Рішення № 97036776, 19.05.2021, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа№380/1298/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 травня 2021 року м.Львів

Львівський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Коморного О.І. розглянув за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 про визнання протиправною бездіяльності Департаменту патрульної поліції України та зобов`язання вчинити дії.

Обставини справи.

До Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 , в якій містяться вимоги:

- визнати протиправною бездіяльність Департаменту патрульної поліції щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 доплати за службу в нічний час за період з 07.11.2015 по 31.08.2017 та індексації грошового забезпечення за період з 07.11.2015 по 31.08.2017 включно;

- зобов`язати Департамент патрульної поліції нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 доплату за службу в нічний час за період з 07.11.2015 по 31.08.2017 в сумі 5673 грн 13 коп.;

- зобов`язати Департамент патрульної поліції нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 07.11.2015 по 31.08.2017 включно в сумі 2209 грн 03 коп.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що до 21.11.2018 проходив службу в поліції на посаді інспектора роти №2 батальйону №2 Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України. За період служби з 07.07.2015 по 21.11.2018 відпрацював нічні зміни. Разом з тим, в супереч постанови Кабінету Міністрів України № 988 від 11.11.2015 "Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції" відповідачем не було здійснено виплату доплати за службу в нічний час в розмірі 35% посадового окладу з розрахунку за кожну годину служби в нічний час. Крім того, позивач вказує, що відповідач в супереч положень статті 94 Закону України "Про Національну поліцію" не здійснив індексацію його грошового забезпечення за період з 07.11.2015 по 31.08.2017.

Ухвалою суду від 05 лютого 2021 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

У поданому суду відзиві відповідач проти позову заперечує, просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. По суті позовних вимог вказує, що виплата грошового забезпечення позивача здійснювалась відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 988 від 11.11.2015 "Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції" та наказу Міністерства внутрішніх справ України № 260 від 06.04.2016 року "Про затвердження Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання". Також вказує, що підстав для стягнення заборгованості з доплати за службу у нічний час за період до 07.11.2015 немає, оскільки датою державної реєстрації Департаменту патрульної поліції є 07.11.2015, що підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Щодо індексації грошового забезпечення вказав, на норми правил обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення, визначені Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 (далі Порядок № 1078), однак своєї позиції не висловив.

Щодо витрат на правову допомогу заперечив.

З огляду на викладене, на думку відповідача, правові підстави для задоволення адміністративного позову відсутні, а тому просить в його задоволенні відмовити повністю.

Суд всебічно і повно з`ясував всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об`єктивно оцінив докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті та

встановив:

ОСОБА_1 з 07.07.2015 по 21.11.2018 проходив службу в Національній поліції України. Згідно з наказом Голови НПУ від 07.11.2015 № 117 о/с ОСОБА_1 призначено на посаду інспектора роти № 2 батальйону № 2 Управління патрульної поліції у м. Львові Департаменту патрульної поліції з 07.11.2015, як такого що прибув з Міністерства внутрішніх справ.

Згідно наказу начальника Департаменту патрульної поліції від 14.11.2018 року №1080о/с По особовому складу (а.с.19), старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 , старшого інспектора відділу безпеки дорожнього руху, з 21.11.2018 року звільнено зі служби в поліції (а.с.13)

15.12.2020 представник позивача, адвокат ОСОБА_2 , звернувся до Департаменту патрульної поліції та до Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції з адвокатськими запитами № 01-12/20 (а.с.10), № 02-12/20 (а.с.11), в яких просив надати інформацію (копії документів): витяг з наказу про прийняття на службу до поліції ОСОБА_1 ; витяг з наказу про звільнення зі служби в поліції ОСОБА_1 ; інформацію про розмір посадового окладу ОСОБА_1 за період з 07 листопада 2015 року по 31 грудня 2017 року включно (помісячно); інформацію (відомість) про розмір нарахованого і виплаченого ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 07 листопада 2015 року по 31 грудня 2017 року включно (помісячно); інформацію про кількість відпрацьованих ОСОБА_1 робочих змін за період з 07 листопада 2015 року по 31 грудня 2017року включно (окремо нічних і денних) із вказанням годин.

У відповіді на адвокатські запити відповідач надав інформацію про кількість відпрацьованих ОСОБА_1 робочих змін за період з 07.11.2015 по 31.12.2017 включно (окремо нічних і денних) із вказанням годин та інформацію (відомість) про розмір нарахованого і виплаченого ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 07.11.2015 по 31.12.2017 включно (помісячно) (а.с.14).

