Рішення № 97040431, 19.05.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

місто Київ

19 травня 2021 року

справа №640/28371/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

судді Кузьменка В.А.,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Апеляційного суду міста Києва

про визнання незаконної відмови

ВСТАНОВИВ:

І. РУХ СПРАВИ

1. У листопаді 2020 року ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Апеляційного суду міста Києва (далі по тексту - відповідач), в якому просив визнати незаконною відмову відповідача від 14 травня 2020 року щодо ознайомлення з матеріалами окремих кримінальних справ, які перебували в провадженні Київського міського суду та були завершені до 1991 року.

2. Ухвалою від 19 листопада 2020 року Окружний адміністративний суд міста Києва звільнив позивача від сплати судового збору, прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження в адміністративній справі №640/28371/20 у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання.

3. Позивач подав до суду 15 грудня 2020 року заяву про мирне врегулювання спору, в якій пропонував відповідачу, не очікуючи рішення суду, усунути порушення прав позивача.

4. Відповідачу відзиві на позову заяву повідомив про необґрунтованість таких вимог у зв`язку із відсутністю порушення закону.

ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

5. ОСОБА_1 звернувся до Апеляційного суду міста Києва, зокрема до заступника керівника апарату - голови ліквідаційної комісії Орлюка Дмитра Леонідовича, зі зверненням, у якому зазначив, що має намір на ознайомлення з матеріалами кримінальних справ (проваджень), які в першій інстанції розглядалися Київським міським судом та Київським обласним судом в 1975-1990 роках та стосувалися вчинення особливо тяжких злочинів, за які підсудні засуджувалися до розстрілу, посилаючись на роз`яснення Українського інституту національної пам`яті від 25 березня 2020 року.

6. У своєму зверненні позивач просив вказати час та місце коли та куди він зможе прибути для виконання та реалізації своїх конституційних інтересів, зокрема вказати розпорядок роботи архівного підрозділу та відповідальну особу, яка буде готова до його візиту.

7. За результатами розгляду звернення позивача Апеляційний суд міста Києва у листі від 14 травня 2020 року №1610/1405/2020 за підписом керівника апарату - голови ліквідаційної комісії Орлюка Дмитра Леонідовича повідомив, що згідно з положеннями Закону України «Про доступ до архівних репресивних органів комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років» право на доступ до архівної інформації репресивних органів гарантується обов`язком розпорядників архівної інформації надавати та оприлюднювати архівну інформацію репресивних органів, крім випадків, передбачених цими Законом. Розпорядником архівної інформації є Галузевий державний архів Українського інституту національної пам`яті, який забезпечує право на доступ до архівної інформації репресивних органів.

8. Відповідач також вказав, що ознайомлення з матеріалами судових справ, які перебувають у провадженні суду, здійснюється на підставі та у порядку, визначеному нормами процесуального законодавства України та Закону України «Про доступ до судових рішень».

9. Вважаючи протиправною відмову відповідача щодо ознайомлення з матеріалами окремих кримінальних справ, які перебували в провадженні Київського міського суду та були завершені до 1991 року, позивач звернувся до суду.

ІІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

10. У позовній заяві вказує, що відповідач відмовив йому у доступі до архіву Апеляційного суду міста Києва з метою ознайомлення з матеріалами окремих кримінальних справ, які перебували в провадженні Київського міського суду та були завершені провадженням/розв`язані/вирішені до 1991 року.

11. На думку позивача, відмова в наданні доступу до архівних справ Апеляційного суду міста Києва (Київського міського суду) є неправомірною, у зв`язку із тим, що із роз`яснення Українського інституту національної пам`яті від 25 березня 2020 року вбачається, що дана категорія справ безумовно підпадає під категорію архівної інформації репресивних органів згідно вимог Закону України «Про доступ до архівних репресивних органів комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років», а тому може і є предметом публічного доступу будь-яких осіб, незалежно від їх процесуального становища по даним справам.

12. Позивач вважає, що посилання відповідача на те, що запитувані справи є справами, які знаходяться в провадженні суду, не витримує критики, оскільки відповідач не є повноважним, самостійним та самодостатнім органом судової влади, який здійснює правосуддя. Крім того, позивач переконаний, що запитувані ним справи є «давніми» архівними справами і доступ до яких гарантується будь-якій особі спеціально ухваленим галузевим законом.

