь-яких коштів, золотих виробів при ОСОБА_1 не бачили, нічого в нього не забирали, його не роздягали, не погрожували, зброю не демонстрували, фізичного насильства не застосовували, адже він існування боргу визнавав. Пізніше туди під`їхав ОСОБА_2 , до нього в машину пересів потерпілий, а вони з ОСОБА_3 поїхали звідти.

Ініціатива забрати ОСОБА_1 та ОСОБА_6 з базару та завести їх у відділок міліції була ОСОБА_2 .

Обвинувачений ОСОБА_3 вказав, що їдучи з м.Києва в м.Рівне на автомобілі, під його керуванням, до ОСОБА_5 зателефонував ОСОБА_2 з приводу боргу, попросив приїхати та допомогти. В той же день, ввечері він, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 приїхали в с.Крупець. Наступного дня, 18.02.2015 року вчотирьох разом із ОСОБА_2 приїхали на ринок в м.Славута, де останній показав ОСОБА_1 та ОСОБА_6 , яких треба було доставити в міліцію. ОСОБА_6 відмовився, а ОСОБА_1 погодився, але сказав, що пізніше зможе піти з ними, а тому він з ОСОБА_4 взяли його під руки і повели до автомобіля, на якому вони приїхали. По дорозі ОСОБА_1 захотів піти до свого автомобіля, висловлювався нецензурно, тому ОСОБА_4 штовхнув його в спину. При цьому, обвинувачені не відпустили потерпілого та посадили в «Мерседес-Бенс», д.н.з. НОМЕР_1 . В цей час до них підійшли працівники міліції, з якими розмовляв ОСОБА_4 . При цьому ОСОБА_3 продемонстрував працівникам міліції зброю, що була в нього під курткою, надав дозвільні документи на неї. ОСОБА_2 та ОСОБА_4 пішли разом із працівниками міліції, а ОСОБА_3 разом із ОСОБА_5 повезли потерпілого до с.Крупець. У ОСОБА_1 коштів та цінностей не бачили та не забирали їх, фізичного насильства не застосовували, зброю не демонстрували та не погрожували.

Зазначені дії були попередньо погоджені ОСОБА_4 та ОСОБА_2 з начальником міліції в м.Славута.

Допитаний судом обвинувачений ОСОБА_2 свою вину у вчиненні кримінальних правопорушень заперечив повністю та пояснив, що в 2010 році в с.Марачівка відбувалося розпаювання майна бувшого колгоспу. В цей час він скупив 29% таких паїв, а ОСОБА_6 та ОСОБА_1 - 50%. Останні самовільно вивозили та розпродували майно колгоспу без дозволу та відома інших пайовиків. Правоохоронні органи не реагували на його заяви щодо протиправних дій ОСОБА_6 та ОСОБА_1 .

ОСОБА_2 був знайомий з ОСОБА_5 та в 2014 році розповідав йому про ці обставини. В 2015 році він дійсно розмовляв телефоном з останнім і той сказав, що може під`їхати, щоб розібратися в ситуації. Приїхали ввечері троє - ОСОБА_5 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . Останніх двох попередньо ОСОБА_2 не знав. Зранку наступного дня він та ОСОБА_4 пішли до начальника районного відділу міліції в м.Славута та розповіли, що вони хочуть поспілкуватися із ОСОБА_6 та ОСОБА_1 . Потім вже вчотирьох прийшли на базар, де ОСОБА_2 показав потерпілого та ОСОБА_6 , яких слід було відвести до автомобіля та доставити до відділку міліції для з`ясування обставин розпродажу майна бувшого колгоспу та існування боргу перед ним. ОСОБА_6 на пропозицію не погодився йти, почав кричати та відбіг в сторону. З ОСОБА_1 залишились ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_3

ОСОБА_1 говорив на підвищених тонах та спочатку не хотів нікуди йти без ОСОБА_6 . Далі ОСОБА_2 відійшов в сторону, щоб зробити покупки, тому зміст їх подальшої розмови не чув. Зустрів на ринку ОСОБА_7 , розповів йому все, що відбувається, та домовився, що той поїде з ним. Потім одразу пішов до машини ОСОБА_3 , де вже сидів потерпілий. Коли його вели до машини, то ніхто не бив, лише штовхнули. Після цього, одразу підійшли працівники міліції, з якими спілкувався ОСОБА_4 . Потім разом з ними пішов у відділок міліції. Пізніше, в телефонній розмові ОСОБА_2 сказав ОСОБА_5 , що їде додому в с.Крупець та запропонував їхати туди. Так як ОСОБА_1 додому до ОСОБА_2 їхати не хотів, вирішили зустрітися недалеко від села, біля ферм. ОСОБА_5 , ОСОБА_3 привезли туди потерпілого, а через хвилин 20 під`їхав на своєму автомобілі ОСОБА_2 зі ОСОБА_7 .

ОСОБА_1 пересів в їх автомобіль та разом зі ОСОБА_7 написав розписку. В цей час ОСОБА_2 перебував на вулиці, а ОСОБА_5 та ОСОБА_3 своєю машиною поїхали звідти. Після написання розписки, ОСОБА_2 відвіз ОСОБА_1 на зупинку громадського транспорту.

ОСОБА_2 вказав, що потерпілого ніхто не бив, силою не вів з ринку, будь-яких вказівок іншим обвинуваченим з цього приводу він не давав. У ОСОБА_1 будь-якого майна чи грошових коштів не забирали. Він добровільно визнав свій борг перед ОСОБА_2 та написав відповідну розписку. ОСОБА_6 та ОСОБА_1 частково погасили борг перед ним грошовими коштами.

ОСОБА_4 в судовому засіданні дав покази, що 17.02.2015 року їхав з ОСОБА_3 та ОСОБА_5 автомобілем по своїм справам. В останнього є знайомий ОСОБА_2 , який зателефонував та попросив їх під`їхати до нього в Славутський район. Ввечері того дня зустрілися з ним в готелі. Він розповів про існування боргу перед ним, попросив допомоги. Зранку наступного дня приїхали на ринок в м.Славута, де знайшли потерпілого та попросили піти з ними для розмови з ОСОБА_2 на рахунок боргу, який виник при розпаюванні колгоспу. ОСОБА_1 спочатку злякався, не хотів йти. Коли виводили з ринку потерпілого, то ОСОБА_4 наніс йому несильний удар рукою. Потім посадили потерпілого в автомобіль. Туди підійшли працівники міліції, яким він та ОСОБА_3 пред`явили свої документи. ОСОБА_4 пішов з ними у відділок, де пояснив, що нічого протиправного не вчиняють, ОСОБА_1 має лише поговорити з ОСОБА_2 з приводу боргу. Звідти обвинувачений пішов в готель, до с.Крупець не їздив. У відділок міліції приходив також ОСОБА_2 . Вважає, що обвинувачені нічого незаконного не вчиняли, хотіли лише забезпечити можливість ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та ОСОБА_6 розібратися із боргами.

Крім того, обвинувачений ОСОБА_4 повідомив суду, що 10.04.2019 року працівники поліції прийшли з обшуком в квартиру АДРЕСА_7 . Під час проведення вказаної слідчої дії, його запитали де знаходиться зброя «Форт» та «Сайга», на яку йому видано дозвіл. Він повідомив, що в квартирі ОСОБА_8 , в зв`язку із чим в нього відібрали письмовий дозвіл на огляд вказаної квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_8 . Там ОСОБА_8 відчинив вхідні двері та ОСОБА_4 разом із працівниками поліції пройшли до сейфу, де зберігалось його дві одиниці зброї та зброя ОСОБА_8 . Там же знаходилась коробка з патронами, частина з яких була вилучена працівниками поліції. Кому належать патрони, призначені для стрільби з нарізної стрілецької зброї - йому чи ОСОБА_8 , він не знає, так як бойові патрони візуально не відрізняються від тих, що призначені для стрільби з мисливської нарізної зброї. Працівники поліції не встановили їх приналежність обвинуваченому, зробили помилковий висновок, що саме він їх незаконно придбав та зберігав. При проведенні огляду помешкання ОСОБА_8 , в останнього працівники поліції дозволу не питали.

Не дивлячись на невизнання свої вини обвинуваченими, їх винуватість у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.146 КК України, повністю доводиться сукупністю досліджених в судовому засіданні доказів.

