Рішення № 97044231, 18.05.2021, Дубенський міськрайонний суд Рівненської області

Справа № 559/208/21

Провадження № 2/559/590/2021

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 травня 2021 року м. Дубно

Дубенський міськрайонний суд Рівненської області у складі:

головуючого судді Панчука М.В.,

за участі секретаря судового засідання Свириди М.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дубно цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

встановив:

АТ КБ «ПриватБанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просить стягнути з відповідача заборгованість по кредитному договору в загальній сумі 14247,62 гривень та судові витрати в сумі 2270 гривні, посилаючись на те, що відповідно до укладеного договору № б/н від 17.03.2014 відповідачка прийняла умови та правила надання банківських послуг, про що підписала анкету-заяву. Даний договір є договором приєднання, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору вцілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. АТ КБ «Приватбанк» свої зобов`язання виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачці кредит у розмірі, встановленому Договором. Відповідно до виявленого бажання, ОСОБА_1 було відкрито кредитний рахунок та встановлено початковий кредитний ліміт у розмірі, що зазначений у довідці про зміну умов кредитування та обслуговування картрахунку. Вподальшому розмір кредитного ліміту збільшився до 4800 грн, що підтверджується довідкою. Щодо встановлення та зміни кредитного ліміту Банк керувався п.п. 2.1.1.2.3, 2.1.1.2.4 Договору, на підставі яких відповідачка при укладанні договору дала свою згоду щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту та його зміну за рішенням та ініціативою банку. Відповідачка не надала своєчасно Банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов Договору, що має відображення у Розрахунку заборгованості за договором. У зв`язку із зазначеними порушеннями зобов`язань за кредитним договором, ОСОБА_1 станом на 06.12.2020 року має заборгованість у загальній сумі 18848,09 гривень, яка складається з наступного: 14247,62 гривень – заборгованість за простроченим тілом кредиту; 4600,47 гривень – заборгованість за простроченими відсотками. Зазначену заборгованість відповідачка відмовляється добровільно сплатити, у зв`язку з чим позивач просить стягнути з відповідачки 14247,62 гривень – заборгованість за простроченим тілом кредиту та судовий збір.

Від представника відповідача ОСОБА_2 надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого просить відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що у матеріалах справи немає підтвердження тому, що саме з цими Витягом з Тарифів та Витягом з Умов та правил ознайомлена відповідачка та погодилась з ними, підписуючи Анкету-заявупро приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи взагалі містили умови щодо сплати процентів за користування кредитними коштами, порядку та умов збільшення розміру кредиту. Також відсутні підтвердження обумовленого між банком та ОСОБА_1 кредитного ліміту у розмірі 4800 грн. Розрахунок заборгованості не містить даних про вид договору, реквізити чи номер платіжної картки, не є первинним обліковим бухгалтерським документом. Немає доказів отримання платіжної карти відповідачкою, відтак відсутні підстави вважати, що при укладенні договору ОСОБА_1 з АТ КБ «ПриватБанк» сторони узгодили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати відсотків за користування кредитними коштами. Позивачем не доведено належними та допустимими доказами заявлені позовні вимоги, а відтак позов не підлягає задоволенню. Також подала додаткові письмові пояснення, згідно яких 14 247,62 грн заборгованості за тілом кредиту створено Банком штучно, оскільки кредитний ліміт у такому розмірі Банком не встановлювався, Банк щомісячні нараховані відсотки погашав за рахунок кредитних коштів, про що ОСОБА_1 при отриманні картки повідомлена не була. З розрахунку заборгованості, вбачається, що на заборгованість нараховується певний відсоток за користування кредитними коштами, в кінці місяця ці відсотки погашаються за рахунок тих же кредитних коштів (ліміту) і розмір тіла збільшується на вказаний розмір відсотків за попередній місяць. З наступного місяця відбувається аналогічна схема нарахування-списання відсотків, тобто особа не користуючись кредитними коштами отримує значний розмір боргу по тілу кредиту, заборгованості по нарахованим відсоткам не існує, окремої графи про розмір заборгованості по простроченим відсоткам немає, що додатково підтверджує факт списання даних відсотків за рахунок збільшення розміру заборгованості

Від представника позивача надійшла відповідь на відзив та заперечення, згідно яких вбачають, що користуючись кредитними коштами відповідачу було добре відомо і зрозуміло умови договору, твердження про незнання умов та правил не відповідають дійсності. Банком не заявлено вимогу про стягнення неустойки, відсотків, тому заперечення відповідача з цього приводу до уваги не повинні прийматись. З виписки по рахунку видно, що відповідачка до певного часу належним чином виконувала зобов`язання за кредитом, що також свідчить про знання умов банку. Тому, просять задоволити позов у повному обсязі.

