Ухвала суду № 97037316, 20.05.2021, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про залишення позову без розгляду

20 травня 2021 рокум. ПолтаваСправа № 440/5177/20

Полтавський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді – Довгопол М.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання бездіяльності протиправною, визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

18 вересня 2020 року ОСОБА_1 (далі-позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (далі-відповідач, ГУПФУ в Полтавській області) про визнання протиправною бездіяльності Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо не призначення ОСОБА_1 пенсії; визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 від 11.10.2019 №47; зобов`язання призначити та виплачувати ОСОБА_1 пенсію за віком з 21.03.2018 (з дати першого звернення за призначенням пенсії) у розмірі відповідно до норм Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та здійснювати виплату пенсії на вказаний банківський рахунок з урахуванням індексації та з нарахуванням компенсації втрати частини доходів; стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області моральної шкоди в розмірі 100 000 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 30.09.2019 позивач через представника за нотаріально посвідченою довіреністю звернулася до ГУ ПФУ в Полтавській області із заявою про призначення пенсії за віком із доданим пакетом документів, однак 11.10.2019 відповідачем прийнято рішення № 47 про відмову у призначенні пенсії у зв`язку з відсутністю документів, які засвідчують місце проживання (реєстрації) особи на території України та невідповідністю наданих документів Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1. Вказувала, що виходячи із норм чинного законодавства особа має право на отримання заробленої та призначеної пенсії незалежно від місця її проживання, тому відповідач зобов`язаний призначити, нарахувати та виплачувати їй пенсію за віком. Звертала увагу на те, що має усі визначені законом умови для призначення пенсії за віком, оскільки досягла пенсійного віку та має достатній страховий стаж. Також, на думку позивача, виплата пенсії повинна здійснюватися з нарахуванням та виплатою компенсації втрати частини доходу та із урахуванням індексації. Окрім того, позивач вважає, що зазнала душевних страждань внаслідок неправомірних дій пенсійного органу, а тому має право на відшкодування моральної шкоди.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду 22.09.2020 (суддя Алєксєєва Н.Ю.) позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху з підстав не надання документу про сплату судового збору за майнову вимогу про відшкодування моральної шкоди, а також заяви про поновлення строку.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 15.10.2020 (суддя Алєксєєва Н.Ю.) позов повернуто позивачу.

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 03.02.2021 апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задоволено. Ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 15.10.2020 по справі № 440/5177/20 - скасовано. Справу № 440/5177/20 направлено до Полтавського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.

05.03.2021 справа надійшла до Полтавського окружного адміністративного суду, що підтверджується даними вхідної кореспонденції, та відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.03.2021 передана судді ОСОБА_2 .

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду 10.03.2021 позовну заяву залишено без руху у зв`язку з її невідповідністю вимогам статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України.

30.03.2021 позивач надала до суду оригінал позовної заяви з додатками, а також їх копії для відповідача, чим усунула недоліки, що визначені ухвалою суду від 10.03.2021.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 05.04.2021 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

30.04.2021 на електронну пошту суду надійшов відзив на позовну заяву /а.с.228-230/, в якому представник відповідача заперечував проти позовних вимог та просив відмовити у їх задоволенні у повному обсязі. При цьому наголошував, що рішення про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії прийнято Управлінням 11.10.2019, тому звернувшись із позовом до суду 18.09.2020, позивач пропустила строк звернення до суду.

Надаючи оцінку доводам відповідача про те, що позовну заяву подано із пропуском строку звернення до суду, суд враховує наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є громадянкою України, ІНФОРМАЦІЯ_1 , з правом постійного проживання в Державі Ізраїль, що підтверджується паспортом громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_1 /а.с. 153-169/.

Представник ОСОБА_1 за нотаріально посвідченою довіреністю Меламед В. супровідним листом від 30.09.2019 вих. №5590 /а.с.234 - 235/ надіслав до ГУ ПФУ в Полтавській області заяву про призначення пенсії за віком від 21.03.2018 /а.с. 233/ разом з копіями паспорта громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_1 /а.с. 153-169/ та супровідного листа з доказами прийняття 15.01.2018 /а.с.236-238/. Зазначені документи надійшли до ГУ ПФУ в Полтавській області 03.10.2019 та зареєстровані за вх. № 11901/15, про що свідчить штамп вхідної реєстрації на відповідних документах /а.с. 231/.