Згідно відомостей про грошове забезпечення позивача з листопада 2015 року по жовтень 2017 року включно не виплачувалася індексація грошового забезпечення (а.с.20-21).

Відповідно до поданого позивачем розрахунку індексації грошового забезпечення з червня 2016 року по серпень 2017 року, сума індексації становить 2209,03 грн (а.с.22-23).

Не погоджуючись з діями відповідача, щодо ненарахування та невиплати доплати за службу в нічний час та індексації грошового забезпечення, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав та інтересів.

Вирішуючи справу, суд керується таким.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Закріплений у ч. 1 ст. 9 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 94 Закону України "Про Національну поліцію" поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання. Порядок виплати грошового забезпечення визначає Міністр внутрішніх справ України.

Згідно з пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 № 988 "Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції" грошове забезпечення поліцейських складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер), премії та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Підпунктом 3 пункту 5 цієї Постанови, визначено обов`язок виплачувати доплату за службу в нічний час - у розмірі 35 відсотків посадового окладу з розрахунку за кожну годину служби в нічний час.

Відповідно до статті 94 Закону України "Про Національну поліцію", постанови Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2015 року № 988 "Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції", з метою впорядкування структури та умов грошового забезпечення поліцейських та курсантів вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських затверджено Порядок та умови виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання (наказ Міністерства внутрішніх справ України від 06.04.2016 № 260).

Згідно п. 5 Розділу І вказаного Порядку № 260, грошове забезпечення поліцейських визначається залежно від посади, спеціального звання, стажу служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наукового ступеня або вченого звання. До складу грошового забезпечення входять: 1) посадовий оклад; 2) оклад за спеціальним званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер); 4) премії; 5) одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Пунктом 11 Розділу І Порядку № 260 визначено, що грошове забезпечення, виплачене поліцейському несвоєчасно або в меншому розмірі, ніж належало, виплачується за весь період, протягом якого поліцейський мав на нього право, але не більше ніж за три роки, що передували зверненню за одержанням грошового забезпечення.

Відповідно до п. 11 Розділу ІІ Порядку № 260, поліцейським, які виконують службові обов`язки в нічний час, виплачується доплата за службу в нічний час у розмірі 35 відсотків посадового окладу з розрахунку за кожну годину служби в нічний час. Годинна ставка обчислюється шляхом ділення місячного посадового окладу на кількість годин фактичного часу служби з урахуванням норми тривалості службового часу за відповідний місяць при 40-годинному робочому тижні.

Підставами для виконання службових обов`язків у нічний час є графіки нарядів та чергувань, затверджені наказами керівників підрозділів органів поліції.

Облік фактичного часу служби в нічний час для нарахування доплати здійснюється шляхом оформлення довідки обліку несення поліцейськими служби в нічний час за формою, визначеною у додатку 1 до цих Порядку та умов.

Поліцейським, що залучалися до служби в нічний час, виплата доплати за службу в нічний час за минулий місяць здійснюється одночасно з виплатою грошового забезпечення за поточний місяць.

Як встановлено із матеріалів справи та не заперечується відповідачем, згідно з Інформацією помісячно щодо загальної кількості змін, в тому числі кількості нічних і денних змін ОСОБА_1 за період з 07 листопада 2015 року по 31 грудня 2017 року включно, що за період 2015 року загальна кількість відпрацьованих робочих нічних змін - 13 (104 год.): за листопад 2015р. - 6 нічних змін (40 год.); за грудень 2015 р. - 7 нічних змін (56 год.). За період 2016 року загальна кількість відпрацьованих робочих нічних змін - 65 (520 год.). За період 2017 року загальна кількість відпрацьованих робочих нічних змін - 22 (176 год.), разом з тим з вересня по грудень кількість робочих змін = 0 (а.с.14).

Враховуючи вищенаведене, ОСОБА_1 повинна бути виплачена доплата за службу в нічний час за період з 07.11.2015 по 31.08.2017.

Судом встановлено із відомостей про грошове забезпечення за період: з листопада 2015р. по грудень 2016р.» та «відомостей про грошове забезпечення за період: з січня 2017р. по грудень 2017р.» за період перебування позивача на посаді, останньому було нараховано та виплачено грошове забезпечення, яке складалося з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, надбавки за стаж служби та щомісячної премії. Доплата за службу в нічний час у розрахункових листах відсутня.