Позивач у відкрите судове засідання явку свого представника не забезпечив, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, в поданій до суду письмовій заяві разом із позовом вказав на можливість розгляду справи за відсутності представника позивача.

Відповідачка та її представник до суду у відкрите судове засідання не з`явились, від представника надійшла заява про розгляд справи у їх відсутність.

Суд, повно і всебічно з`ясувавши обставини, на які позивач посилається як на підставу своїх вимог, встановив наступні фактичні обставини та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

Як вбачається з матеріалів справи, 17.03.2014 року ОСОБА_1 було підписано анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг позивачем у справі. У заяві зазначено, що відповідач згідна з тим, що ця заява разом із Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами становить між нею та банком договір про надання банківських послуг, а також, що вона ознайомилася та погодилася з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які були надані їй для ознайомлення. Умовами та Правилами надання банківських послуг розміщені на офіційному сайті ПриватБанку www.privatbank.ua (а.с. 29).

Судом встановлено, що між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 виникли правовідносини з приводу надання коштів згідно заяви № б/н від 17.03.2014, відповідно до якої ОСОБА_1 отримала грошові кошти у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку.

До анкети-заяви банк додав Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг, що розміщені на сайті https://privatbank.ua/terms/ (а.с. 30-61, 62-63).

Згідно з довідкою АТ КБ «ПриватБанк» без номеру та дати, між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 був підписаний кредитний договір без номеру, за яким останній було надано кредитні картки: номер картки НОМЕР_1 , дата відкриття 17.03.2014, термін дії 08/17; номер картки НОМЕР_2 , дата відкриття 03.05.2017, термін дії 02/21; номер картки НОМЕР_3 , дата відкриття 12.10.2018, термін дії 07/22 (а.с. 28)

Відповідно до виписки по рахунку ОСОБА_1 за період з 17.03.2014 по 23.10.2020 (а.с. 21-26) та розрахунку заборгованості (а.с. 10-20), остання систематично користувалася коштами, які вона отримала в межах зазначеного договору та періодично здійснювала поповнення картки.

Відповідно до п. 2.1.1.5.5 Умов та правил надання банківських послуг, позичальник зобов`язується погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених цим договором.

Згідно з п. 2.1.1.5.6 Умов та правил надання банківських послуг, у разі невиконання зобов`язань за договором, позичальник зобов`язується на вимогу банку виконати зобов`язання з повернення кредиту (у тому числі простроченого кредиту та овердрафту), оплати винагороди банку.

Згідно з наданим банком розрахунком, заборгованість ОСОБА_1 за договором без номеру від 17.03.2014, станом на 06.12.2020 року становить 18848,09 гривень, яка складається з наступного: 14247,62 гривень – заборгованість за простроченим тілом кредиту; 4600,47 гривень – заборгованість за простроченими відсотками(а.с. 10-20).

Так, у відповідності до вимог частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

У наданій до суду заяві-анкеті від 17.03.2014 року, підписаній сторонами, зазначення процентної ставки відсутнє.

АТ КБ «ПриватБанк», обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 17.03.2014 року, посилався на Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в АТ КБ «ПриватБанк» як на невід`ємні частини спірного договору.

Витягом з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» та Витягом з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначені, в тому числі: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов`язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов`язань та їх розміри і порядок нарахування, а також містяться додаткові положення, в яких зокрема визначено дію договору (12 місяців з моменту підписання. Якщо протягом цього строку жодна зі сторін не поінформує іншу сторону про припинення дії договору, він автоматично лонгується на той самий строк – пункт 1.1.7.12 згаданих Умов), позовну давність щодо вимог банку - 50 років (пункт 1.1.7.31 згаданих Умов), та інші умови.

Проте, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Витяг з Тарифів та Витяг з Умов розуміла відповідачка та ознайомилася і погодилася з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування.

Разом з тим, надана позивачем роздруківка із сайту банку не може бути визнана належним доказом, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.