Так, допитаний в судовому засіданні потерпілий ОСОБА_1 розповів суду, що 18.02.2015 року до нього на ринку в м.Славута підійшов ОСОБА_2 , перед яким був обов`язок повернути майно за рішенням суду, та ще троє невідомих йому на той час осіб. В подальшому він дізнався, що це були ОСОБА_3 , ОСОБА_5 та ОСОБА_4 . Останні звернулись до нього, запропонували піти та поговорити у відділок міліції з приводу боргу перед ОСОБА_2 . Потерпілий відмовився, тоді двоє з них - ОСОБА_4 та ОСОБА_3 взяли його під руки і повели на площу біля автовокзалу. Там він хотів сісти в свою машину, але вони не дозволили і посадили його в свій автомобіль. В цей час підійшли працівники міліції, які розмовляли з обвинуваченими. Пізніше, в машину сіли ОСОБА_5 та ОСОБА_3 та рушили з місця. ОСОБА_1 вважав, що везуть у відділок міліції, як обвинувачені вказували раніше, але дорогою зрозумів, що рухаються в сторону с.Крупець, на що він згоди не давав та не бажав туди їхати, але під час руху не міг покинути салон автомобіля. Біля ферм, що знаходяться на околиці вказаного села, зупинились. Дізнався, що туди має прибути ОСОБА_2 для з`ясування питань боргу за розпаювання майна бувшого колгоспу, в зв`язку із чим потерпілий там знаходився вже добровільно. Через 15-20 хвилин під`їхав на автомобілі ОСОБА_2 , а ОСОБА_1 пересів до нього, де написав боргову розписку, змісту якої вже не пам`ятає. ОСОБА_3 та ОСОБА_5 в цей час поїхали з того місця, а ОСОБА_2 привіз його до автобусної зупинки, де залишив.

Потерпілий в судовому засіданні, будучи попередженим про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві показання, категорично заперечив факт застосування до нього фізичного насильства, вчинення на нього розбійного нападу з метою заволодіння його майном, вказавши, що матеріальні цінності та гроші, про які вказував в заяві про вчинення злочину, знайшлися пізніше в його ж автомобілі, де були приховані. З собою їх не було, коли їхали з обвинуваченими до с.Крупець. Про це повідомляв органи поліції та прокуратуру в 2019 році відповідною заявою. Ювелірні вироби, вилучені у ОСОБА_7 , упізнав помилково, вважаючи, що вони пропали. Зброєю йому жодного разу не погрожували. Автоматичну зброю можливо побачив лише в момент її демонстрації ОСОБА_3 працівникам міліції, коли сам знаходився в автомобілі обвинувачених. Ніхто з обвинувачених його не бив, коли вели до машини, то ніби хтось штовхнув його в спину. Синець, що був на спині, отримав напередодні. Під час вказаних подій знаходився в шоковому стані, що заважало йому правильно усвідомлювати все, що відбувається., а тому вважав, що його майно відібрали шляхом розбійного нападу, про що одразу повідомив правоохоронні органи. Будь-яких майнових претензій до обвинувачених не має, ОСОБА_2 борг сплатив.

Допитаний в якості свідка в судовому засіданні ОСОБА_7 повідомив суду, що йому відомо про спір щодо майнових паїв між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , щодо якого було судове рішення, яке останнім не виконувалось. У самого ОСОБА_7 було проведено обшук, під час якого вилучено належні йому нагороди та каблучка із золота. ОСОБА_1 дане майно не належить. Інших обставин, що відбувалися 18.02.2015 року йому особисто не відомо.

Свідок ОСОБА_9 повідомила суду, що проживає з 2005 року однією сім`єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_1 . Приблизно в лютому 2015 року, можливо 18.02.2015 року, в першій половині дня їй зателефонувала знайома та повідомила, що ОСОБА_1 викрали невідомі люди з ринку в м.Славута. Прийшовши туди, їй розповіли, що після викрадення, останнього посадили в машину і кудись повезли. В зв`язку із цим вона подала заява в міліцію. ОСОБА_1 повернувся додому ввечері, біля 18 години, та розповів, що його викрали та відвезли в район с.Крупець, потім відпустили. Сказав, що людей цих не знає, вони забрали в нього якісь гроші, скільки саме, не повідомив. Про боргові зобов`язання нічого їй не розповідав. Чи викрали ювелірні вироби та зброю, вона не пам`ятає.

Допитана в судовому засіданні ОСОБА_10 повідомила суду, що 18.02.2015 року перебувала на ринку в м.Славута, де працювала. Прийшло троє чоловіків та вивели під руки з ринку одного з валютчиків, прізвища якого не знає. Під час цього чула крики людей. Події відбувалися не більше 20 хвилин. Упізнати тих трьох не може, так як пройшло багато часу. При цьому свідок заперечила добровільне впізнання в 2019 році обвинувачених ОСОБА_3 та ОСОБА_5 за фотознімками, зазначивши, що показала обвинувачених за вказівкою працівника поліції. Вказаних обвинувачених на момент впізнання вона вже не пам`ятала.

ОСОБА_11 , допитаний в судовому засіданні в якості свідка, повідомив суду, що торгує на ринку в м.Славута компакт дисками. Не менше чотирьох років назад, точніше вже не пам`ятає, до ОСОБА_6 підійшло кілька незнайомих йому людей та розмовляли з ним на підвищених тонах, під час чого його шарпали. Один з цих людей хотів забрати з собою ОСОБА_6 , але люди не дали, обступивши їх. Що було далі, свідок не бачив. Вказав, що дійсно упізнавав в поліції за фотознімками одного з вказаних осіб, який шарпав ОСОБА_6 , свій підпис в протоколі упізнання підтвердив.

Свідок ОСОБА_6 показав суду, що приблизно років 6-7 назад, можливо саме 18.02.2015 року, до нього підходили 2 невідомих йому осіб, які пропонували йому поговорити за межами території ринку. Предмет розмови вже не пам`ятає. В нього нічого не забирали. Невідомі самі відійшли від ОСОБА_6 . В цей час на ринку був і ОСОБА_1 . Бачив, що він розмовляв з ОСОБА_2 та особами, що підходили і до нього. Вказав, що між ним та ОСОБА_2 дійсно існував цивільно-правовий спір щодо розпаювання майна бувшого колгоспу. Також показав, що телефонував в той день на лінію «102» через те, що до нього підходили невідомі та пропонували піти з ними поговорити, а в одного з них ніби бачив під верхнім одягом приклад вогнепальної зброї.

Крім того, судом досліджено протокол огляду речового доказу від 20.02.2015 року, постанову про уточнення даних від 21.02.2015 року, відеозаписи з камер відеоспостереження, видані добровільно ОСОБА_12 , що підтверджується його письмовими заявами від 19.02.2015 року та протоколом огляду та добровільної видачі від 19.02.2015 року, а також висновок експерта від 26.06.2019 року №6.1-0005:19 з доданими фотозображеннями, отриманими в результаті розкадрування вказаних відеозаписів з камер відеоспостереження, протокол огляду документів з фотозображеннями від 11.04.2015 року, протокол огляду предметів (т.10, а.с.116-124, 160-183).

Так, з досліджених відеозаписів та фотозображень вбачається, що до ринку в м.Славута четверо обвинувачених прибули на двох автомобілях та направились в сторону ринку. При виході з транспортного засобу ОСОБА_3 сховав зброю під куртку. На території ринку обвинувачені знаходились недовгий проміжок часу, під час чого підійшли до ОСОБА_1 . Далі, ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , взявши під руки потерпілого, вивели з території ринку та повели його до автомобіля, на якому прибули. Слідом, на незначній відстані, за ними слідував ОСОБА_2 . ОСОБА_5 залишився на території ринку. При примусовому переміщенні потерпілого ОСОБА_4 наніс останньому один удар рукою в область голови, а ОСОБА_3 ногою в область правої ноги. Посадивши ОСОБА_1 в позашляховик марки «Мерседес Бенс» чорного кольору, ОСОБА_4 сів слідом за ним. Надалі, до вказаного автомобіля підійшли працівники поліції, з якими розмовляв ОСОБА_4 , а потім пішов з ними за межі обзору відеокамери. Через деякий час, спочатку ОСОБА_2 на власному автомобілі, а потім ОСОБА_3 та ОСОБА_5 разом із ОСОБА_1 на вказаному автомобілі «Мерседес Бенс» від`їхали з місця стоянки.

Також доказами того, що саме обвинувачені ОСОБА_3 , ОСОБА_5 та ОСОБА_4 18.02.2015 року перебували на ринку в м.Славута та вчинили дії, направлені на незаконне позбавлення волі та викрадення людини, є також дані, що містяться в протоколах пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 18.05.2015 року, 24.01.2019 року, 29.01.2019 року, 08.02.2019 року, 17.05.2019 року (т.5, а.с.1-6, 10-17, 19-33, 40-48), відповідно до яких свідки ОСОБА_6 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_11 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 та потерпілий ОСОБА_1 упізнали серед пред`явлених для впізнання фотознімків вказаних обвинувачених. Водночас, суд не приймає до уваги та визнає недопустими доказами два протоколи пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 08.05.2019 року (т.5, а.с.34-39), за якими фотознімки, в тому числі ОСОБА_3 та ОСОБА_5 , пред`являлись для впізнання свідку ОСОБА_10 , оскільки в судовому засіданні вона заперечила добровільне впізнання останніх, зазначивши, що показала обвинувачених за вказівкою працівника поліції.

