Ухвала суду № 97037959, 20.05.2021, Іваничівський районний суд Волинської області

Справа № 156/838/20

Провадження № 1-кп/156/26/21

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 травня 2021 року смт Іваничі

Іваничівський районний суд Волинської області в складі:

головуючого судді Федечко М. О.,

за участю: секретаря судових засідань Салатюк Г.В.

прокурора Лісневського К.В.

обвинуваченого ОСОБА_1

захисника Колєсова М.Г.

провівши в залі судових засідань Іваничівського районного суду Волинської області судове засідання у кримінальному провадженні № 12020030080000150 внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань 22.05.2020 року по обвинуваченню ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушеннь, передбачених ч. 1 та ч. 2 ст. 307 КК України,

В С Т А Н О В И В:

В провадження Іваничівського районного суду Волинської області надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12020030080000150 внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань 22.05.2020 року по обвинуваченню ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 та ч. 2 ст. 307 КК України.

Ухвалою судді від 18 серпня 2020 року призначено підготовче судове засідання по даному кримінальному провадженню.

Ухвалою від 18 серпня 2020 року кримінальне провадження призначено до судового розгляду, продовжено обвинуваченому ОСОБА_1 дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів до 16 жовтня 2020 року.

В подальшому, ухвалами від 09 жовтня 2020 року, 03.12.2020 року, 27.01.2021 року, 22.03.2021 року обвинуваченому ОСОБА_1 продовжено дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, строк дії ухвали щодо продовження дії запобіжного заходу закінчується 20 травня 2021 року о 24 год.

В судовому засіданні прокурор заявив клопотання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_1 . У клопотанні зазначає, що визначені ст.177 КПК України ризики, які існували на час обрання запобіжного заходу, не відпали, а продовжують існувати і на стадії судового провадження. Слідством на даний час зібрано матеріали, що підтверджують обставини, які дають підстави обвинувачувати ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч.1, 2 ст.307 КК України, у зв`язку з чим обвинувачений ОСОБА_1 може переховуватися від суду. Злочини у яких обвинувачується ОСОБА_1 за ч.1 та ч.2 ст.307 КК України відносяться до категорії тяжких і за які у разі визнання його винним передбачено покарання на строк до десяти років позбавлення волі з конфіскацією майна. Наявні ризики обгрунтовує також тим, що ОСОБА_1 знято з реєстрації 24.10.2019 року у АДРЕСА_1 , 08.11.2019 року місце проживання обвинуваченого було зареєстровано у АДРЕСА_2 , де він і зареєстрований на даний час, хоча фактично проживає у АДРЕСА_3 . ОСОБА_1 раніше неодноразово судимий, останній раз у 2008 році за вчинення тяжких кримінальних правопорушень передбачених ч.2 ст.121, ч.2 ст.186, ч.2, 4 ст.187 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі строком на 10 років 6 місяців, судимість за які не знята та не погашена у встановленому законом порядку, є молодого віку та немає суттєвих вад здоров`я. Наведені вище ризики на думку прокурора перешкоджають обрати обвинуваченому ОСОБА_1 більш м`який запобіжний захід, а ніж тримання під вартою.

Захисник обвинуваченого заявив клопотання про зміну запобіжного заходу для обвинуваченого ОСОБА_1 з тримання під вартою на домашній арешт у нічний час строком на два місяці. Клопотання обгрунтовує тим, що обвинувачений перебуває під вартою довгий час, ризики які мали місце очевидно зменшилися, в судовому засіданні був допитаний свідок обвинувачення, який залегендований, тому можливість впливу на даного свідка відсутня. Вказує на те, що обвинувачений має місце реєстрації, постійне місце проживання більше трьох років, проживає у цивільному шлюбі з ОСОБА_2 , яка є інвалідом третьої групи, приймає активну участь у сімейних справах, в тому числі утриманні сім`ї та вихованні дітей, за місцем проживання характеризується позитивно, офіційно працевлаштований, Крім цього ІНФОРМАЦІЯ_1 померла матір дружини обвинуваченого ОСОБА_3 , яка допомагала їй у господарстві та за доглядом трьох дітей та їй потрібна допомога. З метою повернення обвинуваченого на роботу у ТзОВ «Вербена» просить обрати йому домашній арешт лише у нічний час.

Обвинувачений ОСОБА_1 просить обрати йому більш м`який запобіжний захід - у вигляді домашнього арешту.

Заслухавши думку учасників судового провадження, суд приходить до наступного висновку.

Вирішуючи питання про продовження строку тримання під вартою, суд повинен оцінити в сукупності обставини, передбачені ч.1 ст.194 КПК України, а також підстави та обставини, що враховуються при обранні запобіжного заходу, зокрема, ризики переховування від органів досудового розслідування та/або суду, знищення доказів, незаконного впливу на учасників судового провадження, перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, продовження кримінального правопорушення або вчинення іншого тощо. При цьому у відповідності до п.3, п.4 ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод ризик переховування обвинуваченого (підозрюваного) від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення.

