
РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Р І Ш Е Н Н Я
і м е н е м У к р а ї н и
19 травня 2021 року м. Рівне №460/8712/20Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Борискіна С.А., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1 доТериторіального управління Державної судової адміністрації України в Рівненській області, Державної судової адміністрації України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Головне управління Державної казначейської служби України у Рівненській області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинення певних дій, -В С Т А Н О В И В:
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Рівненській області (далі - відповідач 1), у якому просила:
-визнати протиправними дії відповідача щодо нарахування та виплати їй суддівської винагороди за період з 18.04.2020 по 28.08.2020 (за винятком днів відпустки), із застосуванням ст.29 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік";
-зобов`язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Рівненській області провести перерахунок суддівської винагороди ОСОБА_1 за період з 18.04.2020 по 28.08.2020 (за винятком днів відпустки), обчисливши її відповідно до ст.130 Конституції України та ст.135 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" та виплатити недоотриману частину.
В обґрунтування позовних вимог зазначала, що нараховуючи та виплачуючи суддівську винагороду із застосуванням ст.29 Закону України "Про державний бюджет України на 2020 рік" відповідач, як суб`єкт владних повноважень, діяв з порушенням вимог ст.130 Конституції України та ст.135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", що призвело до порушення її прав та гарантій незалежності судді. Просила суд позовні вимоги задовольнити.
Ухвалою суду від 02.12.2020 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. Залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Головне управління Державної казначейської служби України у Рівненській області.
14.01.2021 Головним управлінням Державної казначейської служби України у Рівненській області подано пояснення по справі. У таких поясненнях наголошено на тому, що обмеження нарахування та виплати суддівської винагороди позивачу здійснювалося у період з 18.04.2020 до 28.08.2020, тобто до прийняття Конституційним Судом України рішення від 28.08.2018 №10-р/2020. Вказано на те, що Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет на 2020 рік" від 13.04.2020 №553-ІХ Закон України "Про Державний бюджет на 2020 рік" доповнено ст.29, згідно з якою у квітні 2020 року та на період до завершення місяця, в якому відміняється карантин, установлений Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, заробітна плата, грошове забезпечення працівників, службових і посадових осіб бюджетних установ (включаючи органи державної влади та інші державні органи, органи місцевого самоврядування) нараховуються у розмірі, що не перевищує 10 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня 2020 року. При цьому у зазначеному максимальному розмірі не враховуються суми допомоги по тимчасовій непрацездатності, допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та оплата щорічної відпустки. Обмеження, встановлене у частині першій цієї статті, застосовується також при нарахуванні заробітної плати, суддівської винагороди, грошового забезпечення відповідно народним депутатам України, суддям, суддям Конституційного Суду України, членам Вищої ради правосуддя, членам Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, прокурорам, працівникам, службовим і посадовим особам Національного банку України, а також іншим службовим і посадовим особам, працівникам, оплата праці яких регулюється спеціальними законами (крім осіб, встановлених у переліку, затвердженому Кабінетом Міністрів України відповідно до частини другої цієї статті). Таким чином, внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" зумовлене необхідністю раціонального використання коштів Державного бюджету України й місцевих бюджетів, спрямування та направлення коштів державного бюджету для забезпечення першочергових, необхідних та невідкладних заходів з метою запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19. У поясненнях зазначено, що обмеження були вимушені до застосування державою та мали тимчасовий, а не постійний характер, та не мали на меті порушення незалежності суддів чи неправомірного обмеження грошового забезпечення інших службовців. Таким чином, відповідачем правомірно здійснювалося обмеження нарахування та виплати суддівської винагороди відповідно до закону, чинного на момент здійснення таких обмежень, а відтак позовна заява є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню (а.с.40-45).