13. Відповідач у відзиві на позовну заяву заперечив проти задоволення позовних вимог та зазначив, що зі змісту позовної заяви не вбачається, який встановлений законом обов`язок не виконано Апеляційним судом міста Києва. На думку відповідача, Апеляційний суд міста Києва не є зобов`язаною стороною у вказаних правовідносинах.

14. На думку відповідача, його відповідь в повному обсязі ґрунтується на нормах чинного законодавства і правові підстави для задоволення позову відсутні.

IV. ВИСНОВКИ СУДУ

15. Перевіривши доводи позовної заяви, дослідивши наявні у справі докази, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає за необхідне зазначити про таке.

16. Відносини, пов`язані із забезпеченням права кожного на доступ до архівної інформації репресивних органів комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років, регулює Закон України «Про доступ до архівних репресивних органів комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років».

17. Відповідно до частин першої та другої статті 4 Закону України «Про доступ до архівних репресивних органів комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років» держава гарантує право кожного на доступ до архівної інформації репресивних органів та вільний доступ до архівної інформації репресивних органів з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом

18. Як визначає частина перша статті 5 цього Закону, право на доступ до архівної інформації репресивних органів гарантується, зокрема обов`язком розпорядників архівної інформації надавати та оприлюднювати архівну інформацію репресивних органів, крім випадків, передбачених цим Законом.

19. Таким чином, розпорядники архівної інформації зобов`язані надавати та оприлюднювати архівну інформацію репресивних органів, крім випадків, передбачених Законом України «Про доступ до архівних репресивних органів комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років».

20. У свою чергу, за визначенням пунктів 1, 6 статті 2 Закону України «Про доступ до архівних репресивних органів комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років», архівна інформація репресивних органів - інформація, зафіксована на будь-яких носіях, що була створена, отримана або перебувала у репресивних органах; репресивні органи - визначені цим Законом органи комуністичного тоталітарного режиму, які діяли на території України у 1917-1991 роках, застосовували засоби і методи державного примусу і терору стосовно конкретних осіб або груп осіб з політичних, соціальних, класових, національних, релігійних або інших мотивів, діяльність яких характеризувалася численними фактами порушення прав людини.

21. Пункт 7 статі 2 згаданого Закону визначає, що розпорядник архівної інформації - це Галузевий державний архів Українського інституту національної пам`яті (далі - ГДА УІНП), а у випадках, визначених цим Законом, також державні органи, органи влади Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування, архівні установи, які фактично володіють архівною інформацією репресивних органів.

22. Згідно з частинами першою та другою статті 10 Закону України «Про доступ до архівних репресивних органів комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років» кожен має право на доступ до архівної інформації репресивних органів; доступ до архівної інформації репресивних органів забезпечують ГДА УІНП та інші розпорядники архівної інформації.

23. З огляду на вказані норми Закону суду належить встановити, чи просив позивач надати йому архівну інформацію репресивних органів та чи є Апеляційний суд міста Києва розпорядником архівної інформації, тобто чи володіє фактично архівною інформацією репресивних органів.

24. Як свідчить наявна у справі копія звернення ОСОБА_1 , він висловив намір ознайомитись з матеріалами кримінальних справ (проваджень), які в першій інстанції розглядалися Київським міським судом та Київським обласним судом в 1975-1990 роках та стосувалися вчинення особливо тяжких злочинів, за які підсудні засуджувалися до розстрілу.

25. Таким чином, зі змісту звернення позивача неможливо встановити, що він просив надати архівну інформацію репресивних органів, зокрема щодо застосування засобів і методів державного примусу і терору стосовно конкретних осіб або груп осіб з політичних, соціальних, класових, національних, релігійних або інших мотивів, діяльність яких характеризувалася численними фактами порушення прав людини.

26. Саме по собі зазначення у зверненні позивача на справи, які розглядалися Київським міським судом та Київським обласним судом в 1975-1990 роках та стосувалися вчинення особливо тяжких злочинів, за які підсудні засуджувалися до розстрілу, не свідчить, що ОСОБА_1 просив ознайомитись із архівною інформацією репресивних органів, оскільки ці суди розглядали не лише «репресивні» справи.