Відтак, відповідач в супереч вимогам постанови Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 № 988 та наказу Міністерства внутрішніх справ України від 06.04.2016 № 260 доплату за службу в нічний час не здійснював, доказів протилежного не надав.

При цьому, суд критично оцінює посилання представника відповідача лише на те, що підстав для стягнення заборгованості з доплати за службу у нічний час за період до 07.11.2015 немає оскільки позивач просить стягнути доплату за службу в нічний час за період з 07.11.2015 по 31.12.2017.

Так, відповідно розрахунку у позовній заяві заборгованість відповідача перед позивачем у вигляді доплати за службу в нічний час за період з 07.11.2015 по 31.12.2017 в сумі 5673 грн. 13 коп.

Відтак, суд погоджується з доводами позивача про те, що Департамент патрульної поліції України необхідно зобов`язати нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 доплату за службу в нічний час за період з 07.11.2015 по 31.08.2017.

Разом з тим, вимога про нарахування та виплату на користь ОСОБА_1 доплату за службу в нічний час за період з 07.11.2015 по 31.08.2017 в сумі 5673 грн 13 коп, задоволенню не підлягає, оскільки нарахування сум є виключними дискреційними повноваженнями відповідача, а тому в цій частині позовних вимог слід відмовити.

Щодо вимоги позивача про нарахування та виплати заборгованості по індексації грошового забезпечення, то суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 5 ст. 94 Закону України "Про Національну поліцію" грошове забезпечення поліцейських індексується відповідно до закону.

Вказана норма Закону є чинною з моменту прийняття Закону України "Про Національну поліцію".

Згідно з ч. 1 статті 4 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.

Відповідно до частини 3 статті 4 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.

Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 затверджено Порядок проведення індексації грошових доходів населення. До вказаної постанови внесено зміни постановою Кабінету Міністрів України від 18.10.2017 № 782 та включено поліцейських до переліку категорій осіб, яким здійснюється індексація грошового забезпечення.

З огляду на викладене, суд критично оцінює посилання представника відповідача на те, що індексація грошового забезпечення позивача повинна здійснюватися лише з набранням чинності постановою КМУ № 782, оскільки така індексація прямо передбачена положеннями Закону України "Про Національну поліцію" та Закону України "Про індексацію грошових доходів населення".

Більш того, в силу положень ч. 2 ст. 8 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" за наявності підстав, визначених цим Законом, право населення на реалізацію зазначених гарантій не залежить від прийняття рішень відповідними органами.

З огляду на зазначене, суд погоджується з доводами позивача про нарахування та виплату індексації грошового забезпечення за період перебування на посаді поліцейського з 07.11.2015 по 31.08.2017.

Така ж правова позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 31.01.2019 у справі № 823/2249/18.

Однак розрахунок позивача щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення в сумі 2209 грн 03 коп. задоволенню не підлягає, оскільки нарахування сум є виключними дискреційними повноваженнями відповідача, а тому в цій частині позовних вимог слід відмовити.

В контексті наведеного суд звертає увагу на те, що нарахування індексації належить до безпосередніх повноважень відповідача як роботодавця. Оскільки індексація грошового забезпечення за спірний період позивачу взагалі не нараховувалася, суд позбавлений можливості перевірити правомірність такого.

Так, з аналізу норм Закону України “Про індексацію грошових доходів населення” та Порядку проведення індексації грошових доходів населення слідує, що розрахунок індексації грошового забезпечення є компетенцією відповідача як органу, в якому позивач проходив службу, і який виплачував йому грошове забезпечення. Саме на відповідача, за наявності законних підстав, покладається обов`язок нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення.

Таким чином, визначення розміру індексації грошового забезпечення, який підлягає виплаті на користь позивача належить до компетенції відповідача і суд не має повноважень здійснювати його розрахунок до моменту проведення такого розрахунку відповідачем. Суд наділений лише повноваженнями перевірити правильність такого розрахунку у контексті застосування нормативно-правових приписів, що регулюють спірні правовідносини.

Оскільки на час розгляду цієї справи та прийняття рішення у ній нарахування на користь позивача індексації грошового забезпечення відповідачем, як роботодавцем позивача за спірний період не здійснено, суд вважає, що за таких обставин та встановленого правового регулювання відсутні порушення прав позивача щодо правильного нарахування на його користь відповідачем індексації грошового забезпечення, які підлягають захисту в судовому порядку.

Підсумовуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про зобов`язання Департамента патрульної поліції України нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 07.11.2015 по 31.08.2017 включно в сумі 2209 грн 03 коп. є передчасними та спрямованими на захист ще не порушеного права позивача (конкретні сума ще не нараховані відповідачем за спірний період), що суперечить статті 5 КАС України, в той час, як судовий захист може надаватися лише порушеним правам, а тому у її задоволенні належить відмовити.

Разом з тим, згідно із частиною першою статті 245 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.

При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.

Відтак, суд дійшов висновку, що ефективним способом захисту порушених прав, свобод та інтересів позивача буде зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 доплату за службу в нічний час за період з 07.11.2015 по 31.08.2017 та зобов`язати Департамент патрульної поліції України нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 07.11.2015 по 31.08.2017.

Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та, враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про задоволення позову частково.

В прохальній частині позовної заяви позивачем заявлено вимогу про стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача судових витрат.

Щодо судових витрат, а саме судового збору, позивач згідно ст. 5 Закону України “Про судовий збір” звільнений від сплати судового збору.

В силу частин 2 та 3 статті 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Як видно з аналізу наведених правових норм, документально підтверджені судові витрати підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень. При цьому, склад та розміри витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку.

Даний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 21 березня 2018 року у справі № 815/4300/17, від 11 квітня 2018 року у справі № 814/698/16.

Згідно з позицією, сформульованою Верховним Судом у постанові від 15 травня 2018 року у справі № 821/1594/17, зазначається, що з огляду на запровадження нових правил відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, для підтвердження та обґрунтування розміру витрат на правничу допомогу необхідне приведення укладених до 15 грудня 2017 року договорів у відповідність до вимог діючого КАС України та доведення відображення фахівцем у галузі права та адвокатом доходів, отриманих від незалежної професійної діяльності, як самозайнятої особи шляхом надання доказів ведення Книги обліку доходів та витрат, затвердженої наказом Міндоходів від 16 вересня 2013 року № 481 «Про затвердження форми Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи - підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, та Порядку її ведення», зареєстрованим у в Міністерстві юстиції України 01 жовтня 2013 року за № 1686/24218.

До суду для підтвердження витрат на професійну правничу допомогу представником позивача подано договір про надання правової допомоги №121/20 від 15.12.2020, акт виконаних робіт від 28.01.2021 та довідка №Д01/21 від 29.01.2021 про отримання готівкових коштів від Клієнта за договором про надання правової (правничої) допомоги №121/20 від 15.12.2020 на загальну суму 5000,00 грн.

Суд, вирішуючи питання про відшкодування судових витрат у вигляді витрат на професійну правничу допомогу, у відповідності до частини п`ятої статті 242 КАС України також враховує висновок Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, викладений у постанові 21.01.2021 №280/2635/20, відповідно до якого КАС України у редакції, чинній з 15.12.2017, імплементував нову процедуру відшкодування витрат на професійну правову допомогу, однією з особливостей якої є те, що відшкодуванню підлягають витрати, незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною / третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Зазначені норми (статті 134, 139) були введені в КАС України з 15.12.2017, у тому числі, з метою унормування відносин між суб`єктами, які потребують юридичного супроводу, та адвокатами. Так, за існуючого правового регулювання у сторін з`явилась можливість відшкодувати понесені на правову допомогу витрати (у разі доведення власної правоти у спорі із суб`єктом владних повноважень). При цьому, норми зазначених статей спрямовані саме на захист прав та інтересів позивачів-суб`єктів господарювання, а не адвокатів. Встановлена на законодавчому рівні можливість позивачів отримати відшкодування понесених витрат на правничу допомогу сприяє нормальному розвитку галузі, дозволяє учасникам судових процесів залучати для захисту свої прав кваліфікованих адвокатів, даючи при цьому таким особам законне право сподіватись на повне або часткове відшкодування понесених витрат у разі доведення власної правової позиції.

Суд встановив, що згідно з актом виконаних робіт від 28.01.2021 виконавець в інтересах клієнта виконав такі зобов`язання: надання консультацій та роз`яснень з правових питань; підготовка та подання до Департаменту патрульної поліції, до Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції адвокатських запитів № 01-12/20, № 02-12/20 від 15.12.2020 року; підготовка розрахунку індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період: з червня 2016р. по грудень 2016р. та з січня 2017р. по грудень 2017р.; підготовка (написання) позовної заяви до Департаменту патрульної поліції.

Відтак позивач сплатив кошти адвокату Петришин В.М. у розмірі 5000,00 грн.