20.01.2021 відповідачем 1 подано відзив на позовну заяву. В обґрунтування своїх заперечень зазначав, що ДСА України є державним органом у системі правосуддя, який здійснює організаційне та фінансове забезпечення діяльності органів судової влади в межах повноважень, встановлених статтею 152 Закону України "Про судоустрій і статус суддів". Відповідно до ст.148 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", ДСА України здійснює функції головного розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності судів (крім Верховного Суду та вищих спеціалізованих судів), Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, органів суддівського самоврядування, Національної школи суддів України, Служби судової охорони, ДСА України та її територіальних управлінь. Також вказував про те, що постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" з метою запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19 на всій території України з 12.03.2020 встановлено карантин, а Верховною Радою України 13.04.2020 прийнято Закон України №553-ІХ "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік", який опубліковано в газеті "Голос України" від 17.04.2020 № 68 (7325) та набрав чинності 18.04.2020. Відповідно до ч.1, 3 ст.29 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" (у редакції Закону №553-IX) установлено, що у квітні 2020 року та на період до завершення місяця, в якому відміняється карантин, установлений Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, заробітна плата, грошове забезпечення працівників, службових і посадових осіб бюджетних установ (включаючи органи державної влади та інші державні органи, органи місцевого самоврядування) нараховуються у розмірі, що не перевищує 10 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня 2020 року. При цьому, у зазначеному максимальному розмірі не враховуються суми допомоги тимчасовій непрацездатності, допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та оплата щорічної відпустки. Відповідач зазначив, що обмеження, встановлене в частині першій цієї статті, застосовується також при нарахуванні заробітної плати, суддівської винагороди, грошового забезпечення відповідно народним депутатам України, суддям, суддям Конституційного Суду України, членам Вищої ради правосуддя, членам Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, прокурорам, працівникам, службовим і посадовим особам Національного банку України, а також іншим службовим і посадовим особам, працівникам, оплата праці яких регулюється спеціальними законами (крім осіб, встановлених у переліку, затвердженому Кабінетом Міністрів України відповідно до частини другої цієї статті). Таким чином, нарахована заробітна плата, грошове забезпечення працівників обмежується максимальним розміром 47230,00 грн. на місяць. Отже, відповідач як розпорядник коштів нижчого рівня не мав правових підстав для нарахування та виплати суддівської винагороди поза межами видатків державного бюджету та без застосування обмежень, встановлених Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" (у редакції Закону №553-ІХ). При цьому, відповідач наголосив, що Рішення Конституційного Суду України від 28.08.2020 №10-р/2020 на спірні правовідносини з 18.04.2020 до 28.08.2020 не може вплинути, оскільки положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення та правовідносини у даній справі виникли до прийняття такого рішення, а останнє не містить положень, які б поширювали його дію на правовідносини, що виникли до прийняття такого рішення. Враховуючи викладене, просив суд в задоволенні позовних вимог відмовити повністю (а.с.48-50).
Ухвалою суду від 03.03.2021 у задоволенні клопотання Територіального управління Державної судової адміністрації України в Рівненській області про зупинення провадження - відмовлено.
Ухвалою суду від 05.03.2021 до участі у справі залучено другого відповідача - Державну судову адміністрацію України (далі – відповідач 2). Вирішено провести розгляд справи за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче судове засідання на 25.03.2021 на 12:00 год.
Ухвалою суду від 25.03.2021 відмовлено у задоволенні клопотання відповідача 1 про перенесення розгляду справи. Закрито підготовче провадження у справі. Розгляд справи по суті призначено на 19.04.2021 на 11:00 год.
30.03.2021 від відповідача 2 надійшов відзив на позовну заяву, у якому він заперечував проти задоволення позовних вимог. Вказував на те, що ДСА України є державним органом у системі правосуддя, який здійснює організаційне та фінансове забезпечення діяльності органів судової влади в межах повноважень, встановлених ст.152 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та здійснює функції головного розпорядника коштів державного бюджету України щодо фінансового забезпечення судів. При цьому, наголошував на здійсненні такої функції в межах фінансових можливостей держави. Отже, Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Рівненській області, як розпорядник коштів нижчого рівня не мав правових підстав для виплати суддівської винагороди без застосування обмежень, встановлених Законом України "Про Державний бюджет України на 2020рік" (у редакції Закону України № 553-IX). Конституційний Суд України у рішенні від 28.08.2020 № 10-р/2020 не визначив будь-яких особливостей застосування чи виконання свого рішення та зазначив лише, що положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" від 14.11.2019 № 294-IX зі змінами, Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" від 13.04.2020 № 553-IX, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення. Враховуючи вказане рішення Конституційного Суду України, починаючи з 28.08.2020, виплата суддівської винагороди позивачу здійснюється у повному обсязі. Просив повністю відмовити у задоволенні позову (а.с.88-91).
Ухвалою суду від 19.04.2021 вирішено перейти до розгляду справи у порядку письмового провадження.
