Рішення № 97036817, 19.05.2021, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №380/9658/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 травня 2021 року м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Сидор Н.Т., розглянувши у письмовому провадженні у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини А0780 про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити дії,

в с т а н о в и в :

на розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до військової частини А0780, в якій позивач просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність військової частини А0780 щодо не нарахування та невиплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01 травня 2014 року по 01 березня 2018 року;

- зобов`язати військову частину А0780 нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 01 травня 2014 року по 01 березня 2018 року.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивач покликається на те, що наказом командира військової частини А0780 від 01.11.2018 позивача виключено зі списків особового складу частини та усіх видів забезпечення. Станом на день виключення позивача зі списків особового складу військової частини з позивачем не проведено розрахунків щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення, яка було гарантована чинними законодавством України, зокрема Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» та Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, а також численними роз`ясненнями Міністерства соціальної політики та Департаменту фінансів України Міноборони. У зв`язку з цим позивач звернуся до відповідача із заявою про виплату йому індексації грошового забезпечення та довідки-розрахунку даної індексації. Однак військовою частиною А0780 надано відповідь, якою відмовлено у задоволенні заяви позивача.

Відповідач позов не визнає. У відзиві на позовну заяву представник відповідача покликається на те, що військова частина А0780 у період з 01 січня 2014 року по 31 грудня 2015 року знаходилась на фінансовому забезпеченні у військовій частині А2556, відповідно нарахування та виплата індексації грошового забезпечення за період з травня 2014 року по грудень 2015 року здійснювалось у військовій частині А2556. Бланки особових рахунків військовослужбовців за 2014, 2015 рік, що містять інформацію про суми індексації грошового забезпечення військовою частиною А2556 здані до Львівського територіального архівного відділу Галузевого державного архіву Міністерства оборони України. З 01 січня 2016 року військова частина А0780 на підставі розпорядження вищестоящої установи здійснювала самостійну фінансово-господарську діяльність. У військовій частині позивачу здійснена виплата індексації грошового забезпечення за грудень 2015 року в сумі 193,24 грн по відомості нарахування № 3/12 за грудень 2015 року, що була передана по акту прийому-передачі від військової частини А2556. Протягом 2016, 2017, 2018 років асигнування на індексацію грошового забезпечення не виділялись.

Стосовно процесуальних дій, вчинених у зв`язку із розглядом справи, слід зазначити, що ухвалою від 04.11.2020 суддя відкрила спрощене позовне провадження, справу вирішила розглядати без повідомлення сторін та проведення судового засідання, за наявними матеріалами.

Ухвалою від 23.02.2021 витребувано у Львівського територіального архівного відділу Галузевого державного архіву Міністерства оборони України (79007, Львівська область, місто Львів, вул. Генерала Грекова, 5) відомості про нараховане та виплачене грошове забезпечення ОСОБА_1 за період з 01 травня 2014 року по 31 грудня 2015 року.

Всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

Відповідно до витягу з наказу командира військової частини А0780 (по стройовій частині) № 254 від 01.011.2018 підполковника ОСОБА_1 , начальника фізичної підготовки і спорту відділу бойової підготовки, звільненого наказом командувача Повітряних Сил Збройних Сил України від 17 жовтня 2018 року № 606 у запас за пп. «б» (за станом здоров`я), відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», з 01.11.2018 виключено із списків особового складу частини та всіх видів забезпечення.

Згідно з архівною довідкою Територіального архівного відділу Галузевого державного архіву Міністерства оборони України №179_2/Д-339/385 від 03.03.2021 в архівних документах військової частини А2556 (в тому числі військова частина А0780) відображено нарахування грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з червня 2014 року по грудень 2015 року в наступних розмірах: червень 2014 року – 86,52 грн, липень-серпень 2014 року – 124,24 грн, вересень-жовтень 2014 року – 143,72 грн, листопад 2014 року – 193,66 грн, грудень 2014 року – 227,77 грн, січень 2015 року – 254,56 грн, лютий 2015 року – 299,63 грн, березень 2015 року – 345,91 грн, травень 2015 року – 21,21 грн, червень 2015 року – 21,89 грн, липень-серпень 2015 року – 684,52 грн, вересень-груднь 2015 року – 774,44 грн.

У липні 2020 року позивач звернувся до відповідача з заявою, в якій просив надати довідку-розрахунок про розмір невиплаченої індексації грошового забезпечення в період з 01 травня 2014 року по 01 листопада 2018 року та виплатити індексацію грошового забезпечення за період з 01 травня 2014 року по 01 листопада 2018 року.