У частині шостій статті 134 КАС України встановлено, що у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Суд вказує на те, що при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, слід керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг.

На підставі системного аналізу матеріалів справи та долучених представником позивача доказів на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу, суд вважає за необхідне зазначити, що витрати пов`язані з підготовкою та поданням адвокатського запиту включаються до витрат пов`язаних з складанням позовної заяви.

Враховуючи незначну складність категорії справи, виходячи з усталеної правової позиції у таких справах, суд вважає, що підготовка і подання адміністративного позову, підготовка та подання адвокатського запиту (5000, 00 грн) не відповідають критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності).

Суд також зазначає, що Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду за результатами розгляду справи №200/14113/18-а ухвалив постанову від 26.06.2019, в якій сформував правову позицію, згідно з якою, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої було ухвалено рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір витрат, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору.

Вказаний висновок Верховного Суду у відповідності до приписів частини п`ятої статті 242 КАС України та частини шостої статті 13 Закону України “Про судоустрій і статус суддів” суд враховує під час вирішення такого питання.

Враховуючи практику Європейського суду з прав людини щодо присудження судових витрат, суд при розподілі судових витрат має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Так, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі “East/WestAllianceLimited” проти України”, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10% від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі “Ботацці проти Італії” (Bottazzi v. Italy), № 34884/97).

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що сума судових витрат на правничу допомогу, яку позивач просить стягнути за рахунок відповідача, підлягає зменшенню на підставі заперечень відповідача та у зв`язку з відсутністю ознак співмірності, визначених частиною п`ятою статті 134 КАС України.

Таким чином, заявлені позивачем до відшкодування 5000,00 грн витрат на правничу допомогу є необґрунтованими, не відповідають реальності таких витрат, розумності їхнього розміру, а їх стягнення з відповідача становить надмірний тягар для останнього, що суперечить принципу розподілу таких витрат. Заявлений розмір витрат не є співмірним із складністю справи та виконаним адвокатом робіт (наданих послуг), із реальним часом витраченим адвокатом та із обсягом наданих адвокатом послуг (виконаних робіт).

Також, судом враховано відомості Єдиного державного реєстру судових рішень http://reestr.court.gov.ua, за даними яких мають місце оприлюднення численних судових рішень судів різних інстанцій (в т.ч. рішення Верховного Суду) з аналогічного предмету спору та аналогічними мотивами тим, що приведені у адміністративному позові позивача, що спрощувало роботу адвоката при підготовці даного адміністративного позову.

Відтак, з огляду на незначну складність справи та обсяг наданих послуг, суд, виходячи з критерію пропорційності та суми, яку буде виплачено позивачеві (приблизно 8000грн), вважає, що розмір витрат на правничу допомогу, що підлягає стягненню з відповідача, повинен становити 500,00 грн.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що на користь позивача необхідно стягнути витрати на професійну правничу допомогу у сумі 500,00 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст. ст. 2, 8-10, 14, 72-79, 90, 139, 241-246, 250, Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ухвалив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправною бездіяльність Департаменту патрульної поліції щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 доплати за службу в нічний час за період з 07.11.2015 по 31.08.2017 та індексації грошового забезпечення за період з 07.11.2015 по 31.08.2017 включно.

3. Зобов`язати Департамент патрульної поліції України (вул. Федора Ернста, 3, м. Київ, 03048; код ЄДРПОУ : 40108646) нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ІПН: НОМЕР_1 ) доплату за службу в нічний час за період з 07.11.2015 по 31.08.2017.

4. Зобов`язати Департамент патрульної поліції України (вул. Федора Ернста, 3, м. Київ, 03048; код ЄДРПОУ : 40108646) нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ІПН: НОМЕР_1 ) індексацію грошового забезпечення за період з 07.11.2015 по 31.08.2017 включно.

5. У решті вимог ОСОБА_1 - відмовити.

6. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції України (вул. Федора Ернста, 3, м. Київ, 03048; код ЄДРПОУ : 40108646) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ІПН: НОМЕР_1 ) понесені судові витрати у вигляді витрат на професійну правничу допомогу на суму 500,00 грн (п`ятсот гривень).

7. У решті вимог ОСОБА_1 про присудження судових витрат на правничу допомогу адвоката в сумі 4500 грн - відмовити.

8. Судові витрати у вигляді сплати судового збору розподілу не підлягають.

Рішення може бути оскаржене, згідно зі ст. 295 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили, згідно зі ст. 255 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складений 19.05.2021.

Суддя Коморний О.І.