Ухвала суду № 97044479, 20.05.2021, Борівський районний суд Харківської області

Борівський районний суд Харківської області

справа: № 614/164/21

провадження: 1-кп/614/10/21

категорія: 94

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.05.2021 Борівський районний суд Харківської області в складі:

головуючого судді Гуляєвої Г.М.

за участю: секретаря Євтіхієвої С.В.

прокурора Колеснікова Д.І.

обвинуваченого ОСОБА_1

захисника Кузнєцова О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання прокурора Ізюмської окружної прокуратури про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю с.Райгородка Сватівського району Луганської області, українцю, громадянину України, з середньою освітою, не працюючому, неодруженому, інваліду 3 групи, неповнолітніх чи малолітніх дітей на утриманні не має, невійськовозобов?язаного, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ; раніше судимого:

02.06.1997 Борівським районним судом Харківської обл. за ч.3 ст.140 КК України (1960 р.) до позбавлення волі строком на 3 роки;

08.11.2000 Борівським районним судом Харківської обл. за ч.1 ст.196-1 КК України (1960 р.) до виправних робіт строком на 6 місяців;

26.01.2001 Борівським районним судом Харківської обл. за ч.1 ст.196-1 КК України (1960 р.) до позбавлення волі строком на 1 рік;

11.06.2002 Борівським районним судом Харківської обл. за ч.3 ст.185, ч.3 ст.186 КК України до позбавлення волі строком на 5 років;

27.02.2007 Борівським районним судом Харківської обл. за ч.3 ст.185, ч.2 ст.186 КК України до позбавлення волі строком на 4 роки 6 місяців;

22.08.2011 Борівським районним судом Харківської обл. за ч.2 ст.185 КК України до позбавлення волі строком на 1 рік 4 місяці 13 днів;

10.10.2013 Борівським районним судом Харківської обл. за ст.185 ч.2, ст.185 ч.3 КК України до позбавлення волі строком на 4 роки 6 місяців із застосуванням ст.75 КК України строком на 3 роки;

10.04.2014 Борівським районним судом Харківської обл. за ст.185 ч.2, ст.185 ч.3, ст.309 ч.1 КК України до позбавлення волі строком 6 років;

22.07.2014 Борівським районним судом Харківської обл. за ч.2 ст.185, ч.3 ст.185, ч.2 ст.186 КК України до 7 років позбавлення волі, 09.09.2020 звільнений з місць позбавлення волі за відбуттям покарання;

обвинуваченому у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч.3 ст.186 КК України,

установив:

12.03.2021 до Борівського районного суду Харківської області від Ізюмської місцевої прокуратури Харківської області надійшли матеріали кримінального провадження по обвинуваченню ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 186 КК України.

По зазначеному кримінальному провадженню стосовно обвинуваченого ОСОБА_1 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Ухвалою судді від 12.03.2021 призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою Борівського районного суду Харківської обл. від 19.03.2021 призначено судовий розгляд.

Ухвалою Борівського районного суду Харківської області від 25.03.2021 продовжено ОСОБА_1 строк тримання під вартою в умовах Державної установи «Харківський слідчий ізолятор» на 60 днів, тобто до 23 травня 2021 включно.

У судовому засіданні прокурор заявив клопотання про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_1 , з тих підстав, що 23 травня 2021 року закінчується строк даного запобіжного заходу, але кримінальне провадження ще не розглянуте. Крім того, зауважив, що останній не має міцних соціальних зв`язків та є достатньо підстав та ризиків, що обвинувачений може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, знищити, сховати або спотворити предмети та речі, які підтверджують його причетність до скоєння; незаконно впливати на потерпілу та свідків, а також оцінюючи сукупність обставин, а саме: вагомість наявних доказів про вчинення ОСОБА_1 кримінального правопорушення, тому вважає, що застосування відносно ОСОБА_1 більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам.

