Рішення № 9704500, 27.05.2010, Подільський районний суд міста Полтави (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Полтави)

Копія

Cправа № 2-972/10

ЗАОЧНЕ Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 травня 2010 року Ленінський районний суд м. Полтави у складі:

головуючого судді - Новака Ю.Д.,

при секретарі - Гарест О.М.,

з участю

представника позивача - ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Полтаві цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до закритого акціонерного товариства комерційний банк „Приватбанк” ЄДРПОУ14360570 про визнання незаконною підвищення відсоткової ставки та недійсними умов договору,-

В С Т А Н О В И В:

У лютому 2010 року позивач ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до ЗАТ КБ „Приватбанк” про визнання незаконною підвищення відсоткової ставки та недійсними умов договору. Посилалась на те, що 05.03.2008 р. між закритим акціонерним товариством комерційний банк ««ПриватБанк», з однієї сторони та ОСОБА_2 з другої сторони було укладено кредитний договір № PLOKG40000003863. Відповідно цього Договору позивач отримала кредит у сумі 162862,50грн., зобовязалася прийняти, нележним чином використати та повернути кредит в сумі 162862,50грн., сплатити відсотки за користування кредитом в розмірі 15,00% річних. Кредит надається на придбання у власність окремої квартири з метою постійного проживання (здачі в оренду) за договором купівлі-продажу від 05.03.2008 р., розташованої за адресою : АДРЕСА_1.

Позивач належним чином виконувала свої зобовязання за кредитним договором, без запізнення та в повному обсязі сплачувала відповідачу суму кредиту та відсотки.

08.08.2008 р. за №20.1.3.2/6-12161 позивач отримала від відповідача лист згідно якого відсоткова ставка за користування кредитом збільшилася до 2,09 у місяць.

17.01.2009 р. за №20.1.3.2\6-34673 позивач отримала листа в якому відповідач повідомив про підвищення з 01 лютого 2009 року, відсоткової ставки до 30% річних з 01 лютого 2009 року.

Позивач вважає, що своїми діями банк порушив ряд норм чинного законодавства. Просить задоволити позовні вимоги, а семе визнати незаконною підвищення відсоткової ставки та недійсними умови п.8.8, п.8.9 кредитного договору № PLOKG40000003863 від 05.03.2008 р. та зобов'язати ЗАТ КБ «ПриватБанк» здійснити перерахунок сплачених сум за кредитним договором № PLOKG40000003863.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1, що діє на підставі нотаріально посвідченої довіреності, позов підтримала та просила його задоволити.

Відповідач в судове засідання не з'явився, не повідомивши причини своєї неявки, хоча належним чином був повідомлений про час та місце слухання справи, що підтверджується розписками про отримання судових повісток, які містяться в матеріалах цивільної справи.

Зважаючи на викладене, суд приходить до висновку, що відповідач без поважних причин ухиляється від явки до суду, а тому суд, у відповідності до ч.4 ст. 169 ЦПК України, приходить до висновку, що справу потрібно вирішувати на підставі наявних у ній даних і доказів.

Вислухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи та оцінивши їх в сукупності, виходячи з заявлених позовних вимог та системного аналізу положень чинного законодавства України, яке регулює правовідносини, що склались між сторонами, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав :

Так, судом встановлено, що 05.03.2008 р. відповідач, закрите акціонерне товариство комерційний банк ««ПриватБанк», у особі Скрипника Андрія Олександровича, який діяв на підставі довіреності №3119 від 19.09.2006 р., з однієї сторони та позивач ОСОБА_2 з другої сторони уклали кредитний договір № PLOKG40000003863.

Відповідно до п. 1.1. цього кредитного договору Банк надає Позичальнику Кредит у сумі 162862,50грн., а Позичальник зобовязується прийняти, нележним чином використати та повернути Кредит в сумі 162862,50грн., сплатити відсотки за користування кредитом в розмірі 15,00% річних.