У супровідному листі від 30.09.2019 вих. №5590 /а.с.211-212/ зазначено, що 15.01.2018 представниками ОСОБА_1 надавалися до ГУ ПФУ в Полтавській області (вх. №33/Р-14) наступні документи: довіреність представників ОСОБА_1 /а.с.189-192/, паспорт ОСОБА_1 /а.с. 153-169/, пенсійне посвідчення ОСОБА_1 /а.с.184-186, трудова книжка /а.с.171-183, апостильована заява про поновлення пенсії /а.с.193-195/.

11.10.2019 ГУ ПФУ в Полтавській області прийнято рішення № 47, яким відмовлено ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком за нормами Закону № 1058, згідно поданої 03.10.2019 заяви у зв`язку з відсутністю документів, які засвідчують місце проживання (реєстрації) особи на території України та невідповідністю наданих документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону № 1058 /а.с. 214-215/.

Позивач, не погодившись із бездіяльністю ГУ ПФУ в Полтавській області щодо призначення їй пенсії за віком та рішенням № 47 про відмову у призначенні такої пенсії від 11.10.2019, звернулася до суду із цим позовом 15.09.2020, про що свідчать відомості на пакеті, в якому поштою надіслано позовну заяву до суду /а.с. 18/.

У позовній заяві (п. 18) ОСОБА_1 підтвердила, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області № 47 від 11.10.2019 отримано нею 15.11.2019.

За змістом частин 1, 2 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Частиною 3 статті 122 КАС України передбачено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Предметом спору у справі за позовом ОСОБА_1 є бездіяльність ГУ ПФУ в Полтавській області щодо призначення позивачеві пенсії за віком, яка набрала форму рішення про відмову у призначенні пенсії № 47 від 11.10.2019.

Відповідно до частини 5 статті 45 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 9 липня 2003 року № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV) документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.

Законом № 1058-IV не встановлено особливого порядку оскарження рішень органу Пенсійного фонду про відмову у призначенні (перерахунку) пенсії, дій або бездіяльності з цього приводу, відтак застосуванню підлягають положення частини 1 статті 122 КАС України, якими для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлено шестимісячний строк, який обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Зважаючи на те, що рішення ГУ ПФУ в Полтавській області № 47 від 11.10.2019 про відмову у призначенні пенсії позивач отримала 18.11.2019, що підтверджено нею у позовній заяві, однак до суду із позовом щодо оскарження зазначеного рішення та відповідної бездіяльності звернулася 15.09.2020, суд дійшов висновку, що позивачем пропущено шестимісячний строк звернення до суду, встановлений частиною 1 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України.

За приписами частини 3 статті 123 КАС України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Матеріали справи містять клопотання позивача про поновлення строку на подачу позовної заяви /а.с. 31 - 33/, в якому позивач просить вважати строк для подачі адміністративного позову не пропущеним або поновити пропущений, встановлений ст. 122 КАС України, строк якщо таке пропущення є, враховуючи те, що відповідачем вчиняється триваюче правопорушення.

У клопотанні позивач зазначає, що 15.11.2019 її представниками отримано рішення ГУ ПФУ в Полтавській області № 47 від 11.10.2019 про відмову у призначенні пенсії на особисту заяву про призначення пенсії, яка і оскаржується у даному позові. Не дивлячись на те, що з моменту, коли відповідач виніс незаконне рішення пройшов тривалий час, відповідач не припинив вчиняти правопорушення, діяти незаконно стосовно позивачки, порушувати право позивачки на володіння своїм майном відповідно до статті 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та до сих пір не виконує прямі та обов`язкові приписи та норми законодавства України стосовно призначення пенсії, що дає підстави для висновку позивача про наявність триваючого правопорушення. Позивач зауважує, що пропуск відповідного строку не повинен стояти на заваді припинення триваючої протиправної поведінки (бездіяльності) та слугувати для правопорушника засобом легалізації триваючого правопорушення, що підтримується також відповідною судовою практикою Верховного Суду України та Верховного Суду.