Рух 17.02.2015 року ОСОБА_3 , ОСОБА_5 та ОСОБА_4 з м.Києва в м.Славуту Хмельницької області та подальше їх перебування вже разом із ОСОБА_2 цього дня в с.Крупець Славутського району Хмельницької області, а також знаходження в Славутському районі всіх чотирьох обвинувачених 18.02.2015 року, їх спілкування між собою телефоном в цей період підтверджується отриманою в ході тимчасового доступу під час досудового розслідування на підставі ухвал слідчих суддів від 21.02.2015 року, 05.03.2015 року, 07.05.2015 року, 22.07.2015 року, 04.09.2015 року (т.4, а.с.8, 16, 23, 30-31, 44, 57, 79, 86) інформацією в операторів стільникового зв`язку про з`єднання абонентських номерів, що належать в тому числі обвинуваченим. Зазначене підтверджується протоколами тимчасового доступу до речей і документів з додатками від 04.03.2015 року, 24.03.2015 року, 26.05.2015 року, 09.09.2015 року, 16.09.2015 року (т.4, а.с.9-12, 17-19, 24-26, 33-35, 45-53, 60-75, 88-92), рапортами оперативних працівників (т.4, а.с.2-4, 39-40, 117-119, 123, 125, 127, 130), протоколами огляду оптичних дисків, отриманих в результаті проведених тимчасових доступів до речей і документів від 19.06.2015 року, 29.06.2015 року (т.4, а.с.94-114), а також довідкою від 28.10.2019 року, якою здійснено аналіз телефонних з`єднань абонентських номерів обвинувачених, місце знаходження належних їм стільникових засобів зв`язку в певний період часу протягом 17.02. - 18.02.2015 року.

Крім того, ухвалами слідчого судді Хмельницького апеляційного суду від 12.02.2019 року (т.10, а.с.91-95, 100-101), постановленими на підставі клопотань від 12.02.2019 року слідчого, погодженого із прокурором (т.10, а.с.80-85), було надано дозвіл на здійснення заходів, які тимчасово обмежують права фізичної особи, зокрема аудіо-, відеоконтроль особи ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , їх розмов або інших звуків, рухів, дій, пов`язаних з їх діяльністю або місцем перебування терміном на 2 місяці, починаючи з 15.02.2019 року по 15.04.2019 року включно.

В результаті проведених негласних слідчих (розшукових) дій було здійснено аудіозаписи розмов вказаних обвинувачених, кожного окремо, з їх співкамерниками, що підтверджується протоколами про результати здійснення негласних слідчих розшукових дій №2302т/121/14-2019, №2303т/121/14-2019, №2304т/121/14-2019 від 06.05.2019 року з доданими до них звукозаписами на DVD-дисках, при досліджені яких встановлено, що обвинувачені ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 у вільній розповіді про обставини їх перебування в ІТТ повідомляють, що приблизно в 2014-2015 роках на пропозицію ОСОБА_2 , який повідомив про існування боргів перед ним, прибули з м.Києва в м.Славута та всі четверо зустрічались на ринку із потерпілим.

Таким чином, досліджені в судовому засіданні покази свідків та потерпілого, перелічені письмові докази підтверджують винуватість обвинувачених у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.146 КК України. Тим більше, ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , заперечуючи свою винуватість у вчиненні злочину, дали покази, якими фактично підтверджують обставини незаконного викрадення і позбавлення волі потерпілого. Зокрема, ними повідомлено суду про відкрите захоплення і утримання ОСОБА_1 , перешкоджання, із застосуванням фізичної сили, йому вільно обирати за своєю волею місце перебування. Разом з тим, заперечення обвинуваченого ОСОБА_2 в участі у вказаних діях повністю спростовується дослідженими доказами та показами інших обвинувачених, які вказали, що саме він запросив їх в м.Славуту для надання йому допомоги в з`ясуванні питань з ОСОБА_6 та ОСОБА_1 щодо існування боргу. Ініціатива забрати потерпілого з ринку та завести у відділок міліції виходила від ОСОБА_2 , він же разом з ОСОБА_4 узгоджував таку можливість з начальником міліції. Перебуваючи на ринку, ОСОБА_2 вказав іншим обвинуваченим на ОСОБА_1 , як боржника, а потім супроводжував ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , які насильно утримували та переміщували проти волі ОСОБА_1 в автомобіль. Потім дав вказівку ОСОБА_3 та ОСОБА_5 , які перебували з потерпілим в одному автомобілі, про зустріч в с.Крупець, тобто фактично про утримання та переміщення ОСОБА_1 проти його волі від ринку на територію колишнього тваринницького комплексу, що в с.Крупець Славутського району.

Водночас, органом досудового розслідування вказані дії обвинувачених ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 щодо незаконного позбавлення волі та викрадення ОСОБА_1 , вчиненні за попередньою змовою групою осіб, кваліфіковані за ч.3 ст.146 КК України, як такі, що спричинили тяжкі наслідки.

Однак, суд приходить до висновку про відсутність в діях обвинувачених такої кваліфікуючої ознаки.

Так, відповідно до обвинувального акту органом досудового розслідування ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ставиться у вину те, що вони, під час незаконного викрадення та позбавлення волі, застосовуючи фізичне насильство до потерпілого ОСОБА_1 , погрожуючи фізичною розправою, примушували останнього до виконання цивільно-правових зобов`язань, визначених рішенням суду, та в подальшому ОСОБА_2 , ОСОБА_5 та ОСОБА_3 , із застосуванням фізичного насильства, здійснили напад на потерпілого, заволодівши його майном в особливо великих розмірах на загальну суму 312210 грн., заподіявши своїми злочинними діями тяжкі наслідки потерпілому.

Водночас, стороною обвинувачення не надано суду доказів того, що такі тяжкі для потерпілого наслідки настали, адже він заперечує здійснення на нього нападу та заволодіння його майном. Доказів зворотного суду не надано. Також, слід вказати, що ОСОБА_4 не ставиться в вину вчинення за попередньою змовою з іншими обвинуваченими розбійного нападу на потерпілого та заволодіння його майном в особливо великих розмірах, що на думку органу досудового розслідування, призвело до заподіяння потерпілому тяжких наслідків.

Крім того, не настали і тяжкі наслідки для життя та здоров`я ОСОБА_1 , тим більше така обставина і не ставиться в вину обвинуваченим, а потерпілий заперечив нанесення йому будь-яких тілесних ушкоджень. Тобто, будь-яких доказів, які б підтверджували настання для потерпілого тяжких наслідків, внаслідок його викрадення та позбавлення волі, стороною обвинувачення суду не надано.

Урахувавши викладене, суд дійшов до висновку, що за відсутності вказаної кваліфікуючої ознаки дії ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 слід перекваліфікувати з ч.3 ст.146 КК України на ч.2 ст.146 КК України.

Судом при перекваліфікації дій обвинувачених враховуються правила ст.337 КПК України, у відповідності до змісту якої судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуто обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, крім випадків, передбачених цією статтею. З метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод суд має право вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, лише в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження.

Крім того, суд виключає з обсягу обвинувачення ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 та ОСОБА_20 таку кваліфікуючу ознаку як застосування зброї при незаконному позбавленні волі та викраденні людини, адже зі слів потерпілого, як на ринку, так і по дорозі до автомобіля, а потім і до с.Крупець йому зброю ніхто не демонстрував, не висловлював погроз застосувати її з метою заставити підкорятися розпорядженням обвинувачених та придушення його волі. Автомат у ОСОБА_3 він побачив лише, коли знаходився в автомобілі неподалік ринку, а обвинувачений в цей час на вулиці демонстрував його працівникам міліції. Не підтвердили наявність зброї в обвинувачених також і свідки, які були безпосередніми очевидцями подій на ринку. А свідок ОСОБА_6 зазначив, що бачив предмет, схожий на приклад до зброї, яка була схована під курткою в одного із обвинувачених. Факт приховання зброї ОСОБА_3 під верхнім одягом вбачається також із переглянутого в судовому засіданні відео з місця події.

Тобто, сам лише факт наявності у ОСОБА_3 зброї, прихованої під курткою, під час незаконного позбавлення волі та викрадення потерпілого, не може свідчити про її застосування під час вчинення злочину.

Крім того, відповідно до обвинувального акту ОСОБА_2 , ОСОБА_5 та ОСОБА_3 обвинувачуються у тому, що вони за попередньою змовою, після висунення вимоги потерпілому ОСОБА_1 , перебуваючи на території колишнього тваринницького комплексу, що в с.Крупець Славутського району Хмельницької області 18.02.2015 року, близько 11:50 год., побачивши, що в останнього при собі в сумці знаходиться значна сума грошових коштів та цінне майно, вирішили ними заволодіти.

