Рішення № 97040417, 17.05.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 травня 2021 року м. Київ № 640/3968/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Каракашьяна С.К. при секретарі судового засідання Мині І.І., за участі позивача, представника позивача Сініциної О.П., відповідача Чичкань С.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу:

за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 доГоловного управління Держпраці у Київській областіпро визнання протиправною та скасування постанови про накладання штрафу, ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ФОП ОСОБА_1 (позивач) звернулась до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Головного управління Держпраці у Київській області (відповідач), в якому просить суд:

- визнати протиправною та скасувати постанову Головного управління Держпраці у Київській області від 24 грудня 2019 року № KB 1974/1063/АВ/ТД/ФС-711 про накладення штрафу уповноваженими особами, якою на позивача накладено штраф у розмірі 125 190,00 грн за порушення абз. 2 ч. 2 ст. 265 КЗпП України.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 25.02.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №640/3968/20.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.03.2021 призначено судове засідання у справі №640/3968/20, викликано у призначене судове засідання в якості свідка ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ).

Позовні вимоги вмотивовані наступними твердженнями позивача:

- проведення інспекційного відвідування 26.11.2019 відповідачем, було розпочато з порушенням процедури, без надання копії будь-якого погодження на здійснення позапланового заходу державного нагляду (контролю) центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики з питань державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, або відповідного державного колегіального органу;

- акт перевірки позивачу не надавався, позивач його не підписувала та не отримувала будь-яким іншим шляхом, що позбавило її права на надання зауважень стосовно складеного акту;

- позивач отримала повідомлення від відповідача про розгляд справи про накладення штрафу №43/2/19/21926 від 18.12.2019 p., в якому зазначено, що відповідач буде проводити розгляд справи про накладення штрафу, але не зазначене місце та час її розгляду;

- позивач не допускала жодних осіб до фактичного виконання трудових обов`язків, оскільки самостійно виконує функції продавця. 26.11.2019 p., в день проведення інспектування. ОСОБА_2 , разом зі своєю подругою, зайшли до приміщення магазину ФОП ОСОБА_1 випити кави, оскільки є подругами останньої. В цей час, до приміщення магазину зайшов інспектор Держпраці, та почав задавати питання ОСОБА_2 про час роботи магазину та рівень доходу. В свою чергу, ОСОБА_2 повідомила, що їй відомо про графік роботи магазину та інші подробиці, оскільки вона часто заходить до позивача та є її подругою. Під тиском інспектора Держпраці, ОСОБА_2 просила його взагалі не ставити будь-які питання, оскільки вона тут не працює, при цьому опитувальні листи ОСОБА_2 працівником відповідача не складалися, остання з ними не була ознайомлена.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував, вказавши про правомірність оскаржуваної постанови, прийнятої у межах наданих контролюючому органу повноважень.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до Конвенції Міжнародної організації праці № 81 1947 року про інспекцію праці у промисловості й торгівлі, ратифікованої Законом України від 08.09.2004 №1985-IV, Конвенції Міжнародної організації праці № 129 1969 року про інспекцію праці у сільському господарстві, ратифікованої Законом України від 08109.2004 № 1986-IV, ст. 259 Кодексу законів про працю України, Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» від 05.04.2007 № 877-V, Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 № 823, наказу Міністерства соціальної політики від 18.08.2017 № 1338, Положення про Головне управління Держпраці у Київській області, затвердженого наказом Державної служби України з питань праці від 03.08.2018 № 84, на підставі рішення керівника органу контролю про проведення інспекційних відвідувань виключно з питань виявлення неоформлених трудових відносин, прийнятим за результатами аналізу інформації, отриманої із засобів масової інформації, інших джерел, доступ до яких не обмежений законодавством, та на підставі службової записки головного державного інспектора (інспектора праці) Ющенка В.П., видано наказ від 21.11.2019 року №5934 «Про проведення інспекційного відвідування ФОП ОСОБА_1 ».

21 листопада 2019 року ГУ Держпраці у Київській обл. видано направлення №1974 для проведення інспекційного відвідування на предмет дотримання вимог законодавства про працю у ФОП ОСОБА_1 , ІНПП НОМЕР_1 , юридична адреса: АДРЕСА_2 , фактична адреса: АДРЕСА_1 .