Згідно до п. 1.3. договору Кредит надається строком погашення не пізніше 05.03.2020 р. на : придбання у власність окремої квартири з метою постійного проживання (здачі в оренду) за договором купівлі-продажу від 05.03.2008 р., розташованої за адресою : АДРЕСА_1.

Згідно до п. 2.4. кредитного договору Позичальник зобов?язується щомісячно до 5 числа кожного місяця, починаючи з наступного після укладення цього договору здійснювати погашення Кредиту та сплачувати нараховані кредитом відсотки ануїтентними платежами в сумі не менше 2466,24 грн.

Як вбачається з квитанцій щодо погашення кредиту за період 01.09.2008 р. по 03.02.2010 позивач щомісячно в період, встановлений п.2.4. кредитного договору, вносила встановлену цим же пунктом договору суму коштів на погашення заборгованості по кредиту.

У відповідності до п.8.8 кредитного договору у випадку якщо права кредитора за цим договором не будуть відступлені не користь будь-якої третьої особи , Кредитор має право змінити розмір відсоткової ставки до розміру, звичайної процентної ставки, що встановлена у кредитора для таких видів кредитів.

Згідно п.8.9 кредитного договору сторони домовились, що за умовами цього догвору може бути встановлений новий розмір відсоткової ставки в сторону збільшення у разі настання будь-якої із наступних обставин, а саме:

а)порушення Позичальником кредитної дисципліни (тобто, неналежного виконання умов цього Договору та/або умов договорів, за якими надано забезпечення виконання збов?язань Позичальника за цим Договором) та/або

б)погіршення фінансового стану Позичальника, документально підтвердженого в результаті щорічного моніторингу, що проводиться Кредитором відповідно до внутрішніх нормативів документів на підставі довідки про доходи, тощо, а також диних по виконанню Позичальником кредитної дисципліни, тобто, своєчасного погашення забогованості та/або виконання інших зобов?язань , передбачених цим Договором та/або

в)здійснення поточних коливань відсоткових ставок за вкладами та/або кредитами, або зміни у грошово-кредитній політиці НБУ, підвищення ставки за кредитами Кредиторів України у відповідній вілюті(по статистиці НБУ), підвищення ставки більш, ніж на 3 відсоткових пункти за бланковими кредитами «овернайт» НБУ з дати укладення цього Договору чи останнього перегляду відсоткової ставки.

Відповідно до п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009р. «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» цивільні відносини щодо недійсності правочинів регулюються Цивільним кодексом України (далі - ЦК), Земельним кодексом України, Сімейним кодексом України, Законом України від 12 травня 1991 року N 1023-XII "Про захист прав споживачів" (в редакції Закону від 1 грудня 2005 року N 3161-IV), Законом України від 6 жовтня 1998 року N 161-XIV "Про оренду землі" (в редакції Закону від 2 жовтня 2003 року N 1211-IV) та іншими актами законодавства.

Відповідно до розділу 1 Листа N 40-511/4640-15577 від 10.11.2008 р. Департаменту нормативно-методологічного забезпечення банківського регулювання та нагляду Національного банку України «Про розміщення Пам'ятки позичальника банку за споживчим кредитом», - споживчий кредит - це кредит, що надається споживачеві на придбання продукції для особистих потреб, які безпосередньо не пов'язані з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.

Кошти за кредитним договором позивач позичала у банку для особистих потреб.

Таким чином, наданий відповідачем кредит є споживчим.

Отже, на відносини, що виникли між позивачем та відповідачем розповсюджується дія Закону України «Про захист прав споживачів».

Згідно п.2 Постанови, Верховного Суду України N 5, від 12.04.1996, Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів(зі змінами та доповненнями): оскільки ЗУ « Про захист прав споживачів» не визначає певних меж своєї дії, судам слід мати на увазі, що до відносин, які ним регулюються, належать, зокрема, ті, що виникають із договорів про надання фінансово-кредитних послуг для задоволення власних побутових потреб громадян (у тому числі про надання кредитів, відкриття й ведення рахунків, проведення розрахункових операцій, приймання і зберігання цінних паперів, надання консультаційних послуг). Згідно ст.2 Закону України «Про банки та банківську діяльність» позивач є клієнтом відповідача-фізичною особою, що користується послугами банку.