У відповідь на вказану заяву позивача командуванням військової частини А0780 повідомлено, що військова частина А0780 у період з 01 січня 2014 року по 31 грудня 2015 року знаходилась на фінансовому забезпеченні у військовій частині А2556, відповідно нарахування та виплата індексації грошового забезпечення за період з травня 2014 року по грудень 2015 року здійснювалось у військовій частині А2556. Бланки особових рахунків військовослужбовців за 2014, 2015 рік, що містять інформацію про суми індексації грошового забезпечення військовою частиною А2556 здані до Львівського територіального архівного відділу Галузевого державного архіву Міністерства оборони України. З 01 січня 2016 року військова частина А0780 на підставі розпорядження вищестоящої установи здійснювала самостійну фінансово-господарську діяльність. У військовій частині позивачу здійснена виплата індексації грошового забезпечення за грудень 2015 року в сумі 193,24 грн по відомості нарахування № 3/12 за грудень 2015 року, що була передана по акту прийому-передачі від військової частини А2556. У межах наявного фінансового ресурсу можливості виплати індексації грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України у січні-лютому 2018 року у Мінооборони, та відповідно – у військової частини А0780 не було.

Вважаючи бездіяльність військової частини А0780 щодо не нарахування та невиплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01 травня 2014 року по 01 березня 2018 року протиправною, позивач звернувся до суду для захисту своїх прав.

Вирішуючи даний спір, суд застосовує такі норми права та виходить з таких мотивів.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлення єдиної системи їх соціального та правового захисту, гарантування військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливих умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулювання відносини у цій галузі визначено Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Згідно з ч. ч. 1-3 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.

До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Відповідно до ст. 18 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії щодо, зокрема, індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін.

Частиною 2 ст. 19 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» визначено, що державні соціальні гарантії є обов`язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначені Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» (далі - Закон 1282-ХІІ).

Згідно із абз. 2 ст. 1 Закону 1282-ХІІ індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону 1282-ХІІ індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення).

Частиною 6 ст. 2 Закону 1282-ХІІ визначено, що індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Згідно із ст. 3 Закону 1282-ХІІ індекс споживчих цін обчислюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики, і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.

При цьому, відповідно до визначення, яке міститься в абз. 3 ст. 1 Закону 1282-ХІІ індекс споживчих цін - показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання.

Згідно із ст. 4 Закону 1282-ХІІ індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.

Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону.

Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.

Підвищення грошових доходів населення у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.

У разі якщо грошові доходи населення підвищено з урахуванням прогнозного рівня інфляції випереджаючим шляхом, при визначенні обсягу підвищення грошових доходів у зв`язку із індексацією враховується рівень такого підвищення у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ч. ч. 2, 6 ст. 5 Закону 1282-ХІІ підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України.

Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування на відповідний рік.

Згідно із ст. 6 Закону 1282-ХІІ у разі виникнення обставин, передбачених ст. 4 цього Закону грошові доходи населення визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін.

Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до абз. 5 п. 2 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078 (далі - Порядок № 1078) індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.

Відповідно до пп. 2 п. 6 Порядку № 1078 виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких провадяться відповідні грошові виплати населенню: підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету.

У рішенні від 15 жовтня 2013 року у справі № 9-рп/2013 за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_2 щодо офіційного тлумачення положення ч. 2 ст. 233 Кодексу законів про працю України Конституційний Суд України зазначив про те, що кошти, які підлягають нарахуванню в порядку індексації заробітної плати та компенсації працівникам частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати, мають компенсаторний характер. Як складові належної працівникові заробітної плати ці кошти спрямовані на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв`язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.

Як зазначив Верховний Суд у постановах від 19 червня 2019 року (справа № 825/1987/17), від 20 листопада 2019 року (справа № 620/1892/19), від 05 лютого 2020 року (справа № 825/565/17) індексація грошового забезпечення, як складова грошового забезпечення військовослужбовців, є однією з основних державних гарантій щодо оплати їх праці, а отже підлягає обов`язковому нарахуванню і виплаті.

Отже, індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці, проведення індексації у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов`язковим для всіх юридичних осіб-роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи. За відсутності затвердженого особливого порядку індексації грошового забезпечення військовослужбовців, нарахування індексації грошового забезпечення здійснюється у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку, а саме відповідно до Порядку № 1078. Сума індексації грошового забезпечення є складовою частиною грошового забезпечення і відповідно до Закону 1282-ХІІ, підлягає обов`язковому нарахуванню та виплаті.

На підприємства, установи, організації незалежно від форм власності покладається обов`язок проводити індексацію заробітної плати (грошового забезпечення) у разі перевищення величини індексу споживчих цін встановленого порогу індексації, при цьому базовим місяцем при обчисленні індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації слід вважати місяць підвищення грошового забезпечення за рахунок зростання його складових, які не мають разового характеру.

Згідно з архівною довідкою Територіального архівного відділу Галузевого державного архіву Міністерства оборони України №179_2/Д-339/385 від 03.03.2021, в архівних документах військової частини А2556 (в тому числі військова частина А0780) відображено нарахування грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з червня 2014 року по грудень 2015 року в наступних розмірах: травень 2014 року – відомості відсутні, червень 2014 року – 86,52 грн, липень-серпень 2014 року – 124,24 грн, вересень-жовтень 2014 року – 143,72 грн, листопад 2014 року – 193,66 грн, грудень 2014 року – 227,77 грн, січень 2015 року – 254,56 грн, лютий 2015 року – 299,63 грн, березень 2015 року – 345,91 грн, квітень 2015 року – відомості відсутні, травень 2015 року – 21,21 грн, червень 2015 року – 21,89 грн, липень-серпень 2015 року – 684,52 грн, вересень-груднь 2015 року – 774,44 грн.

