Ухвала суду № 97037780, 19.05.2021, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

УХВАЛА

19 травня 2021 року Справа №520/2192/21

Суддя Харківського окружного адміністративного суду Ніколаєва О.В., розглядаючи клопотання представника Головного управління ДПС у Харківській області про закриття провадження у справі №520/520/2192/21

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління ДПС в Харківській області

про визнання дій протиправними, визнання протиправною вимогу та скасування вимоги,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі по тексту – позивач, ОСОБА_1 ) 12.02.2021 звернулася до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС в Харківській області (далі по тексту – відповідач, ГУ ДПС в Харківській області), в якому просить:

- визнати протиправними дії відповідача щодо нарахування єдиного соціального внеску позивачу за період з 01.01.2017 по 31.12.2020;

- визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 18.11.2019 №Ф-3212-57.

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями 12.02.2021 справу передано на розгляд судді ОСОБА_2 .

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 17.02.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи у адміністративній справі №520/2192/21.

Відповідачем 25.03.2021 до суду надано відзив на позовну заяву, згідно з яким ГУ ДПС України в Харківській області просить закрити провадження у справі №520/2192/21, посилаючись на те, що 02.03.2021 податковим органом прийнято рішення про списання боргу (недоїмки) з єдиного внеску №290/20-40-13-12-30/ЄВ, відтак, на думку відповідача оскаржувана у даній справі позивачем вимога вважається відкликанною.

Дослідивши подані представником відповідача документи, суд зазначає наступне.

Згідно пункту 8 частини 1 статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності суб`єкта владних повноважень, якщо оскаржувані порушення були виправлені суб`єктом владних повноважень і при цьому відсутні підстави вважати, що повне відновлення законних прав та інтересів позивача неможливе без визнання рішень, дій або бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправними після такого виправлення.

Таким чином, у розумінні пункту 8 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України у разі встановлення під час розгляду справи виправлення відповідачем оскаржуваних позивачем порушень, суд має вирішити питання можливості закриття провадження у справі. При цьому, вирішуючи зазначене питання, суд має з`ясувати, чи не призведе закриття провадження у справі до того, що законні права та інтереси позивача не будуть відновленні навіть після виправлення відповідачем оскаржуваних порушень.

Тобто для застосування названої підстави для закриття провадження у справі необхідна сукупність певних фактів. Зокрема, оскаржувані порушення мають бути виправлені самостійно суб`єктом владних повноважень, а також мають бути відсутні підстави вважати, що повне відновлення законних прав та інтересів позивача неможливе без визнання таких дій чи бездіяльності протиправними.

Судовому захисту в адміністративному судочинстві підлягає законний інтерес, якому властиві такі ознаки:

- має правовий характер, тобто перебуває у сфері правового регулювання;

- пов`язаний із конкретним матеріальним або нематеріальним благом;

- є визначеним благо, на яке спрямоване прагнення, не може бути абстрактним або загальним, у позовній заяві особа повинна зазначити, який саме її інтерес порушено та в чому він полягає;

- є персоналізованим (суб`єктивним) тобто належить конкретній особі (позивачу);

- суб`єктом порушення позивач вважає суб`єкта владних повноважень.

Обставинами, що свідчать про очевидну відсутність у позивача законного інтересу (а отже, й матеріально-правової заінтересованості), є:

- незаконність інтересу його суперечність Конституції, законам України, принципам права;

- не правовий характер вимог вимоги не породжують правових наслідків для позивача;

- встановлена законом заборона пред`явлення позову на захист певного інтересу (наприклад, заборона оскаржувати рішення дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя особою, яка подала скаргу на суддю);

- коло осіб, які можуть бути позивачами, прямо визначено законом, і позивач до їх числа не належить (це свідчить про відсутність матеріальної правоздатності);

- позивач звернувся за захистом інтересів інших осіб держави, громади, фізичної або юридичної особи без відповідних правових підстав або в інтересах невизначеного кола осіб.

Оскільки йдеться про обмеження доступу до судочинства, очевидність відсутності у позивача законного інтересу повинна бути поза межами обґрунтованого сумніву. Якщо такий сумнів є, він повинен тлумачитися на користь позивача. При цьому, позивач повинен довести, що він є потерпілим від порушення з боку суб`єкта владних повноважень, зокрема має місце безпосередній негативний суттєвий вплив порушення на позивача або обґрунтована ймовірність негативного впливу на позивача у майбутньому.

З`ясування матеріально-правової заінтересованості позивача передує розгляду питання щодо правомірності рішення, котре оскаржується. Відсутність матеріально-правової заінтересованості позивача є підставою для відмови у задоволенні позову незалежно від правомірності чи неправомірності оскарженого рішення.

Викладених висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 28.02.2019 у справі №522/3665/17.

Суд зазначає, що право на доступ до правосуддя, а також на захист прав та інтересів в суді є основоположними конституційними правами особи та регламентовані Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, зокрема статтею 6.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У справі «Беллет проти Франції» («Bellet v. France») Європейський Суд з прав людини зазначив, що стаття 6 параграфу 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.

При цьому, судом враховується, що позивач заперечує проти закриття провадження у справі, обґрунтовуючи свою позицію, зокрема, тим, що без наявності рішення податкового органу про скасування податкової вимоги не можливе повне відновлення законних прав та інтересів позивача.

Так, відповідно до пункту 60.1 статті 60 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними, якщо:

- сума податкового боргу самостійно погашається платником податків або органом стягнення;

- контролюючий орган скасовує раніше прийняте податкове повідомлення-рішення про нарахування суми грошового зобов`язання або податкову вимогу;

- контролюючий орган зменшує нараховану суму грошового зобов`язання раніше прийнятого податкового повідомлення-рішення або суму податкового боргу, визначену в податковій вимозі;

- рішенням суду, що набрало законної сили, скасовується повідомлення-рішення контролюючого органу або сума податкового боргу, визначена в податковій вимозі.

Вказаним нормам кореспондуються положення пункту 1 розділу VI Порядку направлення контролюючими органами податкових вимог платникам податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30.06.2017 №610, згідно якого податкова вимога вважається відкликаною:

- у день, протягом якого відбулося самостійне погашення суми податкового боргу платником податків або органом стягнення у повному обсязі;

- з дня прийняття контролюючим органом рішення про скасування податкової вимоги;

- з дня надходження до платника податків податкової вимоги, яка містить зменшену контролюючим органом або за рішенням суду, що набрало законної сили, суму податкового боргу, визначену в раніше направленій податковій вимозі;

- у день набрання законної сили рішенням суду, яким скасовано суму податкового боргу, визначену у податковій вимозі.

Судом не встановлено факту прийняття рішення про скасування податкової вимоги у відповідності до вимог податкового законодавства, натомість вбачається відкликання податкової вимоги лише з доказів, які у силу частини 2 статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України не можуть у даному випадку вважатися допустимими, з огляду на пряму норму законодавства, яка визначає порядок відкликання податкових вимог.

Таким чином, клопотання представника відповідача про закриття провадження у справі є необґрунтованим та суд не вбачає правових підстав для його задоволення.

Керуючись статтями 9, 205, 229, 238, 241, 248, 256, Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В :

У задоволенні клопотання представника Головного управління ДПС у Харківській області про закриття провадження у справі №520/2192/21 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Харківській області про визнання дій протиправними, визнання протиправною вимогу та скасування вимоги - відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя О.В. Ніколаєва