Листом 08.08.2008 р. за №20.1.3.2/6-12161 року відповідач визначає, що починаючи з 08.08.2008 року, без внесення змін до редакції п.1.1 Договору, процентна ставка за договором складатиме 2.09 % у місяць , що суперечть умовам договору, оскільки п.1.1 Договору відсотки за користування кредитом визначені річними , а тому своїми діями відповідач вніс зміни до договору в односторонньому порядку.

Таким чином Відповідач порушив вимоги:

- п.10.2 Договору, відповідно до якого Договір може бути змінений або доповнений за взаємною згодою сторін;

- п.10.3 Договору, відповідно до якого всі зміни та доповнення до Договору викладаються у письмовій формі та набувають чинності з моменту їх підписання уповноваженими на те представниками сторін;

Відповідно до ст. 18 ЗУ « Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача.

Відповідно до п.17 ч.3 ст.18 ЗУ « Про захист прав споживачів»: несправедливими є, зокрема, умови договору про надання продавцю (виконавцю, виробнику) права передавати свої права та обов'язки за договором третій особі, якщо це може стати наслідком зменшення гарантій, що виникають за договором для споживача, без його згоди. Згідно підпункту 4 п. 5 ст. 11 ЗУ « Про захист прав споживачів» до договорів із споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема згідно з якими встановлюються дискримінаційні стосовно споживача правила зміни відсоткової ставки.

п.4.ч.1. ст.21 ЗУ « Про захист прав споживачів» : крім інших випадків порушень прав споживачів, які можуть бути встановлені та доведені виходячи з відповідних положень законодавства у сфері захисту прав споживачів, вважається, що для цілей застосування цього Закону та пов'язаного з ним законодавства про захист прав споживачів права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо: порушується принцип рівності сторін договору, учасником якого є споживач»

Згідно ст.3 ЦК України, загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовістність та розумність. Вимога справедливості, добросовістності та розумності цивільного законодавства практично виражається у встановленні його нормами рівних умов для участі всіх осіб у цивільних відносинах, закріплені можливості адекватного захисту порушеного цивільного прва або інтересу, поєднання створення норм, спрямованих на забезпечення реалізації цивільного права, з шануванням прав та інтересів інших осіб, моралі суспільства, тощо. При цьому справедливість можна трактувати як визначення нормою права обсягу, межі здійснення і захисту цивільних прав та інтересів особи адекватного її ставлення до вимог правових норм. Добросовістність означає прагнення сумлінно захистити цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов?язків. Розумність- це зважене вирішення питань регулювання цивільних відносин з урахуванням інтересів усіх учасників, а також інтересів громади(піблічного інтересу)

Вдруге відсоткову ставку Відповідач підвищив з 01.02.2009 р. 18.01.2009 р. за №20.1.3.2\6-34673 Позивач отримала листа в якому Голова Правління ПриватБанку Дубілет А.В., повідомив про підвищення відсоткової ставки до 30% річних. В цьому листі зазначено, що ці зміни буде здійснено автоматично 01.02.2009 року, без будь-яких додаткових дій з боку відповідача.

На підставі ч.2 та ч.3 ст. 1056-1 ЦК України „Проценти за кредитним договором” встановлений договором розмір процентів не може бути збільшений банком в односторонньому порядку. Умова договору щодо права банку змінювати розмір процентів в односторонньому порядку є нікчемною.

Законом України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони банкам змінювати умови договору банківського вкладу та кредитного договору в односторонньому порядку”, який набрав чинності з 09.01.2009 року, банкам забороняється в односторонньому порядку збільшувати розмір процентної ставки за кредитними договорами.

