Рішення № 97037691, 20.05.2021, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/1987/21

20 травня 2021 рокум. Тернопіль Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі головуючої судді Мірінович У.А., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Тернопільській області, як відокремленого підрозділу ДПС України про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Тернопільського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Тернопільській області, як відокремленого підрозділу ДПС України, у якій позивач просить:

визнати дії ГУ ДПС у Тернопільській області як відокремленого підрозділу Державної податкової служби України щодо не приведення у відповідність інтегрованої картки шляхом виключення з обліку суми боргу (недоїмки) по єдиному внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в розмірі 18276,72грн та неповернення безпідставно стягнутих коштів в розмірі 11284,36грн відносно ОСОБА_1 протиправними;

зобов`язати ГУ ДПС у Тернопільській області як відокремленого підрозділу Державної податкової служби України привести у відповідність інтегровану картку ОСОБА_1 шляхом виключення з обліку суми боргу (недоїмки) по єдиному внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в розмірі 18276,72грн та повернути останній безпідставно стягнуті кошти в розмірі 11284,36грн (за визначеною ПК України, Наказом №6 та Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" процедурою).

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 04.02.2019 ГУ ДФС у Тернопільській області винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-6071-54 в сумі 18276,72грн, яку в подальшому виставлено платнику ОСОБА_1 . Вказану вимогу направлено для примусового виконання до Тернопільського міського відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ).

Не погоджуючись із такою вимогою, позивач оскаржила її в судовому порядку. Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 08.04.2020, яке залишено в силі постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 06.07.2020, вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-6071-54 визнано протиправною та скасовано.

Позивач зазначає, що в період оскарження вимоги в судовому порядку, згідно платіжних доручень №6258 від 12.08.2020, №5705 від 16.07.2020, №4424 від 04.06.20202, №3096 від 30.04.2020, №2860 від 24.04.2020, №2168 від 08.04.2020, в межах виконавчого провадження №59588230, кошти в сумі 11284,36 грн, були стягнуті з ОСОБА_1 та перераховані на рахунок ГУ ДПС у Тернопільській області (код отримувача 43142763, рахунок UА 3789999800003556692040011918).

03.03.2021, враховуючи рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 08.04.2020, представник позивача звернувся до відповідача із заявою про приведення у відповідність інтегрованої картки платника ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 шляхом виключення з обліку суми боргу (недоїмки) по єдиному внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в розмірі 18 276,72грн.

11.03.2021, враховуючи рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 08.04.2020 року, представник позивача звернувся до відповідача із заявою про повернення безпідставно стягнутих коштів в сумі 11284,36грн.

Відповідно до листів відповідача від 23.03.2021 та від 24.03.2021, заяви представника ОСОБА_1 залишено без виконання. Як підставу для невиконання заяв, податковим органом зазначено, що скасування вимоги не є підставою для скасування боргу чи приведення інтегрованої картки у відповідність.

Позивач вважає, що дії відповідача щодо не приведення у відповідність інтегрованої картки шляхом виключення з обліку суми боргу (недоїмки) по єдиному внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в розмірі 18276,72 грн та неповернення безпідставно стягнутих коштів в розмірі 11284,36 грн є протиправними, з огляду на що звернувся з даним позовом в суд.

Ухвалою суду від 19.04.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у даній справі, ухвалено судовий розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) суддею одноособово.

06.05.2021, через відділ документального забезпечення суду, надійшов відзив на позовну заяву з додатками, зі змісту якого слідує, що відповідач повністю заперечує проти задоволення позовних вимог та зазначає, що позивач з 07.10.2014 взята на облік як платник єдиного соціального внеску, однак станом до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено запис від 24.01.2019 про припинення підприємницької діяльності позивачем на підставі самостійно прийнятого рішення. Разом з тим, за період 2017 та 2018 років, позивачу, як самозайнятій особі, нараховано єдиний соціальний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в розмірі 18276,72грн та винесено вимогу про сплату єдиного соціального внеску №Ф-6071-54 від 04.02.2019.