З метою реалізації задуманого, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, їх наслідки щодо позбавлення можливості особи на власний розсуд володіти, користуватися і розпоряджатися своїм майном, діючи умисно, усвідомлено посягаючи на чужу власність, на яку не мають ніякого права, передбачаючи спричинення матеріальної шкоди і бажаючи завдати таку шкоду, діючи умисно, з корисливих мотивів та з метою заволодіння чужим майном, шляхом вчинення ряду протиправних дій щодо ОСОБА_1 ,

Тоді ж, реалізовуючи свої злочинні наміри, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_5 , вчинили напад на потерпілого ОСОБА_1 , погрожуючи йому застосуванням фізичного насильства, небезпечного для життя та здоров`я, а також можливим позбавленням життя останнього, шляхом демонстрації предмета ззовні схожого на автоматичну зброю АКС-74У, яка знаходилася в руках ОСОБА_3 та спрямована її ствольною частиною в область голови потерпілого ОСОБА_1 .

Продовжуючи свої умисні злочинні дії, з метою заволодіння грошовими коштами та цінним майном, залякуючи останнього негайним застосуванням зброї для подолання його можливого опору, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_5 в грубій формі висловили йому погрози вбивством. Далі, з метою переконання потерпілого у серйозності злочинного наміру, ОСОБА_3 , наблизившись до потерпілого ОСОБА_1 , наніс йому удар прикладом предмета схожого на автоматичну зброю АКС-74У в плече, від чого той впав на землю, що з урахуванням обстановки та дій нападників потерпілим було сприйнято як реальну загрозу для свого життя і здоров`я, та в нього при цьому були всі підстави побоюватися здійснення такої погрози.

Тоді ж, продовжуючи свої умисні протиправні дії, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_5 спільно нанесли ОСОБА_1 біля 3 ударів руками та ногами по різним ділянкам тіла.

В подальшому, коли ОСОБА_1 в зв`язку із спричиненням їм тілесних ушкоджень знаходився на землі під наглядом ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_5 і опору їм не чинив, останні, маючи намір довести до кінця свої злочинні дії, направлені на протиправне заволодіння чужим майном, з корисливих мотивів, заволоділи майном потерпілого ОСОБА_1 , яке знаходилося в його сумці, а саме: грошовими коштами в сумі 130000 гривень, грошовими коштами в сумі 5000 доларів США, що згідно курсу НБУ станом на 18.02.2015 року становило 150000 гривень, орденом «Вітчизняної війни», вартістю 50 гривень, орденом «За мужність», вартістю 40 гривень, золотою каблучкою вагою 2,5 г вартістю 1 500 гривень, золотою каблучкою вагою 1,7 г вартістю 1 020 гривень, золотою каблучкою вагою 2,7 г вартістю 1 620 гривень, золотою каблучкою вагою 3,2 г вартістю 1 920 гривень, золотою обручкою вагою 2,01 г вартістю 12 600 гривень, золотою каблучкою вагою 1,5 г вартістю 900 гривень, парою золотих сережок вагою 1,7 г вартістю 1 020 гривень, золотим браслетом вагою 3 г вартістю 1 800 гривень, золотим ланцюжком вагою 13,5 г вартістю 7 800 гривень, золотим ланцюжком вагою 6,7 г вартістю 4 020 гривень, оперативною шкіряною кобурою до пістолета вартістю 260 гривень та пристроєм для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії марки «ПАШ-790» калібру 9 мм № НОМЕР_3 з 5 патронами до нього вартістю 9 000 гривень.

Внаслідок застосування фізичного насильства, потерпілому ОСОБА_1 спричинено легкі тілесні ушкодження у вигляді різаної рани передньої поверхні правого променево-зап`ясного суглобу, синця лівої підлопаточної ділянки спини.

Таким чином, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_5 , за попередньою змовою між собою, із застосуванням фізичного насильства, із погрозою застосування фізичного насильства, небезпечного для життя та здоров`я, та погрозою вбивства, заволоділи майном потерпілого ОСОБА_1 на загальну суму 312 210 гривень.

Такі дії ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_5 органом досудового розслідування кваліфіковані за ч.4 ст.187 КК України, тобто як напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний з погрозою застосування насильства, небезпечного для життя чи здоров`я особи, яка зазнала нападу, вчинений за попередньою змовою групою осіб, в особливо великих розмірах.

Суд вважає, що пред`явлене вказане обвинувачення є недоведеним з наступних підстав.

Так, судом було досліджено докази, які, на думку прокурора, доводять вину обвинувачених у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.187 КК України, зокрема:

-висновок судово-медичної експертизи №28 від 20.02.2015 року (т.10, а.с.142), відповідно до якого виявлені у ОСОБА_1 тілесні ушкодження у вигляді різаної рани передньої поверхні правого променево-зап`ясного суглобу, синця лівої підлопаточної ділянки спини відносяться до категорії тілесних ушкоджень легкого ступеня тяжкості;

-протокол проведення слідчого експерименту від 04.02.2019 року із доданим до нього відеозаписом проведеної слідчої дії (т.5, а.с.49-54). Згідно наведених даних у його тексті в присутності понятих слідчим за участю потерпілого та його представника було проведено слідчий експеримент з метою перевірки і уточнення відомостей з приводу обставин розбійного нападу;

-протокол за результатами проведення 12.04.2019 року негласної слідчої (розшукової) дії аудіо-, відео контроль особи ОСОБА_4 від 16.04.2019 року з доданими звукозаписами на картах пам`яті (т.10, а.с.2-8);

-протокол за результатами проведення 12.04.2019 року негласної слідчої (розшукової) дії аудіо-, відео контроль особи ОСОБА_5 від 16.04.2019 року з доданими звукозаписами на картах пам`яті (т.10, а.с.9-17);

-протокол за результатами проведення 12.04.2019 року негласної слідчої (розшукової) дії аудіо-, відео контроль особи ОСОБА_3 від 16.04.2019 року з доданими звукозаписами на картах пам`яті (т.10, а.с.18-27);

-протокол за результатами проведення 13.04.2019 року негласної слідчої (розшукової) дії аудіо-, відео контроль особи ОСОБА_2 від 17.04.2019 року з доданими звукозаписами на карті пам`яті (т.10, а.с.28-34);

-протокол за результатами проведення 13.04.2019 року негласної слідчої (розшукової) дії аудіо-, відео контроль особи ОСОБА_7 від 17.04.2019 року з доданими звукозаписами на карті пам`яті (т.10, а.с.35-43);

-заяву про добровільну видачу від 19.02.2015 року, протокол огляду та добровільної видачі від 19.02.2015 року (т.11, а.с.24, 29), відповідно до яких ОСОБА_7 добровільно видано працівникам міліції та оглянуто останніми 600 доларів США різними купюрами, орден «Вітчизняної війни», орден «За мужність», каблучку з металу жовтого кольору;

-протокол пред`явлення речей для впізнання від 20.02.2015 року з долученими фототаблицями (т.11, а.с.25-28), відповідно до якого потерпілому ОСОБА_1 було пред`явлено для впізнання чотири каблучки. Одну з них він упізнав, як свою та таку, що вибула з його власності в ході розбійного нападу.

Суд, оцінюючі вказані докази на предмет їх належності, допустимості та достатності, керується наступним.

Приписи ч.4 ст.95 КПК України про те, що суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або які отримано в порядку, передбаченому ст.225 цього Кодексу, мають застосовуватися лише до відомостей, що відповідають ознакам показань як самостійного процесуального джерела доказів згідно зі ст.95 КПК України. При цьому, показання необхідно розмежовувати з іншим самостійним процесуальним джерелом доказів - протоколом слідчого експерименту.

Так, відповідно до положень ч.1 ст.240 КПК України з метою перевірки і уточнення відомостей, які мають значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, слідчий, прокурор має право провести слідчий експеримент шляхом відтворення дій, обстановки, обставин певної події, проведення необхідних дослідів чи випробувань.

Проведення слідчого експерименту у формі, що не містить ознак відтворення дій, обстановки, обставин події, проведення дослідів чи випробувань, а є лише наданням показів потерпілим з приводу відомих йому обставин вчиненого кримінального правопорушення з метою процесуального їх закріплення, належить розцінювати як допит, що не має доказового значення з огляду на приписи ч.4 ст.95 КПК України.

Зі змісту протоколу проведення слідчого експерименту від 04.02.2019 року вбачається, що фактично потерпілий лише дає слідчому покази про обставини вчинених щодо нього злочинів. З протоколу не вбачається, що за участю ОСОБА_1 проводилось відтворення дій, обстановки, обставин події, проведення дослідів чи випробувань з метою перевірки і уточнення відомостей, які мають значення для встановлення обставин кримінального правопорушення.

Таким чином, протокол проведення слідчого експерименту від 04.02.2019 року не може бути взятий судом до уваги, так як є формою допиту потерпілого на стадії досудового розслідування.