Відповідно до частини першої статті 58 Конституції України та частини другої статті 5 Цивільного кодексу України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Згідно коментарів до ч.3 ст.5 ЦК України до цивільних відносин, які виникли раніше, новий акт цивільного законодавства застосовується стосовно прав і обовязків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

Лист №20.1.3.2\6-34673, про підвищення відсоткової ставки до 30% проштамповано Дніпропетровським поштовим № 23 відділенням 09.01.2009року, тобто це повідомлення лише 09.01.2009 р. ще знаходилось в м.Дніпропетровську і було відправлено позивачу вже після набуття чинності цими змінами до законодавства.

Відповідно до ч.2 ст. 215. ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Ч.1,ч.4 ст. 216.ЦК України: недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Правові наслідки недійсності нікчемного правочину, які встановлені законом, не можуть змінюватися за домовленістю сторін. Згідно ст. 217 ЦК України: недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини. Правове регулювання визнання правочинів недійсними здійснюється на підставі ст.203,215 ЦК України. Відповідно до ч.1 ст.215 ЦК України: підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Відповідно до ч.1 ст.203 ЦК України: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що зміна відсоткової ставки з 15% на рік до 30% на рік за користування кредитом, є дискримінаційною стосовно позивача та не відповідає вимогам чинного законодавства. Примушення позивача погодитися на підвищення відсоткової ставки за кредитом є порушенням ч.ч. 1-2 ст. 18 ЗУ « Про захист прав споживача». Зокрема ч.ч. 1-2 ст. 18 цього Закону передбачено: « продавець, виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачами умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності, його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов»язків на шкоду споживача, а також встановлення жорстких обов»язків споживача, тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця.

Згідно п. 3.5 постанови правління НБУ України від 10.05.2007року № 168 банки мають право змінювати процентну ставку за кредитом лише при настанні події, не залежної від волі сторін, яка має безпосередній вплив на вартість кредитних ресурсів банку. Банки не мають права змінювати процентну ставку за кредитом у зв'язку з волевиявленням однієї із сторін ( зміни кредитної політики банку).

Банк направив позивачеві письмове повідомлення про намір змінити умови договору, яке являє собою ксерокопію листа за підписом керівника банку з ксерокопією самого підпису, якого на листі ледь видно, та без печатки установи. Надсилання таких ксерокопій не передбачено умовами як кредитного договору, так і чинного законодавства України, оскільки для визнання документа офіційним, він повинен відповідати певним ознакам і мати певні реквізити (бланк,печатку,штамп,голограму), які передбачені законом чи іншими нормативними актами. Такий документ повинен бути складений, засвідчений, виданий чи розповсюджений в інший спосіб службовою особою установи. Згідно з ч.2 ст.207 ЦК України правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства. Без такого належно оформленого повідомлення будь-яка зміна відсоткової ставки є недійсною.

Крім того, надсилання тільки одного інформаційного листа без додаткової угоди та без супроводження інформацією щодо реальної вартості кредиту є порушенням вимог Правил надання банками України інформації споживачу щодо умов кредитування та сукупної вартості кредиту, затверджених Постановою правління НБУ №168 від 10.05.2007р. Зокрема, п.1.3 вказаних Правил встановлює, що банки зобовязані забезпечувати виконання цих правил під час укладення кредитних договорів із споживачами. Пропозиція про зміну розміру процентної ставки із наданням позичальнику можливості достроково припинити дію угоди у разі непогодження рівнозначно переукладенню кредитної угоди, тому Приватбанк зобовязаний був разом із листом та додатковою угодою надати йому необхідну інформацію згідно вимог зазначених Правил, чого в даному випадку не відбулося.

Однак, відповідач, пропонуючи позивачеві змінити умови договору, не навів економічного обґрунтування збільшення ним розміру відсоткової ставки саме до розміру 30,00%.