Відповідач у відзиві на позовну заяву також вказав на скасування зазначеної вимоги в судовому порядку, однак, звернув увагу на те, що рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 08.04.2020, яке залишено в силі постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 06.07.2020, суд лише визнав протиправною та скасував оскаржену вимогу, в той же час, не зобов`язував податковий орган здійснювати будь-які коригування в інтегровані картці ОСОБА_1 за платежем «єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», що, як наслідок, виключає з боку контролюючого органу вчинення будь-яких протиправних дій. Також вказав, що рішення суду в частині скасування оскарженої вимоги виконано відповідачем у повному обсязі (арк. справи 35-55).

Ухвалою від 11.05.2021, суд відмовив у задоволення клопотання представника відповідача про розгляд справи №500/1987/21 у судовому засіданні з повідомленням сторін.

Дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд встановив наступні обставини.

Як підтверджується матеріалами справи та інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, позивача – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , було зареєстровано як фізичну особу-підприємця з основним видом економічної діяльності « 47.71 Роздрібна торгівля одягом у спеціалізованих магазинах», станом на 07.10.2014, взято на облік як платника податків та як платника єдиного соціального внеску. Надалі, до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, на підставі власного рішення позивача, внесено запис №26460060002027233 від 24.01.2019 про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (https://usr.minjust.gov.ua/content/free-search/person-result).

04.02.2019 Головним управлінням ДФС у Тернопільській області, винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-6071-54, згідно якої станом на 31.01.2019, на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів платника податків, у ОСОБА_1 обліковується заборгованість зі сплати єдиного соціального внеску в розмірі 18276,72грн (арк. справи 7).

23.01.2020 позивач звернулась до Тернопільського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДПС у Тернопільській області (правонаступник Головного управління ДФС у Тернопільській області) про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ф-6071-54 від 04.02.2019 в розмірі 18276,72грн.

Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 08.04.2020 у справі №500/306/20, позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Тернопільській області задоволено в повному обсязі, визнано протиправною і скасовано вимогу Головного управління ДФС у Тернопільській області про сплату боргу (недоїмки) №Ф-6071-54 від 04.02.2019 в розмірі 18276,72грн (арк. справи 8-11).

Визнаючи протиправною та скасовуючи вимогу №Ф-6071-54 від 04.02.2019, судом встановлено, що за час реєстрації ОСОБА_1 як фізичної особи – підприємця, вона не подавала податкової та іншої звітності, оскільки не здійснювала жодної підприємницької діяльності, позаяк на постійній основі працювала в Тернопільському національному медичному університеті ім. Я Горбачевського, де із її заробітної плати сплачувався єдиний внесок у відповідності до законодавства

Зазначене рішення суду набрало законної сили 06.07.2020, оскільки залишено без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 06.07.2020.

Тернопільський міський відділ державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) звернувся із листом від 18.09.2020 №75814 до Головного управління ДФС у Тернопільській області у якому просив повернути сплачені кошти в сумі 11284,36грн на депозитний рахунок Тернопільського міського відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ), оскільки на їх адресу надійшла заява ОСОБА_1 про повернення стягнутих із неї коштів на підставі примусового виконання вимоги №Ф-6071-54 від 04.02.2019 (арк. справи 12).

Головним управлінням ДПС у Тернопільській області, на лист органу державної виконавчої служби, надано відповідь від 20.10.2020 про те, що підстав для повернення «стягнутих коштів» немає, позаяк скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) з єдиного соціального внеску, не призводить до автоматичного скасування нарахувань та суми боргу по цьому платежу (арк. справи 13).

В матеріалах справи також міститься лист Головного управління ДПС у Тернопільській області від 22.10.2020 №4693/10-5/19-00-13-03/22899, який адресовано Тернопільському міському відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) зі змісту якого слідує, що відповідач звернувся з проханням до органу державної виконавчої служби з проханням повернути без виконання надіслану до примусового виконання вимогу №Ф-6071-54 від 04.02.2019 на суму 18276,72 грн по ФОП ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), оскільки така вимога скасована в судовому порядку (арк. справи 50).

03.03.2021 позивач, в інтересах якої діяв адвокат ОСОБА_2 , звернулась до Головного управління ДПС у Тернопільській області із заявою привести у відповідність її інтегровану картку платника єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування шляхом виключення з обліку суми боргу (недоїмки) по єдиному внеску в розмірі 18276,72 гривень (арк. справи 14, зворот).

Головним управлінням ДПС у Тернопільській області, в листі від 23.03.2020 №4412/6/19-00-24-14/6724, відмовлено позивачу у задоволенні її заяви оскільки скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) з єдиного соціального внеску, не є підставою для скасування боргу чи приведення у відповідність інтегрованої картки платника податків по цьому платежу.

Разом з тим, податковим органом в даному листі зазначено, що станом на 23.03.2021 в інтегрованій картці платника податку – ОСОБА_1 з єдиного внеску для фізичних осіб-підприємців, у тому числі які обрали спрощену систему оподаткування та осіб, які проводять незалежну професійну діяльність (за кодом класифікації доходів бюджету 71040000) наявний борг в розмірі - 6992,36 грн (арк. справи 23).

11.03.2020 позивач, в інтересах якої діяв адвокат ОСОБА_2 , звернулась до Головного управління ДПС у Тернопільській області із заявою у якій просила перерахувати на її особистий рахунок кошти в сумі 11284,36, які були нею сплачені в межах виконавчого провадження №59588230 відповідно до платіжних доручень №6258 від 12.08.2020, №5705 від 16.07.2020, №4424 від 04.06.20202, №3096 від 30.04.2020, №2860 від 24.04.2020, №2168 від 08.04.2020 (арк. справи 15).

Головним управлінням ДПС у Тернопільській області, в листі від 24.03.2020 №4468/6/19-00-24-14/6836, розглянуто заяву позивача та залишено без виконання оскільки станом на 23.03.2021 в інтегрованій картці платника податку – ОСОБА_1 з єдиного внеску для фізичних осіб-підприємців, у тому числі які обрали спрощену систему оподаткування та осіб, які проводять незалежну професійну діяльність (за кодом класифікації доходів бюджету 71040000) наявний борг в розмірі - 6992,36 грн, а скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) з єдиного соціального внеску, не є підставою для скасування боргу чи приведення у відповідність інтегрованої картки платника податків по цьому платежу. Також податковий орган повідомив позивача про виконання ним рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 08.04.2020 у справі №500/306/20, яке набрало законної сили 06.07.2020 (арк. справи 24).

Визначаючись щодо позовних вимог, суд виходить з того, що відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

За визначенням підпункту 14.1.226 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України самозайнята особа - платник податку, який є фізичною особою - підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, врегульовані Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 року № 2464-VI (далі Закон № 2464-VI).

Статтею другою Закону № 2464-VI визначено, що дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов`язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.

Виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.

Відповідно до пункту 2, 3 частини першої статті 1 Закону № 2464-VI єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі єдиний внесок) це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Застрахована особа це фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Згідно з абзацом другим пункту 1 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою, зокрема, незалежної професійної адвокатської діяльності індивідуально та отримання доходу від такої діяльності, який і є базою для нарахування єдиного соціального внеску.

Отже, саме дохід особи від такої діяльності є базою для нарахування, проте за будь-яких умов розмір єдиний соціальний внесок не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску за місяць.

При цьому, за відсутності бази для нарахування єдиного соціального внеску у відповідному звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, законодавство встановлює обов`язок особи самостійно визначити цю базу, але її розмір не може бути меншим за розмір мінімальної заробітної плати.

Таким чином, метою встановлення розміру мінімального страхового внеску та обов`язку сплачувати його незалежно від наявності бази для нарахування є забезпечення у передбачених законодавством випадках мінімального рівня соціального захисту осіб шляхом отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відтак, з урахуванням особливостей форми діяльності самозайнятих осіб, саме задля досягнення вищевказаної мети збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування законодавством встановлено обов`язок сплати особами мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу від їх діяльності.

Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 08.04.2020 у справі №500/306/20, позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Тернопільській області задоволено в повному обсязі, визнано протиправною і скасовано вимогу Головного управління ДФС у Тернопільській області про сплату боргу (недоїмки) №Ф-6071-54 від 04.02.2019 в розмірі 18276,72 грн. Зазначене рішення суду набрало законної сили 06.07.2020, оскільки залишено без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 06.07.2020.

