Ухвала суду № 97044543, 20.05.2021, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 травня 2021 року

м. Харків

справа № 638/6135/21

провадження № 1 - кп/638/1179/21

Дзержинський районний суд м. Харкова в складі:

головуючого судді - Яковлевої В.М.,

за участю секретаря судових засідань - Погудіної Д.О.,

прокурора - Бунецького О.О.,

обвинуваченої - ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові клопотання прокурора про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні № 12021220480000025 від 04 січня 2021 року стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , народилася в м. Одеса, українки, громадянки України, із середньо – спеціальною освітою, офіційно не працевлаштованої, яка зареєстрована та мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , відносно якої:

29 червня 2017 року до Дзержинського районного суду м. Харкова направлено обвинувальний акт за частиною другою статті 190, частиною другою статті 185, частиною другої статті 15 частиною першої статті 190 КК України;

23 листопада 2017 року до Дзержинського районного суду м. Харкова направлено обвинувальний акт за частиною другої статті 190 КК України;

30 листопада 2017 року до Дзержинського районного суду м. Харкова направлено обвинувальний акт за частиною другою статті 190 КК України;

28 січня 2018 року до Дзержинського районного суду м. Харкова направлено обвинувальний акт за частиною другої статті 190 КК України;

19 лютого 2018 року до Дзержинського районного суду м. Харкова направлено обвинувальний акт за частиною другої статті 185 КК України;

31 січня 2020 року до Дзержинського районного суду м. Харкова направлено обвинувальний акт за частиною другої статті 185 КК України;

21 травня 2020 року до Дзержинського районного суду м. Харкова направлено обвинувальний акт за частиною другої статті 15 частиною 2 статті 185 КК України;

28 серпня 2020 року до Дзержинського районного суду м. Харкова направлено обвинувальний акт за частиною другої статті 15 частиною другої статті 185 КК України,

за обвинуваченням у вчиненні кримінальних правопорушень - злочинів, передбачених частиною третьою статті 15 частиною другою статті 185, частиною другою статті 15 частиною другою статті 185, частиною другою статті 185 КК України,

у с т а н о в и в:

26 квітня 2021 року в провадження Дзержинського районного суду м. Харкова надійшов обвинувальний акт з реєстром матеріалів досудового розслідування у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_1 за обвинуваченням у вчиненні кримінальних правопорушень – злочинів, передбачених частиною третьою статті 15 частиною другою статті 185, частиною другою статті 15 частиною другою статті 185, частиною другою статті 185 КК України.

Дане кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 04 січня 2021 року за № 12021220480000025.

Обвинуваченій ОСОБА_1 обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою 25 березня 2021 року до 23 травня 2021 року.

У підготовчому судовому засіданні прокурором заявлено клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_1 з посиланням на наявність ризиків, передбачених пунктами 1, 2, 3, 5 частини першої статті 177 КПК України.

У підготовчому судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_1 просила суд за можливості застосувати запобіжний захід у вигляді домашнього арешгту.

Суд, вислухавши учасників процесу, дослідивши обвинувальний акт з додатками до нього, доходить таких висновків.

Відповідно до вимог частини третьої статті 315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом ІІ цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.

Статтею 177 КПК України визначено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також, наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою статті 177 КПК України.

Окрім того, статтею 178 КПК України передбачено, що при вирішенні питання про запобіжний захід, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, необхідно враховувати в тому числі й вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання винуватим, вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого, міцність його соціальних зв`язків, наявність постійного місця роботи, навчання, його репутацію, майновий стан, наявність судимостей, дотримання раніше застосованих запобіжних заходів та інше.

Вирішуючи питання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченим, суд враховує вимоги статті 29 Конституції України, статті 9 Загальної Декларації прав людини, статті 5 Європейської Конвенції про захист прав людини та основних свобод і статті 12 КПК України, за змістом яких обмеження права особи на свободу й особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках, за встановленою процедурою, а також той факт, що взяття під варту є найбільш суворим запобіжним заходом.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.

При визначенні питання доцільності обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченого, суд враховує тяжкість та обставини кримінального правопорушення у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_1 , покарання за який встановлено у виді позбавлення волі на строк до п`яти років, тяжкість покарання, яке може бути призначено у разі доведення її винуватості у вчиненні злочину, приймаючи до уваги наявність ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, дані про особу обвинуваченої, її сімейний стан, те, що вона офіційно не працевлаштована, відсутність у неї стійких соціальних зв`язків, вважає за необхідне обрати стосовно обвинуваченої ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, оскільки відсутні підстави вважати, що інші (менш суворі) запобіжні заходи, передбачені статтею 176 КПК України, можуть забезпечити виконання обвинуваченою процесуальних обов`язків, що передбачено частиною п`ятою статті 194 КПК України, зокрема, прибувати за кожною вимогою до суду, її належну поведінку.

Залишається достатньо підстав вважати, що обвинувачена, опинившись на волі, зможе перешкодити встановленню істини у справі під час судового провадження і на це вказують такі обставини: характер протиправних дій, обставини, за яких обвинувачена вчинила дії, що ставляться їй у провину, відтак наявний ризик її можливого впливу на очевидців подій.