Прокурор у клопотанні про продовження строку тримання під вартою вказав, що на даний час продовжують існувати ризики того, що обвинувачений може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, та може вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення у якому обвинувачується, які слугували підставами для обрання обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

Суд вважає за необхідне зазначити, що рішення суду про застосування до особи запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, або продовження строку дії такого запобіжного заходу буде обґрунтованим не лише, якщо воно відповідає внутрішньому законодавству, але й постановлене з урахуванням положень Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики ЄСПЛ, що узгоджується з вимогами ч.5 ст.9 КПК України.

ЄСПЛ неодноразово наголошував, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.

Відповідно до вимог ст.177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Крім того, при вирішенні питання про обрання, продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд повинен врахувати обставини, передбачені ст.178 КПК України, зокрема, тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та дані, які її характеризують і можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.

Згідно з ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

В контексті практики ЄСПЛ ризик втечі обвинуваченого не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі, або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня (рішення в справі "Панченко проти Росії").

В контексті п.3 ст.5 Конвенції (правова позиція ЄСПЛ у п.60 рішення у справі "Єлоєв проти України") після спливу певного проміжку часу (досудового розслідування, судового розгляду) навіть обґрунтована підозра у вчиненні злочину не може бути єдиним виправданням тримання під вартою підозрюваного, обвинуваченого, а тому суду в разі задоволення клопотання про обрання або продовження терміну застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою необхідно чітко зазначити у судовому рішенні про наявність іншої підстави (підстав) або ризиків, що передбачені ч.1 ст.177 КПК України.

Ступінь тяжкості висунутого ОСОБА_1 обвинувачення, і покарання, що загрожує у разі визнання його винуватим у вчиненні інкримінованих злочинів, на думку суду на даному етапі розгляду кримінального провадження, не є достатньою підставою для продовження останньому обраного йому запобіжного заходу.

В ході розгляду клопотання встановлено, що на даний час суд перебуває на стадії дослідження доказів у справі, усі докази долучені прокурором до матеріалів кримінального провадження, єдиний свідок обвинувачення на даний час допитаний судом, у зв`язку з чим такі ризики як можливість незаконного впливу на свідків, знищення речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином зменшилися. В клопотанні сторони обвинувачення про продовження ОСОБА_1 строку тримання під вартою містяться посилання, фактично, на ті самі обставини, які слугували підставами для застосування запобіжного заходу та неодноразового його продовження, нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою у клопотанні не вказано.

Враховуючи те, що ризики на які посилається прокурор з розглядом кримінального провадження суттєво зменшилися, за наявності у обвинуваченого місця проживання та реєстрації, проживання з цивільною дружиною протягом трьох років, ризик переховування від суду суттєво зменшується.

Враховуючи вказані обставини, суд приходить до висновку, що належна процесуальна поведінка обвинуваченого, на даному етапі розгляду справи, може бути забезпечена застосуванням менш суворого запобіжного заходу у вигляді саме цілодобового домашнього арешту з покладенням обов`язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України, а не лише домашнього арешту у нічний час доби, як клопотав захисник, враховуючи, що захисником не подано суду доказів того, що ОСОБА_1 на даний час забезпечений робочим місцем у ТзОВ «Вербена», а надана характеристика надавалась суду при розгляді справи ще у 2020 році без її дати, та застосування цілодобового домашнього арешту не перешкодить йому здійснювати догляд за дружиною та дітьми.

На підставі викладеного, керуючись. ст.177, ст.178, ст.181, ст.193,ст.194, ст.195, ст.196, ст.202, 369, 372 КПК України, суд, —

ухвалив:

У задоволенні клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на строк шістдесят днів відмовити.

Клопотання захисника Колєсова М.Г. та обвинуваченого ОСОБА_1 задоволити частково.

Замінити застосований до обвинуваченого ОСОБА_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту за адресою: АДРЕСА_3 строком на два місяці, з 20 травня 2021 року до 20 липня 2021 року включно.

Відповідно до ч.5 ст.194 КПК України покласти на обвинуваченого ОСОБА_1 , наступні обов`язки:

прибувати на виклик до суду на першу вимогу;

цілодобово не залишати місце свого проживання без дозволу суду;

утримуватися від спілкування з потерпілими та свідками у даному кримінальному провадженні;

здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт або інші документи, що дають право на виїзд з України.

носити електронний засіб контролю.

Ухвалу передати для виконання до відділення поліції №1 м.Нововолинськ Володимир-Волинського районного відділу поліції ГУНП у Волинській області за місцем проживання обвинуваченого ОСОБА_1 .

Згідно вимог ч.4 ст.181 КПК України орган поліції, зобов`язаний негайно поставити на облік особу, щодо якої змінено запобіжний захід на домашній арешт і повідомити про це суд.

Відповідно до вимог п.1 ч.3 ст.202 КПК України обвинуваченого ОСОБА_1 негайно звільнити з-під варти.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала може бути оскаржене до Волинського апеляційного суду протягом семи днів з дня її оголошення.

Суддя М.О. Федечко