Дослідивши позовну заяву, відзив на позовну заяву, пояснення, повно та всебічно з`ясувавши всі обставини справи в їх сукупності на підставі чинного законодавства, перевіривши їх дослідженими доказами, суд дійшов висновку, що позов належить задовольнити повністю.
Судом встановлено та не є спірним у справі, що Указом Президента України від 17.09.2019 №698/2019 "Про призначення суддів", ОСОБА_1 призначено на посаду судді Дубровицького районного суду Рівненської області безстроково (а.с.13-16).
Наказом Дубровицького районного суду Рівненської області №12-K від 17.12.2018 "Про встановлення щомісячної доплати за вислугу років ОСОБА_1 " позивачу встановлено щомісячну доплату за вислугу років з 04.12.2018 в розмірі 20 відсотків посадового окладу (а.с.17).
Наказом Дубровицького районного суду Рівненської області №3-K від 08.07.2020 "Про встановлення щомісячної доплати за вислугу років ОСОБА_1 " позивачу встановлено щомісячну доплату за вислугу років з 08.07.2020 в розмірі 30 відсотків посадового окладу (а.с.18).
Відповідно до довідки Територіального управління Державної судової адміністрації України в Рівненській області від 19.01.2021 №10 позивачу встановлено обмеження суддівської винагороди з квітня то серпень 2020 року у розмірі 10 мінімальних заробітних плат (а.с.51).
Позивач, вважаючи протиправними дії відповідача щодо обмеження виплати суддівської винагороди, звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
12.03.2020 набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" від 11.03.2020 №211, якою з 12.03.2020 на усій території України установлено карантин, кінцева дата якого з урахуванням внесених до вказаної Постанови змін неодноразово змінювалася, збільшуючи строк дії карантину.
18.04.2020 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" від 13.04.2020 № 553-IX, яким Закон України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" доповнено ст.29 наступного змісту: "Установити, що у квітні 2020 року та на період до завершення місяця, в якому відміняється карантин, установлений Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, заробітна плата, грошове забезпечення працівників, службових і посадових осіб бюджетних установ (включаючи органи державної влади та інші державні органи, органи місцевого самоврядування) нараховуються у розмірі, що не перевищує 10 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня 2020 року. При цьому у зазначеному максимальному розмірі не враховуються суми допомоги по тимчасовій непрацездатності, допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та оплата щорічної відпустки.
Зазначене обмеження не застосовується при нарахуванні заробітної плати, грошового забезпечення особам із числа осіб, зазначених у частині першій цієї статті, які безпосередньо задіяні у заходах, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та які беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, у тому числі в операції Об`єднаних сил (ООС). Перелік відповідних посад встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Обмеження, встановлене у частині першій цієї статті, застосовується також при нарахуванні заробітної плати, суддівської винагороди, грошового забезпечення відповідно народним депутатам України, суддям, суддям Конституційного Суду України, членам Вищої ради правосуддя, членам Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, прокурорам, працівникам, службовим і посадовим особам Національного банку України, а також іншим службовим і посадовим особам, працівникам, оплата праці яких регулюється спеціальними законами (крім осіб, встановлених у переліку, затвердженому Кабінетом Міністрів України відповідно до частини другої цієї статті)."
Судом встановлено та відповідачем не заперечувалося, що відповідачем обмежено виплату суддівської винагороди позивача.
Статтею 130 Конституції України визначено, що держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя.
Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.
Частиною 1 статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 №1402-VIII (далі – Закон №1402-VIII ) визначено, що суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до ч.2 ст.135 Закону №1402-VIII суддівська винагорода виплачується судді з дня зарахування його до штату відповідного суду, якщо інше не встановлено цим Законом. Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.
Згідно з ч.3 ст.135 Закону №1402-VIII базовий розмір посадового окладу судді становить:
1) судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року;
2) судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року;
3) судді Верховного Суду - 55 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
Частиною 4 статті 135 Закону №1402-VIII визначено, що до базового розміру посадового окладу, визначеного частиною третьою цієї статті, додатково застосовуються такі регіональні коефіцієнти:
1) 1,1 - якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше сто тисяч осіб;
2) 1,2 - якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше п`ятсот тисяч осіб;
3) 1,25 - якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше один мільйон осіб.
У випадку, якщо суд розміщується в декількох населених пунктах, застосовується регіональний коефіцієнт за місцезнаходженням органу, який провів державну реєстрацію такого суду.