Що стосується протоколів негласних слідчих (розшукових) дій, то слід зазначити наступне.

Допит підозрюваного - це слідча дія, що провадиться шляхом опитування особи, яка має статус підозрюваного, з метою одержання даних щодо обставин, які стали підставою для її затримання або застосування запобіжного заходу, а також для отримання іншої інформації, яка має доказове чи інше значення для кримінального провадження.

Положеннями ч.3 ст.224 КПК України визначено, що перед допитом встановлюється особа, роз`яснюються її права, а також порядок проведення допиту.

При цьому кримінальним процесуальним законом визначено, що в ході допиту підозрюваного в рамках кримінального провадження щодо особливо тяжких злочинів присутність захисника є обов`язковою.

Під час допиту підозрюваний може особисто розповісти про обставини, які стосуються предмета допиту, або давати відповіді на запитання слідчого чи захисника. При цьому в ході допиту слідчий з метою викриття підозрюваного і одержання правдивих показань та достовірної інформації може розпитувати останнього про дату, час, місце, обставини вчинення злочину, наявність співучасників та встановлювати інші обставини.

У свою чергу негласні слідчі (розшукові) дії - це різновид слідчих (розшукових) дій, відомості про факт і методи проведення яких не підлягають розголошенню, спрямовані на збирання, перевірку чи дослідження фактичних даних у конкретному кримінальному провадженні, та які проводяться у разі крайньої необхідності, коли відомості про злочин та особу, яка його вчинила, неможливо отримати іншим способом.

Негласні слідчі (розшукові) дії, які, за визначенням законодавця, є видами втручання в приватне спілкування, мають характер обмеження широкого права - недоторканості особистого життя, забезпечення якого належить до принципів кримінального процесу.

Підстави проведення негласних слідчих (розшукових) дій визначено в ст.246 КПК України.

Надані суду протоколи негласних слідчих (розшукових) дій від 16 та 17 квітня 2019 року та звукозаписи вказаних слідчих дій на флеш картах є недопустимими доказами, оскільки як вбачається з їх змісту було не втручання в приватне спілкування обвинувачених ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , а фактично мав місце допит обвинувачених (на той час підозрюваних). Так, в ході даних слідчих дій працівник поліції допитав їх, кожного окремо, без роз`яснення їм прав, без участі адвоката, без складання відповідного протоколу, тобто з порушенням ст.ст.18, 42, 104, 224 КПК України, ст.63 Конституції України.

Вказана позиція суду повністю узгоджується із позицією, висловленою Верховним Судом в постанові від 05.03.2020 року по справі №666/5448/15-к.

Крім того, за вказаних обставин, не може бути визнаний допустимим доказом і протокол негласних слідчих (розшукових) дій від 17 квітня 2019 року та звукозапис, доданий до нього на флеш карті, так як з їх змісту вбачається, що працівником поліції було фактично допитано в якості свідка ОСОБА_7 без роз`яснення його прав, передбачених процесуальним законом та ст.63 Конституцією України, та складання протоколу.

Також, слід вказати, що відповідно до ч.4 ст.95 КПК України суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання. Таким чином, відомості з вказаних протоколів не можуть бути використані як докази в кримінальному проваджені, адже фактично є результатами допиту обвинувачених та свідка, проведених на стадії досудового розслідування.

Крім того, в судовому засіданні потерпілий ОСОБА_1 категорично заперечив вчинення щодо нього розбійного нападу з метою заволодіння його майном, поєднаного з погрозою застосування насильства, небезпечного для його життя чи здоров`я. Також вказав, що будь-яких грошових коштів в національній та іноземній валюті, виробів із золота, пістолету з кобурою не мав, коли його насильно вивели з території ринку та посадили в автомобіль обвинувачених. Все це майно було ним віднайдено пізніше. Він його заховав, але, перебуваючи в шоковому стані, в зв`язку із його незаконним позбавленням волі та викраденням з ринку, забув про це. В зв`язку із таким своїм станом, помилково, під час пред`явлення речей для впізнання 20.02.2015 року, упізнав як свою золоту каблучку, що видана добровільно свідком ОСОБА_7 .

Також потерпілий ствердив, що ніхто з обвинувачених йому тілесних ушкоджень не наносив. Всі виявлені в нього тілесні ушкодження отримані ним напередодні вказаних подій.

Таку позицію він висловлював і під час досудового розслідування, звернувшись із відповідними заявами до слідчого та прокурора (т.5, а.с.221-222, 226-227).

З цих підстав суд не приймає як доказ винуватості обвинувачених висновок судово-медичної експертизи №28 від 20.02.2015 року, заяву про добровільну видачу від 19.02.2015 року, протокол огляду та добровільної видачі від 19.02.2015 року, протокол пред`явлення речей для впізнання від 20.02.2015 року з долученими фототаблицями, адже відомості, наведені в них, не підтверджені іншими належними та допустимими доказами, а потерпілий своїми показами спростовує їх.

За відсутності належним, допустимих та достатніх доказів, обвинувачених ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_3 необхідно визнати невинуватими та виправдати на підставі п.1 ч.1 ст.373 КПК України в зв`язку із недоведеністю вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.187 КК України, в якому вони обвинувачуються.

Крім того, відповідно до обвинувального акту ОСОБА_4 обвинувачується в тому, що він, за невстановлених досудовим розслідуванням обставин, у невстановленому місці, у порушення п.1 Додатку 1 Постанови Верховної Ради України від 17.06.1992 року №2471-XII «Про право власності на окремі види майна», відповідно до якого до видів майна, що не може перебувати у власності громадян, громадських об`єднань, міжнародних організацій та юридичних осіб інших держав на території України, серед іншого, віднесено і боєприпаси; пунктів 2, 9 Положення про дозвільну систему, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.1992 року №576, якими передбачено, що до предметів, на які поширюється дозвільна система, належать і бойові припаси до вогнепальної зброї; видача дозволів на виготовлення, придбання, зберігання, облік, охорону, перевезення і використання бойових припасів до вогнепальної зброї здійснюється у порядку, визначеному МВС, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, умисно, придбав та зберігав в себе без передбаченого законом дозволу набої в загальній кількості 5 одиниць.

10.04.2019 року проведено огляд квартири АДРЕСА_9 , в ході якого ОСОБА_4 добровільно видав вказані 5 металевих предметів, схожих на набої.

Згідно висновку експерта №3.1-0042:19, надані 5 предметів є боєприпасами до нарізної стрілецької вогнепальної зброї, калібру 7,62 мм, проміжними патронами з кулею із сталевим осердям, виробництва «Машинобудівного заводу ім.Леніна», м. Фрунзе (Бішкек), 1967 року випуску до самозарядного карабіну конструкції Сімонова (СКС), автоматів конструкції Калашникова (AK, АКМ, АКМС), ручних кулеметів конструкції Калашникова (PKK, РККС), ручного кулемету конструкції Дегтярьова (РКД) та іншої зброї калібру 7,62x39 мм та які ОСОБА_4 придбав та зберігав без передбаченого законом дозволу.

Такі дії ОСОБА_4 органом досудового розслідування кваліфіковані за ч.1 ст.263 КК України, тобто як зберігання та придбання бойових припасів без передбаченого законом дозволу.

Суд вважає, що пред`явлене ОСОБА_4 обвинувачення є недоведеним з наступних підстав.

Так, прокурором в підтвердження висунутого обвинувачення надано суду наступні докази, які, на його думку, доводять вину ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.263 КК України:

-письмова заява ОСОБА_4 від 10.04.2019 року (т.5, а.с.127), якою він надає слідчому для огляду рушницю, карабін та 19 набоїв калібру 7,62 з метою їх вилучення. Цією ж заявою ОСОБА_4 надав дозвіл для проведення огляду в квартирі АДРЕСА_9 з метою виявлення вищевказаних речей;

-протокол огляду місця події від 10.04.2019 року з ілюстрованими таблицями (т.5, а.с.128-132), відповідно до змісту якого слідчий в присутності понятих на підставі заяви ОСОБА_4 провів огляд місця події за адресою: АДРЕСА_8 , в одній із кімнат якої ОСОБА_4 добровільно відчинив сейф та надав дві одиниці зброї та 19 патронів калібру 7,62;

-висновок експерта №3.1-0042:19 від 02.05.2019 року (т.10, а.с.149-154), відповідно до якого встановлено, що 14 патронів є боєприпасами до нарізної мисливської вогнепальної зброї, а 5 патронів є боєприпасами до нарізної стрілецької вогнепальної зброї, калібру 7,62 мм, проміжними патронами з кулею із сталевим осердям, виробництва «Машинобудівного заводу ім.Леніна», м.Фрунзе (Бішкек), 1967 року випуску до самозарядного карабіну конструкції Сімонова (СКС), автоматів конструкції Калашникова (AK, АКМ, АКМС), ручних кулеметів конструкції Калашникова (PKK, РККС), ручного кулемету конструкції Дегтярьова (РКД) та іншої зброї калібру 7,62x39 мм.