Надаючи оцінку клопотанню позивача про поновлення строку на подачу позовної заяви, суд виходить з таких міркувань.

Аналіз статті 123 КАС України дає підстави для висновку, що пропущений строк звернення до суду може бути поновлений судом за наявності поважних причин його пропуску.

Критеріями оцінки причин поважності пропуску строку звернення до суду є: 1) обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк (є причиною); 2) обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла або тривала протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.

При цьому, поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належним чином.

Отже, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом. В свою чергу, поважною може бути визнано причину, яка носить об`єктивний характер, та з обставин, незалежних від позивача, унеможливила звернення до суду з адміністративним позовом.

Такий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 27.11.2018 у справі № 473/2236/17.

Суд критично оцінює доводи позивача про те, що відповідачем допущено триваюче порушення, оскільки відмова позивачу у призначенні пенсії за її заявою від 30.09.2019 набула форму рішення ГУ ПФУ в Полтавській області № 47 від 11.10.2019, прийнятого за результатами розгляду заяви позивача від 30.09.2019. Доказів будь-якої бездіяльності відповідача щодо призначення пенсії позивачу, в тому числі, щодо розгляду інших заяв позивача тощо, матеріали справи не містять. За таких обставин посилання позивача на триваюче порушення відповідача є необґрунтованими.

Крім того, суд зауважує, що у постанові від 31.03.2021 у справі № 240/12017/19 Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав відступила від висновків, викладених, зокрема у постановах від 29.10.2020 у справі №816/197/18 (касаційне провадження №К/9901/50050/18), від 20.10.2020 у справі №640/14865/16-а (касаційне провадження № К/9901/36805/18), від 25.02.2021 у справі № 822/1928/18 (касаційне провадження № К/9901/1313/18) щодо застосування строку звернення до суду у соціальних спорах, у яких, зокрема зазначено, що при застосуванні строків звернення до адміністративного суду у вказаній категорії справ слід виходити з того, що встановлені процесуальним законом строки та повернення позовної заяви без розгляду на підставі їх пропуску не можуть слугувати меті відмови у захисті порушеного права, легалізації триваючого правопорушення, в першу чергу, з боку держави.

Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав звернула увагу на те, що за умови відсутності часових обмежень для звернення до суду за минулі періоди Пенсійний фонд України як центральний орган виконавчої влади був би позбавлений можливості реалізовувати покладені на нього завдання, зокрема здійснювати ефективний розподіл фінансових ресурсів для пенсійного забезпечення; така ситуація не відповідала б принципу юридичної визначеності у правовідносинах щодо пенсійного забезпечення у солідарній системі.

Аналіз практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) свідчить про те, що у процесі прийняття рішень стосовно поновлення строків звернення до суду або оскарження судового рішення, ЄСПЛ виходить із наступного: 1) поновлення пропущеного строку звернення до суду або оскарження судового рішення є порушенням принципу правової визначеності, відтак у кожному випадку таке поновлення має бути достатньо виправданим та обґрунтованим; 2) поновленню підлягає лише той строк, який пропущений з поважних причин, внаслідок непереборних, незалежних від волі та поведінки особи обставин; 3) оцінка поважності причин пропуску строку має здійснюватися індивідуально у кожній справі; 4) будь-які поважні причини пропуску строку не можуть розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення строку; 5) необхідно враховувати тривалість пропуску строку, а також можливі наслідки його відновлення для інших осіб.

Верховний Суд також зазначив, що чітко визначені та однакові для всіх учасників справи строки звернення до суду, здійснення інших процесуальних дій є гарантією забезпечення рівності сторін та інших учасників справи. А для цього має бути також виконано умову щодо недопустимості безпідставного поновлення судами пропущеного строку.

При цьому Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24.12.2020 у справі № 510/1286/16-а дійшла висновку, що норми, зокрема статті 46 Закону № 1058-ІV (щодо необмеження будь-яким строком невиплаченої пенсіонерові суми пенсії), підлягають застосуванню у справах за позовами про оскарження бездіяльності, дій та/або рішень суб`єкта владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку пенсійних виплат виключно за наявності таких умов: 1) ці суми мають бути нараховані пенсійним органом; 2) ці суми мають бути не виплаченими саме з вини держави в особі пенсійного органу.

Відповідно до частини 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Суд повторює, що предметом спору у цій справі є рішення відповідача про відмову у призначенні пенсії позивачу, за результатами розгляду її заяви від 30.09.2019 щодо призначення пенсії, з яким позивач також пов`язує бездіяльність позивача щодо не призначення пенсії.

У цій справі не вирішується питання щодо невиплачених з вини органу Пенсійного фонду нарахованих сум пенсій або поновлення виплат раніше призначеної пенсії. Спір щодо розгляду ГУ ПФУ в Полтавській області заяви позивача від 13.11.2017 щодо поновлення виплати пенсії по інвалідності вирішено Полтавським окружним адміністративним судом у рішенні від 28.08.2018 у справі № 1640/2633/18, яке набрало законної сили 19.11.2018 /а.с. 224 - 226/. Рішенням Полтавського об`єднаного управління Пенсійного фонду України (Шевченківський район) від 05.12.2018 № 221 на виконання зазначеного судового рішення розглянуто заяву позивача від 13.11.2017 щодо поновлення виплати пенсії по інвалідності з урахуванням документів, поданих 15.01.2018 вх. № 34/Р-14 /а.с. 193/, та вирішено відмовити ОСОБА_1 у поновленні виплати пенсії по інвалідності, обчисленої за нормами Закону № 1058, згідно заяви від 13.11.2017, у зв`язку з відсутністю документу органів медико-соціальної експертизи про визнання особи з інвалідністю та документів, які засвідчують місце проживання (реєстрації) особи на території України /а.с. 208 -210/. Відомості щодо оскарження зазначеного рішення Полтавського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в адміністративному або судовому порядку відсутні.

Враховуючи наведені обставини, суд дійшов висновку, що для звернення ОСОБА_1 до суду із позовом у цій справі підлягає застосуванню шестимісячний строк, передбачений статтею 122 КАС України, який позивачем пропущено.

Зважаючи на те, що доводи, наведені позивачем у клопотанні про поновлення строку, не є поважними причинами пропуску строку звернення до суду, інших причин, які свідчать про наявність об`єктивних та непереборних перешкод для звернення до суду позивачем не зазначено, суд дійшов висновку про відсутність підстав для визнання поважними причин пропуску строку звернення до суду .

Суд зазначає, що право на звернення до суду не є абсолютним чи безмежним, а може бути регламентованим. Позивач був вільним у виборі способу захисту свого порушеного права і за бажанням міг скористатися правом на оскарження спірного рішення у строк, передбачений нормативним процесуальним положенням.

Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Отже, суд дійшов до висновку, що підстави для поновлення строку, зазначені представником позивача у клопотанні про поновлення строку звернення до суду, не є поважними причинами пропуску строку звернення до суду, тому клопотання про поновлення строку звернення до суду не підлягає задоволенню.

Пунктом 8 частини 1 статті 240 КАС України передбачено, що суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.

Враховуючи положення частини 3 статті 123, пункту 8 частини 1 статті 240 КАС України, позовна заява ОСОБА_1 підлягає залишенню без розгляду.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі залишення заяви або скарги без розгляду (крім випадків, якщо такі заяви або скарги залишені без розгляду у зв`язку з повторним неприбуттям або залишенням позивачем судового засідання без поважних причин та неподання заяви про розгляд справи за його відсутності, або неподання позивачем витребуваних судом матеріалів, або за його заявою (клопотанням).

На підставі викладеного, керуючись статтею 123, 240, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, -

У Х В А Л И В:

У задоволенні клопотання позивача про поновлення строку на подачу позовної заяви відмовити.

Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання бездіяльності протиправною, визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії залишити без розгляду.

Роз`яснити, що позивач після усунення підстав, з яких позов було залишено без розгляду, має право звернутися до адміністративного суду в загальному порядку.

Копію ухвали надіслати учасникам справи.

Ухвала набирає законної сили з моменту підписання та може бути оскаржена до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Полтавський окружний адміністративний суд протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому копію ухвали суду не вручено у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя М.В. Довгопол