Позивач не була повідомлена про правило, по якому змінюється процентна ставка по кредиту, що саме могло служити підставою для зміни процентної ставки, а також про фактори, які будуть свідчити про обґрунтованість таких змін і правило впливу ринкових умов на розмір процентної ставки. Така інформація була б їй необхідна з метою розуміння факторів, що можуть впливати на вартість ресурсів банку в майбутньому, а отже і можливу повторну зміну на підвищення процентної ставки за кредитом. Також така інформація необхідна для оцінки її здатності до подальшого обслуговування отриманого кредиту.

В звязку з тим, що всупереч вимогам ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів» та вищеназваних Правил, які регулюють надання банками України інформації споживачу щодо умов кредитування та сукупної вартості кредиту, такої інформації йому в надісланому банком повідомленні не було надано, аргументацію листа в частині змін умов договору слід вважати необґрунтованою, односторонньою та надуманою.

За пунктом 3.4 абз.5 вищевказаних Правил банки зобовязані зазначати в кредитному договорі правило, за яким змінюється процентна ставка за кредитом, якщо договором про надання кредиту передбачається можливість зміни процентної ставки за кредитом залежно від зміни облікової ставки Національного банку або в інших випадках.

А тому банк повинен навести математичну залежність між запропонованим розміром ставки до розміру ставки Національного банку України, а також обґрунтувати збільшення процентної ставки.

Як вбачається зі змісту кредитного договору та з вищенаведених листів, банк не навів математичної залежності між запропонованим розміром ставки до розміру облікової ставки НБУ та не обґрунтував збільшення процентної ставки з 15% до 30%.

Пропозиція банку щодо збільшення відсоткової ставки за кредитом рівнозначна переукладенню кредитної угоди, тому ЗАТ КБ „Приватбанк” зобовязаний був разом з листом надати позивачу розрахунки нової реальної вартості кредиту згідно вимоги зазначених Правил, а також додаткову угоду.

Суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_2 щодо зобов'язання відповідача здійснити перерахунок переплачених коштів на погашення процентів у рахунок погашення тіла кредиту з моменту збільшення процентної ставки також підлягають задоволенню. Ч.1, ч.4 ст. 216.ЦК України: недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину. Правові наслідки недійсності нікчемного правочину, які встановлені законом, не можуть змінюватися за домовленістю сторін. Ч.1 ст.236 ЦК України визначає, що нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

На підставі ч.1 ст.53 Конституції України, ст.ст.3, 5, 215-217, 1056-1 ЦК України, ЗУ „Про захист прав споживачів”, Закону України «Про банки та банківську діяльність», Постанови Пленуму Верховного суду України № 9 від 06.11.2009р. «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», Постанови Пленуму Верховного суду України Верховного Суду України N 5, від 12.04.1996 «Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів», Постанови НБУ № 168 від 10.05.2007 року, керуючись ст.ст. 10,11,60, 209, 211-215 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_2 до закритого акціонерного товариства комерційний банк „Приватбанк” про визнання незаконною підвищення відсоткової ставки та недійсними умови договору - задоволити повністю.

Визнати незаконним збільшення ЗАТ КБ "ПриватБанк" код ЄДРПОУ 14360570 розміру процентної ставки з 15,00% на рік до 30,00% на рік за користування кредитом по кредитному договору № PLOKG40000003863 від 05.03.2008 р., укладеному між закритим акціонерним товариством комерційний банк «ПриватБанк» та ОСОБА_2.

Зобовязати ЗАТ КБ «ПриватБанк» застосувати процентну ставку у розмірі 15% на рік за користування кредитними коштами за Кредитним договором PLOKG40000003863 від 05.03.2008 р., укладеному між закритим акціонерним товариством комерційний банк «ПриватБанк» та ОСОБА_2.

Зобовязати ЗАТ КБ «ПриватБанк» здійснити перерахунок переплачених коштів на погашення процентів у рахунок погашення тілу кредиту з моменту збільшення процентної ставки.

Стягнути з ЗАТ КБ ПриватБанк на користь ОСОБА_2 судові витрати в розмірі 37 грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив шляхом подачі заяви про його перегляд на протязі 10 днів з моменту отримання його копії.

Вірно: Суддя Ю.Д. Новак