Відповідно до ч. 5 - 8 ст. 135 Закону №1402-VIII суддям виплачується щомісячна доплата за вислугу років у розмірі: за наявності стажу роботи більше 3 років - 15 відсотків, більше 5 років - 20 відсотків, більше 10 років - 30 відсотків, більше 15 років - 40 відсотків, більше 20 років - 50 відсотків, більше 25 років - 60 відсотків, більше 30 років - 70 відсотків, більше 35 років - 80 відсотків посадового окладу.
Суддям, які обіймають посади заступника голови суду, секретаря, голови судової палати, секретаря Пленуму Верховного Суду, секретаря Великої Палати Верховного Суду, виплачується щомісячна доплата в розмірі 5 відсотків посадового окладу судді відповідного суду, голові суду – 10 відсотків посадового окладу судді відповідного суду.
Суддям виплачується щомісячна доплата за науковий ступінь кандидата (доктора філософії) або доктора наук із відповідної спеціальності в розмірі відповідно 15 і 20 відсотків посадового окладу судді відповідного суду.
Суддям виплачується щомісячна доплата за роботу, яка передбачає доступ до державної таємниці, у розмірі залежно від ступеня секретності інформації: відомості та їх носії, що мають ступінь секретності "Цілком таємно", - 10 відсотків посадового окладу судді відповідного суду; відомості та їх носії, що мають ступінь секретності "Таємно", - 5 відсотків посадового окладу судді відповідного суду.
Обсяги видатків на забезпечення виплати суддівської винагороди здійснюються за окремим кодом економічної класифікації видатків (ч. 9 ст. 135 Закону №1402-VIII)
Як було зазначено судом, з 18.04.2020 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" від 13.04.2020№ 553-IX, згідно з пунктом 10 розділу І якого Закон № 294-IX від 14.11.2019 "Про Державний бюджет України на 2020 рік" доповнено, зокрема, статтею 29 нового змісту.
З системного аналізу вище наведених норм права, суд дійшов висновку, що Закон № 553-IX від 13.04.2020 "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік", як і Закон України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" не є законами про судоустрій, в розумінні ст. 130 Конституції України. Натомість, наведеними чи іншими законами не вносилися зміни до Закону № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (стосовно розміру суддівської винагороди), з цих підстав Закон України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" не може встановлювати розміру винагороди судді. Розбіжність між нормами (різних) законів щодо регулювання одних правовідносин (розміру суддівської винагороди), яка виникла у зв`язку з набранням чинності Законом № 553-ІХ, має вирішуватися на користь Закону № 1402-VIII.
Тобто, для спірних правовідносин спеціальними є норми статті 135 Закону № 1402-VIII, які попри те, що в часі цей закон прийнятий раніше, мають пріоритет стосовно пізніших положень Закону № 294-ІХ (у редакції Закону № 553-ІХ).
Закон № 294-ІХ (у редакції Закону № 553-ІХ) має іншу сферу регулювання. Вимоги щодо його змісту містяться в частині другій статті 95 Конституції України та деталізовані у Бюджетному кодексі України. Цей закон (про державний бюджет) не повинен містити інакшого чи додаткового правового регулювання правовідносин, що охоплюються предметом регулювання інших законів України, особливо тієї сфери суспільних відносин, для яких діють спеціальні (виняткові) норми. Конституція України не надає закону про Державний бюджет України вищої юридичної сили стосовно інших законів.
Наведене, відповідає правовому висновку викладеному у постанові Верховного Суду від 03.03.2021у справі № 340/1916/20.
Аналіз наведеного, дає підстави для висновку суду, що єдиним нормативно-правовим актом, яким визначається розмір суддівської винагороди є закон про судоустрій. Цей закон є спеціальним щодо встановлення (визначення) розміру суддівської винагороди. У разі колізії між загальним і спеціальним нормативно-правовими актами, застосовувати слід спеціальний, якщо він не скасований виданим пізніше в часі загальним актом.
Суд зауважує, що зміни до Закону №1402-VIII у частині, що регламентує розмір суддівської винагороди у період з 18.04.2020 по 28.08.2020 не вносилися, тож законних підстав для обмеження її виплати не було. Отже, обмеження виплати у цей період суддівської винагороди розміром, що не перевищує десять прожиткових мінімумів, на підставі статті 29 Закону № 294-ІХ було незаконним.
Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що порушене право позивача належить поновленню шляхом зобов`язання Територіального управління Державної судової адміністрації України в Рівненській області провести перерахунок та виплату суддівської винагороди за період з 18.04.2020 по 28.08.2020 (за винятком днів відпустки), обчисливши її відповідно до ст. 130 Конституції України та ст. 135 Закону № 1402-VIII та виплатити недоотриману частину.
Суд враховує, що у подальшому, рішенням Конституційного Суду України від 28.08.2020 у справі № 10-р/2020 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення: частин першої, третьої статті 29 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" від 14 листопада 2019 року № 294-IX зі змінами; абзацу дев`ятого пункту 2 розділу II "Прикінцеві положення" Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" від 13 квітня 2020 року № 553-IX.
Проте, суд зазначає, що позивач помилково покликався на вказане рішення Конституційного Суду України, як на підставу обґрунтованості позову про протиправність дій відповідача 1, оскільки, прийняття цього рішення Конституційним Судом України, не є підставою для зобов`язання провести перерахунок суддівської винагороди позивачу, так як не поширюється на правовідносини, що виникли до дня його ухвалення.
На переконання суду, всупереч вимогам ч.2 ст.130 Конституції України та ст.135 Закону № 1402-VIII, обмеживши розмір суддівської винагороди, шляхом внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік", законодавець зумовив ситуацію, з огляду на яку розпорядники бюджетних коштів, серед яких і відповідач 1 у цій справі - Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Рівненській області, виконуючи вимоги Бюджетного кодексу України та Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік", вимушені вчиняти дії, що порушують права та конституційні гарантії суддів.
Тобто, в силу своїх повноважень, відповідач 1 виконував приписи закону. Крім того, відповідач, як розпорядник бюджетних коштів нижчого рівня, не міг виплачувати позивачу суддівську винагороду (протягом згаданого періоду) понад виділені йому для цього бюджетні асигнування. А тому, з врахуванням ст. 5 та п. 10 ч. 1 ст. 245 КАС України, належним та ефективним способом захисту порушених прав позивача є зобов`язання нарахувати йому та виплатити суму недоотриманої частини суддівської винагороди за спірний період.
Таким чином, суд вважає, що в частині позовних вимог про визнання протиправним дій відповідача 1 слід відмовити.
Також, вирішуючи спірні правовідносини, суд враховує наступне.
Частиною 1 статті 151 Закону №1402-VIII передбачено, що Державна судова адміністрація України є державним органом у системі правосуддя, який здійснює організаційне та фінансове забезпечення діяльності органів судової влади у межах повноважень, установлених законом.
Частиною 3 статті 148 Закону №1402-VIII встановлено, що функції головного розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності судів здійснюють: Державна судова адміністрація України - щодо фінансового забезпечення діяльності всіх інших судів, діяльності Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, органів суддівського самоврядування, Національної школи суддів України, Служби судової охорони та Державної судової адміністрації України.
Функції розпорядника бюджетних коштів щодо місцевих судів здійснюють територіальні управління Державної судової адміністрації України (ч.4 ст.148 Закону №1402-VIII).
Зазначене узгоджується з положеннями пунктів 1 та 2 Положення про Державну судову адміністрацію України, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя №141/0/15-19 від 17.01.2019 (з наступними змінами та доповненнями), далі - Положення про ДСА, відповідно до яких Державна судова адміністрація України (ДСА України) є державним органом у системі правосуддя, який здійснює організаційне та фінансове забезпечення діяльності органів судової влади в межах повноважень, установлених законом. ДСА України здійснює організаційне та фінансове забезпечення діяльності органів судової влади з метою створення належних умов функціонування судів і діяльності суддів.
Таким чином, фінансове забезпечення діяльності Дубровицького районного суду Рівненської області, в тому числі в частині коштів для виплати суддівської винагороди, здійснюється ДСА України, як головним розпорядником бюджетних коштів.
Крім того, відповідно до абз.3 ч.3 ст.10 Бюджетного кодексу України головні розпорядники бюджетних коштів визначають мережу розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня та одержувачів бюджетних коштів з урахуванням вимог щодо формування єдиного реєстру розпорядників бюджетних коштів і одержувачів бюджетних коштів та даних такого реєстру.
Приписами абзацу 9 пункту 1.2 глави 1 Порядку казначейського обслуговування державного бюджету за витратами, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.12.2012 №1407 (далі - Порядок №1407) встановлено, що мережа розпорядника коштів державного бюджету - згрупована відповідно до законодавства головним розпорядником коштів державного бюджету (розпорядником коштів державного бюджету нижчого рівня, що має власну мережу) інформація щодо розпорядників нижчого рівня, які у своїй діяльності підпорядковані цьому розпоряднику та/або діяльність яких координується ним, а також отримують від нього бюджетні асигнування, та одержувачів коштів державного бюджету.