Відповідно до частини четвертої статті 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Враховуючи те, що рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 08.04.2020 у справі №500/306/20 встановлено, що за час реєстрації ОСОБА_1 як фізичної особи – підприємця, вона не подавала податкової та іншої звітності, оскільки не здійснювала жодної підприємницької діяльності, позаяк на постійній основі працювала в Тернопільському національному медичному університеті ім. Я Горбачевського, де із її заробітної плати сплачувався єдиний внесок у відповідності до законодавства, чим визначено відсутність у позивача в період 2017 та 2018 обов`язку для сплати єдиного соціального внеску, а також те, що зазначене рішення суду набрало законної сили, суд дійшов висновку, що ці обставини не підлягають доказуванню.

Суд зазначає, що факт перебування особи на обліку в органах податкової служби не впливає на обов`язок сплати тих чи інших загальнообов`язкових платежів, оскільки взяття на облік осіб, у тому числі юридичних або самозайнятих, здійснюється органом доходів і зборів незалежно від наявності обов`язку щодо сплати того чи іншого податку або збору.

Судом встановлено, що відповідачем у листі від 23.03.2020 №4412/6/19-00-24-14/6724, відмовлено позивачу у задоволенні її заяви оскільки скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) з єдиного соціального внеску, не є підставою для скасування боргу чи приведення у відповідність інтегрованої картки платника податків по цьому платежу.

Разом з тим, податковим органом в даному листі зазначено, що станом на 23.03.2021 в інтегрованій картці платника податку – ОСОБА_1 з єдиного внеску для фізичних осіб-підприємців, у тому числі які обрали спрощену систему оподаткування та осіб, які проводять незалежну професійну діяльність (за кодом класифікації доходів бюджету 71040000) наявний борг в розмірі - 6992,36 грн.

З долученої до матеріалів справи інтегрованої картки платника податку – ОСОБА_1 з єдиного внеску для фізичних осіб-підприємців, у тому числі які обрали спрощену систему оподаткування та осіб, які проводять незалежну професійну діяльність (за кодом класифікації доходів бюджету 71040000) слідує, що станом на 31.12.2019 у позивача обліковується сума недоїмки у розмірі 18276,72грн (арк. справи 44-48), на яку контролюючим органом сформовано та виставлено вимогу №Ф-6071-54 від 04.02.2019, котру в подальшому скасовано судовим рішенням від 08.04.2020 у справі №500/306/20.

Станом на 09.04.2020, у вказаній інтегрованій картці проведено зарахування суми єдиного внеску в розмірі 2717,67 грн згідно платіжного доручення №2168 від 08.04.2020.

Станом на 28.04.2020, в інтегрованій картці проведено зарахування суми єдиного внеску в розмірі 1263,67 грн згідно платіжного доручення №2860 від 28.04.2020.

Станом на 04.05.2020, в інтегрованій картці проведено зарахування суми єдиного внеску в розмірі 1339,1 грн згідно платіжного доручення №3096 від 30.04.2020.

Станом на 09.06.2020, в інтегрованій картці проведено зарахування суми єдиного внеску в розмірі 1339,1 грн згідно платіжного доручення №4424 від 04.06.2020.

Станом на 24.07.2020, в інтегрованій картці проведено зарахування суми єдиного внеску в розмірі 3681,52 грн згідно платіжного доручення №5705 від 16.07.2020.

Станом на 13.08.2020, в інтегрованій картці проведено зарахування суми єдиного внеску в розмірі 943,3 грн згідно платіжного доручення №6258 від 12.08.2020.

Загальна сума сплати становить 11284,36 гривень, а залишок несплаченої суми – становить 6992,36 гривень.

Також, судом встановлено, що за фактом зарахування коштів в інтегрованій картці платника податку – ОСОБА_1 відбувалось нарахування сум штрафних санкцій за несвоєчасну сплату платежу та нараховувалась пеня (довідково).

Суд бере до уваги, що у справі №500/306/20 рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 08.04.2020 у справі №500/306/20 визнано протиправною і скасовано вимогу Головного управління ДФС у Тернопільській області про сплату боргу (недоїмки) №Ф-6071-54 від 04.02.2019 в розмірі 18276,72грн, однак не зобов`язано податковий орган вчиняти дії щодо приведення у відповідність інтегрованої картки ОСОБА_1 шляхом виключення з обліку суми боргу (недоїмки) по єдиному внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в розмірі 18276,72 грн.