Так, враховуючи положення ст.ст.233, 234, 236, 237 КПК України, огляд житла можливо провести, але із обов`язковим дотриманням порядку, встановленого для проведення обшуку. Тобто, в житлове приміщення можуть увійти слідчий, прокурор лише за наданої добровільної згоди на це володільця житла або за наявності ухвали слідчого судді, якою надано дозвіл на проведення обшуку житла.

Обшук житла без дозволу володільця житла або ухвали слідчого судді можливо провести, але у виключних, прямо передбачених процесуальним законом випадках. В такому випадку слідчий чи прокурор після проведення такої слідчої дії зобов`язані невідкладно звернутися до слідчого судді з відповідним клопотанням про проведення обшуку.

Ухвалою слідчого судді Хмельницького міськрайонного суду від 09.04.2019 року (т.5, а.с.108) надано дозвіл на проведення обшуку у квартирі АДРЕСА_7 , з метою встановлення місцезнаходження підозрюваного ОСОБА_4 та відшукання вказаних в ухвалі предметів. Такий обшук було проведено за вказаною адресою 10.04.2019 року, що підтверджується проколом обшуку від 10.04.2019 року та доданим до нього відеозаписом на карті пам`яті (т.5, а.с.109-116).

Водночас, ухвалу слідчого судді про надання дозволу на обшук квартири АДРЕСА_9 прокурором суду не надано, як і не надано доказів володіння ОСОБА_4 вказаною квартирою, що могло б дати слідчому законну підставу для її огляду за його письмовим дозволом.

Стороною захисту надано суду Відомості з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (т.11, а.с.31-32), відповідно до яких власником зазначеного житла є ОСОБА_21 на підставі договору купівлі-продажу, укладеного24.07.1991 року та посвідченого нотаріусом.

Тобто, не отримавши дозволу володільця житла на його огляд або дозволу слідчого судді на його обшук, слідчий проник до квартири, порушивши конституційний принцип недоторканості житла, а також не здійснюючи аудіо- та відеозапис такої слідчої дії, що передбачено ч.10 ст.236 КПК України, вилучив 5 патронів до нарізної стрілецької зброї, не встановивши їх належність саме ОСОБА_4 .

Виходячи з таких обставин, віднайдені внаслідок такого огляду житла докази винуватості ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, суд визнає недопустимими. Крім того, зважаючи на доктрину «плодів отруйного дерева», недопустимим доказом є також і висновок експерта №3.1-0042:19 від 02.05.2019 року.

Таким чином, дослідивши всі обставини кримінального провадження та оцінивши кожний поданий сторонами доказ та їх сукупність, суд приходить до висновку, що ОСОБА_4 слід визнати невинуватим та виправдати на підставі п.2 ч.1 ст.373 КПК України через недоведеність вчинення ним кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.263 КК України.

Також суд зауважує, що відповідно до ст.ст.84, 85 КПК України доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.

Належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.

Зважаючи на вказані приписи процесуального закону, суд через неналежність до кримінального провадження не приймає до уваги та не дає оцінку таким доказам: протокол обшуку від 10.04.2019 року за місцем проживання ОСОБА_5 з доданими описом речей і документів, які були вилучені на підставі ухвали слідчого судді, суду від 10.04.2019 року та відеозаписом на флеш карті (т.5, а.с.62-67), ухвала слідчого судді від 09.04.2019 року, якою надано дозвіл на проведення такого обшуку (т.5, а.с.61); протокол обшуку від 10.04.2019 року за місцем проживання ОСОБА_3 з доданим описом речей і документів, які були вилучені на підставі ухвали слідчого судді, суду від 10.04.2019 року (т.5, а.с.78-84), ухвала слідчого судді від 09.04.2019 року, якою надано дозвіл на проведення такого обшуку (т.5, а.с.77); протокол обшуку від 10.04.2019 року автомобіля марки «Мерседес Бенс», н.з. НОМЕР_1 , з доданим відеозаписом на флеш карті (т.5, а.с.90-96), ухвала слідчого судді від 09.04.2019 року, якою надано дозвіл на проведення такого обшуку (т.5, а.с.89), акт огляду та тимчасового затримання транспортного засобу від 11.04.2019 року (т.5, а.с.97); протоколи про результати здійснення негласної слідчої(розшукової) дії від 18.04.2019 року з доданими аудіо записами слідчих дій на DVD-R дисках (т.10, а.с.60-73); висновок експерта №319 від 31.03.2015 року (т.11, а.с.62-63); висновок експерта №3.3-0019:19 від 02.05.2019 року (т.11, а.с.70-74); висновок експерта №3.1-0043:19 від 06.05.2019 року (т.11, а.с.81-84); висновок експерта №3.1-0045:19 від 08.05.2019 року (т.11, а.с.91-96); висновок експерта №2.1-0074:19 від 07.05.2019 року (т.11, а.с.103-111); висновок експерта №3.1-0051:19 від 23.05.2019 року (т.11, а.с.118-124); висновок експерта №2.1-0110:19 від 20.06.2019 року (т.11, а.с.134-138); висновок експерта №3.1-0044:19 від 07.05.2019 року (т.11, а.с.145-152); протокол обшуку, проведеного за місцем проживання ОСОБА_7 , від18.03.2015 року (т.11, а.с.155-179).

Перелічені докази не підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у даному кримінальному провадженні, та не мають для нього будь-якого значення, а також не вказують на достовірність чи можливість використання інших доказів в кримінальному провадженні.

Таким чином, вирішуючи питання про призначення обвинуваченим покарання за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.146 КК України, суд керується вимогами ст.ст.65-67 КК України, роз`ясненнями Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» та виходить із принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

Зокрема, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_2 кримінального правопорушення, яке є нетяжким злочином, особу винного, який неодружений, є приватним підприємцем, раніше несудимий.

Обставин, що відповідно до ст.66 КК України пом`якшують покарання обвинуваченого, судом не встановлено.

Обставин, які відповідно до ст.67 КК України обтяжують покарання обвинуваченого, судом не встановлено.

Враховуючи всі обставини справи в їх сукупності, суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_2 покарання у виді позбавлення волі в межах строку, встановленого санкцією інкримінованої статті. Таке покарання відповідатиме загальним засадам призначення покарання, передбаченим ст.65 КК України, за своїм видом і розміром буде справедливим, необхідним та достатнім для виправлення ОСОБА_2 та запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень.

Також суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_5 кримінального правопорушення, яке є нетяжким злочином, особу винного, який неодружений, непрацюючий, раніше несудимий.

Обставин, що відповідно до ст.66 КК України пом`якшують покарання обвинуваченого, судом не встановлено.

Обставин, які відповідно до ст.67 КК України обтяжують покарання обвинуваченого, судом не встановлено.

Враховуючи всі обставини справи в їх сукупності, суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_5 покарання у виді позбавлення волі в межах строку, встановленого санкцією інкримінованої статті. Таке покарання відповідатиме загальним засадам призначення покарання, передбаченим ст.65 КК України, за своїм видом і розміром буде справедливим, необхідним та достатнім для виправлення ОСОБА_5 та запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень.

Що стосується ОСОБА_3 , то суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, яке є нетяжким злочином, особу винного, який неодружений, непрацюючий, раніше несудимий, відповідно до характеристики Всукраїнської політичної партії «Братство» характеризується позитивно.

Обставин, що відповідно до ст.66 КК України пом`якшують покарання обвинуваченого, судом не встановлено.

Обставин, які відповідно до ст.67 КК України обтяжують покарання обвинуваченого, судом не встановлено.

Враховуючи на викладене, суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_3 покарання у виді позбавлення волі в межах строку, встановленого санкцією інкримінованої статті. Таке покарання відповідатиме загальним засадам призначення покарання, передбаченим ст.65 КК України.

При призначенні покарання ОСОБА_4 , суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, яке є нетяжким злочином, особу винного, який неодружений, непрацюючий, раніше несудимий.

Обставин, що відповідно до ст.66 КК України пом`якшують покарання обвинуваченого, судом не встановлено.

Обставин, які відповідно до ст.67 КК України обтяжують покарання обвинуваченого, судом не встановлено.

Враховуючи всі обставини справи в їх сукупності, суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_4 покарання у виді позбавлення волі в межах строку, встановленого санкцією інкримінованої статті. Таке покарання відповідатиме загальним засадам призначення покарання, передбаченим ст.65 КК України, за своїм видом і розміром буде справедливим, необхідним та достатнім для виправлення ОСОБА_4 та запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.49 КК України, особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минуло п`ять років - у разі вчинення нетяжкого злочину, крім випадку, передбаченого у пункті 2 цієї частини.

Кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.146 КК України, відноситься до категорії нетяжких злочинів, вчинене обвинуваченими 18 лютого 2015 року, тобто строк давності притягнення їх до кримінальної відповідальності на час розгляду справи сплинув.

Матеріали кримінального провадження не містять даних про те, що після вчинення зазначеного кримінального правопорушення ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , перебуваючи в статусі підозрюваних або обвинувачених, ухилилися від слідства або суду, або вчинили нові злочини.

Згідно ч.5 ст.74 КК України особа може бути за вироком суду звільнена від покарання на підставах, передбачених статтею 49 цього Кодексу.

Таким чином, на підставі ч.5 ст.74 КК України ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 підлягають звільненню від призначеного вироком покарання за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.146 КК України, у зв`язку із закінченням строків давності.

При вирішенні питання щодо заходів забезпечення кримінального провадження суд вважає за необхідне, відповідно до вимог ч.11 ст.182 КПК України, застосовані до ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 запобіжні заходи у вигляді застави скасувати, а внесену заставу повернути заставодавцям.

Витрати на проведення комп`ютерно-технічної експертизи в сумі 942, 06 грн. слід стягнути з обвинувачених на користь держави. Інші витрати на проведення експертиз в загальні сумі 16253, 96 грн. віднести на рахунок держави.

На підставі ч.4 ст.174 КПК України підлягає скасуванню арешт, накладений ухвалами слідчих суддів.

Долю речових доказів у кримінальному провадженні слід вирішити відповідно до вимог ст.100 КПК України.

Цивільні позови не заявлені.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.368, 370, 373, 374 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

ОСОБА_2 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.146 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки

Відповідно до положень ч.5 ст.74 КК України звільнити ОСОБА_2 від відбування призначеного покарання на підставі п.3 ч.1 ст.49 КК України у зв`язку з закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.

ОСОБА_2 визнати невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.187 КК України, та виправдати в зв`язку із недоведеністю вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.187 КК України.

ОСОБА_5 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.146 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки

Відповідно до положень ч.5 ст.74 КК України звільнити ОСОБА_5 від відбування призначеного покарання на підставі п.3 ч.1 ст.49 КК України у зв`язку з закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.

ОСОБА_5 визнати невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.187 КК України, та виправдати в зв`язку із недоведеністю вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.187 КК України.

ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.146 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки

Відповідно до положень ч.5 ст.74 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування призначеного покарання на підставі п.3 ч.1 ст.49 КК України у зв`язку з закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.

ОСОБА_3 визнати невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.187 КК України, та виправдати в зв`язку із недоведеністю вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.187 КК України.

ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.146 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки

Відповідно до положень ч.5 ст.74 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання на підставі п.3 ч.1 ст.49 КК України у зв`язку з закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.

ОСОБА_4 визнати невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.263 КК України, та виправдати через недоведеність вчинення ним кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.263 КК України.

Запобіжний захід у вигляді застави, застосований до ОСОБА_5 , скасувати.

Повернути заставодавцю ОСОБА_22 , податковий номер НОМЕР_4 , внесену ним згідно квитанції №0.0.136579130.1 від 27.05.2019 року за обвинуваченого ОСОБА_5 заставу в розмірі 288150 гривень 00 копійок.

Запобіжний захід у вигляді застави, застосований до ОСОБА_3 , скасувати.

Повернути заставодавцю ОСОБА_23 , податковий номер НОМЕР_5 , внесену ним згідно квитанції №0.0.1348978272.1 від 11.05.2019 року за обвинуваченого ОСОБА_3 заставу в розмірі 288150 гривень 00 копійок.

Запобіжний захід у вигляді застави, застосований до ОСОБА_4 , скасувати.

Повернути заставодавцю ОСОБА_24 , податковий номер НОМЕР_6 , внесену ним згідно квитанції №0.0.1367882062.1 від 29.05.2019 року за обвинуваченого ОСОБА_4 заставу в розмірі 288150 гривень 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на користь держави витрати на проведення судової комп`ютерно-технічної експертизи з кожного по 235, 21 грн. Інші витрати на проведення експертиз в загальні сумі 16253, 96 грн. віднести на рахунок держави.

Накладений ухвалами слідчих суддів від 12.04.2019 року, з урахуванням ухвали від 18.06.2019 року про часткове скасування арешту, арешт на технічні паспорти на автомобілі: Тойота Камрі серії схх825308, Ланд Ровер серії сат НОМЕР_7 , Тойота Камрі серія НОМЕР_68, Ланд Ровер серія НОМЕР_69, Міцубіші Паджеро серія акс НОМЕР_8 , Мазда 3 серія НОМЕР_9 , Тойота Ленд Крузер 200 серія схх НОМЕР_10 , Мерседес Бенс GLE серія схк НОМЕР_11 , Ягуар Ф- ПАСЕ серія схі НОМЕР_12 , Ягуар Ф-ПАСЕ серія схк НОМЕР_13 , БМВ 2 штуки, Тойота Камрі серія НОМЕР_14 в загальній кількості чотирнадцять штук; довіреності на автомобілі: Тойота РАВ 4, Тойота Ланд Крузер; страховий поліс на автомобіль Тойота Камрі № НОМЕР_15 ; довіреність на автомобіль Фольцваген сс; технічний паспорт на автомобіль Тойота Камрі, в загальній кількості п`ять штук; ноутбук марки АСУС модель F5RL із зарядним пристроєм; п`ятдесят предметів ззовні схожі на набої; металеву пластину на якій міститься вибитий номерний знак * НОМЕР_16 ; печатку ПП «АЛВІ-ГРУП» код 35913109; предмет зовні схожий на ніж в піхвах; пластмасовий предмет (глушилку) S/N 161ОЕТ0038; автомобільні ключі брелоки у кількості семи штук; на предмет, ззовні схожий на пістолет марки «Форт-14-Р» № НОМЕР_17 , в магазині якого знаходиться 13 предметів ззовні схожих на набої; автомобіль марки «Мерседес Бенс», д.н.з. НОМЕР_1 ; на пластиковий тримач від сім-карти «Lifecell», з номером НОМЕР_18 , пластиковий тримач від сім-карти з написом НОМЕР_19 , з № НОМЕР_20 , пластиковий тримач від сім-карти «Билайн», з номером НОМЕР_21 , пластиковий тримач від сім-карти «Київстар», з номером НОМЕР_22 , пластиковий тримач від сім-карти «Київстар», з номером НОМЕР_23 , пластиковий тримач від сім-карти «МТС Україна», з номером НОМЕР_24 , поліетиленовий пакет в середині якого перебувають дев`ять сім-карт різних операторів мобільного зв`язку, аркуш паперу, на якому наявні рукописні надписи, в середині якого перебуває сім-картка; картонне упакування «Київстар», в середині якого перебуває пластиковий тримач від сім-карти «Київстар» з номером НОМЕР_25 , та пластиковий тримач з сім-картою «Київстар» з номером НОМЕР_26 ; мобільний телефон марки «Samsung», чорного кольору, моделі SM-G950FD, 64 Гб, ІМЕІ №1: НОМЕР_27 , ІМЕІ № 2: НОМЕР_28 , в середині якого перебуває сім-картка «Київстар», iPod чорного кольору моделі А1421; мобільний телефон марки «НОКІА», чорного кольору, мобільний телефон марки «FLY», ІМЕІ №1: НОМЕР_29 , ІМЕІ №2: НОМЕР_30 , в середині якого перебувають дві сім-картки «Київстар» та «Мегафон»; пластиковий тримач з сім-карткою «Київстар», з номером НОМЕР_31 , та два пластикових тримача від сім-картки «Київстар» з номером НОМЕР_32 , та «Blau mobilfunk» з номером НОМЕР_33 ; три аркуші паперу різних за розмірами, в клітинку, з рукописними надписами «розписка»; дозвіл на зброю № НОМЕР_34 , виданий на ім`я ОСОБА_25 , дозвіл НОМЕР_70 від 17.10.2014, посвідчення № НОМЕР_35 , видане на ім`я ОСОБА_25 , дозвіл на зброю № НОМЕР_36 виданий на ім`я ОСОБА_26 , від 25.10.2014, дозвіл № НОМЕР_37 , посвідчення № НОМЕР_38 від 15.12.2013, видане на ім`я ОСОБА_27 , дозвіл № НОМЕР_39 марки «Форт-12 РМ», виданий на ім`я ОСОБА_4 , від 03.06.2014, дозвіл № НОМЕР_40 , марка «Форт 202», виданий на ім`я ОСОБА_4 , від 20.05.2014; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу «Lexus GX 460», білого кольору, реєстраційний номер НОМЕР_41 , видане на ім`я ОСОБА_28 , технічний паспорт на автомобіль марки «Audi», номер кузова НОМЕР_42 ; три аркуша паперу формату A4, з рукописним текстом «Розписка», та два аркуша паперу з друкованим текстом; предмет ззовні схожий на пістолет марки «Форт-12РМ 9мм» номер НОМЕР_43 , та два магазини до нього; 32 предмети, ззовні схожі на патрони 9 мм та 12 картонних упакувань, в кожного із яких знаходяться по 25 предметів, ззовні схожих на патрони 9 мм, в загальній кількості 332 предмети, ззовні схожі на патрони 9 мм; 36 предметів, ззовні схожих на патрони 12 калібру; ноутбук марки «Apple», моделі «А1534», золотистого кольору, та зарядний пристрій до нього; пластиковий тримач від сім-картки «Київстар» з номером НОМЕР_44 , пластиковий тримач з сім-карткою «Київстар» з № НОМЕР_45 та сім-картка «Водафон»; на предмет, ззовні схожий на гладкоствольну рушницю «ТОЗ-91-12Е» в розібраному стані, предмет, ззовні схожий на карабін «Форт 202», калібру 7,62х39, № НОМЕР_46 , та 19 предметів, ззовні схожих на патрони калібру 7,62, скасувати.