Обвинувачений та його захисник у судовому засіданні просили не застосовувати продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_1 , оскільки останній не має наміру тиснути на потерпілу чи свідків, оскільки всі вони вже надали свої показання у суді та переховуватися від органів досудового розслідування та суду, так як він дуже хворий, йому потрібне термінове лікування, оскільки у нього міжхребцева грижа з розломом хребця зі здавленням нервових клітин. Також обвинувачений зауважив, що має рідню, яка може йому допомагати, тому просив застосувати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.

Заслухавши прокурора, обвинуваченого, його захисника, які просили не застосовувати до нього запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, вивчивши обвинувальний акт, суд вважає, що клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою відносно ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 331 КПК України незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. До спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини доцільність продовження строку тримання під вартою ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи зменшуються ризики, які стали підставою для взяття особи під варту на початковій стадії розслідування. Кожне наступне продовження строку тримання під вартою має містити детальне обґрунтування ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстава для втручання в право особи на свободу. Наявність підстав для тримання особи під вартою та доцільність подовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно рішення Європейського суду з прав людини «Тейс проти Румунії», автоматичне продовження строків тримання під вартою суперечить Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а тому при вирішенні питання про продовження ОСОБА_1 строку тримання під вартою суд виходить не з принципу автоматичного продовження строку тримання під вартою, а з необхідності уникнення ризиків, визначених ст. 177 КПК України, а саме: запобігання спробам обвинуваченого переховуватися від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення.

Вказане кримінальне провадження перебуває на етапі дослідження матеріалів справи, тому суд вважає за доцільне продовжити ОСОБА_1 строк тримання під вартою на 30 днів, а не 60, як було заявлено у клопотанні прокурором.

Будь-яких даних про зменшення чи відсутність ризиків для застосування обвинуваченому більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, в судовому засіданні не встановлено.

Суд не вправі на даному етапі судового розгляду оцінювати докази, які прокурором не долучалися до матеріалів кримінального провадження так і не вправі оцінювати покази свідків без оцінки доказів в сукупності. На даному етапі суд тільки встановлює наявність чи відсутність ризиків передбачених ст.177 КПК України для вирішення підставності продовження чи не продовження обвинуваченому запобіжного заходу і не вправі досліджувати докази по справі.

Суд вважає, що наведені прокурором в судовому засіданні підстави для продовження строків тримання під вартою є належним чином обґрунтовані та мотивовані, ризики, які слугували підставою для обрання запобіжного заходу на даний час не змінилися. Судом врахована тяжкість вчиненого злочину, наявність попередніх непогашених судимостей за аналогічні злочини, також відсутність у обвинуваченого міцних соціальних зв`язків; тому, що інші, більш м`які запобіжні заходи є недостатніми для запобігання ризикам, встановленим ст.177 КПК України.

Разом з тим, при продовженні обвинуваченому ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд, у відповідності до вимог ч. 3 ст. 183 КПК України, зобов`язаний визначити розмір застави, достатній для забезпечення виконання обвинуваченим своїх процесуальних обов`язків та запобігання ризикам зазначеним в ст. 177 КПК України однак, застава визначена попередньою ухвалою, яка є чинною.

Керуючись ст.331 КПК України, суд

постановив:

Клопотання прокурора Ізюмської окружної прокуратури про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю с.Райгородка Сватівського району Луганської області, українцю, громадянину України, з середньою освітою, не працюючому, неодруженому, інваліду 3 групи, неповнолітніх чи малолітніх дітей на утриманні не має, невійськовозобов?язаного, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ; раніше судимого – задовольнити.

Продовжити ОСОБА_1 строк тримання під вартою в умовах Державної установи «Харківський слідчий ізолятор» на 30 днів, тобто до 17 червня 2021 включно.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Повний текст ухвали проголошений о 08 годині 30 хвилин 20.05.2021.

Головуючий суддя ГУЛЯЄВА Г. М.