Таким чином, встановивши, що за період з червня 2014 року по березень 2015 року та з травня по грудень 2015 року позивачу нараховувалась індексація грошового забезпечення, позовні вимоги в частині визнання протиправною бездіяльності військової частини А0780 щодо не нарахування та невиплати позивачу індексації грошового забезпечення та зобов`язання військової частини А0780 нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період з червня 2014 року по березень 2015 року та з травня по грудень 2015 року задоволенню не підлягають.

Враховуючи, що відповідач жодних доводів на обгрунтування правомірності не нарахування та невиплати позивачу індексації грошового забезпечення у травні 2014 року, квітні 2015 року не наводить, суд доходить висновку про протиправність не проведення індексації грошового забезпечення позивача у вказаних місяцях.

Щодо не проведення індексації у період з 01 січня 2016 року до 01 березня 2018 року, відповідач посилається на те, що у межах наявного фінансового ресурсу можливості виплати індексації грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України у січні 2016 – лютому 2018 року у Міноборони не було.

Суд вважає безпідставними такі доводи відповідача з огляду на викладене.

Відповідно до ст. 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 1952 року кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У справі “Кечко проти України” Європейський суд з прав людини встановив, що мало місце порушення ст. 1 Протоколу №1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також зауважив, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи припинити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак якщо чинне законодавство передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними (п. 23 рішення від 08.11.2005, заява №63134/00).

Так, реалізація особою права, яке пов`язане з отриманням коштів і базується на спеціальних і чинних, на час виникнення спірних правовідносин, нормативно-правових актах національного законодавства, не залежить від бюджетних асигнувань, відсутність яких не може бути підставою для порушення прав громадян.

У зв`язку з цим, Європейський суд з прав людини не прийняв аргумент Уряду України щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань.

Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов`язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України відокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до ст. 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме: у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (рішення Конституційного Суду України від 06.07.1999 № 8-рп/99 у справі щодо права на пільги та від 20.03.2002 № 5- рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій).

У зазначених рішеннях Конституційний Суд України вказав, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов`язана з ризиком для життя і здоров`я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення.

Суд також враховує і рішення Конституційного суду України від 15.10.2013 № 9-рп/2013, в якому зазначено, що держава передбачає заходи, спрямовані на забезпечення реальної заробітної плати, тобто грошової винагороди за виконану роботу як еквівалента вартості споживчих товарів і послуг.

Таким чином, не закладення до бюджету коштів для виплати індексації жодним чином не впливає на наявність чи відсутність у позивачки права на нарахування індексації грошового забезпечення, що є предметом спору у цій справі.

Такі висновки суду відповідають правовим позиціям Верховного Суду, які викладені, зокрема, у постановах від 12 грудня 2018 року у справі № 825/874/17, від 19 червня 2019 року у справі № 825/1987/17.

З огляду на викладене, суд доходить висновку про протиправність не нарахування та невиплату позивачу індексації грошового забезпечення військовою частиною А0780 у травні 2014 року, квітні 2015 року та у період з 01 січня 2016 року до 01 березня 2018 року та відповідно про задоволення позовних вимог у цій частині.

Визначаючись щодо способу захисту порушеного права, суд враховує, що згідно з ч. 4 ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України, у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Відтак, встановивши протиправну бездіяльність відповідача щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення позивачу за період з 01 січня 2016 року по 01 березня 2018 року, суд вважає, що у цьому випадку ефективним способом захисту порушених прав, свобод чи інтересів позивача буде зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за травень 2014 року, квітень 2015 року та за період з 01 травня 2016 року по 01 березня 2018 року.

Згідно з вимогами ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про задоволення позову частково.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд вказує, що відповідно до ст. 5 Закону України "Про судовий збір" позивач звільнений від сплати судового збору, такий не сплачувався, а отже не підлягає стягненню.

Керуючись ст. ст. 2, 8-10, 14, 72-77, 90, 139, 242-246, 255, 293, 295, п. 3 розділу VI , пп. 15.5 п. 15 розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в :

позов ОСОБА_1 до військової частини А0780 про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити дії – задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність військової частини А0780 щодо не нарахування та невиплати позивачу індексації грошового забезпечення за травень 2014 року, квітень 2015 року та за період з 01 травня 2016 року до 01 березня 2018 року.

Зобов`язати військову частину А0780 нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за травень 2014 року, квітень 2015 року та за період з 01 травня 2016 року до 01 березня 2018 року.

У задоволенні решти позовних вимоги – відмовити.

Розподіл судових витрат не здійснюється.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, з урахуванням положення п. 3 розділу VI “Прикінцеві положення” Кодексу адміністративного судочинства України. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. При цьому, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до або через суд першої інстанції, який ухвалив рішення.

Позивач – ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 )

Відповідач – військова частина А0780 (79000, м. Львів, вул. Лисенка, 12; код ЄДРПОУ 24981468)

Суддя Сидор Н.Т.