Речові докази:

-ноутбук марки АСУС модель F5RL, №7АNOAS061965 із зарядним пристроєм, переданий на зберігання ОСОБА_5 , залишити у його власності;

-травматичний пістолет «ПМ-Т ос НОМЕР_47 » з маркуванням « НОМЕР_48 » з магазином та кобурою, п`ятдесят предметів, ззовні схожих на набої, передані на зберігання в УЛМТЗ ГУНП в Хмельницькій області, повернути ОСОБА_5 ;

-предмет, зовні схожий на ніж в піхвах, 12 автомобільних номерних знаків, подавлювач мобільного зв`язку із зарядним пристроєм, пластмасовий предмет (глушилку) S/N 161ОЕТ0038, печатку ПП «АлбіГруп», 7 пультів центрального замка автомобіля з ключами, металеву пластину з номером кузова автомобіля, металеву пластину, на якій міститься вибитий номерний знак НОМЕР_16 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, серія НОМЕР_14 , видане Російською Федерацією, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу (іноземної реєстрації), серія НОМЕР_49 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу (іноземної реєстрації) серія № НОМЕР_50 , свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_51 , НОМЕР_52 , НОМЕР_53 , НОМЕР_54 , НОМЕР_55 , НОМЕР_56 , НОМЕР_57 , НОМЕР_58 , НОМЕР_9 , НОМЕР_59 , НОМЕР_60 , технічні паспорти на автомобілі БМВ - 2 штуки та Тойота Камрі серія НОМЕР_14 , довіреності на автомобілі: Тойота РАВ 4, Тойота Ланд Крузер; страховий поліс на автомобіль Тойота Камрі № НОМЕР_15 ; довіреність на автомобіль Фольцваген сс; технічний паспорт на автомобіль Тойота Камрі, в загальній кількості п`ять штук, що зберігаються у Відділі поліції №1 Шепетівського РУП ГУНП в Хмельницькій області, повернути ОСОБА_5 ;

-автомобіль марки «Мерседес Бенс», н.з. НОМЕР_1 , який переданий на зберігання власнику ОСОБА_29 , залишити у її власності;

-предмет, ззовні схожий на пістолет марки «Форт- 14-Р» № НОМЕР_61 , в магазині якого знаходиться 13 предметів, схожих на набої, перероблена гладкоствольна рушниця «РМ-96» (Рись-К), № НОМЕР_62 , калібру 12х70, мисливський карабін «КАМС-МФ», серії НОМЕР_63 , калібру 7,62х39 мм, виробництва КРВО «Форт» з магазином, один патрон калібру 7,62, одну гільзу та одну кулю калібру 7,62, мисливську рушницю «Remington M-87» з маркуванням « НОМЕР_64 », травматичний пістолет «Форт-14-Р» з маркуванням « НОМЕР_17 » з магазином та 13 набоями, травматичний пістолет «Форт-12-Р» з магазином та 9 набоями, що передані на зберігання до УЛМТЗ ГУНП в Хмельницькій області, повернути ОСОБА_3 ;

-штани, кітель та ремінь, що зберігаються у Відділі поліції №1 Шепетівського РУП ГУНП в Хмельницькій області, повернути ОСОБА_3 ;

-пару латексних рукавиць та упакування з-під них - знищити;

-302 патрони калібру 9 мм, 30 гільз та 12 картонних упакувань, 36 предметів, ззовні схожих на патрони 12 калібру, предмет, ззовні схожий на гладкоствольну рушницю «ТОЗ-91-12Е» в розібраному стані, мисливський карабін «Форт 202», серії НОМЕР_65 , калібру 7,62х39, № НОМЕР_46 , 2 магазини до нього, ремінь, сумку та мішок, мисливську рушницю «Sholgun Classic» з маркуванням «ТОЗ-91-12Е», 2 паперові коробки та 36 предметів, схожих на мисливські набої, калібру 12 мм, травматичний пістолет «Форт-12РМ, 9 мм», з маркуванням « НОМЕР_43 » з двома магазинами до нього, що передані на зберігання до УЛМТЗ ГУНП в Хмельницькій області, повернути ОСОБА_4 ;

-ноутбук марки «Apple» моделі «А 1534», золотистого кольору, та зарядний пристрій до нього, пластикові тримачі від сім-карток та сім-картки операторів мобільного зв`язку, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_66 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу (реєстрація Республіка Литва) серії № НОМЕР_67 , що зберігаються у Відділі поліції №1 Шепетівського РУП ГУНП в Хмельницькій області, повернути ОСОБА_4 ;

-мобільні телефони марки «Samsung», чорного кольору, iPod, чорного кольору, моделі А1421, марки «NОКІА», чорного кольору, марки «FLY», пластикові тримачі від сім-карт, поліетиленовий пакет в середині якого перебувають дев`ять сім-карт, різних операторів мобільного зв`язку, на яких наявні цифрові рукописні позначення, аркуш паперу, на якому наявні рукописні написи, в середині якого перебуває сім-картка, картонне упакування «Київстар», в середині якого перебуває пластиковий тримач від сім-карти, дозвіл на зброю № НОМЕР_34 , виданий на ім`я ОСОБА_25 , дозвіл НОМЕР_70 від 17.10.2014, посвідчення № НОМЕР_35 , видане на ім`я ОСОБА_25 , дозвіл на зброю № НОМЕР_36 , виданий на ім`я ОСОБА_26 , від 25.10.2014, посвідчення № НОМЕР_38 від 15.12.2013, видане на ім`я ОСОБА_27 , дозвіл № НОМЕР_39 марки «Форт-12 РМ», виданий на ім`я ОСОБА_4 , від 03.06.2014, дозвіл № НОМЕР_40 , марка "Форт 202", виданий на ім`я ОСОБА_4 , від 20.05.2014, три аркуші паперу різних за розмірами, в клітинку, з рукописними надписами «розписка», три аркуша паперу формату А4, з рукописним текстом «Розписка», та два аркуша паперу з друкованим текстом, передані на зберігання ОСОБА_4 , залишити у його власності;

-10 патронів, 2 кулі, 9 гільз, 14 частин куль, калібру 7,62 - знищити;

-дві паперові візитівки на ім`я ОСОБА_1 , банківську квитанцію «Приватбанк» від 23.02.2015 року, картонний футляр з-під сім-картки оператора мобільного зв`язку «Білайн», 51 долар США купюрами по 20 доларів - 2 штуки, 10 доларів -1 штука та 1 долар - 1 штука, які знаходяться на зберіганні у Відділі поліції №1 Шепетівського РУП ГУНП в Хмельницькій області, повернути ОСОБА_30 ;

-блокнот-брелок з металевим ланцюжком, банківську паперову упаковку для грошових купюр, 157 ювілейних медалей, 600 доларів США купюрами по 100 доларів - 5 штук, по 50 доларів - 1 штука, 20 доларів - 1 штука, 10 доларів - 3 штуки, каблучку з металу жовтого кольору з камінцями, орден «Отечественная война», орден «За мужність», які знаходяться на зберіганні у Відділі поліції №1 Шепетівського РУП ГУНП в Хмельницькій області, повернути ОСОБА_7 ;

-паперові розписки та ксерокопії паспортів громадян, що знаходяться в матеріалах кримінального провадження, повернути ОСОБА_7 , залишивши при матеріалах справи їх копії;

-скляну ампулу з написом «Трамадол М» - знищити;

-два оптичних диски з відеозаписами з камер відеоспостереження формату DVD-R зберігати при матеріалах кримінального провадження.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку через Ізяславський районний суд Хмельницької області до Хмельницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку, після його проголошення, вручити обвинуваченим, їх захисникам, прокурору, потерпілому, його представнику.

Головуючий суддя: С.Л.Трасковський

Судді: Р.В.Пашкевич

О.С.Янішевська