26 листопада 2019 року Головним управлінням Держпраці у Київській області складено вимогу №1974, згідно якої, відповідно до пп.2 п.11, п.12,18 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю , затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 року №823, зобов`язано ФОП ОСОБА_1 у строк до 12 год. 00 хв. 02.12.2019 надати документи.

В подальшому, Головним управлінням Держпраці у Київській області складено акт інспекційного відвідування від 06.12.2019 №КВ1974/1063/АВ.

Згідно листа від 18.12.2019 №43/2/19/21926 ФОП ОСОБА_1 повідомлено про розгляд справи про накладання штрафу за порушення законодавства про працю.

24 грудня 2019 року відповідачем прийнято постанову №КВ1974/1063/АВ/ТД/ФС-71 якою, на підставі абз.2 частини 2 ст. 265 КЗпП України накладено на ФОП ОСОБА_1 штраф у розмірі 125190,00 грн.

Вважаючи вказану постанову протиправною та такою, що підлягає скасуванню, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Щодо підстав та порядку проведення інспекційного відвідування посадовими особами відповідача.

Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначаються Законом України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" від 05 квітня 2007 року № 877-V (далі - Закон № 877-V), дія якого поширюється на відносини, пов`язані зі здійсненням державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Згідно з частиною четвертою статті 2 Закону № 877-V заходи контролю здійснюються органами державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами.

Зазначені у частині четвертій цієї статті органи, що здійснюють державний нагляд (контроль) у встановленому Законом № 877-V порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зобов`язані забезпечити дотримання вимог статті 1, статті 3, частин першої, четвертої, шостої - восьмої, абзацу другого частини десятої, частин тринадцятої та чотирнадцятої статті 4, частин першої - четвертої статті 5, частини третьої статті 6, частин першої - четвертої та шостої статті 7, статей 9, 10, 19, 20, 21, частини третьої статті 22 цього Закону.

Зокрема, згідно частини п`ятої статті 2 Закону № 877-V, органи Держпраці при проведення заходів державного нагляду (контролю), додержуються принципів державного нагляду (контролю); місця здійснення державного нагляду (контролю); вимог щодо врегулювання окремих питань виключно законами; обмеження у проведеннях заходів нагляду контролю в разі наявності конфлікту інтересів; трактування норм на корить суб`єкта господарювання у разі їх неоднозначного трактування; заборона на вилучення оригіналів документів та техніки; обов`язку збереження комерційної та конфіденційної таємниці; умов проведення планових заходів, розробки методики для визначення критерії ризику; право суб`єкта господарювання на ознайомлення з підставами заходу та отримання посвідчення (направлення) на проведення заходу; вимог до складення наказу, посвідчення (направлення) на проведення заходу та акту за результатами заходу; відповідальність посадових осіб органу державного нагляду (контролю); права суб`єктів господарювання; право на консультативні підтримку суб`єктів господарювання; громадський захист; оскарження рішень органів державного нагляду (контролю); та умови віднесення суб`єктів господарювання до незначного ступеня ризиків у разі не затвердження відповідних критеріїв розподілу.

Перелік підстав для здійснення позапланового заходу (позапланової перевірки) визначено частиною першою статті 6 Закону № 877-V.

Суд зауважує, що у Законі № 877-V відсутня така підстава для проведення позапланового заходу, як результат аналізу інформації, отриманої з інших джерел, доступ до яких не обмежений законодавством.

Однак, суд звертає увагу на те, що за змістом частини другої статті 6 Закону № 877-V проведення позапланових заходів з інших підстав, крім передбачених цією статтею, забороняється, крім позапланових заходів, передбачених частиною четвертою статті 2 цього Закону. Отже наведено норма права містить у своїй побудові виключення із загального правила.

Суд повторює, що за правилами частини четвертої статті 2 Закону № 877-V заходи контролю здійснюються, зокрема, органами державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах.

Аналіз наведеної норми права дає підстави стверджувати, що у разі проведення позапланового заходу органами державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, інші підстави для його проведення можуть бути визначені відповідним законом, який регулює цю сферу. І таким нормативно-правовим актом, у даному випадку, є Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 року №823, підпунктом 1 та 2 пункту 5 якого визначено, що підставами для здійснення інспекційних відвідувань є звернення працівника про порушення стосовно нього законодавства про працю; звернення фізичної особи, стосовно якої порушено правила оформлення трудових відносин.