З урахуванням змісту Порядку №1407, розпорядники нижчого рівня поділяються на бюджетні установи, що мають власну мережу, та бюджетні установи, що не мають такої мережі.
Протягом часу судового розгляду адміністративної справи та на даний час функції головного розпорядника бюджетних коштів щодо всіх місцевих судів та територіальних управлінь ДСА здійснює безпосередньо ДСА України.
Поміж тим, відповідно до частини 1 статті 3 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" від 05.06.2012 №4901-VI (зі змінами), виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.
При цьому, механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, прийнятих судами, а також іншими органами, які відповідно до закону мають право приймати такі рішення, визначається Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 №845 (зі змінами), далі - Порядок №845.
Так, підпунктом 2 пункту 25 Порядку №845 встановлено, що у разі наявності у боржника або головного розпорядника бюджетних коштів окремої бюджетної програми для забезпечення виконання рішень суду безспірне списання коштів здійснюється лише за цією бюджетною програмою. При цьому положення пунктів 28-34 цього Порядку застосовуються лише щодо зазначеної бюджетної програми.
У свою чергу, на виконання Правил складання паспортів бюджетних програм та звітів про їх виконання, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 29.12.2002 №1098 (з наступними змінами та доповненнями), Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік", ДСА України затверджує паспорти бюджетних програм за відповідними кодами програмної класифікації видатків та кредитування державного бюджету (КПКВК), в тому числі за 0501150 "Виконання рішень судів на користь суддів та працівників апаратів судів".
За таких умов, виконання рішення суду у даній справі здійснюватиметься у порядку черговості органами Державної казначейської служби України за рахунок коштів бюджетної програми 0501150 "Виконання рішень судів на користь суддів та працівників апаратів судів" у межах передбачених асигнувань на відповідний бюджетний період.
Відтак, суд дійшов висновку про необхідність виплати спірної суддівської винагороди, шляхом безспірного списання коштів з бюджетної програми 0501150 "Виконання рішень судів на користь суддів та працівників апаратів судів", головним розпорядником якої є Державна судова адміністрація України.
Саме такий спосіб буде належним та ефективним заходом захисту порушених прав позивачів у спірних правовідносинах, позаяк забезпечить поновлення порушених прав та буде адекватним наявним обставинам.
Інші доводи та аргументи учасників справи не спростовують викладених висновків суду.
Відповідно до ч. 1, 2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача
Відповідачі, як суб`єкти владних повноважень не обґрунтували обставини, на яких ґрунтуються їхні заперечення, а позивач частково довела ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги.
При зазначених обставинах, вимоги позивача підлягають до задоволення частково.
Підстави для розподілу судових витрат відповідно до ст.139 КАС України відсутні, оскільки позивач звільнена від сплати судового збору.
Керуючись ст.241-246, 255, 295 КАС України, суд
В И Р І Ш И В :
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Рівненській області (вул. Симона Петлюри, 10, м. Рівне, 33028, код ЄДРПОУ 26259988), Державної судової адміністрації України (01601, м. Київ, вул. Липська, 18/5, код ЄДРПОУ 26255795), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Головне управління Державної казначейської служби України у Рівненській області (вул. Симона Петлюри, 13, м. Рівне, Рівненська область, 33000, ЄДРПОУ 38012494) про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинення певних дій - задовольнити частково.
Зобов`язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Рівненській області провести ОСОБА_1 перерахунок суддівської винагороди за період з 18.04.2020 по 28.08.2020 (за винятком днів відпустки), обчисливши її відповідно до ст. 130 Конституції України та ст.135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та виплатити недоотриману частину, шляхом безспірного списання коштів з бюджетної програми 0501150 "Виконання рішень судів на користь суддів та працівників апаратів судів", головним розпорядником якої є Державна судова адміністрація України.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складений 19 травня 2021 року
Суддя С.А. Борискін
Судове рішення № 97037349, Рівненський окружний адміністративний суд було прийнято 19.05.2021. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти корисні відомості про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити корисні відомості.
Це рішення відноситься до справи № 460/8712/20. Юридичні особи, які зазначені в тексті цього судового документа: