Рішення № 97047520, 17.05.2021, Томашпільський районний суд Вінницької області

Справа № 146/96/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" травня 2021 р. Томашпільський районний суд Вінницької області

в складі: головуючого судді Скаковської І.В.,

за участю секретаря судового засідання Сироти А.В.,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в смт. Томашпіль цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей Томашпільської селищної ради про позбавлення батьківських прав, -

ВСТАНОВИВ:

У січні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду із з позовом до ОСОБА_2 , третя особа: служба у справах дітей Томашпільської селищної ради про позбавлення батьківських прав.

Позовні вимоги мотивовані тим, що з 21 квітня 2017 року по 5 лютого 2019 року він перебував з відповідачкою в фактичних шлюбних відносинах. Під час спільного проживання ІНФОРМАЦІЯ_1 у сторін народився син ОСОБА_3 .

В лютому 2019 року відповідачка переїхала проживати в с. Колоденка Томашпільського району Вінницької області, де і проживає по теперішній час.

В червні 2019 року він звернувся до суду з заявою про визначення місця проживання сина. 24 липня 2019 року між ним та відповідачкою було укладено угоду, відповідно до якої визначено місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 , 13 листопада 2017 року із ним.

Після укладення угоди щодо визначення місця проживання сина, відповідачка не проявляє батьківської турботи, не цікавиться здоров`ям, не турбується про його фізичний та духовний розвиток, матеріальної допомоги не надає. З листопада 2019 року відповідачка ні разу не провідала сина, а також не виявляє зацікавленості, щоб син проживав з нею, не цікавиться його життям та здоров`ям, у зв`язку з чим позивач вимушений звернутися до суду, який просить позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно сина - ОСОБА_3 .

Ухвалою Томашпільського районного суду Вінницької області від 09 квітня 2021 року справу прийнято до розгляду за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 17 травня 2021 року.

Позивач ОСОБА_1 через канцелярію суду подав заяву про розгляд справи без нього, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_5 в судове засідання не з`явилася, через канцелярію суду подала заяву, в якій просить справу розглядати без її участі, позов визнає повністю та не заперечує проти його задоволення.

Представник служби у справах дітей Томашпільської селищної ради в судове засідання не з`явилася, на адресу суду надала заяву, в якій просить розглядати справу без їх участі, не заперечує щодо задоволення позову.

Оскільки сторони в судове засідання не з`явились, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України не здійснювалося.

Розглянувши заяви учасників справи, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи по суті, суд приходить до наступного висновку з таких підстав.

Згідно ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Статтею 12 ЦПК України встановлено принцип змагальності сторін в цивільному судочинстві, який полягає в тому, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до принципу диспозитивності цивільного судочинства (ст. 13 ЦПК України) суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показання свідків.

Згідно ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У відповідності до положень ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно ст. 150 СК України, 1. Батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. 2. Батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. 3. Батьки зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. 4. Батьки зобов`язані поважати дитину. 5. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов`язку батьківського піклування щодо неї. 6. Забороняються будь-які види експлуатації батьками своєї дитини. 7. Забороняються фізичні покарання дитини батьками, а також застосування ними інших видів покарань, які принижують людську гідність дитини.

Згідно ст. 164 СК України, 1. Мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини. 2. Мати, батько можуть бути позбавлені батьківських прав з підстав, встановлених пунктами 2, 4 і 5 частини першої цієї статті, лише у разі досягнення ними повноліття. 3. Мати, батько можуть бути позбавлені батьківських прав щодо усіх своїх дітей або когось із них. 4. Якщо суд при розгляді справи про позбавлення батьківських прав виявить у діях батьків або одного з них ознаки злочину, він порушує кримінальну справу. 5. Рішення суду про позбавлення батьківських прав після набрання ним законної сили суд надсилає органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем реєстрації народження дитини.

Згідно ст. 165 СК України право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Декларація прав дитини, проголошена Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, як принципове положення визначила, що дитина повинна зростати в умовах турботи. Дитині повинні бути надані всі можливості та сприятливі умови для фізичного, розумового, духовного, морального розвитку, дитина повинна зростати під піклуванням та відповідальністю своїх батьків, в атмосфері любові, морального та матеріального забезпечення, дитина має право на освіту, яка має бути обов`язковою, сприяти її загальнокультурному розвитку, відповідальність за освіту та навчання дитини лежить перш за все на її батьках.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 року, ратифікованої Постановою Верховної Ради № 789-XII від 27.02.1991 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Відповідно до ст. 18 Конвенції про права дитини батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Як вбачається із роз`яснень, викладених у п. 16 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

За змістом роз`яснень п.п. 15, 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року №3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей. Не можна позбавити батьківських прав особу, яка не виконує своїх батьківських обов`язків унаслідок душевної хвороби, недоумства чи іншого тяжкого захворювання (крім хронічного алкоголізму чи наркоманії) або з інших не залежних від неї причин. Позбавлення батьківських прав є крайнім заходом і може мати місце при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у сторін народився син ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого 08 вересня 2020 року Томашпільським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (а.с.6).