Разом з тим, Положеннями пункту 5 розділу І Порядку ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.04.2016 за № 422 (далі - Порядок № 422), який діяв до 12.03.2021 року, у разі необхідності коригування облікових показників ІКП у ручному режимі таке коригування здійснюється виключно за рішенням керівника (заступника керівника) органу ДФС, підготовленим відповідним структурним підрозділом за напрямом роботи.

Суд звертає увагу, що наказом Міністерства фінансів України від 12.01.2021 № 5, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 15.03.2021 за №321/35943, затверджено Порядок ведення податковими органами оперативного обліку податків, зборів, платежів та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, який є чинним на момент розгляду судової справи (далі – Порядок №5) та визнано таким, що втратив чинність, наказ Міністерства фінансів України від 07 квітня 2016 року № 422 «Про затвердження Порядку ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», зареєстрований у Міністерстві юстиції України 20 травня 2016 року за № 751/28881 (далі – Порядок №422).

Так, підпунктом 2 «Визначення первинних показників щодо сум погашення податкового боргу (заборгованості зі сплати платежів до бюджетів) та заборгованості зі сплати єдиного внеску» пункту 1 «Визначення первинних показників документів податкових органів, відображених в інформаційній системі, які підлягають перенесенню до ІКП» розділу розділі VI «Відображення в інформаційній системі показників податкового боргу, заборгованості зі сплати єдиного внеску та іншої заборгованості, контроль за справлянням якої покладено на податкові органи, розстрочених (відстрочених) зобов`язань (боргів), а також списання боргу (заборгованості)» Порядку №5 від 12.01.2021 передбачено, що первинними документами, на підставі яких в ІКП здійснюється погашення (зменшення) суми податкового боргу (заборгованості зі сплати платежів до бюджетів) та заборгованості зі сплати єдиного внеску, є (в тому числі): рішення суду про вирішення питання по суті (скасування раніше прийнятих рішень щодо нарахування суми грошового зобов`язання та пені/суми єдиного внеску за результатами судового оскарження), яке набрало законної сили.

Враховуючи, що рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 08.04.2020 у справі №500/306/20 встановлено, відсутність у позивача в період 2017 та 2018 обов`язку для сплати єдиного соціального внеску, а також те, що зазначене рішення суду набрало законної сили та ним скасовано вимогу про сплату недоїмки в сумі 18276,72 «по суті», то суд дійшов висновку, що таке рішення суду є, в розумінні Порядку №5 від 12.01.2021, тим первинним документом, на підставі якого в ІКП здійснюється зменшення суми заборгованості зі сплати єдиного внеску, а тому відмова відповідача в задоволенні заяви ОСОБА_1 про приведення у відповідність її ІКП з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування з урахуванням судових рішень, викладена у листі від 23.03.2020 №4412/6/19-00-24-14/6724 (тобто на момент чинності Порядку №5 від 12.01.2021) є протиправною.

Відповідно до частини першої статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (частина друга статті 5 КАС України).

В постанові від 06 березня 2020 року у справі №819/418/15-а Верховний Суд дійшов висновку, що в разі якщо податкова вимога про сплату боргу є скасованою судом, при цьому визначені в ній сума податкового боргу відображена в інтегрованих картках платника податку по відповідному платежу, платник податків, вважаючи, що певними рішеннями, діями чи бездіяльністю позивача порушені його права, має право звернутися до суду з відповідним позовом.

При цьому, належним способом захисту прав буде подання платником відповідного позову про коригування в інтегрованій картці платника відомостей щодо спірної суми податкового боргу.

Відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Враховуючи позицію Верховного Суду, суд дійшов висновку, що з метою ефективного захисту прав та інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку податкового органу позовні вимоги, в частині що стосується інтегрованої картки платника податків – ОСОБА_1 , підлягають задоволенню шляхом зобов`язання Головного управління ДПС у Тернопільській області, як відокремленого підрозділу Державної податкової служби України, привести інтегровану картку платника ОСОБА_1 у відповідність шляхом виключення з відомостей інтегрованої картки платника ОСОБА_1 недоїмки зі сплати єдиного соціального внеску за період 2017-2018 років в сумі 18276,72 грн.