За приписами пункту 8 Порядку №823 під час проведення інспекційного відвідування інспектор праці повинен пред`явити об`єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі своє службове посвідчення, перед підписанням акта інспекційного відвідування надати копію відповідного направлення на проведення інспекційного відвідування та внести запис про його проведення до відповідного журналу реєстрації заходів державного нагляду (контролю) об`єкта відвідування (за його наявності).

Згідно з пунктом 9 Порядку №823 тривалість інспекційного відвідування не може перевищувати 10 робочих днів.

Пунктом 13 Порядку №823 визначено, що під час проведення інспекційного відвідування об`єкт відвідування має право:

1) перевіряти в інспектора праці наявність службового посвідчення;

2) одержувати копію направлення на проведення інспекційного відвідування;

3) не допускати до проведення інспекційного відвідування у разі:

відсутності службового посвідчення;

коли на офіційному веб-сайті Держпраці не оприлюднено уніфікованої форми акта інспекційного відвідування;

4) вимагати припинення інспекційного відвідування у разі перевищення визначеного пунктом 9 цього Порядку максимального строку здійснення такого заходу;

5) подавати в письмовій формі свої пояснення, зауваження до акта інспекційного відвідування;

6) вимагати від інспектора праці внесення запису про проведення інспекційного відвідування до відповідного журналу реєстрації заходів державного нагляду (контролю) об`єкта відвідування (за його наявності) перед поданням акта інспекційного відвідування для підпису об`єктом відвідування або уповноваженою ним посадовою особою;

7) перед підписанням акта інспекційного відвідування бути поінформованим про свої права та обов`язки;

8) вимагати від інспектора праці додержання вимог законодавства;

9) вимагати нерозголошення комерційної таємниці або конфіденційної інформації об`єкта відвідування;

10) оскаржувати в установленому законодавством порядку неправомірні дії інспектора праці;

11) отримувати консультативну допомогу від інспектора праці з метою запобігання порушенням під час проведення інспекційних відвідувань;

12) фіксувати проведення інспекційного відвідування засобами аудіо-, фото- та відеотехніки;

13) оскаржувати відповідно до пункту 26 цього Порядку припис та/або вимогу інспектора праці.

У відповідності до пункту 14 Порядку №823 у разі створення об`єктом відвідування перешкод у діяльності інспектора праці (відмова у допуску до проведення відвідування, зокрема ненадання на письмову вимогу інспектора праці інформації, необхідної для проведення інспекційного відвідування; перешкода в реалізації інших прав, передбачених пунктом 10 цього Порядку), відсутності об`єкта відвідування або уповноваженої ним особи за місцезнаходженням (адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, інших документах, що стали підставою для проведення відвідування), відсутності документів, ведення яких передбачено законодавством про працю, перевищення строків проведення інспекційного відвідування, визначених пунктом 9 цього Порядку, складається акт про неможливість проведення інспекційного відвідування із зазначенням відповідних підстав, який у разі можливості підписується об`єктом відвідування або іншою уповноваженою ним особою.

З аналізу викладених вище вимог законодавства про працю, вбачається, що інспектори праці під час здійснення інспекційного відвідування зобов`язані пред`явити об`єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі своє службове посвідчення та надати копію відповідного направлення на проведення інспекційного відвідування.

З вищевикладеного вбачається, наведеним вище порядком не передбачено надання інспекторами праці документів, зазначених у направленні, зокрема, наказу про проведення перевірки та звернення, що стало підставою для інспекційного відвідування, а також погодження центрального органу виконавчої влади.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що інспектування позивача проведено з дотриманням норм Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 року №823.

Стосовно виявлених в ході інспекційного відвідування порушень, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 24 Кодексу законів про працю України працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Частиною 1 ст. 265 Кодексу законів про працю України передбачено, що посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.

Абзацом 2 ч. 2 ст. 265 Кодексу законів про працю України встановлено, що юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі: фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту) - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

Аналізуючи наведені вище норми законодавства, суд враховує, що правовою підставою для винесення постанови про накладення штрафу є, зокрема встановлення факту допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору. При цьому такий факт допуску повинен бути належним чином зафіксований у складеному посадовою особою Держпраці чи її територіального органу акті перевірки та доведений належними доказами.