З акта обстеження матеріально - побутових умов видно, що ОСОБА_1 проживає у будинку матері, який знаходиться у задовільному стані, склад сім`ї: мати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Присутні при обстеженні вважають, що створені всі умови для перебування і проживання малолітньої дитини. Умови проживання задовільні. Також в дитини є необхідний одяг, взуття, всі необхідні речі, що потрібно для дитини, також іграшки (а.с.9).

З копії характеристики виданої ТОВ «Торговий дім «Фінпром» ОСОБА_1 , видно, з 05 червня 2020 року був прийнятий в ТОВ «Торговий дім «Фінпром» на посаду водія. За період роботи зарекомендував себе з хорошої сторони. Завжди тактовний, спокійний, ввічливий і уважний. У порушенні трудової дисципліни помічений не був (а.с.10).

З копії характеристики вихованця Комаргородського ЗДО «Дзвіночок» ОСОБА_3 видно, що ОСОБА_3 , на даний час є вихованцем різновікової групи. Дитина відвідує систематично дошкільний заклад. Зовнішній вигляд дитини завжди охайний. В садочок приводить дитину батько ОСОБА_1 , який завжди цікавиться дитиною, активний в житті групи та садочка (а.с.11).

Відповідно до копії довідки виданої виконавчим комітетом Комаргородської сільської ради Томашпільського району Вінницької області ОСОБА_1 , характеризується позитивно, користується повагою серед жителів села, приймає активну участь у громадському житті села. Скромний в побуті та сім`ї, спиртні напої не вживає (а.с.13).

Як видно з висновку органу опіки та піклування виконавчого комітету Томашпільської селищної ради про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_5 по відношенню до малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , вважає за доцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , відносно її малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.18-19).

Об`єктивних причин з яких ОСОБА_2 ( ОСОБА_2 ) не виконувала покладені на неї батьківські обов`язки судом не встановлено.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України батько може бути позбавлений судом батьківських прав, якщо він ухиляється від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Таким чином, суд вважає доведеним те, що відповідач протягом тривалого часу ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків і не піклується про фізичний і духовний розвиток сина ОСОБА_3 , оскільки не спілкується з сином, не виявляє турботи та інтересу до його життя, внутрішнього світу, не надає підтримки, в тому числі матеріальної. Таку поведінку матері суд розцінює як винну поведінку та свідоме нехтування своїми обов`язками з виховання дитини, байдужість до її долі. Такі обставини є підставою для позбавлення батьківських прав відповідачки відносно сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Крім того, ОСОБА_5 ) не заперечує проти позбавлення її батьківських прав відносно її сина.

Згідно ч.4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Відповідно до положень ч.3 статті 200 ЦПК України, за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Відповідно до ч. 1 ст. 142 ЦПК України у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Згідно з квитанції № 33 від 28 січня 2021 року, позивачем ОСОБА_1 за подання позову до суду було сплачено судовий збір в сумі 908 грн.00 копійок.

Враховуючи, що відповідач позов визнала до початку розгляду справи по суті, позивачу необхідно повернути з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, що становить 454 грн. 00копійок.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір у розмірі 454,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись, ст.ст. 150, 164, 165, 166, 180 СК України, ст. 18 Конвенції "Про права дитини", п. 15, 16, п. 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав", ст.ст. 12, 13, 76-81, 95, 141, 200, 206, 263, 264, 265, 279, 354 ЦПК України, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей Томашпільської селищної ради про позбавлення батьківських прав - задовольнити.

Позбавити ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , жительки АДРЕСА_1 , батьківських прав відносно неповнолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Повернути ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , жителю АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 з державного бюджету у розмірі 454 грн. 00 коп (чотириста п`ятдесят чотири гривень) сплаченого ним судового збору згідно квитанції № 33 від 28 січня 2021 року.

Стягнути з ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , жительки АДРЕСА_1 454 грн. 00 коп (чотириста п`ятдесят чотири гривень) судового збору на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , жителя АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 .

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Вінницького апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.До початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи через Томашпільський районний суд Вінницької області.

Суддя: І. В. Скаковська

Повний текст рішення виготовлено 19 травня 2021 року.