Щодо позовної вимоги повернути позивачу безпідставно стягнуті кошти в розмірі 11284,36 грн за визначеною Податковим кодексом України, Наказом №6 та Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" процедурою, то суд зазначає наступне.

Відповідно до абзацу першого частини п`ятої статті 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», сплата єдиного внеску здійснюється у національній валюті шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на рахунки податкових органів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, для його зарахування або на єдиний рахунок, крім єдиного внеску, який сплачується в іноземній валюті розташованими за межами України підприємствами, установами, організаціями (у тому числі міжнародними) за працюючих у них громадян України та громадянами України, які працюють або постійно проживають за межами України, відповідно до договорів про добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - договір про добровільну участь).

Відповідно до абзацу першого частини шостої статті 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», для зарахування єдиного внеску в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, та його територіальних органах відкриваються в установленому порядку небюджетні рахунки відповідному податковому органу. Зазначені рахунки відкриваються виключно для обслуговування коштів єдиного внеску.

Відповідно до частини тринадцятої статті 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», суми помилково сплаченого єдиного внеску зараховуються в рахунок майбутніх платежів єдиного внеску або повертаються платникам у порядку і строки, визначені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, Пенсійним фондом та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Наказом Мінфіну від 16.01.2016 №6 затверджено Порядок зарахування у рахунок майбутніх платежів єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування або повернення надміру та/або помилково сплачених коштів (далі – Порядок №6).

Порядок №6 визначає процедуру зарахування у рахунок майбутніх платежів єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування або повернення платникам, на яких згідно із Законом покладено обов`язок нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок, надміру та/або помилково сплачених коштів єдиного внеску.

Відповідно до пункту 4 Порядку №6 у випадку надмірної сплати сум єдиного внеску на рахунок 3719 органом доходів і зборів здійснюється зарахування цих Коштів у рахунок майбутніх платежів за тим самим рахунком відповідно до встановленого розміру єдиного внеску та у порядку календарної черговості виникнення зобов`язань Платника з цього платежу.

Відповідно до пункту 5 Порядку №6, повернення коштів здійснюється у випадках:

1) надмірної або помилкової сплати сум єдиного внеску та/або застосованих фінансових санкцій на відповідний рахунок 3719;

2) помилкової сплати сум єдиного внеску та/або застосованих фінансових санкцій на невідповідний рахунок 3719;

3) помилкової сплати сум єдиного внеску та/або застосованих фінансових санкцій на рахунок з обліку доходів бюджету;

4) помилкової сплати податкових зобов`язань з податків, зборів, штрафних (фінансових) санкцій та пені, передбачених Податковим кодексом України, на рахунок 3719.

Пунктом 6 Порядку №6 встановлено, що повернення коштів здійснюється на підставі заяви Платника про таке повернення

З аналізу вищенаведених норм законодавства слідує, що повернення сплачених платниками податків у передбаченому законом порядку коштів єдиного внеску можливо виключно на підставі заяви такого платника податків та за умови набуття такими коштами статусу «надмірно та/або помилково» сплачених.

Так, кошти єдиного внеску, які сплачено ОСОБА_1 у межах виконавчого провадження №59588230, не відносяться до таких, які сплачено «помилково», водночас, з врахуванням подальшого скасування таких сум сплаченого єдиного соціального внеску судовому порядку, такі суми, на переконання суду, набувають статусу «надмірно сплачених».

Разом з тим, пунктом 3 Порядку №6, надано визначення терміну «надміру сплачені суми єдиного внеску» та зазначено, що це - суми коштів, які на певну дату зараховані на відповідний рахунок 3719 понад нараховані суми єдиного внеску на таку дату (крім сум авансових платежів, граничний строк сплати яких не настав, сплачених відповідно до абзацу другого частини восьмої статті 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування»).

З урахуванням зазначеного, з метою обрахунку конкретної суми «надмірної» сплати єдиного соціального внеску, контролюючому органу необхідно привести у відповідність інтегровану картку платника податків шляхом виключення з обліку тих сум єдиного внеску, які перебувають у статусі «нарахованих», оскільки без вчинення таких дій – суми сплаченого єдиного внеску не є «надміру» сплаченими в розумінні Порядку №6, а отже підстави для їх повернення відсутні.