Крім того, є достатньо підстав вважати, що обвинувачена може ухилитися від суду та не виконати його процесуальні рішення (ризик переховування).

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства. Так, згідно ст.ст. 7-9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини. У рішенні по справі «Летельє проти Франції» від 26 червня 1991 року Європейський суд з прав людини вказав, що наявність вагомих підстав підозрювати затриманого у вчиненні злочину є неодмінною умовою правомірності тримання під вартою. У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26 січня 1993 року Європейський суд з прав людини вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства. У рішенні по справі «Харченко проти України» від 10 лютого 2011 року Європейський суд з прав людини вказав, що розумність строку тримання під вартою не може оцінюватись абстрактно, вона має оцінюватись в кожному конкретному випадку залежно від особливостей конкретної справи.

Обираючи обвинуваченому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, суд вважає таку міру виправданою, оскільки цього вимагають істинні вимоги публічного інтересу, які незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають правило поваги до особистої свободи (рішення ЄСПЛ у справі «Лабіта проти Італії»).

Суд, виходячи з практики Європейського суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства, вважає, що заявлений слідчим вид запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відповідає характеру та тяжкості інкримінованого діяння, позбавляє можливості перешкодити інтересам правосуддя, альтернативні запобіжні заходи не в змозі гарантувати належну поведінку обвинуваченому.

Під час розгляду клопотання слідчим суддею вивчалась можливість застосування відносно ОСОБА_1 більш м`якого запобіжного заходу для запобігання вищевказаних ризиків. Однак, враховуючи їх реальне існування, а також оцінюючи сукупність обставин, враховуючи особу обвинуваченої у відношенні якої дев`ять обвинувальних актів перебуває в провадженні суду, яка офіційного джерела доходу немає, незаміжня, нікого не має на утриманні, вчинення останньою злочину, за яке передбачене покарання у вигляді позбавлення волі строком до 5 років, наявні підстави вважати, що знаходячись на волі обвинувачена може продовжити злочинну діяльність, суд вважає, що застосування більш м`яких запобіжних заходів є неможливим, а тому обирає стосовно неї запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Відповідно до статті 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Згідно з вимогами статті 182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.

Враховуючи вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченою кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 15 частиною другою статті 185, частиною другою статті 15 частиною другою статті 185, частиною другою статті 185 КК України, тяжкість покарання, що загрожує останній, у разі визнання винуватою, дані про особу ОСОБА_1 , її майновий стан та розмір майнової шкоди, суд доходить висновку про необхідність обрання ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з визначенням розміру застави відповідно до вимог статті 182 КПК України в розмірі 100 000 (сто тисяч) гривень.

Керуючись статтями 177, 194, 315 КПК України, суд

у х в а л и в :

Клопотання прокурора про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,- задовольнити.

Обрати стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 діб до 18 липня 2021 року.

Визначити суму застави в розмірі 100 000 (сто тисяч) гривень, яка підлягає внесенню на депозитний рахунок ТУ ДСА України в Харківській області (рахунок UA208201720355299002000006674, МФО 820172, код ЄДРПОУ 26281249, банк отримувач: Державна казначейська служба України м. Київ, призначення платежу - запобіжний захід застава, № судового рішення та ПІБ особи, якою вноситься застава).

Обвинувачена або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу в розмірі визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою протягом дії ухвали.

При внесенні визначеної суми застави, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з-під варти – звільнити.

У разі внесення застави, відповідно до вимог частини п`ятої статті 194 КПК України покласти на ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , такі обов`язки: 1) прибувати до слідчого, прокурора, слідчого судді чи суду за першою вимогою; 2) не відлучатися із населеного пункту, який буде встановлено та в якому вона проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду; 3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд, залежно від стадії кримінального провадження, про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; 4) здати на зберігання у кримінальному провадженні № 12021220480000025 свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Визначити 2-місячний термін дії обов`язків, покладених судом у разі внесення застави, з моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави.

Роз`яснити обвинуваченій, що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розмірі, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення застави має бути наданий уповноваженій службовій особі державній установі «Харківський слідчий ізолятор» (м. Харків вул. Полтавський Шлях, 99).

Після отримання та перевірки документа, що підтверджує внесення застави, яка не може тривати більше одного робочого дня, уповноважена службова особа державної установи «Харківський слідчий ізолятор» негайно має здійснити розпорядження про звільнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з-під варти та повідомити прокурора Шевченківської окружної прокуратури м. Харкова та суддю Дзержинського районного суду м. Харкова.

З моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави підозрюваний вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави. Роз`яснити підозрюваному, що у разі невиконання обов`язків заставодавцем, а також якщо підозрюваний, обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не з`явився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.

Ухвала може бути оскарження протягом 7 днів з дня її проголошення.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Строк дії ухвали до 18 липня 2021 року.

Суддя В.М. Яковлева

Копію ухвали отримала:

20 травня 2021 року ____год. ____ хв __ _________