Отже, в даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період - з часу виникнення спірних правовідносин (17.03.2014) до моменту звернення до суду із вказаним позовом (02.02.2021), тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у підписаній відповідачем анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

Аналогічного висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 03 липня 2019 року, прийнятій у справі №342/180/17-ц (провадження №14-131цс19), за результатами перегляду в касаційному порядку рішень судів першої та апеляційної інстанції, ухвалених за наслідками розгляду спору у подібних правовідносин.

У вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду вказала, що АТ КБ «Приватбанк» має право вимагати захисту своїх прав шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.

Таким чином, надані позивачем Умови та правила надання банківських послуг АТ КБ «ПриватБанк», з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані позичальником, а також якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві ОСОБА_1 , яка безпосередньо підписана останньою і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих їй умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.

Тому, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами.

Також суд зауважує, що безпосередньо укладений між сторонами договір від 17.03.2014 року у вигляді заяви-анкети, підписаної сторонами, не містить і строку повернення кредиту (користування ним).

Вимог про стягнення процентів за користування позиченими коштами та інших сум за прострочення виконання грошового зобов`язання, з підстав та у розмірах встановлених актами законодавства, зокрема статтями 625, 1048 ЦК України позивач не пред`явив.

Як визначено у п. 5 ч. 1 ст. 3 ЦК України однією із засад цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.

В Україні визнається і діє принцип верховенства права (частина перша статті 8 Конституції України). Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України, забезпечуючи при цьому верховенство права. Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Одним з елементів верховенства права є дотримання прав людини, зокрема права сторони спору на представлення її позиції та права на справедливий судовий розгляд.

Згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий розгляд його справи судом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Ідея справедливого судового розгляду передбачає здійснення судочинства на засадах рівності та змагальності сторін.

Згідно зі ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненнями чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Рівність сторін передбачає, що кожній стороні має бути надана можливість представляти справу та докази в умовах, що не є суттєво гіршими за умови опонента.

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Таким чином, у АТ КБ «ПриватБанк» відсутні правові підстави для здійснення нарахувань заборгованості по сплаті відсотків та зарахування в рахунок сплати процентів коштів, які відповідач направляв на рахунок у якості повернення отриманих коштів, як це слідує із наданого розрахунку заборгованості за договором (а.с. 10-20) та виписки за договором (а.с. 21-26), оскільки належних доказів на підтвердження досягнення із відповідачем згоди щодо умов, розміру та порядку здійснення таких нарахувань у встановленими законом формі та порядку надано не було.

Таким чином, дослідивши матеріали справи та надані докази, враховуючи поданий представником відповідача відзив та пояснення, а в анкеті-заяві відсутній розмір кредитного ліміту, яким могла користуватися ОСОБА_1 , однак із отриманої судом та дослідженої у судовому засіданні виписки по рахунках ОСОБА_1 дійсно отримала кошти та здійснювала їх погашення, суд вважає, що наявні підстави вважати, що відповідачка дійсно користувалася коштами позивача. З виписки по рахунку ОСОБА_1 вбачається, що остання дійсно отримала кошти та користуваляся ними, при цьому здійснювала погашення свого боргового зобов`язання, однак останнє зараховувалося позивачем як на погашення як боргу безпосередньо, так і як оплату відсотків за використання кредитом, пені, комісії за обслуговування, що однак було безпідставно, та така сума фактично сплачених коштів на погашення боргу відповідачем становить орієнтовно 28627 грн, при цьому розмір отриманих для користування коштів становить орієнтовно 20631 грн. Однак позивачем безпідставно зарховувалися кошти, які зараховувалися на рахунок відповідачем в рахунок боргу за відсотки за використання кредиту, пені, комісії тощо, що спровокувало наявний борг, який однак не знайшов свого підтвердження при розгляі справи у судовому засіданні.

А отже, оскільки суд вбачає повну сплату відповідачем боргу за кредитним зобов`язанням, яке виникло між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 згідно договору №б/н від 17.03.2014, у позові слід відмовити.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Враховуючи, що в позові відмовлено повністю та відповідач не надав відомостей про будь-які понесені ним судові витрати, а відтак понесені витрати позивача, залишаються за останнім.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 89, 141-142, 206, 259, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України,

вирішив:

в позові Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1-д, адреса для листування: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 50) до ОСОБА_1 (ідентифікаційни код НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості- відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Рівненського апеляційного суду безпосередньо або через Дубенський міськрайонний суд Рівненської області протягом тридцяти днів з дня його складення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження.

Дата складення повного судового рішення - 20 травня 2021 року.

Суддя М.В. Панчук