Водночас при накладенні штрафу слід виходити із загальних норм права відносно відповідальності за порушення та встановлення в діях підприємства складу правопорушення з метою застосування юридичної відповідальності у вигляді штрафу.

Необхідно враховувати, що елементами правопорушення є вина та наявність причинного зв`язку між самим порушенням та його наслідками.

Із цією нормою кореспондує стаття 77 Кодексу адміністративного судочинства України, якою на сторони покладено обов`язок доводити ті обставини, на яких ґрунтуються їх вимоги та заперечення.

До того ж, диспозиція частини 2 статті 265 Кодексу законів про працю України встановлює відповідальність саме за "фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору".

В ході розгляду справи суд встановив, що правомірність застосування до позивача штрафу, визначеного статтею 265 Кодексу законів про працю України, відповідач пов`язує з інформацією, викладеною у пояснювальній гр. ОСОБА_2 .

З метою забезпечення повного і всебічного з`ясування обставин в адміністративній справі та прийняття законного і обґрунтованого рішення, суд дійшов висновку про наявність виклику в якості свідка ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ), оскільки зазначеній особі можуть бути повідомлені обставини, які безпосередньо стосуються розгляду даної справи.

В свою чергу, свідок ОСОБА_2 , будучи попередженим про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві показання, вказав, що на час початку перевірки дійсно була присутня в магазині ФОП ОСОБА_1 , проте фактично не перебуває в будь-яких трудових відносинах з ФОП ОСОБА_1 , а перебуває з позивачем в дружніх стосунках.

Свідок зазначив, що спілкуючись з ОСОБА_1 вона обізнана з розміром заробітної плати та графіком роботи магазину, оскільки остання перебувала в пошуку працівника, проте жодних письмових пояснень інспектору праці не надавала.

Також, суд зазначає, що сама по собі пояснювальна, на яку посилається відповідач, не містить дати, визначення особи, якою зроблено підпис, паспортних даних ОСОБА_2 , більше того наявність свого підпису на вказаних пояснення свідок заперечив. Крім того, дана записка містить, у якості адреси гр. ОСОБА_2 адресу магазину, що перевірявся.

Отже, пояснювальна ОСОБА_2 не свідчить про фактичний допуск до роботи останньої у ФОП ОСОБА_1 та не може бути розцінена судом як належний доказ.

Отже, факт використання ФОП ОСОБА_1 найманої праці ОСОБА_2 не встановлений, оскільки на підтвердження вказаних обставин не надано належних доказів того, що під час перевірки ОСОБА_2 здійснювала функції продавця, як найманий працівник позивача, а не просто була присутня в приміщенні магазину, з огляду на дружні стосунки з позивачем, як стверджує про це свідок.

При цьому свідок заперечував належність йому підпису під поясненнями, на підставі яких позивача було притягнуто до відповідальності.

Натомість відповідачем не було заявлено клопотань про призначення експертизи підпису, або виклику в якості свідка посадової особи, яка проводила перевірку.

Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Виходячи з приписів вказаної норми процесуального права, при розгляді судом спору щодо правомірності рішення Головного управління Держпраці в Київській області, яким позивачу нараховані штрафні санкції, презюмується добросовісність суб`єкта господарювання, якщо зазначеним органом не доведено інше.

Відповідач не довів правомірність прийнятого рішення, відтак оскаржуване рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Таким чином, суд не вбачає підстав для застосування відповідачем до позивача штрафних санкцій, передбачених абзацом 2 частини 2 статті 265 Кодексу законів про працю України.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Зважаючи на пункт 3 частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якого у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті (вчинені) вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), суд дійшов висновку, що відповідач, накладаючи на позивача штрафні санкції, не врахував всіх обставин, а тому виніс необґрунтовану постанову.

Керуючись вимогами ст.ст. 2, 5 - 11, 19, 72 - 77, 90, 139, 241 - 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов ФОП ОСОБА_1 задовольнити повністю.

2. Визнати протиправною та скасувати постанову Головного управління Держпраці у Київській області від 24 грудня 2019 року № KB 1974/1063/АВ/ТД/ФС-711.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 КАС України.

Повний текст рішення складено 19.05.2021.

Суддя С.К. Каракашьян