27. Посилання позивача у своєму зверненні на роз`яснення Українського інституту національної пам`яті від 25 березня 2020 року також не вказує на те, що це звернення є запитом про надання архівної інформації репресивних органів.

28. Суд також звертає увагу, що позивач не довів, що Апеляційний суд міста Києва є розпорядником архівної інформації та фактично володіє архівною інформацією репресивних органів.

29. При цьому суд враховує, що Київський міський суд та Київський обласний суд вважаються репресивними органами, однак, у справі відсутні докази, що архівна інформація репресивних органів фактично є у володінні відповідача.

30. Крім того, відповідно до частини п`ятої статті 8 Закону України «Про Національний архівний фонд та архівні установи» архівні документи (носії архівної інформації) репресивних органів належать державі і передаються на зберігання Галузевому державному архіву Українського інституту національної пам`яті.

31. У свою чергу відповідач заперечує, що Апеляційний суд міста Києва є розпорядником архівної інформації репресивних органів та наголошує, що розпорядником цієї інформації є Галузевий державний архів Українського інституту національної пам`яті.

32. Суд не приймає до уваги посилання позивача на лист Українського інституту національної пам`яті від 25 березня 2020 року №817/07-07-20 в якості доказу того, що відповідач є розпорядником архівної інформації репресивних органів, оскільки у вказаному листі не вказано про такі обставини та не зазначено, що у Галузевому державному архіву Українського інституту національної пам`яті відсутня архівна інформація, з якою бажає ознайомитись позивач.

33. Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

34. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

35. Частиною другою статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

36. Однак, позивач не довів та не надав належних і допустимих доказів, які б підтверджували, що ОСОБА_1 просив відповідача надати йому архівну інформацію репресивних органів та, що Апеляційний суд міста Києва є розпорядником архівної інформації і фактично володіє архівною інформацією репресивних органів.

37. Крім того, суд звертає увагу, що у листі Апеляційного суду міста Києва від 14 травня 2020 року №1610/1405/2020 не міститься вказівки на відмову ОСОБА_1 щодо ознайомлення з матеріалами окремих кримінальних справ, які перебували в провадженні Київського міського суду та були завершені до 1991 року.

38. Відповідач лише повідомив позивача, що розпорядником архівної інформації є Галузевий державний архів Українського інституту національної пам`яті, який забезпечує право на доступ до архівної інформації репресивних органів.

39. Додатково суд зауважує, що зміст позовних вимог не співпадає із вимогами звернення ОСОБА_1 до Апеляційного суду міста Києва, оскільки у цьому зверненні позивач не просив ознайомитись «з матеріалами окремих кримінальних справ, які перебували в провадженні Київського міського суду та були завершені до 1991 року».

40. Таким чином, суд вважає, що Апеляційний суд міста Києва у межах спірних правовідносин не є розпорядником архівної інформації репресивних органів, а його відповідь у листі від 14 травня 2020 року №1610/1405/2020 не вважається відмовою у наданні архівної інформації репресивних органів.

41. Доводи позивача про те, що посадові особи відповідача посилаються на те, що запитувані справи є справами, які знаходяться в провадженні суду, не відповідають дійсності.

42. Зі змісту листа Апеляційного суду міста Києва від 14 травня 2020 року №1610/1405/2020 видно, що позивача повідомлено про порядок ознайомлення з матеріалами судових справ, які перебувають у провадженні цього суду.

43. На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідач довів правомірність своєї поведінки вимогам закону, у свою чергу позивач не довів обставин, на яких ґрунтуються його вимоги, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ОСОБА_1 не підлягає задоволенню.

44. Оскільки у задоволенні позову відмовлено, розподіл судових витрат не здійснюється.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Відмовити у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 повністю.

Згідно з частиною першою статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Відповідно до частини другої статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Частина перша статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 );

Апеляційний суд міста Києва (03680, м. Київ, вул. Солом`янська, 2-а, ідентифікаційний код 02894757);

Суддя В.А. Кузьменко