Відтак, позовна вимога щодо повернення позивачу стягнутих коштів в розмірі 11284,36 грн є передчасно заявленою, оскільки відповідач у листі від 24.03.2020 №4468/6/19-00-24-14/6836, заяву позивача залишив без виконання оскільки станом на 23.03.2021 в інтегрованій картці платника податку – ОСОБА_1 з єдиного внеску для фізичних осіб-підприємців, у тому числі які обрали спрощену систему оподаткування та осіб, які проводять незалежну професійну діяльність (за кодом класифікації доходів бюджету 71040000) наявний борг в розмірі - 6992,36грн, а скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) з єдиного соціального внеску, не є підставою для скасування боргу чи приведення у відповідність інтегрованої картки платника податків по цьому платежу.

Відтак, у суду на момент розгляду даної судової справи, відсутні докази про те, що відповідачем не буде повернуто кошти ОСОБА_1 , сплачені відповідно до платіжних доручень №6258 від 12.08.2020, №5705 від 16.07.2020, №4424 від 04.06.20202, №3096 від 30.04.2020, №2860 від 24.04.2020, №2168 від 08.04.2020, після приведення у відповідність ІКП позивача шляхом виключення з обліку сум недоїмки з єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове соціальне страхування в розмірі 18276,72 грн, а тому відсутні підстави вважати, що права позивача у зазначеній частині будуть порушені.

Суд наголошує, що судовому захисту підлягають виключно порушені права та інтереси позивача, а не ті, що можливо/ймовірно будуть порушені у майбутньому, а тому такі позовні вимоги в частині визнання дій ГУ ДПС у Тернопільській області як відокремленого підрозділу Державної податкової служби України щодо неповернення безпідставно стягнутих коштів в розмірі 11284,36грн відносно ОСОБА_1 протиправними та щодо зобов`язання ГУ ДПС у Тернопільській області як відокремленого підрозділу Державної податкової служби України повернути ОСОБА_1 безпідставно стягнуті кошти в розмірі 11284,36грн не підлягають задоволенню, як такі, що заявлені передчасно.

Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статей 9, 77 КАС кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно статті 90 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

За приписами частини третьої статті 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

За приписами частини першої статті 134 КАС України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Частиною сьомою статті 134 КАС України встановлено обов`язок доведення неспівмірності витрат, який покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Отже, з огляду на часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , враховуючи відсутність клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, суд дійшов висновку про те, що на користь позивача необхідно стягнути судові витрати, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Тернопільській області, як відокремленого підрозділу Державної податкової служби України про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії, задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління ДПС у Тернопільській області як відокремлений підрозділ Державної податкової служби України щодо не приведення у відповідність інтегрованої картки ОСОБА_1 шляхом виключення з обліку суми боргу (недоїмки) з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в розмірі 18276,72 грн .

Зобов`язати Головне управління ДПС у Тернопільській області як відокремлений підрозділ Державної податкової служби України, привести інтегровану картку платника ОСОБА_1 у відповідність шляхом виключення з відомостей інтегрованої картки платника ОСОБА_1 недоїмки зі сплати єдиного соціального внеску за період 2017-2018 років в сумі 18276,72грн.

У задоволенні позовних вимог в частині визнання дій Головного управління ДПС у Тернопільській області як відокремленого підрозділу Державної податкової служби України щодо неповернення безпідставно стягнутих коштів в розмірі 11284,36грн відносно ОСОБА_1 протиправними та щодо зобов`язання Головного управління ДПС у Тернопільській області як відокремленого підрозділу Державної податкової служби України повернути ОСОБА_1 безпідставно стягнуті кошти в розмірі 11284,36грн, - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової служби України на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 454 (чотириста п`ятдесят чотири) гривні 00 коп. сплаченого судового збору та 1500 (одна тисяча п`ятсот) гривень 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 20 травня 2021 року.

Реквізити учасників справи:

позивач: - ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 );

відповідач: - Головного управління ДПС у Тернопільській області, як відокремлений підрозділ ДПС України (місцезнаходження: вул. Білецька, 1, м. Тернопіль, 46003, код ЄДРПОУ ВП: 44143637).

Головуючий суддя Мірінович У.А.